Розділ 149 — Жорстоко (4)

Фшу-ух– Фшу-ух–

На долоні Кейла вирували два вихори. Кейл відчув чиюсь присутність і, обернувшись, побачив, що на нього дивиться Раон.

«Я ж казав, що зі мною все гаразд»

Навіть після цих слів Кейла Раон продовжував дивитися на нього гострим поглядом, від якого, здавалося, могли вириватися іскри. Раон почав говорити.

«Твої руки щойно тремтіли. Не використовуй занадто багато Стародавньої Сили. Слабка людино, тобі треба трохи потренуватися»

"Яке відношення Стародавні Сили мають до силових тренувань?"

Кейл засумнівався в логіці Раона, але проігнорував його, щоб поглянути на людей, які разом із ним перебували в повітрі за невидимим бар'єром.

Розалін, Чхве Хан і Ґашан.

Усі троє мовчали, дивлячись униз. Кейл поглянув на Чхве Хана й почав говорити.

«Що ви робите?»

Чхве Хан і Ґашан відповіли на його запитання. Розалін також повільно повернулася до Кейла.

Палець Кейла почав рухатися. Його вказівний палець вказував вниз.

«Як щодо того, щоб спуститися й битися?»

Шаман Ґашан здригнувся. Потім він усвідомив, що бездумно дивився вниз на острови Хайс.

"Так, я теж мушу допомогти"

Саме він зібрав плем'я Тигрів і привів їх сюди. Ґашан доклав трохи сили до руки, що тримала дерев'яний посох.

Саме в цю мить.

«Ні. Кейле-нім, я маю бути тут, щоб захищати вас. Я не знаю, коли ви можете поранитися чи знову почати кашляти кров'ю…»

Чхве Хан продовжував говорити. Ґашан розплющив очі й подивився на Чхве Хана з видом здивування.

"Він слабкий?"

Ґашан бачив вихори, що ревіли в руках Кейла. Хто ж створив усі ці вири, що ревіли в океані між островами Хайс?

Навіть якби цю бурю створили він сам, Розалін і Дракон, ті вири все одно були б небезпечними. Ґашан не міг повірити в розповідь Чхве Хана.

Насправді він вважав, що Кейл – дивовижна людина, бо серйозно вислухав таку історію. Кейл почав говорити.

«Можливо, я й такий, але не думаю, що цього разу я кашлятиму кров'ю»

«Він правий, Чхве Хане! Великий і могутній Раон Мір тут!»

«… Так. Великий і могутній Раон теж тут»

Чхве Хан кивнув, слухаючи розмову між людиною та Драконом.

«Так. Я розумію»

Ґашан все ще виглядав здивованим. Хтось поклав руку йому на плече. Це була Розалін. Розалін заговорила, щойно Ґашан поглянув у її бік.

«Пане Ґашан, ходімо»

«… Так»

Ґашан пішов за Чхве Ханом і Розалін на острови. Ґашан чув голос Кейла, що долинав зверху, перш ніж вони розійшлися, щоб піти на різні острови.

«Чхве Хане, ти не можеш знищити острів»

Ґашан думав, що Кейл говорить якісь дивні речі. У той момент Чхве Хан підвів погляд і крикнув у відповідь.

«Так, Кейле-нім. Я буду обережним»

Старий шаман лише міцніше стиснув свій дерев'яний посох. Він нічого не сказав, а замість цього відокремився від Розалін і Чхве Хана, щоб разом із племенем Тигрів попрямувати до островів Хайс.

Шву-у-ух–

Поруч із ним промайнув моторошний шум. Вихор пролетів повз нього, спрямовуючись вниз. Невдовзі вихор впав у океан.

Ба-а-ам!

Вихор занурився у воду й почав вирувати в глибинах океану. Гашан міцно вхопився за свій дерев’яний посох, швидко опускаючись вниз.

«…О, Природо. Будь ласка, заспокой моє тремтяче серце»

Шаман скористався цією короткою молитвою, щоб заспокоїти себе.

Кейл, який відправив два вихори, щоб перекрити шлях кораблям, почав спокійно спостерігати. Завдяки невидимому щиту, створеному Раоном, дощ і вітер не могли на нього вплинути.

Хоча через темряву він не міг бачити всього, блискавки Раона дозволили йому досить добре орієнтуватися в ситуації.

«…Вау»

Кейл вигукнув від захоплення.

Гву-у-у-у–

Великі Кити ревіли, підіймаючись на поверхню.

Ба-а-а-ах!

Борт середнього за розміром корабля розірвався на шматки після удару трьох Китів. Кейл спостерігав за цим і ковтнув слину.

"Жорстоко"

Вітіра та інші кити продовжували врізатися в кораблі у своїй китовій формі. Однак це не означало, що вони робили це, не зважаючи на власне здоров'я.

