Розділ 141 — Посеред Ночі (3)

На мить навколо запала тиша.

Гарол і далі мовчав, а хтось шепотів на вухо принцу Джону, який спостерігав за Кейлом і Китами.

У цей момент заговорила Вітіра. Дивлячись на лідерів чотирьох королівств, вона здавалася впевненішою, ніж будь-коли. Вона навіть не вклонилася їм.

«Мене звати Вітіра, і я тут як представниця племені Китів. Ми прибули на запрошення нашого благодійника, молодого пана Кейла. Приємно познайомитися»

Вона була ввічливою, але все ж демонструвала свій статус. Було цілком очевидно, що вона поводилася саме так, оскільки Кити були наймогутнішою фракцією в океані, особливо після перемоги над русалками. Як майбутня королева Китів, вона не мала жодних підстав підкорятися цим чотирьом лідерам.

До того ж це було плем'я, яке вважалося найсильнішим після Драконів. Усі присутні бачили батіг, обмотаний навколо передпліччя Вітіри.

Кейл із задоволенням спостерігав за всім цим. Саме він попросив Вітіру вчинити так.

« Задай тон зустрічі »

Вітіра належним чином задала тон як впливова представниця сильного племені. Пасетон і Арчі стояли за нею зі стоїчними виразами обличчя, щоб також допомогти задати тон.

Воїни та представники кожного Королівства, ймовірно, тепер мають сильне враження від племені Китів. Їхнє враження про Королівство Роан, яке змогло привести плем'я Китів на цю зустріч, також мало б покращитися.

"Непогано"

Кейл був задоволений тим, як йдуть справи, і повільно оглянув приміщення. Раптом він здригнувся.

Літана, яка ще мить тому була стурбована, дивилася на нього.

"Хм?"

Вона посміхалася Кейлу, ніби дивилася на щось надзвичайно чарівне. Кейл не міг витримати такої сяючої посмішки, тож відвернув голову – і натрапив поглядом на Гарола, який також посміхався йому.

Гарол дивився на Кейла так само, як і Літана.

"Чому всі ці люди такі?"

Кейл не міг зрозуміти, чому вони так на нього дивляться. Саме в цей момент.

Плеск!

М'який плеск пролунав по всій залі. Погляди всіх звернулися до джерела цього звуку.

Кронпринц Альберу Кросман, на якого були спрямовані погляди всіх присутніх, почав говорити.

«Давайте зайдемо всередину й поговоримо довше»

Принц Джон погодився з Альберу.

«Гадаю, нам слід так і зробити. На мене одночасно звалилося занадто багато інформації. У мене зараз у голові трохи хаос»

На відміну від своїх слів, вираз обличчя Джона був спокійним. Він повністю відрізнявся від тривожного виразу на обличчі його наймолодшого брата Пена, який стояв позаду нього.

Альберу кивнув Джону й поглянув на Літану.

«Ваша Величносте, схоже, нам знадобиться ще три стільці»

Літана кивнула.

«Стільці для трьох гостей з племені Китів, так?»

Літана поглянула на Біна й почала говорити.

«Біне, принеси четвертий стілець для молодого пана Кейла, поки ти це робиш»

«Ваша Величносте, молодий пан Кейл уже врахований у тих трьох стільцях»

«Вибачте?»

Літана повернулася до Альберу, питаючи. Альберу казав, що Кейл уже врахований.

"Лише двоє з племені Китів сядуть?"

Саме про це вона й думала. Насправді, саме про це думали всі.

Однак незабаром пролунав звук, який спростував усі їхні припущення.

«Гм?»

Хтось промовив нервовим голосом.

Взш-ш-ш-ш.

Магічне коло телепортації почало іскритися. Кожен, хто хотів скористатися цим порталом, мав промовити магічне заклинання та ввести пароль, надісланий магом з Джунглів.

Саме тому маг, що стояв перед магічним колом, почав нервувати.

У цю мить хтось поклав руку на плече мага й відтягнув його назад.

Маг обернувся.

Це був Кейл Хенітус, який дивився на нього зверху вниз.

«Це та, кого ми запросили»

«…Вибачте?»

Ш-ш-ш-ш-ш-ш.

Іскри стали ще бурхливішими, а потім яскраве світло перетворилося на людський силует.

Плем'я Китів було не єдиним, що підготував Кейл. Він почав посміхатися, дивлячись на людину, яка повільно з'являлася в магічному колі.

Він давно не бачив цю людину. Він простягнув руку, і новоприбула схопила його за руку, щоб вийти з магічного кола телепортації.

