Розділ 120 — Приємно познайомитися (3)
Розділ 120 — Приємно познайомитися (3)
Хоча Кейл і був схвильований, бачити Тунку, що сміявся, наче божевільний, все ж не було приємним видовищем.
«Ти її завтра зламаєш?»
Тунка виглядав, наче дитина, яка хоче дізнатися, що їй подарують на день народження, коли питав Кейла.
Саме тому Кейл вирішив підігріти очікування Тунки.
«Ні»
«…Що?»
Тунка, а також Гарол та інші вожді, всі застигли. Кейл подивився на їхні скуті вирази обличчя й дав вражаючу відповідь.
«"Зламати" – це занадто м'яке слово. Я повністю її знищу»
«Що? Ахахахаха!»
Кейл бачив, як Тунка маніакально реготав, а потім, широко розкинувши руки, попрямував до бази за межами Магічної Вежі.
Багато солдатів підійшли привітати Тунку, коли той почав кричати.
«Ви чули? Цей символ ненависті незабаром зникне! Незабаром розпочнеться нова історія Королівства Віппер!»
Бум. Бум. Бум.
Солдати почали тупотіти ногами й вигукувати.
"Мені це вже набридло"
Кейл втомився від їхніх варварських звичаїв. Раптом до нього підійшов Гарол Кодіанг і поглянув у бік Чхве Хана, Лока та Розалін, які стояли за спиною Кейла, а потім звернувся до нього.
«Молодий пане, ви, мабуть, були шоковані кількістю солдатів тут. Ми тренувалися неподалік і привели всіх сюди, дізнавшись, що ви прямуєте до нас»
"Тренувалися неподалік? Що за нісенітниця"
Кейл був упевнений, що вони привели солдатів, аби підняти їхній бойовий дух, показавши, як руйнується Магічна Вежа. Але Кейлу це було байдуже. Він повільно почав говорити.
«Мабуть, це має сенс. Нехай приходить більше людей. Це буде справжнє видовище»
Звісно, Кейл був людиною, яка старанно працювала навіть над тим, що йому було байдуже.
[«Усі збираються, щоб подивитися на вибух? О, вони дізнаються, наскільки потужна моя магічна бомба!»]
Було б краще, якби навколо було більше людей, які б це побачили.
Гарол почав пильно спостерігати за Кейлом, побачивши, яким спокійним той був.
Це був той, хто знав його таємницю. Однак минув цілий рік, і Кейл ні разу не шантажував його й навіть нічого не вимагав. А потім він повернувся, щоб виконати свою частину угоди, укладеної минулого року.
«До речі, як ви збираєтеся зруйнувати Магічну Вежу?»
«Магією»
«Перепрошую?»
Кейл посміхнувся, побачивши здивований вираз обличчя Гарола. Кейл збирався використовувати магію на очах у людей, які ненавидять магію?
«Що? А як інакше її зруйнувати?»
Гарол подивився на руку Кейла, яка тепер лежала на його плечі.
Плесь, плесь.
Рука, що поплескувала його по плечу, раптом завмерла, коли Кейл знову заговорив.
«Хіба не цікаво зруйнувати Магічну Вежу, символ магії, за допомогою магії?»
Гарол обернувся, щоб подивитися на Кейла, почувши його веселий тон.
«Не лізь не у свої справи. Твоя частина угоди полягала в тому, що я сам вирішую, що робити з Магічною Вежею і як її зруйнувати»
Тон Кейла натякав, що він більше не дозволить їм виходити за межі своїх повноважень. Гарол бачив Кейла та його групу.
Чхве Хан легко розправився з Тункою, коли вони були тут востаннє. Решта, здавалося, були майже такими ж сильними, як і він. Ці майстри пильно дивилися на нього та Кейла.
Кейл тихо прошепотів Гаролу на вухо.
«Ти теж не в тому становищі, щоб вказувати мені, що робити»
Гарол зітхнув. Чоловік, який знав таємницю його народження, повернувся через рік, щоб кинути це йому в обличчя, водночас наказуючи не виходити за межі своїх повноважень.
Погляд Гарола почав повільно холоднішати. Це було Королівство Віппер, його територія. Однак у цей момент Кейл продовжив:
«Це Королівство у твоїх руках, і ти живеш так, як хочеш. Я роблю те саме»
Погляд Гарола, що з кожною секундою ставав холоднішим, раптом сповнився здивуванням. "Я роблю те саме". Це речення раз по раз лунало в його вухах. Він підвів погляд і зустрівся очима з Кейлом, який продовжував говорити приємним тоном.
