Розділ 161 — Якимось чином, Знову (1)

Кейл чув людей вдалині. Він не міг розрізнити, чи то були крики, чи вигуки. Багато незрозумілих голосів змішувалися між собою.

Кейл не відводив погляду від Кота й почав говорити.

«Гільсмане»

Кіт здригнувся.

«Так, пане!»

У ту мить Гільсман підійшов до Кота і простягнув до нього руки.

Кіт спробував швидко розвернутися й втекти. Однак через поранення в боці його передня лапа підкосилася, і Гільсман не пропустив цього моменту.

«Я його спіймав!»

Заступник капітана не міг міцно тримати пораненого Кота, тож робив усе можливе, щоб обережно тримати його, наближаючись до Кейла.

«Гррррр»

Кіт оголив ікла й випустив кігті. Здавалося, що його кігті ось-ось розріжуть шкіряні обладунки Гілсмана.

«Ай»

У цю мить Кіт почув зітхання. Одночасно на його тіло вилилася холодна рідина.

Це було зілля.

Кейл вилив зілля на Кота як тимчасовий захід, почавши говорити.

«Я не можу просто проігнорувати те, що лицар, який мене тут водив, отримав таку травму»

Кіт здригнувся. Заступник капітана Гілсман також здригнувся. Кейл стримав зітхання, побачивши погляд Гілсмана, який, здавалося, говорив, що той не має ні найменшого уявлення, спостерігаючи за Котячим Лицарем.

Кажуть, цей лицар родом із нетрів.

Корона будь-якої країни відбирає лицарів із рядових громадян за суворим співвідношенням. Бути обраним таким чином – це вже складне досягнення; а те, що цей громадянин родом із нетрів, означало, що він мав неабиякий талант і удачу.

Він згадав, що Гілсман розповідав про Котячого Лицаря.

"Кажуть, що дехто з його братів і сестер 15 років тому пішов до Вежі Алхімії. Його батьки, судячи з усього, точно люди"

Куди ж могли піти ті брати й сестри 15 років тому?

Чи не пішли вони до Дзвіниці Алхіміків?

У такому разі було б цілком логічно, що цей Лицар намагається вбити заступницю керівника.

Погляди Кейла та Кота все ще були прикуті одне до одного, ніби вони намагалися розгадати один одного. Кіт подивився на порожню пляшку з зіллям і на свої рани, що загоювалися, і почав говорити.

«…Що ти збираєшся зі мною робити?»

«Ти це кажеш після того, як тебе вже спіймали?»

На відповідь Кейла Кіт замовк.

Ти теж намагаєшся знищити алхімію?

Він здригнувся від цього запитання, і біль пронизав його тіло. Потім його рани загоїлися завдяки зіллю, і біль зник.

Він виріс у нетрях і розвинув свою кмітливість, живучи на межі виживання всередині палацу. Ця кмітливість підказувала йому, що він повинен піти з цією людиною.

Котячий Лицар чув голос Кейла Хенітуса, дворянина з Королівства Роан.

«Королівство Роан прибуло сюди, щоб розслідувати інцидент, спричинений Дзвіницею Алхіміків та Імперією 15 років тому»

15 років тому.

Ці слова зворушили Котячого Лицаря.

Він намагався ввібрати в себе спокійну поведінку Кейла.

«Ми хочемо викрити їхні злочинні гріхи перед усім світом. Ми хочемо показати світу, що Імперія та Дзвіниця Алхіміків зробили з мешканцями нетрів 15 років тому»

«…Я чув, що ти приїхав сюди, щоб розслідувати терористичний інцидент із магічною бомбою»

«Тоді чому я вилікував тебе і чому намагаюся врятувати?»

Кіт здригнувся, перш ніж почати говорити.

«…Врятувати?»

«Так»

Кейл повільно відійшов від темного кутка саду до яскраво освітленої ділянки. Потім він віддав наказ Гілсману.

«Гілсмане, я подбаю про все інше, тож обережно повертайся до палацу»

Експерт найвищого рівня.

Тепер і Гілсман став експертом.

«Так, молодий пане. Я зрозумів»

Гілсман промовив це впевненим тоном. Кейл обернувся. Його погляд спрямувався до входу в Палац Сонця, де все ще вирувало життя: люди виходили звідти.