«Пані Кейдж, давно не бачилися»

«Справді, давно, молодий пане»

Це була божевільна жриця Кейдж. Вона, слідуючи за рукою Кейла, ступила на пісок. На ній була чорна мантія жриці без жодного герба. Мантія майоріла на вітрі, коли вона віталася з усіма.

«Для мене честь познайомитися з вами всіма»

Вона, як і раніше, вміла вдавати з себе зразкову жрицю.

Дехто занепокоївся, побачивши прихід невідомої жриці.

Однак представники Королівства Брек залишалися спокійними. Вони вже бачили Кейдж раніше.

Кейл представив божевільну жрицю групі.

«Вона – жриця, що служить Богу Смерті»

Усі подумали про одне й те саме, почувши, як Кейл згадав Бога Смерті.

Обітниця Смерті – це була єдина причина, через яку жриця Бога Смерті могла з'явитися на зустрічі.

Коли Кейл замовк, Альберу додав:

«Те, про що ми збираємося говорити, є надзвичайно конфіденційною інформацією»

Альберу посміхнувся, перш ніж продовжити:

«Ось чому, замість того щоб покладатися на віру чи довіру, чи не варто нам скористатися чимось надійнішим? А що може бути надійнішим, ніж ризикнути власним життям?»

Альберу сяяв посмішкою, але настрій у залі стрімко погіршувався.

Альберу демонстрував усім, що мав доступ як до жриці Бога Смерті, так і до племені Китів. Це означало, що всім присутнім доведеться скласти Обітницю Смерті.

«Справді, ви справді…»

Нарешті хтось заговорив.

Вождь Гарол поглянув на Альберу та Кейла, продовжуючи говорити.

«Гадаю, у Королівстві Роан справді є багато цікавих людей. Такий веселий спосіб діяти – це точно мій стиль»

Кейл зустрів поглядом Гарола, який широко посміхався.

"Чому він дивиться на мене?"

Тільки-но Кейл встиг подумати про це, як Гарол перевів погляд на Альберу й продовжив:

«Ви маєте рацію. Життя важливіше за довіру. Я погоджуюся з цим методом»

«Спочатку я вислухаю, що ви маєте сказати, а вже потім вирішу, чи дотримуватимуся цього методу»

Джон висловився після Гарола, а потім зробив крок назад. Літана була єдиною, хто ще не висловив свою думку, тож усі звернули погляди на неї.

Вона незабаром почала говорити.

«Три стільці мають бути для майбутньої Королеви Китів-нім, жриці, а останній – для молодого пана Кейла»

Вона дала наказ Біну.

«Склади список усіх воїнів і магів, які сьогодні тут присутні»

Її жест свідчив про те, що вона прийняла умови Обітниці Смерті. Альберу увійшов до намету й почав говорити.

«Обговорімо решту всередині»

Після хаосу посеред ночі до столу приєдналася нова група.

Кейл сів на своє місце й замислився. Засідання вже тривало.

"Хіба мені не достатньо просто стояти за Його Високістю?"

Спочатку передбачалося, що сідатимуть лише Вітіра та Кейдж. Звісно, оскільки Кейдж була жрицею, їй мали дозволити сісти лише після згоди інших сторін.

"Чому я теж сиджу?"

Кейл стримав своє запитання, спостерігаючи за засіданням зі стоїчним виразом обличчя.

Вітіра й Альберу щойно почали ділитися інформацією про таємну організацію, а також про фракцію "Рука", яка була бойовим крилом цієї організації.

"Рука" захопила контроль над підпільним світом Східного Континенту.

Саме вони були відповідальними за терористичні інциденти в Королівстві Роан та Церкві Бога Сонця.

Вони напали на ельфійське селище, намагаючись викрасти гілку Світового Дерева.

Вони також завербували русалок, щоб спробувати взяти під контроль морський шлях, що з'єднує Східний і Західний континенти.

Настрій у кімнаті продовжував погіршуватися, коли вони ділилися цими подробицями, наводячи різні докази.

«…Хо»

Принц Джон не зміг зберегти незворушний вираз обличчя й почав притискати долонею скроні. Він заговорив майже так, ніби зітхаючи.

«То ви кажете, що така організація співпрацює з Північним Альянсом та Імперією, і що ми нічого про це не знали, включаючи те, чим вони займалися на Західному Континенті?»

Джон був приголомшений.

"Як могла існувати така організація і як ми могли нічого про неї не знати?"

Він зовсім не міг цього зрозуміти. Однак це було цілком можливо, якщо Північний Альянс та Імперія допомагали Руці. До того ж організація, яка захопила контроль над підпільним світом Східного Континенту, аж ніяк не могла бути слабкою.

