Розділ 135 — Разом (3)

Кейл одразу ж завів Ташу та Мері в печеру. Він давно не бачив Мері.

«О, мм, ти не змінилася»

Мері, як і раніше, була вкрита з голови до ніг чорною мантією. Однак, можливо, це було тому, що він бачив її деякий час перед тим, як вона пішла, але йому здавалося, ніби він відчуває, що людина під чорною мантією щаслива.

«Вітаю, молодий пане Кейле. Я дуже рада знову вас бачити»

Її голос, як і раніше, був сухим і беземоційним, що нагадувало Кейлу навігаційну систему. На голові чорної мантії виднілася чорна пляма.

«Я теж щасливий! Молодець, Мері, я час від часу доглядав за твоїми кістками!»

Раон був тим, хто найбільше зрадів, знову побачивши Мері.

«Дуже дякую»

«Ти вперше вирушаєш до Джунглів, правда? Я тобі про все розповім. Я там бував»

«Ви неймовірні, Раон-нім. Небо над Джунглями теж гарне?»

«Звісно! Ми також переправимося через океан, щоб дістатися до Джунглів. Хоча цього разу це буде складно, давай подивимося на краєвиди, сидячи на спині Косатки Арчі!»

«З нетерпінням чекаю на це»

Кейл спостерігав, як Раон і Мері розмовляють, коли хтось штовхнув його в бік.

Це був досить сильний поштовх, через що Кейл, обернувшись, почав хмуритися. Однак, побачивши, що відбувається, він зрозумів причину такого сильного поштовху.

«Що це, в біса…»

Це була темна ельфійка Таша.

Вона була в повному шокованому заціпенінні й, здавалося, не могла вимовити ні слова. Її погляд, природно, був прикутий до Ерухабена, який стояв поруч із Раоном.

Ерухабен розмовляв із Мері.

«Давно не бачив некроманта»

«Золотавий, ти раніше зустрічав інших некромантів?»

«Ти що, думаєш, я така сама дитина, як ти?»

«Мері, не варто слухати, коли Золотавий називає тебе "маленькою дитиною"»

Це була дитяча розмова, невластива Драконам, але для цього Темного Ельфа це не мало значення.

Кейл лагідно поплескав Ташу по плечу.

«Пані Таша»

«Молодий пане Кейл… це, я… просто що…»

Кейл прошепотів Таші на вухо.

«Будь ласка, пам'ятай про свою обітницю Елементалів. Це таємниця навіть перед Його Високістю»

Тон Кейла був наполовину шанобливим, наполовину невимушеним.

Таша злегка здригнулася. Вона заспокоїлася й поглянула на Кейла.

Кейл посміхався, продовжуючи говорити.

«Минулого разу обітниця стосувалася Раона, тож буде надійніше, якщо ви складете нову, включивши до неї також Ерухабена-німа. Будь ласка, зроби це зараз»

Таша почала посміхатися.

«Ти не змінився, молодий пане Кейле»

«Ви складете обітницю?»

«Звичайно»

Таша не могла відмовити. Дракон на ім'я Ерухабен грізно дивився на неї, поки вона розмовляла з Кейлом.

Вона також відчула полегшення від того, що Кейл сказав далі.

«Добре. Я зрештою розповім про це Його Високості, тож не хвилюйся»

«Я довіряю вам, молодий пане Кейле»

Таша вдячно поглянула на Кейла. Мері, яка була немов робот і не здавалася людиною, змінилася за той короткий час, що вона була далеко від Таші.

« Молодий пан Кейл-нім, Раон-нім, вони мені всі подобаються. Я хочу повернутися. Було весело »

Було весело.

Таша ніколи не очікувала, що такі слова пролунають з вуст Мері. Саме тому Таша була вдячна Кейлу. В очах Таші Мері була практично на одному рівні з її племінником Альберу.

«Чому ви так на мене дивитеся?»

Таша посміхнулася у відповідь на запитання Кейла. Кейл подивився на Ташу, емоції якої стрімко змінювалися під впливом занепокоєння, а потім підійшов до Ерухабена.

«Ерухабене-нім, що ви думаєте після зустрічі з Мері?»

