Розділ 119 — Приємно познайомитися (2)

Кейл не міг не замислитися.

"Чи є у мене якась невідома спорідненість із тваринами?"

Він не міг зрозуміти, чому йому постійно доводилося стикатися з такою великою кількістю різних видів Звіролюдів. До того ж усі вони були Звіролюдами, які або перебували у скрутному становищі, або опинилися в небезпеці.

"Я ж не веду ветеринарну клініку чи щось таке"

Кейл озирнувся навколо. Рон і Бікрос вже стояли поруч із Вітірою та Кейлом, щоб стежити, чи ніхто до них не наближається. Вони справді були злагодженим дуетом батька й сина.

Погляд Кейла знову повернувся до Вітіри.

«Яку інформацію ви хочете обміняти?»

Побачивши погляд Кейла, Вітіра язиком облизала нижню губу. У неї пересохло в роті, коли вона побачила, що Кейл, здавалося, зовсім не цікавиться її інформацією.

Однак у голові Кейла зараз панував справжній хаос.

"Який би безлад був, якби я ще й з Тиграми заплутався"

Кейл міркував про те, яким жахливим буде майбутнє, коли Вітіра нарешті почала говорити.

«Насправді, вам не обов'язково надавати нам будь-яку інформацію. Це ми поділимося інформацією з вами»

Вираз обличчя Кейла став дивним.

У житті нічого не буває безкоштовно. Він продовжував пильно дивитися на Вітіру, перш ніж заговорити.

«Я принаймні вислухаю, що ви маєте сказати»

Вітіра кивнула й почала розповідати. Вона переказала інформацію, яку зібрала під час патрулювання узбережжя Східного Континенту.

«Організація, про яку ви згадували раніше, Рука, повністю взяла під контроль підпільний світ Східного Континенту»

Погляд Рона спрямувався на губи Вітіри.

«Плем'я Тигрів виявило, що частина Руки переправилася на Західний Континент. Збираючи додаткову інформацію про це, вони дізналися, що на Західний Континент уже прибула велика кількість майстрів»

Кейл кивнув.

Це було логічно. Магічний списоносець, блондинка-майстер меча – усі вони були рідкісними майстрами.

Вітіра спостерігала, як Кейл киває головою, і продовжувала говорити.

«І вони з'ясували, що Перша Бойова Група Руки, одна з їхніх численних бойових груп, найближчим часом здійснить масштабне пересування»

"Хм?"

Кейл, який досі механічно кивав, завмер.

«…Що ви сказали?»

Кейл замислився, чи правильно він почув.

"Що на нас чекає?"

«Перша Бойова Група. Плем'я Тигрів впевнене, що вся група готується до пересування»

«…Куди?»

«Сюди»

«На Західний Континент?»

«Так, на Західний Континент»

"Хо"

Кейл втратив дар мови, почувши цю інформацію, масштаби якої були набагато більшими, ніж він очікував. Потім він підніс руку, щоб прикрити шию, бо по ній пробігли мурашки.

Вітіра помітила стурбований вираз на обличчі Кейла.

"Я знала, що він буде про це хвилюватися"

Їй стало тепло на душі від думки, що Кейл серйозно хвилюється за Західний Континент. Однак Кейл хвилювався за себе, а не за континент.

«Молодий пане Кейл, ось чому…»

"Ось чому? Є ще щось?"

Кейл подивився на Вітіру, яка принесла йому інформацію, якої він не хотів чути, ніби дивився на бомбу з годинниковим механізмом. Однак Вітіра продовжувала говорити, ніби намагаючись розвіяти занепокоєння, що охопило Кейла.

«Плем'я Тигрів і Кити зараз метушаться, збираючи більше інформації. Плем'я Тигрів очікує, що група рушить цієї зими»

Кейл почав хмуритися. Вітіра казала, що плем'я Тигрів було на межі вимирання через Руку. То чому ж вони сунуть носа, розкопуючи інформацію? Чи вони прагнуть помститися?

