Розділ 168 — Напевно (3)

Будинок вибухнув, і людина відлетіла вбік.

Однак усе інше, здавалося, залишалося спокійним.

Цього було цілком достатньо, щоб Кейл визнав це місце дивним.

«Мм»

"Але що важливіше – він досить важкий"

Кейл опустив голову. Раон швидко відвів погляд.

Раон виріс приблизно на 5 сантиметрів – до 1 метра 15 сантиметрів – і при цьому став набагато важчим.

«Апчхи!»

Він бачив, що Раон посміхався, чхаючи й уникаючи його погляду. Кейл хотів похитати головою, але стримався й втупився в гору, ні, у житло, що стояло вдалині.

У цю мить він почув голос Вітіри.

«Той, що щойно полетів – Блакитний Кит»

«Ох»

Кейл вигукнув від захоплення.

Блакитний Кит. Як вказує їхня назва, це найбільші форми життя після монстрів і драконів.

Вітіра лагідно посміхнулася у відповідь на реакцію Кейла й почала пояснювати.

«Вони найбільші серед Племені Китів. А ще вони найсильніші»

Погляди обох спрямувалися туди, куди залетів Блакитний Кит.

«Кху кху!»

Вони побачили, як хтось підводиться, кашляючи. Він, здавалося, зовсім не постраждав: встав і струсив крижані частинки з одягу. Вираз обличчя Кейла став дивним.

«Той Кит сміється!»

"Схоже на те"

Кейл відвернув погляд від Блакитного Кита. Вітіра посміхнулася, щойно їхні погляди зустрілися.

«Він трохи… особливий»

«…Розумію»

Кейл просто прийняв це як даність і змінив тему.

«Тут дуже тихо»

У Китовому Селі було дуже тихо.

Хоча крижані будинки яскраво виблискували на сонці, сама архітектура була простою, а розміри – середніми.

Кейл почув спокійну відповідь Вітіри.

«Так. Адже ми ж в океані»

"Тож ось чому?"

Кейл озирнувся.

Цей гігантський льодовик лежав на поверхні безкрайнього океану.

Ці будинки стояли на цьому величезному крижаному блоці.

Кейл бачив удалині китів і пінгвінів.

«Вітіро, а чи є тут ще й Плем'я Пінгвінів?» – з цікавістю запитав Кейл.

«Звідки ви знаєте? Вони дуже талановиті у справах фінансів. З них виходять найкращі дворецькі. Усі вони носять чорний одяг і ходять, похитуючись. Якщо хочете, я можу вас з ними познайомити?»

Раон, Он і Хон відповіли:

«Мені цікаво дізнатися про пінгвінів!»

«Мені теж!»

«Я хочу подружитися з ними!»

Однак Кейл був непохитний.

«Ні. Я зовсім не хочу з ними знайомитися»

Він не хотів знайомитися з жодними іншими тваринами.

Кейл суворо висловив свою відмову й перевів погляд на океан.

Вдалині він ледь міг розрізнити Королівство Паерун.

Королівство Паерун розташовувалося на північній околиці Західного Континенту.

Наразі вони перебували ще далі на північ від Королівства Паерун. Великі льодовики в цій місцевості були частиною території Племені Китів.

Кейл заговорив.

«Я не бачу жодних віверн?»

Він чув, що з жовтня минулого року приборкувачі віверн із Королівства Паерун пролітали раз чи двічі на тиждень.

Саме через це Вітіра мусила перемістити Плем'я Китів таємно минулого листопада, коли вони мали справу з Першою Бойовою Групою Руки.

Звісно, Плем'я Китів не мало нічого проти спостереження з боку приборкувачів віверн.

Вони дозволяли їм це робити.

Кейл бачив, як Вітіра широко посміхається у відповідь на його запитання.

«Вони не повернуться ще кілька днів»

Вона здавалася впевненою.

«Невже?»

