Розділ 123 — Я це зроблю! (1)

Однак, на відміну від нервозності Кейла, Раон був спокійним.

«Я справді Дракон!»

Почувши відповідь Раона, вираз обличчя блондина-ельфа став ще дивнішим. Сказати, що інший дракон не є драконом – це майже те саме, що спровокувати бійку, але цей молодий дракон відповів весело.

«…Так, ти – дракон»

З вуст блондина-дракона пролунала слабка відповідь. Раон кивнув.

«Так. І ти теж дракон. Отож, радий познайомитися! Ти що, навіть не знаєш, як вітатися?»

«…Ти питаєш мене, чи знаю я, як вітатися?»

Дракони не віталися один з одним. Вони могли обмінюватися уїдливими зауваженнями, коли зустрічалися, але вітатися? Цей блондин-ельф відчув себе розгубленим, вперше за своє довге життя зіткнувшись із чимось подібним.

Раон простягнув передню лапу до прекрасного блондина-ельфа. Ельф заговорив, побачивши лапу Раона.

«Ти просиш потиснути мені руку?»

«Так!»

«Ого. Я ніколи не стикався з чимось подібним за свої майже тисячу років життя»

Ого. Неймовірно. Що за чортівня.

Золотий Дракон продовжував зітхати, дивлячись на лапу Раона з сумнівним виразом обличчя. Подивившись на неї кілька секунд, Золотий Дракон запитав із серйозним виразом, не потискаючи лапу Раона.

«Гей… у тебе справді низький IQ?»

Раон раптово перестав махати крилами.

Торк. Торк!

Кейл ще сильніше штовхнув Чхве Хана в спину. Схоже, вони могли почати битися будь-якої миті.

Дзень.

Меч Чхве Хана трохи висунувся з піхов.

У ту мить погляд блондина-ельфа звернувся до Чхве Хана.

Принаймні, Кейл подумав, що він спрямований на Чхве Хана.

Але це було не так.

"Хм? Чому він дивиться на мене?"

Погляд Дракона був спрямований не на Чхве Хана, а на Кейла, який ледь-ледь висунув голову за спиною Чхве Хана.

Кейл зустрівся поглядом із Драконом. Блондин-ельф почав посміхатися. Він відчув ауру професії, яка зникла вже давно.

Це був єдиний ворог величних і могутніх Драконів.

Це була аура, яку він мав відчувати лише від нащадків єдиної родини, що продовжувала родовід цієї професії.

"Не повинно бути нікого живого, хто знав би про цю ауру чи цю силу"

Цей ностальгічний аромат промайнув повз обличчя Дракона. У ту мить зіниці блондина-ельфа затуманилися.

"Мм!"

Його рептильні зіниці стали золотими, і Кейл миттєво відчув, ніби його оточує бурхливий град.

"Це Залякування Дракона?"

Казали, що Залякування Дракона вселяє жах у всі живі істоти. Хоча спочатку Кейл і думав, що це саме те, але це було дещо інакше. Він не відчував жодного страху.

Однак його тіло зреагувало, щойно він подумав про Залякування Дракона.

Бум.

Кейл відчував, як його серце шалено б'ється.

Тоді Аура Домінування – Стародавня Сила, яку Кейл знайшов у скелеті дракона в чорному болоті – поєдналася з Життєздатністю Серця і також вирвалася назовні.

«Мм?»

Кейл занепокоївся. Він думав, що його оточує бурхливий град, проте це перетворилося на теплий вітерець, що огортав його тіло. Його тіло, яке тремтіло від холоду, а також нежить – все це швидко припинилося.

"…Це теплова магія, а не Залякування Дракона?"

Кейл залишився в роздумах, що ж це була за сила, яку він відчув раніше.

Дракон зробив щось приємне.

Кейл залишався настороженим перед цим неймовірним видовищем, і його Аура Домінування продовжувала розширюватися.

«Ах!»

У ту мить Чхве Хан вигукнув і обернувся. Він побачив Кейла, що стояв прямо, дивлячись дракону прямо в очі.

