Розділ 154 — Прибуття по Лозі (1)
Розділ 154 — Прибуття по Лозі (1)
«Ха-ха-ха, яке чудове ставлення. Хотів би я поговорити з вами довше, але в мене немає часу»
Імперський принц Адін голосно розсміявся, а потім з розчарованим виразом обличчя пройшов повз Кейла. Кейл ввічливо вклонився, а Адін недбало додав:
«Сподіваюся, під час святкування у нас знайдеться час поговорити»
"Ні за що"
Кейл не мав жодного бажання розмовляти з цим принцом.
"Я просто тихо посиджу на терасі"
Кейл прийняв рішення, дивлячись, як імперський принц Адін відходить.
Після завершення розслідування відбудеться спільне свято на честь прибуття посла та на честь закінчення року.
Кейл планував тихо залишитися на терасі під час святкування.
Саме в цей момент він почув голос Раона.
[«Людино, той імператорський хлоп, здається, приблизно такий самий сильний, як і наш боягузливий заступник капітана»]
"Хооо"
Кейл почав посміхатися.
Імперський принц Адін.
Той чоловік, що сміявся, наче ідіот, і використовував алхімію, щоб влаштовувати всілякі капості, був лицарем високого рангу.
Принаймні так вважали люди.
"Але насправді він – лицар найвищого рангу?"
Заступник капітана Гілсман став сильнішим – аж до того, що досяг рівня майстра найвищого рангу. Однак той факт, що Адін був на тому самому рівні, означав, що він талановитий.
"Як цікаво"
Кейл прочитав у романі багато історій про імперського принца. Однак він знав про нього не так багато, як про Чхве Хана чи Альберу.
Імперський принц Адін не був головним героєм у перших п'яти томах.
Кейл був досить заінтригований Адіном, який, здавалося, приховував багато чого.
"Однак я не можу просто підійти до нього лише тому, що мені цікаво"
Кейл планував просто тихо займатися своїми справами й піти геть.
Раон почав говорити в його голові.
[«Людино, людино! Там є людина, яка здається схожим на декого з нашої родини!»]
У Кейла защеміло серце.
"…Що? Родина?"
Кейл занепокоївся.
"Це ще один Дракон? Чи взагалі таке можливо?"
Кейл приховав своє занепокоєння й поспішно оглянув людей, які прибули з Імперії, щоб привітати їх. Одночасно він почав говорити.
«Хабене»
«…Що таке, молодий пане?»
«Чи є тут хтось, мм, чи є тут хтось схожий на тебе?»
Кейл зрештою обернувся, щоб поглянути на Ерухабена. Тоді він побачив, як Ерухабен дивиться на нього поглядом на кшталт: "Що ж ця нещасна людина знову вигадує?".
У ту мить він почув голос Раона.
[«Людино, хіба він не Кіт? Той рудоволосий хлопець у напрямку дев'ятої години»]
Кейл повернув голову в той бік. Він побачив лицаря з рудим волоссям. Ерухабен також повернувся до лицаря й, посміхнувшись, почав говорити.
«Молодий пане-нім, це той хлопчисько вам розповів?»
Родина, про яку говорив Раон – це Он і Хон.
Стародавній Дракон заговорив, ніби йому було весело.
«Хм, здається, він досить сильний»
Золотий Дракон Ерухабен зробив півкроку вперед, щоб стати прямо за спиною Кейла. Він переконався, що стоїть достатньо близько, щоб ніхто інший не міг почути, перш ніж почав шепотіти.
«Плем'я Котів не любить з'являтися на очах у світу. Вони також спеціалізуються на вбивствах»
Плем'я Котів було добре відоме на Східному Континенті, однак не настільки на Західному.
Вони жили таємно, уникаючи інших людей. Крім того, вони мали талант до вбивств, прихованості та збору інформації.
Ерухабен продовжував шепотіти зацікавленим тоном.
«Як гадаєте, він намагається когось убити?»
"…Хіба це те, що я хочу знати?"
Кейл відчув, як його вухо почало холонути, почувши слова Ерухабена. Він знову дізнався щось непотрібне.