«Ти хочеш, щоб Пендрік вилікував цю дитину?»

«Так, пане»

«Хм»

Кейл повільно почав розмову з Ерухабеном, який, здавалося, був занурений у глибокі роздуми. Він чув, що саме Ерухабен вилікував слабкого Пендріка.

«Ерухабене-нім»

«Так?»

«Чи це занадто складно для рівня майстерності Пендріка?»

«Так»

«А як щодо вас, Ерухабене-нім? Хіба ви не знаєте багато про некромантів, оскільки вже бачили їх раніше?»

Погляд Ерухабена, який досі був спрямований на Мері, перейшов на Кейла. Кейл досить відверто намагався перекласти відповідальність за одужання Мері на нього.

"Проблема в тому, що я не ненавиджу його спосіб діяти"

Ерухабен не вважав дії Кейла поганими.

На це була проста причина.

"Він ніколи нічого не просить для себе"

Ніщо з того, про що просив Кейл, не стосувалося його самого. Хоча він і прийшов допомогти йому знайти силу землі, це було на прохання Раона. Інші прохання Кейла полягали в тому, щоб допомогти зробити його людей сильнішими та дослідити кам'яний стовп, який міг становити небезпеку для всього регіону.

"Який кумедний хлоп"

Хоча Кейл часто скаржився на своє життя, він завжди рухався на допомогу іншим.

Саме тому Ерухабен не міг його ненавидіти.

Хоча Ерухабен був егоїстичним Драконом, його приголомшливі знання та сила робили його альтруїстичним щодо слабких. Ерухабен поглянув на Кейла й безцеремонно почав говорити.

«Мені байдуже, чого ти хочеш, але я погляну на цю дитину, щоб задовольнити власну цікавість»

«Дуже дякую»

Ахем. Ерухабен удавано кашлянув і відвернув погляд.

Однак Кейл відчув, що тепер, коли до справи долучився Ерухабен, він може не хвилюватися щодо зцілення Мері, тож відвернув голову від Ерухабена.

«…Молодий пане Кейл»

Він бачив, що Таша дивиться на нього теплим поглядом, а чорна мантія наближається до нього.

«Що?»

Кейл холодним тоном відповів їм обом, проте Таша не змогла приховати свого захоплення, коли й сама почала наближатися до Кейла.

«Молодий пане Кейл, ви справді дуже добра людина»

«Дуже дякую. Молодий пане Кейл, ви добра й справедлива людина»

Безпристрасний голос Мері пролунав одразу після Таші.

Кейл лише кивнув їм. Він робив це лише для того, щоб Мері стала сильнішою.

"Мені потрібно, щоб вона була здоровою, щоб могла повноцінно виконувати свої обов'язки, коли ми будемо воювати проти Північного Альянсу"

Бригада Вівернових Лицарів пролетить над Лісом Темряви. Мері стане однією з ключових фігур у боротьбі проти віверн.

Перемога в першій битві була дуже важливою у війні.

У той момент, коли Північний Альянс покине свої території й рушить до Королівства Роан та Королівства Брек, Кейл планував знищити їх на території Хенітус.

"Я їх знищу"

Просто знищити їх було недостатньо. Йому потрібно було знищити їх так, щоб не лише Північний Альянс, а й Імперія та Рука також завагалися. Він уже обговорив з Альберу план дій, які вони вживатимуть залежно від дій ворога.

Ось чому Кейлу потрібно було, щоб Мері одужала.

«Поспішай одужувати й ставай сильнішою, якщо ти вдячна»

«Так, пане. Я обов'язково це зроблю»

Голос Мері звучав механічно, але Кейлу здалося, що він відчуває в ньому певну пристрасть.

Кейл задоволено посміхнувся, але, повернувши голову, здригнувся. Поки він розмовляв, хтось тихо підкрався до нього.

«Молодий пане, мені просто треба зробити так само, як минулого разу, правда?»

Це був Рон.

Кейл раптом відчув, що може розслабитися. Рон був найнадійнішим із групи, яка вирушала з ним. Кейл подивився на Рона й лагідно почав говорити.

«Саме так, як минулого разу»

«Так, пане»

Цього разу до групи входили двоє Драконів, Рон, некромантка Мері та Темна Ельфійка Таша.

