Розділ 115 — Великий і Могутній (3)

Дракон.

Це був ще один дракон, окрім Раона.

Кейл не хотів зустрічати ще одного дракона.

У більшості фентезійних романів старі дракони були персонажами-помічниками, які давали головному героєві ключ до вирішального моменту в романі. Однак дракони в [Народженні героя] були лише егоїстичними й зарозумілими істотами.

"Хіба в романі не було сказано, що всі дракони тут дуже егоїстичні?"

Раон був винятком. Кейл почав хмуритися, занепокоївшись.

[«Я знаю, що в цьому світі немає драконів, таких величних і могутніх, як я, але мені цікаво! У всіх є представники своєї раси, крім мене»]

Слова Раона "крім мене" змусили Кейла здригнутися.

[«Ну, ти теж єдиний у своєму роді. Ніхто інший не такий слабкий, як ти. Нічого страшного. Я буду з тобою!»]

Хаа-а-а-а.

З вуст Кейла вирвалося глибоке зітхання. Він провів руками по обличчю, продовжуючи міркувати.

"Чому все так вийшло?"

Він робив усе згідно з планом, тож чому всі ці інші речі постійно ставали йому на заваді? Чи це тому, що з ним були і дракон, і головний герой, Чхве Хан?

У голові Кейла пролунав стурбований голос Раона.

[«Людино, ти знову захворів?»]

Хаа-а.

Кейл прикрив обличчя обома руками й звернувся до лідера ельфів.

«Чи можете ви вказати нам місцезнаходження?»

[«О, так!»]

Вождь Канарія посміхнулася, почувши запитання Кейла. Вона виглядала як фанатка, яка ось-ось побачить зустріч своїх двох улюблених зірок.

Кейл почав відчувати себе непевно, опустивши руку, щоб побачити посмішку на обличчі Канарії.

«Чи має Дракон добрий характер?»

«Я не наважуюся говорити про характери таких шанованих істот. Усі вони – величні та могутні істоти»

Кейлу не слід було ставити таке питання шанувальникам Драконів.

«Це дорослий Дракон?»

«Він – Стародавній Дракон-нім. Він також товариський Дракон»

[«Старий Дракон!»]

Раон додав це, почувши від Канарії, що Дракон – це Стародавній Дракон. Натомість вираз обличчя Кейла, здавалося, був не надто втішним.

"Товариський Дракон – це все одно егоїстичний Дракон"

Але в Кейла все ж трохи полегшало на серці. Слова Канарії означали, що Золотий Дракон принаймні виявить певну цікавість до Раона.

[«Я доведу велич мене, Раона Міру!»]

Кейл стримав зітхання, почувши відповідь Раона. Чи зможе такий недолугий Дракон, як Раон, вижити перед Стародавнім Драконом? Він насправді трохи хвилювався.

Однак це занепокоєння швидко зникло.

Це сталося завдяки тому, що сказала далі Канарія.

«Однак я турбуюся, бо, як Стародавній Дракон, Дракон-нім має проблеми зі здоров'ям. Сподіваюся, що зустріч з іншим шановним Драконом порадує його та допоможе йому відновити трохи сил»

На щастя, той Дракон був слабким.

Це зменшило занепокоєння Кейла, бо він відчував, що вони зможуть втекти, навіть якщо Раон вступить у бій із цим Золотим Драконом.

"Якщо все інше не вдасться, ми зможемо втекти"

Раон не мав би опинитися в невигідному становищі, якби взяв із собою Чхве Хана та решту. Кейл міркував, що він міг би зробити, аби зібрати достатньо сильну групу, яка змогла б зневажливо ставитися до того Стародавнього Дракона. Однак Канарія почала посміхатися й знову заговорила.

«Гадаю, це буде прекрасне видовище, коли два величних Дракони зустрінуться»

"Прекрасне?"

Кейл хвилювався, що проллється кров. Однак у нього виникло ще більше занепокоєння. Лицар-Охоронець поглядом покликав до себе Голову.

Побачивши його погляд, вираз обличчя Канарії трохи застиг. Потім вона повернулася, щоб поглянути Кейлу в очі.

«Молодий пане-нім, чи можливо…?»

Канарія вимовила слова, які викликали у Кейла погане передчуття. Кейл взяв ще шматок хліба й знову почав їсти.

«Чи не могли б ви зустрітися з мечником?»

"Прокляті ельфи"

Кейл відкусив ще шматочок хліба й проковтнув разом із ним те, що хотів сказати ельфам.

