Розділ 150 — Жорстоко (5)

Наближався світанок.

Океан заспокоївся, адже буря минула. Кейл поглянув на небо, яке вже не затуляла велика дощова хмара, що раніше покривала половину островів Хайс, а потім опустив голову.

У його голові крутилася лише одна думка.

"…Страшні покидьки"

Кейл був наляканий.

Усе було знищено.

Окрім кораблів, що дісталися островів, усі інші плавали уламками після того, як їх наздогнали вири та Кити.

Він також бачив трупи, що плавали, наче чорні крапки.

«Людино…ти шокований?»

Кейл поглянув на Чорного Дракона, Раона.

«Людино, це для тебе занадто? У нас не було іншого вибору»

Раон похитав головою й почав говорити серйозним тоном.

«Іноді одна сторона мусить загинути або зазнати тяжких поранень, щоб інша сторона могла вижити. Тобі треба зміцнити свою рішучість, щоб вижити в майбутньому хаосі. Золотавий Дідусь казав, що ніхто не має такого невезіння, як ти»

«Раоне»

«Так, я розумію, який ти невдачливий. Тож просто довірся мені, великому й могутньому Раону»

«Спускаймося»

«…Гаразд»

Кейл пропустив слова Раона повз вуха, прямуючи до островів Хайс.

Битва тривала від заходу сонця аж до самого його сходу.

Цю нічну битву, як і очікувалося, виграла сторона Кейла.

Це була битва, яку вони не могли програти.

Плем'я Китів, Плем'я Тигрів і група Кейла. Хто б міг подумати, що всі ці могутні сили об'єднаються, щоб боротися зі спільним ворогом?

Туп.

Ноги Кейла ступили на пісок.

Острів Хайс 6.

Це був той самий острів, на якому минулої ночі билася майстриня меча Ханна.

«Який безлад»

Погляд Кейла спрямувався вниз по діагоналі, і він побачив Ханну, яка просто недбало сиділа на землі. Її закривавлене лезо було встромлене в пісок.

Ханна підняла голову й почала говорити, ніби відповідаючи Кейлу.

«Хіба це не чудово виглядає?»

Вона була вкрита кров'ю.

Кейл відчув огиду, побачивши, що світле волосся та чорні шрами Ханни були непомітні, бо вона була повністю залита кров'ю.

І це не тому, що вона облилася чужою кров'ю.

Кейл дістав зілля й кинув його в бік Ханни.

«Смакуй, коли перевіриш, як ти сама почуваєшся. Святий-нім знепритомніє, якщо побачить тебе такою»

Ханна впіймала зілля, а потім почала сміятися. Кейл відвернув погляд від Ханни, яка сміялася, навіть коли з ран, отриманих від мечів і стріл ворогів, текла кров.

"Вона справді божевільна"

З цими обома близнюками щось не так.

Кейл продовжував дивитися вбік, спостерігаючи за східним сонцем, а також за рештою своєї групи, яка повільно наближалася до острова Хайс 6.

«Гей, Кейле Хенітус»

«Що?»

Кейл відповів Ханні, не обертаючись. Вона продовжувала говорити тихим, але божевільним голосом.

«Цієї крові недостатньо»

«…Я знаю»

Навіть я вже знаю, що ти божеволієш від крові.

Саме тому він теж хотів від неї чогось.

«Молодий пане Кейле!»

Вітіра швидко кинулася до берега. Разом із криком Вітіри він почув тихий голос.

«…Дякую, що дотримав обіцянки»

Кейл дотримав усіх своїх обіцянок. Він залишив її живою й дав їй можливість помститися, як і обіцяв. Ханна поглянула на Кейла, який, йдучи до Вітіри, вдавав, що не чує її слів, і відкрила корок зілля.

Незабаром Кейл і Вітіра опинилися один навпроти одного.

