Розділ 139 — Посеред Ночі (1)

«Мабуть, такий вираз з'явився на моєму обличчі, бо я так радий вас бачити, Ваша Високосте»

Кейл сів на диван перед пристроєм для відеозв'язку й відповів.

[Судячи з того, що ти можеш говорити таку нісенітницю, мабуть, все гаразд]

Кейл не звернув уваги на різкий тон Альберу. Натомість він зосередився на кольорі обличчя Альберу.

Альберу виглядав дуже блідим. Хоча його світле волосся та блакитні очі, як і раніше, сяяли, він виглядав втомленим.

«Ваша Високосте, ви, здається, втомилися»

[Ти хочеш мені допомогти?]

«Я надішлю вам ліки»

Альберу презирливо хмикнув у відповідь на слова Кейла. Він підніс руку, щоб доторкнутися до чола.

За останній рік баланс сил у Королівстві Роан кардинально змінився.

Північно-Західна територія Стену тепер підпорядковувалася Альберу, а не третьому принцу, а більшість північно-східних територій також перейшла на бік Альберу.

Крім того, оскільки Північно-Західна військово-морська база, яка зараз перебуває на стадії будівництва, була особистим проєктом Альберу, значна частина влади була спрямована саме на нього.

Нарешті, король, а також деякі з провідних стратегів королівства, знали, що Альберу привіз магів з Королівства Віппер і включив їх до своєї фракції.

"Я також несу відповідальність за цю зустріч"

Саме кронпринц Альберу зібрав чотири королівства, а саме: Королівство Роан, Королівство Брек, Королівство Віппер та Джунглі. Альберу відчував, що Королівство Роан поволі потрапляє під його контроль.

Так і мало бути.

"Нам потрібно щільно об'єднатися, щоб перемогти"

Вони мали стати єдиним цілим, щоб вижити у війні та хаосі. Альберу наразі вживав необхідних заходів, щоб цього досягти.

Саме тому він був вражений.

Погляд Альберу перейшов на Кейла.

"І все це завдяки цьому виродку"

Він чув про те, як Кейл допоміг Тейлору Стену. Аміру Убарр також розповіла йому, що ідея про створення військово-морської бази належала саме Кейлу.

Королівство Віппер, як і ця зустріч чотирьох королівств, також багато в чому покладалися на цього виродка.

Альберу, не замислюючись, висловив те, що було у нього на думці.

[Що ти, в біса, взагалі робиш?]

«…Хоча може здаватися, що я байдикую, насправді я зараз наполегливо працюю, щоб зібрати інформацію»

Кейл внутрішньо відчував провину, але недбало запевнив Альберу, що робить багато справ. Звісно, Альберу йому не повірив. Натомість він сказав те, що мав сказати.

[Пані Розалін ще не повернулася з Королівства Брек?]

«Так, пане. Вона виїхала два тижні тому, але ще не повернулася»

Альберу кивнув і продовжив:

[Зустріч наближається. Ти поїдеш зі мною]

Хоча Альберу говорив це як наказ, він пильно стежив за реакцією Кейла. Кейл посміхався.

«Це буде моя перша подорож з вами, Ваша Високосте»

[Це справді змушує мене не хотіти їхати]

Кейл кивнув, бо відчував те саме.

Альберу подумав, що Кейл буде єдиним, хто так ставиться до майбутнього короля, і почав говорити.

[Я впевнений, що ти все підготував?]

Ця зустріч мала відбутися на землі, яку Літана подарувала Кейлу. Літана погодилася підготувати для неї все необхідне, тож підготовка, про яку говорив Альберу, стосувалася чогось іншого.

«Ваша Високосте, будь ласка, не хвилюйтеся. Я доставляю це точно вчасно»

Кейл і Альберу почали посміхатися однаково. Альберу не приховував свого нетерпіння, почувши слова Кейла.

[Я з нетерпінням чекаю на це. Усі будуть здивовані. Хай там як, ми рухаємося таємно, тож зробіть свою групу якомога меншою]

«Так, пане. Думати про подорож із зіркою королівства та вчитися вашої мудрості…»

Клац.

Альберу закінчив дзвінок. Кейл пирхнув, думаючи, що найпростіший спосіб припинити марну балаканину з Альберу – це підлещуватися.

