Розділ 170 — Напевно (5)
Розділ 170 — Напевно (5)
Кейл стиснув кулак.
Тріск, тріск.
Він відчував електрику у долоні.
«Людино, чому ти намагаєшся використати вогняну блискавку? Я знищу все, що тобі заважає! Просто скажи мені!»
«Я її не використовую»
Кейл легенько відсунув обличчя Раона й рушив уперед. Він відчував трохи слизький лід під взуттям.
Водночас теплий вітерець, що супроводжував блакитне світло з талісмана, обвіяв його обличчя.
«Щось сталося?»
Кейл махнув рукою у бік Чхве Хана, який поспішно підбіг до нього.
«Ні, нічого особливого»
«Це добре»
Чхве Хан відповів, а потім пішов за Кейлом стежкою.
«Нам доведеться далеко йти?»
Кейл відповів на обережне запитання Пасетона.
«Я чув, що доведеться трохи пройти»
Ерухабен сказав йому, що вхід знаходиться на деякій відстані від озера.
Розалін з цікавістю оглядала стежку. Вона бачила, що за межами прозорої стежки все ще вирує снігова буря. Звісно, Хон ковтав слину, дивлячись на снігову бурю за межами стежки.
«Молодий пане Кейле. Цікаво, що така безпечна стежка з'явилася одразу, як тільки ви використали талісман. Мабуть, Світове Дерево одразу ж почуло сигнал»
Розалін не могла бачити обличчя Кейла, бо була дуже схвильована. Кейл підіграв їй.
«Не впевнений, але схоже на те»
Ця реакція змусила Чхве Хана здригнутися.
Однак Кейл не звернув на це жодної уваги, бо думав про те, що йому сказав Ерухабен.
« Цей талісман дасть Світовому Дереву знати, що ти – той, кого я послав, тож з'явиться більш-менш пристойний шлях, щоб ти не отруївся »
Ерухабен точно сказав "більш-менш пристойний шлях". Однак цей шлях здавався набагато кращим, ніж просто "більш-менш пристойний".
"У мене погане передчуття щодо цього"
У Кейла було погане передчуття, але він не боявся.
Причиною цього було те, що звична реакція Суперкаменю на наближення небезпеки сьогодні не проявилася.
Насправді Суперкамінь навіть запитав, чи він не збирається його знищити. У його голосі навіть відчувалася справжня стурбованість.
Кейл подивився на свою долоню.
Вогонь Руйнування все ще потріскував у його долоні. Кейл не повернув силу назад у своє тіло.
"Чи справді він намагався спалити Світове Дерево?"
Кейл згадав володаря стародавньої сили, який був надзвичайно жадібним до грошей. Крім того, він також подумав про Світове Дерево, яке щедро створило для них цей безпечний шлях.
"Може, це–"
Кейл почав посміхатися.
У той момент Арчі, який потайки поглядав на Кейла, заговорив.
«Молодий пане, ви раніше зустрічали ельфів?»
«Так»
«Тоді ви повинні знати, які вони, молодий пане»
Вираз обличчя Арчі став серйозним.
«Що?»
«Ельфи з цього озера гірші за будь-яких інших ельфів, яких ви зустрічали раніше»
"Гірші?"
Кейл згадав, як Шиклер казав, що місцеві ельфи були "грубими й зарозумілими". Побачивши, що привернув увагу Кейла, Арчі продовжив:
«Ми зустрічалися з ними кілька разів, бо це найближче до Племені Китів ельфійське селище, і в кожного з нас є речі, які потрібні іншій стороні»
«І?»
Арчі зітхнув.
«Вони вважають себе обраними ельфами»
Кейл висловив думку, яка мимоволі промайнула в його голові.
«Вони вважають, що їх обрало Світове Дерево?»
«Щось на кшталт того»
Арчі презирливо хмикнув, а потім додав:
«Ці ельфи надзвичайно зарозумілі, бо вони єдині ельфи, які можуть досить часто бачити Світове Дерево, а також Дракона»
Пасетон також повільно прокоментував:
«Мм, вони, безперечно, мають звичку ігнорувати й зневажати інші раси. Тут це, мабуть, гірше, ніж у будь-якому іншому ельфійському селищі. Хоча ми й вирушаємо за наказом Дракона-німа, але, мм…»
Пасетон не зміг закінчити речення.
«Але?»
Арчі відповів на наполегливе запитання Кейла.