«Молодий пане Кейле, в океані не залишилося жодної живої людини»

Кейл лише кивнув головою, почувши, як Вітіра з посмішкою на обличчі повідомила, що вони вбили всіх. Вона вирішила, що цей серйозний вираз обличчя більше пасує Кейлу, ніж радісний, і продовжила:

«По-перше, ми розправилися з усіма членами Першої Бойової Групи. Зараз ми шукаємо тих кількох підлеглих, які ховаються в ущелинах скель, печерах чи інших випадкових місцях. Припускаю, що до обіду ми зможемо розправитися з усіма ними»

Вона була особистістю з приголомшливою силою, але ця битва виявилася важкою через велику кількість ворогів.

«Ми розберемося з усіма тілами та пошкодженими кораблями»

Кейл, який до цього мовчки слухав, почав говорити.

«А що з кораблями, які ще цілі?»

Це змусило Вітіру поглянути на корабель, що наразі стояв біля острова Хайс 6.

На кожному острові також було кілька кораблів у хорошому стані.

«Не знаю. Що з ними робити? Нам вони не дуже потрібні, тож, може, віддати їх іншому королівству…»

Вітіра, яка навмисно не договорила речення, почула голос Кейла.

«Можна мені їх взяти?»

«Вибачте?»

Кейл заговорив без жодних вагань.

«Я хотів би забрати з собою решту кораблів. Це дозволено?»

Вітіра згадала, як важко Кейл працював, щоб створити вири. Дивлячись на нього, їй здалося, що вона бачить втомленість у його очах.

«Ні, все гаразд. Нам ці кораблі не потрібні, і ми краще віддамо їх вам, ніж іншому королівству»

«Чудово»

Кейл доклав чималих зусиль, щоб не посміхнутися.

Кораблі, які йому були потрібні для використання разом із Золотим кораблем-черепахою, потрапили до нього одним махом.

Було б чудово побачити кораблями таємної організації у протистоянні кораблям Північного Альянсу.

Кейл чув у голові голос Раона. Раон говорив до Кейла телепатично, хоча й не був невидимим.

[«Людино, молодець! Ми отримали кілька кораблів просто так!»]

Раон, безперечно, ставав розумнішим.

Кейл ненавмисно погладив по голові Дракона, який дивився на нього блискучими очима. Потім він поглянув на Розалін, Мері та Рона й почав говорити.

«Як все пройшло?»

«Я тихо про все подбав»

«Добре зробив»

Рон, з доброзичливою посмішкою на обличчі, тихо відійшов.

Піднявши голову, Кейл побачив, що навіть Чхве Хан уже прибув.

Кар-кар. Кар-кар.

Він чув, як каркає ворона.

Оо-о-о-о–

Водночас рев диких тварин пролунав над тихим океаном і островом.

Це був рев Тигрів, які втратили свої сім'ї та членів племені. У їхньому ревінні були й радість, і смуток, і гнів. Кейл поглянув на ворона, якого Ґашан відправив як сигнал про те, що вони закінчили, і почав говорити.

«Ходімо на острів Хайс 9»

* * *

Острів Хайс 9.

Саме там усі домовилися зібратися.

Кейл втратив пильність.

Кейл усвідомив свою помилку, щойно вони дісталися острова Хайс 9.

Двадцять Тигрів, у центрі яких стояв Ґашан, щойно він з'явився на острові Хайс 9, дивилися на Кейла з повагою.

Чоловіки, жінки, молоді й старі.

Ці Тигри, які були величезними незалежно від того, молоді вони чи старі, всі посміхалися йому тією яскравою посмішкою, яка властива лише Тиграм.

Ґашан підійшов до нього із заплющеними очима. На його обличчі була посмішка.

На жаль, усі вони, крім наймолодших і найстаріших, були вкриті кров'ю. Усі вони були вкриті кров'ю своїх ворогів.

Ґашан обережно почав розмовляти з Кейлом.

«Молодий пане-нім»

«Ні»

Ліс Темряви не був варіантом.

Кейл одразу ж виключив цю можливість.

«Ні, я просто хотів подякувати вам»

Кейл подивився на Ґашана з поглядом, сповненим підозри. Шаман лагідно продовжував говорити. Своїм старим і лагідним голосом він звучав, наче дідусь, що читає дитячу книжку.

Єдина проблема полягала в тому, що він говорив із заплямованими кров'ю губами.

