Розділ 140 — Посеред Ночі (2)

Альберу погодився з Кейлом, і вони всі піднялися на борт корабля. Потім вони одразу ж попрямували до порталу на борту.

Голова території Убарр вклонилася Альберу.

«Ваша Високосте, бажаю вам безпечної подорожі»

«Побачимося пізніше»

Голова Убарр ще раз вклонилася Альберу, а потім посміхнулася Кейлу. Кейл злегка вклонився, а потім спостерігав, як маг активував портал.

Вз-з-з-з–

Магічний портал почав тремтіти, а потім активувався.

[«Людино, я теж піду туди! Я сказав Золотавому Дідусеві, щоб він добре тебе охороняв! До зустрічі незабаром!»]

[«Бувай!»]

Кейл лише встиг подумати про те, що Раон пішов, як побачив, як з порталу почало вириватися світло. У той момент він почув голос Альберу.

«Кейл Хенітус»

«Так, Ваша Високосте»

«Тобі просто треба бути собою, як завжди»

«…Собою, як завжди?»

Тріск, вз-з-з-з-з–

Портал для телепортації на великі відстані почав вібрувати. Кейл не дивився на те, як світ навколо нього викривлявся, натомість він подивився на Альберу.

Альберу посміхався.

«Так, просто поводься як завжди»

"Якщо ти так зробиш, то трапляться хороші речі"

Цю частину Альберу не вимовив уголос.

Кейл подивився на Альберу й замислився.

«Тоді, мабуть, мені краще, як завжди, мовчати»

Спеціалізація Кейла полягала в тому, щоб годинами бездумно дивитися в порожнечу, не думаючи ні про що.

Ву-у-ум!

У цю мить спотворене оточення випромінило яскраве світло, яке засліпило Кейла. За кілька секунд Кейл побачив, що світло почало зникати.

Коли світло зникло повністю, їхні носи наповнив солоний запах, а до вух долинув шум хвиль, що розбивалися об берег.

«Ви прибули другими»

Кейл побачив, як королева Літана посміхається їм. Альберу вийшов із зони телепортації й підійшов до Літани.

«Королево Літано, приємно знову вас бачити»

«Ми не бачилися з часу нашої останньої зустрічі в Імперії. Кронпринце Альберу, ви все ще виглядаєте, мм, втомленим»

Альберу почав розмовляти з Літаною, а Кейл повільно відійшов від порталу й озирнувся навколо.

Літана, а також її особисті охоронці, обслуговували портал на березі. Маги Джунглів також встановили кілька сигналізацій у небі.

"Це он там?"

Кейл подивився в бік берегової лінії, на якій навіть через рік ще були помітні сліди від пожежі. Посередині берега стояв намет, наповнений усілякими магічними пристроями. Надворі було темно, але магічні вогники навколо нього освітлювали цю ділянку.

[«Людино, привіт! Я тут! Ти за мною сумував?»]

Кейл лише кивнув, бо навіть не міг побачити Раона. У той момент він помітив, що до них наближається хтось інший, окрім воїнів Джунглів.

У натовпі було знайоме обличчя.

[«Хіба це не молодший брат Розалін? Той, якого я облив водяною бомбою?»]

Це був Пен, четвертий і наймолодший принц Королівства Брек. Пен і Кейл зустрілися поглядами, і Кейл почав посміхатися. Пен здригнувся, а потім відвернувся.

"Пані Розалін немає серед них"

Кейл раніше не бачив жодної з цих людей, але швидко з'ясував, чому Розалін тут не було.

«Першим прибув принц Королівства Брек Джон»

Джон, перший принц Королівства Брек, який очолював делегацію, виглядав надзвичайно пересічно. Розалін не з'явилася на цій зустрічі, щоб продемонструвати свою підтримку Джону.

"Хм?"

Джон лагідно посміхнувся Кейлу. Побачивши, що перший принц Королівства Брек раптом посміхається йому, Кейл підсвідомо посміхнувся у відповідь.

