Розділ 157 — Прибуття по Лозі (4)

Обшукай вежу.

Забери з вежі все.

Чхве Хан вже звик до манери висловлювання Кейла.

"Хоча він і формулює це саме так, я впевнений, що він знову використає це на благо"

Усе, що Кейл робив досі, було спрямовано на допомогу іншим або на щось позитивне. Чхве Хан довіряв Кейлу.

Саме тому він без вагань відповів.

«Я підготуюся до цього»

«Добре. Ми також одягнемо підроблену форму»

Чхве Хан здригнувся, почувши, що їм доведеться одягати підроблену форму таємної організації, але все ж тихо кивнув.

Кейл почав думати про Церкву Бога Сонця та Ватикан.

Церква Бога Сонця вже давно існувала на континенті як релігійна організація.

Вона стала потужною церквою після створення Ватикану в Імперії Могору кілька сотень років тому й протягом останніх 150 років зміцнювала свій вплив як офіційна релігія Імперії.

"Цю вежу, ймовірно, збудували під час створення Ватикану"

Кейл доторкнувся до поверхні вежі.

Зараз була середина зимової ночі.

Стіни вежі були холодними.

Бум! Бум! Бум!

Звук Вітру вирував на повну силу.

[«Людино, чому ти так моторошно посміхаєшся?»]

Голос Раона відлунював у його голові. Кейл повністю проігнорував Раона й почав говорити. Його голос був тихим.

«Це нове»

Чхве Хан відповів йому.

«Схоже, Імперія встановила його нещодавно»

«Так. Мабуть, вони знищили оригінальний замок і замінили його, оскільки у вежі нічого не було»

Кейл вказав на новий замок.

«Зламай його»

Фшш-ш.

Невелика чорна аура безшумно знищила замок.

Двері на вершину вежі відчинилися без звуку. Раон влетів крізь щілину.

[«Тут немає ні людей, ні магічних пристроїв. Людино, це справді було відкинуто вбік!»]

Кейл кивнув на звіт Раона й увійшов у двері.

П'ятнадцятий поверх. Маленьке віконце було єдиним вікном на цьому поверсі.

Ву-у-ум.

Перед Кейлом з'явилася маленька світлова куля.

Чхве Хан зачинив двері, залишивши лише невелику щілину, перш ніж почати говорити.

«Я буду тут»

Кейл кивнув і повільно почав говорити.

Ерухабен мав би мирно спати в ліжку Кейла, а його волосся мало б змінитися, щоб відповідати рудому волоссю Кейла.

Шпигун у спальні Кейла мав би спостерігати за справжнім Гілсманом, який охороняв двері до спальні Кейла, та за підробленим Чхве Ханом, який охороняв внутрішню частину спальні Кейла.

Вони б подумали, що Ерухабен змінив зміну й пішов до своєї кімнати спати.

[«Людино, давай швидше!»]

Кейл не відреагував на заклики Раона й повільно підійшов.

Туп. Туп.

Його кроки лунали, коли він підіймався круговими сходами нагору.

"Усі охоронці зібралися біля східного крила"

Найвищий рівень безпеки у Ватикані починався зі східного крила, потім йшли західні адміністративні офіси, а насамкінець – центральна будівля. У саду навіть не було жодного охоронця.

Кейл довго зависав у повітрі, щоб визначити маршрути патрулювання, і з'ясував, що між візитами охоронців до саду є приблизно годинна перерва.

"Вони практично афішують, що у східному крилі є таємна кімната"

Кейл вважав це дурістю.

Він згадав, що сказала майстриня меча Ханна.

« Патрулювання Церкви та нинішні схеми патрулювання Імперії, ймовірно, відрізняються, але я все одно тобі розповім, бо це може стати в нагоді »

Фальшива Свята Діва пояснила схеми патрулювання.

« Вони майже не заходять у сад »

« А, Ханно. Але хіба Папа не часто ходив у сад? »

Ханна презирливо хмикнула й додала:

« Так, ходив. Той безсонний старий виродок. Він завжди прогулювався садом. Він навіть не дозволяв іншим заходити до саду, коли сам там був. Кумедний покидьок. Може, сад – це його приватна територія? »

Кейл нарешті зміг зрозуміти дії Папи.

"Схоже, Папа знав про цю вежу"

Здавалося, він знав, що тут є божественний артефакт.

