Розділ 116 — Великий і Могутній (4)

Кейл підійшов до Пендріка, який стояв там, не в змозі вимовити ні слова.

«Ви вже вирішили, що робитимете із Балбудом?»

«Це…»

«Важко вирішити?»

Пендрік кивнув.

Ельфійська філософія диктувала, що вони повинні стратити Балбуда та решту полонених. Однак було б прикро стратити їх одразу, не отримавши від них попередньо жодної інформації.

«Я хотів би висловити пропозицію»

«Пропозицію?»

Кейл посміхнувся Пендріку, який був збентежений, але водночас мав певні очікування щодо того, що скаже Кейл. Пендрік, безсумнівно, пам'ятав, як Кейл згадував про "Руку" і "Східний Континент". Оскільки це була нова інформація, якою Кейл не поділився в присутності вождя, Пендрік хотів би, якщо це можливо, зібрати більше подібних відомостей.

"Немає інших рас, таких як ельфи, які б так ретельно мстилися"

Ельфи вважали себе витонченою расою, кращою за інші. Саме тому вони не були матеріалістами. Вони вірили, що життя на лоні природи без матеріалістичної жадібності робить їх кращими за інші раси, такі як люди. Можливо, саме через це ельфи так ретельно дбали про те, щоб помститися будь-яким ворогам, які наважувалися їх провокувати. У цьому аспекті ельфи, ймовірно, більше нагадували драконів, ніж темних ельфів. Зрештою, дракони були ще більш зарозумілою расою, ніж ельфи.

Кейл перевів погляд на Балбуда. Бікрос ретельно затягував ланцюги на його руках і ногах.

«А як щодо того, щоб передати Балбуда комусь іншому?»

Вираз обличчя Пендріка став дивним. Схоже, це не був той результат, якого він прагнув.

«Ви маєте на увазі передати його вам, молодий пане?»

Ельфи розуміли, що вже забагато просили у Кейла, але сподівалися, що він втрутиться.

У Ельфійському селі наразі не вистачало елементалів навіть для відновлення долини. До того ж, їм потрібно було підготуватися на випадок, якщо організація повернеться, щоб знову атакувати. Хоча їм бракувало робочої сили, вони також хотіли помститися.

Пендрік стримав свої сподівання й чекав на відповідь Кейла. Він вважав, що було б добре, якби Кейл втрутився. Такої праведної людини не знайти ніде у світі.

«Ні»

«Перепрошую?»

Однак із вуст Кейла пролунала абсолютно несподівана відповідь. Якщо він не збирався брати Балбуда, то хто ж тоді?

На обличчі Пендріка чітко проглядалося здивування.

«Я хочу, щоб ви спочатку обговорили мою пропозицію з головою-нім. Я надам вам деталі, якщо ви всі вирішите погодитися з моєю пропозицією»

«…Це буде хтось, кому можна довіряти?»

Пендрік побачив, як Кейл без жодних вагань кивнув.

«Так, це той, кому можна довіряти»

Це було тому, що Кейл тримав у своїх руках слабке місце цієї персони. Кейл згадав про пристрій для відеозв'язку, який лежав глибоко в його магічній сумці. Він уже давно не думав про це. Він був роздратований таємною організацією й ненавидів її. Однак він не хотів втручатися, щоб розібратися з ними. Було очевидно, що це призведе до безлічі головних болів.

«Тож, обміркуйте це й дайте мені відповідь до вечора. Я вирушаю завтра, бо в мене ще є справи, які потрібно завершити»

Пендрік дивився на спину Кейла, коли той, поплескавши його по плечу, почав відходити.

"Якщо це хтось, кому може довіряти така праведна людина, то хіба це не нормально?"

Він не міг бути в цьому впевнений, але Пендрік відчував, що може довіряти Кейлу, бо той знову втрутився в ситуацію, де йому не було чого виграти.

«О, ще одне»

«Так?»

Кейл обернувся й почав говорити.

«Ти їдеш до Королівства Віппер сам?»

«А, так, пане. Гадаю, так і буде»

«Тоді поїдемо разом»

«Вибачте?»

Кейл лагідно посміхнувся Пендріку.

