Розділ 122 — Приємно познайомитися (5)

Гарол не міг збагнути спокійної поведінки Кейла.

"Головне, щоб ти знав?"

Це був шанс для Кейла отримати значний прибуток. У нього в руках були два документи, які могли завдати шкоди Королівству Віппер. Але він не збирався бути жадібним?

Гарол не міг у це повірити. Однак водночас йому не залишалося нічого іншого, як повірити. Адже він чув це на власні вуха.

"Ось той, хто придбав Магічну Вежу за десять мільярдів і навіть не перевірив її"

Під час купівлі Кейл сказав, що хоче володіти двадцятим поверхом Магічної Вежі. Після цього він не відправляв нікого проводити будь-які розслідування. Протягом останнього року Гарол тримав когось, хто постійно стежив за вежею, на випадок, якщо Кейл щось знайде.

Однак Кейл дійсно нічого не робив із Магічною Вежею з моменту її придбання.

«…Ви що, не жадібні до грошей?»

Гарол не зміг стриматися й запитав. Він бачив, як Кейл похитав головою.

«Ти знаєш, скільки грошей на території Хенітус? У нас більше грошей, ніж ти можеш собі уявити. А я – старший син родини Хенітус»

"Правильно"

Гарол про це забув.

Кейл був людиною, якій не становило жодних проблем витратити десять мільярдів галонів, ніби це дрібниця.

Кейл навів ще одну причину, щоб збентежений Гарол змирився з ситуацією.

«Я знаю, що документи в моїх руках – це файли, які хотіла б отримати будь-яка з континентальних держав. Я не хочу опинитися в епіцентрі бурі, спричиненої цим»

Однак Кейл насправді не мав цього на увазі. Він знав, що в епіцентрі бурі найспокійніше.

Кейл прагнув миру, навіть коли всі інші воювали. Ось чому він продавав їх і Королівству Віппер, і кронпринцу.

«Молодий пане, ви кажете, що не хочете опинитися в небезпечній ситуації, тому продасте їх нам прямо зараз? Так?»

«Так. Саме так. Як ти знаєш, я – прихильник миру»

Ця причина була прийнятною для Гарола, адже саме Кейл був тим, хто навіть не хотів розкривати особистість Гарола.

Гарол відвернувся від Кейла й оглянув намет. Інші вожді, здавалося, ще мали деякі запитання, але Тунка та воїни, судячи з усього, були в захваті від Кейла.

"Це те, що мені все одно потрібно"

Пристрій для зберігання мани був надзвичайно привабливим, оскільки, як кажуть, він імітував Стародавні Сили. Гарол та інші мешканці Королівства Віппер вважали стародавні сили найвеличнішими з усіх.

«Мені це підходить. Головнокомандувачу Тунка-нім, а що ви думаєте?»

Тунка не відповів на запитання Гарола, а замість цього простягнув свою велику руку до Кейла. Серйозний вираз обличчя Тунки, який кардинально відрізнявся від його звичного дурнуватого виразу, свідчив про його щирі почуття до Кейла.

«Дуже дякую»

Кейл підвівся й потиснув руку Тунки.

«Якщо ти вдячний, не забудь про це»

«Звісно. Я не забуду про твою доброту»

З Тункою як представником Королівство Віппер придбало у Кейла Хенітуса документи, знайдені в таємній лабораторії Магічної Вежі, за п'ять мільярдів галонів.

Угода була укладена швидко, оскільки Королівство Віппер поспішало з цим.

Після підписання угоди Кейл повернувся до свого намету.

«Чому ти пішов за мною сюди?»

Кейл поглянув на Чхве Хана, який слідував за ним у намет. Чхве Хан тримав у руках договір і квитанцію на п'ять мільярдів галонів.

«Кейле-нім»

«Що?»

Кейл розстебнув верхній ґудзик сорочки, яка майже задушувала його весь ранок, і не звернув особливої уваги на Чхве Хана.

«Ви справді дивовижні, Кейле-нім»

«Що?»

Ось чому він був шокований.

«Кейл-нім, ваші здібності – найвищого рівня. Не думаю, що є ще хтось, хто так талановитий у цьому виді афер… ні, стратегії. Я в цьому плані жахливий»

"Ти хотів сказати "афери"?"

Кейл згадав, наскільки жахливою була гра Чхве Хана.

«Проте, гадаю, було б найкраще бути якомога обережнішими з наступною особою, з якою ми плануємо зустрітися»

Кейл нарешті зрозумів, чому Чхве Хан пішов за ним до його намету.

Особою, з якою вони планували зустрітися наступною, був Золотий Дракон.

«Кейле-нім, ви, можливо, завжди робите хід, заглядаючи на два кроки вперед, але той Дракон сильний. Цілком можливо, що й Раона, і мене разом не вистачить»

[«Він думає, що мене не вистачить?! Я набагато сильніший, ніж він думає!»]