«Плем'я Тигрів мало для нас пропозицію, коли ділилося цією інформацією»

Кейл швидко заговорив. У нього виникло відчуття, що йому не варто слухати подробиці їхньої пропозиції.

«Розумію. Тож, яку інформацію ви хочете від мене?»

Це був його спосіб спробувати відмахнутися від теми. Однак це було марно, бо Вітіра кивнула й описала пропозицію.

«Вони запропонували, щоб у той момент, коли Перша Бойова Група досягне центру океану…»

Кейл нахмурився й поглянув на талію Вітіри.

Гладь. Гладь.

Вітіра пестила батіг, обмотаний навколо її талії, повільно продовжуючи говорити.

«Ми вб'ємо їх усіх»

Кейл глибоко зітхнув.

Він нарешті зрозумів, чому таємна організація співпрацювала з русалками, намагаючись взяти під контроль морський шлях. Це було зроблено для того, щоб безпечно переправити своїх членів на Західний Континент.

Кожне слово Вітіри лунало в вухах Кейла, наче грім.

«Плем'я Тигрів вважає, що ми маємо позбутися їх і не залишати жодних слідів. Океан буде для нас вигідним, бо ми зможемо зменшити кількість поранених у наших лавах, а також легше захопити полонених, щоб витягнути з них більше інформації»

«…Справді?»

«Так. Це дуже цікавий план»

Ху-ху-ху.

Сміх Вітіри лунав у голові Кейла.

"Вони такі страшні"

Рука була однією з гілок таємної організації. Це означало, що їхня Перша Бойова Група буде дуже сильною. Саме тому Кейл не хотів вплутуватися в цю морську битву.

Ось чому Кейл ще раз поставив своє попереднє запитання.

«Тож, яку інформацію ви хочете отримати від мене?»

«Мм»

Вітіра не відповіла одразу. Вона трохи поглянула на Кейла, а потім обережно почала говорити.

«Плем'я Тигрів шукає певну інформацію в обмін на шпигунство за Рукою до настання зими. Чесно кажучи, ми хочемо надати їм цю інформацію, якщо це можливо, бо нам теж потрібно помститися цій організації»

Кейл замість відповіді лише мовчки дивився на Вітіру. Тоді Вітіра продовжила:

«Насправді це не дуже складна інформація. Однак я думала, що ваші знання про це більше, ніж ми»

"Знання?"

Кейл не приховував своєї настороженості через те, що слово "інформація" змінилося на "знання". Проте Вітіра повільно почала пояснювати, що їй потрібно.

«Вони шукають велику територію, де мало людей. Щодо температури, то чим прохолодніше, тим краще. Крім того, їм потрібен ліс, і найкраще, щоб у цій місцевості не було жодної владної сили. Але там все одно має бути спосіб зв'язку зі світом людей, щоб вони могли обмінюватися необхідними речами»

Кейл не міг зрозуміти, навіщо племені Тигрів потрібна така інформація.

«Чому вони хочуть дізнатися про таке місце?»

«Щоб Плем'я Тигрів могло туди переселитися»

«Ага. У такому разі є одне…»

Кейл не зміг закінчити речення, поглянувши на Вітіру.

"Що ж Тигри намагаються зробити?"

«Так, цілком логічно, що їм потрібна інформація про таке місце, адже вони хочуть переселитися. Ось чому я сподівалася, що ви, можливо, знаєте про якесь гарне місце»

Кейл не зміг нічого сказати.

Чи знав він про таке місце?

Місце, де немає ні людей, ні влади.

Прохолодне, але не холодне, з лісом.

І водночас з легким доступом до торгівлі з людьми.

У його голові пролунав голос Раона. Він звучав, наче учасник телевізійної вікторини, який ось-ось відповість на питання, що принесе перемогу.

[«Таке місце є! Ліс Темряви!»]

Кейл, звісно, проігнорував відповідь Раона.