Він вважав, що під час зустрічі з Золотим Драконом краще мати з собою ельфа з Ельфійського Селища, який мав зв'язки з ним. Якщо буде можливість, він хотів би взяти з собою всіх, кого тільки зможе. Звісно, він триматиметься в самому кінці групи, можливо, навіть ховаючись за Чхве Ханом.

«Королівство Віппер зараз – небезпечне місце для самостійних подорожей. З нами ти будеш у безпеці. У нас там і так є справи»

Нинішнє Королівство Віппер було в жахливому стані.

З тієї пори, як минулої осені головнокомандувачем став Тунка, Королівство Віппер рухалося в пекло поїздом без повернення. Звісно, жоден із мешканців Королівства Віппер не знав, що їх чекає відчай.

Кейл поглянув на Пендріка, на обличчі якого відбивався вираз вибачення.

«Я не можу так обтяжувати вас…»

«Нічого подібного. Припини думати про такі марні речі. Мабуть, буде краще, якщо ти теж знатимеш, куди потрапить полонений. Просто подумай над цим»

«… Дуже дякую»

«Не треба дякувати. Хіба ми не повинні допомагати одне одному?»

Пендрік почав посміхатися. Його посмішка здавалася ще чистішою і яскравішою завдяки його надзвичайно вродливому обличчю. Звісно, Кейл приділяв більше уваги Бікросу, який дивився на нього з сумнівним виразом обличчя.

«Ви маєте рацію. Молодий пане-нім, ви, безперечно, маєте рацію»

«Так, усе, що я кажу – правда»

Кейл підіграв Пендріку, використовуючи жартівливий тон, перш ніж вийти з підземної в'язниці. Йдучи, він чув, як Пендрік звертався до нього.

«Я якнайшвидше обговорю це з Головою»

Це було саме те, чого хотів Кейл.

Кейл почав йти швидше. Була ще одна людина, з якою йому потрібно було це обговорити.

А точніше, йому потрібно було повідомити про це тій людині, на яку він планував звалити Балбуда.

Кейл, повернувшись до будинку Голови, одразу ж наказав Раону перевірити околиці.

У будинку не було ні жучків, ні магії запису – мабуть, тому що вони знали, що Кейл перебуває разом із Драконом.

Кейл увійшов до гостьової кімнати, яку Голова облаштував для нього, і наказав своїй групі охороняти двері.

«Раоне»

«Гаразд, людино»

Раон з'явився у повітрі.

Кейл поклав пристрій для відеозв'язку на стіл і сів на диван. Раон почав з'єднувати пристрій за сигналом Кейла.

За мить на екрані з'явилося обличчя людини.

[Давно не бачилися]

Це був кронпринц Альберу. В очах Альберу промайнула ледь помітна радість від зустрічі з Кейлом.

«Ваша Високість, ви й досі залишаєтеся яскравою зіркою в серцях громадян»

Однак, почувши привітання Кейла, Альберу одразу ж нахмурився.

[Чого ти від мене хочеш цього разу?]

«Ви тепер справді мене розумієте. Я сповнений захоплення…»

[Досить]

Кейл замовк і почав посміхатися. Альберу нахмурився, ніби посмішка Кейла викликала в нього огиду.

Вони не бачилися близько трьох місяців. Їм не було про що поговорити, оскільки три місяці тому вони вже обговорили питання щодо Королівства Віппер.

[Ти зв'язався зі мною щодо поїздки до Королівства Віппер?]

На відміну від хмурого виразу обличчя, очі Альберу були сповнені цікавості. Це було тому, що він знав, що саме Кейл планував продати в Королівстві Віппер, а також як він збирався це зробити.

«Ні. На жаль, це не з тієї причини»

[Тоді?]

«Мені вдалося захопити одного з членів організації, яка влаштувала Терористичний Інцидент на Площі. Цей мечник, здається, займає в організації посаду середнього або нижчого рівня»

Альберу кілька разів моргнув, намагаючись збагнути, чи правильно він почув Кейла. Однак незабаром його очі наповнилися подивом.

[Як? Ні, забудь. Це неважливо]

«"Як" – це важливо. Ми захопили його в Королівстві Роан»

Вираз обличчя Альберу миттєво застиг. Кейл подивився на його обличчя й замислився.