Кейл відвернувся від вимкненого пристрою для відеозв'язку й підійшов до ліжка.

Потім він погладив горб під ковдрою.

З-під ковдри пролунав сумний голос.

«Не змушуй мене говорити»

"Я ж ніколи не просив тебе говорити?"

Кейл відчув, що Раон дуже засмучений.

Дракони проходять три різні фази росту, щоб стати дорослими. Перша фаза росту не супроводжується жодними фізичними змінами, натомість вона готує основу для другої та третьої фаз росту.

Саме тому, хоча фізичних змін і не відбуватиметься, кількість мани, яку дракон може накопичувати та використовувати, зростатиме. Після другої фази зростання вони зможуть використовувати такі вміння, як "Подих".

Оскільки дракони можуть жити до 1 000 років, перша фаза зростання Раона мала б бути ще далеко.

Однак ця фаза зростання могла настати раніше, якщо дракон переживе шок або матиме дуже сильне прагнення до сили.

"Раон та Ерухабен саме цього й прагнули"

Ерухабен навчив Раона всьому, що той мав знати, аби викликати першу фазу зростання. Сам Раон також казав, що дуже прагне сили.

Кейл зітхнув і знову погладив ковдру.

«Така швидкість росту – це нормально. Ти великий і могутній, але немає потреби, щоб твоя перша фаза росту була швидкою»

Кейл побачив, як ковдра здригнулася. Невдовзі пролунав голос Дракона, який попросив його не змушувати себе говорити.

«…Невже?»

«Так, саме так. Ти вже великий і могутній»

Кейл недбало відповів. Він згаяв час на розмову з кронпринцом, а тепер мусив згаяти ще трохи часу, втішаючи п'ятирічну дитину. Він уже навіть не дивувався з того, що йому доводилося робити.

Раон нічого не сказав. Кейлу теж більше не було що сказати, тож він просто погладив Дракона по спині.

Через деякий час Раон нарешті заговорив.

Його голос був настільки тихим, що Кейл не почув би його, якби в кімнаті були якісь інші звуки.

«…А що, якщо я зустріну Дракона з жахливим характером?»

"Чому ти думаєш про такі страшні речі?"

Кейл почав хмуритися, хоча й думав, що такого нізащо не станеться.

Зустрітися з Драконами було нелегко.

Кейл перестав хмуритися й стримав зітхання. Він зрозумів, чому Раон засмучений. Раон хвилювався, що йому, можливо, доведеться битися з іншим драконом.

Він почав говорити.

«Я думав, ти розумний»

Під ковдрою затріпотіли крила Раона.

«Я розумний…! Ні. Я навіть не можу вирости…»

Упевнений голос швидко стих. Кейл перервав Раона, щоб сказати:

«Тобі просто треба тікати»

«…Що?»

«Якщо зустрінеш жахливого дракона, просто тікай»

«Але ж тоді…!»

«Виживання – ось що робить тебе великим і могутнім»

Раон замовк. Кейл продовжував:

«Ти вижив у тій печері»

Дракон, який прикривав обличчя двома передніми лапами, повільно відсунув їх. Раон згадав, як вижив у тій печері, що була ще темнішою, ніж під цією ковдрою.

«Вижити. Ось що таке справжня сила»

Раон чув голос Кейла з-під ковдри. Він подивився на свої лапи, і його очі почали світитися.

Однак Кейл не міг про це знати, тож продовжував говорити все, що спадало йому на думку.

«І ти завжди можеш повернутися, щоб впоратися з усім пізніше»

Раон почав тремтіти під ковдрою. Однак Кейл, якому набридло втішати цього дракона, не звернув на це уваги й продовжував говорити.

«Якщо ти виживеш, а потім повернешся, щоб подолати дракона чи будь-якого іншого ворога, то ти переможеш»

Кейлу більше не було що сказати, і він підвівся з ліжка. Він недбало додав, звертаючись до Раона, який заспокоївся під ковдрою.

«Я скажу Бікросу, щоб він приготував тобі морозиво, тож вилазь»

«…Не змушуй мене говорити»

Кейл помітив, що Раон звучав бадьоріше, і без жодного жалю покинув п'ятий поверх. Він зайшов до кухні на першому поверсі й віддав наказ Бікросу, який був у білих рукавичках.

