Розділ 127 — Справді хороша людина (2)
Розділ 127 — Справді хороша людина (2)
Кейлу потрібно було дізнатися більше про їхнє поточне становище, а також про те, чому з вуст Святого пролунало ім'я Літани, і чому Імперія використовувала мертву ману як зброю, хоча вона могла бути отруйною й для них самих.
«…Оппа»
Майстриня меча, Ханна, сонним голосом звернулася до Святого. Однак погляд Ханни був прикутий до Кейла, Чхве Хана та Рона.
Кейл також перевіряв стан Ханни.
"Вона перебуває на початковій стадії отруєння мертвою маною"
Він бачив, що рани на її тілі пофарбувалися в чорний колір.
Здається, бомба з мертвою маною, яка влучила в неї, набула рідкої форми. Ця рідина, мабуть, потрапила на її рани, щоб отруїти її.
"Вона, мабуть, вижила досі завдяки тому, що є майстринею меча"
Майстри меча мають сильну життєву силу. Її аура, ймовірно, заважала мертвій мані поширюватися всередині її тіла.
Однак зараз майстриня меча перебувала в ослабленому стані.
На обличчі Кейла мимоволі з'явилася лагідна посмішка. Це змусило жінку насторожитися.
«… Хто- ці люди?»
Вона ледь прийшла до тями, але, здавалося, їй все ще було важко спілкуватися. Все її тіло було вкрите потом, і вона ледь змогла вимовити слова.
«Я, кхгу, хааа»
Плечі майстрині меча здригнулися, і вона відкашляла чорну кров. Святий швидко підніс руки до її рота.
«Ханно! Не говори!»
«…Хіба я не казала тобі не впускати незнайомців?»
Жінка гнівно поглянула на Святого й спробувала підвестися. У ту мить до її рота притиснули білу тканину.
«У тебе кров. Будь ласка, розслабся, я все поясню»
До вух Ханни долинув теплий голос. Кейл витер чорну кров з її рота.
"Я маю зібрати цю чорну кров і пізніше запитати про неї у Дракона"
Кейл вирішив запитати Ерухабена, щойно повернеться, і лагідно звернувся до настороженої супротивниці.
«Мене зворушило, як відчайдушно твій старший брат намагався врятувати твоє життя. Тож, будь ласка, спершу подбай про своє здоров'я»
«Ось зілля, молодий пане»
Рон, не зволікаючи, вручив Кейлу нове зілля. Кейл із подивом дивився на Рона, який поводився як доброзичливий старий, ніби в його очах ніколи й не було того холодного погляду.
"Вау, він геть не поганий"
Це було зовсім не так, як тоді, коли він подорожував із Чхве Ханом, Розалін та дітьми, середній вік яких становив 8 років.
Кейл з розслабленим виразом обличчя простягнув зілля Святому.
Спостерігаючи за всім цим, у Ханни в голові запанував хаос.
Було дивно, що людина, схожа на молодого пана з аристократичної родини, та його слуга опинилися на цьому Шляху без Вороття.
«…Хто, в- біса, ці люди?»
У ту мить Ханна почула лагідний голос свого брата.
«Ханно, поводься шанобливо. Ці люди не такі»
Ханна поглянула на брата, відчувши, ніби він її сварить. Вона хвилювалася, що ж накоїв її брат, який був настільки невинним, аж до дурості, поки вона була без свідомості.
Однак вираз обличчя Святого був радісним вперше за довгий час.
«Ханно, це людина, яку ти теж знаєш. Пам'ятаєш, як у селі Хойк розповідали про Кейла Хенітуса? Це і є Кейл Хенітус, а це – його слуга та лицарі»
«…Кейл Хенітус?»
Погляд Ханни спрямувався на рудоволосого чоловіка. Святий продовжував говорити схвильованим голосом.
«Так. Ти мені про це розповідала. Ти казала, що він – той великий герой, який виступив на захист Королівства Роан під час терористичного інциденту!»