«Так. Я побачила приборкувача віверн, перш ніж вирушити на територію Убарр. Мені здалося, що ми зустрілися поглядами, тож…»

«Тож?»

«Тож я знищила один із маленьких льодовиків поруч із собою»

Вітіра, здавалося, була задоволена.

«Тоді я побачила, як він одразу ж втік. Гадаю, він не повернеться ще кілька днів, бо злякався»

Кейл не знав, що сказати.

Зруйнувала льодовик.

Звісно, невеликий шматок льоду міг відколотися від удару хвостом Горбатого Кита.

Однак Кейл не мав змоги знати, що вона мала на увазі під "невеликим льодовиком". Він ще міцніше притиснув Раона до себе.

«Якби ви не сказали нам поводитися з ними поблажливо, капітан штурмового загону Арчі або я, мабуть, уже відвідали б Королівство Паерун»

Слова, які Вітіра вимовила без жодних застережень, змусили Кейла ще міцніше обійняти Раона.

"Які ж жорстокі кити"

Кити справді були авторитетними.

Хоча Горбаті Кити славилися своєю доброзичливістю, це було тому, що вони були наймогутнішою силою в океані.

Наскільки смішними й дратівливими здавалися б цим гігантам кволі люди, які використовують віверн і кораблі, щоб шпигувати за ними?

Північний Альянс шпигував за Племенем Китів з минулого року, оскільки Рука намагалася переправитися зі Східного Континенту, проте до того у них не було жодних підстав шпигувати за ними.

Північні королівства перебували в стані підвищеної готовності щодо Племені Китів ще сотні років тому. Однак із плином часу це поступово зникло.

"Вони забули про силу Племені Китів"

Плем'я Китів вже досить давно вирішило не демонструвати свою силу людям на континенті. Однією з причин була битва проти русалок, однак, по суті, вони просто не цікавилися справами континенту.

Люди, які не знали цієї причини, не могли й надалі побоюватися чогось, про що лише чули.

Вітіра також вказала на цей факт.

«Гадаю, ми занадто довго мовчали»

Кейл жартома відповів.

«Ви зараз мовчите навмисно?»

Плем'я Китів чуло, що Рука співпрацює з Імперією та Північним Альянсом. У Племені Китів були причини придушити Північний Альянс, і вони хотіли знищити Руку.

«Ви праві. Ось чому ми мовчимо»

Вони дозволяли Королівству Паерун шпигувати за ними, водночас поводячись як завжди.

Принаймні, саме це вони дозволяли бачити Королівству Паерун.

Насправді ж вони були зайняті як ніколи раніше.

«Давно не бачилися»

«Для мене честь знову зустрітися з Королем Китів»

Кейл потиснув руку Королю Китів Шиклеру.

Незважаючи на те, що минуло чимало часу, ніякої незручності не відчувалося.

«Ось документи, про які ти просив»

Шиклер зробив жест, і до них підійшов пінгвін, який, хитаючись, вручив йому стос документів. Кейл взяв документи й передав їх Розалін.

«Щиро дякую, Ваша Величносте»

Звісно, він не забув подякувати йому.

«За що? Я не зробив нічого особливого»

Кейл бачив, що Шиклер посміхається, хоч і відповідав саме так.

Документи, які Шиклер йому передав.

Ці документи містили вичерпну інформацію про кораблі, які Північний Альянс побудував на своєму узбережжі.

Північний Альянс побоювався, що інші королівства континенту шпигують за ними, проте навіть не замислювався про те, що за ними стежать Кити.

Зараз вони перебували в будинку, який був надто простим для королівської резиденції.

Шиклер відкинувся на дивані й неквапливо почав говорити.

«Давно я не брав участі в такій битві»

«Що ви маєте на увазі під "такою битвою"?»

Кейл вдихнув аромат чаю, що пахнув морськими водоростями, і запитав. Шиклер поглянув на Кейла й відповів.