Джон підійшов до нього й почав говорити.

«Я радий, що ми так зібралися разом»

Його голос теж був звичайним. Однак проблема полягала в тому, що ця звичайна людина дивилася на Кейла.

«А хто цей пан?»

Кейл подумав, що настала його черга говорити, і повільно відкрив рота.

"Для мене честь познайомитися з вами. Мене звати Кейл Хенітус, я син дворянина з невеликої території на північному сході Королівства Роан"

Саме так Кейл хотів себе представити.

Однак хтось інший заговорив раніше за Кейла й представив його.

«Він – скарб нашого Королівства»

Це зробив Альберу.

"… Хіба він не казав мені поводитися так, як завжди?"

Як Кейл мав це зробити після такого представлення? Кейл приховав свій тривожний погляд і подивився на Альберу. Однак незабаром пролунало ще більш шокуюче представлення, коли Літана почала говорити.

«Він також є рятівником наших Джунглів. Я ніколи раніше не бачила такого доброго й шанобливого дворянина з таким сильним почуттям відповідальності»

"Йой"

Кейл ковтнув слину, почувши похвали Літани, і вдавав, що не бачить, як на нього дивиться Альберу. Альберу дивився на нього з таким виразом обличчя, ніби хотів сказати, що за все своє життя він ще ніколи не чув нічого настільки неймовірного.

[«Мм. Ну, мабуть, ти й справді хороша людина, слабка людино»]

Як завжди, Кейл проігнорував зауваження Раона, але вирішив, що йому слід висловитися самому. Усі розповідали про нього цікаві речі, проте ніхто не назвав його імені.

Кейл відкрив рота, щоб заговорити.

"Мене звати Кейл Хенітус. Для мене честь познайомитися з вами"

Ось що він хотів сказати.

«То ви, мабуть, той самий Кейл Хенітус»

Однак принц Джон випередив його. Кейл не здивувався, що Джон знав його ім'я. Проте те, що Джон сказав "той самий" Кейл Хенітус, трохи його стурбувало.

«Я багато чув про вас від кронпринца Альберу-німа, королеви Літани-нім і моєї старшої сестри. Навіть Пен багато розповідав про вас. Приємно познайомитися»

«Для мене честь познайомитися з вами»

Кейл потиснув руку Джону й шанобливо привітався з ним. Потім він швидко спробував відпустити руку, проте принц Джон, здавалося, не мав жодного наміру відпускати його руку.

Вони обмінялися поглядами.

«Моя сестра, здається, була щаслива. Дякую»

Куточки губ Кейла злегка піднялися.

[«Людино, цей хлопець здається кращим за того Пена чи Бена, чи як там звати того плаксія!»]

Кейл зрозумів, чому Розалін так високо оцінювала Джона.

У цю мить вони знову почули шиплячий звук телепортації.

Це прибув останній гість.

Усі звернули погляди на магічне коло, що підтримувало портал. Кейл також повернувся до магічного кола, відпустивши руку Джона, після чого спалахнуло яскраве світло, і з'явилися троє людей.

Гарол Кодіанг, вождь Королівства Віппер, з'явився разом із підлеглими Тунки.

Гарол вклонився людям, які дивилися на нього.

«Вітаю, мене звати Гарол Кодіанг, і я є вождем Королівства Віппер, який прибув сюди від імені командира Тунки»

Вони всі вже зустрічалися раніше на святкуванні, влаштованому Імперією, оскільки Гарол завжди був поруч із Тункою.

Гарол привітався з кожним, а потім підійшов до Кейла. Принц Джон, який стояв поруч із Кейлом, заговорив.

«Вождю Гароле, ви вперше зустрічаєтеся з молодим паном Кейлом, чи не так?»

Джон звернувся до Гарола шанобливим тоном, адже вони були тут, щоб співпрацювати, а не воювати один проти одного.

