Розділ 165 — Якимось чином, Знову (5)

Кейл не звертав уваги на жодний із поглядів, спрямованих на нього.

[«Людино»]

Однак його турбували слова Раона.

[«Я пишаюся тобою. Це чудове відчуття. Ми це зробили»]

Кейл намагався з усіх сил ігнорувати емоційного Чорного Дракона. Він повернув голову в бік Імператора, який стояв на один рівень вище за нього.

Імператора можна було побачити лише в такій ситуації. Однак думки Кейла, коли він дивився на Імператора, не стосувалися того, наскільки славною нагодою було побачити його.

"Хіба вони не казали, що його тіло слабке?"

Він чув, що Імператор настільки ослаб, що те, що він досі живий – майже диво. Так само було й із колишнім Імператором.

"Не дивно, що вони так цінують Імператорського Принца"

Це було одним з описів Імператорського Принца Адіна у книзі [Народження героя].

< Імператор переніс свою жадібність на Адіна, а той використав це на свою користь. >

Імперський принц народився з міцним тілом і мав талант до фехтування. Адін, який народився з тими якостями, про які імператор міг тільки мріяти, використав це, щоб імператор покладався на нього.

Крім того, Адін засвоїв бойові мистецтва, які ослабли через два покоління слабких імператорів.

«Кейле Хенітус»

Єдиний імператор Західного Континенту вимовив ім'я Кейла.

Кейл офіційно висловив свою повагу, а імператор дивився на нього, продовжуючи говорити.

«Твої дії під час вибуху в Палаці Сонця були мужніми й прекрасними»

Його голос підсилювався за допомогою магічного підсилювача.

«Такий іноземець, як ти, зробив те, що було б важко зробити навіть одному з громадян нашої Імперії. Палац Сонця не впав, і багато людей вижили завдяки твоїм діям»

Кейл спостерігав за обличчям імператора, коли той хвалив його вчинки. Імператор справді виглядав кволим.

"Але вони все одно як дві краплі води"

Хоча їхнє фізичне самопочуття відрізнялося, і імператор, і імператорський принц мислили однаково.

Кейл швидко придушив свої думки, вдаючи з себе шанобливого молодого аристократа, дивлячись на імператора. Імператор підняв голос.

«Я тут, щоб вручити такому хороброму юнакові Почесну медаль Могору третього ступеня, а також кілька інших скарбів!»

Срібну медаль прикріпили до сорочки Кейла.

Ву-у-у-у–

Площа наповнилася вигуками радості.

Імператор поплескав Кейла по плечу.

«Ти добре впорався»

Кейл бачив його щирість. Адже йому все-таки вручили медаль третього ступеня.

Серед безлічі медалей медаль третього ступеня з назвою Імперії Могору була надзвичайно високою честю.

Медаль першого ступеня призначалася чиновникам, які відзначилися видатними заслугами.

Медаль другого ступеня – військовим героям.

Медаль третього ступеня – особам, які здійснили зразкові вчинки на благо нації.

Медаль третього ступеня була найвищою нагородою, яку міг отримати іноземець, і Кейл був єдиним, хто отримав цю честь за довгий час.

"Мабуть, це тому, що Імперія останнім часом нічого хорошого не зробила"

В очах інших королівств Імперія виглядала так, ніби раз за разом зазнавала поразки.

Вони втратили Замок Мейпл, їхній палац було зруйновано, а заступника керівника Дзвіниці ледь не вбили в Палаці Сонця.

У такій ситуації перед ними з'явився сяючий маяк з іменем Кейл.

[«Людино, я дуже пишаюся тобою! Можливо, ти слабкий, але твоє серце чисте!»]

Кейл проігнорував слова Раона.

«Чому б тобі не поділитися своїми думками?»

Імператор вказав на площу за спиною Кейла.

Це було частиною програми перед тим, як йому вручили скарб.

Кейл вклонився імператору, а потім повільно обернувся до площі.

Він побачив, що площа була заповнена людьми.

[«Людино! Біллос знаходиться від тебе на 3-й годині, біля фонтану!»]

Погляд Кейла мимоволі звернувся до фонтану. Адже саме туди він і наказав Біллосу прийти.

"Вони всі тут"

Біллос, алхімік, і навіть Чхве Хан із Котом на руках – усі були там. Хоча він не міг розгледіти їхніх облич, бо вони були занадто далеко, він впізнавав їхні силуети.

