Розділ 142 — Хіба не шкода? (1)

«Хуууу»

Кейл зітхнув. Тунка миттєво відреагувала на це зітхання.

[Не треба надто перейматися цим. Ти забув, хто я? Я – Тунка. Я знайду вихід, тож тобі не треба про мене турбуватися]

«Викладай свої координати»

[… Що?]

"Координати?"

Тунка побачив складний вираз на обличчі Кейла. Тоді Кейл почав говорити роздратованим тоном.

«Скажи мені координати твого поточного місцезнаходження. Я туди вирушу»

[…Навіщо]

"Навіщо?"

Кейл дуже роздратувався через запитання Тунки.

"Ні, він правий. Навіть я не знаю, чому я маю туди йти. Але я ж не можу не піти"

Королівству Віппер потрібно було взяти під контроль цей замок, щоб послабити силу Імперії.

"… Хоча я й не знаю, що задумала Імперія"

Кейл не розумів, чому Імперія пішла на такий крок і віддала замок.

Можливо, Імперія робить це, щоб зосередити більшу частину своїх сил на двох інших замках, на які націлилася сторона Тунки, а може, щоб влаштувати засідку на війська Тунки, поки ті намагатимуться загасити пожежу.

Він зможе розібратися в ситуації, коли дістанеться туди.

Кейл поглянув на Тунку, який здивовано блимав.

«Що? Хтось має привести туди священників і загасити ту пожежу»

[…Ти збираєшся це зробити?] – запитав здивовано Тунка, а потім замовк.

Не могло бути, щоб Кейл Хенітус, чоловік, який зараз дивився на нього з таким серйозним виразом обличчя, жартував про щось подібне.

[Так, якщо це ти– я знаю, що ти не говориш того, чого не маєш на увазі]

«Тож швидше виклади свої координати, щоб я міг туди дістатися»

"Я швидко піду й повернуся, як тільки загашу пожежу"

Саме це Кейлповторював собі.

Тунка спостерігав, як Кейл взяв ручку й папір, щоб записати координати.

Тунка відчував дивне почуття.

Навіть якщо серед людей Кейла Хенітуса були священники і він знав, як загасити пожежу, не було жодної причини приїжджати сюди. Війна ще не закінчилася, і ніхто не здавався.

Це був лише тривалий застій.

Саме тому це поле бою могло стати небезпечним у будь-яку мить. Тунка не міг зрозуміти, чому Кейл без вагань прийде у таке місце.

Водночас він міг зрозуміти скрутне становище, в якому зараз перебував Кейл.

"Він занадто добрий"

Тунка ще раз підтвердив свою думку про Кейла, перш ніж почати говорити.

[Я повідомлю магу з Королівства Роан, що ти йдеш. Ми встановимо магічне коло для телепортації й надамо тобі точні координати]

«Гаразд. Тільки поквапся»

[Гаразд. Давно я тебе не бачив особисто]

Кейл кивнув й почав говорити.

«А, до речі»

Тунка посміхався й закликав Кейла висловити те, що на думці. Кейл не хотів дивитися на потворне усміхнене обличчя Тунки, тож відвернувся від екрана, продовжуючи говорити.

«Я буду в маскуванні»

[Що?]

«Я закінчую»

Клац.

Кейл завершив дзвінок.

Наразі йому більше не було чого сказати Тунці. Йому просто потрібно було пізніше дізнатися координати магічного кола телепортації.

Він підвівся з крісла.

Раон з'явився з повітря й підлетів до Кейла.

«Людино! Що ти маєш на увазі під "маскуванням"?»

Круглі очі Раона іскрилися від цікавості. Однак Кейл проігнорував його й відчинив двері, щоб спуститися на четвертий поверх.

Потім він постукав у двері найвіддаленішої кімнати на четвертому поверсі.

Тук-тук-тук.

«Заходьте»

Зсередини кімнати пролунав чіткий голос.

Кейл повернув ручку, щоб відчинити двері.

Клац.

Щойно двері відчинилися, він одразу ж побачив, що відбувається в кімнаті.

«… Молодий пане-нім?»

Святий Джек підхопився, щоб привітати Кейла.

Найдальша кімната та сусідня з нею на четвертому поверсі були захищені всілякими захисними заклинаннями та магією сигналізації. Це були кімнати Ганни та Джека.

«Молодий пане, як ваші справи?»

