Розділ 132 — Не боюся (3)

Гілсман здивовано подивився на Кейла, який раптом почав представлятися. Однак хтось схопив його за плече й відштовхнув назад.

«Стій спокійно»

«Вибачте? Хик, так, сер!»

Це був Ерухабен.

Раон стояв поруч з Ерухабеном і, підперши голову короткими лапками, спостерігав за Кейлом.

"Наша людина перебуває в дивному стані"

Зараз Кейла оточували найрізноманітніші сили природи, а зі щілин у валуні виривалася сила землі.

Ерухабен також це помітив і відступив.

Стародавні Сили треба заробляти самому. Інші не можуть втручатися, щоб допомогти. Вони могли стояти на варті, щоб захистити людину, але Ерухабен не вважав, що дракон повинен опускатися до рівня охорони людини.

«Золотавий! Давай охоронятимемо його!»

Звісно, завжди були якісь винятки.

Ерухабен проігнорував Раона, який зітхнув, а потім взяв Гілсмана, щоб разом із ним стояти на варті біля Кейла.

Поки вони це робили, валун продовжував тріскатися.

Трі-іхск–

Валун, що тріскався сам по собі, виглядав дивно.

Поки це відбувалося зовні, у голові Кейла пролунав здивований голос.

[ …Є людина, яка здобула всі чотири їхніх сили ]

Голос був сповнений подиву й невіри, проте Кейл зосередився лише на валуні, що тріскався.

"Це був вхід"

Крізь тріщини у валуні він бачив темряву.

Темрява тягнулася вниз і вела до підземного простору.

Хоча зробити крок у цю непроглядну темряву могло бути важко, Кейл, не вагаючись, зайшов всередину.

[ Забери речі моїх друзів ]

[ Ти заслужив право це зробити ]

Не було жодних підстав вагатися, коли господар дав йому дозвіл.

Кейл зник у темряві.

Раон пробурмотів, дивлячись, як Кейл заходить всередину.

«Золотавий, може, підемо за ним? Наша слабка людина надзвичайно квола»

«Айгу, чим я заслужив таке?»

Ерухабен зітхнув, а потім притиснув Раона до землі. Раон почав вириватися.

«Припини! Як ти смієш так поводитися з великим і могутнім Драконом!»

«Малий, я теж дракон. Просто будь слухняним хлопчиком і чекай тут»

Раон надув губи й вирвався з обіймів Ерухабена. Потім він спокійно оглянув печеру, що з'явилася після того, як тріснув валун.

Кейл зник у темряві і його більше не було видно.

Однак Кейл не мав жодних проблем із тим, щоб рухатися в правильному напрямку, перебуваючи в темряві.

"Земля вказує мені шлях"

Це був цікавий досвід.

Невідома мова вказувала Кейлу шлях щоразу, коли він робив крок уперед. Це дозволяло йому не боятися, продовжуючи йти.

Туп. Туп.

Він продовжував заглиблюватися в темряву.

"Цікаво, що вони тут залишили"

Це були речі, залишені ще з давніх часів. Ноги Кейла були легкими, наче пір'їнки.

У ту мить він почув голос Суперкаменю.

[ Я прожив дуже важке життя. У ранньому віці я став сиротою і мусив виживати самотужки. Єдине, що я міг контролювати – це земля під моїми ногами, і саме вона давала мені силу ]

[ Ах, я пам'ятаю, як мріяв про те, щоб мати змогу тричі на день ситно поїсти й спати без жодних турбот ]

Кейл зупинився.

[ Однак я усвідомив, що Небо наділило мене силою, і вирішив, що мушу використовувати її на благо. Ось чому я завжди шукав способи допомогти людям ]

[ Я хотів бути тим, хто зможе захищати слабких людей, які нагадували мені про моє минуле ]

Кейл схрестив руки й тихо слухав голос.

[ І я не шкодую про те життя, яке обрав ]

Губи Кейла почали кривитися.

[ Однак якщо є щось, про що я шкодую, то це те, що я занадто твердо тримався своїх переконань. Я вирішив залишитися й захищати слабких, навіть коли знав, що мої друзі в небезпеці ]

[ Я захищав слабких, проте всі мої друзі зрештою загинули ]

[ Ось чому єдине, що я міг зробити – це знайти їхні речі після того, як їх не стало ]

[ Зрештою, я покинув цей світ, не встигнувши передати їхні речі тим, хто заслужив ці сили ]

[ Але я щасливий, що зміг захистити цю землю ]

Кейл знову рушив уперед.