«Ні, ми вже зустрічалися раніше»

«Хм? Ви знайомі?»

Джон не знав про стосунки між Кейлом і Тункою. Він бачив, що на обличчі Гарола була щира посмішка.

«Так. Молодий пан Кейл – людина, яку я поважаю»

«Ох»

Джон тихо ахнув. Кейл з байдужим виразом обличчя дивився на руку перед собою, коли Гарол почав говорити.

«Молодий пане Кейле-нім, давно не бачилися. Мені здається, ніби я бачу близького друга, якого не бачив дуже давно»

«…Радий знову вас бачити, вождю Гароле»

«Молодий пане-нім, будь ласка, говоріть невимушено, як зазвичай»

«…Звісно»

Кейл кивнув й відпустив руку Гарола. Тоді він побачив підлеглих Тунки, які прийшли разом із Гаролом.

«Радий знову вас бачити, молодий пане-нім!»

«Молодий пане-нім, сподіваюся, у вас все добре!»

Кремезні мешканці Віппер вклонилися йому на дев'яносто градусів. Кейл поглянув на Гарола.

«Головнокомандувач Тунка-нім наказав їм ставитися з повагою до свого друга»

Кейл подумки цокнув язиком, побачивши, як Гарол посміхається йому. Потім він повернувся, щоб поглянути на Альберу.

Альберу дивився на нього з видом здивування.

Однак Альберу швидко привернув увагу всіх і почав говорити.

«Давайте розпочнемо. Ніч коротка»

Їм потрібно було завершити зустріч до кінця ночі.

Літана вказала на намет, і правителі королівств Віппер, Брек та Роан попрямували до нього, маючи по одному охоронцю кожен.

Кейл зробив крок назад, спостерігаючи, як вони всі йдуть до намету. Раон поставив йому запитання.

[«Слабка людино, ти не йдеш?»]

"А навіщо мені йти?"

У Кейла були інші справи. А головне – навіщо йому втручатися в розмову, в якій брали участь глави їхніх королівств?

Основні питання вже були обговорені заздалегідь. Вони просто збиралися поспілкуватися й обговорити дрібні деталі. Кейл не хотів брати участь у чомусь подібному.

"Його Високість про все подбає"

Кейл вважав, що може просто сидіти склавши руки, як той, хто надав місце для зустрічі.

Так, саме так він і думав.

«Кейле Хенітус»

Однак Альберу кликав його.

«Так, Ваша Високість?»

«Ти не зайдеш?»

Альберу посміхався, поглядом підганяючи Кейла поквапитися.

[«Бачиш! Людино, я ж знав, що вони тебе покличуть!»]

Кейл не зміг зітхнути, як йому хотілося. Він підійшов до Альберу, який чекав на нього біля входу в намет.

На обличчях обох були посмішки, що, здавалося, свідчили про рівень довіри один до одного. Кейл говорив дуже тихо, наче був черевомовцем, що говорить через свою ляльку.

«Хіба ви не казали мені поводитися як завжди?»

«Так. Стань за мною й роби саме так»

Альберу сказав це перед тим, як увійти до намету, а Кейл обернувся. Ерухабен стояв там, як справжній лицар.

«Хабене»

«Так, мій лорде»

«Стій на варті прямо біля входу і швидко заходь, якщо я покличу тебе. Зрозумів?»

«…Так, пане. Зрозумів»

Плесь. Плесь.

Кейл поплескав Ерухабена по плечу, перш ніж увійти до намету.

Ерухабен відчував дивне почуття, дивлячись, як Кейл заходить у намет.

Кейл, безперечно, поводився так, ніби їхні стосунки були такими ж, як між справжнім лордом і його лицарем, але щось здавалося дивним.

Ерухабен не знав, який вираз був на обличчі Раона, коли той, залишаючись невидимим, пішов за Кейлом. Раон дивився на Ерухабена як на надійного охоронця.

Кейл став біля Альберу і подумав про себе.