Ці ельфи нічого йому не давали, а лише продовжували просити у нього щось. Навіть якщо Кейл постійно повторював, що йому нічого не потрібно, хіба не слід принести щось у відповідь, коли просиш про щось?

"У романі вони теж були такими. Ця вождь чимало змушувала Чхве Хана працювати"

Кейл вважав, що вождь була схожа на єнота. Вона не давала жодних нагород, кажучи, що матеріалістична жадібність – це погано, але все одно просила багато допомоги.

Звісно, Кейл не мав наміру давати Канарії можливість обдурити його.

Кейл подивився на Канарію з байдужим виразом обличчя.

«Навіщо мені з ним зустрічатися?»

Канарія обережно почала говорити, побачивши байдужий вираз обличчя Кейла й почувши його холодний голос. Вона ще ніколи не була такою обережною в присутності людини. Однак він був тим, кого захищав Дракон. Той великий і могутній Дракон, ймовірно, саме зараз перебував десь поруч і спостерігав за ними.

«Мечник нічого не скаже, скільки б ми його не допитували. Ви згадували, що не знаєте, хто вони такі, але ми подумали, що вам, можливо, вдасться витягнути з нього більше інформації, оскільки ви вже тричі мали з ними справу»

Канарія бачила, як Кейл жував хліб, спостерігаючи за нею. Цей аристократ, який їв хліб з витонченістю, доїв шматок і лише тоді почав посміхатися.

Ця посмішка була схожа на її власну.

«Я допоможу вам лише з цим проханням, оскільки це на благо всіх»

Вираз обличчя Канарії став дивним. Однак Кейл не проявив жодної реакції на її вираз, натомість він поглянув на інших, продовжуючи говорити.

«Пендріку, ти ж згоден? Ми маємо допомагати одне одному, щоб усі могли жити добре. Принаймні, у межах наших можливостей»

«Ви маєте рацію, молодий пане-нім»

«Так. Допомагати один одному, не думаючи про матеріальну вигоду – це справді дуже круто. Ви теж з нами згодні, правда, Лицаре-Охоронець-нім?»

Лицар-охоронець здригнувся від раптового запитання Кале, але потім виправив поставу й відповів.

«Кхм, так, справді. Я ніколи не зустрічав молодого пана-німа, кхм, іншої людини, яка б розуміла цінність таких вчинків. Ви, безперечно, заслуговуєте на захист Дракона-нім»

«Справді. Як ви й зазначили, Лицаре-Охоронець-нім, такі вчинки можна віддячити лише діями»

На відміну від лагідної манери поведінки Кейла, його вибір слів був дуже конкретним. Однак його лагідна посмішка змусила двох ельфів почути лише те, що вони вважали словами доброзичливої людини. Пендрік голосно відповів:

«Ви маєте рацію! Серце не можна наповнити матеріальними речами!»

Пендрік демонстрував саме ту реакцію, якої прагнув Кейл.

"Добре, добре. Тож наступного разу вам усім доведеться докласти всіх зусиль, щоб допомогти мені"

Замість того, щоб ділитися своїми внутрішніми думками, Кейл поглянув на Голову й посміхнувся так, що його посмішка здавалася ще доброзичливішою, ніж її посмішка.

В Селі Ельфів не було нічого, що можна було б забрати, окрім їхньої фізичної праці. Залучити ельфів до роботи означало також, що він залучить до роботи й елементалів. Хіба він не повинен їх використати, раз уже допоміг їм? До того ж ельфійське селище розташовувалося у чудовому місці між Королівством Роан та Королівством Брек.

[«Людино, чому ти посміхаєшся так, ніби стоїш перед кронпринцом? Вони щось зробили не так?»]

Замість того, щоб відповісти на слова Раона, Кейл підвівся зі свого місця.

«Ходімо негайно»

Кейл і вождь обмінялися поглядами.

«Хіба ми не повинні зробити все можливе, щоб допомогти якомога швидше, якщо є така потреба?»

Вираз обличчя вождя знову став дивним. Складалося враження, ніби ця людина перед нею тиснула на неї, щоб вона зробила так, як він сказав. Вона також відчувала джерело цього тиску.

"Яка унікальна Стародавня Сила"

Ця невідома Стародавня Сила тиснула на неї. Кейл здався їй цікавим. Він мав неперевершену вдачу, унікальну Стародавню Силу і…

"Він ще й красномовно говорить"

Канарія підвелася, як і Кейл. Вона бачила цікавість в очах Пендріка та Лицаря-Охоронця, коли ті дивилися на Кейла. Інші ельфи, ймовірно, мали б схожі вирази на обличчях.