Відповідь Раона промайнула в голові Кейла, але цього разу Кейл погодився з Чхве Ханом.

Чхве Хан мовчки стояв, спостерігаючи за Кейлом.

«Так, Чхве Хане, ти правий»

Побачивши, що Кейл погодився з ним, обличчя Чхве Хана трохи проясніло.

Однак Кейлу це було байдуже. Він уже багато разів обмірковував цю зустріч із Золотим Драконом.

Щодо пріоритетів на цій зустрічі, то на першому місці – безпека, на другому – безпека, на третьому – безпека. Тільки так він міг убезпечити себе від смерті.

«Чхве Хане, цього разу я залишу передній план тобі. Що скажеш?»

Чхве Хан енергійно кивнув головою. Саме цього він і хотів. Він як ніхто інший підходив для того, щоб захищати Кейла з фронту.

«Так, будь ласка, довірте це мені. Я захищу Кейла-німа, а також усіх інших. Я використаю все, що маю, щоб це забезпечити»

Саме таку відповідь і хотів почути Кейл. Якщо Чхве Хан буде поводитися саме так, то варто спробувати поговорити з цим Золотим Драконом.

Досі Чхве Хан ніколи не використовував у бою всю свою силу. Те саме стосувалося й Раона.

[«Я тут, слабка людино. Жоден інший Дракон навіть не може зрівнятися зі мною»]

Кейл, звісно, проігнорував блеф Раона.

«Тоді я підготуюся до нашого завтрашнього від'їзду»

«Добре. Не забудь відпочити, коли закінчиш»

«Так, Кейле-нім»

Кейл відчув спокій, щойно Чхве Хан вийшов із намету. Однак він не був сам. Кейл дістав із кишені золоту монету й кинув її в повітря.

«Ось»

«Ооо!»

Раон з'явився в повітрі й обережно впіймав золоту монету двома передніми лапами.

«Це- це ж золота монета!»

Це була нагорода Раону за участь у знищенні Магічної Вежі. Хоча десять срібних монет і одна золота монета мали однакову вартість, Раон, здавалося, зосередився саме на цій золотій монеті. Кейл повільно погладив Раона по круглій голівці.

«Хіба це не чудово?»

«Це чудово, людино! Чудово! Дякую! Я працюватиму ще старанніше!»

«Добре»

Потім він обережно почав шепотіти Раону. Адже він обіцяв дати Раону золоту монету.

«Он і Хон…»

Він хотів сказати, що Он і Хон не повинні про це знати. Він хотів, щоб Раон зберіг це в таємниці. Однак він почув якісь дивні вигуки біля входу в намет.

Ня-я-яа-ав, хе-хе.

Мяу!

До нявкань домішувався сміх. Кейл побачив двох кошенят, які заповзли до його намету, навіть не постукавши.

Звісно, це були Он і Хон.

"Які ж кмітливі паскудники"

Побачивши їхні блискучі очі, Кейл продовжив:

«Гаразд, ось»

Дві золоті монети пролетіли через кімнату, і Он та Хон впіймали їх на льоту, продемонструвавши більшу спритність, ніж будь-коли раніше.

Кейл спостерігав, як Он, Хон і Раон, тримаючи свої золоті монети, сміялися, а потім лягли на ліжко.

"… Сподіваюся тільки, що це не якийсь божевільний дракон"

Кейл сподівався, що Золотий Дракон, з яким вони мали зустрітися, буде нормальним. Троє дітей, середній вік яких становив 8 років, стояли на варті, поки він спав. Ці діти були набагато сильнішими за більшість звичайних лицарських загонів.

Наступного ранку.

Хоча було ще рано вранці, Тунка та інші вожді вийшли, щоб попрощатися з Кейлом. Кейл ніколи раніше не бачив такого виразу на обличчі Тунки.

Тунка виглядав збентеженим, коли почав говорити.

«Ти збираєшся трохи помандрувати?»

«Так. Я повідомив вождю Гаролу свій маршрут, тож тобі не треба хвилюватися, що я встромив тобі ніж у спину»

«Я не буду хвилюватися. Кейле, я тобі довіряю»

Кейлу стало огидно, коли він почув, як Тунка так лагідно називає його ім'я. А коли Тунка продовжив говорити, стало ще гірше.

«Кхем, ти можеш бути спокійним, доки перебуваєш у Королівстві Віппер. І не соромся звертатися до мене, якщо коли-небудь потрапиш у скруту»

Кейл міг змиритися з божевільним Тункою, але цей надмірно ввічливий Тунка викликав у нього дискомфорт.

«Дякую. Я це запам'ятаю. Бажаю тобі перемоги над Імперією»

«Звісно»

Кейл замислився, спостерігаючи, як Тунка киває головою, ніби це було вирішене заздалегідь.