Кейл рушив до Джунглів із черговою новою комбінацією осіб.

* * *

«Ця земля належить вам, молодий пане Кейле?»

«Ну, так»

Таша, яка перетворилася на звичайну людину, була шокована. Кейл недбало відповів на її запитання й увійшов на берег Першої Секції. Таша на мить застигла, дивлячись у порожнечу, а потім зійшла з корабля.

До джунглів вони дісталися на кораблі.

Хоча з ними було двоє драконів, вони вирішили не літати, оскільки обидва дракони мусили приховувати свою справжню сутність.

Кейл також мусив приховувати справжню сутність Таші та Мері. Звісно, Таша розкривала себе залежно від ситуації.

«Молодий пане Кейл-нім»

Кейл поглянув на людину, яка прийшла його привітати, і вимучено посміхнувся.

Королева Літана надіслала свого особистого звіра та свою праву руку, щоб висловити їм повагу. Бін, найнадійніший підлеглий Літани, шанобливо схилив голову перед Кейлом.

«Давно не бачилися»

Кейл прийняв привітання Біна й поглянув убік.

«Гррр»

Чорна Пантера оголила ікла й, здавалося, посміхалася.

"Чорт забирай"

Літана надіслала свою найнадійнішу тварину, Чорну Пантеру Тен, разом із Біном, щоб привітати Кейла. Хоча це свідчило про те, наскільки важливим для неї був Кейл, він не хотів знову їхати верхи на Чорній Пантері.

[«Людино, я теж хочу спробувати на ній проїхатися. Але мені все одно треба залишатися прихованим, так?»]

Кейл проігнорував запитання Раона й замість цього звернувся до Біна.

«…Схоже, ти привів коней. Нам усім треба їхати верхи?»

«У нас є ще й карета»

«Розумію. Тоді я…»

«Гррр»

Тен підійшов і потерся мордою об ногу Кейла. Бін посміхнувся, коли заговорив.

«Схоже, Тен за вами скучив, молодий пане-нім. Її Величність сказала, що якщо це молодий пане Кейл-нім, Тен дозволить сісти на себе»

«…Розумію»

Зрештою, група Кейла розділилася на тих, хто їхав у кареті, і тих, хто їхав верхи, а сам Кейл сів на Тена.

«Гррр»

Тен, здавалося, був задоволений, продовжуючи гарчати, поки Кейл міцно тримався за його шерсть. Потім він поставив Біну ще одне запитання.

«Куди мені треба їхати, щоб зустрітися з ними?»

Біну не треба було питати, кого саме Кейл хотів побачити. Він знав, що Кейл збирався зустрітися зі Святим і Святою Дівою.

«Вони обоє перебувають у Сьомій Секції Джунглів»

Джунглі були поділені на 15 секцій. Сьома Секція розташовувалася в центрі Джунглів, а через цю територію простягалося велике озеро.

Крім того, Королівський Палац Джунглів уже багато поколінь стояв саме в Сьомій Секції.

Кейл поглянув на Біна й жартома запитав.

«Під ліхтарем найтемніше?»

«Щось на кшталт того»

Королева Літана дбайливо опікувалася близнюками. Кейл підганяв Біна рушати.

«Поспішаймо»

«Так, пане»

Кінь Біна вирвався вперед, а Тен біг за ним. Кейл здригнувся від їхньої швидкості й міцно вхопився за сідло.

Навіть рухаючись щонайшвидше, їм знадобилося кілька днів, щоб дістатися до Сьомої Секції. Однак, щойно вони прибули, Кейл не зміг стримати здивованого вигуку.

"Я не думав, що слово "місто" може мати сенс у контексті Джунглів, але це, безперечно, цілком заслуговує на назву "Джунглеве Місто". Неймовірно"

Здавалося, ніби будівлі й дерева перепліталися між собою. Водночас, порівняно з будівлями інших королівств, тут не бракувало технічної досконалості.

«Що думаєте про це?»

Бін йшов однією зі стежок, запитуючи Кейла. Кейл подивився на тварин і людей, що лазили по деревах, а потім оглянув будівлі навколо них і поділився своїм щирим враженням.