У цей момент пролунав спокійний голос.

«Яка жахлива організація. Ми мусимо позбутися такої організації, яка всюди влаштовує терористичні акти з використанням магічних бомб»

Такою була реакція Гарола.

Кейл повернув голову до Гарола, щоб побачити його вираз обличчя, і здригнувся.

"Яка жорстокість"

Для такого, як Гарол, який ненавидів магію, терористичні акти з використанням магічних бомб мали б зникнути з цього світу. Тунка, ймовірно, відреагував би так само.

"Вони добре виконають свою частину роботи"

Кейл був задоволений відповіддю Гарола. Саме тому на його стриманому обличчі ледь не з'явилася посмішка. Однак ця посмішка миттєво зникла, щойно він зустрівся поглядом із Літаною.

Літана дивилася на Кейла з надзвичайно серйозним виразом обличчя. Побачивши її вираз, Кейл підсвідомо почав говорити.

«Пані Ліно, ви хочете щось сказати?»

«Дивовижно»

"Що?"

У голові Кейла з'явився знак запитання. Про яку нісенітницю вона говорить?

Літана продовжила:

«Я чула, що молодий пан Кейл відіграв ключову роль у запобіганні терористичному інциденту з магічною бомбою в Королівстві Роан. Ви також допомогли племені Китів і навіть загасили пожежу в Джунглях»

Літана справді вважала це дивовижним.

Почувши інформацію про "Руку", вона не могла збагнути, наскільки доброю людиною був той чоловік зі стоїчним виразом обличчя, що сидів перед нею.

«Ви також врятували селище ельфів?»

"Чи буває у молодого пана Кейла хоч якийсь відпочинок? Скільки страждань він, мабуть, пережив, зберігаючи цей спокійний вираз обличчя, щоб працювати заради миру у світі?"

Літана думала, що ця людина перед нею, мабуть, провела багато безсонних ночей через важке серце.

«І не тільки це, ви доклали чимало зусиль, щоб врятувати Святого та Святу Діву»

Незважаючи на їхню дружбу та той факт, що Кейл врятував Джунглі, Літана щиро вважала, що саме Кейл – людина, яка найбільше заслуговує на те, щоб бути присутньою на цій нараді. Саме тому вона запитала Кейла про його думку.

«Молодий пане Кейле, як ви вважаєте, якими мають бути наші наступні кроки?»

Погляди всіх повільно звернулися до Кейла.

Кейл почав міркувати, поки всі дивилися на нього.

"Чому вона питає саме мене? Хіба це не ваша спільна справа – розібратися з цим?"

Звісно, Кейл уже вирішив, що збирається робити. Однак він не міг їм про це розповісти, та й не мав для цього приводу. Кейл поглянув на групу і вже збирався заговорити, коли Раон почав говорити в його голові.

[«Людино, ми знову рятуємо людей? Рятувати людей – це великий подвиг! Це приносить велике задоволення!»]

Кейл проігнорував Раона, як зазвичай.

Кронпринц, королева, майбутня королева, вождь і перший принц. Голос простого сина дворянина почав звертатися до цієї групи впливових осіб.

Відповідь Кейла на запитання Літани про те, що їм робити далі, була дуже спокійною.

«Чи не слід нам врятувати Західний Континент? Чи не слід нам принести мир мешканцям нашого континенту?»

Це також дало б йому трохи спокою й тиші, щоб розслабитися вдома.

«Я вірю, що місцеві люди зможуть це здійснити»

"Будь ласка, працюйте старанно, щоб мені не довелося багато робити"

Ось про що думав Кейл.

[«Людино, ти маєш рацію! Ти справді хороша людина!»]

Він проігнорував комплімент Раона.

Кейл закінчив говорити й поглянув на Літану, яка почала говорити.

«…Справді. Ви маєте рацію, молодий пане Кейле. Ви, здається, завжди йдете шляхом справедливості»

Кейл побачив, що інші дивляться на нього з захопленням, і поглянув у бік Альберу. Тоді він здригнувся.

На обличчі Альберу була тепла посмішка, але його погляд ніби говорив: "Цей негідник знову говорить те, чого не має на увазі".

Кейл посміхнувся у відповідь Альберу, який розумів його справжні почуття.

Тоді Джон почав говорити.

«Королівство Роан…»

Він замовк, не закінчивши речення.

Джон не міг пригадати, що саме збирався сказати, побачивши довірливі посмішки на обличчях Кейла й Альберу, коли ті дивилися одне на одного.

Однак їхній спільний ворог став цілком очевидним. Те саме стосувалося й решти.

Літана почала говорити з новим ентузіазмом.