Однак, не встигнувши зробити й кроку, він почув голос Котячого Лицаря.

«Я не можу жити»

"Що?"

Кейл спробував обернутися. Проте в ту мить він побачив, як через вхід витягують покоївку.

«Ха-ха-ха!»

Жінка, одягнена у вбрання, що свідчило про те, що вона була однією з допоміжних покоївок, сміялася, коли її витягували назовні. Один із лицарів, які її витягували, кинувся до Імперського Принца із серйозним виразом обличчя.

Кейлу це здалося дивним.

"Чому тут допоміжна покоївка?"

Незабаром витягли й допоміжного слугу.

Допоміжні покоївка та слуга.

На відміну від звичайних покоївки та слуг, які виконували видимі обов'язки, такі як догляд за дворянами та королівською родиною, допоміжні покоївки та слуги керували багатьма завданнями за лаштунками палацу.

Саме тому вони були всюди, проте вони не мали достатнього статусу, щоб перебувати в цьому банкетному залі, заповненому дворянами.

"Чому вони тут?"

Кейл знову перевів погляд на Кота.

У нього виникло погане передчуття.

Схоже, це ще не закінчилося.

«Молодий пане?»

Гілсман здивовано гукнув до Кейла, спостерігаючи, як той поспішає назад у його бік, але Кейл не відповів, підіймаючи підборіддя Кота в обіймах Гілсмана, який опустив голову.

«Що ти намагаєшся зробити?»

Котячий Лицар не міг дивитися Кейлу в очі, коли почав говорити.

«Я не знав, що посланець Королівства Роан прибув з такої причини»

«…Не тягни»

Кіт зустрівся поглядом із Кейлом, почувши його холодний голос.

«Ха-ха-ха-ха!»

Кіт чув сміх свого друга десь удалині.

Було вже запізно.

Він почав говорити.

«Я – Кіт, якого покинули ще в дитинстві. Мої батьки взяли мене до себе, і я зміг вирости разом зі своїми братами та сестрами. 15 років тому нас трьох обрали до Дзвіниці Алхіміків»

Кіт згадав слова своєї матері.

« Якщо ти підеш туди, зможеш їсти смачну їжу. Ти також зможеш досягти успіху. Однак ні в якому разі не показуй їм свою котячу подобу. Якщо буде важко, покладайся на свою старшу сестру та старшого брата »

Кіт був наймолодшим із трьох, які прямували до Дзвіниці Алхіміків.

Йому вдалося втекти, бо він був Котом, ні, бо на той час він був дуже маленьким кошеням. Він пробрався крізь брудну каналізацію, щоб ледь вибратися з Дзвіниці.

Його брат і сестра допомогли йому це зробити.

« Малий, перетворися на кота й тікай »

« Так. Роби, як сказала сестра. Хоча б один із нас зможе вибратися. Ти зможеш вижити »

Він ніколи не забував слів своїх старших брата і сестри, хоча вони були лише на один і два роки старші за нього.

Він повернувся до батьків, які на деякий час сховали його. Кіт, який був наймолодшим із п'яти братів і сестер, переховувався два роки, аж доки йому не виповнилося сім років. Потім він почав жити як наймолодший із шести дітей, кажучи, що йому п'ять років, хоча насправді йому було сім.

Усе це стало можливим завдяки його удачі та тому, що вони жили в нетрях, де майже не було адміністративного контролю.

«Я– ні, ми не забули про наших братів і сестер та друзів»

Хоча Дзвіниця демонструвала кількох дітей, щоб показати, ніби дітям з нетрів живеться добре, ті, хто бачив, як їхні брати, сестри та друзі заходили до вежі, продовжували ставити це під сумнів навіть після того, як стали дорослими.

Саме Котячий Лицар розповів їм правду й зібрав їх разом.

«Я почав рухатися з найбруднішого місця Імперії, щоб помститися»

Котячий Лицар швидко описав усе, що сталося.

«П'ять років тому ми створили організацію. Потім ми розійшлися по багатьох містах Імперії, щоб купувати бомби як у фальшивих, так і в справжніх алхіміків у підпіллі»

Кейл згадав, що він казав алхіміку Рей Стекеру.