"Королівство Віппер не має жодних шансів виграти цю війну"

Однак, на відміну від думки Кейла, сили на континенті мали іншу точку зору.

Вони розглядали це як війну між Імперією, яка перебувала в хаосі після руйнування Церкви Сонця, та Королівством Віппер, яке було згуртованою групою, що спеціалізувалася на наступі. Багато хто вважав, що важко передбачити результат війни.

Адже метою Королівства Віппер, здавалося, не було захоплення Імперії. Вони, схоже, зосередилися лише на тому, щоб взяти під контроль кілька імперських замків.

Крім того, здавалося логічним, що Королівство Віппер піде проти Імперії. Завдяки розвитку алхімії Імперія мала міцніший зв'язок із магією, ніж більшість інших королівств.

"Але ж вони виступають проти Імперії"

Кейл вирішив, що Імперія виграє війну, і простягнув руку, щоб потиснути руку Тунці. Тунка подумав, що це рукостискання на прощання, тож одразу почав тиснути руку. Однак Кейл зробив крок уперед і прошепотів Тунці на вухо.

«Алхімія підступніша за магію. Захисти своїх воїнів магічною стійкістю»

Тунка здригнувся. Кейл посміхнувся людям, які гадали, про що вони розмовляють, і додав ще дещо.

«Я впевнений, що в Імперії є шпигун у вашій армії. Хоча ви, мабуть, уже проводили розслідування, перевірте ще раз, якщо не знайшли його. Почніть із людей, близьких до вас. Це звичний метод імперського принца. Переконайтеся, що знайдеш шпигуна»

Кейл відійшов від Тунки й, дивлячись йому в очі, додав:

«Убийте його»

Зіниці Тунки почали тремтіти. Кейл відпустив руку Тунки й лагідно запитав:

«Ти мені не довіряєш?»

«…Я тобі довіряю»

Кейл залишився задоволений відповіддю Тунки.

Імперія переможе. Проте Кейл сподівався, що Королівство Віппер протримається якомога довше й буде дошкуляти Імперії. Це дало б Королівству Роан час стати сильнішим і розвинути союз із Королівством Брек.

"Ми маємо підготуватися до того, як Північ наступить"

У той момент, коли Північний Альянс почне діяти, Альберу візьме під контроль Королівство Роан і буде воювати проти них.

«Тоді щасливої дороги. До наступного разу»

Кейл відповів Тунці посмішкою.

"Наступного разу? У мене немає жодних причин бачитися з тобою знову"

Кейл підійшов до карети й віддав наказ Пендріку, який стояв з опущеним капюшоном.

«Рушаймо»

Настав час вирушати до лігва Золотого Дракона – стародавнього дракона, що живе вже дуже давно.

* * *

Кейл потягнувся до коміра. Тут було прохолодно, хоч і було літо. Ні, як свідчив сніг під його взуттям, тут було холодно.

Кейл запитав Лока, що стояв перед ним.

«Локу, ти хіба не тут був?»

«Так, пане. Я не очікував, що це буде саме тут»

Кха.

Кейл кашлянув і шморгнув носом. У нього текло з носа. Розалін посміхнулася й простягнула йому хустинку, і Кейл прикрив нею ніс.

«Пендріку, це те місце?»

«Так, саме це»

Кейл не очікував, що воно буде саме тут.

Кейл подумав про намисто, яке лежало під шарами одягу, що на ньому був. Це було Поглинаюче Намисто – намисто, яке дозволяло зберігати в собі силу будь-якої стихії.

Він відправив Лока на гору Єллію, щоб той знайшов це намисто.

Кейл згадав, як Лок приніс намисто і як він використав цю силу, щоб загасити пожежу в Джунглях.

Кейл стояв на засніженій вершині й дивився вниз.

Гора Єллія була відома як одна з найнебезпечніших гір на всьому континенті.

"Хто б міг подумати, що саме тут буде лігво дракона?"

Золотий Дракон мешкав саме в тому місці, де Лок взяв намисто.

«Пендріку, що нам тепер робити?»

Вони були на вершині, але лігва не бачили. Пендрік говорив із таким виразом обличчя, ніби був і надзвичайно збуджений, і водночас надзвичайно слабкий, готовий впасти в будь-яку мить.

«Нам просто треба почекати»

«…Як довго?»

«Доки Дракон-нім не захоче нас побачити»

«…Що?»

"Ми просто будемо чекати в цьому морозі?"

Кейл озирнувся й побачив, що всі були закутані в хутро. Бікрос дивився на Пендріка з лютим поглядом. Його погляд ніби запитував, як може бути така дурна відповідь. Бікрос, здавалося, не любив холоду.

У той момент Пендрік обережно запитав Кейла.

