Розділ 126 — Справді хороша людина (1)

Будь-хто міг би подумати, що це звичайний молодий пан-аристократ, який подорожує разом зі своїм слугою та охоронцем.

"Ні. Спочатку це й справді була така комбінація"

Кейл згадав про цей факт, про який він забув, і лагідно посміхнувся до блондина.

Однак все пішло не так, як він очікував.

"Що за…?"

Чоловік став ще обережнішим щодо Кейла.

Його зіниці досить сильно тремтіли, коли він дивився на Рона. Чоловік вдивлявся в ліву руку Рона.

Ліва рука Рона – це рука, створена некроманткою Мері.

Хоча її не було видно, оскільки Рон зазвичай носив сорочку з довгими рукавами та чорні рукавички, блондин все одно не відривав погляду від цієї прихованої лівої руки.

Його обличчя було сповнене невпевненості, настороженості та розгубленості.

Складалося враження, ніби він знав, що ця рука – штучна і створена з атрибуту темряви.

Достатньо було лише поглянути на неї, щоб цей чоловік зрозумів, що вона має спорідненість із темрявою.

"…О?"

У Кейла виникло підозра.

Його погляд перейшов на блондина та блондинку. Вони виглядали по-різному, але водночас дивно схожими, ніби були братом і сестрою.

Раптом йому щось спало на думку.

"Магічна бомба"

І ще одне.

"Церква Бога Сонця"

І нарешті.

"Святий і Свята Діва"

"…Чорт забирай, невже?"

Чому ж у нього виникло таке підозра?

Кейл прийняв рішення.

"Варто вдати, що ми нічого не знаємо, і просто поводимося ввічливо"

Однак, здавалося, що ця думка не поділялася іншою стороною.

«Я не дам себе обдурити!»

Блондин підійшов і обійняв блондинку-майстриню меча, не відриваючи погляду від групи Кейла, а точніше – від Рона. Однак його невинні очі, схожі на очі молодого коня, змоченого дощем, викликали скоріше жаль, ніж страх.

«Не розумію, про що ти говориш. Ми тебе ні в чому не обманюємо. Ми просто випадково тут проходимо»

Рон, який зі звичною посмішкою повільно наближався до блондина, здавався Кейлу типовим лиходієм.

«Н-не підходь!»

Блондин, здавалося, нічого не чув: він підняв жінку й повільно почав відступати.

«Ух»

«Ааа!»

Непритомна жінка застогнала. Світловолосий чоловік припинив відступати й швидко поклав жінку назад на землю.

Погляд чоловіка, який дивився на жінку, здавався сповненим гніву й обурення, коли він почав кричати.

«Ви, злі істоти! Спочатку ви кидаєте бомби з мертвою маною, а тепер ще й зв'язалися з некромантом?»

"Хм? Схоже, він щось не так зрозумів"

Кейл усвідомив, що ця людина, яку він підозрював у тому, що вона є Святим, помиляється.

Тук. Тук.

Кейл опустив голову після того, як Он постукала йому по руці, і побачив, що Он дивиться на нього поглядом, ніби запитуючи, чи не треба їм розібратися з цим.

"Хіба нам не треба розібратися з цим?"

"Ні, ще ні"

Однак Кейл похитав головою.

Його інтуїція підказувала йому зачекати.

Зазвичай у таких ситуаціях та сторона, яка помиляється, схильна видавлювати корисну інформацію.

Крім того, було дещо, що він мав з'ясувати.

"Бомби з мертвою маною?"

Чи можливо виготовляти бомби з мертвою маною?

Кейл припустив, що таємна організація, можливо, виготовила таку бомбу, і йому потрібна була додаткова інформація. Саме тому він нічого не робив, а лише спостерігав за ситуацією.

І Рон поводився саме так, як того хотів Кейл.

Рон лагідно посміхався, навмисно роблячи ще один крок назустріч чоловікові.

«Я справді не розумію, про що ви говорите, пане. Схоже, ви нас неправильно зрозуміли»

Поведінка Рона, що демонструвала його невинність, змусила чоловіка почати кричати, а його погляд ніби говорив, що його більше не обдурять. Його голос звучав так, ніби він змирився з тим, що незабаром може померти.