"Давай забудемо про це"
Кейл вирішив забути про це.
Однак події склалися дивним чином.
«Ось тут і буде проживати молодий пан Кейл Хенітус-нім»
Слуга з Імперії вказав на одну з кімнат у вежі, що стояла поруч із тією, де мешкав Альберу.
Потім слуга представив себе та людей, що стояли поруч.
«Усі ваші доручення та випадкові потреби можете доручати мені. Ці люди – лицарі, приписані до цієї вежі, молодий пане-нім»
П'ятеро лицарів вклонилися й коротко представилися.
Серед них був рудоволосий Кіт. Якби Раон не сказав, то неможливо було б здогадатися, що це Кіт.
"Хаа, це…"
Кейл уникав погляду Кота.
«Ми не будемо призначати охорону до ваших дверей, оскільки ви привели з собою власних охоронців, молодий пане. Однак, якщо ви бажаєте, ми можемо виділити кількох лицарів»
«Ні. В цьому немає потреби»
Кейл відхилив пропозицію слуги.
«Тоді, будь ласка, покличте мене, якщо щось знадобиться, молодий пане»
«Звісно»
Кейл відпустив слугу й увійшов до спальні. У той момент він почув голос Раона.
[«Людино! У стелі над твоїм ліжком хтось ховається! Він за тобою підглядає! О, його майстерність маскування на рівні скульпторки, яка створила того дивовижного кролика! Це досить непогано!»]
"Я знав, що так і буде"
Кейл виглядав байдужим.
Хоча у вежі, де мешкав Альберу, було багато кімнат, Кейла розмістили в сусідній вежі. Це відрізнялося від решти помічників Альберу, яких усіх розмістили в тій самій вежі, що й Альберу.
"Адін, мабуть, цікавиться мною"
Хоча імперський принц, можливо, й вагався, чи підглядати за кимось із посланців, він, мабуть, цікавився Кейлом.
"Оскільки я загасив пожежу в Джунглях"
Кейл був тим, хто самотужки загасив пожежу в Джунглях.
Спочатку передбачалося, що пізніше зі Східного Континенту мав прибути шаман, щоб загасити пожежу.
"Але це теж дивно"
Знаючи, що Рука та Імперія співпрацювали, Кейл з підозрою ставився до того шамана, який у романі прибув зі Східного Континенту. Як шаман загасив магічну пожежу, яку не могла загасити навіть вода?
А що, якби той шаман був членом Руки?
А що, якби це все було частиною підступу?
Тоді всі ті магічні камені найвищого ґатунку, які знайшов шаман, потрапили б до Імперії та Руки.
"Як жахливо"
Це звучало як жахлива ситуація.
Однак це була ймовірна теорія. Той інцидент призвів би до того, що шаманів почали б радо приймати в Джунглях.
"Це один з улюблених методів Імперії"
Впровадження шпигунів – це те, що Імперія робила часто.
Якби шаман став шпигуном саме таким чином, то Джунглі зрештою також потрапили б під владу Імперії.
«Хуууууу»
Кейл зітхнув, а потім почав розмовляти з Чхве Ханом та Ерухабеном.
«Ходімо назовні»
«Зараз?»
Кейл відповів на запитання здивованого Чхве Хана.
«Мені треба обміняти трохи грошей. А ще я чув, що Біллос перебуває в Імперії. Я маю зустрітися зі своїм добрим другом»
Кейл сказав це трохи голосніше, ніж зазвичай, щоб шпигун почув. Він одягнув мантію й кинув маски іншим двом.
«Одягніть мантії й маски, щоб ми могли вийти без зайвого галасу»
Кейл вийшов із палацу разом із Чхве Ханом та Ерухабеном.
Хоча це дратувало, їм вдалося легко пройти через ворота, оскільки наслідний принц дав їм дозвіл.
"Хоча хтось стежить за мною"
Кейл слухав, як Раон описував переслідувача, не поспішаючи прямуючи до Торгівельної Гільдії Флінна в столиці Імперії.
Столиця Імперії Могору. Біля центральної площі стояла будівля чималих розмірів.