«Тотальний безлад»

Кейл посміхнувся, ставлячи чашку з чаєм на стіл.

Шиклер теж не приховував своєї радості.

Ця низка подій сталася з ними після того, як вони приборкали тих набридливих русалок. Однак ця ситуація виявилася досить цікавою.

«Наше Плем'я Китів… Ні, мабуть, лише я сам. Я волію просто битися, не замислюючись. Ненавиджу, коли намагаються обдурити одне одного та всі ці дурниці»

«Ехем, кхм. Ваша Величносте»

Косатка Арчі кілька разів удавано кашлянув у бік Короля Китів, але Шиклер просто проігнорував його. Його велична аура не зникла б через це зауваження.

Шиклер поділився своїми відчуттями з Кейлом.

«Але для мене – бути тим, хто когось здивує – це досить цікаво»

Кейл додав:

«Хіба це не тому, що саме вони намагалися зробити те саме з Вами, Ваша Величносте?»

«Ха-ха! Ти правий. Я не можу пробачити тих, хто намагався використати русалок, щоб нашкодити нам»

Ось чому Шиклер останніми днями був у гарному настрої.

«Північний Альянс навіть у снах не міг би уявити, що наше Плем'я Китів уклало союз з іншими Королівствами. А найголовніше – Рука і Північний Альянс не знають, що ми в курсі їхніх дій, а також про їхній союз»

«Ось чому для них це буде справжній хаос»

Шиклер кивнув на слова Кейла.

«Гадаю, це буде дуже цікаво»

Кейл не намагався заспокоїти Шиклера чи інших Китів.

Слабші люди мали більше шансів на виживання, якщо сильні були в захваті й стояли в авангарді.

До того ж, Кейл мав чимало виграти від цих зацікавлених осіб.

«Що нам потрібно зробити щодо морського шляху?»

Кейл приїхав сюди саме через морський шлях.

«Ми завершили підготовку. Я відібрав групу Китів, які супроводжуватимуть вашу сторону до Східного Континенту. За них відповідає Пасетон»

Пасетон, який до цього тихо стояв осторонь, злегка підняв руку.

«Однак ваша сторона повинна підготувати кораблі»

Кейл кивнув і вручив документ.

«Це документ, який ми підготували на нашій території»

Кейл перебував тут як адміністратор території.

Це було пов'язано з тим, що Кейл був найбільш підходящою особою, оскільки ця угода мала залишатися таємницею, а також тому, що він мав добрі стосунки з Племенем Китів.

Шиклер переглянув деталі документа, а потім підписав його внизу.

Морський шлях починатиметься на території Убарр і пролягатиме під супроводом Племені Китів на північ до Східного Континенту.

Кейл провів коротку зустріч із Шиклером, щоб обговорити деталі. По завершенні зустрічі Шиклер поставив йому запитання.

«Куди ти тепер прямуєш?»

Була причина, чому Шиклер одразу перейшов до справи в день прибуття Кейла.

Кейл сам попросив, щоб все відбулося саме так. У нього не було вибору, адже його графік був переповнений. Король Китів погодився, дізнавшись, що Кейлу потрібно зробити на півночі.

Кейл пояснив, куди він вирушить рано-вранці наступного дня.

«Спочатку я планую вирушити до Озера Відчаю»

«Що?»

Шиклер широко розплющив очі. Секретар-пінгвін, що стояв поруч, також виглядав шокованим.

Озеро Відчаю.

Це було озеро, оповите сніговою бурею, якого мешканці Королівства Паерун намагалися уникати.

А все тому, що ця буря була отруйною.

Шиклер несвідомо запитав:

Вітіра також поспішно додала – «Ви плануєте підпалити озеро?»

Пасетон теж втрутився.

«Молодий пане Кейле! Хіба ви не знаєте, що там знаходиться Світове Дерево?»