«Одне морозиво й трохи фруктів»

Незабаром Кейл вже їв фрукти, які приніс Бікрос, який останнім часом, здавалося, більше зосереджувався на прибиранні вілли, ніж на тренуваннях. Звісно, морозиво було поставлено поруч із Кейлом.

Скрип…

Двері кухні дуже повільно відчинилися, і крізь щілину увійшов маленький дракон. Раон поглянув на Кейла, а потім повільно підлетів до стільця поруч із ним.

Кейл навіть не поглянув на Раона. Побачивши, що Кейл не дивиться на нього, Раон почав їсти своє морозиво.

Хрум. Хрум.

Звуки, як Кейл жує фрукти, Бікрос миє посуд, а Раон їсть морозиво, заповнили кухню.

Однак раптовий різкий шум порушив їхній спокій.

Клац.

Кейл поклав виделку на тарілку, ніби кинув її. Раон повільно підвів погляд на Кейла. Погляди Кейла й Раона зустрілися, і Раон здригнувся.

Кейл подивився на Раона, що здригнувся, і почав говорити.

«Іди зі мною»

«…А хто ще піде?»

«Ти і я. Тільки ми вдвох»

Раон раптом затріпотів крилами. Куточки його губ сіпалися, коли він запитав:

«Тільки ми вдвох?»

«Так»

«…Гаразд»

Раон знову ковтнув ванільне морозиво. Куточки його губ і далі сіпалися, а крила тремтіли.

Кейл, який безвиразно дивився на Раона, почав міркувати.

"Він сказав взяти невелику групу, тож я просто візьму з собою невидимого Дракона"

Кейл вважав, що одного Дракона має вистачити, щоб охороняти його. Адже він не міг взяти з собою багато людей для охорони, коли збирався зустрітися з впливовими діячами чотирьох королівств.

Однак, всупереч планам Кейла, до поїздки долучилася ще одна особа.

«Я теж їду»

«Ерухабен-нім?»

Кейл приборкав тремтіння куточків губ, почувши, що з ним поїде ще один Дракон.

«Так. Виглядає цікаво. До того ж мені вже нічого більше навчити цього малюка»

Ерухабен із задоволенням поглянув на Раона, який бавився з кошенятами біля фонтану. Раон за кілька тижнів засвоїв матеріал, на який зазвичай йдуть три місяці.

"Можливо, ми знайдемо Лорда, який зник ще в давні часи"

Лорд Драконів зник ще в давні часи. Раон міг би стати тим самим Лордом Драконів, чия переважна сила не мала рівних серед інших драконів. Саме тому Ерухабен хотів супроводжувати Раона, куди б той не прямував.

Стародавній Дракон обернувся, щоб поглянути на Кейла.

Він побачив, що на обличчі Кейла не було ані посмішки, ані хмурого виразу. Його губи були лише дивно скривлені. Побачивши Кейла таким, Ерухабен замислився.

"Чи не заважаю я йому, супроводжуючи його?"

Ця зустріч була призначена для лідерів чотирьох королівств. Оскільки Кейл Хенітус був аристократом, йому слід було бути обережним у присутності цих лідерів.

Хоч Ерухабен і був зарозумілим драконом, це не означало, що він не вмів пристосовуватися до ситуації. Завдяки своїй тисячолітній мудрості він міг приборкувати свої інстинкти.

«Кейл Хенітус»

«Так, пане»

«Не хвилюйся»

«…Вибачте?»

Кейл поглянув на Ерухабена, на обличчі якого грала іронічна посмішка. Ерухабен вказав на себе й почав говорити.

«Я – тактовний Дракон. Я не буду поводитися так, як зазвичай. Я підіграю»

"Підіграє в чому?"

Саме це хотів запитати Кейл. Однак Ерухабен продовжив говорити, не давши йому нагоди це зробити.

«Я захищатиму тебе. Стався до мене так, як ти ставишся до свого охоронця»

«…Що?»

"Що щойно сказав цей Дракон?"

Слово "охоронець" вкарбувалося у свідомість Кейла.

Ву-у-ум.