Вони використовували китів, яких привели з собою, щоб залякати кораблі, і врізалися лише в ті судна, що намагалися втекти від вирів, аби стратегічно скерувати їх у бік островів Хайс.

Раон поділився своїми думками, поки Кейл спостерігав за ними, вважаючи їх страшними.

«Кити дуже добре тебе слухають, людино»

«Схоже на те»

Це була команда Кейла.

Просто він не очікував, що вони впораються так добре.

Крізь блискавки він бачив розбитий корабель.

«Аааааа!»

«Ааа!»

Люди на кораблі, які не встигли ухилитися, впали в океан.

У темряві вони не могли заспокоїтися.

Їхня подорож проходила добре, доки не зайшло сонце. Але чому все це раптом сталося?

Один з членів бойової групи борсався у воді й намагався доплисти до дерев'яної дошки, що плавала неподалік. Він думав, що це врятує йому життя.

"Ще трішки, майже дістався!"

Він ледь зміг дотягнутися кінчиками пальців до дерев'яної дошки. Він витягнув обидві руки з усіх сил, щоб вхопитися за дошку. Саме в цей момент…

Плесь–

Почувся звук, ніби щось рухалося у воді.

Ша-а-а-а-а–

Також було чутно шум дощу, але цей член його зовсім не помічав.

Пле-е-е-есь–

Звук, ніби щось рухалося у воді, став ще виразнішим.

«Н-ні»

Його рука тремтіла, коли він тримався за дерев'яну дошку. Йому здавалося, що його тіло, яке перебувало під водою, починає заклякати. Нарешті, істота, що рухалася у воді, показала себе.

О-о-о-о–

Це був крик сумного кита.

Кит роззявив пащу на члена організації, яка вбила його маленьких дітей.

«Ах, ах ах-»

Член організації не міг нормально говорити, тремтячи й дивлячись в обличчя гніву кита.

Оо-о-о-о-о-о–

Багато китів, що прибули разом із Племенем Китів, рушили до розбитих кораблів.

Для людей, які впали за борт, це було пекло.

Однак пекло було не лише в океані.

Навколо островів Хайс було багато створінь, які були ще розлюченіші, ніж Плем'я Китів.

«Б- божевілля. Чому ці виродки з Племені Тигрів тут… угх!»

Один із членів Першої Бойової Групи Руки не встиг договорити. Цей острів був вкритий валунами, деревами та високою травою. Ніч не заважала Тиграм стрибати по цьому острову, який мав найнеприступніший рельєф серед островів Хайс.

Підлеглі, що йшли за своїм командиром загону, почали відступати.

«Гррррррр-»

Тварина зареготала, відриваючи від тіла командира руку.

Туп. Туп. Туп.

Тигри легкими кроками крокували по болотистій землі. Троє Тигрів розірвали тіло командира на шматки.

Погляди Тигрів, які втратили свої родини та одноплемінників, потім звернулися до підлеглих, що перебували в паніці після втрати свого керівника.

Ві-і-і-і-іх–

Від тигрів долинув дивний звук. Один із тигрів зробив крок уперед.

Чхх-х-х-х-х-х-х–

З'явився дим, і тигр незабаром перетворився на людину. Великий воїн Племені Тигрів розкинув руки й почав говорити.

«Кхе-хе-хе, ви хочете схопити наших людей і забрати наші шкури?»

Під командуванням Бойової Групи Руки було п'ять менших груп.

Вони розділилися, щоб забрати своїх підлеглих і знищити тигрів, що мешкали на кожній горі.

Оскільки всі ці кораблі входили до однієї групи, проти них могли битися щонайбільше чотири тигри.

З пащі тигра, який відірвав руку командиру загону, текла кров. Він почав люто кричати на решту членів Руки.

«Я здеру з вас всю шкіру»

«Ааа, ааааааааа!»

Двоє підлеглих, що були разом із командиром загону, почали бігти до решти своєї групи. Воїн Племені Тигрів лише спокійно спостерігав, як вони тікають. Почекавши деякий час, він заговорив.

«Час полювати. Ніч довга»

Ві-і-і-і-іх–

Тигр засунув прилад для створення мана-перешкод у нагрудну кишеню, розминаючи м'язи шиї.

Усі Тигри мали при собі такі прилади, щоб не дати Руці надіслати повідомлення про те, що Племена Китів і Тигрів об'єдналися.

Королівства Роан і Брек надіслали ці пристрої, щоб підтримати їх.

Троє дорослих Тигрів зникли в темряві, рухаючись з властивою тиграм невимушеною ходою. Вони не приховували своєї присутності.

Почувши крики членів Руки, вони випустили гнівний сміх.

Тим часом на іншому острові хтось рухався дуже тихо.

