Розділ 164 — Якимось чином, Знову (4)

Альберу почав хмуритися.

«Чому?»

Спочатку він запитав у Кейла, у чому справа.

Він побачив, як Кейл Хенітус жестом запрошує його підійти ближче до ліжка. Він хотів зневажливо посміхнутися, але вирішив підіграти, оскільки Кейл був пацієнтом.

Кейл нахилився до кронпринца й прошепотів йому на вухо.

«Сер Рекс вирішив приєднатися до нас»

"Рекс?"

Альберу не міг пригадати, хто це такий. Однак, побачивши руде волосся Кейла, він згадав про Рекса.

Альберу поглянув на Кейла.

«Ти божевільний виродок»

Він не зміг стриматися від лайки. Темний ельф Кора, що стояв поруч, здригнувся, але заспокоївся, побачивши вирази облич лицарів Кейла.

«Чому?»

Кейл відповів, почувши, як Альберу ще раз запитав його.

«Я впевнений, що певна інформація про сера Рекса поширилася принаймні серед знаті в столиці»

Альберу кивнув. Навіть такий чужинець, як він, отримав інформацію про лицаря на ім'я Рекс. Альберу пригадав собі те, що йому розповіли.

Лицар, який походив із нетрів.

«…З нетрів?»

Кейл відреагував на думки, що повільно формувалися в голові Альберу.

«Це той, хто втік із Дзвіниці Алхіміків і знає правду»

«…Нам треба його врятувати»

Кейл швидко додав.

«Я вже врятував його»

Кейл бачив, як Альберу занурився в глибокі роздуми.

Альберу не знав про божественні предмети.

Однак він знав про більшість інших речей.

Про Святого та Святу Діву.

Про алхіміка, який не належить до Дзвіниці.

Саме через них Кейл дізнався про Дзвіницю Алхіміків та плани Імперії. Ось чому Альберу миттєво зрозумів цінність сера Рекса.

Альберу почав говорити.

«Яке відношення ця людина має до того, що ти виступаєш як герой? Хіба ти не ненавидиш бути в центрі уваги?»

Кейл, якого знав Альберу, не любив бути в центрі уваги.

Кейл це визнав.

«Я це точно ненавиджу»

Коли ти в центрі уваги, на тебе накладається багато обмежень. Ти також мусиш стежити за тим, як поводишся серед людей. Навіть якщо Кейл був типом, якому байдуже, що думають інші, уникнення уваги було найкращим способом вести тихе ледарське життя.

Однак цього разу все було гаразд.

Кейл відповів Альберу, який дивився на нього.

«Але цього разу все гаразд. У майбутньому я планую висунути героїв, які змусять людей забути моє ім'я»

«Ха»

Альберу провів рукою по обличчю.

«Мабуть, ти плануєш зробити героєм і Рекса»

Кейл почав посміхатися.

«Ми змусимо людей втратити віру в корону та дворян. Хіба нам не потрібен хтось, хто займе їхнє місце?»

Альберу нічого не сказав. Він поділяв думку Кейла.

«Лицар із нетрів. А також той, хто напав на заступника керівника, щоб розкрити правду, приховану в темряві»

Погляд Альберу став схожим на погляд Кейла.

«Добре. Дуже добре»

Він був задоволений поточною ситуацією.

Вони отримають чималий прибуток, доки Рекса не спіймають.

"Я впевнений, що цей негідник не відправив би його туди, де його могли б спіймати"

Кейл напевно ретельно продумав, куди помістити Рекса. Альберу почав говорити.

«Буде вигідно, коли ти отримаєш медаль і станеш популярним»

Ставлення Імперії до делегації Королівства Роан уже значно покращилося.

Це сталося через інцидент минулої ночі.

Імперія зосередилася на своїх високопоставлених дворянах і не могла приділити уваги дворянам нижчого рангу, зокрема членам посольства нижчого рангу.

Крім того, їм також довелося запобігати поширенню новин про замах на заступника керівника Дзвіниці.

Саме тому вони не завадили витоку інформації про Кейла.

Оскільки це все одно стало б відомо, вони без вагань дозволили, щоб дії іноземного аристократа – що мало б найменший вплив на Імперію – стали головним предметом уваги.

Завдяки цьому новини про вчинки Кейла поширилися, як пожежа.

Хоча він і був іноземним аристократом, той факт, що він запобіг "Терористичному Інциденту на Площі" в Королівстві Роан, а також те, що в Імперії не було жодних хороших новин з часів війни з Королівством Віппер, зробили цю історію чудовою новиною для Імперії.