«Ми надамо Королівству Віппер продовольчу допомогу»

Ця заява означала, що Джунглі готові співпрацювати з групою та надати щось, що не пов'язане з алхімією чи магією.

Гарол, на обличчі якого сяяла широка посмішка, почав говорити.

«Ми хочемо взяти на себе все, що стосується магічних бомб. Нам треба вбити всіх тих виродків»

Це була жорстока відповідь, яка цілком відповідала людині, що ненавиділа магію.

Кейл побачив, що за столом знову пожвавішало, і відкинувся на спинку стільця. Зустріч просувалася добре, а Альберу, який мав найбільше інформації, брав на себе керівництво.

Три королівства таємно доставлятимуть кошти та продовольчі пайки до Королівства Віппер. Крім того, якщо Імперії вдасться перетнути кордон Королівства Віппер, Джунглі негайно надішлють таємний бойовий загін на допомогу.

Крім того, якщо Імперія застосує бомби з мертвою маною, Королівство Роан надасть інструкції щодо дій у цій ситуації, а інші королівства виділять кошти для їх реалізації.

Вони також обговорили свою підтримку битви Китів взимку, а також питання Північного Альянсу. Вони склали плани на все до наступної весни.

«Тоді давайте зараз складемо Обітницю Смерті»

Кейдж підвелася, почувши слова Альберу.

Зустріч завершилася після того, як усі склали Обітницю Смерті.

Кейл побачив, що сонце вже сходить, коли прямував до телепортаційної формації. Ерухабен йшов за ним.

Кейл став перед магічним колом разом із групою Альберу та Кейдж. Першим пішов Гарол.

Фш-ш-ш-ш-ш.

Магічне коло телепортації активувалося, і Гарол почав зникати.

Кейл, який чекав поруч, зустрівся поглядом із Гаролом, який почав посміхатися.

«Молодий пане Кейл-нім, побачимося після нашої перемоги»

Гарол зник, не давши Кейлу навіть відповісти. Альберу поглянув на Кейла й запитав:

«Він хоче знову тебе побачити?»

Альберу зрозумів відповідь з байдужого виразу обличчя Кейла. Він усміхнувся, а потім підійшов і став на магічне коло телепортації поруч із Кейлом.

Незабаром вони прибули на територію Убарр. Перед тим, як розійтися, Альберу хотів щось сказати.

«Схоже, до зими тобі нічого робити. Відпочинь трохи, чекаючи на добрі новини про їхню перемогу»

Кейлу не склало труднощів відповісти, адже його плани були вже очевидні.

«Саме так я й планував, Ваша Високосте»

Однак, побачивши усміхнене обличчя Альберу, Кейл відчув певний сумнів. Альберу думав, що Кейл уже давно не говорив нічого настільки неймовірного, коли прощався.

«Звісно. Обов'язково трохи відпочинь»

Однак Кейл не міг цього зробити.

* * *

Кейл нахмурився, дивлячись на Тунку, який притиснув обличчя прямо до пристрою відеозв'язку.

«Ааааааа!»

«Я зможу!»

Ці енергійні вигуки все ще було чутно за вікном Кейла.

Вже настала осінь, але голоси не здавалися втомленими анітрохи.

Кейлу треба було побачити потворне обличчя Тунки, щоб почути перші новини з настанням осені.

«У чому справа?»

Кейл щодня отримував новини про Королівство Віппер від Альберу та інформаційної організації, яку очолював Рон. Королівство Віппер досить успішно протистояло Імперії.

Імперія не розкривала всіх своїх козирів, таких як бомби з мертвою маною.

Це було можливо лише тому, що, всупереч переконанням, ніби бідне Королівство Віппер зрештою залишиться без коштів, їм вдавалося забезпечувати своїх солдатів спорядженням та харчами.

"Але все відбувається занадто повільно"

Це була остання інформація, яку Кейл отримав. Саме тому він не мав бажання зараз розмовляти з Тункою.

[Я хотів, щоб ти дізнався про це першим]

Потім Тунка додав:

[Ми виграли приблизно половину битви]

Вираз обличчя Кейла змінився.

[Нам вдалося захопити замок! Куа-ха-ха-ха-ха-ха!]

Тунка відступив від екрана, щоб посміятися.

"Цей божевільний виродок"

Тоді Кейл побачив, що лише обличчя Тунки було чистим. Решта його тіла була вкрита кров'ю. Він також побачив багато трупів за спиною Тунки.

Той склав у купу трупи ворогів, перш ніж зв'язатися з ним, щоб поділитися новиною. Він справді був божевільним виродком.

[Я теж зробив так, як ти просив]

Кейлу здалося дивним, що Тунка сказав щось подібне.