Це була цікава людина. Вона замислилася, чого він намагається досягти, викликаючи цікавість ельфів. Їй теж було цікаво, але вона не могла далі залишатися поруч із Кейлом.

«На жаль, мені треба повертатися на місце реставрації, тож Пендрік проведе вас туди»

«Розумію»

Кейл подивився Пендріку в очі.

«Підемо?»

«Так, пане»

Пендрік пішов попереду й відчинив двері. Кейл, як і решта групи, рушив уперед. Однак Кейл незабаром зупинився.

«Ах»

«Що сталося, молодий пане?»

Кейл, відповідаючи, почав порпатися у своїй магічній сумці.

«Усі, одягайте маски»

Маска, яку Кейл зняв, щоб поїсти, знову опинилася на місці. Група одночасно зітхнула, а потім також дістала свої маски. Коли всі наділи маски, Кейл віддав їм кілька наказів.

Пендрік спочатку дивився на це з подивом, а потім здригнувся, почувши, що Кейл наказує групі робити, але незабаром, під тиском Кейла, рушив уперед.

«Можемо йти»

«Так- так, пане»

Кейл пішов за Пендріком до задньої частини резиденції голови. Вони рухалися в напрямку, протилежному до того квіткового саду, де були раніше. Незабаром з'явився великий валун, і вираз обличчя Кейла став дивним після того, як вони увійшли до підземної кімнати під валуном.

Цього місця в романі ніколи не описували.

Кейл думав, що ельфи провели кілька простих допитів після того, як ув'язнили мечника з таємної організації.

"Це не те, чого я очікував"

Підземна кімната перед Кейлом була заплямована кров'ю. Точніше було б назвати це підземною в'язницею.

Кейл не знав, що ельфи будуть катувати мечника. Він ще раз переконався, що стереотипи ні до чого, після чого, поглянувши на Пендріка, вказав підборіддям.

«Як ми можемо розмовляти, коли він у такому стані?»

«Це…»

Пендрік не знав, що сказати, і почав ніяково посміхатися. Ельфи, які охороняли підземну в'язницю, теж ніяково посміхалися.

Кейл бачив, що мечника середнього віку було майже не впізнати: він сидів зі скрученими ногами, а його тіло було вкрите кров'ю.

"Чхве Хан казав, що він його паралізував"

Кейл поглянув у бік ельфа з інструментами для тортур і, присівши, пробурмотів:

«Ельфи й люди – всі однакові»

Пендрік здригнувся від слів Кейла. Слова цієї людини, яка не мала жадібності й просто діяла, щоб врятувати всіх, здавалися холодними й гострими.

«Пендріку, ти можеш вивести інших ельфів? Ти можеш залишитися. Я хочу поговорити наодинці»

«Так, пане. Я розумію»

Пендрік кивнув охоронцям, які незабаром вийшли з кімнати. Поки Пендрік це робив, Кейл дивився на закривавленого чоловіка.

Той був разом із приборкувачем і магічним списоносцем. Цей мечник здавався досить талановитим як для свого віку.

«Ти знаєш, як його звати?»

«Ні, він нічого не сказав»

Пендрік пробурмотів у відповідь. Кейлу здалося дивним, що такий цілитель, як Пендрік, міг спокійно стояти в цій в'язниці, і він знову перевів погляд на мечника середнього віку.

Саме в цю мить.

«Ке-хе-хе-хе»

Мечник раптом почав сміятися. Це був досить моторошний сміх. Однак Кейл подивився на нього й байдуже промовив.

«Радий, що ти не прикидаєшся, ніби спиш»

У цей момент втрутився Бікрос.

«Його звати Балбуд»

Балбуд, мечник середнього віку, миттєво перестав сміятися.

Кейл повернувся до Бікроса й здригнувся. Бікрос вже встиг надіти нову пару білих рукавичок і тримав у руці гострий кинджал. Бікрос неправильно зрозумів здивований вираз обличчя Кейла й пояснив:

«Так його назвав магічний списоносець під час бою. Схоже, він був відповідальний за захист приборкувача. Однак, судячи з того, наскільки його ім'я схоже на ім'я приборкувача, він здається лише одноразовим інструментом»

«Кехехе, хе!»