«Я буду триматися свого, тож ти – свого»
Гарол, зовнішність якого надавала йому вигляду доброї людини, повільно почав посміхатися, а потім і зовсім розсміявся.
«Ха, ха-ха…»
Він сміявся деякий час, аж поки не помітив, що Тунка повертається до них, і нарешті привітав Кейла з посмішкою.
«Ви все ті ж, молодий пане Кейле. Саме тому я ще більше радію, бачачи вас знову»
«Звісно. Я й досі люблю мир»
[«Ти знову посміхаєшся так, як завжди, коли зустрічаєшся з кронпринцом»]
Кейл проігнорував зауваження Раона й подивився в очі все ще схвильованому Тунці. Однак погляд Тунка був спрямований на Чхве Хана, який стояв за спиною Кейла.
«Хочеш знову побитися?»
«Буде весело побити головнокомандувача»
Погляд Чхве Хана, здавалося, був сповнений роздратування, коли він відмахнувся від провокації Тунки. Тунка не злякався коментаря Чхве Хана, а, навпаки, здавався ще більш збудженим і почав бурмотіти.
«Від нього пахне, ніби він став ще сильнішим……»
Кейл здригнувся.
"Чхве Хан став ще сильнішим?"
Він повільно повернув голову, щоб поглянути на Чхве Хана, який злегка схилив голову.
«Я завжди докладаю всіх зусиль, щоб захистити всіх»
"Чому? Ти ж і так надзвичайно сильний? Навіщо тобі це?"
«З огляду на те, що сказала пані Вітіра, я вважаю, що це було правильне рішення»
Кейл побачив чисту, але холодну посмішку Чхве Хана. Він швидко відвернув голову.
"У мене щодо цього погане передчуття"
Він побоювався, що Чхве Хан хоче взяти участь у нападі племен Тигрів та Китів, щоб знищити Першу Бойову Групу таємної організації.
Кейл знав, що йому достатньо було б просто обернутися й запитати Чхве Хана, щоб дізнатися відповідь, однак він не міг цього зробити. У нього було тривожне передчуття.
Саме тому він вирішив змінити тему розмови. Він невимушено почав розмовляти з Тункою.
«Тунко, як щодо святкування сьогодні ввечері?»
«Святкування?»
Кейл удавав захоплення й відповів цьому ідіоту, який, здавалося, нічого не розумів.
«Так. Попереднє святкування знищення Магічної Вежі. Що скажеш?»
«Ха-ха! Мені подобається! Ти справді не схожий на тих гнилих дворян! А ти все ж щось знаєш!»
"Все ж знаю? Гадаю, я знаю, що ти їдеш поїздом до пекла"
Цей дурень планував увірватися в Імперію, замість того щоб спочатку атакувати Джунглі.
Кейл спостерігав за Тункою, який радісно наказував вождям готувати святкування. Потім він повільно поглянув на свою групу й почав говорити.
«Давайте трохи відпочинемо»
Їм потрібно було відпочити зараз, щоб вночі мати сили рухатися.
Незабаром настала ніч.
Кейл дивився вниз із сумнівами на обличчі.
Чхве Хан і Розалін обговорювали бомби, які вони мали використати завтра, в одному кутку намету, тоді як Кейл просто продовжував дивитися вниз, схрестивши руки.
«…Це дуже сумнівно»
«Зовсім ні! Ми впораємося на відмінно!»
«Вона права! Нуна, Раон і я – найкращі!»
«Я величний і могутній!»
Он, Хон і Раон вигукнули всі поспіль. Однак це лише змусило Кейла ще більше нахмуритися. Він не знав, чи зможуть вони це зробити.
"Але ж я не можу усунути людей, які мають брати участь у святкуванні"
Чхве Хан, Лок, Бікрос, Розалін, Рон, Пендрік і Кейл – усі вони мали святкувати разом із Тункою.
Червоне кошеня Хон впевнено зробило крок уперед і, випнувши груди, стало перед Раоном та Он.
«Ми втрьох можемо навіть зруйнувати замок!»
Технічно це було правдою, адже одного Раона для цього було б достатньо.
Але Кейл побоювався, що вони просто влаштують безлад, не зробивши нічого як слід.