Альберу підвівся. У нього було багато справ.

«Відпочинь трохи»

«Так, Ваша Високосте»

Кейл кивнув і знову ліг. Альберу клацнув язиком, побачивши дії Кейла, але на його обличчі відбивалися занепокоєння та жаль, коли він відчинив двері спальні.

«Як він, Ваша Високосте?»

Альберу поглянув на Далтаро та імперського адміністратора, що стояв поруч, і похитав головою. Однак слова, що виходили з його вуст, суперечили його діям.

«Молодий пан Кейл у порядку»

Проте той факт, що його слова не збігалися з діями, ще більше вразив Далтаро. Він замислився, чи не варто йому зайти всередину й запитати, як почувається Кейл.

Однак Альберу сказав щось, що змусило його передумати.

«Вчора він надто сильно вичерпав свої сили. Треба дати йому відпочити»

«Так, Ваша Високосте»

«До того ж, у нас ще багато справ»

«…Справді, Ваша Високосте»

Далтаро розумів, що Альберу мав рацію.

Альберу завітав до Кейла по дорозі до імперського принца, який взяв на себе керівництво над цією справою. Саме тому Далтаро супроводжував його як керівник делегації.

«Ходімо»

Далтаро та решта на наказ Альберу пішли від спальні Кейла.

У той момент Кейл лежав на ліжку і їв печиво, яке приніс йому Раон. Чхве Хан, який провів довгу ніч, підійшов до нього й прошепотів на вухо.

«Пан Біллос запитав, чи може він з вами побачитися»

«Приведи його»

Чхве Хан знову рушив за наказом Кейла.

Через кілька годин Біллос з Торгівельної Гільдії Флінна увійшов до спальні Кейла, сказавши, що приніс дорогоцінний чай, який допоможе Кейлу розслабитися.

Він сів на стілець поруч із ліжком Кейла й безперервно витирав піт з чола.

На товстому обличчі Біллоса був піт, хоча на дворі була середина зими. Кейл почав розмову з Біллосом.

«Дякую»

«Молодий пане-нім!»

Зрештою, Біллос підвищив голос, щоб звернутися до Кейла.

«Що?»

Недбала реакція Кейла змусила Біллоса замовкнути.

Біллос повідомив Рексу місцезнаходження своєї таємної резиденції. Ні, він зачинив Рекса у своїй таємній резиденції.

Погляд Біллоса звернувся до Чхве Хана, коли він згадував хаотичні події минулої ночі. Чхве Хан лагідно посміхнувся йому, коли їхні погляди зустрілися.

Однак слова, які Чхве Хан вимовив після того, як таємно евакуював друзів і родину Рекса, а потім зачинив Рекса в таємній резиденції, не давали йому спокою.

Рекс хотів бути разом зі своєю родиною та іншими членами організації.

Однак Біллос вирішив, що це неможливо. Інші члени організації будуть у безпеці в таємних стежках і невідомих печерах нетрів, оскільки Імперія не знала їхніх особистих даних, проте такий, як Рекс, чия особистість була цілком відома, мав перебувати десь, де він міг би бути в безпеці від магії.

Таємна резиденція Біллоса була місцем, захищеним щитом від будь-якої магії, адже її створив дядько Біллоса, Одеус – правитель північно-західного підпільного світу Королівства Роан – на випадок надзвичайних ситуацій, коли він перебував в Імперії.

Біллос згадав, що сказав Чхве Хан Рексу, коли замикав його там.

« Ти – небезпечна бомба. Якщо ти вибухнеш, то вб'єш не лише себе. Ти вб'єш усіх, хто причетний до цього інциденту. Тож тихо сиди тут, як мертвий щур »

Він ніколи не очікував таких слів від Чхве Хана, якого вважав чистим і мовчазним хлопцем.

« Можливо, тобі байдуже, що інші люди постраждають заради вищого блага, але я поставлю на перше місце свою сім'ю – те, що після стількох зусиль вдалось здобути »

Біллос також не очікував, що у Чхве Хана можуть бути такі думки.

Наскільки Біллос знав, у Чхве Хана не було сім'ї. Ні, у нього не було кровних родичів.

"Тож сім'я Чхве Хана, мабуть, це…"

Кейл прямо запитав Біллоса, який відвернувся від Чхве Хана й тепер дивився на нього.

«На що, в біса, ти дивишся?»

«… Нічого такого»

Біллос відігнав ці думки й дістав магічний мішок.

