Розділ 121 — Приємно познайомитися (4)

[«Людино, обережніше, обережніше! Якщо спіткнешся, впадеш і загинеш!»]

Настирливі зауваження Раона не долинали до вух Кейла. Кейл прямував до зруйнованих уламків, на які вказав Бікрос.

«Що тут відбувається?»

«Будь ласка, погляньте»

Бікрос вказав на темну ділянку під уламками. Кейл подивився вниз і побачив ящик, який, судячи з усього, був розірваний у кількох місцях внаслідок вибуху.

У ту мить Кейл, вдаючи здивування, вимовив два слова.

«Боже мій!»

Бікрос кивнув у відповідь на вигук Кейла.

"Як і очікувалося, молодий пан добре грає роль"

Потім Кейл обернувся й, дивлячись на Бікроса, запитав:

«Як далеко це вниз?»

"Схоже, це нижче за третій поверх підвалу"

Це мала бути репліка Чхве Хана.

«Це… місце… це…»

Але Бікрос затулив Чхве Хана лівою рукою й відповів замість нього.

«Здається, це нижче за третій поверх підвалу»

«…Справді?»

Шурх. Шурх.

Кейл почув кроки, що наближалися до нього, і запитав із серйозним виразом обличчя.

«У підвалі був четвертий поверх? Хіба не казали, що в Магічній Вежі лише три підвальні поверхи?»

«Я. Знаю… Правда? Це. Саме. Те, що. Я. Чув»

Вперше Кейл повністю проігнорував Чхве Хана. Він навіть не поглянув на нього, а натомість обернувся, щоб встановити зоровий контакт із людьми, що наближалися до нього. Магиня Розалін почала говорити з серйозним виразом обличчя.

«Молодий пане, якщо чесно, я чула, що в Магічній Вежі проводили якісь таємні дослідження– ах!»

Вона звучала шокованою, прикриваючи рот долонями. Вона поводилася так, ніби не знала, що робити, дивлячись за спину Кейлу. Складалося враження, ніби вона сказала щось таке, чого людина за спиною Кейла не мала б чути.

"Дивовижно"

Кейл похвалив акторську майстерність Розалін, повільно обертаючись.

«…Вождю Гароле»

Гарол Кодіанг дивився на Розалін із дивним виразом обличчя. Він повільно перевів погляд на Кейла, щойно той покликав його. У очах Гарола з'явився незвичний вираз пристрасті, коли Кейл почав говорити.

«Схоже, сталося щось несподіване, вождю Гароле. Ви так не вважаєте?»

«…Схоже на те»

Гарол намагався відповісти спокійно, але не міг приховати жадібність у своєму серці.

«Що відбувається? Чому ви всі зібралися навколо зруйнованої магічної вежі?»

Незабаром прибули Тунка та його підлеглі. Прибували й інші вожді. Кейл поклав руку на плече Гарола й почав говорити.

«Тунка»

«…У чому справа?»

Тунка, здавалося, нервував. Кейл ще ніколи раніше не називав його ім'я так серйозно, але водночас лагідно.

«Схоже, ми знайшли приховану частину Магічної Вежі»

«І що з того? Хіба вона не повністю зруйнована?»

"…Який же ти дубоголовий"

Кейл хотів дати Тунці по голові, але стримався й віддав наказ своїй команді.

«Ідіть з'ясуйте, що там внизу. І Гароле…»

«Так, молодий пане»

Кейл поглянув на Гарола й запитав.

«Я впевнений, що ти нам допоможеш?»

«Звісно, я допоможу вам, молодий пане»

"Ніби я не знаю, про що ти думаєш"

Кейл хотів посміятися з жадібного обличчя Гарола, але зосередився на своїй ролі й пішов на поступки.

«Гаразд, йдіть»

Усі кивнули з серйозними виразами обличчя, ніби сталося щось несподіване. У той момент Чхве Хан, який підійшов до Кейла, заговорив спокійним тоном. Чхве Хан уперше грав свою роль як слід.

«Кейле-нім, там внизу небезпечно через наслідки вибуху. Будь ласка, зачекайте тут, поки ми спустимося подивитися»

[«Так, людино. Ти слабкий, тож іди сиди в тіні!»]

"Чому ви обоє говорите такі очевидні речі?"

Кейлу не було що відповісти на ці повторювані очевидні твердження. Навіщо йому йти в таке небезпечне місце?

Тож Кейл просто мовчав.

«Вони мають рацію. Наші солдати та воїни підуть разом з ними, тож вам не треба хвилюватися, молодий пане»

«Чи так, вождю Гароле?»

«Так, пане»

Гаролу, здавалося, теж не терпілося зайти всередину. Кейл спокійно кивнув й попередив Гарола.

«Звісно, усе, що там є, належить мені. Ти ж це знаєш?»

Гарол посміхнувся у відповідь.