"Хоча я не розумію, чому він не віддав божественний предмет Святому"

Навіть якщо Джек був лише напівсвятим, він все одно мав би змогу користуватися божественним предметом. Тоді віряни стали б ще відданішими.

Звісно, Папа, можливо, вважав, що контролювати Святого буде важко, якщо той матиме божественний предмет. Можливо, саме тому він приховав існування божественного предмета.

[«Людино, чому ти безперервно посміхаєшся, підіймаючись? Поспішай, щоб ми могли забрати свої речі!»]

Кейл почав йти трохи швидше.

Фшу-у-у-ух–

Звук Вітру огортав ноги Кейла. Він зміг швидко піднятися вгору, не докладаючи особливих зусиль.

Кейл нарешті дістався до 15-го поверху.

«Людино, я зламаю замок!»

Раон, мабуть, вирішив, що можна не мовчати, і голосно вигукнув.

Чорний дракон зламав новий замок на маленьких старих залізних дверях і відсунув їх убік.

«Людино, давай заповземо!»

Двері були лише з половину зросту Кейла.

Раон склав крила й повільно вповз усередину. Потім він висунув голову назовні.

«Людино, чому ти не заходиш?»

«Хаааааа»

Кейл зітхнув, заповзаючи крізь дверний отвір.

15-й поверх. Кейл встав, щойно увійшов у вузьку кімнату.

«…Людино, тут так порожньо»

Тут справді нічого не було.

Старе металеве ліжко, стіл, який, здавалося, ось-ось зламається, та металевий стілець. Це було все, що було в кімнаті.

«Людино, здається, я розумію, чому Імперія просто залишила це місце в спокої»

Тут справді нічого не було.

Це виглядало просто як забута в'язниця.

Раон згадав темну печеру, в якій його тримали в кайданах. Ця кімната була такою ж похмурою, як і та печера.

«…Людино, тут витає дивна, агресивна й моторошна аура»

Чорний Дракон відчув щось дивне. Кейл мовчав.

У той момент до вух Раона долинув цікавий звук.

Фшу-у-у-ух–

Це був вітер. Раон повернув голову. Він не міг нічого сказати.

Тук. Тук. Тук.

Нерівні плити на підлозі в'язниці.

Кейл Хенітус сидів навпочіпки й стукав по плитах. Раон просто продовжував спостерігати. Зрештою Чорний Дракон зустрівся поглядом із людиною, яка почала говорити.

«Це саме тут»

Біля Кейла ревіли вихори.

Грюк. Грюк.

Старе металеве ліжко та стілець почали гримотіти. У в'язниці панувала тиша, за винятком шуму ревучих вихорів. Раон ніколи не бачив, щоб ця сила діяла таким чином.

Кейл використав Звук Вітру, щойно увійшов до в'язниці.

Тоді він відчув емоції, що зберігалися в цій Стародавній Силі.

Він відчув це вперше.

"Радість"

Звук Вітру підбадьорював.

Кейл поглянув на Раона. Чорний Дракон кивнув, а потім за допомогою магії підняв плиту, по якій стукав Кейл.

Щоб зрушити цю плиту, яка пролежала там сотні років, знадобилося докласти трохи зусиль.

Фш-ш-ш-шух–

Вітер сам зібрався й змів бруд, щойно плиту прибрали.

«…Знайшов»

Там лежала чорна скринька.

Це була скринька з замком, настільки старим, що, ймовірно, навіть правильний ключ не зміг би її відчинити. Це була маленька скринька.

Кейл швидко змахнув бруд з кришки скриньки.

Ту-дух! Ту-дух! Ту-дух!

Він відчував, як його серце шалено калатало, поки він змахував бруд.

«Вирок Сонця»

Тепер це було в його руках.

Це дасть змогу влаштувати хаос в Імперії раніше, ніж він планував.

Раон, який наближався до Кейла, не міг підійти ближче через вихори, тож він знищив замок на відстані.

Тріск.

Замок зламався легко.

Кейл повільно відкрив скриньку.

Скрип, гуп.

Внутрішня частина скриньки відкрилася вперше за сотні років.

«… Що за…?»

Кейл був збентежений.

Фш-ш-ш-ш~

Вихори повільно зникли, ніби нарешті змогли розслабитися. Тоді Раон зміг притиснутися до Кейла, щоб зазирнути всередину скриньки.

