Розділ 133 — Разом (1)

Тук. Тук.

Маленька лапка продовжувала стукати по боці Кейла.

«Людино»

«Що?»

Кейл поглянув вниз, на свій пояс, і побачив, що Раон посміхається.

«Мені подобається це місце. Молодець. Ти заслуговуєш на похвалу!»

«…Дякую»

Кейл виглядав дещо збентеженим після похвали від п'ятирічного малюка. Ерухабен відчував те саме.

«Золотусику, хіба наш дім не кращий за твій, який весь у золоті? Наш дім виглядає гарно, але він скромний»

«…Звісно»

Стародавній Дракон лише кивнув на знак згоди. У ту мить погляди Кейла й Ерухабена зустрілися. Ерухабен зітхнув і вказав у бік певного місця.

«Схоже, тобі доведеться трохи дослідити той кам'яний стовп»

Кейл розповів іншим історію, пов'язану з тим зловісним кам'яним стовпом. Кожен із них відреагував по-своєму.

«……»

Кейл вирішив проігнорувати Гілсмана, оскільки той уже деякий час стояв там з порожнім поглядом. Раон підійшов до Кейла й обережно почав говорити.

«Давайте просто проігноруємо це, якщо все буде гаразд протягом 100 000 років»

"…Мені здається, що з віком він дедалі більше починає нагадувати мене"

Кейл виглядав як гордий батько, дивлячись на Раона, який мав таку саму думку, як і він. З іншого боку, Ерухабен відреагував інакше.

«Як цікаво»

«Справді?»

«Так. Мені цікаво»

Очі Золотого Дракона були сповнені цікавості. Побачивши це, Кейл швидко додав:

«Ерухабен-нім, то чому б вам не дослідити це трохи?»

«Мені?»

«Так. Хіба не великий Ерухабен-нім ідеально підійде для того, щоб розгадати таємниці цього стовпа?»

Ерухабен презирливо скривився, почувши коментар Кейла. Наміри Кейла були очевидні.

«Намагаєшся звалити це на мене?»

«Але хіба не правда, що Ерухабен-нім – наймудріший серед нас усіх?»

«Яке безглузде запитання»

Кейл був упевнений, що побачив, як здригнувся куточок губ Ерухабена. Цьому Дракону справді подобалося, коли йому лестили.

«Ну, оскільки це правда, що я наймудріша істота, я вдам, ніби піддався на твою хитрість»

Зрештою, Ерухабен погодився дослідити кам'яний стовп. Однак це сталося не через лестощі Кейла. Йому справді було цікаво, що за аура виходить з-під кам'яного стовпа.

"Як дивно"

Він не міг визначити природу аури, що виходила з-під стовпа. Це, безперечно, варто було дослідити. Можливо, це був шанс для нього розкрити таємницю однієї з загадок, що існували з Давніх Часів.

Кейл підійшов до Ерухабена й втрутився в розмову.

«Тоді чи не варто вам залишитися тут, щоб це дослідити?»

Раон відповів першим.

«Давайте здобудемо тут практичний досвід!»

Ерухабен проігнорував Раона й подивився на Кейла. На обличчі Кейла висіла ніякова посмішка. Цей Стародавній Дракон був з тих, хто готовий грати за правилами, навіть знаючи твої справжні наміри. Побачивши посмішку Кейла, древній Дракон посміхнувся й похитав головою.

«Звісно. Ти справді розумний. Мабуть, хочеш привести сюди й своїх підлеглих?»

«Хіба не буде найкраще, якщо всі разом отримають практичний досвід?»

Ерухабен легко зрозумів, що Кейл хотів, аби уроки Раона продовжувалися тут, а не в його лігві.

«Приведи своїх підлеглих сюди. Але я не бажаю тут залишатися»

Раон, який за допомогою магії наливав воду у фонтан, почувши коментар Ерухабена, різко повернув голову в їхній бік.

«Золотавий! Як ти можеш не бути тут?! Ти мені потрібен!»

Ерухабен зітхнув. Раон швидко прилетів від фонтану до Ерухабена.