«Виглядає дуже круто»

«Ви праві. Це круто»

Бін, здавалося, пишався цим "Містом Джунглів" Потім він вказав на центр Сьомої Секції, оточений деревами.

«Зараз його не видно, бо дерева його закривають, але це і є палац»

«Я зустрінуся з Її Величністю за вечерею?»

«Так, пане. А до того, мм…»

Кейл зрозумів, що Бін намагався сказати.

«Я зустрінуся з ними, щойно ми приїдемо»

«Так, пане»

Бін повів Кейла та решту до центру Сьомої Секції. Незабаром вони побачили палац.

«Мм, молодий пане, він величний»

Рон, який їхав верхи, а не в кареті, під'їхав поруч із Кейлом і поділився своїми враженнями. Кейл погодився з вибором слів Рона.

"Природа – це частина палацу, а палац – частина природи. Чи щось на кшталт цього?"

Палац був збудований на деревах, яким, здавалося, було сотні років. Палац виглядав як гігантська гора посеред тих дерев.

[«Людино, такий будинок теж класний! Може, нам теж спробувати дістати собі такий?»]

Кейл проігнорував нісенітниці Раона й перевів погляд на Біна.

«Будь ласка, йдіть за мною»

Бін підійшов до палацу. Воїни, що стояли на варті, відступили вбік, побачивши Біна, тож група Кейла змогла без жодних проблем увійти до палацу.

«На будівництво цього палацу, не завдаючи шкоди навколишній природі, пішло двісті років. Ось чому він зведений у такому унікальному стилі»

Кейл слухав пояснення Біна, прямуючи до задньої частини палацу. Перед собою він побачив два великі дерева. Ці два дерева, здавалося, існували сотні років і виросли так, що переплелися в одне. Під серединою цих переплетених дерев був збудований невеликий палац.

Кейл зрозумів, що вони прибули, коли Бін зупинився.

«Це під цим палацом»

«Ходімо»

Почувши Кейла, Бін підійшов до маленького палацу. Воїни перед цим палацом здавалися сильнішими за тих, що охороняли інші ділянки.

На наказ Біна вони відчинили двері.

«Усі підуть з вами?»

«Так»

Кейл увійшов до палацу, побачивши, що всі зійшли з карети й стали за ним.

У маленькому палаці був лише один зал, який охороняли кілька воїнів. Літана, безперечно, дбала про безпеку близнюків.

У центрі залу були двері, що вели під землю.

Скри-и-и-ип.

Бін відчинив двері.

Шлях вниз був чистим і світлим.

«Ось тут»

Кейл кивнув і пішов за Біном всередину.

Тук. Тук. Тук.

Кейл чув їхні кроки, коли вони спускалися кам'яними сходами, і подумав про себе, що це досить довгий шлях вниз.

«Підземна частина є центром цього палацу?»

«Так. Ми вирили велику підземну ділянку, щоб не пошкодити ці два дерева. У цій зоні перебувають лише один слуга, один воїн найвищого рангу та двоє гостей. Я чергував тут, перш ніж піти, щоб супроводити вас сюди»

Схоже, тут дійсно безпечно.

«Мені здається, ми вже досить довго спускаємося. Далеко ще вниз?»

«Ми майже…»

Щось сталося, перш ніж Бін встиг закінчити фразу.

Вони почули якийсь звук з нижньої частини сходів.

«Угх, аааааа!»

Це був крик. Звучало так, ніби жінка, що кричала, ось-ось помре.

Усі зупинилися.

Торк.

Щось торкнулося Кейла по плечу. Кейл здригнувся, обернувшись. Він побачив, що на його плечі лежав чорний рукав.

Чорний рукав, звісно, був частиною чорної мантії Мері.

Мері почала говорити.

«У неї судоми»

«Що?»

«Це небезпечно. Це ознака того, що мертва мана починає досягати проміжних стадій. Це дуже боляче»

«Аааааа! Ух, аааааа!»

Крик тривав.

Мері швидко додала:

«Схоже, вона досягла межі»

Майстриня меча Ханна досягла межі.

Кейл не відповів Мері, а замість цього повернувся, щоб віддати наказ Біну.

«Поспішай»