«Не впевнений. Зараз ніяке місце не спадає на думку»

Чому він проігнорував Раона?

Чи, може, Вітіра запитувала, бо сама не знала відповіді? Вона запитувала саме так, бо хотіла, щоб саме Кейл згадав про Ліс Темряви.

«…Справді?»

Бачите? Вираз обличчя Вітіри в цю мить ніби говорив, що вона знає: Кейл знає відповідь на її запитання. Вона, здавалося, відчайдушно хотіла, щоб Кейл це сказав.

[«Людино, ти не знаєш? А я знаю! Просто повторюй за мною. Ліс. Темряви!»]

"Ні. Не буду цього робити"

«Так. Зараз ніяке місце не спадає мені на думку»

Вираз обличчя Кейла здавався щирим. Він справді виглядав так, ніби не знав. Вітіра злегка прикусила губи, а потім кивнула.

«У такому разі, чи не могли б ви повідомити нам, якщо згадаєте таке місце, коли ми зустрінемося наступного разу?»

«Звісно. Я так і зроблю»

Кейл не мав наміру цього робити.

"Якщо я скажу "Ліс темряви", вона попросить мене дозволити Тиграм оселитися там"

Звісно, плем'я Китів не просило б про таку послугу без компенсації. Вони, ймовірно, справедливо відшкодували б йому витрати, однак Кейл цього не хотів.

Прийняти плем'я Тигрів, яке прагне помститися таємній організації, було все одно, що кинутися під потяг.

"Ну, було б корисно мати Тигрів на нашому боці, коли прибудуть Північні Лицарі"

Але він все одно не вважав це правильним рішенням.

У нього вже був Бойовий Загін Вовків.

Поки Кейл упорядковував свої думки, Вітіра почала говорити про щось інше.

«О, організація спочатку відправить кількох людей через океан, щоб знайти морський маршрут, яким вони зможуть уникнути нас»

Вона говорила дуже невимушено. Кейл одразу ж запитав у відповідь.

«Ви просто дозволите їм це зробити?»

«Так. Ми просто будемо за ними спостерігати»

Причина цього була очевидна. Кейл одразу ж відповів:

«Ви хочете побачити, куди вони підуть»

«Так»

Він знав, що саме так і є.

Кити, ймовірно, хотіли дізнатися, куди ті прямують. Ці члени, мабуть, не попрямують одразу до західної бази Руки, але вони повинні змогти зібрати про неї деяку інформацію.

«Гаразд, працюйте…»

Працюйте старанно. Саме це він хотів сказати, перш ніж завершити розмову. Однак він озирнувся, відчувши на собі безліч поглядів.

"Йой"

Рон, Бікрос, Чхве Хан, Лок і навіть Пендрік.

Хоча Розалін, Ганса, Он і Хона тут не було, більшість його бойових сил дивилася саме на нього. Усі вони були людьми, які ставилися до Руки негативно.

"Але це все одно занадто"

Кейлу здалося дивним, що рівень їхнього гніву, здавалося, зріс, проте він зміг знову заговорити лише після того, як побачив холодні погляди Рона та Чхве Хана.

«Так, працюйте наполегливо. Ви поділитеся зі мною інформацією?»

«Звісно»

«Добре»

Чхве Хан пильно дивився на нього та Вітіру. Схоже, він був готовий схопити меч і кинутися в бій. Рон міцно стискав кинджал.

"Той старий досі не може пробачити йому за свою руку?"

Однак боягузливий Кейл зрештою мусив сказати ще одне речення.

«Ехем, дайте мені знати, щойно дізнаєтеся, куди вони прямують»

Кейл ще раз озирнувся.

Чхве Хан задоволено кивнув, а Рон почав посміхатися й бурмотіти.

«…Я мушу змусити їх блювати кров'ю й померти з голоду»

"Які страшні слова!"

Кейл, який сам кашляв кров'ю й голодував після використання вогняної блискавки, почав тремтіти, почувши ці слова. Потім він замислився.