«Тепер я захищатиму Ханну! Як ви могли робити такі жахливі речі в ім'я Імперії?»

"…Що?"

«Божественна булава Сонця не пробачить вам!»

На його лобі виступили вени, і він продовжував кричати.

«Сонце дізнається про нашу образу!»

"Що за? Про що взагалі базікає цей хлоп?"

У голові Кейла запанував легкий хаос. Однак блондин, здавалося, подолав свій страх і продовжував кричати, не зупиняючись.

Хоча його обличчя виглядало невинним, голос лунав так само гучно, як гудок поїзда.

«Хоча я, можливо, й лише та половина, що має здібності до зцілення! Я не буду стояти осторонь…»

Зрештою, Кейлу довелося перервати чоловіка.

«Зачекай»

«Ха! Я не зупинюся, навіть якщо ти спробуєш завадити мені сказати що-небудь…»

«Гей, зачекай!»

Низький, але потужний голос змусив блондина на мить замовкнути.

Рудоволосий чоловік, здавалося, був роздратований, випромінюючи потужну ауру. Тиск цієї аури змусив блондина завмерти.

Шш-ш-ш-ш-ш-ш…

Тепер у печері запанувала тиша, за винятком звуку дощу. Кейл нарешті зміг почати розбиратися у всьому у своїй голові. Його мозок швидко почав обробляти всю інформацію.

"Бомба мертвої мани – це продукт Імперії"

І саме цих блондинів зараз переслідувала Імперія.

Погляд Кейла спрямувався на блондинку. Блондин, мабуть, помітив це, бо поспішно обійняв жінку, але Кейл уже встиг перевірити те, що йому було потрібно.

Існувала велика ймовірність, що чорні сліди на її тілі були наслідком впливу мертвої мани.

"…Це погано"

Кейл ніколи не очікував, що Імперія розробить щось на кшталт бомби з мертвою маною. У романі про таке не йшлося.

«Молодий пане»

Голос Рона змусив Кейла зібратися з думками й знову поглянути на блондина. Чоловік здригнувся під поглядом Кейла, але прикусив губи й почав кричати.

«Я, я не піддамся!»

Однак чоловік не міг приховати свого занепокоєння, коли рудоволосий чоловік повільно наближався до нього. Він давно не відчував такої сильної аури.

Це була не просто аура сильної людини, а аура правителя.

Скрип. Скрип.

Мокрі черевики Кейла продовжували скрипіти, коли він наближався до блондина. Блондин бачив, що рудоволосий чоловік уже стояв прямо перед ним.

"Ні"

Він мав захистити Ханну, свою молодшу сестру. Блондин завжди був тягарем для своєї молодшої сестри, зрештою став інструментом у руках Церкви, а тепер, після того як його підставили, його переслідувала Імперія. Він був розчарований у собі.

Рудоволосий чоловік підійшов до нього й подивився на нього зверху вниз. Від цього погляду у блондина пробігли мурашки по шкірі. Рудоволосий чоловік, Кейл, повільно почав говорити.

«Вона постраждала від отрути мертвої мани?»

«…Що?!»

Він хотів крикнути: "Що за маячня!".

Однак Кейл простягнув блондину якийсь предмет.

«Це зілля найвищого ґатунку. Воно має запобігти поширенню мертвої мани. Але ти це й так знаєш, правда?»

Для цього чоловіка, який втратив усе, це цілюще зілля найвищого ґатунку було тим, про що він відчайдушно молився.

Це було справжнє зілля.

Світловолосий чоловік, Святий Церкви Бога Сонця, не міг застосувати свої здібності до зцілення до своєї вмираючої молодшої сестри. Сила Сонця спалила б темряву. Використання зцілення на сестрі призвело б до того, що її б очистили разом із темрявою, замість того, щоб зцілити.

Світловолосий чоловік, Святий, бачив, як рудоволосий чоловік лагідно посміхається. Потім рудоволосий чоловік вказав на людину, яку він представив як свого слугу.