У погляді Ханни було щось незрозуміле.
Кейл злегка опустив голову, ніби йому було ніяково від того, як вона на нього дивилася. Потім він почав міркувати про себе.
"Який в біса "Великий герой". Для неї я був лише набридливим ворогом"
Як для члена таємної організації, Кейл не був героєм Королівства Роан, а лише одним зі шкідників, що стали їм на заваді.
Але зі слів Святого Кейл зміг підтвердити одне.
"Святий не є членом таємної організації"
Якби був, то не поводився б так нерозумно.
«Ось чому молодий пан Кейл-нім дав нам зілля і наказав своєму лицареві захищати нас»
«…Ти справді той самий Кейл Хенітус?»
Кейл вимушено посміхнувся, дивлячись на її погляд, сповнений сумнівів.
«Так. Мені соромно, але я справді той самий Кейл Хенітус»
«… Молодий пан Срібного Щита?»
Давно вже він не чув цього соромливого прізвиська, яке прозвучало з вуст майстрині меча.
Однак зараз Кейлу потрібно було вселити їй довіру.
Вуо-оум.
З'явився невеликий щит зі сріблястим сяйвом.
«…Ох!»
Святий був вражений, а майстрині меча, здавалося, стало трохи легше. Кейл подивився на неї й запитав.
«Ти тепер мені довіряєш?»
«…Ну, мабуть, так–»
«Тоді, будь ласка, трохи відпочинь, адже ти все ще перебуваєш у небезпеці»
Кейл заговорив із впевненим виразом обличчя.
«Цієї ночі ми будемо стояти на варті. Я не знаю, чому ви опинилися в такій ситуації, але вважаю, що захищати слабких і тих, хто потрапив у скруту – це обов'язок аристократа»
Святий був сповнений захоплення, тоді як майстриня меча ніби стало ще легше. Рон тоді як слід підіграв.
«Молодий пане, ви маєте рацію. Ми не такі, як ті злочинці, що влаштували теракт у столиці. Ми маємо наполегливо працювати, щоб рятувати інших і відрізнятися від тих, хто прагне вбивати людей»
Майстриня меча кивнула й погодилася.
«…Ви маєте- рацію»
"О, я не очікував, що вона погодиться"
Кейл не очікував, що вона погодиться з твердженням Рона. Однак, почувши те, що вона сказала далі, у нього виникло дивне відчуття.
«Тим… тим виродкам– треба висмоктати всю кров, аж доки, вони не помруть»
"…Як страшно"
Кейлу здалося, що цю жінку, мабуть, зрадила організація. Проте він запитав з байдужим виразом обличчя, ніби й не почув того, що вона щойно сказала.
«Але як ви опинилася на Шляху без Вороття? Буде небезпечно, якщо ви заблукаєте»
У печері раптом запала тиша.
Святий дивився на свою сестру з тривогою, а майстриня меча просто мовчки дивилася на стелю.
Це дозволило Кейлу зробити свої припущення.
"Вони, мабуть, прямують на зустріч із Літаною"
Ім'я Королеви Джунглів, ймовірно, не випадково вирвалося з вуст Святого.
Це було очевидно.
Його припущення дуже швидко підтвердилися.
Мяааау.
Он, яка вела Бікроса до входу в ліс, увійшла до печери. Потім вона одразу ж підійшла до Кейла й терміново поплескала його по руці.
Водночас Чхве Хан, який все ще стояв біля входу в печеру, гукнув до Кейла.
«Молодий пане, удалині наближається світло»
«Що?»
Кейл з подивом підійшов до входу в печеру.
Дощ знову посилився. Посеред ночі, навіть під цим жахливим дощем, до печери наближалося світло.
Кейл нарешті зрозумів, чому Святий, який мусив ховатися разом зі своєю пораненою сестрою, все ж розпалив вогонь усередині печери.
У ту мить Чхве Хан прошепотів тихим голосом, який заглушав дощ, так, щоб почув лише Кейл.