"Ці особи – це занадто для такого боягуза, як я"

«Емм, молодий пане Кейл»

«Що таке?»

Вітіра вказала на місце за спиною Кейла. Її жест змусив Кейла обернутися, і він побачив панцир Золотої Черепахи, що виблискував на сонці.

«Це ваш корабель?»

Голос Вітіри тремтів. Кейл цього не знав і кивнув.

«Так. Точніше кажучи, це корабель, що належить нашій території. Ви одразу це зрозуміли»

Кейл вказав на Мюллера, який нервово совався осторонь, не наважуючись підійти до них.

«Він це зробив»

Клац.

Кейл клацнув вказівним пальцем, даючи Мюллеру знак підійти, і той швидко підбіг. Цей напівкровний Дворф-Щур був як і раніше невисоким, але трохи погладшав.

«Молодий пане, радий знову вас бачити. Як ви поживаєте? Хі-хі»

Мюллер, який посміхався, вітаючи Кейла, був набагато менш наляканий, ніж раніше. Кейл був здивований, але йому це подобалося. Це було краще, ніж коли Мюллер боявся всього на світі.

«Так, у мене все добре. Он і Хон хочуть тебе побачити. Ми вчотирьох колись повечеряємо разом»

Гик.

Мюллер раптом почав гикати. Він згорбився й обережно почав говорити.

«Ц-ц– ці два шановні кошенята-нім прийшли з вами?»

«Так. Вони постійно про тебе говорять. Мабуть, дуже раді знову тебе побачити»

Мюллер зблід. Кейл не звернув на це уваги й представив Мюллера Вітірі.

«Він – напівкровний Дворф-Щур, і надзвичайно талановитий. Правда, Мюллер?»

І Вітіра, і Кейл обернулися, щоб подивитися на Мюллера. Мюллер здригнувся, побачивши красу Вітіри, а потім енергійно кивнув головою й почав вигукувати.

«Так, сер! Цей корабель спроектований так, щоб мати найпотужніші наступальні можливості, і в майбутньому він пануватиме у всіх водах. Ви ніколи не знайдете іншого такого корабля!»

Вітіра кивнула.

Навіть вона могла сказати, що золотий корабель перед нею мав надзвичайно міцний захист. Хоча вона не могла оцінити, наскільки потужними будуть наступальні можливості корабля, вона знала, що його добудують як слід, оскільки за це відповідав Кейл.

«Молодий пан Кейл справді має чудове передбачення»

Вітіра була вражена тим, як Кейл уже був готовий до морської війни.

«Молодий пане Кейл, ви справді дивовижні»

«… Я?»

«Так»

Мюллер замовк, щойно побачив, що Вітіра й Кейл знову розмовляють між собою.

Він хотів пояснити, що цей корабель має найпотужніший захист у світі, однак у нього не було на це часу.

Поки він стояв там розчарований, Кейл поставив йому запитання.

«А креслення вілли?»

«А, вони майже готові, пане!»

Кейл почав посміхатися.

Кейл мав на увазі креслення своєї нової вілли, яку мали збудувати на узбережжі Убарр.

Це був будинок, який дозволив би йому спокійно насолоджуватися безтурботним життям навіть під час війни. Деталі цього будинку мрії описував Мюллер.

«Я планую максимально розширити підвал, зробивши його при цьому якомога міцнішим. Він також матиме надзвичайно потужну оборону!»

Плесь, плесь.

Кейл нахилився, щоб поплескати по плечу невисокого Мюллера.

«Тобі доведеться докласти всіх зусиль, щоб це втілити»

«Так, сер! Обов'язково! Я обов'язково це зроблю!»

«Добре. Я тобі довіряю»

Слово "довіряю" змусило Мюллера ще більше збліднути. Однак Вітіра була вражена.

