Розділ 124 — Я це зроблю! (2)

Насправді всі були шоковані.

«…Ти сказав "померти"?»

Няа-а-а-а-ав?

Рон, який тихо стояв осторонь, і навіть Хон, який уже майже заснув, обидва з подивом поглянули на Ерухабена.

«Ніхто з вас не знав?»

Однак реакція Ерухабена була настільки невимушеною, що Кейл забув, що саме хотів сказати.

Він ніколи раніше про це не чув. Він не знав, що може загинути через надмірну кількість Стародавніх Сил.

Ерухабен клацнув язиком, побачивши погляд Кейла, і знову заговорив.

«Кажуть, що Стародавні Сили – це доленосні зустрічі, для здобуття яких потрібне Небесна Воля. Це дорогоцінні сили, навіть якщо вони й не такі вже й могутні. Ти ж це знаєш, правда?»

«Ми знаємо! Тож поспішай і поясни, Золотий Драконе!»

Бам!

Лапа Раона з гуркотом впала на золотий стіл, залишивши на ньому відбиток.

«Яка дурість. Дракон навіть цього не знає і потребує пояснення»

Ерухабен не приховував своєї зневаги, глузливо поглянувши на Раона й пильно вдивляючись у нього. Потім він зачекав на реакцію Раона.

«Я не дурний. Швидше пояснюй!»

Ерухабен посміхнувся Раону, який дивився на нього, чекаючи пояснення, а не розлючуючись. Потім він почав пояснювати.

«У багатьох стародавніх текстах і легендах згадуються люди, які в минулому володіли Стародавньою Силою. Але…»

У Кейла виникло тривожне передчуття.

«Більшість із них мала лише одну стародавню силу. Як ти думаєш, чому так сталося?»

Питання Ерухабена було адресоване Кейлу. Кейл відчував, ніби знає відповідь.

"Всі люди з кількома силами загинули? Тому про них немає згадок?"

Тепер, коли він замислився над цим, у [Народженні Героя] не було нікого, хто мав би хоча б дві Стародавні Сили. Хоча раніше Кейл ніколи не замислювався над цим.

Ерухабен побачив глибокий погляд в очах Кейла й зрозумів, що той дійшов висновку. Тоді він знову заговорив.

«Усі, хто мав більше двох, зрештою гинули. Ось чому їх немає в записах. Звісно, вони могли б вижити, якби Небесна Воля дозволила їм мати кілька Стародавніх Сил з однаковою стихійною спорідненістю, але коли Стародавні Сили мають різну спорідненість, як у тебе…»

Ерухабен простягнув свої прекрасні білі пальці.

«Людське тіло розширюється, як це роблять зараз мої пальці, аж поки не вибухне, не залишивши після себе нічого»

«Ні!»

Раон вигукнув із виразом відчаю на обличчі. Він повільно обернувся, щоб поглянути на Кейла, при цьому стукаючи лапою по золотому столу.

«Слабка людино! Чому ти продовжував пожирати ті марні речі! Га?»

На короткій шиї Раона виступили всі вени.

«Ти так страждав! Ти навіть кашляв кров'ю! Я вражений твоїм підходом до справи! Пф, не затуляй мені рота!»

Кейл недбало погладив Раона по морді. Його ніжний дотик змусив Раона на якийсь час замовкнути. Кейл оглянув стурбовані обличчя всіх присутніх, а потім знову повернувся до Ерухабена й почав говорити.

«Але я все ще живий»

Він не помер, навіть увібравши в себе стільки Стародавніх Сил.

Зараз у нього було загалом шість Стародавніх Сил, якщо врахувати Вогнедавну Воду в "Поглинаючому Намисті".

Ерухабен погодився з Кейлом.

«Так, ти все ще живий»

Раон знову втрутився.

«Ти скоро помреш?»

"Хаа-а-а-а-а. Чи обов'язково йому говорити щось таке страшне?"

Кейл знову погладив Раона по обличчю та голові, а той продовжував сопіти й пихкати. Ерухабен з цікавістю спостерігав за цим, а потім хмикнув і почав говорити.

«Помре? Ні, він дивний і дивовижний саме тому, що ще не помер»

Золотий Дракон вказав на намисто на шиї Кейла.

«У тому намисті є вода, правда?»

«Так»

Панівна Вода перебувала всередині Поглинаючого Намиста. (примітка в кінці)

Ерухабен з недовірою похитав головою, дивлячись на Кейла. Вертикальні зіниці Золотого Дракона, схожі на рептильні, оглядали тіло Кейла.

«Є сила дерева, сила вітру та сила вогню»

Незнищенний Щит – це сила дерева.

Звук Вітру – це сила вітру.

Вогонь Руйнування – це сила вогню.