«Хм? Людино, це дуже страшно й жорстоко!»

Кейл не зміг відповісти на зауваження Раона.

Він повільно дістав предмет зі скриньки.

Це була книга.

Біла книга, здавалося, була в ідеальному стані. Кейл прочитав назву.

< Як померти мирно >

"… Страшно"

Це, схоже, не було Вироком Сонця.

Саме в цю мить.

[«Ти хочеш пожертвувати собою?»]

Він почув голос Суперкаменю. Кейл здригнувся й поглянув на Раона.

«Раоне, на цій книзі лежить прокляття?»

«Ні! Просто від неї виходить жорстока й страшна аура!»

Кейл став незворушним. Раон уже з самого початку говорив, що вона жорстока й страшна.

Це через цю книгу? Судячи з того, що казав Суперкамінь, вона справді здавалася страшною.

Кейл повільно поклав книгу.

«Хм? Людино, хіба це не наше?»

«…Ні. Це трохи…»

Фш-ш-ш-ш-ш-ш–

Раптом здув порив вітру. Кейл відчував через вітер беззвучний гнів Звуку Вітру.

«Хааааа»

Кейл знову підняв білу книгу.

Вітер стих.

«Це, безперечно, божественний предмет. І вона не проклята»

Кейл дивився на книгу з дивним відчуттям.

"…Чому вона написана мовою роан?"

Слова, які бачив Кейл, були мовою роан.

«Раоне, назва написана мовою роан, так?»

«Людино, хіба це не рунічна мова?»

«…Що?»

Раон мав на увазі, що для нього ця назва була рунічною. Вираз обличчя Кейла змінився. Він без вагань відкрив книгу.

Він перегорнув на першу сторінку.

< Усі живі істоти світу прекрасні, коли вони помирають. >

Він перегорнув на наступну сторінку.

< Ти хочеш померти? >

< Йди за мною! >

< Прийди й дізнайся про найпростіший спосіб померти! >

Раон, який витягнув шию, щоб роздивитися книгу, продовжував здивовано нахиляти голову. Це було дивно. Тоді він почув голос Кейла.

«Раоне»

«Що таке, Людино?»

«Пані Кейдж належить до Церкви Смерті, чи не так?»

Божевільна жриця Кейдж.

Раон подивився на Кейла з дивним виразом обличчя.

«…Так?»

«У них уже давно не було ні святого, ні святої діви, правда?»

«…Так?»

Погляд Раона ніби запитував, чому Кейл ставить такі очевидні питання, але Кейл просто мовчки продовжував гортати сторінки, аж поки не повернувся до обкладинки.

Він побачив ім'я автора.

< Автор: "Щиросерда Смерть" >

"Ха, це…"

Кейл був приголомшений.

Гадаю, це –

"Божественний предмет Бога Смерті"

Те, що він знайшов божественний предмет, не було дивним. Однак він був збентежений.

"Чому це тут?"

Чому божественний предмет Бога Смерті опинився у в'язниці останньої Святої Діви Бога Сонця?

Кейл не міг скласти всі шматочки пазлу воєдино.

Кейл поклав білу книгу назад у скриньку.

Потім він витягнув скриньку з-під землі.

«…А що це таке?»

Під скринькою лежала книга, з обох боків накрита залізними пластинами. Кейл у шоці підняв залізні пластини та книгу.

Бум.

Книга випала з-під залізних пластин і впала на землю.

Стара книга розгорнулася, коли впала на землю.

Через вплив часу в книзі залишилося лише кілька рядків тексту.

«Людино, це мова Імперії!»

Слова були написані мовою Імперії.

Кейл, який для цієї подорожі вивчив основи мови Імперії, зміг прочитати кілька слів.

< Ви, їбучі виродки! >

Це були лайливі слова.

Кейл запам'ятав усі лайливі слова.

< Сподіваюся, ви всі повиздихаєте! >

Це справді були лайливі слова.

Більшість слів, які ще можна було розібрати – це переважно лайливі слова.

«Людино, чи не здається тобі, що це написав господар цієї кімнати?»

Кейл обережно розгорнув першу сторінку книги.

На першій сторінці щоденника він побачив мову Імперії.