« Фальшивий алхімік-алкоголік. Виготовляє отруту та невеликі бомби для підпільних організацій, які використовують їх у боротьбі одна проти одної »

Кейл міг припустити, куди потрапила частина отрути та невеликих бомб, виготовлених Реєм Стекером.

"Вони робили це по всій Імперії"

"Це мене доводить до сказу"

Кейл нарешті зміг почати складати шматочки пазла.

Так, цьому Коту було б важко самотужки спробувати вбити заступника керівника.

Кіт продовжував говорити.

«Я став лицарем три роки тому. Я був талановитим і найсильнішим»

Кіт, який був головою організації та найсильнішим у групі, взяв на себе завдання вбивства.

«Решту залучили як допоміжних слуг та допоміжних покоївок»

Найвища посада, яку міг обійняти хтось із нетрів – це допоміжний слуга або покоївка. Кіт-лицар подумав про членів організації, які останні кілька років прожили таке важке життя.

«Те, що ми бідні, не означає, що ми не можемо помститися. Сьогодні ми нарешті зробили свій крок»

Кейл зняв руку з Кота й обернувся.

Кіт чув голос Кейла.

«Маленькі бомби, які ти зібрав по всій Імперії, мабуть, сьогодні зібрані тут. І крім тих, кого спіймали, десь там ще є й інші»

Існувала велика ймовірність, що ті, кого спіймали й хто зараз сміється, були відволікаючим маневром.

Їхнє завдання полягало в тому, щоб полегшити пересування іншим.

Кейл поставив Коту запитання.

«Невеликі бомби, виготовлені за допомогою алхімії, не мають великої потужності. Вони не зможуть зруйнувати Палац Сонця»

Сила природи, що імітувала ману всередині цих алхімічних бомб, не робила вибух дуже потужним. Крім того, у порівнянні з магічними бомбами, що використовують ману, у них був низький відсоток успіху.

Лише ту магічну бомбу з таймером, що містила ману, можна було назвати алхімічною бомбою зі стовідсотковим відсотком успіху.

Звісно, Котячий Лицар знав, що бомб не вистачить, щоб зруйнувати Палац, але вони дійшли висновку, що зруйнувати його частину цілком можливо.

Це було святкування кінця року після війни з Королівством Віппер. Це свято, ймовірно, приверне увагу багатьох громадян. Ось чому вони мусили зробити це саме сьогодні.

Він вважав, що чим більше людей стане свідками цього, тим краще – так вони зможуть помститися й розкрити правду всьому світу.

Однак Котячий Лицар не міг нічого сказати цьому дворянину з Королівства Роан.

«…Мені дуже шкода. Ми збирали ці бомби протягом останніх п'яти років. Протягом останнього місяця їх потроху розміщували навколо однієї колони»

Знищення однієї колони.

Кейл зрозумів, що Кіт мав на увазі: вони вважали, що їхніх п'яти років зусиль вистачить, аби знищити одну колону.

«Мені справді шкода Королівство Роан. Однак бомби незабаром вибухнуть. Заблокувати удар буде важко»

Котячий Лицар зумів поранити, але не вбити, заступника керівника Дзвіниці.

Оскільки так сталося, їм потрібно було хоча б помститися Імперії. Він із самого початку співчував посланцю Королівства Роан, але тепер це почуття стало ще сильнішим.

Кіт бачив, як Кейл повільно обертається до нього. Кейл дивився на нього. Котячий Лицар раптом відчув моторошне передчуття.

Кейл почав говорити.

«Ти, божевільний виродок, що ж такого тобі зробили люди Королівства Роан?»

«…Це заради вищого блага»

«Сраки благо»

Почувши відповідь Кейла, Котячий Лицар не міг не опустити голову. Потім він почав говорити.

«Ось чому я не маю жодного бажання далі жити»

«Яка маячня»

Кіт здригнувся.

Кейл Хенітус. Він був одним із тих, на кого Імперія звертала особливу увагу, бо мав репутацію справедливого й шанованого аристократа.

Лицар озирнувся на Кейла, почувши такі слова з його вуст, але Кейл не дивився на нього. Біля ніг Кейла закружляв вітер.

«Гілсмане»

«Так, пане»

«Подбай, щоб він не наклав на себе лапи»

«Так, пане»

Тіло Кейла почало рухатися вперед. Він почув тихий голос Котячого Лицаря за спиною.