«І ще є людська сила»

Термін "людська сила" змусив Кейла згадати про останню Стародавню Силу, що в нього залишилася.

"Життєздатність Серця"

Кейл і Ерухабен зустрілися поглядами.

Ерухабен описав останню Стародавню Силу, якою володіла ця унікальна людина.

«Відновлення»

Кейл відреагував на це слово.

«Мабуть, саме ця сила тримає мене при житті»

«Так. Сильна життєва сила, що належала древній людині. Цілющі здібності цієї Стародавньої Сили керують усіма іншими силами й повільно зливають їх у єдине ціле»

Життєздатність Серця.

Кейл згадав, як Життєздатність Серця, яку він отримав для посилення Незнищенного Щита, вплинула також і на Звук Вітру.

«Отже, вона не посилювала його. Насправді вона зливала їх воєдино»

«Припускаю, що це була або перша, або друга Стародавня Сила, яку ти здобув»

«Ви маєте рацію. Це була друга Стародавня Сила»

«Ось як тобі вдалося вижити»

Ерухабен розглядав Кейла, наче цікавий дослідницький зразок.

«Ти володів силою відновлення ще до того, як дві афінітети зіткнулися між собою. Завдяки цьому вдалося запобігти будь-яким наслідкам»

Ерухабен подумки занотував ім'я людини, що стояла перед ним.

"Здається, він сказав, що його звати Кейл Хенітус"

Чхве Хан і Розалін не надто цікавили Золотого Дракона. Насправді, чистокровний хлопчик-вовк і кошенята, які, здавалося, теж були чистокровними, але якимось чином мутували, привернули його увагу більше, ніж Чхве Хан чи Розалін.

"Але вони не такі цікаві, як ця людина"

Щастя зібрати шість Стародавніх Сил не можна було просто списати на Волю Небес. Щоб мати стільки щастя, потрібно, щоб бог наділив людину божественним благословенням, однак єдина божественна сила, яку Ерухабен відчував у цій людині, походила від присяги смерті.

"Який божевільний виродок"

Кейл був шалено щасливим виродком.

Він подивився на людину, яка без жодних проблем дивилася йому прямо в очі, розмовляючи з ним, і відчув більше цікавості, ніж гніву.

«Тоді, мабуть, мені не варто хвилюватися»

Спокійний вираз обличчя Кейла змусив Ерухабена подумати, що той ще дивовижніший. Він не виглядав анітрохи шокованим, хоча міг би загинути, якби підібрав стародавні сили в іншому порядку.

На відміну від думки Ерухабена, серце Кейла в цю мить шалено билося.

"Я міг би вже бути на шляху до потойбіччя, якби спершу взявся за іншу силу"

Кейл відчув, як по спині пробігли мурашки. У цю мить Ерухабен знову заговорив.

«Поки що можеш розслабитися»

«Поки що?»

«Так. Ну, твоє тіло зараз – це бомба з годинниковим механізмом. Ти вибухнеш, якщо твоя сила відновлення хоч трохи дасть збій»

Бум!

Передня лапа Раона знову з гуркотом впала на золотий стіл. Ерухабену здалося кумедним, що Дракон впадає у відчай через життя людини, але, побачивши лютий погляд маленького Дракона, він продовжив:

«Але вихід є»

Кейл відчував, ніби знає відповідь.

"…Це земля?"

Чому він саме зараз думав про той страшний Суперкамінь?

Ерухабен продовжував говорити.

«Сила води в намисті вважається частиною тебе, тож із тобою все буде гаразд, якщо ти знайдеш силу землі й створиш рівновагу у своєму тілі. Усі стихії врівноважаться, якщо ти збереш їх усі»

"Тож мені справді треба знайти той Суперкамінь"

Кейл думав про цю Стародавню Силу, назва якої вже лякала його. У ту мить Кейл відчув на своєму плечі коротку передню лапу.

«Людино, ходімо негайно шукати силу землі»

Ерухабен знову презирливо хмикнув. Яким би щасливим виродком не був Кейл, що зібрав шість Стародавніх Сил, зібрати всі п'ять стихій було б майже неможливо.

«Малий, щоб знайти Стародавні Сили, потрібна божественна удача»

«Великий і могутній Дракон може створити таку дурницю, як божественна удача! Хіба ти не знаєш про могутність Дракона, Золотусику?»

Ерухабен озирнувся на Кейла й запитав.

«Чому він виріс таким?»

"Теж цікаво, правда?"

Кейл теж не знав, чому Раон виріс таким.

[«Людино, давай скористаємося тією книгою, яку тобі дала вождь ельфів, щоб знайти силу землі. Я обов'язково знайду її для тебе, тож не хвилюйся! Ти проживеш довге життя!»]

Кейл спершу стримав зітхання, почувши голос Раона, що лунав у його голові, але зрештою все-таки зітхнув. І все через Ерухабена.