«Ось речі, які ви просили»

Кейл вказав на стіл, і Біллос поклав мішок на нього. У цей момент Кейл запитав його:

«Скільки ти знаєш про Королівство Каро?»

«Перепрошую?»

«Чому ви раптом заговорили про Королівство Каро?»

Біллос сподівався сьогодні поговорити з Кейлом про інші справи. Адже він був купцем. Він добре уявляв собі, чим займався Кейл досі, а також причину його вчинків минулої ночі.

Саме тому він хотів отримати вигоду від тих небезпечних дій минулої ночі.

«Вибачте, молодий пане. Гадаю, спершу мені слід доповісти вам про минулу ніч»

«Не треба»

«Вибачте?»

«Я впевнений, що ти про все подбав»

Біллос замовк.

Раніше, коли він прямував до палацу,

Біллос зібрав інформацію, яку почув від Чхве Хана, а також усі відомості, які зміг дістати по всій столиці, щоб підтвердити деякі речі.

Палац Сонця. Хоча він не бачив його на власні очі, але чув, що це палац із розкішним і великим залом. Одна з колон вежі того палацу почала руйнуватися.

Людина, що стояла перед ним, самотужки запобігла її падінню.

Потім він закашлявся кров'ю, і його довелося підпирати, щоб відвести до спальні.

Біллос подумав, що сьогодні Кейл виглядав блідішим, ніж зазвичай. У цей момент Кейл поставив йому запитання.

«Біллосе, як ти думаєш, чому я доручив тобі це завдання?»

Він уже визначив відповідь на це запитання.

Біллос почав говорити.

«Мабуть, ви вважаєте мене надійним»

«Звісно»

Біллос стримав зітхання.

Він уже не пітнів, як порося. Він відчував полегшення.

«Молодий пане, ви маєте на увазі аукціонний дім у Королівстві Каро?»

Кейл кивнув Біллосу, який швидко зрозумів його наміри. Він уже обговорив це й з кронпринцом.

З речей, які вони знайшли в таємній кімнаті, з двома з них потрібно було щось зробити. Справа в тому, що Королівству Роан було б складно публічно впоратися з цими двома предметами.

«Я хочу взяти участь у VIP-аукціоні таємного аукціонного дому»

«…Наступний – це новорічний аукціон у лютому. Ви саме про нього говорите?»

«Так»

Королівство Каро.

Воно було відоміше своїм аукціонним домом, ніж забороненою зоною-пустелею, де ховалися Темні Ельфи.

Цей VIP-аукціон був найтаємничішим, але водночас публічним аукціоном у дивно розвиненому Королівстві Каро.

У книзі [Народження Героя] йшлося про цей аукціон у розділі, присвяченому Королівству Каро.

«Біллосе, це можливо?»

VIP-аукціон.

Була причина, чому ані Кейл, ані кронпринц не брали участі під своїми іменами.

Ці два предмети, які вони знайшли в печері під таємним столом, спочатку мали власників. Навіть Кейл не міг зрозуміти, як вони опинилися в труні Папи.

Однак загальновідомо, що ці два предмети досі перебувають у володінні їхніх первинних власників.

«Так, пане, це можливо. Ви хочете виставити щось на аукціон?»

«Ні»

Біллос почав хмуритися.

Навіщо йому йти, якщо він не планує виставляти речі на аукціон?

Кейл не відповів на запитання Біллоса й дав йому ще одне доручення.

«Чи можеш ти надіслати запрошення двом особам?»

«Запрошення?»

«Так. Запрошення, у якому їм буде запропоновано взяти участь у лютневому аукціоні»

«… Розумію. Мені просто треба зробити це таємно?»

«Так. Зроби так, щоб вони не змогли впізнати, хто ми такі»

«Звучить чудово»

Кейл сказав Біллосу ще одне.

«Я подбаю про те, щоб ти отримав комісію за ці угоди»

«… Звучить як велика угода»

«Так і є»

Біллос кивнув і підвівся.

«Побачимося наступного року, молодий пане. Мабуть, у лютому мені слід вирушати на територію Хенітус?»

«Ні»

Кейл повідомив Біллосу місце їхньої наступної зустрічі.

«Територія Ґ'єрре»

«… Розумію. Ви будете там з початку нового року?»

Біллос спокійно запитав, навіть почувши несподівану відповідь про територію Ґ'єрре. Кейл похитав головою.

«Не можу сказати напевно. Ймовірно, я вирушу з Півночі на територію Ґ'єрре»

«З Півночі?»