Кейл штовхнув ногою велику коробку, що стояла поруч із ним.
Трудух.
Звук свідчив, що коробка була повна.
Усередині цієї коробки лежали предмети, які вони знайшли минулого року в підземній дослідницькій лабораторії.
"Пристрій для зберігання мани, що використовує принципи Стародавніх Сил"
"Причина розвитку магічної стійкості"
Там були дослідницькі документи щодо цих двох тем.
Крім того, там було ще й насіння.
Звісно, це була лише половина того, що Кейл здобув у лабораторії.
Якщо бути точнішим, то саме та половина, яка була ні на що не придатна.
«Ти маєш це як слід покласти назад. Зрозумів?»
Кейл бачив, як п'ятирічний Раон клацнув язиком і зітхнув.
«Слабка людино, ми сильніші за тебе. Припини бурчати»
"Хо"
Кейл не міг у це повірити. Однак Он і Хон також кивнули на знак згоди. Раон махнув передньою лапою, і велика коробка піднялася в повітря та стала невидимою.
«Ми ще повернемося. Людино, ти слабкий, тож не пий занадто багато»
Кейл був у повній розгубленості й не міг нічого сказати. Хон підійшов до нього й погладив Кейла по нозі своєю передньою лапою.
«Ми повернемося дуже швидко! Можна мені пограти в хованки з нуною та наймолодшим братиком усередині Магічної Вежі, коли ми закінчимо?»
«…Звісно»
Хон і Раон хихикнули, потайки виходячи з намету, а Он погладила Кейла по стегну, ніби кажучи, що вона про все подбає. Потім вона теж повільно вийшла з намету.
Кейл провів обома руками по обличчю. Він знав, що вони впораються з цим як слід, тож чому ж він відчував таку непевність?
Однак Кейл відчув зовсім інший вид непевності, побачивши наступну людину, яка увійшла до його намету.
«Вибачте, молодий пане»
«Так?»
«Ми після цього вирушимо до лігва?»
Лігво Золотого Дракона, де мешкає Стародавній Дракон.
Від однієї лише думки про це ставало важко дихати.
«…Звісно»
Він мусив туди піти. Як він міг відмовитися, коли Раон, найсильніший член їхньої команди, хотів туди піти?
«Тоді я заздалегідь зв'яжуся із Шановним Золотим Драконом. Я впевнений, він буде дуже радий»
«Звісно»
«Кхем, молодий пане-нім. Як ви гадаєте, коли ми туди дістанемося…»
«Що?»
Вродливий ельф виглядав збентеженим. Кейл уже починав втрачати терпіння, коли Пендрік знову обережно заговорив.
«Як ви гадаєте, чи зможу я також зустрітися з Драконом-німом, який вас охороняє, коли ми туди дістанемося?»
«Так, ти зможеш з ним зустрітися»
«Розумію! Я впевнений, що я єдиний ельф, якому пощастить зустріти одразу двох Величних Драконів!»
Кейл кивнув, зберігаючи байдужий вираз обличчя. Такі надзвичайно енергійні й щирі істоти справді не дуже йому підходили.
«Ну– гадаю, так»
«О, а ми зустрінемося з тією людиною, яку я маю вилікувати, на зворотному шляху?»
Вираз обличчя Кейла став серйозним.
«Так, ми зустрінемося з нею пізніше»
«Так, пане. Я розумію»
Коли він зустрів Ташу в столиці, то попросив її зв'язатися з Мері. Таша подивилася на Кейла теплим поглядом, коли він сказав їй, що йдеться про позбавлення Мері від болю, але Кейл відсунув цей спогад убік, бо теплий погляд Таші здавався йому дратівливим.
«Тоді я більше не буду вас турбувати, адже вже так пізно»
Пендрік не скористався магією перетворення, натомість просто опустив каптур, щоб прикрити вуха, і вийшов із намету.
Кейл зітхнув і поглянув на двох людей, що все ще перебували в наметі. Чхве Хан помітив його погляд і почав ніяково посміхатися.
«Що таке?»
«Розумієте…»
Рідко доводилося бачити, щоб Чхве Хан відповідав саме так. Однак Кейл не дав Чхве Хану навіть миті на відповідь, суворо зауваживши:
«Ти повинен обов'язково добре впоратися з цим завданням»
«…Так, Кейле-нім»
Кейл почув слабку відповідь Чхве Хана, після чого вказав на вхід у намет.