Це був острів із найрізноманітнішим рельєфом серед островів Хайс.

Скелі, ліс, піщані дюни та болото. Острів, на якому були всі ці ландшафти, наразі був охоплений тихою битвою.

«Ух!»

Один із членів Руки впав із коротким стогоном.

Він був одним зі спеціалістів-вбивць під керівництвом заступника лідера Грітела. Він був другим із двох, хто вирушив на розвідку.

Тіло обережно поклали на землю.

Слуга Рон тихо подивився на труп, а потім витер кров зі свого кинджала хусткою. Цю хустку йому спакував його син, Бікрос.

Усі його рухи були безшумними.

Чути було лише звуки природи.

Шум хвиль, що розбивалися об берег.

Шум дощу.

Шум грому.

Рон почав посміхатися. Він почув ще один вид шуму.

Це був звук, що видавала людина, яка рухалася.

Рон був спадкоємцем однієї з трьох родин, які контролювали підпільний світ Східного Континенту. Почувши тихі звуки, що долинали від людей, він повільно рушив у їхній бік.

Це мала бути найновіша група, відправлена на розвідку після того, як перша група не надіслала жодної інформації.

Ось так Рон почав знищувати групу заступника лідера Грітела одного за одним.

Рон – це людина, яка вижила як найманий вбивця понад 60 років.

Окрім помсти за свою родину, він і досі мав здатність навчити цих молодих людей, що таке страх.

Шш-ш-ш-ш–

Було чутно шурхіт трави на вітрі. Рон рушив у бік, звідки долинали тихі кроки.

На іншому острові панувало не стільки приховане пересування, скільки насильство.

Це був острів із найрівнішим рельєфом.

Ба-а-ам!

Один із небагатьох валунів на острові розлетівся на шматки.

«Чорт забирай!» – вигукнув Опід, важко дихаючи. Однак у нього не було навіть миті, щоб перепочити. Він відчув, як по спині пробіг холодок.

Ба-а-а-а-ам!

Пролунав ще один звук розриву землі. Він не міг обернутися. У нього навіть не було часу подумати про те, що сталося з його підлеглими.

"Звідки взялася ця божевільна сука?!"

Вона була божевільною сукою. Вона була надзвичайно божевільною сукою.

«Ха-ха-ха-ха!»

Сміх лунав лісом.

Він долинав від майстрині меча, що використовувала золоту ауру. Вона сміялася, знищуючи все, що траплялося їй на шляху.

Опід був командиром Першої Бойової Групи Руки. Його Перша Група не була сильною порівняно з іншими відділеннями Руки.

Однак вони знали, як ефективно використовувати свої індивідуальні здібності. Саме тому вони були сильнішими за лицарів більшості королівств.

Саме тому їм вдалося розробити стратегію, щоб знищити групу Тигрів на Східному Континенті.

Він застосував свої стандартні методи, коли вперше зіткнувся з цією майстринею меча.

«… Блядь! Це не мало бути так!»

Однак ця майстриня меча була божевільною.

Майстриня меча тепер була вкрита і чорним павутинням, і червоною кров'ю.

Вона, здавалося, не дбала про захист і не виявляла жодного страху. Побачивши кров, вона почала ще гучніше реготати й кинулася на них.

Опіду та кільком його підлеглим вдалося влучити в неї кількома стрілами. Однак замість того, щоб здригнутися від страху, вона кинулася на них ще запекліше.

"Чому ця жінка тут?!"

Не могло бути, щоб він досі не знав, хто ця жінка.

Він був командиром Першої Бойової Групи Руки. Він добре знав про діяльність організації.

Фальшива Свята Діва, яку організація викинула.

Це була та жінка. Він був упевнений, що це саме вона.

Опід біг назад до свого корабля. На острові він не міг сховатися. Йому потрібно було втекти в океан.

З огляду на те, що він переживав, він не міг уявити, як почуваються інші члени організації. Дощ і вітер були сильними через шторм, але йому здавалося, ніби він чує ще й крики людей.

Ві-і-і-і-іх–

У той самий час він почув звук пристрою для створення мана-перешкод, що долинав від жінки.

"Мені треба зв'язатися з організацією"

Щоб зв'язатися з організацією, йому треба було вийти за межі дії пристрою.

Опід стиснув бік і продовжив бігти. З порізу, який він отримав від її аури, лилася кров.

Саме в цю мить.

Він почув голос прямо за спиною.

«Ти думаєш, що зможеш продовжувати бігти й вижити? Гм?»

"Пиздець"

Опід почав хмуритися. Прямо перед собою він бачив пляж. Йому залишалося пробігти ще трохи.

«Кров – це справді прекрасно. Ти так не вважаєш? Може, саме тому ви всі хотіли мене вбити?»

Вона дражнила його.