Мечник почав сміятися, щойно Бікрос закінчив говорити. Проте він все ще нічого не казав. Голос Кейла долинув до мечника Балбуда, який дивився в землю.

«Ти нічого не скажеш?»

Однак, всупереч очікуванням Кейла, Балбуд все-таки заговорив.

«Просто…»

Балбуд повільно підвів голову. Йому було байдуже до ельфів. Однак ці люди викликали в нього цікавість. Вони все ще носили ті маски й дратівливі підроблені уніформи, ніби насміхаючись над ним.

«Хто ви, в біса, такі? Хто наважується протистояти нам?!»

Балбуд почав скреготати зубами.

Він ніколи раніше не бачив таких майстрів. Саме тому це здавалося таким несправедливим. Він хотів дізнатися, хто вони, перш ніж померти.

Однак Балбуд бачив, як Кейл посміхається за маскою.

Це була та людина, яка знепритомніла після того, як випустила червону блискавку. Він вважав, що цей чоловік – лідер.

Той чоловік вимовив одне слово.

«Рука»

Балбуд широко розплющив очі. Він спробував опустити голову, щоб уникнути погляду Кейла, проте хтось схопив його за волосся.

Це був не Кейл, а Бікрос, чиї білі рукавички швидко забарвлювалися в червоний колір від крові на волоссі Балбуда. З головою, яку тримали на місці, Балбуду не залишалося нічого іншого, як дивитися на Кейла.

Кейл повільно запитав, перш ніж Балбуд встиг заплющити очі.

«Мабуть, Східного Континенту було замало?»

Кейл бачив тривогу на обличчі Балбуда.

«Щ- що, в біса, ти…!»

«Бог Сонця»

Однак Кейл просто продовжував говорити те, що хотів. Він вирішив поставити всі питання, які у нього були, поки мав таку нагоду.

«Роан, Плем'я Вовків, русалки та Імперія. Русалки, мабуть, були потрібні для морських шляхів, але чому ви націлилися на Королівство Роан та Імперію?»

Кейл подивився в очі Балбуду, який виглядав стурбованим відтоді, як він заговорив про Східний Континент.

Балбуд почав хмуритися. Він не мав уявлення, хто ця людина і звідки вона знає про Руку, Східний Континент, а також про їхні дії на Західному Континенті.

Він злегка прикусив губи, його погляд затуманився, і він почав посміхатися.

«Хе-хе, ти думаєш, я тобі щось скажу?»

Балбуд провів язиком по роту й відчув гіркий присмак у глибині рота. Його серце зупиниться в ту мить, коли він розірве цю капсулу. Балбуд почав сміятися, уявляючи, як він накладе на себе руки, не видавши нічогісінько.

Він провокував Кейла своїм палким поглядом, намагаючись розкусити маленьку капсулу в роті.

«Я тобі ніколи не скажу, укгх!»

Мечник середнього віку Балбуд раптом хрипко застогнав. Він бачив, як очі за маскою перетворилися на півмісяці.

«Ти занадто мене недооцінюєш, якщо думаєш, що такий метод спрацює»

Мяа-а-ау.

Червоне кошеня зняло маскування й повільно з'явилося перед усіма.

Он і Хон, звісно ж, були поруч із Кейлом. Балбуд, який не міг опустити погляд, бо Бікрос тримав його голову піднятою, не бачив туману, що оточував його ноги.

Вони використовували паралізуючу отруту.

«Угх, кха!»

Тіло Балбуда тремтіло, коли біла рукавичка проникла йому в рот і витягла маленьку капсулу.

[«Це магічний пристрій! Я його проаналізую!»]

Кейл знову звернув погляд на Балбуда, побачивши, як Бікрос очищає свою білу рукавичку й ховає маленьку капсулу. Він посміхнувся, дивлячись на Балбуда, який повільно втрачав свідомість від паралізуючої отрути.

«Не сподівайся, що я попадуся на таку банальну схему»

Кейл прочитав чимало романів про те, як головний герой не міг отримати жодної інформації від полонених ворогів, бо ті використовували отруту чи приховані пристрої, щоб накласти на себе руки. Оскільки він не був головним героєм якоїсь історії, Кейл не хотів зазнати такої прикрої втрати інформації.

Побачивши, що Балбуд нарешті втратив свідомість, він підвівся й лагідно звернувся до Пендріка, який дивився на нього.

«Усі життя дорогоцінні. Хіба це не чудово, що ми врятували його, перш ніж він помер?»

Пендрік раптом забув, що саме хотів сказати.