«Гадаю, настав час нам приєднатися до пиятики»
«Звісно, молодий пане Кейл»
«Як скажете, Кейле-нім»
Кейл відкинув вхід намету й вийшов назовні. По всій базі Тунки лунали сміх і співи, хоча була вже пізня ніч.
Кейл на мить поглянув у протилежний бік.
Діти, яким зараз у середньому було вісім років, мабуть, саме зараз наполегливо працювали. Кейл сподівався, що група Тунки святкуватиме ще веселіше, коли він підійде до них.
* * *
Наступного ранку після святкування.
Нарешті настав день, коли Магічна Вежа мала зникнути в історії.
Кейл, схрестивши руки, подивився на Магічну Вежу. Магічна Вежа була відома тим, що мала 20 поверхів над землею та 3 підземні поверхи. Вона вже не мала тієї розкоші, якою славилася в минулому. Перед ним стояла лише іржава будівля, наповнена аурою смерті.
«Кехехе, я з нетерпінням чекаю на це»
Кейл поглянув убік і зустрівся поглядом із Тункою. Тунка, який все ще виглядав трохи похмільним, посміхався. Хоча хтось міг би подумати, що він божевільний, його погляд залишався гострим.
«Наші громадяни, велика кількість наших братів, загинули через цю магічну вежу. Я трохи розчарований, що ти знищуєш її за допомогою магічної бомби, але це теж цікаво»
«Ви праві, головнокомандувачу Тунка-нім. Наша історія незабаром розпочнеться»
Гарол Кодіанг додав, стоячи поруч із Тункою.
Багато солдатів з нетерпінням тупали й били кінцями списів об землю.
«Кейл-нім»
У цей момент до Кейла підійшов Чхве Хан.
«Ми готові»
«Справді?»
Погляд Кейла знову повернувся до Магічної Вежі. Навколо вежі було розміщено кілька чорних магічних бомб.
[«Це найновіша магічна бомба великого й могутнього Раона»]
Це була магічна бомба Раона, п'ятирічна версія.
«Я підірву її, щойно ви дасте сигнал»
Розалін зібрала ману й чекала на наказ Кейла. Розалін, яка з моменту прибуття до Королівства Віппер використовувала магію, щоб замаскуватися, була спокійною.
Кейл поглянув на Тунку й почав говорити.
«Ми незабаром її підірвемо. Чи не варто попередити солдатів?»
«Кехехе, гадаєш?»
Тунка підійшов до своїх солдатів і розкинув руки. Схоже, він знову мав щось сказати. Кейл, якому було абсолютно байдуже, що скаже Тунка, підійшов до Розалін, щоб віддати наказ. Однак до нього почав наближатися Гарол.
Гарол – таємний син голови Магічної Вежі. Гарол подивився на Кейла й лагідно заговорив.
«Ви, мабуть, розчаровані, молодий пане Кейле»
«Чим саме?»
«Вам не вдалося нічого витягнути з Магічної Вежі, і вам навіть доведеться її підірвати, не зробивши з нею нічого протягом цілого року»
«Я, безумовно, розчарований»
"Не зовсім. Я навіть дуже збуджений"
Кейл, з гіркою посмішкою на обличчі, недбало відповів:
«Просто вважатиму це марною тратою грошей. Ти ж знаєш, що я багатий»
«Ви справді виглядаєте як аристократ, коли говорите такі речі»
«Звісно, що так. Не забувай про це»
Сказавши це, Кейл відчув, як земля почала тремтіти.
Бум. Бум. Бум.
«Оо, оо, оо!»
Солдати знову почали тупотіти ногами й скандувати. Кейл обернувся, щоб подивитися на них, і випадково зустрівся поглядом із Тункою. Побачивши його захоплене обличчя, він підняв руку.
«Вперед»
«Починаю 5-секундний відлік!»
У долоні Розалін почала коливатися мана.
«5!»
Як тільки вона почала відлік, солдати стали тупотіти ще сильніше.
«4– 3– 2–!»
Розалін, Кейл, Чхве Хан, Рон і Бікрос подивилися один на одного.
Мана вистрілила з долоні Розалін і помчала до магічних бомб.
«1! Вибух!»
Бум! Бум! Буууум!
По всій місцевості лунали численні звуки вибухів. Було так голосно, що навіть не було чутно, як солдати тупотіли ногами.