"Я знав, що так і буде"

Перша година зустрічі минула досить нудно.

Спочатку всі погодилися з тим, що будуть діяти спільно, аби відбити напад Імперії та Північного Альянсу. Першим взяв слово принц Джон із Королівства Брек.

«Згідно з інформацією, яку я отримав із надійного джерела, Північний Альянс майже завершив будівництво кораблів для перетину океану зі східного боку. Оскільки літо майже закінчилося, вони завершать будівництво кораблів восени. Північ нізащо не рушить узимку, тож вони переправляться, щойно настане весна. Королівства Роан і Брек мають підготуватися до їхнього прибуття»

Гарол взяв слово.

«Однак зараз нам слід зосередитися на Імперії. Вони ще не застосували бомби з мертвої мани, але ми не знаємо, коли можуть це зробити. Чи не варто нам ослабити їхні сили, поки є така можливість?»

«Я згодна. Спочатку нам треба ослабити Імперію»

Літана погодилася з Гаролом, а потім додала:

«Нам також треба знайти спосіб захиститися від їхньої алхімії»

«Отже, спочатку…»

Гарол натиснув пальцем на стіл, продовжуючи говорити.

«Чи не варто нам знайти спосіб перемогти Імперію?»

Літана та Джон на мить замовкли.

Зрештою, Королівство Віппер просило підтримки, щоб перемогти Імперію.

Однак ситуація ускладнилася б, якби Королівство Віппер також здобуло таку значну перемогу.

Королівство Брек співпрацювало з Королівством Роан, щоб збільшити кількість магів під своїм командуванням. У такій ситуації вони не могли дозволити Королівству Віппер, яке ненавидить магію, стати сильнішим, навіть якщо зараз вони були союзниками.

Джунглі не мали жодних територій, що межували б із Королівствами Роан чи Брек. Однак воно межувало з Королівством Віппер, і його мешканці побоювалися, що, якщо Віппер значно зміцниться, воно зверне свою увагу на Джунглі. Тому й Джунглі не бажали, щоб така ситуація склалася.

Літана розмірковувала, якою має бути найкраща реакція, коли раптом помітила, що одна сторона поводиться надто тихо.

Той, хто зібрав їх усіх разом – принц Королівства Роан Альберу – був надто мовчазним.

Літана була не єдиною, хто так відчував. Літана, Джон і Гарол усі звернули погляди на один бік столу.

Гарол почав говорити.

«Ваша Високосте, ви, здається, дуже мовчазні»

Альберу, який зі своїм світлим волоссям і блакитними очима чудово пасував до титулу принца, лагідно посміхнувся їм.

Тук. Тук. Тук.

Його вказівний палець стукав по столу.

Альберу на щось чекав.

Потім він повільно почав говорити.

«Я маю багато чого сказати, проте…»

Тук.

Він ще раз стукнув по столу, перш ніж його вказівний палець зупинився на столі. Потім Альберу продовжив:

«Молодий пане Кейле, чи немає у вас нічого, що ви хотіли б сказати?»

Побачивши, як Альберу невимушено звертається до Кейла, усі поглянули на нього. Вони помітили, що Кейл виглядав ще більш розслабленим, ніж Альберу.

Хоча Кейл мав би знати, що всі, крім Альберу, який сидів навпроти нього, дивляться на нього, він все одно здавався дуже спокійним, коли почав говорити.

«Мені насправді немає чого сказати, Ваша Високосте»

Це була правда.

Кейлу не було що сказати. Він просто дивився на годинник, що висів на стіні.

У ту мить Раон заговорив у його думках.

[«Людино, вони наближаються»]

Кейл почав посміхатися.

«Вони ось-ось прибудуть»

Почувши слова Кейла, Альберу теж посміхнувся.

Момент, на який він чекав, був уже недалеко.

«Прибудуть?»

Літана здивовано поглянула на Кейла. Решта теж виглядали збентеженими.