Не було жодних підстав далі приділяти увагу тому, що говорив той голос.

Власник цього голосу був іншим.

Він дуже відрізнявся від Кейла.

Кейл вважав себе та свій народ важливішими за інших. А що стосується смерті, захищаючи когось іншого? Він не мав жодних нахилів до чогось подібного.

"Немає жодних підстав, щоб ми були схожими"

[ Я був щасливий. Однак мені було сумно, що я не зміг побачити своїх друзів перед їхньою смертю. Мені було сумно, що я не зміг передати їхні речі їхнім наступникам ]

[ Мені було сумно, що я теж не зміг передати свою силу нікому перед смертю ]

Кейл побачив слабке світло в кінці темряви.

Він почав йти швидше.

Незабаром світло здалося йому прямо перед очима.

Спалах.

Він знову зміг бачити.

У цю мить глибокий голос знову заговорив.

[ Ось що я залишив після себе ]

З'явилося просторе приміщення, а кулі на стелі освітлювали всю територію.

Кейл був вражений.

«…Що за…»

Вигляд був дивовижний.

[ Ехем, я не був матеріалістом, але приділив увагу цьому місцю, бо не міг дозволити, щоб нащадки моїх друзів опинилися в занедбаному місці ]

Він побачив величну п'ятиповерхову віллу з мармуровими колонами.

Стіни, колони та дах були простими, але розташовані так, щоб виглядати ефектно. Віконні рами, двері та дверні ручки виглядали так, ніби майстер провів безліч ночей, ретельно їх вирізаючи.

Це було розкішніше, ніж маєток Хенітус, ні, навіть ніж палац кронпринца.

Перед віллою також був сад. Хоча там не було дерев, зате було багато скульптур, що привертали увагу. Також там був мармуровий фонтан, хоча вода з нього не текла.

«Вау»

[ Мій будинок трохи гарний. Ехем ]

"Трохи? Це надзвичайно гарно. Ця людина виявилася напрочуд матеріалістичною"

Кейл почав посміхатися.

Однак посмішка зникла, щойно він побачив щось збоку від вілли.

«…Що це?»

Він побачив щось, що викликало в нього тривожне передчуття.

Там стояв великий кам'яний стовп, оповитий металевими ланцюгами. Крім того, навколо стовпа лежали папірці, схожі на талісмани.

І не тільки це – навколо кам'яного стовпа посередині було намальовано магічне коло, яке світилося темно-червоним світлом.

Легко було подумати, що це кам'яний стовп, який ув'язнив демона, привида чи навіть Володаря Демонів.

Кейл повільно відійшов від стовпа.

У той момент глибокий голос знову заговорив.

[ Існує сумна правда про це місце ]

Кейл не хотів цього знати.

Однак, як завжди, Кейл не зміг завадити володарю Стародавньої Сили заговорити.

[ Коли я ще був живий, я бачив тут монстрів, яких не зустрічав більше ніде на континенті. Це були монстри зі Східного Континенту ]

Те саме стосувалося й Лісу Темряви, про який знав Кейл.

Там були монстри зі Східного Континенту, а також багато мутованих монстрів.

[ Я розгадав таємниці, що стоять за цим, щойно увійшов у цю печеру ]

"Можливо?"

Погляд Кейла звернувся до потворного кам'яного стовпа.

[ У цій печері була таємнича стежка, що з'єднувалася зі Східним Континентом. Монстри, які випадково потрапили на цю стежку, зрештою перебиралися на цей Західний Континент. По дорозі вони мутували й ставали сильнішими та жорстокішими ]

Кейл провів долонями по обличчю.

[ Але цей шлях не пропускав ані людей, ані ельфів, ані навіть дворфів. Лише монстри могли пройти цим шляхом ]

[ Ми з друзями не змогли розгадати таємниці цього шляху. Все, що ми могли зробити – це забарикадувати вхід з обох боків, щоб не дати сильнішим мутованим монстрам перейти на цей бік. Я охороняв західний вхід ]

Він знову дізнався про щось марне.

[ Це потужна печатка, яка має протриматися щонайменше 100 000 років. Тільки той, хто володіє моєю силою, здатний зняти печатку до запланованого терміну ]

Кейл трохи розгладив чоло.

Давні часи були лише 10 000 років тому.

