Розділ 159 — Прибуття по Лозі (6)
Розділ 159 — Прибуття по Лозі (6)
[«Ти хочеш пожертвувати собою, щоб захистити?»]
Кейл зупинився біля дверей бібліотеки й не міг увійти.
"…Це ж не має бути небезпечним місцем"
Бібліотека не мала б бути небезпечним місцем. Бен зі слідчої групи Королівства Роан ще днями без проблем проводив тут розслідування.
Бен працював у парі з Кейлом ще з першого дня.
Він був темним ельфом, обдарованим у розслідуваннях, і повідомив, що всередині бібліотеки, а також на шляху до входу в таємну кімнату – все безпечно.
«Молодий пане?»
«А, ходімо всередину»
Кейл вирвався зі своїх роздумів, почувши заклик темного ельфа, і увійшов до бібліотеки.
Скри-и-ип–
Чхве Хан увійшов останнім і зачинив двері бібліотеки.
«Кейле-нім, я буду тут»
«Гаразд»
Чхве Хан збирався залишитися в бібліотеці на випадок, якщо щось трапиться.
Темний ельф-маг високого рівня поглянув на Чхве Хана, а потім знову обернувся до Кейла, який без жодної обережності прямував у найглибшу частину бібліотеки.
Темний ельф швидко пішов за ним.
« Молодий пан Кейл? »
Перед тим, як приїхати до Імперії, він розпитував свою лідерку, Ташу, про Кейла Хенітуса. Таша почала говорити з таким дивним виразом обличчя, що він не міг зрозуміти, чи вона сміється, чи здригається.
« Особливий. Він – особлива людина »
Таша рідко давала такі оцінки.
Що ж такого особливого може бути в цьому хлопцеві?
Темний ельф придушив свою цікавість і пішов слідом за Кейлом. Він також згадав про наказ кронпринца.
« Він повідомив нам місце розташування входу, але тільки він знає, як туди потрапити. Слухай все, що він скаже, не ставлячи питань »
Не ставлячи питань.
Це був перший раз, коли кронпринц сказав щось подібне.
Темний ельф придушив свою цікавість, що знову дала про себе знати, і зупинився біля кутка бібліотеки, де зберігалися стародавні тексти.
Кейл оглянув відділ стародавніх текстів, де стояли лише порожні книжкові полиці. Він згадав слова святого Джека.
« Папа завжди призначає адміністратора бібліотеки Ватикану. Ця людина визначає, хто може, а хто не може заходити у куток стародавніх текстів. Спочатку йдіть до кутка стародавніх текстів і погляньте на книжкові полиці, що стоять біля стіни »
Кейл попрямував до тих самих полиць.
« На середній полиці кожної книжкової полиці у Ватикані викарбувано фразу »
Кейл побачив цю фразу.
< З настанням ранку темрява зникає, і кожне життя розплющує очі. >
Це було те, що віряни Церкви Бога Сонця промовляли щоранку.
« Є одна фраза, написана неправильно. Відрізняються лише кілька слів »
Кейл повільно йшов, тримаючись стіни.
Темний ельф спостерігав, як Кейл, здавалося, неквапливо прогулювався по тій ділянці, яку вчора підтвердив Бен.
Туп. Туп. Туп.
Його повільні кроки було чутно, аж поки…
Туп!
Він раптово зупинився.
Кейл простягнув руку.
< З настанням ранку темрява зникає, і кожне життя прокидається зі своїх снів. >
Він згадав інформацію, яку дав Джек.
Невеликі слова на книжковій полиці у найвіддаленішому кутку цієї забороненої зони.
"Треба просто натиснути на ці слова"
Його довгі пальці торкалися слів одне за одним.
Прокидається зі своїх снів.
Кейл відсунув руку.
Клац.
Він чув, як закрутилися шестерні.
« Після цього двері незабаром відчиняться, молодий пане-нім »
Ш-ш-ш–
Почувся тихий шум, схожий на шелест листя на вітрі, коли книжкова полиця повільно опустилася вниз. Тоді з'явилися двері із золотим сонцем – гербом Бога Сонця.
[«Людино, я зайду першим, щойно ти відчиниш двері!»]
Кейл вислухав слова Раона, натискаючи на середнє око триокого золотого сонця.
Кіі-і-і-і-і–
Пролунав різкий пронизливий звук, і двері повільно почали відчинятися.
Попереду з'явився довгий білий коридор із сяючою кулею.
