Розділ 131 — Не боюся (2)

До цього моменту все йшло гладко, тож Кейл не боявся. Саме тому Кейл одразу вирушив до Лісу Темряви.

«М-молодий пане-нім, я піду попереду!»

Побачивши вхід до Лісу Темряви, Гілсман рушив уперед. Однак він побачив двох людей, які дивилися на нього з порожніми поглядами.

Один із них був Кейл, а інший – Ерухабен.

Проте ще одна істота допомогла Гілсману трохи розслабитися.

«Так! Заступнику капітана, ходімо!»

Це був Раон.

Раон перестав бути невидимим і з посмішкою підбадьорив Гілсмана рухатися вперед. Гілсман теж почав посміхатися. Однак Кейл швидко втрутився.

«Гілсмане, ти коли-небудь бував у центрі Лісу Темряви?»

Минулої зими заступник капітана тренувався у зовнішніх районах Лісу Темряви разом із десятьма Вовченятами.

«Я раз йшов за Чхве Ханом туди! Будь ласка, довіртеся мені»

«…Гаразд»

Кейл махнув рукою, наче закликаючи Гілсмана поквапитися й рушати. Гілсман кивнув й рушив уперед.

Кейл неквапливо йшов за ним і поглянув убік. Ерухабен з самого початку мовчав.

«Щось не так, Ерухабен-нім?»

Ерухабен подивився на Кейла й почав говорити.

«У тебе ще й десятеро дітей з племені Блакитних Вовків є?»

«Так»

Ганс зараз перебував у селі Гарріс разом із десятьма дітьми з Племені Вовків після повернення з території Убарр. Усі вони з радістю зустріли несподіваний візит Кейла.

Золотий Дракон почав бурмотіти.

«…Шість Стародавніх Сил, всілякі Звіролюди, і навіть кілька сильних людей. Яке виснажливе життя»

Кейл раптом втратив дар мови. Тепер, коли він про це замислився, його життя справді було виснажливим.

«Тц. Тц»

Ерухабен похитав головою й клацнув язиком. Він спостерігав, як вираз обличчя Кейла ставав дедалі складнішим, коли той замислився.

"Якщо подумати, у цього хлопа важке життя"

Ерухабен чув усе про таємну організацію.

Він замислився, чи не наділив якийсь бог цю людину всілякими Стародавніми Силами, щоб допомогти йому, оскільки Кейл, здавалося, вплутувався в усілякі халепи, куди б він не пішов.

Золотий Дракон відчув трохи жалю до людини, що стояла перед ним.

Звісно, він не знав, що це був не прояв божественної волі, а власне рішення Кейла зібрати все це разом. Звіролюди, Стародавні Сили та людські майстри – Кейл зробив усе це сам.

Золотий Дракон ніяк не міг про це знати.

Ерухабен, який наразі мав хибне уявлення про життя Кейла, почув, як Раон почав говорити.

«Але все гаразд, бо у цієї слабкої людини є я! У нього є великий і могутній Раон Міру!»

Раон виглядав надзвичайно задоволеним собою.

Золотий Дракон проігнорував Раона й почав розмовляти з Кейлом, який, здавалося, все ще був занурений у роздуми.

«Ти так старанно працюєш»

Кейл кивнув.

«…Схоже на те. Мені треба швидко все закінчити»

Йому треба було все закінчити, щоб він міг розважитися. Щоб він міг валятися на ліжку й спати скільки завгодно.

Бажання Кейла вести ледаче життя ставало дедалі сильнішим.

Стародавній Дракон, який прожив майже 1 000 років, недбало зауважив, побачивши, як людина розмірковує про свою долю.

«Можеш розповісти мені, що тебе турбує»

«…Справді?»

Зіниці Кейла на мить затуманилися, а потім повернулися до нормального стану.

Ерухабен клацнув язиком і кивнув.

«Тцц, так»

Кейл почав думати, що Ерухабен хоча б раз йому допоможе.

Кейл почав посміхатися. Золотий Дракон відчув полегшення, думаючи, що людина зраділа його словам.

Однак одна людина в групі відчувала щось інше.

«…Молодий пане-нім»

«У чому справа?»

«…Монстри поводяться дивно»

Монстри на узліссі поводилися дивно.

Кii-i-i-i-ii- Хіфп, кi-ii-i-i-i-i-

Гоблін, який навіть не міг нормально дихати, втік у бік трави.

Бум. Бум. Бум!

Група монстрів, схожих на щурів, тремтіла й билася головами об землю.

Гілсман, який з подивом спостерігав за монстрами, зрозумів, що відбувається, коли Кейл вказав на когось із їхньої групи.

«З нами дорослий дракон»

«Ах»

Це було логічно.

Ерухабен поглянув на Раона й почав говорити.

«Малий, ти тепер розумієш мою велич?»

«…Ні!»

Раон відвернув голову й полетів до Кейла.

Дорослий дракон має всепоглинаючу ауру навіть без використання Залякування Дракона. Монстри, що покладаються на інстинкти, найшвидше реагують саме на цю ауру.

[«Людино, я незабаром пройду свою першу фазу зростання! Тож я став кращим!»]