Саме в цю мить.

Бі-і-і-і-і-і-іп– Бі-і-і-і-і-і-іп–

Зазвучала магічна сигналізація.

Усі, хто сидів за столом, зблідли, крім Альберу та Кейла.

Вхід до намету розпахнувся, і один із воїнів Джунглів увірвався всередину. Літана одразу ж почала кричати.

«Що відбувається?!»

«Ваша Величносте, спрацювала сигналізація, встановлена в океані»

Сигналізація, яку вони встановили за кількасот метрів від берега, спрацювала.

Це означало, що хтось або щось прямує до них.

Літана почала виглядати стурбованою.

«Що це за корабель? Чи видно на ньому прапор? Скільки там кораблів?»

Вона почала ставити безліч запитань, а принц Джон підвівся зі свого місця, і його охоронець став поруч із ним. Щодо Гарола, то він дивився на Кейла.

У цю мить хаосу воїн почав говорити.

«Це не корабель»

«А що це може бути, якщо це не корабель?»

«Це, емм, це кити!»

У наметі, де щойно панував хаос, запала тиша.

Бi-i-i-i-i-i-iп–

Магічні сигнали тривоги все ще лунали, поки воїн продовжував говорити.

«До нас наближаються дуже великі кити!»

Після воїна заговорив ще хтось.

Це був Кейл.

«Вони нарешті тут»

Шух.

Кейл попрямував до входу в намет і підняв клапан. Він бачив океан, а також воїнів, які вишиковувалися вздовж берегової лінії. Їхні погляди були спрямовані на океан.

Плесь, плесь–

Було видно двох великих китів і одного маленького, що наближалися до них.

Скрип.

Почувся звук, ніби хтось пересунув стілець – Альберу встав.

Він оглянув людей у наметі, перш ніж почати говорити.

«Існує таємна організація, яка співпрацює з Імперією та Північним Альянсом»

"Що?"

"Е?"

Раптова інформація, кинута їм у цей хаотичний момент, збентежила всіх інших. Гарол, який досі мовчав, почав кричати.

«Про що ви говорите?»

«Принце Альберу, що ви маєте на увазі під таємною організацією?» – запитав і Джон. Кити не були проблемою. Однак Альберу вказав за межі входу.

Їхні погляди прослідкували за його пальцем у бік океану.

Пс-с-с-с-с-сш–

Великий Горбатий Кит, що був попереду, випустив велику кількість водяної пари.

Як тільки пара розсіялася, раптом з'явилася людина, яка з легкістю перестрибнула через воїнів, що стояли біля води.

«Гм?»

Здивований воїн вигукнув, коли та людина приземлилася позаду них.

Туп.

Людина, що приземлилася з легким звуком, відкинула назад своє синє волосся.

«…Плем'я Китів?»

Хтось здивовано пробурмотів.

Плем'я Китів було відоме як найсильніше з Племен Звірів, але також славилося тим, що людям було важко побачити його членів. Багато хто думав, що це, мабуть, хтось із племені Китів.

Поява цих несподіваних гостей змусила всіх замовкнути. Однак хтось усередині намету почав говорити.

«Вітіро, давно не бачилися»

Це був Кейл Хенітус, який вийшов із намету.

Трьома Китами, звісно, були Вітіра, Пасетон і Косатка Арчі.

Усі троє прибули на сушу.

Вітіра, яка стояла попереду, посміхнулася й у відповідь привітала Кейла.

«Дійсно, давно не бачилися, молодий пане Кейле»

Кейл кивнув у відповідь на її привітання й поглянув на Альберу, що сиділа всередині намету.

«Я запросив майбутню королеву Китів, як ви наказали, Ваша Високосте»

Посмішки Альберу й Кейла стали ще ширшими, коли вони поглянули одне на одного.

Ця зустріч між чотирма королівствами та одним племенем не могла не відбутися так, як того хотіли Альберу та Кейл.