"Хоча вони називають це віллою, звучить це скоріше так, ніби він будує таємну базу"

Міцна будівля з великим підвалом. Вона ідеально підходила для таємної бази. Вітіра бачила й інших, що стояли за Кейлом. Чхве Хан продовжував кивати з посмішкою на обличчі. Решта теж виглядали досить розслабленими.

"Вони справді особливі"

Вітіра не поділилася своїми думками, а повернулася, щоб поговорити з Кейлом, який закінчив розмову з Мюллером.

«Ви завтра вирушаєте?»

«Такий план»

Минуло майже рік з того часу, як Кейл востаннє відвідував Королівство Віппер. Але перед поверненням Кейлу потрібно було зробити ще одну річ.

* * *

Кейл повернувся до Магічної Вежі якраз перед тим, як минув рік.

«Молодий пане, ми раді бачити вас знову після такої тривалої відсутності»

Кейл потиснув руку людині, що стояла перед ним.

Це був таємний син колишнього голови Магічної Вежі – дитина, народжена від громадянки Королівства Віппер та мага, нещасний, який не міг користуватися маною.

Це був той божевільний виродок, який був одним із головних радників Тунки.

Чоловік, що стояв перед Кейлом – Гарол Кодіанг.

«Гароле, давно не бачилися»

Чоловік, який відчував глибоку ненависть до магії, виглядав набагато краще, ніж рік тому.

«Де Тунка?»

«Я тут!»

Кейл відпустив руку Гарола й подивився в бік, звідки долинув голос.

Скрип.

Іржаві залізні ворота відчинилися, і величезний Тунка вийшов із будівлі.

Тунка виходив із Магічної Вежі.

Ця будівля, що нагадувала громадянам Королівства Віппер про жахливе минуле, була оточена бур'янами.

«Ти став головнокомандувачем»

«Ха-ха-ха! Так, я головнокомандувач»

Тунка розсміявся, почувши слова Кейла, і з захопленням відповів. Його очі іскрилися, коли він дивився на Кейла.

«Ось чому я хочу покінчити з цим нагадуванням про минуле, перш ніж почати працювати головнокомандувачем»

Тунка, безперечно, випромінював ауру божевільного виродка. Він вказав на Магічну Вежу за своєю спиною, запитуючи Кейла:

«Ти знищиш її, як і обіцяв?»

Частиною торішньої угоди було те, що Кейл знищить Магічну Вежу.

Тунка виглядав так, ніби готовий був убити Кейла, якби той не мав наміру дотриматися своєї частини угоди. Звісно, цього ніколи не могло статися через Чхве Хана та інших, які стояли за Кейлом, але саме цього й хотів би Тунка.

«Розумієш…» – почав говорити Кейл. Ні Тунка, ні Кейл за останній рік майже не змінилися. Потім Кейл продовжив зі своєю звичною байдужістю.

«Я людина, яка дотримується свого слова»

Обидва почали посміхатися.

«Я влаштую справжнє видовище»

"А я при цьому ще й зароблю"

Вартість документів і насіння, які він знайшов минулого року в підземній лабораторії, значно зросла.

«Кха-ха-ха-ха-ха»

Тунка голосно розреготався. Схоже, слова Кейла йому дуже сподобалися. У цю мить Раон почав говорити в голові Кейла.

[«Людино! Людино! Ти знаєш…»]

Кейл здригнувся від раптових слів Раона. Йому завжди ставало неприємно, коли Раон поводився так. Що він збирався сказати цього разу?

[«Чесно кажучи, мені подобається ламати речі! Ось чому я зараз дуже збуджений! Давай підірвемо це!»]

Раон був у захваті, уявляючи, як підриває цей історичний пам'ятник. Ці слова Раона навіть змусили Кейла посміхнутися.

"Вперше ми з ним думаємо однаково"

Раон і Кейл відчували одне й те саме.

Чесно кажучи, Кейл теж був у захваті.

Він з нетерпінням чекав на видовище, яке незабаром мало відбутися.