"Він клюнув на приманку"

Альберу зацікавилася цією інформацією.

Кейл сподівався, що більше не доведеться мати справу з цією таємною організацією. Водночас він не хотів бути тим, хто сам розправиться з ними. Як син графа міг би боротися проти організації, здатної похитнути весь континент?

Це було б складно навіть із Драконом за спиною.

Ось чому Кейл згадав про цю персону.

Це був хтось, до кого ані таємна організація, ані ельфи не могли легко дотягнутися, а також той, хто розправиться з ними навіть ретельніше, ніж він сам. Це була особистість, яка ставилася до організації вороже і хотіла її знищити. Водночас це була особистість, слабке місце якої перебувало в руках Кейла.

Це міг бути ніхто інший, як наш дорогий кронпринц.

«Я зможу розповісти вам подробиці після завершення обговорень, однак нам вдалося затримати цю людину поблизу Гір Десяти Пальців у Королівстві Роан»

[А навіщо ти мені все це розповідаєш?]

Кейл посміхнувся замість того, щоб відповісти, а Альберу клацнув язиком і продовжив:

[Віддай його мені]

«Так, пане»

Альберу продовжував хмуритися, ніби відповідь Кейла його дратувала.

[Схоже, ти перекладаєш усі неприємні справи на мене]

«Вам це не подобається?»

[Ні, це чудово. Дуууже чудово]

На відміну від нахмуреного обличчя Альберу, його очі були ясними. Королівству Роан так і не вдалося з'ясувати, хто стоїть за цією організацією. Нездатність знайти будь-які відповіді після року розслідування була принизливою для королівства.

Саме тому Кейл знав, що Альберу зробить усе можливе, аби дістати інформацію від Балбуда. Альберу також використає Балбуда у своїх інтересах.

«Ваша Високосте»

[Так]

«Ви збираєтеся його використати, чи не так?»

Альберу запитав, посміхаючись.

[Для чого?]

"Запитує, хоча точно знає, про що я говорю"

«Звісно, заради Імперії»

«Ха, ха-ха. Так. Безумовно, використаю»

Імперія досі не захопила таємну організацію та Святих Близнюків, які вбили Папу. Цей факт не подобався Кейлу.

Імперія стверджувала, що наполегливо розшукує близнюків, однак необхідність боротися з Королівством Віппер заважала їй зосередити всю увагу на пошуках. На перший погляд могло здатися, що Імперія зволікає з пошуками, сподіваючись, що з часом сила Церкви Бога Сонця ще більше ослабне, однак у цьому інциденті загинули й сотні її громадян.

"Це дивно, адже імперський принц – людина, яка дуже дбає про збереження репутації"

Не мало сенсу, що Імперія так і не з'ясувала нічого щодо цього інциденту. Імперія навіть неодноразово відхиляла пропозицію Королівства Роан про співпрацю.

Саме тому навіть Альберу було цікаво, що ж робить Імперія. Водночас хід думок Кейла був іншим.

"Імперський принц – це людина, яка спалила б джунглі, аби здобути контроль. Він також знає, що Північ вторгнеться, але натомість чекає, поки Королівство Роан і Королівство Брек втратять сили, борючись із Північчю"

Але така людина залишає таємну організацію в спокої?

Це не мало сенсу.

Причина могла бути лише одна з двох.

"Або Імперія хоче самостійно знайти цю організацію, щоб довести, що вона краща за всіх інших"

"Або у неї є таємні зв'язки з Рукою"

Було дещо, на що Кейл звернув увагу, коли розслаблявся в селі Гарріс. Ну, якщо говорити про увагу, то він просто віддав кілька наказів, щоб інші виконали цю роботу. Хай там як, Кейл доручив Рону зібрати Фрезію – вбивцю, що видавала себе за скульпторку – а також інших і створити розвідувальний загін.

"Тунка з Королівства Віппер незабаром вирушить до Імперії"

Кейл знав, що зміст п'ятого тому незабаром добігатиме кінця. Звісно, завдяки його втручанню сюжет зазнав чимало поворотів.