«Золотавий, залишайся тут з нами!»

«Хааа, боже мій»

Ерухабен подивився на Раона з видом, що виражав здивування.

«Малий, ти справді дракон?»

«…Ти мене провокуєш?»

Кейл, який стояв між двома драконами, швидко втрутився.

«Ви думаєте встановити портал для телепортації?»

«Так. Це легко, коли знаєш координати»

Раон, який почув запитання Кейла та відповідь Ерухабена, тихо полетів назад до фонтану й почав плескати водою, ніби нічого не сталося.

«Айгу, бідний я старий»

Ерухабен зітхнув. Однак Кейл, який дивився на Ерухабена, відчував, як його серце б'ється від хвилювання.

"У мене буде прямий портал телепортації до лігва Золотого Дракона"

Це було б ідеально на випадок, якщо йому коли-небудь знадобиться попросити про допомогу, якщо щось трапиться на території.

Кейл почав говорити так, ніби встановити його було легко.

«Тоді, Ерухабен-нім, я впевнений, що ви знаєте координати свого лігва, тож нам просто потрібно знайти координати цього місця, щоб ви могли створити портал. Тоді група з лігва зможе пройти крізь портал»

«Так. Я швидко з цим розберуся, бо це дратує»

Кейл тепло подивився на Ерухабена, який сказав, що зробить це швидко, бо це дратує.

Цей Дракон, безперечно, мав м'яку сторону.

«Я зроблю це разом із тобою!»

«Чи можу я чимось допомогти?»

Кейл розслабився, спостерігаючи, як Раон і навіть Гілсман підійшли, щоб допомогти. Він думав про групу, яка незабаром приєднається до них тут.

"Якщо все одно настав час тренувань…"

Чи не було б краще, якби вони доклали трохи більше зусиль?

Можливо, їм потрібне джерело мотивації.

* * *

Тепер усі зібралися разом.

Наразі вони всі сиділи у великому залі на першому поверсі п'ятиповерхової вілли.

Кейл відправив Гілсмана, щоб той привів Ганса, а також десятьох дітей Вовків.

Як тільки телепортаційний портал був створений, усі, крім ельфа Пендріка, перенеслися до вілли. Пендрік залишився сам, щоб охороняти лігво.

Побачивши це місце, вони не змогли приховати свого подиву. Кейл почав говорити.

«Озирніться й виберіть кімнату на другому або четвертому поверсі. П'ятий поверх це моя кімната»

«Ми й надалі будемо жити тут?»

«Так»

Очі Ганса сяяли енергією.

Няу.

Няв.

Он і Хон підійшли до Кейла. Раон, звісно, теж був разом із ними.

Раон підвів погляд на Кейла й почав говорити.

«То наша кімната на п'ятому поверсі?»

«…Чому це наша кімната?»

"Коли моя кімната стала кімнатою цих дітей, яким у середньому по 8 років?"

«Гм? Людино, то наша кімната десь інде?»

«…Робіть, що хочете»

Кейлу набридло розмовляти з розгубленими дітьми, коли він відповідав їм. П'ятий поверх був достатньо просторим, щоб поділитися ним із цими дітьми.

Кейл відвернув погляд від дітей і озирнувся навколо.

Бікрос доторкнувся до пилу на поруччі сходів, а потім одразу дістав білу рукавичку. Кейл не міг зрозуміти, що саме зараз відбувалося в голові Бікроса.

Кейл подивився на всіх, хто ходив туди-сюди, оглядаючи віллу, а потім підійшов до Чхве Хана.

Чхве Хан, здавалося, був найбільш шокованим у групі.

«…Я не знав, що в Лісі Темряви існує таке місце»

Кейл, який стояв між Чхве Ханом і Розалін, розумів почуття Чхве Хана.

"Він же прожив тут десятки років і чимало натерпівся"

Тому цілком логічно, що він був збентежений тим, що в Лісі Темряви існує таке спокійне місце. Кейл також чув з боку захоплення Розалін.

