Розділ 152 — До Імперії (2)
Розділ 152 — До Імперії (2)
«Тоді, мабуть, мені слід спочатку вирушити до Імперії?»
«Так. Мої плани узгоджуються з планами Його Високості, тож ти теж можеш діяти відповідно»
Кронпринц відкрито оголошував усім про свій візит до Імперії. Не було жодних підстав це приховувати, адже його дії змусять громадян Королівства Роан повірити, що він – справедливий принц.
«Розумію»
Кейл завершив цю коротку зустріч, побачивши, що Біллос кивнув головою, не задавши більше жодного питання.
Вони обоє планували провести довгу розмову за келихом вина в столиці Імперії.
Це було пов'язано з тим, що в кожного з них було багато справ.
Кейл почав діяти швидко.
Насамперед йому потрібно було впорядкувати всі документи, пов'язані з селом Гарріс, до прибуття Племені Тигрів.
«Басене, давно не бачилися»
«Так, хьон-нім!»
Його молодший брат Басен, якого він давно не бачив, тепер був дуже заангажований в управління територією. Хоча граф Дерут і сказав, що Кейл відповідає за ситуацію з селом Гарріс, він все ж поставив Басена поруч із Кейлом.
"Я зможу так звітувати Басену, коли він стане лордом"
Кейл планував не надто втручатися, але якщо з'явиться привід щось доповісти, він відчував себе спокійно, знаючи, що зможе зробити це саме Басену.
Саме тому Кейл мав спокійний вираз обличчя, коли вручав Басену документи.
«Ось, це документи, які я підготував»
«Дякую, брате. Я радий, що можу так тебе підтримати»
«Підтримати? Батько не казав тобі мене підтримувати. Він сказав нам працювати разом»
Кейл зітхнув, почувши слова Басена. Він думав, що батько причепив Басена до нього, бо хвилювався, що Кейл не впорається з усім як слід.
"Це означає, що Басен настільки надійний, коли йдеться про адміністративні справи"
Це, мабуть, означає, що статус Басена як спадкоємця ще більше зміцнився.
Басен подивився на свого брата, який, передавши йому документи, неквапливо пив чай, і почав говорити.
«Хьон-нім»
«Так?»
Басен перебирав папери, які підготував Кейл.
Люди, які втратили свій дім. До того ж це було сильне Плем'я Тигрів. Кейл Хенітус привів їх на їхню територію.
Басен був вражений рівнем співчуття та винахідливості свого брата.
«Хьон-нім, зараз я наполегливо працюю, щоб розібратися в тому, як функціонує територія. Я вірю, що наша територія може запропонувати набагато більше, ніж лише мармур, і тому планую зробити її заможнішою та міцнішою»
Кейлу сподобалося прагнення Басена стати володарем і заробляти гроші.
«Чудово. Я й надалі вболіватиму за тебе»
«Дякую, брате! Я справді сподіваюся показати тобі це в майбутньому»
На стоїчному обличчі Басена проглядала справжня пристрасть.
«Ну, не треба це мені показувати»
«Ні, я мушу це зробити. Брате, я мушу показати тобі, що я – досить корисна людина для території»
Кейл з подивом поглянув на Басена. Побачивши вираз обличчя Кейла, Басен замовк.
"…Мабуть, я досить відстаю порівняно з людьми з оточення хьон-німа"
Ця думка змусила обличчя Басена застигнути. Тоді він почув голос Кейла.
«Про що ти, в біса, говориш? Басене Хенітус, ти вже є важливою частиною цієї території. Не думай так»
Кейл був вражений.
Де ще можна знайти такого великого майбутнього володаря, як Басен? Кейл махнув Басену рукою, даючи зрозуміти, що не хоче більше нічого чути, а Басен міцно стиснув папери в руках.
«Так, пане! Я буду дуже старанно працювати!»
Він енергійно відповів, перш ніж вийти з кабінету Кейла. Кейл із задоволенням дивився на спину Басена, а потім підвівся.
Раон повільно з'явився й поставив йому запитання.
«Людино»
«Що?»
«Ти плануєш стати лордом?»
«…Що ти там за нісенітниці говориш? Не кажи таких страшних речей»
Раон здивовано нахилив голову, але Кейл вирішив більше не замислюватися над цим, бо від цього у нього мурашки по шкірі.
Однак Раон, який був невидимий, ще раз запитав його подумки, коли Кейл прямував на зустріч із графинею Віолан.
[«Людино, чим займається володар території? Чи можна багато подорожувати?»]
"Чому він так поводиться?"
Кейл проігнорував Раона й поглянув на графиню. Віолан, у якої, як і раніше, жодна волосинка не вибивалася з зачіски, почала розмову з Кейлом.
«Ти виглядаєш схудлим. Ти вирушаєш до Імперії разом із Його Високістю?»
«Так. Схоже, йому потрібна моя допомога у розслідуванні інциденту з магічною бомбою»
Кейл трохи здригнувся під поглядом Віолан, який, здавалося, проникав крізь нього наскрізь. Графиня Віолан недбало запитала.
«Його Високість часто доручає тобі складні завдання?»