«Раоне, прочитай це для мене»

«Гаразд. Великий Раон знає всі мови континенту!»

Раон почав читати розбірливий текст на сторінці.

«Папо, ти виродок, що заслуговує на жахливу смерть. Ти вирішив так мене ув'язнити? Ти, дубоголовий виродок, який ніколи не отримає навіть найменшого промінчика благословення від Бога Сонця»

Кейл поглянув на Раона. Раон відповів йому серйозним поглядом.

«Ось що там написано»

«…Звісно»

Кейл уважно слухав, як Раон продовжував переклад.

«Ти ув'язнив цю дорогоцінну людину в цій крихітній в'язниці! Сто, ні, тисяча днів страждань – це замало для тебе! Я ніколи тобі не пробачу! Злі виродки! Я була дурепою, що повірила вам! Гівноголові!»

"…Так. Будь-хто розлютився б, якби його ув'язнили"

Кейл розумів почуття Святої Діви. Цей щоденник, безсумнівно, належав Святій Діві.

Раон перегорнув сторінку й продовжив переклад.

«Ви ув'язнили мене за допомогою божественного предмета Бога Смерті, щоб придушити мою силу? Побачите! Я залишу це під божественним предметом, щоб хтось у майбутньому це побачив! Гм?»

«Гм?»

Кейл, який бездумно слухав лайку, і Раон, який реалістично повторював лайливі слова, поглянули один на одного. Раон вказав на білу книгу.

«Людино, це…»

«Так, так. Просто читай далі»

«Гаразд!»

Раон посміхнувся, побачивши бадьорий настрій Кейла, і продовжив читати. Потім він здригнувся.

«Безмізкі виродки. Ви навіть не знаєте, де знаходиться божественний предмет Бога Сонця. Ви наважуєтеся помістити мене, ту, що прагне стати королівською особою, у це… Людино, це дивно!»

«…Читай далі»

«Гаразд»

Раон подивився на щоденник, написаний мовою Імперії.

< Щоб та, кого називали майбутньою королевою, закінчила так. Хто міг знати, що другий принц і Папа зроблять таку жахливу річ? >

< Чому я попросила королівського батька привести Бога Сонця до Імперії? Хіба не тому, що я була Святою Дівою? >

< Ось чому я казала про Папу, ось чому я казала, що той виродок не може стати Папою! Їх усіх обдурила та злісна маска! Це несправедливо! >

Раон прочитав усе це для Кейла. Потім він продовжив читати.

«Ти вкрав божественний предмет Бога Смерті, бо боїшся Церкви Бога Смерті? Як це може бути волею справедливого Бога Сонця? Ви, виродки, заслуговуєте на жахливу смерть!»

Для Кейла картина повільно складалася.

Остання Свята Діва була спадкоємицею престолу.

"Другий принц, мабуть, був найвпливовішою особою після неї"

Другий принц і Папа змовилися, щоб ув'язнити Святу Діву тут.

Саме вони також помістили сюди божественний артефакт свого ворога, Бога Смерті.

"Ось чому Папа так любив тут гуляти"

Папа гуляв тут не через Вирок Сонця.

А через цю бомбу, яку потрібно було тримати в ще більшій таємниці. Це було те, про що міг знати лише він.

"Мабуть, це має сенс"

Церква Бога Сонця – одна з найвідоміших груп на континенті.

Церква Бога Смерті не має такого сильного впливу.

Однак смерть виявилася сильнішою за сонце. Тож цілком зрозуміло, чому вони й досі ставляться до них з обережністю.

У цю мить до вух Кейла долинуло продовження перекладу Раона.

«Недалекі гниди! Ви спалили мій палац, щойно ув'язнили мене? А потім ще й назвали мене божевільною та єретичкою за те, що я сміялася? Як ви думаєте, чому я сміявся?»

Ахх.

Раон ахнув, продовжуючи говорити.

«Гнилоголові вишкребки. Ви навіть не знали, що там був Вирок Сонця»

"Що?"

«Божественний артефакт, який ви шукали, лежить під тим спаленим палацом!»

Кейл поглянув на Раона, який прочитав ще один запис у щоденнику.

«Ах, як смішно»

"Це справді смішно"

Кейл поглянув на Раона, який дивився на усміхненого Кейла, і запитав:

«Людино, ми будемо грабувати і палац?»