Ця будівля була магазином № 1 Торгівельної Гільдії Флінна.
Кейл висловив радість, побачивши Біллоса.
«Давно не бачилися»
«Так, молодий пане. Я дуже радий бачити вас тут»
«Я теж радий бачити свого старого друга»
Біллос почав розмовляти зі співробітником.
«Сьогодні я більше нікого не прийматиму»
Потім він повернувся, щоб поговорити з Кейлом.
«Я проведу вас до своєї кімнати»
Кейл, Чхве Хан та Ерухабен пішли за Біллосом до кутової кімнати на другому поверсі будівлі Торгівельної Гільдії. Кейл жартома запитав Біллоса.
«Це ж не може бути твоя кімната, правда?»
Це була звичайна на вигляд кімната. Біллос посміхнувся, а потім відсунув убік книжкову шафу, що стояла біля стіни.
З'явилися сходи, що вели вниз.
Кейл сів на стілець у цій невеличкій підземній кімнаті й почав говорити.
«Твоя кімната менша, ніж я очікував»
«Це гарна кімната, бо вона скромна й тиха»
Біллос у відповідь пожартував із Кейлом. Однак незабаром він перейшов до справи.
«Молодий пане, я знайшов його»
Він знайшов алхіміка, який не належав до Дзвіниці Алхіміків.
Кейл випив чашку чаю, яку йому запропонував Біллос, і запитав:
«Що це за людина?»
«Він – відомий алхімік у підпільному світі»
Підпільний світ.
Це було те, що існувало незалежно від того, до якого міста чи країни ти потрапляв.
Однак для Кейла не мало значення, де саме цей алхімік був відомим. Саме тому він запитав ще раз.
«То яка це людина?»
Біллос посміхнувся, відповідаючи.
«Він – і хороша, і погана людина»
З цієї відповіді Кейл міг зробити кілька висновків.
Судячи з того, як він працює у підпільному світі, він, здається, погана людина, але все ж таки хороша?
Біллос мовчки спостерігав за мовчазним Кейлом, перш ніж почати описувати деякі подробиці про алхіміка. Чхве Хан нахмурився, почувши цю інформацію. Це відрізнялося від того, чого він очікував.
Через кілька секунд після того, як Біллос закінчив своє пояснення, Кейл сказав лише одне слово.
«Добре»
Саме такого Кейл і шукав.
Людина, яка є і досить доброю, і досить поганою – найкращий варіант для роботи.
Кейл недбало додав:
«Я повинен негайно піти з ним зустрітися»
«Вже?»
«Кейл-нім, ви маєте на увазі прямо зараз?»
Біллос і Чхве Хан одночасно висловили своє здивування. Кейл поглянув на здивованого Чхве Хана. Коли Чхве Хан здригнувся під його поглядом, Кейл почав говорити.
«Чхве Хане»
«Так, пане. Я супроводжу вас, якщо ви збираєтеся йти…»
«Зніми це»
У кімнаті запанувала тиша. Кейл поглянув на Чхве Хана, який стояв із порожнім виразом обличчя, і почав хмуритися.
«Що ти робиш?»
«Вибачте?»
«Давай переодягнемося»
«Ах»
Кейл зняв мантію і під нею – парадний піджак, а Чхве Хан видав той дурнуватий звук.
«Біллосе»
«Так- так, пане?»
Біллос, який до цього дивився на все з подивом, відповів у шоці. Кейл сказав Біллосу, що йому потрібно.
«Знайди ще трохи інформації про того алхіміка. Принеси мені досьє. О, і Біллосе, ти ж живеш у якійсь резиденції, так?»
«…Так»
Кейл кивнув у відповідь на слова Біллоса й вказав на себе.
«Відправ мене туди, щоб я приніс трохи алкоголю»
«…Вибачте?»
Кейл не відповів Біллосу, який запитав це з порожнім виразом обличчя, а замість цього поглянув на Хабена, що стояв поруч із посмішкою на обличчі.
«Хабене»
«Так, молодий пане-нім. Мені просто поміняти вас місцями?»