Божевільна жриця Кейдж також підхопилася й привітала Кейла, наче вона була найманкою. Кейл тихо поспостерігав за ними обома, перш ніж заговорити.

«Святий, пані Ганна зараз тренується?»

«А, так. Вона вчиться керувати атрибутом темряви у пані Мері»

«Справді?»

«Так. Я чула, що пані Розалін і пан Чхве Хан також були з ними»

«Розумію»

Божевільній жриці Кейдж здалося дивним, що Кейл поспішно відчинив двері, але водночас виглядав дуже спокійним. Можливо, Кейл здогадався, про що вона думає, бо повернув голову в її бік.

Кейдж здригнулася.

«Пані Кейдж»

«Так… так?»

«Ви й надалі залишатиметеся в цій віллі?»

Наразі вона мешкала у віллі Кейла, бо Бог Смерті постійно з'являвся й скиглив у її снах щоразу, коли вона намагалася виїхати.

Бог, якого не бачиш, але який постійно бурчить тобі в голові – надзвичайно дратує. Саме тому Кейдж зрештою залишилася тут і випадково подружилася зі Святим з Церкви Бога Сонця, хоча вони служили богам, що перебували на протилежних кінцях спектру.

Вона відповіла на запитання Кейла.

«Я хотіла б це зробити, якщо ви не проти, молодий пане-нім»

Джек додав з боку.

«Було чудово мати пані Кейдж тут. Якщо ви не проти, молодий пане, я сподіваюся, що пані Кейдж зможе залишитися тут довше»

Сама присутність Кейдж давала Джеку змогу стримувати свою силу очищення. Вона дозволяла Джеку без жодних проблем наближатися до Мері та його сестри.

Звісно, він все ще не міг навіть потиснути руку своїй сестрі, але це не мало значення порівняно з тим, що його сестра була жива й здорова.

Кейл повільно кивнув.

«Я теж радий, що ви тут, пані Кейдж. Ось чому…»

Кейл звернувся і до напівсвятого, і до божевільної жриці.

«Давайте підемо врятуємо декого»

«Перепрошую?» – здивовано запитав Святий, а Кейдж спокійно поставила своє запитання.

«Куди ми прямуємо?»

Кейл посміхнувся у відповідь на слова Кейдж, перш ніж відповісти на її запитання.

«На поле бою»

«Що?»

Цього разу Кейдж теж була збентежена. Однак Кейл поглянув на них обох, перш ніж сказати те, що мав сказати.

«І давайте переодягнемося»

«Перепрошую?»

«…Я не впевнена, що ви маєте на увазі, молодий пане Кейле»

Раон, який намагався зазирнути в кімнату з-за спини Кейла, почав кричати.

«Вони теж маскуються?»

Коментар Раона змусив Кейдж здригнутися, і вона запитала:

«…Ви теж маскуватиметеся, молодий пане Кейле?»

«Так. Я називаю це маскуванням, але ми всі зробимо лише дрібні речі, наприклад, змінимо колір волосся»

«…Колір волосся? Ви теж, молодий пане Кейле?»

Кейл відповів:

«Так. Щось, що додасть мені святого вигляду»

«Ого, що?»

Кейдж подивилася на нього з недовірою, але Кейл просто віддав Раону наказ.

«Іди скажи пані Розалін і Чхве Хану, щоб вони прийшли сюди»

«Вони теж будуть у маскуванні?»

«Можливо. Спочатку приведи їх сюди»

«Зрозуміло, людино!»

Раон збуджено полетів до Розалін. Кейл зітхнув, побачивши, як Раон злетів, наче ракета.

Кейлу не залишалося нічого іншого, як одягнути маскування.

Солдати Тунки вже бачили Кейла раніше.

Королівство Віппер наразі перебувало у стані війни з Імперією Могору. Хоча зараз там, можливо, й немає військ Імперії, ситуація ускладниться, якщо в цьому місці з'явиться дворянин із Королівства Роан.

«Вибачте, молодий пане»

«У чому справа, Святий?»

«Я рекомендую білий як священний колір»

Кейл повернув голову до Джека. Джек, здавалося, був радий, що міг дати Кейлу пораду.

Кейл подивився на обличчя, яке, здавалося, чекало на відповідь, і почав говорити.

«…Я це врахую»

"Йой, яке ж у мене важке життя"

Кейл мав ті самі думки, які часто спадали на думку Ерухабену під час спілкування з Раоном.