«Як це можливо, що воно досі в порядку після 10 000 років? Виглядає так, ніби це місце пустувало лише близько року»

Розалін поглянула на Кейла й поділилася своїми враженнями.

«Правда ж? Пані Розалін, справді є таке враження. Хіба не здається, ніби час у цьому місці зупинився на 10 000 років?»

«Ви праві, молодий пане Кейле. Справді таке враження»

Час зупинився. Це було найточніше пояснення цього місця.

Розалін погодилася з Кейлом, і на її обличчі засяяла посмішка. Побачивши її посмішку, Кейл побічно додав:

«Пані Розалін, ви знаєте, що це за місце?»

«Місце, де ви здобули силу землі?»

«Саме так»

Кейл ще раз оглянув околиці.

Ерухабен стояв трохи далі, а Рон і Бікрос піднялися нагору. Він також бачив решту групи.

"Усі вони знаходяться в межах чутності мого голосу"

Переконавшись, що всі зможуть його почути, Кейл сказав щось, що запалило вогонь у серцях усіх присутніх.

«Колишнього володаря стародавньої сили називали Вартовим»

Вовченята, які до цього милувалися скульптурами на першому поверсі, насторожили вуха, прислухаючись до Кейла.

«Згідно з легендою, саме він – Вартовий, який захищав цю північно-східну територію»

«Справді?»

Лок і Чхве Хан, які стояли поруч із Розалін, а також Бікрос, що був зверху сходів, проявили інтерес до слів Кейла. Їм було цікаво дізнатися про власника цього місця.

«Він не вагався стати в авангарді й захищати людей, коли континент оповила темрява»

«Яка дивовижна людина»

«Правда ж? Ось що він сказав, залишаючи цю віллу мені»

Усі, звісно, зацікавилися тим, що сказав Вартовий, залишаючи цю розкішну віллу Кейлу. Кейл помітив, що всі погляди спрямовані на нього, перш ніж почав говорити.

«Борони»

Голос також наказував охороняти й жертвувати, але не було потреби розповідати іншим про ці слова. Йому потрібно було сказати лише те, що принесе йому користь.

Кейл видав гірку посмішку.

«Не знаю, чому я почав думати про нинішню ситуацію, коли почув це»

«Ах»

Розалін тихо ахнула.

Нинішня ситуація. З'явилися вороги, і континент, як очікувалося, мав зануритися в хаос.

«…Кейл-нім»

Чхве Хан подивився на нього з дуже стурбованим виразом обличчя. Кейл посміхнувся й подивився Чхве Хану в очі.

«На що ти так пильно дивишся?»

«Ні, бачите…»

Чхве Хан не знав, що відповісти. Кейл подивився повз Чхве Хана й зустрів погляд Лока, який стояв поруч із ним.

«Ну, хай там як, почувши слова колишнього господаря, я подумав, що було б добре, якби всі залишилися тут разом»

Хоча Кейл говорив байдуже, усі зрозуміли сенс його слів.

"Захистіть це"

Кейл зібрав їх тут, почувши ці слова. Йому не потрібно було говорити це вголос, щоб вони зрозуміли: він привів їх сюди, аби захистити.

«…Молодий пане Кейле, ви справді…»

Розалін посміхнулася й поглянула на Кейла з виразом обличчя, ніби кажучи, що з ним нічого не поробиш.

"У чому справа?"

Її посмішка стала ще ширшою, коли вона побачила, що Кейл дивиться на неї з виразом, ніби запитуючи, що він такого зробив. Решта групи також відреагувала подібно.

Особливо пильно на нього дивився Ерухабен, розмірковуючи, як у світі може існувати така бідолашна людина.

«Ну, як би там не було–»

Кейл знизав плечима й продовжив говорити суворим голосом.

«Я впевнений, що в майбутньому на нас чекає чимало складних проблем»

Королівство Віппер та Імперія, здавалося, були готові розпочати війну між собою. Ця війна буде спрямована на захоплення кількох палаців на кордоні двох держав і, ймовірно, завершиться найпізніше восени.