«Ти сказав, що тебе звати Кейл? Твоя родина, бува, не займається полюванням на драконів?»

«…Що за…»

"Що за страшні й божевільні нісенітниці ти несеш?"

Кейл стримався й не вимовив цю частину. Дракон не мав тієї пихатої манери, якої він очікував, через що Кейл ледь не заговорив відверто, так само, як він це робив із кронпринцом.

«Ні?»

«Звісно, ні»

Кейл посміхнувся, почувши слова Ерухабена, і махнув рукою. Однак, побачивши, як Ерухабен дивиться на нього без жодних емоцій на обличчі, його пробили мурашки, і він не міг не поглянути на інших.

«Рон, хіба моя родина не є лише невеликим дворянським родом?»

«…Так, молодий пане.»

Рон ухилився від погляду Дракона й відповів лише через деякий час.

"Це виглядає дивно, бо ти уникаєш його погляду"

Кейл почав хмуритися. Чому цей старий вбивця поводився саме так? Тоді він перевів увагу на Чхве Хана.

«Чхве Хане, хіба рівень сили моєї родини не низький?»

Погляд Ерухабена також звернувся до Чхве Хана. Чхве Хан і Золотий Дракон зустрілися поглядами. На щастя, Чхве Хан відповів більш розслаблено, ніж Рон.

«…Так, він низький»

Кейл залишився задоволений відповіддю Чхве Хана й поглянув на Ерухабена.

Родина Хенітус була заможною, але за фізичною силою вона була середньою.

Ерухабен запитав лагідним тоном, ніби вважав впевнену поведінку Кейла милою.

«То це не родина драконоборців?»

«Ні. Як може існувати людина, здатна вбити дракона?»

«А чому ні?»

"Тож драконоборці насправді існують?"

«У минулому існувала родина вбивць драконів»

Ерухабен поклав підборіддя на складені долоні й повільно продовжив:

«Це була божевільна родина. Вони не боялися навіть під впливом Залякування Дракона і могли навіть протистояти йому. Ця сила передавалася виключно по родинній лінії»

Золотий Дракон вважав Кейла, який з самого початку без проблем підтримував з ним зоровий контакт, досить цікавим.

Дорослий Дракон мав навколо себе унікальну атмосферу домінування, навіть коли не використовував Залякування Дракона. Ерухабен знизив цю атмосферу навколо себе до мінімуму заради Пендріка, тож цілком логічно, що Звіролюди почувалися нормально, але більшості людей такий рівень атмосфери все одно було б важко витримати.

Була причина, чому реакції Рона та Чхве Хана дещо запізнювалися, а також чому ніхто нічого не говорив, крім того, що він згадав, ніби Кейл помре.

Саме тому погляд групи на Кейла відрізнявся від того, що був раніше.

Ерухабен продовжував розмовляти з Кейлом, який, здавалося, нічого з цього не помічав.

«Однак останній спадкоємець того роду зник, і родовід драконоборців обірвався»

Кейл відчував певний сумнів щодо того, що ця людина зникла. Однак усі його сумніви зникли, коли він почув, що сказав Ерухабен далі.

«Сила вбивці драконів – це сила, сповнена мужності»

Слово "мужність" змусило Кейла посміхнутися.

Це була сила, яка не мала до нього жодного стосунку.

Єдиний вид мужності, який він мав – це вміння блефувати завдяки Стародавній Силі, такій як Аура Домінування.

«Розумію. Хай там як, я не є вбивцею драконів»

Ерухабен кивнув і змирився з цим, почувши рішучу відповідь Кейла.

"Мабуть, він ще про це не знає"

Ерухабен більше нічого не сказав, побачивши, що Кейл, схоже, нічого не знає.

Більшість людей, які в минулому кидали виклик драконам, підтискали хвости й ховалися, щойно бачили дракона завдовжки в десятки метрів. Однак була одна людина, яка ніколи не боялася й продовжувала кидатися на драконів. Він був найвеличнішим мисливцем на драконів.

Найвеличніший і єдиний мисливець на драконів у минулому мав ауру, яку дракони водночас любили й ненавиділи. Це було тому, що ця сила могла стояти з ними віч-на-віч.

«Ну, якщо ти так кажеш, то, мабуть, так і є»

Ерухабен нічого не пояснював, а лише лагідно посміхнувся.

Побачивши посмішку Ерухабена, Кейл відчув тривожне передчуття, але відмахнувся від нього. У нього не було жодної сили, пов'язаної з мужністю.

«Але що важливіше…»

"Тільки не знову"

Кейл хотів зітхнути, побачивши, що Ерухабен збирається сказати ще щось. Бомба та вбивці драконів – що ж може бути далі?

«Малий»

Кейл розслабився, побачивши, що Ерухабен звертається до Раона, а не до нього.