«Мм, вони не надто складні»
«Невже?»
Графиня Віолан посміхнулася.
«Тоді я заспокоїлася»
"Що?"
Кейл не міг зрозуміти, чому, дивлячись на графиню, його охоплювало холодне відчуття. Він приховав своє збентеження й почав говорити.
«Мамо, а Мюллер зараз відпочиває?»
Мюллер – напівкровний, нащадок племен Дворфів та Щурів.
Кейл чув, що той відпочиває в замку після завершення будівництва корабля. Графиня, яка відповідала за скульптури та будівництво на цій території, подивилася на обличчя свого сина, перш ніж почати говорити.
«Я відправлю його до села Гарріс»
Вона легко зрозуміла його наміри.
«Дякую за допомогу»
«Звісно»
Кейл завершив коротку розмову й уже повертався до свого кабінету, коли натрапив на Лілі. Його молодша сестра Лілі стояла перед його кабінетом.
[«Людино! Твоя сестра стала сильною!»]
"Так. Схоже на те"
Меч на спині Лілі тепер був ще більшим. На поясі в неї висів меч середньої довжини, а на спині – великий меч. Вона виглядала дуже грізно.
«Орабуні»
Кейл погладив Лілі по голові, коли вона повільно наблизилася до нього.
«Ти неабияк просунулася»
Лілі почухала щоки, ніби їй було ніяково від компліменту. Кейл був щиро вражений.
Порівняно з Кейлом, шкіра якого була білою, Лілі мала смагляву, засмаглу шкіру, ніби багато тренувалася під сонцем. Вона також була високою для свого віку. Він відчував, скільки зусиль вона доклала.
«Лілі, схоже, ти станеш найсильнішою з нас»
Лілі енергійно кивнула.
«Я стану сильнішою й захищатиму територію!»
«Чудово»
Кейл поділився своїми справжніми почуттями.
«Я знаю, що ти впораєшся. Гадаю, тобі добре підійдуть подвійні мечі»
«Так. Мій наставник казав мені, що захищатися складніше, ніж атакувати. Я стану лицарем, який вміє захищати»
Лілі була ще юною, але чула про все, що зробили її старші брати. Більшість історій стосувалися її найстаршого брата Кейла. Її наставник розповів їй це, коли вона поділилася з ним цими історіями.
« Лілі, коли я був капітаном лицарів невеликої території, я навчився дечому важливому »
« Наставнику, що ж це було? »
« Двері мають бути міцними »
« Двері? »
« Так, двері. Якщо міцні двері захищають вхід на територію так, що ніхто не наважиться їх прорвати, люди всередині не матимуть страху »
« …То я маю стати лицарем, схожим на ті двері? »
« Так. Ти маєш стати дверима, які будуть ще міцнішими за стіни замку »
Лілі поділилася цим зі своїм найстаршим братом.
«Я стану лицарем, схожим на двері!»
Кейл здригнувся, намагаючись збагнути, про що вона говорить, але кивнув головою, подумавши, що у маленької дитини, мабуть, багата уява.
«Гаразд, старайся. Тільки не поспішай»
«Так, пане!»
Кейл дивився, як Лілі з захопленням на обличчі поверталася до тренувань, а потім відчинив двері до кабінету. Посмішка на його обличчі швидко зникла.
«Фрезіє, давно не бачилися»
Вбивця, яка прикидається скульптором. Жінка, яка виліпила кролика, схожого на диявола, схилила голову у відповідь на привітання Кейла.
Кейл взяв чашку чаю, яку йому запропонував Рон, щойно сів у крісло.
«Фрезіє»
«Так, пане»
«Ти казала, що ти з Південно-Західного району?»
Щоб потрапити до Імперії, потрібно було перетнути кордон із Південно-Західного району Королівства Роан.
Кронпринц планував телепортуватися до Південно-Західного району, а потім перетнути кордон разом із посланцем.
«Так, пане. Я з Південного Заходу»
Територія, що розташована на південно-західному кордоні.
Територія Ґ'єрре.
Це була територія герцога Ґ'єрре.
Кейл мовчки спостерігав за Фрезією.
Люди, які разом із Фрезією входили до інформаційної мережі Кейла, спочатку всі були найманими вбивцями. Раніше вони блукали південним заходом, виконуючи замовлення від знаті.
Кейл заговорив.
«Причина, через яку ви всі втекли з Південно-Західного району, полягала в тому, що ви спробували вбити знатного після вбивства свого ватажка?»
«Так, пане. Це правильно»
Гільдія найманих вбивць раніше вбивала лише дворян. Однак лідер прийняв замовлення на викрадення маленької дитини. Фрезія, яка не погоджувалася з цим, вбила лідера та спробувала вбити дворянина, який замовив це завдання.
«І той дворянин був васалом володаря Південно-Західної території?»
«…Так, пане»
Один із васалів герцога Ґ'єрре вчинив таку жахливу річ.
Він наказав викрасти дитину в Королівстві Роан, де рабство було заборонено законом.
Фрезія обережно почала говорити, побачивши, що Кейл почав посміхатися.