Кейл виглядав надзвичайно спокійним і врівноваженим, ніби й не тремтів від холоду.

"Я так і знав. Ось це той Кейл-нім, якого я знаю"

На думку Чхве Хана, Кейл був тим, хто завжди прикидався боягузом, але завжди впевнено протистояв усьому.

Чхве Хан вкотре був вражений поведінкою Кейла. Вплив людини, безперечно, не походив лише від її сили.

У ту мить чорна кругла пляма закрила Кейлу очі. Це був Раон.

«Гей, Золотусику!»

Кейл на мить засумнівався, чи правильно він почув Раона.

"Що? Золотусику?"

«Не можна так витріщатися на нашу слабку людину! Ти хоч знаєш, який він боягуз?!»

Потім Раон продовжив говорити в думках Кейла:

[«Людино, зараз ти виглядав таким же сильним, як моя передня лапа, але не треба боятися чи нервувати. Я захищу тебе»]

Потім Раон продовжив.

[«Той Золотавий тоді витріщався на тебе, тож я вагався, чи не битися з ним, але він здається пристойним хлопцем, оскільки застосував до тебе теплову магію»]

Золотий Дракон, який нічого з цього не чув, подивився на Раона з цілковитою невірою.

«Він справді слабкий, але що важливіше – ти щойно сказав "нашу" про людину? Ти справді ідіот?»

Кейл побачив, як крила Раона знову завмерли. Потім Раон знову поглянув на Золотого Дракона. Золотий Дракон уже двічі назвав Раона дурнем.

"Чи почнуть вони битися?"

Кейлу було холодно, навіть попри те, що його оточувала теплова магія.

У цю мить Раон почав свою відповідь.

«У мене не низький IQ, просто я дуже товариський. Я не такий, як ти, соціально незграбний Золотавий Дракон, який навіть не знає, як потиснути руку»

"Золотавий Дракон? Мабуть, він – дракон золотого кольору"

Кейл знав, що Раон не з тих, хто здається в суперечці, навіть не спробувавши.

Кейл відчув дивне почуття гордості. У вихованні Раона на сильного хлопчика була своя користь.

Поки він про це розмірковував, Кейл почув голос Пендріка.

«Боже мій, двоє драконів-німів мирно розмовляють, не вступаючи в бійку! Ось таке я й мав би записати. Ніколи не сподівався, що на мене випаде така удача. Я завжди вважав себе проклятим ельфом, бо не міг бачити елементалів. Не можу повірити, що мені випало побачити двох драконів-німів, зірок природного світу…»

Ельф-цілитель Пендрік опустився на коліна й склав руки. Кейл спостерігав, як ельф, сидячи на білому снігу й бурмочучи собі під ніс, дійшов висновку.

"Цей теж не нормальний"

Усі живі істоти навколо нього мали в собі щось дивне. Кейл подумав, що для такої звичайної людини, як він, вижити в цьому середовищі буде дуже важко.

Кейл повільно відступив на крок від Пендріка.

Завдяки цьому він знову зміг побачити Золотого Дракона, який все ще перебував у вигляді світловолосого ельфа й був прихований Раоном. Дракон, здавалося, був сповнений здивування. Раон упевнено вигукнув, дивлячись на здивований вираз Дракона.

«Моя велич шокувала тебе, Золотий Драконе?!»

Світловолосий ельф видав щось на зразок зітхання-сміху, а потім кивнув з розслабленим виразом обличчя.

«Так, я був дуже вражений через теб– кха!»

"…Що за…?"

Кейл занепокоївся.

Світловолосий ельф раптово прикрив рот рукою й почав кашляти. Між його пальцями почала витікати рідина.

Раон здивовано вигукнув – «Щ-що сталося?! Золотий Драконе, кров! Не кашляй кров'ю!»

Дракон кашляв кров'ю.

Кап, кап.

Краплі крові, що стікали по руці блондина-ельфа й падали на землю, почали забарвлювати білий сніг у червоний колір.