«Що таке, старий?»

«Хо!»

Зухвала відповідь Раона змусила Ерухабена презирливо хмикнути.

[«Я добре впорався?»]

"Так, не можна просто дозволяти йому зневажати тебе, не давши відсічі"

Кейл погладив Раона по голові.

Ерухабен похитав головою й неквапливо виклав те, що мав сказати.

«Ти ще навіть не досяг своєї першої фази зростання»

«Я й так сильний»

Ерухабен пильно дивився на Раона. Недарма він був більш доброзичливим порівняно з іншими Драконами.

«Так, у майбутньому ти, безперечно, будеш сильним. Однак, якби ти зараз зустрів іншого Дракона, тебе б розплющило, наче млинець»

«Що? Розплющило? Млинець? Такого не станеться!»

Раон рішуче заперечив.

Проте Раон повільно відвів погляд від Ерухабена й подивився на стелю лігва. Ерухабен продовжував спостерігати за Раоном, знову почавши говорити.

«Ти справді не схожий на дракона. Який милий»

Раон знову поглянув на Ерухабена й вигукнув у відповідь.

«Що? Я не милий!»

«Я тобі допоможу»

"Хм?"

Раон здивовано нахилив голову. Потім він поглянув на Кейла з виразом обличчя, ніби запитуючи: "Що я щойно почув?".

Кейл також мав здивований вираз обличчя.

У ту мить дует – людина та дракон – знову почув голос Ерухабена.

Стародавній дракон хотів передати все, що мав, комусь іншому, аби залишити свій слід у цьому світі перед смертю.

«Залишайся в моєму лігві»

Ерухабен знав, що вмирає. Йому залишилося жити щонайбільше п'ять років.

У нього не було достатньо часу.

Причиною його доброзичливого ставлення до інших драконів було те, що лише інший дракон міг продовжити його справу. Тепер він зустрів дракона, який був досить добрим і дуже цінував дружбу.

«Я передам усе, що маю»

Будь-який звичайний дракон вважав би це обтяжливим і відмовився б. Вони не хотіли продовжувати справу іншого дракона. Однак Ерухабен запитав, думаючи, що цей дракон буде іншим.

"Але він все одно може відмовитися, адже він – дракон"

Адже цей малюк був драконом. Ерухабен хвилювався, що Раон відмовиться.

«Звісно, ти можеш відмовитися, якщо не хочеш. Я – великодушний дракон, тож не буду мститися, як це могли б зробити інші дракони. Тож сміливо кажи, що на душі…»

Ерухабен замовк, поглянувши на Кейла та Раона.

На обличчі Кейла був дивний вираз.

На обличчі Раона теж був дивний вираз.

Перший, здавалося, був збентежений, а другий – схвильований.

"Схвильований?"

Раон говорив у думках Кейла, тоді як Ерухабен був збентежений схвильованим виразом обличчя Раона.

[«Людино, це безкоштовно! Він сказав, що дасть мені все!»]

Раон почав посміхатися так само, як посміхався Кейл щоразу, коли продавав щось кронпринцу.

«Золотий Драконе!»

«У чому справа? Ти можеш відмовитися, якщо хочеш, але я думаю, що ти зможеш навчитися всьому приблизно за три місяці…»

«А проживання та харчування теж безкоштовні?»

Ерухабен кілька разів моргнув, намагаючись збагнути, чи правильно він почув. Раон посміхався.

Через деякий час Ерухабен нарешті зміг вимовити слово.

«…Що?»

«Якщо ти будеш навчати мене безкоштовно, то чи зможу я й тут жити безкоштовно?»

«…Так?»

Раон вказав на Кейла та решту, а потім запитав ще раз.

«Це безкоштовно для всіх нас?»

«…Мабуть, так?»

Бам!

Раон від хвилювання з силою вдарив по золотому столу й швидко вигукнув.

«Тоді я погоджуюся! Я погоджуюся!»

Раон почав кричати в думках Кейла.

[«Тоді я стану ще сильнішим! Якщо я отримаю все, що належить цьому Золотому Дракону, я стану щонайменше удвічі сильнішим!»]

[«І все це безкоштовно!»]

Кейл ніяково посміхнувся, побачивши, що Ерухабен, який не зміг зрозуміти енергійну реакцію Раона, замість цього дивиться на нього.

«Ха-ха-ха…»

Так, це було добре.

Кейл ще раз погладив Раона по голові.

Він відчував дивну гордість і задоволення.

Він добре навчив Раона.

[Примітка перекладача на англійську: Це вже вдруге, коли автор використовує "Панівна Вода" замість "Вогнедавна вода". Відтепер я буду використовувати "Панівна Вода".

Схоже, стихія "Звуку Вітрку" тепер вітер, а не вода. Так набагато логічніше.]