* * *

Запах крові та спалених тіл лоскотав його ніс. Однак це анітрохи не збентежило його, адже він уже так довго перебував на цьому полі бою.

Проте до нього швидко наблизилося нове джерело подразнення.

Тунка поглянув у бік магічного кола для телепортації, яке вони таємно встановили подалі від решти солдатів. З'явилося загалом п'ятеро людей.

Тунка поглянув на чоловіка, що стояв у центрі з байдужим виразом обличчя, і почав бурмотіти.

«… Що за…»

Чоловік у центрі, відкинувши волосся, видав свою фірмову гірку посмішку.

Довге волосся, майже чисто-біле, слідувало за його рукою.

Кейл Хенітус був одягнений у білий одяг священника без жодного герба, а його волосся було таким самим білим, як і одяг. Біле волосся ніби ледь світилося, через що здавалося сріблястим.

Кейл проігнорував здивований вираз обличчя Тунки й замість цього поглянув на вождя Гарола.

«Як я виглядаю?»

«Не думаю, що хтось вас впізнає, молодий пане» – відповів Гарол і поглянув на маску в руці Кейла. Вона прикривала лише область навколо очей.

«Ця маска точно гарантує, що ніхто вас не впізнає»

Кейл, у якого тепер також були блакитні очі, лагідно посміхнувся Гаролу. Гарол не зміг стримати здивованого вигуку, побачивши посмішку Кейла.

«Ви виглядаєте як справжній священник»

«Тоді все вдалося»

Раон, який заздалегідь телепортувався за координатами, згорнувся калачиком у кутку намету, перебуваючи в невидимому стані. Почувши коментар Гарола, він почав говорити в думках до Кейла.

[«Це справді мій шедевр! Людино, ти виглядаєш як справжній Святий!»]

Цього разу Раон відповідав за маскування всіх.

Розалін і Чхве Хан обмінялися кольорами волосся. У Розалін було чорне волосся й чорні очі, а у Чхве Хана – руде волосся й руді очі.

Божевільній жриці та Святому волосся пофарбували у звичайний каштановий колір. Усі вони також тримали в руках маски.

Кейл поставив Гаролу запитання.

«Де пацієнти?»

«Ви плануєте починати одразу?»

Кейл надів білу маску, розкинув руки й почав говорити.

«Знайти тих, хто страждає, допомогти тим, хто потребує допомоги – ось що є справжньою волею Господа»

Гарол презирливо посміхнувся, побачивши, як свято виглядав і звучав Кейл, а потім щиро відповів.

«Я проведу вас до них»

Солдати з тривогою дивилися на вогняний стовп.

Особливо це стосувалося солдатів, які створювали барикаду навколо стовпа.

Всю ніч йшов дощ, але цей вогонь анітрохи не зменшувався.

Ця дивина вселяла в людей страх. Навіть спроба зробити крок ближче до стовпа змушувала їх відчувати сильне тепло.

Один із солдатів озирнувся, а потім прошепотів своєму товаришеві.

«Ти справді вважаєш, що за цей вогонь відповідальна Імперія?»

«Звідки мені знати?»

«Якщо вони вміють розпалювати таке полум'я, то чи не згоримо ми всі теж?»

«Та ні! Що ти за нісенітниці говориш?!»

Друг у шоці насварив солдата. Він був радий, що поруч не було нікого з вищого керівництва. Однак, побачивши вираз обличчя солдата, він почав хмуритися.

Солдат сказав це після того, як деякий час тремтів від страху.

«Ні, я знаю, що це нісенітниця, але мені неспокійно, коли я бачу, як Імперія втікає, залишивши після себе цей вогняний стовп»

Війна затягувалася, і тепер їм доводилося охороняти цей дивний вогняний стовп.

Цьому солдату, який був громадянином Королівства Віппер і ненавидів магію, цей вогняний стовп нагадував магію, яку використовували маги в минулому.

«Погано! Наш головнокомандувач-нім все-таки взяв із собою всіх поранених солдатів. Він навіть дав трохи дорогоцінного зілля тим, хто отримав серйозні поранення»

Почувши слова друга, солдат трохи заспокоївся.

Цього разу командир Тунка не покинув поранених. Це відрізнялося від того, як він поводився під час Громадянської Війни в Королівстві Віппер.

Однак незабаром його обличчя знову застигло.