[«Це так захоплююче! Дуже захоплююче! Ми можемо знищити її повністю, адже ніхто не постраждає!»]
Раон був у захваті від цього.
ГУ-У-У-УРК.
[«Магічна Вежа руйнується!»]
Магічна Вежа почала розсипатися, піднімаючи пилову бурю. Пилова буря кинулася на групу, хоча всі вони стояли поза зоною вибуху.
«Муа-ха-ха-ха-ха-ха! Вона зруйнована! Все скінчено!»
Кейл чув сміх Тунки та вигуки радості мешканців, які раніше страждали від гніту магії.
Кейл знову перевів погляд убік.
"Божевільний виродок"
Гарол посміхався так, ніби його рот ось-ось розірветься. І це при тому, що він намагався стримати посмішку. Гарол виглядав схвильованим, дивлячись на Кейла.
«Ви теж посміхаєтеся, молодий пане»
Кейл теж посміхався.
«Так. Це було освіжаюче»
Було освіжаюче спостерігати, як руйнується Магічна Вежа.
Кейл посміхався, дивлячись на це видовище, через яке більшість магів континенту плакали б і голосили. Але як він міг не посміхатися?
Скри-и-ип–
Магічна Вежа почала нахилятися вбік, починаючи з другого поверху.
Буум–!
Врешті-решт вона повністю нахилилася вбік і обвалилася на землю.
«Кха, кха»
«Щоб його, скільки пилу»
Кейл прикрив рот хусткою, щоб захиститися від пилу.
[«Людино, ти застудився?»]
Кейл проігнорував нісенітниці Раона, дивлячись на Магічну Вежу, вкриту пилом.
Зруйнована Магічна Вежа повільно відкривалася його погляду.
Бум. Бум. Бум!
«Оо! Оо~! Оо~о!»
Солдати ще більше розхвилювалися. Кейл відчував це хвилювання за спиною, повільно наближаючись до зруйнованої Магічної Вежі.
Чхве Хан та інші увійшли першими.
«Ти хочеш поглянути на руїни?»
Гарол хихикнув, підходячи до Кейла.
«Так, я хочу поглянути»
Кейл посміхнувся й відступив убік, ніби запрошуючи Гарола йти разом із ним. Двоє чоловіків, які були схвильовані з абсолютно різних причин, повільно увійшли в хмару пилу.
Нарешті вони змогли побачити, що залишилося від Магічної вежі.
«Пфф!»
Гарол притиснув губи, щоб стримати сміх. 20-поверхової Магічної Вежі більше не було, і вони бачили лише уламки на землі.
«Ти, мабуть, дуже щасливий»
Гарол кивнув, не дивлячись на Кейла. Він був настільки щасливий, що це неможливо було описати словами. Він так довго мріяв побачити це.
Магія ніколи більше не проникне до Королівства Віппер. Це принесло Гаролу безмежну радість.
У ту мить він почув спокійний голос Кейла.
«Я теж щасливий»
Гаролу стало дивно, коли він почув ці слова Кейла. Кейл не виглядав так, ніби просто підігравав йому. Здавалося, він справді був щасливий. Гарол повільно обернувся й побачив усміхненого Кейла.
У цю мить вони почули чийсь голос.
«Гм?»
Це був Чхве Хан.
Очі Кейла почали затуманюватися.
Вистава ось-ось мала розпочатися.
Чхве Хан вказав на підвал, який було видно крізь пролом у першому поверсі.
Так, там, у таємному четвертому підвальному поверсі, який тепер став трохи помітним, лежала скринька, яку Раон і його команда перенесли минулої ночі.
Кейл чекав, коли Чхве Хан промовить слова, що сигналізуватимуть про початок вистави. Слова, які Чхве Хан репетирував багато днів, повільно почали вириватися з його вуст.
«Що. Це– ТакЕ? Се. Дивно. чи, варто мені. Повідомити. про. це. Кейлу-німу?»
"Ах, яка жахлива гра"
Поки Кейл хотів схопити Чхве Хана за комір, Бікрос відштовхнув його й подивився вниз, куди дивився Чхве Хан.
«Там щось є»
Як і личить справжньому вбивці, гра Бікроса була бездоганною.
Бікрос поглянув на Кейла.
Більшість документів було знищено вибухом, залишилося лише кілька дослідницьких документів. Кейл навмисно все так влаштував.
Бікрос почав говорити.
«Молодий пане»
Тепер настала черга Кейла.