«Я трохи про це знаю, адже наш слуга раніше вже отримував поранення від мертвої мани. Правда, Рон?»

Кейл вказав на ліву руку Рона, ставлячи це питання. Рон відповів, навіть не змінивши виразу обличчя.

«Так, пане. Моя ліва рука й тіло зазнали серйозних поранень. Нам ледь вдалося це виправити»

"Виправити?"

Вираз обличчя Святого став дивним, але Кейл вдавав, що не помічає цього, продовжуючи діставати з магічної сумки ще більше зілля найвищого ґатунку.

У нього було безліч такого зілля найвищого ґатунку. Раон наповнив його сумку ними до межі, аж до того, що це було навіть страшно.

Однак Кейл дістав лише десять з них, після чого, поглянувши на блондина, вимучено посміхнувся.

«Це все, що я маю при собі. О, ці зілля виготовила Церква Бога Смерті Королівства Роан. Як щодо того, щоб ти використав їх для лікування пані, поки ми розберемося з цим невеликим непорозумінням?»

Зіниці Святого почали тремтіти.

Святий давно не бачив такої щирої посмішки. Рудоволосий чоловік, на обличчі якого грала ця щира посмішка, сказав щось, що знайшло відгук у серці Святого.

«Хіба людське життя не є найважливішим?»

Святий мовчки дивився на зілля, яке йому подали зі знятою кришкою.

Його молодша сестра часто повторювала йому це.

« Оппа, твоя проблема в тому, що ти занадто довіряєш людям. Ти занадто легко довіряєш людям і розповідаєш усе, не підозрюючи нічого. Припини так поводитися. Хоча, мабуть, це одна з твоїх сильних сторін. Не хвилюйся. Я сильна, тож захищу тебе »

Йому треба було врятувати свою молодшу сестру.

У ту мить Святий почув, як рудоволосий чоловік продовжував говорити.

«А, до речі, мене звати Кейл Хенітус, і я з Королівства Роан»

Блондин побачив невеликий значок із золотим гербом у вигляді черепахи.

«…Кейл Хенітус?»

«Так»

Кейл відповів лагідним, але суворим голосом.

Він мусив це зробити, щоб цей чоловік, а також жінка, яка прокинеться пізніше, вважали його за шляхтича, який випадково проходив повз, а не за людину, яка прикидалася представником таємної організації.

Кейл вдавав із себе нічого не підозрюючого молодого аристократа, дивлячись на чоловіка, якого він підозрював у тому, що той і є Святим.

«Ви – сер Кейл!»

"Хм?"

Реакція блондина була не такою, як очікував Кейл.

«Точно! Це руде волосся! Тепер я розумію, чому ви прийшли на Шлях без Вороття»

Хап.

Блондин схопив і зілля, і руку Кейла.

Кейл повільно почав висмикувати руку.

«…Я тебе знаю?»

«А, бачите…»

Блондин надягнув невинну посмішку. Кейл дивувався, як поведінка цього чоловіка могла так швидко змінитися.

«Мешканці села Хойк розповідали мені про вас. Вони казали, що ви допомогли селянам знайти душевний спокій і відкрили їм таємниці лісу»

«Так, я це зробив»

Село Хойк розташовувалося біля входу до Шляху без Вороття. Цього разу Кейл оминув село, щоб потрапити прямо до лісу.

«Відтоді, як це сталося, мешканці села розповідають історію про молодого пана Кейла Хенітуса щоразу, коли до них приїжджає мандрівник. Я випадково підслухав це, коли хова… екхем, ну, у всякому разі, я випадково про це почув»

"Мабуть, він переховувався десь поблизу села й випадково це почув"

«Вони описували вас як мудрого й харизматичного аристократа з теплим серцем»

«…Це чимала похвала»

Такий опис аж ніяк не пасував Кейлу.

Він доручив Гансу та заступнику капітана розібратися з усім, а сам вирушив гасити пожежу в джунглях. Тепер він серйозно замислився, як же ті двоє впоралися з усім.