[«Слабка людино, я йду всередину! Обережно йди за мною!»]
Кейл ступив у коридор. Він обернувся, щоб поглянути на темного ельфа.
«Йди за мною»
«Еем, чи не треба спочатку оглянути місцевість, молодий пане?»
Темний ельф бачив, як Кейл Хенітус посміхається, стоячи біля таємного входу, що раптово з'явився.
«Просто йди за мною»
"Мене веде Дракон, який набагато сильніший за мага високого рівня"
Кейл не поділився цією деталлю, а просто розвернувся й рушив уперед.
Темний ельф дивився, як Кейл віддаляється, а потім швидко пішов за ним разом із Елементалем, який здивовано хитав головою. Він чув, що Кейл володіє лише Стародавньою Силою щитового типу. Зрештою він – маг високого рівня, тож мав би йти попереду.
« Особливий. Він – особлива людина »
« Слухай все, що він скаже, не ставлячи питань »
Темний ельф згадав отриманий наказ і, не ставлячи жодних питань, тихо увійшов у білий коридор. Він йшов слідом за молодим паном, який крокував, не турбуючись ні про що, і нарешті дійшов до кімнати в кінці білого коридору.
Тоді він здригнувся від подиву.
Кейл відреагував так само. Він був настільки шокований, що не міг вимовити ні слова.
Раон вигукнув у його думках.
[«Людино! Що це таке?»]
"Серйозно?"
[«Це кров!»]
Білу кімнату вкривали засохлі плями крові. Шафи та комоди в круглій кімнаті були повністю розтрощені, а уламки зламаних стільців валялися всюди.
Між ними також було видно чорні сліди.
Здавалося, ніби щось ввібрала мармурова підлога та стіни.
Кейл перевів погляд на Темного Ельфа. Вони обоє почали говорити одночасно.
«…Мертва мана»
«Це залишки мертвої мани»
[«Людино, вони, мабуть, використали бомбу з мертвою маною!»]
У той момент у його голові також пролунав голос Раона.
Кейл подивився на Темного Ельфа й почав говорити.
«Кажуть, що загинуло багато лідерів?»
«Так, пане. Кажуть, що вони загинули під час терористичного інциденту, але, схоже, декого з них вбили, коли вони ховалися тут»
«…І Імперія застосувала бомбу з мертвою маною в тій ситуації?»
Темний Ельф нахмурився й відповів на запитання Кейла.
«Гадаю, що саме так»
Темний Ельф на мить замовк, відповідаючи, але все ж договорив. Він бачив, як Кейл стояв там із дивною посмішкою на обличчі.
Кейл відчував певне здивування.
"Чи справді мені зараз так щастить?"
«Докази дістаються, як по лозі»
Кейл вирішив, що обов'язково розкриє цю таємну кімнату.
Він згадав частину чутки, яку кілька днів тому передав алхіміку через Чхве Хана.
«Імперія втратила того, хто міг передавати слово Господа. Зла сила принесе вічну ніч»
Кейл оглянув таємну кімнату, в якій були залишки тієї злої сили. Він поставив запитання Корі, темному ельфу.
«Кора, Імперія заявляла, що збереже Ватикан?»
«Так, пане. Попри те, як низько він впав, вони сказали, що збережуть його, оскільки він має історичне значення»
Кейл прийняв рішення.
"Я знищу і цю бібліотеку, коли зруйную Дзвіницю Алхіміків"
Йому потрібно було змусити ці докази зла вийти на світло.
«Кора, рухайся, не зачіпаючи нічого»
«Так, пане»
Кейл віддав Корі наказ, а потім підійшов до мармурового столу в центрі круглої кімнати.
Стіл, який, на відміну від розбитих дерев'яних стільців, залишився на місці, був пофарбований у чорний колір у багатьох місцях і мав подряпини від ударів мечем.
Кейл нахилився над столом.
На круглому стовпі, що підтримував стіл, було багато різьблень.
« Молодий пане Кейле, загалом має бути 24 сонця з очима »
На стовпі були сонця, подібні до тих, що на дверях.
« На сонцях є цифри. Доторкніться до третього ока кожного сонця від 1 до 24 »
« Тоді з'явиться фраза »
Кейл повільно торкався очей по порядку.
Останнім він торкнувся ока 24-го сонця.
Саме в цю мить.
Під 24-м сонцем з'явилася фраза.