Кейл оглянув площу.

Люди вітали його й з нетерпінням чекали на його слова.

Кейл почав говорити.

«Я дуже щасливий»

Молодий аристократ справді виглядав щасливим.

Люди на площі вітали молодого аристократа, який радів, отримавши імперську медаль. Їм було приємно, що цей молодий аристократ, здавалося, вважав це за честь.

Вони чули про вчинки цього аристократа, що стояв на трибуні.

Вони були шоковані, коли дізналися, що Палац Сонця зазнав теракту. Однак ніхто не постраждав, і Палац Сонця теж не зруйнувався.

Звісно, це не мало до них великого стосунку. Більшість людей, яких врятували, були аристократами.

Саме тому єдине, що вони робили – це аплодували.

Кейл, звісно, знав про це.

«Я радий, що зміг врятувати інших. Я радий, що зміг виконати свої обов'язки»

Подальші слова Кейла змусили вирази облич людей дещо змінитися.

Він не був радий отримати медаль.

І на цьому все.

Кейл поглянув на Імператора, а площу заполонило відчуття розчарування через таку коротку промову.

«…Мабуть, настав час для скарбу»

Імператор зробив жест, і хтось підійшов із довгою скринькою. Імператор відчув, що щось не так, спостерігаючи за Кейлом, який дивився на скриньку, обгорнуту оксамитом.

Він відчував певне вагання.

Шляхтич, який щойно сказав, що радий, мав скутий вираз обличчя.

Він також бачив, як той поглядає на нього.

Імператор звик до такого вигляду. Це був вираз обличчя людини, яка хотіла щось сказати, але вагалася, бо перебувала перед імператором.

«Ти хочеш щось сказати?»

Імператор стримав кашель, викликаний холодним вітром, і запитав.

«…Нічого, Ваша Величносте»

«Я запитаю тебе вдруге. Говори вільно»

"Я запитаю тебе вдруге"

Ці слова змусили вираз обличчя Кейла Хенітуса змінитися, ніби він зважився, і він почав говорити.

«Ваша Величносте, я не знаю, що це за скарб…»

«Ось так»

Імператор побачив у його очах той сміливий вираз, який час від часу зустрічав у молодих дворян.

«Ваша Величносте, чи можу я обміняти цей скарб на щось інше?»

«Ох»

Імператор добре розумів, що відбувається.

Його погляд спрямувався на імператорського принца, який стояв прямо під трибуною.

« Батьку, його вважають справедливим молодим дворянином »

« Вважають? »

« На думку іноземців »

Імператор знав, що виходить, коли поєднати почуття справедливості та молодість.

«На що ти хочеш його обміняти?»

Імператор побачив, що обличчя Кейла проясніло, щойно той почув його лагідний тон. Кейл широко посміхнувся.

[«Людино, ця посмішка виглядає так підозріло!»]

Кейл проігнорував Раона й почав говорити. Розмова між ними двома підсилювалася, тож її могла чути вся площа.

«Мій друг сказав мені таке…»

"Друг?"

Несподіване слово збило людей з пантелику.

Те саме сталося і з Імператором. Кейл продовжував говорити.

«Він сказав, що світло освітлює темряву»

Вирази облич людей змінилися.

Більшість із них згадала одну конкретну фразу.

"Сонце знаходить темряву й осяює її своїм світлом"

Ця фраза була відома як основа вчення Церкви Бога Сонця.

Хоча слова були сформульовані інакше, вони все одно змусили людей задуматися.

«Мій друг також сказав таке…»

Цей друг, про якого говорив Кейл, міг бути лише однією людиною.

Це був Святий Джек.

«Світло не слабшає, якщо ним ділитися»

Сонце достатньо величне, щоб осяяти світлом усі форми життя.

Це дивним чином змусило їх згадати вчення церкви. Хоча це не було те саме, послідовники Бога Сонця не могли не згадати свої вчення.

Навіть якщо Церква Бога Сонця й скоїла такі звірства, в Імперії все ще було багато вірян.

Керівники церкви вчинили так, що суперечило її вченням. А тепер хтось, хто не мав жодного стосунку до Церкви Бога Сонця, змушував їх згадати її вчення.

Голос Кейла лунав на площі.

«Ось чому я хочу поділитися»

Він звучав щасливо й захоплено.

«Адже світло не зміниться, навіть якщо я змінюся»

Віряни Церкви Бога Сонця по-різному сприйняли слова Кейла.