«Хм»

Кейл оглянув околиці.

Тут, поруч із віллою та садом, було багато вільного простору.

На його обличчі розпливлася широка посмішка, коли він попрямував до вілли.

У нього не було іншого вибору.

Вогонь Руйнування вказував на віллу з самого моменту його прибуття. Те саме стосувалося Звуку Вітру, Незнищенного Щита та Життєздатності Серця.

[ Заходь ]

Господар будинку теж казав йому зайти.

Скри-и-и-ип–

Двері, яким було щонайменше 10 000 років, досі справно функціонували.

Як це було можливо? Саме ця думка не давала спокою Кейлу, коли він увійшов.

Туп. Туп.

Підлога була викладена мармуром.

Кейл пройшов повз вишукану лампу та різноманітні скульптури, а потім оглянув порожній хол першого поверху й підвів погляд. Він побачив сходи, що вели на п'ятий поверх.

[ Це на третьому поверсі ]

Кейл ступив на сходи. На них було багато пилу, але їхню красу не можна було приховати.

На другому поверсі були порожні кімнати та прекрасна тераса.

Кейл поспішив на третій поверх.

На третьому поверсі також було кілька кімнат.

[ Це чотири внутрішні кімнати ]

Кейл попрямував до найвіддаленіших кімнат і зупинився перед дверима першої з них. Двері відчинилися, щойно він натиснув на них, і він зміг зазирнути всередину.

[ Можливо, та ненажера цікавилася лише їжею та просто відсунула усі коштовності в куток. Ось чому я зберіг їх у безпеці ]

«Та ну»

Він побачив скляну вітрину, повну коштовностей.

Кейл попрямував до наступної кімнати.

[ Той плакса мав силу відновлення, але був ще тим боягузом. Він завжди збирав зброю, тож, хоча це й звичайна зброя, я зберіг її всю ]

Оглянувши кімнату того плакси, Кейл попрямував до сусідньої кімнати.

Скрип, бах.

[ Ось гроші, які накопичив той скнара, але я не знаю, чи це досі та сама валюта. Та вони мають стати в нагоді, адже це золоті й срібні монети. Я зберігав їх для нього ]

«Ха-ха-ха-…»

Кейл відчинив останні двері.

[ Злодійка вела облік усього. Речей, які вона вкрала, своєї сили, а також своєї таємної бази. Я зберіг усі записи ]

"Він зберігав усе. Як може існувати така добра людина?"

«Ха-ха-ха!»

Кейл вперше за довгий час зміг сміятися без жодних застережень.

У цю мить він забув про Північний Альянс, Руку і все інше.

Чому?

Кейл поглянув на інші три кімнати на третьому поверсі. Його погляд був сповнений очікувань. Він швидко підійшов, щоб відчинити двері інших трьох кімнат.

[ Мм, це речі, які я зібрав. Я зберігав усе, що мені давали люди на знак подяки за те, що я їх врятував ]

Скрип. Скрип. Скрип.

Усі три двері відчинилися, і Кейл зміг зазирнути всередину.

Кейл знову провів руками по обличчю.

"Я безмежно щасливий"

Серед речей, які Вартовий Суперкамінь недбало збирав, були коштовності, золоті монети й навіть кілька дивних предметів.

"Його хобі було колекціонування?"

Кейл аплодував хобі Вартового.

«Ти справді дивовижний! Як ти зібрав усі ці речі?»

Плеск. Плеск. Плеск.

Одинокі оплески лунали у запиленій, але розкішній віллі.

[ Гхм, ну, мабуть, я був трохи охайним ]

Кейл продовжував аплодувати з захопленням, прямуючи до четвертого поверху. На четвертому поверсі не було нічого, крім самої будівлі, яка була розкішнішою навіть за маєток Хенітус.

Цього було достатньо, щоб Кейл відчув радість, піднімаючись на п'ятий поверх.

На п'ятому поверсі була лише одна кімната.

[ Це моя кімната ]

Хоча це була лише одна кімната, вона займала весь п'ятий поверх, включаючи кабінет, спальню та офіс, які були з'єднані між собою без жодних стін.

У центрі кімнати Кейл побачив мармуровий вівтар. Він був приблизно заввишки до талії Кейла.

Вівтар мав прямі форми, на ньому було викарбувано безліч прекрасних зображень. Крім того, він був прикрашений численними дорогоцінними каменями.