«Так»

Біллос більше нічого не запитував. Він зрозумів, що Кейл проведе деякий час або на північному заході, або на північному сході Королівства Роан, перш ніж у лютому вирушити на територію Ґ'єрре.

Однак Північ, про яку говорив Кейл, не була жодною з цих локацій.

Заступник капітана Гілсман проводжав Біллоса, а Чхве Хан поставив Кейлу запитання.

«Кейле-нім, чи відкладаємо ми справу щодо молодого пана Антоніо до лютого?»

«Нам доведеться. Я затримався в Імперії довше, ніж очікував»

Перебування в Імперії довше, ніж очікувалося, зірвало його плани.

Йому довелося відкласти на пізніше план щодо використання слабкості молодого пана Антоніо Ґ'єрре.

Кейл знизав плечима, дивлячись на Чхве Хана, який, здавалося, був стурбований тим, що їхні плани довелося змінити.

«У нас немає іншого вибору. Скоро Новий рік. Хіба ми не повинні зустріти Новий рік вдома, з родиною?»

«Угу»

Чхве Хан тихо вигукнув. Кейл почав гладити круглу голову Раона, який раптово з'явився, продовжуючи говорити.

«Я обіцяв, що буду вдома на Новий рік, тож мушу йти»

Він пообіцяв і батькові, і Он, і Хону, що проведе Новий рік вдома. Він мусив дотриматися своєї обіцянки.

«Ти ж згоден?»

«Ви праві. Кейле-нім, ви, безперечно, праві»

Чхве Хан невинно посміхнувся, кивнувши головою. Кейл подивився на Чхве Хана, а потім розповів двом Драконам і одній людині про їхні найближчі плани.

«Ми проведемо Новий рік вдома, а потім вирушимо на північ»

«Людино, ми поїдемо до Китів?»

«Так»

Вітіра часто згадувала про угоду щодо морського шляху. Кейл планував підготувати місце для племені Тигрів, перш ніж вирушити на північ на зустріч із племенем Китів.

«Але це ще не все»

Він підняв магічний мішок, який приніс Біллос, і вручив його Ерухабену та Раону. Ерухабен, який до цього дивився на Кейла з підозрілим поглядом, взяв мішок і запитав.

«Це інгредієнти для алхімії?»

«Так, пане»

Чорний Дракон широко розплющив очі, почувши відповідь Кейла, і почав вигукувати.

«Тепер ми можемо створити вогняний стовп!»

Мішок був повний інгредієнтів, які використовували для створення імперського вогняного стовпа.

Ерухабен посміхнувся, відповідаючи:

«Звісно. Цей великий Дракон може створити що завгодно, якщо тільки в мене є інгредієнти, малий»

Кейл спостерігав за стародавнім Драконом, який виглядав трохи втомленим, і думав про те, що до його списку справ на Півночі додалося ще одне завдання.

Раон подивився на Ерухабена блискучими очима й запитав:

«Коли ми зможемо це використати?»

Золотий Дракон здригнувся.

Цей вогняний стовп мав стати вдосконаленою версією того, що створила Імперія. Хоча в процесі їм потрібно було провести кілька випробувань, вони не могли використовувати його як заманеться.

Саме тому йому було нелегко відповісти на це запитання.

Чорний Дракон та Ерухабен мовчки поглянули один на одного.

Однак хтось невимушено відповів на запитання за них.

Це був Кейл.

«Мабуть, на початку наступного року?»

«Гм?»

«Гм?»

Обидва Дракони повернулися до Кейла, який невимушено додав:

«Буде тепло, якщо розпалити багаття десь у холоді»

На обличчі Золотого Дракона Ерухабена з'явився запитливий погляд.

"Тепло? Я впевнений, що він знає, що це не обмежується лише таким рівнем сили?"

У ту мить він почув голос Раона.

«Давайте покажемо це й Китам!»

«Звісно»

«Хаааа»

Кейл проігнорував зітхання Ерухабена і знову ліг на ліжко.

Було приємно грітися взимку, а найкраще – лежати під ковдрою, щоб зігрітися.

Однак за кілька днів він піднявся на вітряну платформу.

Голос одного з адміністраторів лунав у цьому районі через магічний підсилювач.

«Зараз ми вручимо медаль хороброму молодому пану Кейлу Хенітусу, який проявив самопожертву в Імперії!»

"Мені подобається те, що він сказав"

Кейл дивився вперед, занурившись у ці думки.

Імператор вітав його доброзичливою посмішкою.

За його спиною, на площі перед Імператорським палацом, стояла величезна юрба, яка дивилася на нього.