«Завдяки вашим здібностям нам вдалося як слід помститися. Ми вперше за довгий час змогли нормально полювати»

Один із молодих Тигрів, які ще не досягли повного розміру, подякував йому, блимаючи очима.

«Молодий пане, велике вам спасибі!»

Ґашан схилив голову перед дитиною й продовжив говорити з гіркою посмішкою на обличчі.

«Мені треба відвести їх на Західний Континент, бо, гадаю, якщо ми залишимося на Східному Континенті, то й надалі будемо натрапляти на Руку. Було б чудово, якби знайшлася хоч невеличка ділянка землі, де ми могли б залишитися, доки ці діти не підростуть. Ми ще й не помстилися достатньо»

Кейл почав хмуритися. Ґашан продовжував говорити.

«Ми також принесли кілька дарів, щоб подарувати господареві території»

"Дари?"

Кейл поглянув на Ґашана.

Ґашан повільно дістав з кишені коштовний камінь.

«Плем'я Тигрів – тактовне плем'я. Кожна родина зібрала свої лікарські трави та дорогоцінні речі, коли залишала свої гори»

Куточки губ Кейла злегка піднялися, а потім знову опустилися.

«Гхм, кхм»

Кейл кілька разів удавано кашлянув. Молодий Тигр почав кричати.

«Я теж приніс кілька речей!»

Молодий Тигр дістав маленьку пляшечку зі свого широкого рукава.

«Це двохсотлітні зміїні луски, що лежали в нашій печері! Я чув, що з них можна зробити дуже міцні наконечники для стріл!»

"…Плем'я Тигрів, здається, досить порядне"

Кейл подумки покращив своє враження про Плем'я Тигрів. Раон почав говорити в його думках.

[«Людино, вони здаються приємними»]

"Правда?"

Кейл подумав про те, як зростуть шанси ще більше вплутатися у справи таємної організації, якщо він поведе плем'я Тигрів до Лісу Темряви. Однак водночас у нього виникла інша думка.

"Хіба ухилення від проблем коли-небудь рятувало мене від них?"

Кейл не міг уникнути таємної організації, оскільки вже був втягнутий у зустріч між чотирма королівствами та Китами.

Кейл поглянув на Ґашана й зосередився на заплющених очах шамана, коли той почав говорити.

«У мене є умова»

Саме в цю мить.

«Ооо, ооооооооо-!»

Кейл здригнувся.

"Що не так із цим старим?"

«Ооо, ооооооооо-!»

Ґашан раптово розплющив очі.

Його білі очі були розширені до межі, і він почав піднімати руку з дерев'яним посохом у повітрі. Його велике тіло тремтіло.

"…Страшно"

Кейл несвідомо зробив крок назад. Саме в цю мить.

«Пр- природа говорить до мене!» – викрикнув Ґашан, продовжуючи тремтіти.

"Хо"

Кейл не міг повірити в те, що відбувається.

Однак наступні слова Ґашана змусили Кейла зосередитися.

«П-природа каже мені, що наступної весни наше Плем'я битиметься проти холодних мечів!»

"Ого"

Кейл був вражений.

Як може існувати такий шаман-екстрасенс?

Його почало морозити.

"Звідки він знав, що я планував змусити Плем'я Тигрів битися проти лицарів Північного Альянсу?"

Кейл дивився на Ґашана, який починав заспокоюватися. Білі очі Ґашана зосередилися на Кейлі, коли той нарешті заспокоївся. Кейл почав говорити.

«Це майбутнє стане реальністю, якщо ви підете зі мною. Ти згоден на це?»

Ґашан відповів без жодних вагань. Йому навіть не потрібно було питати інших.

«Наше Плем'я Тигрів занадто тихо жило останніми роками. Ми з радістю розгуляємося, якщо це стосується нашої помсти»

Кейл кивнув.

«Тоді я вітаю вас»

Кейл простягнув руку, і шаман потиснув її.

Ліс Темряви був просторий.

Там було достатньо місця для двадцяти Тигрів.

«Це чудово»

Вітіра, з яскравою посмішкою на обличчі, почала говорити. Вона нарешті зрозуміла, чому Кейл досі не хотів приймати Плем'я Тигрів.