Тунка, який уже мав би бути у війні, затримався, тоді як джунглі швидко об'єднувалися під владою королеви Літани.

"Я все одно мушу зробити те, що маю"

Кейл і далі планував повернутися до Королівства Віппер, щоб отримати вигоду. Там на нього чекало чимало справ.

[Передай полоненого моїй тітці. Також доповідай про все, що відбувається]

Кейл кивнув, ніби це було само собою зрозуміло, а потім спокійно продовжив.

«Так, пане. А, ще я продаю мертву ману»

[Що?]

«Її дуже багато, тож, гадаю, доведеться продавати її в Місті Темних Ельфів»

[……]

«Знижок немає. Продам вам за ринковою ціною. І приймаю лише готівку»

Альберу, який дивився на Кейла з недовірою, повільно почав говорити з серйозним виразом обличчя.

[Скільки це коштує?]

«Я продам вам її за справедливу ціну, Ваша Високосте»

Кейл успішно завершив угоду щодо мертвої мани, а також вирішив питання щодо Балбуда з Альберу, який все ще був сповнений недовіри. Вони обговорювали все досить довго, але результати були задовільними.

Можливо, саме тому він не мав нічого проти того, щоб пізніше того вечора провести довгу розмову з вождем Канарією щодо Балбуда.

Наступного ранку Кейл стояв перед Балбудом, який все ще перебував у непритомному стані. Кейл сів на стілець, схрестивши ноги, і подивився вниз на Балбуда. Бікрос підійшов до Балбуда й запитав.

«Мені його розбудити, молодий пане?»

«Так»

Бікрос схопив Балбуда за волосся й облив його відром води. Пендрік і Лицар-охоронець, які стояли за спиною Кейла, побачивши дії Бікроса, обережно запитали:

«Ви збираєтеся розповісти йому, що буде далі? Чи не краще було б забрати його, поки він ще непритомний?»

«Не впевнений. Гадаю, краще буде розповісти йому хоча б частину»

Пендрік замовк, почувши спокійну відповідь Кейла. Балбуд стогнав, починаючи приходити до тями. Холодна вода зробила свою справу – розбудила його. Кейл підвівся й відступив на крок, тихо спостерігаючи за тим, що відбувається.

Він згадав розмову, яку вчора ввечері мав із вождем Канарією.

« Молодий пане, чи не дізнається королівство про наше село, якщо ми почнемо співпрацювати з кронпринцом? »

« Однією з умов для кронпринца буде збереження цього села в таємниці. До того ж, хіба вам не важко самотужки? Жодне з інших ельфійських сіл вам не допоможе. Вони зосередяться лише на захисті своєї гілки Світового Дерева, особливо якщо ви розповісте, що сталося »

Пендрік був шокований словами Кейла. Кейл усвідомлював, що ельфи егоїстичні й не мають почуття міжетнічних відносин. Пендрік помітив, як Балбуд розплющив очі й поглянув на Кейла, затиснувши губи.

«Ух, що це, в біса…»

Голос Балбуда звучав нерозбірливо через отруту, яку він отримав днями. Кейл почав посміхатися Балбуду, який ледь встигав усвідомлювати, що відбувається.

Балбуд прикусив губи й грізно поглянув на Кейла.

«Мені не подобається твій погляд»

Кейл звучав дуже спокійно, хоча й нахмурився під поглядом Балбуда. Цей спокій ще більше розхвилював Балбуда, коли той почав говорити.

«Щ- що ти зі мною зробив?»

«Поки що нічого. Але відтепер у мене багато планів»

Фраза "відтепер" змусила плечі Балбуда злегка здригнутися. Однак чоловік, що дивився на нього зверху вниз – Кейл – продовжував говорити своїм невимушеним тоном.

«Ти покинеш це ельфійське селище разом зі мною. Твоє життя буде в моїх руках»

Пендрік, що стояв за спиною Кейла, перевів погляд на Лицаря-Охоронця. Він не знав, що Кейл поділиться такими подробицями з полоненим. Однак наступні слова Кейла змусили Пендріка різко повернути погляд назад на Кейла.

«Ось чому я збираюся поділитися з тобою своїм маршрутом»

Кейл, який знову сів, розставив ноги й опустив голову, щоб поглянути Балбуду в очі.

