Розділ 156 — Прибуття по Лозі (3)

« Чи справді існує Вирок Сонця? »

Такою була реакція божевільної жриці Кейдж. Вона, здавалося, була шокована.

Це допомогло Кейлу щось усвідомити.

" Це не звичайний предмет "

Джек почав говорити, ніби знав, про що думає Кейл.

« Це божественний предмет »

Божественний предмет.

Предмет, подарований богом.

Злодійка, яка володіла Стародавньою Силою "Звук Вітру", загинула, тікаючи з божественним предметом.

Ось наскільки вони були цінними. Причина, через яку таємна організація Рука змогла знищити сильне Плем'я Блакитних Вовків, полягала в тому, що вони мали божественний предмет.

Ось чому Кейл, сповнений хвилювання, запитав:

« Де знаходиться Вирок Сонця? Я його здобуду »

Однак Джек з гірким виразом обличчя похитав головою.

« Я не знаю »

Джек лише чув про існування божественних предметів, коли папа навчав його шляхам Святого. Після цього на питання Джека "Чи існують божественні предмети?" папа відповів: "Божественні предмети? Нічого подібного не існує".

Фальшива Свята Діва, Ханна, яка тихо слухала Джека, презирливо хмикнула.

« Папа сказав, що цього не існує. Це означає, що воно точно десь є. Той жадібний старий, мабуть, сховав його в безпечному місці »

У цей момент Джек сказав щось цікаве.

« Однак папа не зміг би скористатися божественним предметом, навіть якби знав, де він знаходиться »

« Чому? »

« Папи не призначаються безпосередньо Богом Сонця ще з часів папи, що правив приблизно 500 років тому. Усі інші з того часу обиралися на зборах церковних лідерів »

Ханна знову посміхнулася з презирством.

« Хрінів збори. Це була скоріше брудна боротьба за владу »

Кейл деякий час слухав, як базікали божевільна жриця, Святий та фальшива Свята Діва, а потім поставив Джеку запитання.

« Що це за божественний артефакт – Вирок Сонця? »

Почувши відповідь Джека, Кейл поставив собі мету на цю подорож.

Він вирішив викрасти його, якщо йому пощастить його знайти.

"Але я насправді не маю уявлення, як його знайти"

Кейл ніяк не міг знати місцезнаходження, якщо про нього не знали ані Святий, ані Свята Діва. Ось чому він додав про удачу.

Торк.

Кейл повернув голову в бік руки, що лежала на його плечі.

«Ходімо всередину»

Це був кронпринц.

Кейл, решта слідчої групи Королівства Роан та адміністратори Імперії – усі відгукнулися на заклик Альберу.

Кейл, Чхве Хан, Ерухабен та заступник капітана йшли слідом за Альберу, прямуючи до Ватикану.

На площі перед Ватиканом досі були помітні сліди вибуху.

Частина самого Ватикану також була зруйнована магічною бомбою.

На місці події було встановлено перегородження, а на площі безпосередньо за нею зібрався великий натовп.

«Спіймайте тих жахливих близнюків, які зруйнували Церкву та вбили наших громадян!»

«Церква Бога Сонця розпущена! Церква, яка прагне влади, більше не є церквою!»

Лунало безліч різних голосів.

«Спіймайте й убийте тих дияволів, які вбили Папу!»

«Імперії не потрібен Бог Сонця! Церква Бога Сонця, що вбиває людей, щезни!»

Імперія оприлюднила багато фактів про Церкву Бога Сонця, які було виявлено під час розслідування терористичної діяльності. В результаті Ватикан був порожній, оскільки священники, а також усі, хто мав стосунок до Ватикану, наразі перебували під слідством.

"Імперія – досить цікаве місце"

Кейл розумів, що імператорська родина навмисно дозволяла цим людям так чинити. Серед них неодмінно були й "кроти" з оточення імператора.

Однак Кейлу це було байдуже.

[«Людино, людино! Давай знайдемо багато скарбів!»]

Кейл злегка кивнув у відповідь на голос Раона.

Потім він підвів голову.

Він бачив Дзвіницю Алхіміків, яку було видно з будь-якого місця в Імперії.

Він бачив високу вежу, яка виглядала так, ніби могла проколоти сонце.

На противагу цьому Ватикан був тихим і зруйнованим.

« Ах, як це захоплююче »

Саме так сказала фальшива Свята Діва, Ханна.

« Я розповіла Руці про таємну кімнату. Це місце, про яке знають лише Папа та верхівка. Там зберігається чимало скарбів Ватикану »

« Однак я не розповіла їм про таємний стіл усередині таємної кімнати »

« Це шлях до справжнього скарбу »

Кейл був серйознішим, ніж будь-коли раніше.