«…Але вони всі вмирають»

У них не вистачало зілля, а можливості лікаря без здібностей до зцілення були обмежені. Було боляче слухати стогони солдатів, які вмирали, не маючи шансу повернутися додому.

«Чого ти стільки негативу кажеш? Командир-нім і вожді-німи незабаром знайдуть для нас вихід»

Почувши відповідь друга, солдат гірко посміхнувся. Він взяв участь у війні через свій гнів на магію, але з плином часу почав усвідомлювати реальність ситуації.

З його вуст пролунав сумнівний голос.

«Ти справді думаєш… га?»

Однак він не зміг закінчити речення.

Він побачив групу людей у білому, що прямувала до центру формування.

Всього п'ятеро людей у білих масках та одязі священників прямували до намету з пораненими разом із командиром Тункою.

Це, звісно, була група Кейла.

Кейл озирнувся, прямуючи до намету з пораненими солдатами.

Атмосфера була дуже напруженою.

[«Людино, бачиш той стовп вогню? Ми його знищимо? Якщо зробиш так, як минулого разу, він зруйнує й замок»]

Це був Замок Мейпл – один із трьох головних замків на кордоні між Імперією Могору та Королівством Віппер.

"Зруйнувати? Навіщо мені руйнувати таку цінну річ?"

Цього разу Кейл планував спокійно впоратися зі справою. Він продовжував оглядатися, аж поки не зустрів погляд одного з солдатів. Це був солдат, який охороняв медичний намет.

Кейл лагідно посміхнувся солдату й запитав:

«Чи можна нам увійти?»

«Ви- вибачте?»

Солдат занепокоївся, побачивши вишукану манеру Кейла. У цю мить заговорив Тунка.

«Підніми завісу»

«Так, так, сер!»

Солдат, який зустрівся поглядом із Кейлом, а також солдат, що стояв поруч із ним, швидко відкрили вхід. Звідти почав виходити запах лікарських трав і сморід поранень.

Кейл повільно увійшов до намету.

Солдат пробурмотів те, що спало йому на думку, спостерігаючи, як п'ятеро людей заходять всередину.

«…Священники-німи»

Солдат побачив, що за сивочолим священником йшли ще двоє людей. У однієї в руці була чорна аура, а в іншого – золота. Обидва володіли силою зцілення.

Намет, сповнений аурою смерті та болю, повільно почав змінюватися, коли пацієнти й лікарі одночасно звернули свої погляди на п'ятьох священників.

Кейл почав говорити.

«Вітаю всіх, ми тут за волею небес, щоб допомогти всім вам, хто так наполегливо бореться»

«Ах»

Хтось вигукнув з подивом.

У ту мить Кейл підняв руку.

«Почнемо»

Божевільна жриця Кейдж і Святий Джек рушили в протилежні боки – ліворуч і праворуч. Розалін і Чхве Хан пішли слідом за ними.

Джек поклав руку на плече пацієнта.

Ша-а-а-а-а-а-а–

Рана почала швидко загоюватися, сяючи золотим світлом.

«Мо- моя рука…»

Пацієнт почав плакати від радості, дивлячись, як загоюється його рука.

Чхве Хан і Розалін дістали зі своїх магічних мішків зілля, щоб допомогти двом священникам. Кейл деякий час спостерігав за ними, а потім зустрівся поглядом із Тункою.

Тунка заговорив зі сльозами на очах.

«Ви навіть принесли стільки зілля… Справді, велике вам спасибі»

Кейл відчув, як погляди солдатів і лікарів зосередилися на ньому, коли він гідно відповів.

Альберу підготував ці зілля для нього.

Кейл згадав розмову, яку мав з Альберу перед тим, як вирушити сюди.

« Ти збираєшся загасити пожежу, як це робив у джунглях? Ти будеш одягнений у форму таємної організації… ти будеш одягнений у форму Руки, коли це робитимеш? »

Кейл, Розалін і Чхве Хан – усі вони носили оновлену форму Руки під своїми священницькими шатами.

Альберу голосно розсміявся.

« Ха-ха-ха! Я впевнений, що Імперія десь ховається й спостерігає за військами Віппер Це буде чудовий спосіб посіяти хаос між Імперією та таємною організацією »

«Я особисто підтримаю тебе в цій справі, тож поводься як справжній священник»

Кейл оглянув намет, де вже розпочалося лікування.

"Хіба не шкода просто загасити вогонь, коли я вже все одно мусив проїхати сюди таку далеку дорогу?"