«Але вони, мабуть, ігноруватимуть вас, бо ви людина. Вони зневажають нас, Китів, як ідіотів із сильними тілами»
Арчі, здавалося, розлютився.
Він би їх відшмагав хвостом, якби Король Китів Шиклер не наказав йому облишити це через Світове Дерево.
Пасетон, навпаки, вирішив прийняти урочистий вираз обличчя.
"…Капітан Арчі теж не кращий"
Пасетон бачив, як Арчі в минулому відповідав на грубість ще більшою грубістю.
Тоді Кейл поставив двом Китам запитання.
«Ви хіба не знаєте, як ельфи ставляться до драконів?»
«Знаємо. Вони, здається, поважають їх»
«Ви коли-небудь бачили, щоб ельфи зустрічалися з драконом?»
«Я – ні»
Арчі відповів, поглядаючи на Раона. Потім він обережно додав:
«Гадаю, вони, можливо, трохи опустять свої гордовиті голови, бо цього разу Раон-нім з нами»
«Ти справді думаєш, що так і буде?»
«Вибачте?»
Кейл подивився на двох Китів із серйозним виразом обличчя, від чого ті здригнулися.
Навіть якщо це лише шестирічний дракон, чи будуть ельфи грубі до них, коли до них приходить людина, яка передає повідомлення від стародавнього дракона?
Однак обидва Кити не могли позбутися думки, що ці зарозумілі виродки цілком можуть так і вчинити. У цей момент Кейл відповів із серйозним виразом обличчя.
«Вони заплачуть»
«…Вибачте? Хто заплаче?»
Кейл серйозно відповів на запитання здивованого Арчі.
«Ельфи»
«…Перепрошую?»
«Вони можуть розчулитися й заплакати, коли побачать Раона»
"Вони думають, що ельфи просто поважають драконів? Хотів би я, щоб це було лише на такому рівні"
Арчі та Пасетон поглянули на Раона. Раон випнув груди й широко розправив крила, впевнено почавши говорити.
«Я доволі крутий і популярний!»
Раон все ще був одягнений у біле хутряне пальто. Це аж ніяк не додавало йому величності.
Однак обидва Кити вирішили змиритися з цим, оскільки група Кейла виглядала цілком впевненою.
Кейл відвернувся від збентежених Китів і продовжив слідувати за блакитним світлом.
« Кейле Хенітусе. Нам потрібно посилити захисну магію навколо Світового Дерева. Цей малюк і Розалін повинні впоратися з цим »
« Також передай це повідомлення Світовому Дереву »
Ерухабен таємно покликав Кейла, щоб сказати йому ці речі перед тим, як вони вирушили на Північ.
« Не кажи цьому малюку »
Ось яке повідомлення Ерухабен хотів, щоб Кейл передав.
« Мені залишилося жити менше двох років. Світове Дерево, сподіваюся, ти зможеш дати свій плід Дракону, якого я пошлю замість себе. Ця дитина навчилася всьому, що я знаю »
Ерухабен засміявся, додавши:
« Кейле Хенітус. Про це повинен знати лише ти »
Кейл спокійно відповів стародавньому Дракону, що сміявся.
« Так, пане. Я нікому більше не скажу »
« Так. Я знав, що ти відповіси саме так »
Побачивши задоволений вираз обличчя Ерухабена, Кейл почав ще інтенсивніше міркувати над тим, чи існує спосіб продовжити життя стародавнього Дракона.
Справа не в тому, що Ерухабен був хворий, просто він природним чином наближався до смерті через свою старість.
« Але, Ерухабен-нім »
« У чому справа? »
« Ви з радістю зустрінете смерть? »
« … Хіба є у світі хтось, хто б радо зустрічав смерть? Ми не хочемо хворіти і не хочемо помирати. Гадаю, це стосується як драконів, так і людей »
Стародавній Дракон відповів недбало, але Кейл відчував його бажання жити.
Кейл спостерігав за ним і продовжував міркувати.
" Напевно, має бути якийсь спосіб… "
Безсмертя було неможливим через закони природи, проте Кейл відчував, що має існувати якась Стародавня Сила, яка сповільнює старіння.
Кейл продовжував думати про ті Стародавні Сили, про які читав, аж поки не зупинився.
«Ми на місці!»
Почувши радісний вигук Раона, Кейл поглянув униз.