«Так»
Кейл вказав на своє волосся та волосся Чхве Хана, кивнувши на слова Ерухабена.
«О, я думав, він лицар, а він – маг високого рангу!»
Біллос нарешті вигукнув від захоплення й кивнув. Адже він зрозумів, чому Кейл привів із собою цінного мага високого рангу, замаскувавши його під лицаря.
Кейл посміхнувся Біллосу, який дивився на нього, поки Ерухабен застосовував магію на ньому та Чхве Хані.
За мить Біллос спустився на перший поверх і віддав наказ співробітнику.
«Приготуй трохи фруктів та їжі. Принеси також алкоголь»
«Прямо зараз?»
Біллос кивнув з радісним виразом обличчя, звертаючись до стурбованого співробітника.
«Звісно. Мій старий друг, молодий пан-нім, тут. Нам треба хоча б випити. Чхве Хане»
Біллос звернувся до чоловіка, який носив маску, з-під якої було видно лише його чорне волосся та чорні очі. Між шатами чоловіка на ім'я Чхве Хан він міг розгледіти унікальні лицарські обладунки.
«У моїй резиденції є гарне вино. Принеси трохи»
Він відправляв лицаря по алкоголь. Хоча було б логічно, щоб той розлютився, людина на ім'я Чхве Хан мовчки схилив голову й вийшов із будівлі з картою в руці.
У голові чорноволосого чоловіка пролунав голос.
[«Людино, за тобою стежить лише одна людина! Решта досі ховаються навколо будівлі Торгівельної Гільдії Флінна»]
"З одним це буде простіше"
Кейл легкими кроками попрямував до резиденції Біллоса. Прибувши на місце, він показав дворецькому повідомлення, написане на звороті карти.
«Я проведу вас туди»
Кейл пішов за дворецьким до кабінету Біллоса. Дворецький незабаром пішов, і, залишившись наодинці, Кейл виглянув у вікно.
«Це другий поверх»
Кабінет знаходився на другому поверсі.
За мить через вікно вийшла людина в мантії.
[«Людино, той, хто стежить за тобою, досі стоїть біля входу в резиденцію!»]
Кейл кивнув і, скориставшись Звуком Вітру, непомітно покинув будівлю. Він попрямував до місця, яке існувало скрізь, так само як і підпільний світ.
Нетрі.
Він ішов у бік нетрів. Волосся Кейла, що стирчало з-під мантії, було білим.
Тук-тук-тук.
Хтось постукав у двері будинку, що виглядав так, ніби ось-ось розвалиться.
Це було в кутку нетрів, куди не проникало сонячне світло. Ці будівлі, яких уникали навіть мешканці нетрів, слугували притулком для тварин або людей, що ховалися від дощу.
Цей будинок розташовувався серед тих зруйнованих будівель.
Тук-тук-тук.
Однак навіть після тривалого стукання ніхто не відповідав. Людина, яка стукала у двері, зітхнула, а потім почала стукати трохи голосніше.
Бам, бам, бам!
«Боже мій! Чому ти просто не підеш геть?»
Зсередини долинув звук чийогось бурчання, після чого старі двері повільно відчинилися.
Скри-и-и-и-и-ип.
У відкритих дверях з'явився втомлений чоловік середнього віку. Він злегка здригнувся, а потім заговорив.
«…Хто ви?»
Чоловік, який стукав у двері, ввічливо схилив голову. Цей жест змусив чоловіка всередині будинку заговорити зі стоїчним виразом обличчя.
«…Чому священник-нім прийшов аж сюди?»
Чоловік, якого назвали священником.
Чоловік із довгим білим волоссям був одягнений у білу священицьку сутану без герба.
Той чоловік, Кейл, лагідно посміхнувся й почав говорити. Раон промовив у його думках.
[«Навколо нікого немає»]
Кейл також почав говорити.
«Я прийшов, бо хочу зруйнувати Дзвіницю»
Вираз обличчя чоловіка в будинку, алхіміка, миттєво змінився.
[Знищувати росіян – необхідність. А ваші донати на ЗСУ допомагають у цій справі]