< Сонце не зникне навіть вночі, а темрява не зникне навіть вранці. >
Кейл також почув звук.
Клац.
Звук продовжував лунати.
Клац.
Клац.
Клац.
Нарешті, після 24-го клацання, звук припинився. Кейл почав посміхатися, коли Кора кинувся до нього.
«Молодий пане Кейле! З вами все гаразд?»
Кейл підвів голову й побачив обличчя Кори.
Він повільно опускався вниз.
Підлога навколо столу повільно рухалася вниз. Кейл помахав Корі.
«Підійди сюди»
Кора поглянув на Кейла, який опускався разом зі столом, і стрибнув.
Туп-туп.
Кора приземлилася на стіл із властивою темним ельфам спритністю.
Гу-у-у-урк–
Земля загуркотіла, коли Кейл продовжував опускатися.
« Таємний стіл. "Справжній" скарб з'являється, щойно ти пройдеш цей шлях »
Бум–
Підлога більше не опускалася. Кейл перестав присідати й підвівся, щоб оглянути занедбане підземне приміщення.
Це підземне приміщення можна було б назвати занедбаною печерою. Стеля була настільки низькою, що Кейл ледь не зачіпав її головою, а стіни були нерівними. Погляд Кейла спрямувався на предмети в печері.
« Там лежать труни »
Він бачив десять трун.
« Тут поховані справжні святі, яких назвали єретиками »
Протягом сотень років, аби зберегти свою владу як королі церкви, колишні папи називали будь-яких святих єретиками й стверджували, що їх відправляли в небезпечні райони для "добровільної праці".
Однак єретики так і не повернулися.
Їх ніколи не відправляли в небезпечні райони. Їх усіх було вбито.
« Папа змусив нас із Ханною жити в цій печері, коли вперше таємно вивіз нас із сиротинця. Він сказав нам слухатися його, якщо ми не хочемо закінчити так само, як інші »
Молодих близнюків навчали поруч із цими трунами, в яких лежали трупи, яким було сотні років.
Почувши це, Кейл зрозумів, чому майстриня меча Ханна мала такий викривлений спосіб мислення.
«М-молодий пане-нім, це ж труни?»
Кейл почув нервовий голос Кори.
«Так, це вони»
Кейл попрямував до десятої труни.
« У десятій труні немає трупа. Папа сказав мені, що вона стане моєю, якщо я виступлю проти нього. Він сказав Ханні, що її брат опиниться в цій труні, якщо вона повстане. Який божевільний Папа »
« Хай там як, це найтаємніше місце Ватикану. Ось що важливо »
Так. Це й було найважливіше.
«Молодий пане!»
Кора, побачивши, як Кейл відкриває кришку десятої труни, у шоці кинулася до нього. Однак Кейл встиг її відкрити, перш ніж Кора зміг щось зробити.
« Молодий пане, у десятій труні – скарби Папи »
Це були скарби, про які він не міг розповісти керівникам церкви.
[«Ох»]
Раон вигукнув, коли Кора здивовано відреагував.
«…Боже мій»
Він побачив п'ять предметів, загорнутих у папір або запечатаних у скляні скриньки.
Усі вони виглядали дорогоцінними й прекрасними. Темний ельф, який знав, що це за предмет, здивовано вигукнув:
«Боже, тут "Сльоза Сонця"!»
Це був діамант розміром з людський кулак, який з'явився на таємному аукціоні Королівства Каро п'ятдесят років тому. Його називали Сльозою Сонця, бо він сяяв золотим світлом, хоча й був діамантом.
Хоча вони не знали, хто виграв аукціон, його продали за понад десять мільярдів галонів.
Та Сльоза Сонця лежала в цій труні.
«Молодий пане, вже одне це – просто неймовірно! Я впевнений, що інші предмети матимуть подібну цінність, якщо ми їх оглянемо!»
Кора не міг приховати свого захоплення.
Він не реагував би так, якби це були просто золото чи коштовності. Однак той факт, що предметів було лише п'ять, надавав їм особливого значення.
"Таких трун тут десять!"
Кора з хвилюванням запитав Кейла.
«Молодий пане, може, відкриємо й інші труни?»
«Це, здається, не дуже гарна ідея»
«Перепрошую?»
«У всіх інших трунах лежать трупи»
«Ахк!»
Кора ахнув і зупинився, не підійшовши до інших трун.
Потім він тихо заговорив, дивлячись на інші дев'ять трун.