Шлях до скарбу. Йому треба було зосередитися. Кейл уже обговорив усе з Альберу.

« Кейле Хенітус. Давай реалізуємо план в останній день розслідування »

« Це тому, що наступного дня свято? »

« Так. Ми викрадемо, коли Імперія буде зайнята підготовкою »

« Звучить чудово. Тоді, мабуть, до того часу мені треба поводитися як відданий слідчий »

Серйозний вираз обличчя Кейла, коли він закінчив розповідати про розмову, змусив членів слідчої групи Імперії напружитися.

Хшук.

Кейл наступив на каміння, що впало зі зруйнованих будівель, повільно входячи до Ватикану.

«Ми можемо просто проводити розслідування так, як вважаємо за потрібне?»

Адміністратор Імперії легенько кивнув у відповідь на запитання Альберу.

«Так, пане. Однак просимо вас заздалегідь повідомляти нам про місцезнаходження та завжди мати з собою одного з наших співробітників»

«Хм, так от як? Ну що ж. Ми зробимо так, як ви просите»

Адміністратор зітхнув з полегшенням, побачивши, що Альберу не розлютився. Альберу розділив слідчу групу та віддав кілька наказів.

«Ці п'ятеро, включаючи мене, обстежать центральну будівлю»

Центральна будівля. Східне крило. Західні адміністративні приміщення. Альберу розподілив команду й, поглянувши на Кейла, вказав на останню будівлю.

«Молодий пане Кейле Хенітусе, ви та інспектор Бен обстежите задній сад і вежу зі шпилем, що стоїть за ним»

Кейл і Бен обмінялися поглядами.

Бен був одним із секретарів Альберу, якого призначили інспектором завдяки його слідчим здібностям. Він, звісно ж, був переодягненим темним ельфом.

Кейл почав говорити.

«Мені не потрібні інші охоронці, оскільки зі мною є троє моїх лицарів, Ваша Високосте»

Альберу кивнув, ніби це не було проблемою.

«Робіть, як вважаєте за потрібне. Ви, Бен і адміністратор з Імперії. Трьох лицарів має вистачити для вас трьох»

Альберу віддав наказ усім рушати.

Кейл поставив Бена попереду себе й повільно попрямував до саду.

"У саду нічого немає"

Фальшива Свята Діва, Ханна, казала, що в саду немає нічого цінного.

Кейл побачив, як адміністратор Імперії ніяково посміхнувся, щойно вони увійшли до саду.

«…Мм, тут досить потворно, чи не так?»

Адміністратор бачив розтоптані квіти. Також були плями крові, через що це місце більше нагадувало поле бою, ніж сад. Адміністратор не міг не посміхнутися гірко, показуючи їм таке жахливе видовище.

«Зовсім ні»

Кейл почав розмову з адміністратором.

«Мені просто стає сумно, коли я згадую той жахливий момент»

«Ах»

Адміністратор згадав, що цей молодий пан, який стояв перед ним – саме той, хто наразив себе на небезпеку, аби захистити своє королівство. Він нахилив вухо, прислухаючись до слів справедливого шляхтича.

«Я молюся, щоб ми змогли знайти винуватців, аби втішити душі померлих, а також серця тих, кого вони залишили»

«…Це дуже зворушливі слова»

Кейл поводився як справедливий дворянин, прогулюючись садом. За садом він бачив вежу. На її вершині було дуже маленьке віконце.

Адміністратор заговорив, щойно помітив, що погляд Кейла спрямований на вежу.

«Кажуть, що сотні років тому, коли створювався Ватикан, там була єретичка. Нібито її зачинили нагорі у вежі»

Кейл теж чув про це від Джека.

«Це будівля, у якій є лише сходи, що ведуть нагору, і більше нічого. Це досить марна споруда. Вона не використовується вже кілька сотень років»

Те саме казала й Ханна.

"…Але що ж відбувається?"

Ту-дух! Ту-дух!

Його серце шалено билося.

Це почалося з того моменту, як він поглянув на вежу. Кейл не відривав погляду від вежі, коли почав говорити.

«Бене, давайте розділимося й оглянемо територію. Я піду до вежі»

«Так, пане. Звісно»

Адміністратор Імперії відступив до входу в сад і почав говорити.

«Не поспішайте, будь ласка. Я буду тут»

Це означало, що він стежитиме за ними.

Кейл нічого не сказав і рушив у бік вежі.

«Що відбувається, Кейле-нім?»