Божевільна майстриня меча гналася за Опідом, при цьому дражнила його. Опід стримував лайку, продовжуючи бігти. У нього не було вибору.

Олень міг лише тікати від хижака.

Тоді він дістався піщаного пляжу.

«Гм?»

Він побачив корабель, що стояв біля берега.

Однак перед ним стояв чоловік із чорним волоссям. Опід чув голос майстрині меча, що долинав з-за спини.

«Ах, що за… Не весело»

Вш-шух–

Опід дістав свій меч.

Дзень–

Однак меч майстра високого рівня легко зламався під дією чорної аури майстра меча. Ця аура також прорізала груди Опіда.

Майстриня меча Ханна сердито поглянула на Чхве Хана.

«Я сама з цим впораюся»

«Я знаю. Я просто прийшов сказати тобі, щоб ти не розгулювалася надто й не знищила острів»

Ханна розвернулася й, не відповідаючи, попрямувала назад у ліс. Вона вбила ватажка першим, як наказав Кейл. Тепер настав час вбити решту.

Потім Чхве Хан перевів погляд на океан. Маленький Горбатий Кит Пасетон підставив йому спину, і Чхве Хан стрибнув на нього, щоб попрямувати до іншого острова. Він тихо почав бурмотіти.

«Я не можу цього зрозуміти»

«Зрозуміти що?»

Чхве Хан поділився своїми думками у відповідь на запитання Пасетона. Саме про це він міркував після того, як побачив Групу Руки, яка була достатньо сильною й чисельною, щоб протистояти будь-якій пристойній лицарській бригаді королівства, але не мала серед своїх лав нікого з надзвичайною силою.

«Чому вони намагаються вбити сильних людей?»

Плем'я Китів, плем'я Тигрів, а також фальшива Свята Діва, майстриня меча Ханна.

Складалося враження, ніби вони намагаються вбити всіх сильних істот у цьому світі. Чхве Хан подумав про тих, кого таємна організація намагалася вбити, замість того щоб залучити до своїх лав, і не міг зрозуміти їхнього мислення.

Пасетон відповів на запитання Чхве Хана.

«Можливо, тому що правити легше, якщо вони найсильніші? У будь-якому разі, що тобі дасть знання їхніх намірів?»

Чхве Хан кивнув на зауваження Пасетона, яке, здавалося, означало, що причини не мають значення.

Це була правда, це не була його проблема.

Не мало значення, хто був лідером таємної організації та що вони думали. Все, що він мав зробити – це знищити їх, щоб вони не могли продовжувати те, чим займалися.

Це була його роль.

«Пасетоне, рушаймо до острова зі слабшими Тиграми»

Вони оминали вири, поки Чхве Хан прямував туди, куди йому потрібно було дістатися.

У той момент Кейл міг лише мигцем побачити поле бою у світлі блискавок. Він не міг бачити всю пролиту кров, однак Раон, який бачив усе, час від часу поглядаючи на Кейла.

Це було тому, що він не хотів, аби слабка людина передумала, побачивши, що там відбувається.

«Раоне»

«Щ- що таке, людино? Я нічого не бачу!»

"Про що він говорить?"

Кейл здивовано поглянув на Раона. Раон ухилився від його погляду, але чув голос Кейла.

«Ти приніс із собою ту бомбу з мертвою маною, правда?»

«… Я приніс її, бо ти мене попросив. А що?»

Раон з цікавістю подивився на Кейла. Кейл говорив із посмішкою на обличчі.

«Я думаю залишити якісь докази на найбільш зруйнованому острові»

«Докази у вигляді бомби з мертвою маною?»

Кейл подивився вниз, на океан. Він бачив лише темряву.

«Хоча у племені Тигрів і у деяких з наших є прилади для створення мана-перешкод…»

«У дідуся Рона такого немає!»

«Так. У Рона його немає, але, у будь-якому разі, деякі з їхніх магів напевно надіслали б екстрені повідомлення, побачивши Плем'я Китів»

Протягом останніх п'яти днів, спостерігаючи за Рукою, команда Кейла зосереджувалася на наявності магів у цій групі. Вони відправляли ворон та океанічних істот, щоб ретельно з'ясувати кількість магів.

Раон кивнув.

«Звісно, вони б так і зробили»

«Тоді чи не приїде сюди таємна організація, щоб провести розслідування?»

«Ти правий! Вони це зроблять!»

Кейл розвіяв цікавість Раона.

«Що вони подумають, коли побачать ледь помітні сліди того, що хтось намагався стерти залишки імперської мана-бомби?»

Раон почав сміятися.

«Хе-хе. Звучить весело, людино!»

Почувши відповідь Раона, Кейл замислився.

"Який страшний Дракон"

Однак, всупереч своїм думкам, Кейл теж посміхався.