"Він не хотів, щоб плем'я Тигрів мусило воювати проти Північного Альянсу"

Не те щоб у Кейла не було грошей. Він не піддався б спокусі лікувальних трав та дарів племені Тигрів.

Вітіра чула, що Кейл – син заможної родини. Він не з тих, хто жадібно прагне їхніх дарів.

Якби він був жадібною людиною, то не мав би жодних підстав ризикувати своїм найціннішим надбанням – собою – щоб допомагати іншим, не отримуючи нічого натомість.

Вітіра почала говорити.

«Ми допоможемо вам перевезти плем'я Тигрів і кораблі»

Це був її спосіб подякувати Кейлу за допомогу, яку він надав, не очікуючи нічого натомість. Кейл, звісно, прийняв її пропозицію.

«Заздалегідь дякую»

«Звісно. Нам також треба обговорити питання морського шляху»

Морський шлях до Східного Континенту.

Кейл мав права на цей маршрут на півночі, який контролювали Кити. Кейл відкрив рота, щоб відповісти на це питання.

«Людино, людино!»

Раон дістав пристрій для відеозв'язку зі свого просторового виміру й підійшов до Кейла. Пристрій світився червоним світлом, сигналізуючи про дзвінок.

Раон продовжував говорити до Кейла, який почав хмуритися.

«Це кронпринц! Червоне світло означає, що це принц!»

Дзвонив Альберу.

«Мені з'єднати дзвінок?»

Кейл зітхнув на запитання Раона й почав говорити.

«Давай з'єднаємо його всередині дерев'яної будівлі. Вітіро, Ґашане, про інші питання поговоримо пізніше»

«Звісно. Будь ласка, спочатку дайте відповідь на дзвінок кронпринца»

Вітіра відповіла, а Ґашан кивнув. Отримавши відповіді від двох лідерів, Кейл одразу ж попрямував до дерев'яної будівлі й попросив Раона з'єднати дзвінок.

Потім він сів на дерев'яний стілець навпроти пристрою для відеозв'язку.

Хоча він був твердим порівняно з його звичним м'яким диваном, Кейлу було байдуже.

Альберу Кросман, той самий, хто радив йому трохи відпочити, раптом зателефонував йому.

У нього було погане передчуття щодо цього.

Кейл привітався з Альберу, щойно його обличчя з'явилося на екрані пристрою. Альберу проігнорував незадоволений вираз обличчя Кейла й почав говорити.

Він пішов у прямий напад, оминувши всі підготовчі удари.

[Ти ж не знаєш, як виглядає імперський принц, правда?]

Імперський принц був майбутнім лідером Імперії Могору.

Кейл не знав, що сказати.

У нього було тривожне передчуття.

Кейл спробував відповісти якнайкраще.

«Ехем, я знаю те, що потрібно знати, наприклад, колір його очей і волосся. Мм, думаю, я впізнаю його, якщо побачу?»

[Як скажеш. По суті, ти кажеш, що ніколи його раніше не бачив]

Альберу продовжував розмовляти з Кейлом, який уникав зорового контакту, тоном, що ніби говорив: "Я знаю, про що ти думаєш".

[Я чув, що перемога гарантована, якщо знаєш своїх ворогів і себе. Їдь туди]

Кейл почав говорити.

«…Ваша Високосте, можливо, у мене погіршився слух, але мені здається, що я щойно почув щось дивне»

"Їдь туди? До Імперії? Навіщо мені це?"

Кейл не розумів, чому Альберу, який добре знав його характер, сказав би щось таке.

[А, я неправильно висловився. Дай-но я виправлюся]

Альберу підняв руку так, ніби визнаючи свою помилку.

[Давай я перефразую]

Ще більший удар обрушився на Кейла, коли Альберу знову заговорив.

[Їдь зі мною до Імперії]

"Поїхати з ним до Імперії?"

[Щоб зробити дещо велике]

"…Щоб зробити що? Дещо велике?"

Кейл нарешті побачив усмішку на обличчі Альберу. Його хмурий вираз швидко зник.

Кейл відкинувся на спинку дерев'яного стільця й почав говорити.

«Тоді послухаймо, що ви маєте на увазі»