«Як я просив?»

[Так. Я не викинув поранених солдатів. Я взяв їх із собою]

Тунка з'їхав з глузду?

Кейл був шокований тим, що йому розповідав Тунка. Було дивно, що той робив те, чого зазвичай не робив би.

Тунка продовжував говорити з гордим виразом обличчя.

[Сильні повинні вміти піклуватися про слабких]

"Це справді Тунка?"

Кейл серйозно розмірковував, чи це справжній Тунка. Однак він відкинув цю думку, почувши слова Тунки та побачивши стурбований вираз на його обличчі.

[Але, гадаю, вилікувати їх буде важко]

Кейл здогадався, що відбувається.

Навіть якщо Королівство Віппер тепер мало більше коштів, воно не могло дозволити собі купити дорогі зілля, щоб вилікувати всіх своїх солдатів.

"У них також не вистачає священників"

Жодна церква не мала сильного впливу на Королівство Віппер, оскільки церкви належали до фракції магії. Саме тому їм бракувало священників для війни.

До того ж церква вважала жителів Королівства Віппер варварами, оскільки ті вірили в природу, а не в бога.

Це призвело до того, що церкви не надсилали жодних священників до Королівства Віппер.

Сам факт наявності у Королівстві Віппер цілителів був дивовижним, адже в минулому маги нападали на всіх, хто мав здібності до зцілення.

Кейл бачив смуток на обличчі Тунки.

[У нас недостатньо цілителів. Ми не можемо витрачати багато зілля, досягнувши лише такої половинчатої перемоги. У нас є лише кілька цілителів, а священників немає взагалі]

У ту мить Кейл згадав про двох людей. Обидві ці особи наразі байдикували у нього вдома.

Це були божевільна жриця та напівсвятий.

Була ще одна персона.

Це був ельф, який розслаблявся у лігві Ерухабена.

«Мм»

Кейл, схрестивши руки, замислився. Кожен із цих трьох міг би зробити більше, ніж кілька пересічних священників разом узятих.

Раон почав говорити в думках до Кейла.

[«Людино, ми рятуватимемо людей?»]

У голосі Раона відчувалося дивне очікування. Однак Кейл спершу поставив Тунці питання, яке не давало йому спокою.

«Що ти маєш на увазі під "напівперемогою"?»

Або виграєш, або програєш. Чому це має бути лише наполовину?

Тунка зробив збентежений вираз обличчя, почувши питання Кейла.

[Ехем, ворог втік, залишивши свій замок]

«То ти захопив замок?»

Тунці вдалося захопити один замок.

[Ахем, ми його захопили, але не можемо туди увійти]

"…Якого біса?"

Побачивши допитливий погляд Кейла, Тунка почухав голову, а потім повернув екран в інший бік.

Кейл побачив крізь екран щось червоне.

Кейл зрозумів, чому Тунка зв'язався з ним посеред трупів. Він не міг увійти до замку, тож знайшов місце, де солдати не шукали б його. Голос Раона лунав у свідомості Кейла.

[«Людино, там яскраво палає!»]

Там вирував лютий вогонь.

Стовп вогню був настільки високим, що замку навіть не було видно.

[Ухум, цей вогонь раптово спалахнув, і ми не можемо його загасити]

«…Не можете загасити?»

[Так. Тому я зараз наказав солдатам оточити вогняний стовп. Дивно те, що вогняний стовп не поширюється за межі замку. Схоже, це стіна, що захищає замок від нас]

Тунка поділився своїми щирими відчуттями з другом. Йому стало трохи легше після того, як він розповів про це Кейлу.

Порівняно з тими часами, коли він самотужки бився з людьми, під час війни було багато про що думати й багато справ, про які треба було дбати.

Стовп вогню був однією з таких проблем.

[Я не можу сказати, що зробила Імперія. Але я обов'язково подбаю… Мм?]

Тунка замовк, побачивши вираз обличчя Кейла. Однак потім він запитав із занепокоєнням, що було не схоже на нього.

[Щось не так?]

Кейл хмурився. Він ігнорував Тунку й просто дивився на вогонь крізь екран. Збуджений Раон почав говорити в його думках.

[«Людино, хіба ми не бачили цей вогонь раніше?»]

Кейл також згадав стовп вогню, який бачив понад рік тому.

Він спалив Першу Секцію Джунглів, не поширюючись, і не згасав навіть під час дощу.

"Чорт забирай"

Кейл доторкнувся до намиста на шиї.

Це було намисто з Панівною Водою.

Кейл ще більше нахмурився.

"Схоже, мені доведеться піти загасити той вогонь"