«Звісно. Але хіба ви не продасте те, що вам не потрібно?»

«Звісно. Що? Хочеш піти за ними, щоб я нічого не приховав?»

«Це, безумовно, одна з причин»

Гарол не приховував своїх думок. Він хвилювався, що група Кейла може приховати якісь речі, але водночас йому дуже кортіло побачити все, що було в тій підземній лабораторії.

«Розумію. Гароле, я не хочу, щоб між нами були такі брехні. Тож, йди»

[«Слабка людино, ти знову брешеш! Ти справді в цьому майстер! Це твій талант!»]

Кейл, мабуть, мав талант до брехні.

«Дякую за розуміння. Я зроблю все можливе, щоб допомогти їм»

«Звісно, звісно. Тільки не поранься»

Бікрос ледь стримав сміх, почувши останні слова Кейла. Рон поплескав сина по плечу, а потім спустився в напівзруйнований підвал.

Звісно, Гарол і його підлеглі пішли за ними.

Кейл неквапливо відійшов від того місця й спостерігав за ними.

[«Людино, це трохи розчаровує»]

Про що ж міг говорити Раон?

[«Ми встановили там купу пасток і вчора вночі знищили це місце»]

Кейл згадав, що щойно сказав Гаролу.

" Не поранься "

Кейлу хотілося сміятися. Саме він наказав Раону встановити купу пасток, а також саме він повідомив Рону про їхнє розташування, щоб група Гарола потрапила в них.

Хіба вони не вважатимуть цю інформацію ціннішою, якщо їм доведеться трохи помучитися, щоб її отримати?

[«Людино, у тебе на обличчі злісна усмішка! І віддай мені мою золоту монету! Це ж я зробив всю роботу!»]

"Злісна усмішка?"

Кейл доторкнувся пальцями до куточків губ і швидко приховав усмішку.

«Тунко»

Кейл підійшов до Тунки, поки Гарол і вожді були відсутні. За спиною Тунки стояли двоє його підлеглих – двоє найнадійніших.

Кейл тихо поставив Тунці запитання.

«Ти сказав Його Високості, кронпринцу, що ми друзі?»

«Ехем!»

Рідко доводилося бачити Тунку таким шокованим. Кейл не пропустив нагоди продовжити розмову.

«Припускаю, що на тому прихованому поверсі ми знайдемо деякі дослідницькі документи магів. Якщо серед них будуть такі, що допоможуть вам усім, я планую передати їх вам»

«…Що?»

Кейл відповів серйозно, а Тунка стояв поруч, виглядаючи розгубленим, наче ідіот.

«А якщо це щось, що може завдати вам шкоди…»

Слова "щось, що може завдати вам шкоди" змусили Тунку серйозно нахмуритися. Навіть такий недалекий, як Тунка, розумів, що цілком логічно, що у магів є дослідження, здатні завдати їм шкоди.

Ця думка змусила Тунку занепокоїтися. Однак…

«Тоді я обов'язково передам це вам теж»

Слово "обов'язково" відлунювало у вухах Тунки.

Він згадав, як Кейл знайшов для нього корабель і прийшов попрощатися, коли вони вперше зустрілися.

«…Чи варто тобі це говорити? Хіба ти не мав би хоча б удавати, що не продаєш щось таке цінне, аби мати змогу продати це за високу ціну?»

Кейл виглядав шокованим.

«Тунка, ти вважаєш мене такою людиною?»

«Ні. Ти не такий»

Так, Кейл Хенітус – ця людина не була такою дріб'язковою. Почувши коментар Тунки, Кейл продовжив.

«Ти сказав, що я твій друг. Я вірю, що чесна угода може відбутися лише між двома людьми, які перебувають на одному рівні. Не думаю, що ти з тих, хто намагатиметься мене обдурити»

Потім Кейл жартома додав:

«Ти не такий дріб'язковий покидьок, як ті маги»

Тунка почав посміхатися. Стурбований вираз повільно зник з його обличчя, і Тунка голосно розсміявся.

«Ти правий. Справді, ке-хе-хе! Я не такий! Ха-ха-ха-ха!»

Тунка деякий час сміявся.

Однак його погляд все ще був прикутий до Кейла. Він ніколи раніше не бачив такого аристократа. Той кардинально відрізнявся від тих аристократичних вишкребків, які для магів Королівства Віппер були практично собаками.

Ніхто, справді, ніхто не вболівав за нього та його підлеглих. Однак тепер він знайшов того, хто вболівав за нього.

Друг.

Сам Тунка був шокований, вимовивши це слово кронпринцу Королівства Роан. Проте тепер він відчував, що добре зробив, що вжив саме це слово.

«Ти справді слабка, але хороша людина»

Вперше у своєму житті Тунка схвалив слабака.