Крім того, Північний Альянс та Рука досі зберігали мовчання. Схоже, вони чекали на результати війни Імперії.

Часу залишалося небагато.

Усі усвідомлювали цей факт.

Торк.

Чхве Хан побачив руку на своєму плечі. Це була рука Кейла. Кейл тримав руку на плечі Чхве Хана, оглядаючи перший поверх.

Його серйозний голос заповнив зал.

«Я тобі довіряю»

На мить у залі запала тиша.

Чхве Хан замислився.

Він замислився, скільки людей у світі змогли б так невимушено й безтурботно сказати, що довіряють комусь.

Мабуть, Кейл був єдиним, хто міг це зробити.

Однак Чхве Хан відчував вагу руки Кейла, що стискала його плече. Він відчував, як вага слів Кейла переноситься на нього.

Звісно, Кейл просто спирався на плече Чхве Хана, щоб утриматися на ногах.

У ту мить у залі пролунав серйозний голос.

«Я стану сильнішим!»

Це був Раон. Раон змахнув чорними крилами й упевнено почав говорити.

«Людино, не хвилюйся! Якщо така велична істота, як я, стане сильнішою, це означає, що я стану ще величнішим!»

Це був енергійний голос, у якому не було ані краплі вагання.

Чхве Хан стиснув кулак, почувши слова Раона. Те саме зробили Лок та інші Вовченята.

У ту мить на обличчі Кейла з'явилася посмішка, яка швидко зникла. Він озирнувся й побачив, що збуджені вирази облич усіх присутніх дещо посуворішали.

Кейл, який саме такої атмосфери й прагнув, знову заговорив.

«Мені бракує сили»

«Правильно, людино! Ти просто сиди спокійно! Не втручайся, щоб знову не почати кашляти кров'ю!»

Раон звучав серйозно. Серйозність Раона викликала у Кейла дивне відчуття, проте він спокійно звернувся до групи, яка дивилася на нього.

«Саме тому я можу зробити лише одне. Я зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти вам усім»

Раон почав кричати.

«Я й сам чудово впораюся! Ось чому я великий і могутній!»

"Ах, він постійно псує атмосферу"

Кейл намагався створити серйозну атмосферу, але зрозумів, що з Раоном поруч це буде важко. У цей момент Чхве Хан, який досі мовчки слухав, почав говорити.

«Я стану сильнішим, щоб захистити всіх»

Кейл поплескав Чхве Хана по плечу.

Чхве Хан відчув у цьому поплескуванні, наскільки Кейл йому довіряє.

Чхве Хан стиснув кулаки, його погляд був зосередженим, а на обличчі відбивалася рішучість.

Усі члени групи виглядали рішучими.

У ту мить Кейл замислився.

"Я впевнений, що він захистить і мене, якщо стане сильнішим"

Він розпалив вогонь, і той горів зі ще більшою пристрастю, ніж Кейл очікував.

Він горів досить небезпечно, наче нестримна лісова пожежа.

Через два дні Кейл пошкодував про свої дії, побачивши тренувальний майданчик, вкритий пилом і кров'ю.

«Угх!»

«Ти що, просто так впадеш?»

«Ні! Я не впаду!»

Чхве Хан і Лок тренувалися, вигукуючи фрази, які нагадували репліки головного героя якогось підліткового аніме. Лок, який перебував у формі берсерка, був вкритий пораненнями.

Чхве Хан, зі свого боку, мав по всьому тілу важкі металеві кулі, коли кричав на Лока.

«Давай! Ти не можеш впасти, якщо хочеш стати сильнішим!»

«Ааааааааа!»

Лок видав крик і кинувся на Чхве Хана.

Подібні сцени можна було спостерігати по всій території. Усі тренувалися так, ніби від цього залежало їхнє життя. Кров, пил і піт були всюди.

"Я не очікував, що це буде настільки серйозно"

Кейл трохи хвилювався через те, як інтенсивно всі тренувалися.

"Це взагалі нормально?"

Складалося враження, що якщо так триватиме й надалі, вони всі стануть значно сильнішими.