«Молодий пане, чи можу я запитати, чому ви про це запитали?»
Причина.
Кейл відповів без жодних вагань.
«Щоб з'ясувати їхню слабкість»
Південно-західна територія Ґ'єрре.
Це були ворота до Імперії.
Вони не могли дозволити, щоб такі ворота були слабкими. Оскільки він не знав, що трапиться в майбутньому, йому потрібно було зробити так, щоб вони змогли захищати їх ціною власного життя.
Кейл невимушено продовжував розмову з Фрезією, яка, здавалося, дуже переймалася долею території герцога Ґ'єрре.
«У мене є дуже міцна підтримка»
У чому проблема, якщо у мене є кронпринц?
Кейл подумав про Антоніо Ґ'єрре, майбутнього спадкоємця герцога Ґ'єрре.
"Кажуть, він авторитетний і дуже дбає про те, що про нього думають інші?"
Кейл поглянув на Фрезію і почав говорити.
«Я проведу деякий час на тій території, подорожуючи до Імперії та назад. Фрезіє, ти розумієш, про що я, правда?»
Фрезія, жінка середнього віку з лагідною зовнішністю, точно зрозуміла, про що говорив Кейл, і відповіла:
«Я докладу всіх зусиль, щоб підготувати матеріал для шантажу, щоб ви могли перейти до справи одразу після повернення»
«Шантаж? Чому ти таке кажеш?»
«Перепрошую?»
Фрезія побачила, як Кейл почав лагідно посміхатися. Потім він заговорив до неї лагідним тоном, майже шепочучи.
«Я просто справедливий дворянин»
«Якого…»
Фрезія здивувалася відповіді Кейла, але все ж кивнула.
«Так, пане. Ви маєте рацію. Ви, безперечно, справедливий дворянин, молодий пане»
Піднявши погляд, вона побачила, що Рон посміхається так само, як і Кейл.
Кейл зрадів, побачивши перед собою Рона та Фрезію. Вони, безперечно, були достатньо надійними, щоб на них покластися.
Кейл завершив підготовку й взяв із собою лише тих, хто був йому необхідний. Про Раона, який слідував за ним у невидимій формі, та інших навіть не було потреби згадувати.
«Гаразд, мій лицаре-охоронцю. Ти готовий?»
Чхве Хан посміхнувся у відповідь на радісний вираз обличчя Кейла.
«Так, Кейле-нім»
«Так, пане, так, пане. Молодий пане-нім»
Заступник капітана Гілсман, відповідаючи, поглянув убік. Зрештою, ця людина – ну, стародавній Дракон, що вдавав із себе людину – лише зітхнув.
«…Хаааа»
Чхве Хан, Гілсман та Ерухабен. Ця трійця вирушала як охорона Кейла.
Вони увійшли в магічне коло телепортації на території Хенітус й одразу ж попрямували до столиці.
Прибувши до столиці, Кейл побачив Альберу та дипломата, які чекали на нього. Кпрепринц розкинув руки й привітав Кейла.
«Молодий пан Кейл Хенітус, дякую, що завітали. Я вважав, що саме ви будете найкращим вибором, щоб супроводжувати мене до Імперії»
Кейл легенько обійняв Альберу, ніби це була для нього честь, і почав говорити.
«Ваша Високосте, хоча я, можливо, й не досконалий, я радий, що зможу допомогти королівству»
Дипломат середнього віку, який прибув разом з Альберу, почувши відповідь Кейла, заговорив із задоволеним виразом обличчя.
«Не дивно, що Його Високість так високо вас цінує. Ви глибоко піклуєтеся про королівство»
«Дякую за таку високу оцінку. Для аристократа цілком природно завжди думати про королівство та його громадян»
Дипломат, який очолював посольство, залишився задоволений відповіддю Кейла. Він продовжив:
«Я приїхав, щоб побачити, яку людину Його Високість хоче бачити поруч із собою, але, схоже, мені не було потреби приїжджати»
Альберу особисто порекомендував Кейла Хенітуса для цієї місії. Оскільки Кейл був лише сином звичайного дворянина, дипломат приїхав, щоб перевірити його.
У той момент Кейл і Альберу обмінялися поглядами. Кронпринц упевнено відповів:
«Це молодий пан Срібного Щита. Я ж казав вам, що він – благородна людина і що немає причин для занепокоєння»
Молодий пан Срібного Щита.
Кейл почав хмуритися.
«Це правда! Я бачив той срібний щит на власні очі! Це було справді дивовижно, молодий пане Кейле»
«Це дрібниця. Я просто використав трохи своєї нікчемної сили»
«Як так можна! Як ви можете називати це нікчемним! Сподіваюся, у майбутньому випаде нагода знову побачити той щит! Ха-ха-ха-ха»
У погляді дипломата було тепло, ніби він дивився на майбутнє королівства. Кейл також посміхнувся й доторкнувся до потилиці.
"Як дивно. Чому в мене холоне потилиця, коли я слухаю цього дипломата?"
Кейл продовжував відчувати холод у потилиці, хоча й думав, що в майбутньому у нього не буде приводу знову використовувати той щит.