Чхве Хан йшов слідом за Кейлом.

Гілсман був із Беном, а Ерухабен – з адміністратором Імперії.

Кейл недбало відповів на запитання Чхве Хана.

«Нічого, просто моє серце б'ється»

"Серце?"

Чхве Хан, здавалося, був збентежений.

Це сталося саме в той момент.

Саме тоді, коли Кейл наблизився до вежі.

У мить, коли він побачив єдині двері до цієї 15-поверхової вежі, що виглядала холодною й жорстокою.

Чхве Хан побачив це.

«Кейле-нім, у вашій руці…»

Він не встиг договорити, озирнувшись навколо. Потім він швидко підбіг до Кейла, щоб закрити огляд адміністратору Імперії.

Чхве Хан вказав на праву руку Кейла.

Фшу-у-ух–

На правій руці Кейла утворився невеликий порив вітру.

«Ха, ха-ха…»

У повітрі пролунав тихий сміх. Цей тихий сміх був сповнений і захоплення, і подиву.

Це був Кейл. Кейл не міг стримати сміху.

Ту-дух! Ту-дух! Ту-дух!

Його серце шалено калатало.

Ноги теж стали легшими.

Це був Звук Вітру.

Звук Вітру ревів у його свідомості сильніше, ніж будь-коли раніше. Кейл згадав інформацію про колишню володарку цієї сили.

Найвеличнішу злодійку, яка вкрала божественний артефакт.

Вона була настільки ж сміливою, наскільки й швидкою.

Шву-у-ух –

Порив вітру, що обвівав його руку, ніби прагнув полетіти в бік вежі.

[«Людино, що відбувається? Чому ти викликаєш вітер? Ти намагаєшся зруйнувати вежу вихором?»]

У його голові пролунав серйозний голос Раона.

[«Не роби цього! Я бачив, як у тебе тремтіли руки минулого разу! Великий і могутній Раон Міру може легко зруйнувати таку вежу, якщо захоче! Я можу зруйнувати й палац!»]

Кейл тихо відповів.

«Ми не можемо її зруйнувати»

«Перепрошую?»

[«…Ти не збираєшся її зруйнувати?»]

Чхве Хан запитав здивовано, а Раон відповів дивно розчарованим тоном.

Кейл провів лівою рукою по обличчю.

Він згадав інформацію, яку Джек і Ханна розповіли йому про вежу.

« Хоча її називають єретичкою, лідери знають правду. Жінка, яку ув'язнили у вежі, була останньою справжньою Святою Дівою »

« Маєш рацію. Кажуть, вона намагалася викрити злочини церкви, але їй це не вдалося, і в результаті вона була змушена вести жахливе життя, назавжди ув'язнена у вежі »

« Папа з раннього віку намагався вбити нам у голову, що наслідування тієї Святої Діви призведе лише до жалюгідного життя »

Вежа, де жила остання справжня Свята Діва.

Вона дивилася на церкву з маленького віконця на вершині найвищої вежі у Ватикані.

Кейл згадав питання, яке він поставив Джеку, а також відповідь Джека.

« Що це за божественний артефакт – Вирок Сонця? »

Джек відповів, гірко посміхаючись.

« Це буквально Вирок Сонця. Хоча в це важко повірити… »

Він похитав головою, продовжуючи говорити.

« Він покликаний запобігти ночі. Біла ніч. Кажуть, що він приносить яскраву ніч »

Вирок Сонця.

Предмет, що знищує темряву.

Це був божественний предмет, яким могла володіти лише Церква Бога Сонця.

Кейл знову поглянув у бік вежі.

Він тут.

Злодійка, яка володіла Звуком Вітру, тихо зв'язувалася з ним.

Він тут.

Божественний предмет тут.

Кейл почав говорити.

«Чхве Хане»

«Так, пане»

«Сьогодні вночі ми таємно покинемо палац»

«…Вибачте?»

Кейл навіть не поглянув на здивованого Чхве Хана, коли почав розмовляти з Раоном.

«Раоне»

[«Що таке, Людино?»]

«Сьогодні вночі покажи вбивці в моїй кімнаті кілька ілюзій. Змусь його думати, що я спокійно сплю в кімнаті»

[«Він досить сильний, тож мені доведеться створити магічне коло за допомогою магічного каменю»]

«Використовуй його»

Кейлу було байдуже.

Чому б йому турбуватися про магічний камінь, коли вони збиралися знайти божественний артефакт?

Кейл почав говорити.

«Сьогодні вночі. Сьогодні вночі ми пограбуємо цю вежу»