«Як ти гадаєш, яка раса найсильніша після драконів? Гм? Спробуй вгадати»

"Найсильніша раса після драконів?"

Кейл не пропустив, як зіниці Балбуда почали тремтіти. У його очах він бачив своє усміхнене обличчя.

"Чорт забирай, чуваче, ти такий крутий, коли посміхаєшся"

Після цієї миті самозакоханого роздуму Кейл помітив, що обличчя Балбуда сповнилося хаосом і страхом, коли той продовжував говорити.

«Я планую зустрітися з племенем Китів»

"Тим самим племенем Китів, яке ненавидить таємну організацію і хоче вбити вас усіх"

«Насправді я зустрічаюся з королівською родиною Китів»

Кейл слухав звіт Раона, дивлячись на бліде обличчя Балбуда.

[«Людино, цей мечник не має на собі жодної магії стеження. Той пристрій з минулого разу був єдиним»]

Це означало, що ніщо з того, що скаже Кейл, не просочиться до таємної організації.

«Після цього я планую зустрітися з Драконом. Ти ж знаєш про Драконів, правда?»

На обличчі Балбуда опустилася тінь. Він чітко пам'ятав, як Кейл казав, що вони рухатимуться разом. Кейл перестав посміхатися й продовжив.

«Вони досить відомі своєю егоїстичністю та жорстокістю»

У голові Кейла пролунав здивований голос Раона.

[«Ц-це! Це не так!»]

«…Звісно, є й Дракони, які не такі»

[«Саме так! Я дуже добрий дракон, який любить рятувати!»]

Кейл стримав зітхання, почувши відповідь Раона, а потім подивився в очі Балбуду, який грізно дивився на нього.

«Цей дракон – Стародавній Дракон, який дуже цінує Світове Дерево та ельфів»

Кейл підвівся з крісла. Балбуд, який з різних причин бліднув, бачив, як Кейл дивиться на нього з лагідним виразом обличчя. Кейл поправив одяг, а потім сказав Балбуду останнє.

«Чекай на це»

Наступні слова були звернені до Бікроса.

«Закрий йому очі й вируби його»

«Може, ще й паралізувати його?»

«Так»

Очі Балбуда повільно закрили чорною тканиною. Балбуд вагався, чи варто йому борсатися чи кричати, проте байдужий погляд Кейла змусив його лежати нерухомо. Він уже навіть не міг померти з власної волі. Він чув, як кат запитав Кейла ще про щось, щойно закінчив накладати пов'язку на його очі.

«А що щодо кляпа?»

«І це теж»

«Так, пане»

«Подбай про все. Просто переконайся, щоб він не зміг накласти на себе руки, але й не міг розслабитися. Тільки не перегинай. Зрозумів?»

«Так, пане»

У рот Балбуда всунули кляп. Кейл поглянув на Бікроса, який опікувався Балбудом, коли той обернувся.

«Можемо йти?»

Пендрік і Лицар-Охоронець повільно кивнули у відповідь на невимушене запитання Кейла. Двоє ельфів дивилися на Кейла, наче на іншопланетянина, але той лише знизав плечима.

Він лише налякав Балбуда настільки, щоб подорож до зустрічі з тіткою Альберу, темною ельфійкою Ташею, пройшла спокійно.

До того ж, він же не брехав.

Кейл звернувся до Пендріка, який стояв там з байдужим виразом обличчя, доки їхні погляди не зустрілися.

«Ти спакував речі?»

«Так, сер»

«Тоді, мабуть, можемо вирушати»

Справжнім новим членом групи Кейла був Пендрік, а не Балбуд.

Проте ще дехто заважав групі Кейла вирушити. Це були інші ельфи з села, яких Кейл зумів уникати під час свого перебування.

«В-ви справді під захистом Дракона-німа?»

Ооу-ун–

Напівпрозорі елементалі влаштовували галас, літаючи перед очима Кейла.

Кейл поглянув на того, хто поставив йому запитання.

За цим ельфом стояло багато інших ельфів із таким самим виразом обличчя, сповненим очікування.

"Яка морока"

Кейл відчув, як у нього починає боліти голова.