"Не кажи таких очевидних речей"

Кейл сприйняв це як щось очевидне, про себе подумавши:

"Тепер Гарол не зможе мене обдурити"

Він ще раз потайки домовився про це з Туонкою.

«Чесна угода. Згода?»

«Звісно! Я ж не шахрай! Ви всі теж згодні?»

Двоє підлеглих Тунки кивнули.

«Ви праві, головнокомандувачу-нім»

«Безумовно. Це має бути справедливо»

У словах Кейла не було нічого поганого. Для людей одного рівня справедлива угода – це єдино правильний варіант.

Навіть сам Кейл вірив у це.

Саме тому він просто чекав, поки Бікрос і його команда привезуть результати досліджень і поділяться ними з усіма, щойно повернуться на поверхню.

На прихованому четвертому поверсі підвалу вони знайшли напівзруйновану скриньку.

Частина документів усередині скриньки залишилася цілою, а їхній зміст стосувався двох тем.

"Пристрій для зберігання мани, що використовував принципи Стародавніх Сил"

"Причини розвитку магічної стійкості"

Обидві ці теми могли стати отрутою, що завдасть шкоди оновленому Королівству Віппер.

«Я впевнений, що сторона Королівства Віппер знає про цінність цих документів краще за будь-кого іншого»

Ніхто не відповів на зауваження Кейла.

Наразі вони перебували у наметі вождів. Тунка, Гарол, а також інші вожді – всі зібралися разом із Кейлом. Група Кейла стояла поруч із ним, ніби охороняючи його.

«…Так. Ми це добре знаємо»

Кейл ледь стримав сміх, спостерігаючи, як повільно Гарол йому відповідав.

"Пристрій для зберігання мани, що використовував принципи Стародавніх Сил"

Гарол був бідолахою, який ненавидів магію, бо відчував ману, але не міг стати магом, оскільки не міг її накопичувати. Однак пристрій для накопичення мани, а також частина досліджень щодо нього, тепер лежали перед ним.

З'явилося щось, що дасть йому можливість користуватися магією.

"Я впевнений, що він хоче його дістати"

Кейл доторкнувся до маленького полотняного мішечка перед собою.

«І це, мабуть, той пристрій для накопичення мани?»

На слова Кейла очі Гарола засяяли.

[«Ти правий, людино. Я його виростив»]

Насіння, яке Кейл передав Раону рік тому, і було тим пристроєм для накопичення мани. Однак предмет, що зараз лежав у Кейла в руці, не був тим насінням. Коли той пристрій для накопичення мани проріс, а потім перетворилося на рослину…

Він просто взяв одну з рослин і витягнув насіння.

Звісно, це насіння теж було модифіковане.

«Розалін, це можна використовувати вже зараз?»

«Ні. Зараз воно у вигляді насіння, але занадто сухе, щоб його використовувати. Однак, можливо, ви зможете створити новий пристрій, використовуючи це насіння та дослідницькі документи……»

Розалін замовкла й поглянула на Гарола.

Кейл також спостерігав за реакцією Гарола. Гарол не міг приховати своєї жадібності щодо цього насіння та дослідницьких документів, навіть попри те, що вони були пошкоджені.

Кейл переконався в цьому, перш ніж перейти до наступної теми.

«"Причини розвитку магічної стійкості". Це теж надзвичайно важливе дослідження»

Цього разу здригнулися Тунка та інші вожді.

Причина, завдяки якій їм вдалося перемогти магів, значною мірою пов'язана саме з їхньою магічною стійкістю. Цей документ про причини розвитку магічної стійкості був тим, що їм було вкрай потрібно, а також тим, що вони не могли передати нікому іншому.

Кейл поглянув на Тунку.

Тунка посміхнувся йому у відповідь. Кейл відвернувся й звернувся до представників Королівства Віппер.

«Ну, це лише частина досліджень, тож, мабуть, не така вже й важлива. Я можу просто викинути її, правда?»

Стіл затремтів. Хтось у хвилюванні штовхнув його ногою.

«Я просто пожартував»

Хуууу.

Хтось зітхнув.

«Можливо, це й лише частина, але це цінна інформація»

Кейл згадав, про що раніше з ним розмовляли Розалін і Раон.

« Молодий пане Кейле, щоб розібратися в усьому лише за цими файлами, знадобиться щонайменше десять років. Хоча десять років лише у випадку, якщо дослідження очолюють талановиті маги »

« Людино, щоб досліджувати це, ти повинен вміти керувати магією »

Кейл зосередився на цих словах.

Дослідження, для завершення яких потрібні маги.

Гарол зробив би все, що завгодно, аби продовжити дослідження.

Для цього йому знадобилося б найняти кількох магів.

Розалін влучно вказала на це Кейлу.