Однак зараз Кейл мав зосередитися на чоловікові, що стояв перед ним.

Світловолосий чоловік, здавалося, трохи заспокоївся, бо почав базікати з розслабленим виразом обличчя.

«Так, королева Літана-нім завжди згадувала про вас, коли говорила про добру людину»

«…Хто?»

"Про що, в біса, він говорить? Чому Святий знає про Літану?"

«А, це»

Чоловік, мабуть, усвідомив свою помилку, бо на його обличчі з'явився збентежений вираз, і він почав вигадувати виправдання.

«Королева Джунглів. Ми розмовляли з нею, коли колись побували в Джунглях. Вона просто наша знайома»

Це аж ніяк не звучало так, ніби їхня зустріч була простою.

Святий швидко продовжив:

«Моя молодша сестра і я – звичайні люди. Королева нам допомогла»

"Хааа. Як він може говорити таку очевидну брехню?"

Кейл стримав зітхання й кивнув.

«Розумію. Давайте спочатку її вилікуємо»

«Ах, так»

«Рон, допоможи йому»

«Так, молодий пане»

Святий здригнувся, коли Рон наблизився, але схилив голову, побачивши, як Рон обережно дістає тканину, щоб допомогти йому.

Кейл поспостерігав за ними обома, а потім підвівся.

«Тоді я на хвилинку вийду назовні. Чхве Хане»

«…Так, Кейле-нім»

Кейл вказав на вхід у печеру.

«Стій там і захищай їх»

«…Так, Кейле-нім»

Почувши непереконливу відповідь Чхве Хана й побачивши, як в очах Святого зростає довіра, Кейл, поплескавши Бікроса по плечу, замислився, як цей надзвичайно довірливий Святий і надалі житиме в цьому світі.

«Давай оглянемо околиці. Було б погано, якби під час догляду за хворим з'явилася дика тварина чи монстр»

«Так, пане, я розумію»

Бікрос відповів, як надійний охоронець, і пішов слідом за Кейлом. Кейл пройшов повз Чхве Хана, який стояв біля входу, і тихо прошепотів.

«Чхве Хане, стеж за ними»

Чхве Хан, здавалося, нарешті зрозумів, бо кивнув головою з серйозним виразом обличчя.

«Так, Кейле-нім. Я. Зроблю. Все. Що– в моїх. силах, ЩОБ. Охороняти їх»

Погана акторська гра Чхве Хана знову дала про себе знати. Кейл, як і Бікрос, проігнорували Чхве Хана й вийшли з печери. Дощ перетворився на легку мряку, тож можна було спокійно стояти надворі в дощовиках.

«Бікрос»

«Так, пане»

«У мене немає мага, який міг би скористатися пристроєм для відеозв'язку. Я доручу тобі передати повідомлення»

Бікрос запитав зі стоїчним виразом обличчя.

«Для Тунки?»

Кейл був трохи зворушений. Бікрос, здавалося, розумів, про що той думає, навіть без детальних пояснень.

Для сторони Тунки це було б занадто великим недоліком, якби вони воювали проти Імперії, не знаючи про їхні бомби з мертвою маною. Він не міг тримати цю інформацію при собі.

«Так. Передай повідомлення Тунці. Хіба ти не вважаєш, що їм потрібно знати цю інформацію, щоб мати змогу битися на рівних?»

Однак, всупереч тому, що думав Кейл, Бікрос сказав щось інше.

«Ви, здається, хвилюєтеся за нього»

«За кого? За Тунку?»

«Так, пане»

Кейл на мить замовк, а потім знову заговорив.

«Просто нічого не кажи й іди»

Стоїчний вираз обличчя Бікроса повільно перетворився на посмішку, і він кивнув. Цей вираз ніби говорив, що він справді нічого не може вдіяти з цим своїм молодим паном.

Кейл не дав жодних інших пояснень, навіть побачивши вираз обличчя Бікроса.

Кейл знав про бойову тактику Тунки.

Він був з тих, хто просто відсуває поранених солдатів убік і рухається вперед.

Тунка вважав цілком природним, що слабких людей залишають позаду, вони отримують поранення або гинуть.