А на вершині того вівтаря…

«…Суперкамінь»

Там лежав маленький камінчик, менший за кулачок немовляти.

Це, безсумнівно, був "Страшний Гігантський Граніт".

[ Це моя сила ]

"…Це була сила, яку я міг здобути так легко?"

Кейлу здалося, що здобути цей "Страшний Гігантський Граніт" було надто просто. Все, що йому потрібно було зробити – це взяти той камінь, щоб здобути силу.

У ту мить пролунав глибокий голос.

[ Ти хочеш здобути мою силу? ]

"Так?"

[ Тоді прожуй його! ]

"Хм?"

Кейл зупинився, не підійшовши до вівтаря.

[ Здобути мою силу легко. Однак вона активується лише тоді, коли ти захищаєш щось. Я хочу, щоб моя сила використовувалася виключно заради справедливості! ]

Здавалося, що ця людина змінилася, коли володар Стародавньої Сили вигукнув із запалом.

[ Воля не відступати перед жодною небезпекою! ]

[ Справедливість і сила добра – ось що зберігає безпеку світу! ]

Власник Суперкаменю кричав.

[ Прожуй його! Ти отримаєш цю силу, якщо з'їси цей камінь! ]

"Він справді хоче, щоб я його жував?"

Кейл підійшов до вівтаря.

[ Але цю силу можна використовувати лише на благо! ]

Це був зловісний голос, який ніби натякав, що, здобувши цю силу, він утягнеться в усілякі неприємності. Однак Кейл навіть не думав про таке.

"Мені потрібна лише спорідненість із землею"

Він міг здобути цю спорідненість, не використовуючи силу.

Це була його мета.

Кейл підняв камінь.

[ Жуй його! Жуй! ]

"…Усі ці володарі Стародавніх Сили – диваки"

Кейл хвилину вагався.

"Чи варто його жувати?"

Однак йому не довелося довго вагатися.

[ Я також віддам тобі цю віллу, якщо ти візьмеш мою силу! Той, хто має цю силу – це, по суті, мій спадкоємець! ]

Кейл поклав камінь до рота й почав жувати.

Камінь розламався, наче картопляна чипса, щойно Кейл вкусив його.

Бум.

Кейл відчув вібрацію під ногами, перш ніж сила почала підійматися всередині нього.

Володар Стародавньої Сили почав говорити.

[ Мою силу може мати будь-хто ]

[ Однак мою силу можна використовувати лише в певних ситуаціях ]

Його голос поступово став звучати так, ніби долинав звідкись здалеку.

[ Борони ]

[ Захищай ]

[ Жертвуй собою ]

[ Це сила землі, яка віддала все заради форм життя, що існують на ній ]

Раон побачив, як хтось іде до них із темряви.

«Людино!»

Це був Кейл.

Раон миттєво злетів до Кейла.

«Людино, людино! Я відчуваю в тобі силу землі! Тепер з тобою все буде добре!»

Раон хлипнув носом і з захопленням подивився на Кейла.

Ерухабен зітхнув, дивлячись на Раона, а потім із щасливим виразом обличчя підійшов до Кейла. Раон підвищив голос, хоча його обличчя виглядало щасливим.

«Людино! Припини робити дурниці й просто подорожуй континентом»

«Раоне»

Кейл перервав Раона.

Раон відчув щось дивне, дивлячись на Кейла, який покликав його по імені.

Кейл посміхався. Кейл посміхався широко.

«…Людино, чому ти так посміхаєшся?»

Кейл відповів Раону.

«Я знайшов своє лігво»

"Хм?"

Раон нахилив голову набік.

Кейл почав звертатися до всіх трьох.

«Йдіть за мною. Ерухабене-нім, будь ласка, йдіть за мною»

Кейл знову пішов у темряву. Потім він спостерігав за виразами облич трьох, які прибули до місця, що знаходилося в кінці стежки.

Раон подивився на віллу, яка здавалася розкішнішою за більшість палаців, а потім повернувся, щоб подивитися на Кейла.

«…Людино! Це!»

«Це наша вілла»

«Людино, ти це серйозно?»

Кейл кивнув і відповів.

«Так»

«Гаразд!»

Раон від радості закружляв у повітрі.

Кейл задоволено подивився на Раона, а потім зустрівся поглядом з Ерухабеном. Ерухабен недбало зауважив:

«Тобі дивно щастить»

"Схоже, що так"

Кейл не мав причин це заперечувати.