«Я чув це під час нашої битви в Ельфійському Селі»
Чхве Хан згадав, що сказав магічний списоносець під час бою.
«"Я й так уже зайнятий через тих блондинів близнюків! Чому ці виродки завжди стають мені на заваді!"»
Він повторив слова списоносця Кейлу. Кейл поплескав Чхве Хана по плечах і обернувся. Його погляд був спрямований на брата й сестру.
«Схоже, це ваші гості. Я правий?»
Святий поглянув на майстриню меча, яка, з великими зусиллями підвівшись, дивилася на Кейла обличчям, подекуди пофарбованим у чорний колір мертвою маною.
«Так, це, мабуть, наші гості»
Як тільки Ханна відповіла, Кейл побачив людей, що наближалися до печери.
«…Молодий пане Кейле!»
«Давно не бачилися, пані Ліно»
Літана, Королева Джунглів, стояла там із сяючою кулею в руці. Замість того, щоб дивитися на здивовану Літану, Кейл дивився на герб на кулі.
Це був герб Бога Сонця.
Світло всередині кулі мало форму стріли, що вказувала на місцезнаходження Святого.
Кейл повільно обернувся й подивився в бік Святого.
«Це герб Бога Сонця. Чому він вказує на тебе?»
«Розумієте, молодий пане Кейле…»
«Тепер, коли я про це замислився, ви двоє схожі на брата й сестру, ні, на близнюків»
Кейл, дивлячись на Святого, який тихо стояв там зі збентеженим виразом обличчя, зітхнув.
«Хаа, здається, я розумію, як пані Ліна потрапила сюди, не заблукавши. І, здається, я знаю, хто ви двоє»
«… Молодий пане Кейле»
Літана підійшла до Кейла, побачивши напружений вираз його обличчя. Вона ніколи раніше не бачила такого виразу на обличчі Кейла. Схоже, він намагався приховати складні думки, що крутилися в його голові.
Кейл не дивився на Літану, що наближалася, натомість почав говорити, ніби бурмотів сам до себе.
«Я допомагав вам, бо вважав, що це правильно, але люди, яким я допоміг…»
Смуток заполонив обличчя Кейла.
«Чому саме ті люди, яким я допоміг, мали стати винуватцями терористичного інциденту в Церкві Бога Сонця? Як ви могли так зі мною вчинити?»
«Ні!»
У ту мить у печері пролунав голос Святого.
«Брате, заспокойся»
Майстриня меча заспокоювала Святого, і Кейл подивився їй в очі. Його погляд здавався сповненим гніву, ніби він чимось обурений. Потім Кейл поглянув на Літану й почав говорити.
«Я впевнений, що на це була якась причина?»
«…Молодий пане Кейле»
«Якщо це та пані Ліна, яку я знаю, вона ніколи б не допомогла людям, відповідальним за таку жахливу трагедію»
Кейл вказав рукою на брата й сестру.
«Я також думаю, ні, я хочу вірити, що брат і сестра, які так піклуються одне про одного, ніколи б не зробили такого»
Очі Святого наповнилися сльозами захоплення.
Літана поводилася так само. Вона енергійно кивнула й відповіла.
«Не хвилюйтеся, молодий пане Кейле. Ви справді маєте рацію щодо мене»
«Так, молодий пане-нім. Ми прийшли сюди без злих намірів» – додав один із вірних підлеглих Літани. Кейл насилу посміхнувся, почувши їхні відповіді, і кивнув головою.
Побачивши його реакцію, Літані, здалося полегшало, і вона підійшла до брата й сестри.
У той момент Кейл потайки обмінявся поглядом із Роном.
Рон непомітно підняв великий палець і мав задоволений вираз обличчя, тоді як Чхве Хан дивився на Кейла з порожнім виразом.
"Це ще дрібниця"
Кейл кинув погляд, ніби кажучи саме це, а потім повернувся до Літани, яка зверталася до нього.