«…Вже запізно. Бомби, мабуть, вже запалені»

Кейл чув у голові голос Раона.

[«Людино, ми врятуємо їх!»]

Кейл швидко рушив уперед.

Йому ще було багато чого запитати у Котячого Лицаря.

Йому потрібно було дізнатися, як їм вдалося розмістити стільки бомб навколо колони, уникаючи при цьому охоронців, а також що вони збиралися робити далі.

Однак перед цим йому потрібно було зробити дещо інше.

Кейл побачив вхід до Палацу Сонця.

«Молодий пане Кейле!»

Далтаро, дипломат, який очолював посольство, махав йому рукою, сповнений подиву й радості.

Він також бачив поруч кронпринца.

«…Ти!»

Альберу вигукнув з подивом, спостерігаючи, як Кейл швидко наближається до них, але замовк, почувши те, що раптово сказав Кейл.

«…Блять!»

Кейл знову рушив уперед.

Альберу стежив за рухами Кейла, і його очі широко розширилися.

Він побачив хаос біля входу до Палацу Сонця.

Там також було багато членів посольської делегації. Вони або розмовляли з імперськими чиновниками, або проходили перевірку документів, виходячи з входу.

Більшість із них були чиновниками нижчого рангу.

Чиновники вищого рангу втекли першими.

Погляд Альберу спрямувався на одну з колон Палацу Сонця.

«Що за…!»

Один зі слуг, який мав би бути разом з рештою, стояв на колоні.

Псс-с-с-с.

Тіло того слуги було охоплене вогнем.

«Ааааааа!»

«Ах, що це таке?»

Вони знову почули крик.

Слуга, охоплений вогнем, ні, допоміжний слуга, який вкрав одяг слуги, прилип до колони. З його руки на землю впала невелика бомба.

Кейл згадав слова Кота.

« …Вже запізно. Бомби, мабуть, вже запалені »

Так. Бомба вже була запалена.

[«Людино, ще не пізно»]

Слова Раона також були правильними.

Кейл простягнув руку. Вітер вистрілив з його долоні, наче стріла. До вітрової стріли додалася магія Раона.

Це був єдиний спосіб приховати магію Раона від імперського майстра меча та заступниці керівника Дзвіниці.

«Угх!»

Допоміжний слуга, що прилип до колони, впав під дією вітру, який створив Кейл.

Бум!

Кейл почув вибух і відчув, як земля почала гуркотіти.

Одна з великих колон Палацу Сонця – земля під нею, до якої прилип допоміжний слуга – вібрувало.

Вибух уже почався.

[«Людино, чи можу я зараз самостійно застосувати магію? Якщо я це зроблю, вони дізнаються, що хтось поруч із тобою! Майстер меча впізнає мою величну й могутню магію!»]

Кейл бачив імперського принца. Поруч із ним також стояв майстер меча Хутен. За ними йшли Альберу та Далтаро, які обидва прямували до нього.

Кейл поглянув на Альберу, Далтаро та решту посланців.

У цю мить у голові Кейла пролунав голос.

[«Ти хочеш пожертвувати собою?»]

"Пожертвувати? Яка нісенітниця"

Бум, бу-у-у-ум!

Десятки бомб вибухнули й похитнули фундамент колони.

Видовище людей, які намагалися вибігти зі входу до Палацу Сонця, нагадувало сцену з пекла.

Кейл почав говорити.

«Допоможи мені»

Кейл простягнув руки.

Його тіло почало здригатися. Щит, що оточував його тіло, вперше за довгий час почав рухатися.

Грухк.

Середина колони, яка тремтіла, відламалася. Відламана частина колони повільно почала нахилятися вниз.

Кейл заговорив.

«Ми підтримаємо це»

[«Гаразд»]

Саме в цю мить.

Альберу, який йшов у бік Кейла, зупинився. З його вуст пролунало ім'я Кейла.

«…Кейле Хенітус»

Наразі була ніч.

Посеред темряви з'явилося велике сріблясте світло.

Це сріблясте світло виходило від Кейла.

[Примітка: в англійському перекладі використовуєть слово "королівський" слуга/покоївка, бо відрізняються від звичайних слуг. Проте з контексту вони ніби мають менше прав, тож вирішив використовувати "допоміжних"]