Кейл занепокоївся, дивлячись на червону кров.

"Хіба це не щось серйозне на цьому етапі?"

«Кху, угх, кха!»

Блондин-ельф згорбився від сильного кашлю. Раон підлетів і підтримав ельфа, який продовжував кашляти кров'ю.

«Ха, ха-ха»

«Золотавий Драконе, не смійся!»

Світловолосий ельф почав сміятися, дивлячись на Раона. Золотий Дракон продовжував говорити, навіть кашляючи.

«Дракон, який турбується про іншого дракона. Кха»

«Припини говорити! Золотусику!»

Золоті зіниці блондина-ельфа на мить засяяли. Це золоте світло привернуло увагу Кейла, хоча той і перебував на деякій відстані. У ту мить Пендрік почав бігти до Золотого Дракона.

«Ерухабен-нім!»

Водночас Золотий Дракон на ім'я Ерухабен офіційно представився.

«Малий, мене звати не "Золотусик". Мене звати Ерухабен»

«Невже? Приємно познайомитися. Але я не "малий"»

Раон, який бурчав, що він не "малий", продовжував підпирати Ерухабена.

Ерухабен дивився на Раона з дивним виразом в очах.

Спостерігаючи за ними двома, Кейл відчув, що ці два Дракони не почнуть битися. Саме тому він поплескав Чхве Хана по спині.

«Ходімо»

Звісно, під час ходьби Кейл і далі тримав Чхве Хана перед собою.

Кейл зупинився перед печерою, що здіймалася аж до вершини гори Єллія. Печера була досить просторою, а в її кінці спускалися сходи.

«Ерухабен-нім, з вами все гаразд?»

Пендрік лікував Золотого Дракона Ерухабена, допомагаючи йому підвестися. Ерухабен кивнув й дістав хустинку зі свого просторового виміру, щоб витерти кров з рота.

«Так, кхе, здається, припинився. Пендріку, я не бачив тебе з тих пір, як ти був маленьким»

«Так, пане, для мене честь знову зустрітися з Вами»

Кейл подумав, що Ерухабен досить тепло ставився до Пендріка. Ця теплота здивувала Кейла, змусивши його мовчки спостерігати за Золотим Драконом та Ельфом.

У ту мить погляд Ерухабена перейшов на групу Кейла.

Лок, Розалін, Рон, Бікрос, Он, Хон і Чхве Хан. Погляд Ерухабена пробіг по всіх них, а потім зупинився на Кейлі й не відривався.

"Що тепер?"

Кейл занепокоївся, бо не міг зрозуміти, чому Золотий Дракон зупинив на ньому свій погляд. Цього разу він справді нічого не зробив.

Саме в той момент.

«Припини на нього дивитися!»

Раон швидко підлетів і став перед Кейлом, щоб закрити йому огляд.

«Я вже казав тобі, що наша слабка людина – боягуз! Ти не можеш так пильно на нього дивитися!»

"…Може, я й боягуз, але не настільки, щоб знепритомніти від того, що він на мене дивиться…"

Кейл хотів за себе заступитися, але зрештою не зробив цього, бо все одно не мав особливого бажання дивитися на Ерухабена.

Саме тому він міг лише чути слова Ерухабена, не маючи змоги бачити його вираз обличчя.

«…Він боягуз?»

Ерухабен звучав заінтригованим.

«Як цікаво»

Кейл почав відчувати певну невпевненість. Що тут такого смішного? Хіба Ерухабен не міг поділитися цією інформацією з усіма?

Дзень.

Чхве Хан знову трохи висунув меч із піхов. Кейл також помітив, що Розалін готується застосувати магію, якщо виникне така потреба.

У повітрі витало дивне відчуття напруги.

Однак воно швидко зникло.

Світловолосий Ерухабен випростався й почав говорити.

«Йдіть за мною»

Ерухабен рушив до свого лігва, додавши ще одне речення.