« Молодий пане Кейле, можливо, ми зможемо тримати у своїх руках слабке місце Королівства Віппер »

« Я так і знав. Дуже часто ми з вами думаємо про одне й те саме »

Керівництво Королівства Віппер, яке заявляло, що його метою є позбавлення від магії, використовувало б магів для проведення магічних досліджень.

Щось подібне неминуче мало статися, якщо Королівство Віппер отримає ці документи, і Кейлу залишалося лише знайти інформатора, щоб зібрати докази цього.

Розалін і Кейл посміхалися, уявляючи, як ця інформація опиниться в їхніх руках, а Раон заглядав у коробку й висловлював свої враження.

"Це не більше ніж уламки"

Справжнє насіння надійно зберігалося в лабораторії Розалін, яку Раон любив відвідувати.

«Тунка»

«Т-так?»

«Я передам ці документи вам»

Вираз обличчя Тунки миттєво змінився.

«Т-ти це серйозно?»

Кейл поглянув на Гарола й кивнув.

«Звісно»

Кейл постукав по столу тканинним мішечком, що тримав у руці.

Тук, тук.

Сухе насіння видавало глухий звук, вдаряючись об стіл. Представники Королівства Віппер здригалися від кожного удару.

Кейл не звертав на це уваги й продовжував говорити те, що хотів.

«Я витратив десять мільярдів галонів на цю Магічну Вежу, так і не отримавши від неї нічого. Тепер, коли я щось знайшов, планую продати вам усе. Тунка, що б ти зробив у такій ситуації?»

«…Я б спробував отримати якомога більшу компенсацію»

«Правильно»

Вождь Гарол почав хмуритися. Якби це був той Кейл, якого він знав, і якби він опинився на місці Кейла, то намагався б повернути якомога більше грошей.

Тим більше, що сама Магічна Вежа тепер зникла.

"Але наше фінансове становище зараз не дуже хороше"

У них не було багато грошей, оскільки вони готувалися до війни з Імперією. Однак Гарол хотів дістати ці два документи попри все.

"Але ми також не можемо з ними битися"

Кейл мав чималу владу. Якщо вони почнуть воювати з Кейлом, їхня війна проти Імперії затягнеться. А подальше відтермінування війни негативно позначиться на бойовому дусі солдатів.

"Він спробує отримати більше десяти мільярдів, оскільки купив Магічну Вежу за десять мільярдів"

Імперія з радістю заплатила б за все десять мільярдів галонів, якби Кейл спробував продати дослідження їм. І Гарол, і Тунка добре усвідомлювали цей факт.

«Ось що я маю на увазі…»

Кейл розтиснув ліву долоню.

«Ах»

Гарол вигукнув з подивом.

П'ять пальців.

«П'ятдесят мільярдів галонів?» – здивовано вигукнув Тунка. Гарол швидко почав посміхатися.

"Тепер, коли ми знаємо відправну точку, можемо вести переговори"

На початку угоди завжди починали з суми, вищої за ту, яку хотіли отримати. Гарол уже збирався заговорити, щоб як слід розпочати переговори, але Кейл виявився трохи швидшим.

«П'ятдесят мільярдів? Ні, просто дайте мені п'ять мільярдів»

«Перепрошую?» – здивовано запитав Гарол.

"Він справді сказав п'ять мільярдів?"

Кейл надягнув лагідну й щиру посмішку. Його теплий погляд пробіг по лідерах у кімнаті.

«Так. П'ять мільярдів»

Він уже погодився продати справжні документи кронпринцу за чималу суму.

Було б чудово, якби магам Королівства Роан вдалося поглинути Королівство Віппер, щойно воно буде ослаблене Імперією.

Кейл згадав розмову, яку він мав із наслідним принцом минулої зими.

« Кейле, продай це за п'ять мільярдів тим бідолахам. Адже не ти ж платив ті десять мільярдів галонів, щоб придбати Магічну Вежу »

« Я планував продати їм це за десять мільярдів, але зроблю, як ви накажете, Ваша Високосте »

« Добре. Хіба не було б чудово, якби ти став їхнім благодійником? Це ж те, до чого ти насправді прагнеш, чи не так? »

« Звісно »

« Ти жахливий »

Альберу прокляв Кейла, почавши сміятися. Кейл також засміявся разом із ним.

«Королівство Віппер зараз переживає скрутні часи. Мені здається, це справедлива угода, враховуючи вашу поточну ситуацію»

«Ти– ти справді–! Справді благородний!»

Тунка не міг нормально говорити, дивлячись на Кейла зі сльозами на очах. Кейлу це здавалося дратівливим, але він зберігав посмішку.

Тунка нарешті підвівся зі стільця й почав кричати.

«Дякую! Дуже дякую!»

Кейл ще ніколи не бачив, щоб хтось дякував йому після того, як він купив у нього мотлох за п'ять мільярдів галонів. Проте Кейл, звісно, відповів у відповідь.

«Головне, щоб ти знав»