«Молодий пане Кейл, вам слід разом зі мною вислухати їхню історію»
«…Не треба. Мені здається, це буде для мене обтяжливим»
Він відразу ж відмовився, вдаючи, ніби не хоче втручатися.
«Це не тому, що нам потрібна ваша допомога. Я й так планувала розповісти вам про це, коли знову вас побачу»
Кейл кивнув, почувши, що допомога їй не потрібна.
«Чи є щось, про що мені слід знати?»
«Молодий пане Кейле, ви пам'ятаєте пожежу в джунглях?»
"Чому вона раптом заговорила про пожежу?"
«…Так, пам'ятаю. Це було жахливо»
«Справді. Ми знайшли винуватців, які влаштували ту пожежу»
Кейл швидко збагнув, чим близнюки скористалися, щоб наблизитися до Літани.
Імперський принц спричинив пожежу в джунглях.
Ймовірно, вони використали цю інформацію, щоб виманити її.
Однак Кейл вдавав, ніби нічого не знає.
«Припускаю, що ці брат і сестра не є винуватцями?»
«Так, все саме так, як ви підозрюєте. Саме вони розповіли мені про винуватця»
Кейл з недовірою поглянув на близнюків. У цю мить майстриня меча звернулася до Святого.
«Брате– розкажи їм усе»
«Гаразд»
Святий почав говорити з рішучим виразом обличчя.
«Хоча нас і називають Святим та Святою Дівою, я – Святий, який володіє лише половиною божественних здібностей, а моя сестра Ханна взагалі не є Святою Дівою. Її виховували як мечницю, бо вона мала талант до меча»
Святий проявив гнів щодо церкви.
«Церква використала нас обох і проголосила, що ми обидвоє народилися з божественними здібностями, і змусила нас жити як Святий і Свята Діва. Ось чому ми ніколи навіть не мали змоги побачити світ»
Кейл стримав усмішку.
"Які ж брехні"
Він не міг повірити в той байдужий вираз на обличчі Ханни. Ханна, яка спиралася на стіну печери, щоб втриматися на ногах, об'їздила весь світ як член таємної організації.
Святий продовжував говорити, а Кейл спостерігав за Ханною.
«Якась невідома організація кинула магічну бомбу в церкву, і церква була зруйнована. Тоді Імперія заявила, що ми були в змові з цією організацією, і почала нас переслідувати»
«То ви кажете, що не ви спричинили той інцидент?»
Святий кивнув у відповідь на запитання Літани.
«Так, це були не ми. Однак Імперія заявила, що це були ми, бо хотіла позбутися нас обох»
«Чому вони хотіли це зробити?»
Святий на мить замовк, перш ніж почав відповідати.
«Це сталося через інформацію, яку церква планувала оприлюднити під час святкування. Усі інші, хто знав про цю інформацію, загинули від вибуху»
«Що це за інформація?»
Літана підганяла Святого, ніби це була саме та інформація, на яку вона чекала. Однак відповідь пролунала від майстрині меча.
«Імперія використовувала алхімію, щоб виготовити бомбу з мертвої мани. Вони також були винні у величезній пожежі в Джунглях»
Святий додав – «Церква планувала використати цю промову, щоб повалити трон»
Кейл нарешті зрозумів, чому Церква Бога Сонця погодилася провести своє свято разом зі святом на честь алхімії.
Вони прагнули чогось.
«Але прямо перед проголошенням раптом вибухнула бомба, і нас звинуватили у цьому! Імперія, мабуть, знала, що ми володіли цією інформацією! Ось чому нас так несправедливо переслідують, і через це Ханна постраждала! Ух!»
Очі Святого почали червоніти, ніби він хотів заплакати.
Кейл мовчки стояв, слухаючи все, що вони говорили. Однак його розум швидко обробляв отриману інформацію.
"Схоже, це щось між Імперією та Церквою Бога Сонця, тож чому таємна організація опинилася посередині?"
Він замислився, чи не пов'язана одна зі сторін із цією організацією.