«Мабуть, це все – частина долі»

Кейла запросили до лігва Ерухабена, Золотого Дракона. Він поставив зацікавленого Раона та серйозного Чхве Хана попереду себе, коли вони входили до лігва.

«Вони націлилися на Світове Дерево?»

«Так. Судячи з того, що чув Кейл-нім, вони, можливо, мають підтримку королівства або організації з подібним рівнем впливу»

Ерухабен і Пендрік вели серйозну розмову в приміщенні, яке, судячи з усього, було облаштоване як кабінет.

Однак Кейл не міг чути їхньої розмови.

Наразі вони всі сиділи навколо великого овального столу, а Золотий Дракон сидів на стільці, що був на один рівень вище.

Але Кейлу це теж було байдуже. Його увагу привернуло щось інше.

"Вони ж казали, що він – Золотий Дракон"

Кейл поглянув на стіл і крісло, на якому сидів. Крісло було повністю зроблене із золота, за винятком подушки, а стіл, здавалося, був виготовлений із золота та блискучих коштовностей.

На стелі навіть висіла розкішна люстра. Він очікував побачити лише печеру, оскільки лігво знаходилося всередині печери, але помилився.

"Цей Дракон, мабуть, багатий"

Вираз обличчя Кейла став дивним. У цю мить до вух Кейла долинув голос Ерухабена.

«Ти не знаєш, який саме божевільний керує цією таємною організацією?»

"Ого, божевільний?"

Вибір слів Дракона був вражаючим. Це цілком відповідало Дракону.

Кейл бачив, як Пендрік серйозно хитав головою.

«На жаль, не знаємо»

Тук. Тук.

Ерухабен постукав пальцем по столу.

«…Дивно»

Питальний тон Ерухабена змусив Кейла несвідомо поглянути на нього. Золотий Дракон пояснив, що його турбувало.

«Неможливо, щоб така організація не існувала вже давно. Якщо їм вдалося взяти під контроль підпільний світ Східного Континенту, то вони мали готуватися до цього десятки років. Щось тут нечисто»

«Ерухабен-нім, не могли б ви поділитися своїми думками?»

Ерухабен схрестив руки й почав відповідати на прохання Пендріка.

«Я не знайомий із ситуацією на континенті, бо не виходив зі свого лігва вже близько ста років, але неможливо, щоб організація, яка складається виключно з людей, змогла спричинити такий переполох як на Східному, так і на Західному Континентах»

«То ви вважаєте, що там є інші раси?» – обережно запитав Пендрік, але Ерухабен не відповів. Він лише потер підборіддя рукою, ніби заглибившись у роздуми.

Пендрік пригадав усе, що сталося до цього моменту. Це були жорстокі істоти, які занурювали світ у хаос. І коли він думав про хаос у світі, йому на думку спадала одна раса.

«Ерухабен-нім, то, можливо, це раса демонів?»

"Раса демонів?"

Чхве Хан, Розалін та решта всі нахмурилися. Це була типова реакція на ці слова. Усі вони поглянули на Кейла з подивом в очах.

Потім усі розслабилися.

Кейл дивився на Пендріка з виразом обличчя, ніби запитуючи, що це за нісенітниця. Чхве Хан, який розслабився, побачивши реакцію Кейла, помітив, що Ерухабен дивився на Пендріка з таким самим виразом обличчя.

«…Пендріку, у тебе завжди була багата уява»

«То це не так?»

«Звісно, що ні. Якби демонічна раса почала діяти, боги дали б нам знамення»

«Тоді…?»

Ерухабен відповів байдуже.

«Як ви всі вже підозрювали, вони або створили організацію, в центрі якої лежить королівство, або з ними співпрацюють невідомі сили природи. Можливо, навіть і те, і інше»

Хмм.

Ерухабен недбало додав, з виразом обличчя, сповненим здивування.

«Як цікаво»

І саме в цей момент Кейл випадково зустрівся поглядом з Ерухабеном.

"Чому він каже, що це цікаво, дивлячись на мене?"