«Ви хочете підпалити Світове Дерево? Хіба це не занадто серйозна справа? Навіть якщо ви й сміливий, це буде катастрофою!»

"Про що він взагалі говорить?"

Кейл безтямно дивився на брата і сестру, перш ніж почати говорити.

«Ні. Я планую підпалити озеро в столиці»

«Що?»

Шиклер здригнувся від подиву.

Озеро в столиці Королівства Паерун.

Хоча це місце й називали озером, у ньому не було ані краплі води, але про нього з покоління в покоління передавалася легенда.

Озеро було створене зі сліз бога.

Бог покинув Королівство Паерун, щойно сльози висохли.

Вони чекали на повернення божественних сліз у це озеро.

Кейл пояснив родині Горбатих Китів, яка дивилася на нього з порожніми поглядами.

«Хіба вони не будуть шоковані, якщо ми покажемо їм не божественні сльози, а божий гнів?»

«Людино, ти правий! Вони будуть шоковані!»

Раон шморгнув носом і погодився з Кейлом.

Шиклер здивовано запитав.

«…Тоді чому ти прямуєш до Озера Відчаю?»

«Виконую доручення для декого»

Світове Дерево та Елементалі поруч із ним. А також ельфійське селище поруч.

«…Для кого?»

Шиклер питав, хто ж відправив Кейла виконувати доручення.

Кейл відповів, ніби це була дрібниця.

«Це доручення від Ерухабена-німа, Золотого Дракона-німа»

Король Китів поглянув на Чорного Дракона Раона, а потім знову сів.

Через деякий час він заговорив.

«…Хоо. Гаразд, гадаю, ти зможеш підпалити озеро в столиці»

З його вуст вирвалося зітхання змирення.

Кейл витер носовиком шмарклі з носа Раона, який шморгав, і поставив запитання.

«Які вони, ельфи на Озері Відчаю?»

Король Китів одразу ж відповів.

«Вони зарозумілі й грубі»

Кейл теж одразу ж відповів.

«Чудово»

"Хм? Чудово?"

Шиклер і Пінгвін здивовано поглянули на Кейла. Натомість група Кейла, а також косатка Арчі та брат і сестра, здавалися спокійними.

Кейл погладив Раона по круглій голівці й замислився.

"Кому це важливо, якщо за моєю спиною стоять два дракони?"

Кейлу було байдуже, зарозумілі ельфи чи ні.

* * *

Саме тому Кейл був спокійний, коли через кілька днів вони прокралися через північні береги Королівства Паерун.

Вони перебували на найпівнічніших берегах Королівства Паерун.

Тут нікого не було.

Причиною цього була снігова буря, що вирувала неподалік.

«Ось там»

Арчі вказав на снігову бурю.

Король китів Шиклер відправив Арчі разом із Пасетоном, сказавши, що це буде цікаво.

« Такий грубіян, як Арчі – найкраще підходить для тих грубих ельфійських виродків »

Кейл погодився з цією логікою і не мав нічого проти того, щоб Арчі пішов з ним. Звісно, Арчі був засмучений і не хотів тут бути.

«Ходімо»

Кейл попрямував до найбільшого озера на півночі, яке замерзало 365 днів на рік.

Мяа-а-а-ау.

«Як цікаво! Я стаю сильнішою!»

Он і Хон сиділи в обіймах Кейла й раділи. Вони махали хвостами, думаючи про білу отруту, що змішалася зі снігом.

Очі Он іскрилися, коли вона дивилася на снігову бурю.

«Було б чудово, якби я могла зробити свій туман таким самим!»

Отруйна снігова буря.

Вираз обличчя Кейла був таким же захопленим, як і у червоного кошеняти Хона, що спеціалізувався на отруті.

[Примітка не MeO: "Блакитний Кит" у перекладі з корейської буквально означає "Великий Королівський Кит", саме на це автор натякає, коли каже, що це випливає з їхньої назви.]