Гарол був таким самим.

І Гарол, і Тунка просто робили те, що їм заманеться. Жадібність Гарола полягала в тому, щоб позбутися магії на всьому континенті, тоді як жадібність Тунки полягала в тому, щоб воювати й ставати сильнішим.

"Люди під їхнім керівництвом не повинні страждати лише тому, що їхні ватажки – ненормальні"

Якщо він і турбувався про когось, то це був не Тунка, а солдати, які виконували накази Тунки.

Хто найбільше постраждає від цих бомб?

До того ж, оговтатися від отруєння мертвою маною було важко. Щоб запобігти поширенню мертвої мани, потрібно було використовувати зілля найвищого ґатунку.

Чи використав би Гарол зілля найвищого ґатунку для своїх солдатів?

А як щодо Тунки?

Звісно, ні. Тунка був з тих, хто б повністю проігнорував Кейла, якби той поводився як слабак.

Кейл віддав наказ Бікросу, який чекав на його розпорядження.

«Тобі не потрібно йти аж до Тунки. Розалін поруч, тож передай повідомлення їй, і вона зможе передати його далі. Так буде швидше. А, і скажи ще принцу Альберу»

«Так, пане. Зрозумів»

Розалін і Бікрос разом зможуть про все подбати як слід.

Бікрос проявив трохи цікавості й тихим голосом запитав:

«Молодий пане, хто вони?»

«Припускаю, що це близнюки з Церкви Бога Сонця»

«…Ті двоє, що втікають?»

Кейл деякий час спостерігав за виразом обличчя Бікроса, перш ніж почати говорити.

«Так. А та жінка там – майстриня меча з таємної організації, з якою ми билися на островах Хайс»

«…Та жінка?»

«Так. Тож поспішай назад. Я подбаю про те, щоб придумати привід для твого від'їзду»

Куточки губ Бікроса почали кривитися. Таємна організація довела його батька до межі смерті. Кейл недбало зауважив Бікросу, який швидко розлючувався.

«Довірся мені та Рону й поспішай назад»

«Це дуже заспокоює»

Бікрос кивнув. З його батьком і молодим паном Кейлом усе буде гаразд. До того ж із ними був сильний Чхве Хан, тож небезпечних ситуацій не має бути.

Ня-я-яв.

Он нявкнула, щоб показати, що вона теж тут. Бікрос посміхнувся й простягнув руку до Кейла.

«Будь ласка, передайте повідомлення»

Кейл відправив Бікроса з повідомленням і повільно попрямував назад до печери.

«Кейле-нім, ви повернулися»

«Так»

Кейл увійшов до печери, а Чхве Хан його привітав. Рон, як і раніше, мав на обличчі доброзичливу посмішку. Чхве Хан і Рон нічого не сказали, хоча Бікрос не був із Кейлом.

Кейл швидко підійшов до Святого, який стурбовано дивився на майстриню меча.

«Як справи? Дамі трохи краще?»

«А, так. мертва мана в її тілі повільно…»

Саме в той момент, коли Святий говорив із радісним виразом обличчя, щось сталося.

«Мм»

Світловолоса майстриня меча тихо застогнала. Її вії почали тремтіти, ніби вона ось-ось розплющить очі.

«Ха, Ханно!»

Святий вигукнув ім'я, яке, як припустив Кейл, належало майстрині меча, коли жінка повільно розплющила очі.

«…Оппа»

«Ханно!»

Святий вигукнув ім'я своєї сестри й обійняв її.

Поки близнюки насолоджувалися цією миттю, Кейл написав щось на долоні Рона.

"Частина Руки"

Погляд Рона став холодним, а Кейл, вдаючи, що нічого не знає, посміхнувся Святому, який дивився на нього.

«Яке полегшення»

«Молодий пане, моя сестра прокинулася завдяки вам. Дуже вам дякую!»

Кейл отримав вдячний погляд від Святого, а також здивований погляд від майстрині меча, коли він надягнув свою найблагороднішу посмішку.

Йому ще потрібно було дізнатися від них обох багато чого.