Сонце все одно не зміниться.

Один із громадян, що дивився на трибуну, пробурмотів собі під ніс.

«Давно вже такого не було»

Давно вже він не відчував цих вчень у своєму серці.

Однак були й такі, хто також розмірковував про ці вчення у своїх думках.

Імператор був одним із них.

Його погляд на мить став гострим, а потім знову став звичайним.

Молодий аристократ, який сміливо поставив запитання і, здавалося, чекав на відповідь, виглядав як цілком звичайний, наївний аристократ, який вірив, що може створити прекрасний світ.

"Схоже, він зробив це ненавмисно"

Імператор подумав, що Кейл навмисно не поділяв вчення Церкви Бога Сонця.

"Але зараз це не найголовніше"

Імператор не упустив нагоди підвищити власний авторитет. Він почав говорити.

«Ти бажаєш не отримувати цей скарб, а натомість поділитися ним з іншими?»

«Я хотів би це зробити, якщо це можливо, Ваша Величносте»

Імператор голосно розсміявся, а потім промовив так голосно, щоб це почули громадяни.

«Я приймаю прохання Кейла Хенітуса! Ми відкриємо зерносховища й роздамо нужденним громадянам їжі на суму, що перевищує вартість цього скарбу!»

Обличчя громадян осяяли. Імператор продовжив говорити, не давши їм навіть почати радісно вигукувати.

«Я також подарую цьому щедрому Кейлу Хенітусу цей скарб, як і планував!»

Імператор вдавав із себе милосердного правителя, а громадяни вітали його оплесками.

Вуу-у-у-у-уа–

Вони аплодували ще палкіше, ніж раніше.

Громадяни енергійно аплодували Імператору та молодому іноземному аристократу. Площа, яка була тихою з часу падіння Церкви та поразки від Королівства Віппер.

Один із мешканців, не перестаючи аплодувати, почав говорити.

«Було б чудово, якби той аристократ став частиною нашої Імперії?»

«Правда ж? Але погляньте! Наш Імператор теж такий щедрий!»

«Мабуть, це правда. Хай там як, той аристократ – цілком пристойна людина!»

Лунало багато голосів, що вихваляли Кейла.

«Як його звали, нагадай?»

«Кейл Хенітус»

«Ооо. Розумію. Він належить до Церкви Бога Сонця?»

«…Не знаю. Але він здається доброю людиною. І він мужній. Такого аристократа рідко зустрінеш»

«Правда!»

Алхімік-алкоголік Рей Стекер оглянув галасливу площу. Потім він подивився на Кейла розгубленим поглядом.

Рей чув, що Кейл – це той біловолосий священник. Він також чув про сера Рекса.

Рекс теж дивився на Кейла, який стояв на трибуні. На його обличчі був складний вираз.

У цей момент вони обоє почули голос Біллоса.

«Молодий пан зробив те саме в Королівстві Роан. Він анітрохи не змінився»

«У Королівстві Роан?»

На запитання Рея Біллос кивнув і навмисно підвищив голос.

«Він також самотужки запобіг терористичному інциденту на площі Королівства Роан, але не хотів ніякої іншої честі, окрім радості від порятунку інших. Він турбувався лише про тих, хто, можливо, досі страждає»

Громадяни, які почули його слова, були вражені. Їхній погляд на Кейла почав змінюватися. Водночас підлеглі, яких Біллос розставив по всій площі, розповідали історії про Кейла.

Про аристократа, який також наразив себе на небезпеку під час терористичного інциденту на площі Королівства Роан.

Мало того, про людину, яка приїхала брати участь у розслідуванні терористичного інциденту у Ватикані.

Ці історії продовжували поширюватися по всій площі.

Алхімік-алкоголік Рей ледь не задихнувся, почувши розповіді Біллоса.

«…Яка дивовижна людина»

Чхве Хан, який досі стояв там незворушно, раптом заговорив.

«Кейл-нім завжди був таким»

Чхве Хан промовив це з гордістю в голосі. Рей і Рекс, відчувши сильну впевненість у словах Чхве Хана, не могли не поглянути на Кейла з дивним виразом обличчя.

Кейл спустився з трибуни, коли імператор розпочав коротку промову.

Внизу він побачив принца Адіна.