«Але, молодий пане-нім, коли я зможу зустрітися з Драконом-німом? Він телепортується сюди, коли ви скажете йому місцезнаходження?»

Кейл почав посміхатися.

«Ні»

«Тоді як він сюди дістанеться?»

[«Ельфе, я прямо за тобою. Але чому цей не надто величний Дракон не прийшов нас привітати?»]

Злісний голос Раона відлунював у свідомості Кейла.

Кейл хотів повторити слова Раона Пендріку, слово в слово.

«Пендріку»

«Так?»

«За тобою… що?!»

Але в ту мить гора почала тремтіти.

Уо-о-оун–

[«Чудово, звичайно, він має прийти нас привітати. Великий і могутній Раон Мір вже тут!»]

Кейл чув тріумфальний голос Раона, коли він поспішно простягнув руку й вхопився за плече Чхве Хана.

Бу-у-у-у-ум–

Сніг на вершині злетів у повітря. Ні, якщо бути точним, злетіла сама верхівка гори.

«Що?»

«Ааа!»

Усі ледь встигли втримати рівновагу, дивлячись на центр вершини. Кейл робив те саме.

«О! Ми нарешті зможемо зустрітися з Драконом-німом!»

Пендрік склав руки разом і почав шаленіти. Він справді виглядав як один з відданих вірян. Кейл швидко став за Чхве Ханом і жестом показав Розалін та іншим стати поруч із ним і позаду нього.

"Буде погано, якщо Дракон випустить дихальну атаку"

Золотий Дракон міг завдати дихальної атаки, бо був дорослим Драконом.

Кейл відчув полегшення, коли всі інші оточили його.

Бу-у-у-у-ум!

Вершина, що раптово злетіла вгору, зупинилася в повітрі, відкривши велику печеру. Кейл помітив, що в усіх інших напрямках, крім того, де вони перебували, з гори спускалися лавини.

Саме в той момент–

«Гм?»

Сніг перестав падати.

Сніг, що вкривав усю вершину гори, раптом перестав падати з неба.

"То дракон змушував сніг падати?"

"Як може існувати такий мунчкін? Чи Раон теж міг би це зробити?"

Кейл замислився, чи не недооцінював він досі корисність Раона.

Але він не міг більше про це думати, бо почув, як хтось наближається до них.

Туп. Туп.

Група Кейла затамувала подих, коли кроки наблизилися.

Туп. Туп.

Ритмічні кроки долинали з печери. Кейл побачив, як щось схоже на ляльку виходило з печери.

І нарешті ця істота вийшла з темряви у світло.

Це був ельф з прекрасним світлим волоссям. Ельф був настільки вродливим, що навіть кити на його тлі здавалися потворними.

Кейл побачив, як ельф почав посміхатися.

«Ооооо»

Плюх.

Пендрік опустився на коліна.

Це дало Кейлу підтвердження, якого він потребував.

Це був Золотий Дракон.

Це був представник божевільної раси Драконів.

Саме в цю мить–

[«Я першим!»]

Коли Кейл здригнувся від раптового вигуку Раона…

«Ох!»

Пендрік здивовано ахнув.

Маленька чорна пляма промчала повз нього. Пендрік виглядав приголомшеним, кричачи в бік чорної плями.

«Ч- Чорний Драконе-нім!»

Звісно, чорна пляма – це був Раон.

Кейл зітхнув і спостерігав, як Раон летить до блондина-ельфа, не даючи Кейлу жодного часу, щоб його зупинити. Маленький Чорний Дракон миттєво опинився перед блондином.

«Хуууу»

Блондин-ельф здивовано ахнув й подивився на Раона з дивним виразом обличчя.

Раон широко розправив крила перед Золотим Драконом, який виглядав як ельф, і впевнено почав говорити.

«Приємно познайомитися!»

Раон, здавалося, був у захваті.

Вираз обличчя світловолосого ельфа став ще дивнішим. Однак Раон не зупинився.

«Я – великий і могутній Раон Мір! А хто ти?»

Круглі очі Раона, здавалося, були сповнені очікування, коли він дивився на світловолосого ельфа. Світловолосий ельф нарешті заговорив після миті мовчання.

«Що за чортівня. Ти справді дракон? Хіба є дракон, який би сказав іншому дракону: "Приємно познайомитися"?»

Здавалося, Золотий Дракон запитував, як може існувати така дивна істота.

Кейл цього очікував.

Це був справжній дракон – представник раси, яку вважали егоїстичною та самозакоханою.

Не могло бути, щоб такі егоїстичні істоти радісно вітали одне одного.

Більш імовірно, що вони б почали битися між собою, стверджуючи, що саме вони найкращі.

Кейл штовхнув Чхве Хана в спину. Чхве Хан одразу ж поклав руку на руків'я меча.

Він готувався на випадок, якщо Золотий Дракон почне атакувати.