«А що з тією жінкою?»
Погляд Кейла знову повернувся до Ханни. Святий у цей момент давав волю своїм емоціям.
«Нас використали! Це так несправедливо!»
Майстриня меча Ханна почала бурмотіти.
«Так, нас використали всі– й зрадили всі, кого ми… вважали родиною»
Її вибір слова "всі" дав Кейлу зрозуміти, що крім Церкви та Імперії був ще хтось.
У цей момент Літана заговорила.
«То ви просите нас захистити вас в обмін на цю інформацію?»
Святий кивнув.
«Так. Наразі ми маємо інформацію про Дзвіницю Алхіміків. Я передам її вам, тож, будь ласка, знайдіть спосіб, як нам дістатися до Східного Континенту»
План близнюків полягав у тому, щоб втекти на Східний Континент.
У цю мить печеру заповнив голос Ханни.
«Будь ласка, просто відправте туди мого брата»
«Ханно, про що ти говориш! А як же ти?!»
Святий здивовано поглянув на свою сестру. Однак на обличчі майстрині меча був серйозний вираз.
«Я все одно помру»
Всупереч їхньому початковому плану, Ханна була отруєна мертвою маною. Вона помре на шляху до Східного Континенту.
«Ні! Не кажи так, Ханно! Я врятую тебе!»
Відчайдушний голос Святого не допоміг – Ханна тихо стояла, дивлячись у стелю. Літана поглянула на брата й сестру зі складним виразом обличчя.
У цю мить пролунав спокійний голос.
«Що, ти збираєшся помститися?»
Це був Кейл.
Блондинка-майстриня меча, яка досі дивилася на стелю, перевела погляд на Кейла.
Кейл також подивився на блондинку, продовжуючи говорити.
«Схоже, це твій план»
Жінка відповіла:
«Що якщо й так?»
Вона не приховувала своїх намірів. Її тіло, можливо, вмирало, але очі були сповнені гніву та відчуття зради.
«Ханно! Помститися Імперії!? Ти ж казала мені цього не робити»
«Так, помститися Імперії. Ти не можеш цього зробити»
«Ти казала, що я не можу, то чому ти…!»
Ханна знову замовкла.
Однак Кейл розумів її наміри, бо знав про її справжню особистість.
Вона не планувала мститися Імперії.
Вона планувала помститися комусь іншому.
Кейл згадав, що йому сказав Чхве Хан.
« Магічний списоносець казав, що у нього багато роботи через блондинів-близнюків. Я вважаю, що він мав на увазі саме цих двох »
Цю жінку також зрадила таємна організація.
«Ханно, скажи щось! Нам треба щось сказати! Немає сенсу жити наодинці!»
Скорботний голос Святого не зміг змусити Ханну заговорити. Вона знову заплющила очі, але одразу ж почула голос Кейла.
«Вибачте. Мм, пані Ханно?»
Вона хотіла проігнорувати голос Героя Королівства Роан, доброго й щирого Кейла Хенітуса.
Однак вона не змогла цього зробити.
«Ти хочеш, щоб ця помста увінчалася успіхом?»
Кейл почав посміхатися, побачивши, як Ханна з подивом розплющила очі й подивилася на нього.
«…Що ти…?»
«Оскільки ти все одно помреш від мертвої мани, я дам тобі прожити довше»
У печері запала тиша. Лише Ханна відповіла Кейлу.
«…Про що, в біса, ти говориш?»
Побачивши її розгублений вираз обличчя, Кейл посміхнувся ще ширше.
Потім він сказав щось таке, чого не зрозуміли б ані Літана, Королева Джунглів, ані Святий.
«Ти ж не можеш померти, як той маг, що божеволів від крові, правда?»
Зіниці Ханни почали тремтіти.
Кейл цього не пропустив.
Хоча він не міг сприймати вчорашнього ворога як подругу, він точно міг її використати.
[Не забувайте донатити на збори на потреби ЗСУ]