Той, хоч і намагався з усіх сил зберігати посмішку, не виглядав надто щасливим. Причиною цього були несподівані дії Кейла. Адін почав наближатися до Кейла, мабуть, щоб поговорити про це, але раптом зупинився.

Причиною став Альберу.

«Чому ти не сказав мені, що збираєшся зробити щось подібне?»

«Прошу вибачення, Ваша Високосте. Ця ідея раптово спала мені на думку, коли я був там, нагорі»

Докірливий тон Альберу змусив Кейла вклонитися Альберу та Адіну.

Це змусило Адіна посміхнутися, і він поплескав Кейла по плечу.

«Не треба вибачатися. Дякую, що дбаєте про наших громадян»

«Дуже дякую за розуміння»

Адін, який спостерігав за Кейлом, що, здавалося, відчув полегшення, почув, як Альберу знову заговорив.

«Ти зробив щось подібне під час останнього терористичного інциденту. Ти завжди ставиш інших вище за себе»

Почувши, що Кейл вчинив так само й минулого разу, вираз обличчя Адіна трохи змінився.

Кейл посміхнувся у відповідь Альберу, а потім тихо повернувся на своє місце.

Хоча він не повідомив імператора та імперського принца про свої дії, він заздалегідь розповів про це Альберу.

Як тільки Кейл повернувся до решти делегації, Далтаро поплескав його по плечу.

«Молодець. Ви вчинили дуже круто»

Далтаро дивився на Кейла із задоволеним і ласкавим виразом обличчя.

«Добре відпочиньте, поки ми не вирушимо завтра»

Як щойно зазначив Далтаро, делегація вирушала завтра. Вони мали лише проїхати через територію Ґ'єрре, щоб дістатися до магічного кола для телепортації, оскільки несподівано затрималися тут довше, ніж планували.

Кейл відповів посмішкою й доторкнувся до скриньки зі скарбами, яку тримав на руках.

У його голові пролунав голос Раона.

[«… Я відчуваю злу ауру, що виходить зі скриньки! Давай запитаємо Золотого дідуся! Ні, давай запитаємо Мері!»]

Суперкамінь теж втрутився.

[«Ти хочеш пожертвувати собою?»]

"Я так і знав"

Кейл знав, що скарб, який дав йому Адін, не буде чимось добрим.

Він зазирнув у скриньку й побачив лише легкий меч для самооборони з дорогоцінним каменем на руків'ї.

"…Мені це не подобається"

Кейл прийняв рішення, побачивши, що Адін дав йому щось марне, хоча й стверджував, що дарує скарб.

Пізніше тієї ночі у таємній резиденції Біллоса він поділився своїми планами з групою.

«Я обов'язково зруйную Дзвіницю Алхіміків»

Біллос здригнувся.

«…Зруйнуєте?»

«Так. Біллосе, хіба ти не заробиш купу грошей, якщо ми її зруйнуємо, а ти забезпечиш матеріали, необхідні для будівництва нової?»

«Я повністю підтримую ваше рішення»

Біллос швидко погодився з рішенням Кейла, дізнавшись про майбутні вигоди.

Алхімік Рей та Котячий Лицар Рекс з тривогою дивилися на Кейла. Навіть Чхве Хан, який стояв поруч із Кейлом, вагаючись, поглядав на нього.

Рей почав говорити.

«… Пане, я не знав, що ви – дворянин»

«Це проблема?»

На запитання Кейла Рей швидко похитав головою.

Він просто був вражений тим, що Кейл готовий протистояти потужним силам Алхімії та Імперії, аби поділитися правдою з громадянами Імперії, хоча міг би просто проігнорувати все це й жити спокійно.

«Я вирушаю завтра. Я прийшов, щоб сказати дещо перед від'їздом»

Почувши ці слова, Рей знову зосередився на Кейлі.

Рекс, який все ще перебував у вигляді кота, продовжував тихо спостерігати за Кейлом.

Кейл швидко перейшов до справи.

Було б важко перемістити Рекса та інших членів його організації, оскільки Імперія відчайдушно їх розшукувала. Рей також потребував часу, щоб зібрати інших алхіміків, які не входили до Дзвіниці. Їм потрібно було вичікувати слушного моменту.

Саме тому Кейл планував залишатися тихим, як мертвий щур, доти, доки Імперія не втратить пильність, коли Північний Альянс атакує.

Хіба це не буде найкращим моментом, щоб завдати їм найсильнішого удару?

Щоб це сталося, йому потрібно було щось, що згуртує їх.