«Мм, тоді, мабуть, ці п'ять предметів і є скарбами»
"Не зовсім"
Кейл кивнув, погоджуючись зі словами Кори, але він знав, що ці труни також були важливими ключами.
«То що нам робити з цими трунами?»
«Святий-нім сказав, що це були справжні святі, які виступали проти гріхів церкви»
«А, тоді!»
Побачивши гіркий вираз обличчя Кейла, Кора вирішив, що більше нічого слухати не потрібно.
«…Тут спочивають якісь дуже чудові люди»
«Справді. Повернімося тихо, адже зараз ми не можемо їх перенести»
«Так, пане»
Кора поглянув на труни й почав хмуритися. Йому не подобалася думка про те, щоб залишити ці труни в цій маленькій і занедбаній печері.
У цю мить хтось поклав руку йому на плече.
Це був Кейл.
«Кора, я відчуваю те саме, але настане день, коли їх вшанують. Хіба не з'явиться така нагода, якщо ми розкриємо правду про Імперію? До того часу нам треба зосередитися на наших завданнях»
«…Так, пане! Я розумію»
Кора взяв слова Кейла до серця, складаючи коштовності в магічний мішок.
"Він справді не звичайна людина"
Кора згадав погляд Кейла, сповнений впевненості, коли той його втішав. Кейл здавався впевненим, що той день настане.
Звісно, це були власні думки Кори.
Кейл спостерігав, як Кора складає скарби, і почав уявляти собі сцену, яка відбудеться в майбутньому.
У найближчому майбутньому.
Люди в цих трунах стануть відомими як справжні святі в новоствореній Церкві Бога Сонця.
[«Людино, давай обов'язково врятуємо ці труни! У печері жити важко!»]
Кейл не відповів на зауваження Раона.
Це й так було його планом.
* * *
«О, молодий пане Кейле, як чудово!»
«Ха-ха, велике спасибі. Ви справді сьогоднішня зірка, Ваша Високосте»
Альберу засміявся, почувши відповідь Кейла, і підняв великий палець.
«Ви теж сьогодні зірка! Дуже чудово!»
Кейл теж почав сміятися.
[«… І людина, і кронпринц поводяться дивно»]
Невидимий Раон пробурмотів собі під ніс.
Навіть Темний Ельф Бен і Гілсман, які прийшли охороняти їх, дивилися на них зі збентеженими виразами обличчя.
Однак Альберу й Кейлу було байдуже.
Вони двоє спілкувалися поглядами.
"Ми заробимо мільярди, якщо все це продамо. Рука та Імперія будуть у шоці, якщо про це дізнаються"
"Погоджуюся. Хіба це не чудово?"
Вони так легко заробили понад десять мільярдів галонів.
Скарби наразі лежали поруч із Чхве Ханом у кімнаті Кейла.
Кронпринц сказав, що їм слід залишити скарби майстру меча Чхве Хану. Було б погано, якби вони мали їх при собі під час участі в урочистостях.
Кейл погодився з Альберу. Він згадав, що сказав Ерухабен, позіхаючи.
"Хвіст теж зник"
Посланець Королівства Роан мав вирушити завтра вранці після короткої офіційної церемонії. Саме тому вбивця, що ховався в спальні Кейла, пішов.
"Вони, мабуть, десь поблизу вежі Ватикану, оскільки займаються таємними справами"
Можливо, їх викликали, щоб розслідувати справу з мертвою маною, яку Кейл наказав Чхве Хану розлити в задньому саду. Однак Кейл відігнав усі ці думки.
«Молодий пане Кейле, ходімо»
«Так, Ваша Високосте»
Альберу пішов попереду, а Кейл слідував за ним із широкою посмішкою на обличчі. Він здавався ще більш схвильованим, ніж тоді, коли сміявся разом із наслідним принцом.
Ша-а-а-а–
Альберу обернувся, відчувши порив вітру, що долинув ззаду.
«Мм? Вікно відкрите? Бене, поглянь»
«Так, ваша високість. Я негайно зачиню вікно»
Бен зачинив два відчинені вікна й знову почав вести їх. Кейл йшов за ними, коли Раон заговорив у його думках.
[«Людино, це ж ти щойно спричинив той вітер?»]
Вітер, що дув за спиною Альберу, був спричинений Звуком Вітру Кейла.
І Звук Вітру, і Кейл були в захваті від знахідки божественного предмета.