"Як скажеш"

Кейл проігнорував скигління у своїй голові й почав розмовляти з Гілсманом, який стояв там із порожнім виразом обличчя.

«Продовжуй»

Ерухабен поставив Кейлу запитання.

«Кейле Хенітус, чи знайдеш ти місцезнаходження Стародавньої Сили, коли дістанешся до центру Лісу Темряви?»

«Так, пане. Гадаю, мені доведеться використати одну зі своїх Стародавніх Сил, щоб знайти Суперкамінь»

Кейл вирішив, що йому знадобиться Вогонь Руйнування, аби знайти будинок Вартового – місце, де знаходиться Суперкамінь.

«Людино! Ти знову збираєшся використати ту блискавку?! Ти ж собі нашкодиш!»

«Я використаю лише слабку версію»

«Не смій знову кашляти кров'ю! Якщо це зробиш, я знищу всі камені у світі! ВСІ ЗНИЩУ!»

«Так, так»

Кейл недбало підігравав Раону.

Ерухабен дивився на них обох так, ніби не вірить своїм очам. Однак він не став коментувати це, а замість цього поставив інше запитання.

«Ти казав, що знайшов тут, у чорному болоті, труп дракона?»

«Так, пане. Ви згадували, що ніколи не були в Лісі Темряви?»

«Так. Я не хотів дивитися на жодне з цих потворних чудовиськ»

"Оце відповідь"

«Хочете потім сходити до болота?»

«Не треба. Занадто набридливо. Мені не до справи, як загинув ще один дракон»

Ерухабен виказав роздратування. Раон підлетів до його обличчя й здивовано нахилив голову.

«Справді? Золотавий, мені цікава твоя історія! Мені цікавий ти!»

"Золотавий"

Куточок губ Ерухабена здригнувся, а потім знову став на місце.

«Гхем. Я розповім тобі про це наступного разу, якщо ти справді хочеш знати, малий»

«Добре! Я чекатиму!»

«Гхм, гм»

Ерухабен удавано прокашлявся, а потім непомітно змінив тему.

«Ну, цей Ліс Темряви дещо унікальний, тож його варто відвідати хоча б раз. Ось чому я зараз тут»

«Ліс Темряви – унікальний?»

Ерухабен кивнув.

«П'ять Заборонених Регіонів, про які говорять люди, були визначені сотні років тому. З них "Ліс Темряви", "Шлях без Повернення" та "Озеро Відчаю" існують ще з давніх часів»

«З давніх часів?»

Кейл ніколи раніше не чув цієї історії.

«Так, ці три місця існують уже десять тисяч років. Десять тисяч років – це довго навіть для дракона»

Під "давніми часами" малося на увазі все, що сталося понад десять тисяч років тому.

Кейлу хотілося поставити Ерухабену ще більше запитань щодо цієї цікавої історії. Однак дещо заважало йому це зробити.

Гррррр–

«М-молодий пане-нім!»

Дзень.

Гілсман дістав меч і гукнув до Кейла. Кейл поглянув уперед.

Зараз вони перебували на межі зовнішньої та внутрішньої частин Лісу Темряви. Гілсман уже перетнув межу.

Кейл бував на цій межі й раніше, але вперше ступив у внутрішню частину.

"Хоча я вже літав над нею раніше"

Це був його перший раз, коли він йшов пішки цією територією.

Печера некромантки Мері, повна скелетів, також знаходилася у зовнішній частині.

Це було тому, що вона не хотіла безпричинно натрапляти на сильних монстрів.

Кейл переступив межу.

Грр-р-р–

Щойно він увійшов, як побачив великого монстра. Монстр, схожий на ще більш жорстоку версію огра, виринув з-поміж дерев.

Його ікла були розміром з руки Кейла, а чорна шкіра робила його ще потворнішим за огра. Палиця в його руці, здавалося, була зроблена з каменю.

Однак погляд цього монстра був зосередженим.

Здавалося, він мав певний рівень інтелекту.

«Молодий пане, будь ласка, йдіть за мною!»

Гілсман направив свій меч на монстра, ніби взагалі не боявся його.

Кейл поставив хороброму Гілсману запитання.

«Що ти робиш?»

«…Вибачте?»

Гілсман був збентежений запитанням Кейла.

Саме в цю мить.

Бум.

Монстр упустив палицю, яку тримав у руці, а потім…

Бах, бах!

Він почав бити головою об землю.

Гілсман нарешті знайшов час озирнутися. Було тихо, надто тихо.

У цю мить він почув чийсь голос.

«О, у тебе є трохи розуму»

Це був Ерухабен.

Гілсман здригнувся від коментаря Ерухабена, а потім побачив те, чого ніколи раніше не бачив.

«Гей»

Гррр.

«Проведи нас до центру»

Грр.

Монстр швидко підвівся. Гілсману здалося, ніби в рухах монстра він побачив швидкість лицаря.

Бах!

Монстр знову схопив свою палицю й з усією силою вдарив нею по низькому дереву поруч.

Тріск, гуркіт.

Дерево впало. Гілсман затамував подих, вражений силою монстра, але наступні дії монстра були ще дивовижнішими.