На долоні Ерухабена з'явилося світло. Воно повільно набуло форми меча, а потім зникло, залишивши після себе розкішний меч. Ерухабен вхопився за руків'я меча, а потім подивився на Кейла з виразом обличчя, ніби кажучи: "Поглянь-но на це".

У цей момент до них підійшов Раон.

«Золотусику! Ти вмієш користуватися мечем?»

«Я прожив тисячу років. Немає зброї, якою я не вмію користуватися. Малий, я насправді майстер меча»

Кейлу довелося докласти чималих зусиль, щоб стримати посмішку, почувши розмову двох драконів. Ерухабен, помітивши вираз обличчя Кейла, клацнув язиком і заговорив.

«Не хвилюйся. Я йтиму за тобою, як справжній охоронець»

«…Ерухабен-нім, як я можу наважитися ставитися до вас як до охоронця?»

Ерухабен похитав головою, почувши ніяковий голос Кейла.

«Просто роби, як я кажу. Ти думаєш, це вперше я граю якусь роль? Стався до мене як до одного зі своїх охоронців»

«…Якщо ви так кажете»

Ерухабен побачив, як Кейл повільно почав посміхатися. Кейл продовжував говорити з посмішкою на обличчі.

«Тоді я зроблю, як ви сказали, і буду ставитися до вас як до охоронця, Ерухабен-нім»

Ерухабен ніколи раніше не бачив, щоб Кейл так яскраво посміхався. Однак він відчув дивне почуття непевності. Саме в цей момент Раон раптом вигукнув.

«Ти знову так посміхаєшся!»

"Так посміхаєшся? Що це означає?"

Ерухабен хотів запитати, але Раон швидко відвернувся й полетів назад до фонтану. Схоже, Раон очікував, що Ерухабен скаже, що піде з ними.

Ерухабен відчував себе дивно, але зосередився на словах Кейла.

«Тоді я скажу, що Ерухабен-нім іде як мій лицар-охоронець, а Раон слідуватиме за нами, залишаючись невидимим»

«Звісно»

Кейл посміхнувся з хитрим виразом, побачивши, як Ерухабен кивнув. Чого йому боятися, коли Дракон сказав, що подбає про його захист?

* * *

Військово-морська база на північно-східному узбережжі території Убарр була майже завершена. Кейл привітався з кимось, кого давно не бачив віч-на-віч.

«Ваша Високосте, зірко нашого королівства, давно я не мав честі бачити вас»

Альберу, закутаний у мантію, простягнув руку. На обличчі Альберу грала посмішка.

«О, це ж молодий пан Кейл, той, хто осяє майбутнє нашого королівства. Так, справді давно не бачилися»

Кейл і Альберу дружньо потиснули один одному руки, ніби вони були близькими людьми.

Пізніше тієї ночі група Кейла, група Альберу, а також голова території Убарр та її двоє вірних підлеглих стояли перед великим кораблем.

Володарка території Убарр підійшла до Альберу й почала говорити.

«Я встановила місце телепортації всередині корабля»

Вони планували створити враження, ніби Кейл вирушає у подорож, перш ніж скористатися порталом. Раон почав говорити в думках до Кейла.

[«Я знаю, де розташована твоя земля в Джунглях! Я сам телепортуюся туди!»]

Кейл не звернув на це особливої уваги й подивився Альберу в очі. Альберу поглянув за спину Кейла й почав говорити.

«Схоже, ти привів із собою одного охоронця. Я його раніше не бачив»

Кейл поклав руку на плече свого охоронця.

Альберу дивився на цього вродливого блондина-лицаря, який випромінював дивну ауру. Кейл представив лицаря Альберу.

«Так, це мій охоронець, Хабен. Він добрий і відданий лицар»

Ерухабен, якого тепер називали Хабеном, відчув себе ніяково, почувши слова Кейла, але все одно зіграв свою роль, як і обіцяв Кейлу.

«Для мене честь познайомитися з вами, Ваша Високосте»

Альберу поглянув на Ерухабена, який, здавалося, випромінював королівську ауру, і звернувся до Кейла.

«Ти справді маєш талант підбирати хороших підлеглих»

Кейл широко посміхнувся й вказав на корабель.

«Може, вирушаємо?»