«Святий і Свята Діва досі живі»

«Ахх»

Рей не стримав здивованого вигуку.

Він зрозумів два підтексти у словах Кейла.

Вони досі живі.

Мало того, я знаю, де вони.

Ось у чому полягав прихований сенс цієї фрази.

Рей і Рекс вже дізналися від Чхве Хана, що Церква Бога Сонця зазнала удару магічною бомбою, бо намагалася розкрити таємниці Дзвіниці Алхіміків. Він також розповів їм, що Імперія намагалася вбити Святого та Святу Діву, підставивши їх у цьому інциденті.

Кейл помітив, що всі погляди прикуті до нього, і продовжив говорити.

«Я повернуся протягом року»

Потім він віддав наказ.

«Тримайтеся до того часу»

Далі він розповів про нагороду, яку вони отримають у разі успіху.

«Я принесу вам усе, що ви захочете, якщо ви протримаєтеся до того часу»

Усе, що ви захочете.

Ця фраза змусила Рея та Рекса змінити вираз обличчя.

Алхімік-алкоголік із нетрів та Лицар Кіт, який переховується за спробу вбивства.

Цей чоловік, що стояв перед ними, принесе їм те, чого вони прагнули, але що було важко дістати.

У будь-якому разі, єдине, що залишалося їм обом – це смерть або життя в усамітненні.

«Я витримаю до того часу»

Рей без вагань відповів. Він бачив посмішку на обличчі Кейла, коли той дивився на нього.

«Чудово, що ти більше не пахнеш алкоголем»

Рей теж почав посміхатися.

Рей, який поголив бороду, розчесав волосся й гарно вдягнувся, хоч і в пошарпаному одязі, тепер більше схожий на вченого, ніж на алкоголіка.

«Я теж витримаю»

Рекс незабаром також відповів. Потім він повернувся, щоб поглянути Кейлу в очі.

Усе, що йому залишалося – це вічно тікати або померти. Якщо так, то він волів би витримати й отримати ще один шанс зробити те, чого прагнув.

Кейл підвівся зі свого місця.

Рекс напружився, побачивши, як Кейл наближається до нього, але незабаром знову заспокоївся.

«Сере Рексе»

Рекс занепокоївся, почувши тихий голос Кейла.

У ту мить Кейл дістав зі своєї магічної сумки кілька предметів і склав їх перед Рексом.

Бум.

Бум.

Бум.

Ці важкі предмети нагромадилися перед очима Рекса.

«Прочитай усі ці книги»

Рекс широко розплющив очі.

Це були книги.

Перед ним лежав високий стос товстелезних книг.

Він міг розгледіти назви книг.

"…Лідерство? Політика? Військова наука?"

«… Навіщо мені це читати?»

Збентежений Кіт підвів погляд на Кейла. Однак Кейл не відповів на його запитання.

«Просто читай, якщо я кажу тобі читати. А ще краще – ретельно вивчай їх»

Побачивши вираз очей Кейла, Рекс повільно кивнув.

Тоді Кейл задоволено посміхнувся.

Хто ж повинен заповнити порожнечу, залишену Імперським Принцом?

Хоча наразі це були лише думки Кейла, він із задоволеним виразом обличчя погладив руду шерсть Кота. Рекс здригнувся, але залишився нерухомим.

У свідомості Кейла пролунав голос Раона.

[«Людино, чому ти знову так посміхаєшся? Хіба не все вже зроблено?»]

"Зроблено? Це лише початок"

День, коли Кейл повернеться зі Святим, Святою Дівою та божественним предметом.

Той день стане днем, коли все почнеться.

* * *

«Людино, мені вже шість років! І я виріс!»

«Так, так»

Раон вказав на Кейла своєю короткою передньою лапкою.

«Людино, тобі вже двадцять років!»

«Так, так»

Кейл бездумно кивнув головою й почав розмовляти з водієм.

«Чхве Хане, ми вже майже приїхали?»

«Так, Кейле-нім. Ми майже в селі Гарріс»

Настав новий рік.

З моменту повернення з Імперії Кейл просто байдикував у замку Хенітус, і це був його перший вихід з дому з того часу.

Подорож через Село Тигрів, Село Китів та Королівство Паерун на півночі обіцяла бути досить довгою.

[Примітка: "Тихий, як мертвий щур" – це корейська ідіома, що означає "триматися в тіні"]