Монстр вів їх, знищуючи будь-які перешкоди на їхньому шляху.

Дерева, невеликі валуни, висока трава – ніщо не встояло перед бажанням монстра прокласти прямий шлях для Ерухабена.

«Ходімо»

Почувши слова Ерухабена, Гілсман всунув меч у піхви. Він відчував величну природу Дракона.

Однак Гілсман не міг рухатися.

«…Молодий пане?»

«Гей, чому ти це робиш?»

Ерухабен дивився на Кейла з подивом, а Раон починав хвилюватися.

«Людино! Хіба це маленьке щось у твоїй руці – не блискавка?!»

На долоні Кейла витав невеликий вогник.

«Чому ти використовуєш її, нічого не сказавши?! Ти не можеш знепритомніти!»

Однак Кейл не міг почути слів Раона.

Ту-дух. Ту-дух.

Його серце шалено билося з того моменту, як вони увійшли у внутрішню частину.

Кейл опустив голову, щоб подивитися на землю.

Щось – невідома аура – підіймалося з землі. Ця аура змусила з'явитися вогонь у його руці.

Ту-дух. Ту-дух.

Вона також змусила Життєздатність Серця розбурхатися.

«…Гм?»

Кейл звучав збентеженим.

Фшу-у-у-ух–

Біля його ніг почав набирати силу вітер. Звук Вітру створював біля його ніг невеликий вихор.

І нарешті.

Вуо-оум.

У його лівій руці з’явився невеликий щит.

Це був Незнищенний Щит.

Кейл згадав те, що прочитав у стародавній книзі.

< Перед тим, як вирушити рятувати світ від темряви, він залишив усі свої речі, а також речі своїх друзів, у рідному місті. >

Інші троє наблизилися до Кейла. Ерухабен дивився на Кейла так, ніби дивився на цікаву істоту, а Раон з тривогою вигукнув:

«Людино, що відбувається? Що сталося? Твої Стародавні Сили зламалися?»

Кейл повільно почав говорити.

«…Я починаю відчувати, де це знаходиться»

Це був момент осяяння!

Кейл швидко рушив уперед. Він поглянув на Ерухабена й почав говорити.

«Ходімо»

«Я піду попереду»

Ерухабен, який до цього спостерігав за Кейлом із зацікавленим виразом обличчя, рушив попереду нього. Ерухабен уже наказав монстру зникнути.

«Йдіть за мною»

Кейл кивнув на наказ Ерухабена й попрямував до центру Лісу Темряви.

Ерухабен рухався швидко, а Кейл використовував Звук Вітру, щоб не відставати.

Раон застосував магію прискорення до Гілсмана, щоб той міг йти за ними.

Кейл вказував Ерухабену, куди йти.

«Повернімо ліворуч»

Ту-дух. Ту-дух.

Стародавні Сили в його тілі, а також земля під ногами, підказували йому, куди йти. Це було неможливо пояснити словами.

«На північний захід»

«А тепер на північний схід»

Через деякий час Кейл нарешті зупинився.

Вони були поблизу північної межі внутрішнього регіону.

У цьому місці Кейл побачив валун.

Це був просто великий валун, висотою приблизно втричі більший за Кейла.

Він виглядав як звичайний валун, який можна було знайти будь-де на території Хенітус.

«Це тут?»

Ерухабен поглянув на Кейла й запитав. Однак йому не потрібно було чути відповідь Кейла.

«Мабуть, так»

Кейл посміхався.

«Вони розгулялися»

Чотири Стародавні Сили всередині тіла Кейла розгулялися.

"…Серйозно?"

Невже друзі Суперкаменю й справді були володарями тих Стародавніх Сил, які він здобув до цього часу?

Кейл знову повільно почав посміхатися.

Саме в цю мить.

Тріск–

Вогонь, що витав над правою долонею Кейла, почав летіти в бік валуна.

Валун і вогонь зіткнулися.

Гур-р-р-рк.

Валун почав тремтіти, щойно вони зіткнулися.

Кейл відчував гуркіт під ногами.

Валун почав тріскатися сам по собі.

У цю мить у свідомості Кейла пролунав чужий голос. Це був глибокий голос, який, здавалося, належав праведній людині.

"Я прийшов у потрібне місце"

Кейл відчував сильне запаморочення.

[ Мій вогняний друже, ти нарешті прибув. Мій вічний ворог і друг, я… мм? ]

Глибокий голос занепокоївся.

[ Гм? ]

Голос також здавався вкрай збентеженим.

[ …Що відбувається? ]

Глибокий голос, власник "Страшного Гігантського Граніту", почав говорити тремтячим голосом.

[ Чому цей скнара разом зі злодійкою, плаксою і навіть ненажерою… ]

Скнара – це Вогонь Руйнування.

Злодійка – це Звук Вітру.

Плакса – це Життєва Сила Серця.

Ненажера, мабуть, – це Незнищенний Щит.

[ Хто ти? ]

Кейл почав говорити.

«Мене звати Кейл Хенітус»

Бінго!

[Примітка перекладача на англійську: Долина Відчаю, здається, перетворилася на Озеро Відчаю…]