Кейл придушив своє занепокоєння й швидко відвів руку. Він чув голос Раона.

«Приємно, людино!»

Кейл гладив круглу голову Раона. Раон лежав на зручному дивані поруч із Кейлом. Раон, Он і Хон лежали навколо цього надзвичайно розкішного на вигляд дивана.

"Це має завадити йому змусити мене щось робити, правда?"

Він продовжував гладити Раона по голові, сподіваючись, що Ерухабен згадає, що Раон поруч із ним.

У нього не було іншого вибору.

У більшості романів дракони змушують людей, які знайшли їхнє лігво, виконувати їхні накази, кажучи щось на кшталт: "Іди з'ясуй, хто вони такі".

Кейл продовжував гладити Раона по голові, прагнучи уникнути такої ситуації. У цю мить голос Раона заповнив думки Кейла.

[«Людино, чи моя майбутня вілла теж буде такою?»]

"Бляха"

З'явилася нова небезпека.

Молодий дракон побачив справжнє лігво дракона. Кейл подивився на Раона. Раон, мабуть, щось побачив в очах Кейла, бо зітхнув, а потім змахнув крилами.

[«Все гаразд, людино. Не хвилюйся про гроші. Я сам зароблю гроші на її будівництво. Ти просто почекай»]

Кейлу захотілося сміятися.

Де ж маленька дитина, яка отримує 10 срібних монет на кишенькові витрати, зможе заробити стільки грошей? Кейл проігнорував ту частину, де Раон сказав, що сам заробить гроші. До того ж, зараз це не було головною проблемою. Кейл, який краєм ока поглянув на Ерухабена, здригнувся. Ерухабен все ще дивився на нього.

"Він справді змусить мене це зробити?"

Кейл з тривогою спостерігав, як Ерухабен повільно починає говорити.

Ерухабен нарешті заговорив.

«Ну, це не моя проблема»

"Хм?"

«Постарівши я дуже ослаб. Втручатися – це клопітно. Не моя справа, чи вони сваряться, б'ються чи вбивають одне одного»

"О. Мені подобається цей Дракон"

Вперше у Кейла склалося краще враження про Ерухабена. Можливо, це тому, що він був Стародавнім Драконом, але його характер був непоганим.

Ерухабен поглянув на Пендріка й продовжив:

«Але, схоже, нам доведеться посилити магічний щит навколо Світового Дерева»

«Так, Драконе-нім»

«Я також виготовлю магічний пристрій, який можна встановити у вашому ельфійському селі, тож візьми його з собою»

«Дуже дякую, Ерухабен-нім»

Пендрік подякував Ерухабену з повагою на обличчі, а Ерухабен прийняв подяку, ніби це було цілком природно, після чого відвернув погляд.

Так, він знову дивився на Кейла.

"Чому він постійно на мене витріщається?"

Тепер і Раон, і Кейл були заінтриговані.

«Ерухабене, я вже казав тобі, що наша слабка людина ще й боягуз!»

«Малий, ти повинен називати мене Ерухабен-нім. Я прожив на сотні років довше за тебе»

Раон почав хмуритися, коли його знову назвали малим. Кейл занепокоївся, бо з того, як Раон дивився на Ерухабена, здавалося, що той ось-ось зробить щось погане.

Однак, почувши наступні слова Ерухабена, йому більше не довелося про це турбуватися.

«Яка дивна людина. Ні, либонь, слід сказати – дивовижний?»

"Я дивний? Ні, дивовижний?"

Кейл здивовано поглянув на Ерухабена. Золотий Дракон продовжив:

«Як ти досі живий, отримавши стільки Стародавніх Сил?»

"…Хм?"

«Більшість людей вибухнули б і загинули»

"…Що?"

Почувши ці слова, Кейл настільки зосередився, що його занепокоєння щодо того, що Раон може влаштувати халепу, зникло. Він почув тривожний голос Раона.

«Що?! Гей, Золотий, що ти щойно сказав?!»

Раон був шокований.

Кейл теж був шокований.