Шу-у-у-ух–
Він побачив велику дірку посередині снігової бурі.
«Людино, Золотавий дідусь казав, що Світове Дерево має бути там, внизу!»
«Так. Раоне, стань поки що невидимим»
«М? Гаразд!»
Кейл відчув, як Раон, ставши невидимим, прилип до його спини, і звернувся до Арчі та Чхве Хана.
«Арчі, спускайся першим, бо ти вже зустрічався з ельфами раніше. Чхве Хане, ти спускайся останнім»
«Зрозумів»
Чхве Хан відповів одразу, тоді як Арчі, нахмурившись, дивився на діру.
Плесь.
Кейл поплескав Арчі по спині, і той зітхнув, перш ніж стрибнути в діру, що здавалася бездонною.
«Виглядає весело!»
«Я теж хочу стрибнути!»
Кейл боявся, але, побачивши захоплені погляди Он і Хона, зітхнув і стрибнув разом з ними.
Це було схоже на те, як він минулого разу спускався до підземного міста Темних Ельфів, однак ця гірка була крутішою, тож спуск виявився динамічнішим, ніж минулого разу.
[«Вау! Людино, це класно!»]
Раон, який сидів на спині Кейла, був у захваті.
Кейл просто проігнорував це й дозволив гравітації робити свою справу. Незабаром він побачив світло в кінці тунелю. Тіло Кейла впало у світло.
Плесь.
"Мм"
Кейл почав хмуритися.
Це було не так, як тоді, коли вони приземлилися на пух у місті темних ельфів. Йому не сподобався той плюскіт, який він щойно почув.
Кейл бачив будинки, змочені водою.
«Хааааа»
Його хутряне пальто було мокрим. Кейл продовжував хмуритися, підводячись на ноги.
«Кхем ухум»
Кейл побачив прекрасних ельфів, які стояли там і дивилися на нього з дивними виразами обличчя. Він побачив двох охоронців, а також ще трьох ельфів, які, здавалося, прийшли його привітати. Ельф середнього віку, що стояв попереду, і видав це удаване кашляння.
Кейл подивився на цього ельфа, а потім підвів погляд.
[«Це просто неймовірно!»]
Все було саме так, як казав Раон.
Він бачив озеро.
Світове Дерево та ельфійське селище знаходилися під озером.
Там була прозора перегородка, що не давала воді потрапити до селища. Він також бачив гілку дерева.
«Кхм, кхм»
Кейл проігнорував ельфа, який продовжував удавано кашляти, і озирнувся назад.
«Вау, це було весело!»
Він перевірив, як там Он і Хон, а також решта групи, перш ніж підійти до ельфа середнього віку.
Арчі не міг не подумати, побачивши вираз облич ельфів.
"Вони не змінилися"
Арчі думав, що ельфу середнього віку важко було вирішити, як поставитися до Кейла. Зазвичай до людини Кейла ставилися б по-одному, але він також був тим, хто прибув як посланець стародавнього Дракона.
Пасетон теж із занепокоєнням дивився на Кейла.
«Ехем, це…»
У цей момент заговорив ельф середнього віку.
Схоже, він займав досить високе становище в селі.
Саме тому Кейл зрозумів цю реакцію. Він також зрозумів, чому ельфи, що стояли за цим ельфом середнього віку, стояли з напруженими обличчями.
Ельф середнього віку стримував своє хвилювання, оскільки мусив зберігати витриманість, тоді як інші ельфи намагалися заспокоїтися, побачивши, як реагує ельф середнього віку.
Ельф середнього віку продовжив говорити.
«То, чи ви той пан, який прибув, щоб передати послання Ерухабена-німа? Чи шановний Дракон-нім також прибув?»
"Хм?"
Арчі занепокоївся, побачивши надзвичайно шанобливу поведінку ельфа середнього віку. Тоді він зосередив свою увагу на цьому ельфі.
Плечі ельфа середнього віку тремтіли.
"Чому він такий?"
Цей зазвичай грубий покидьок, з яким він у минулому багато разів торгував, поводився дивно.
Тоді він побачив, як Кейл почав говорити.
«Раоне»
Кейл сказав лише одне слово.
«Та-да! Я з'явився!»
Раон перестав бути невидимим.
«О-о-о-о-о-о!»
Арчі нервово обернувся, почувши цей крик. Ельф середнього віку з подивом притискав руку до грудей. Ельфи за його спиною поводилися так само.
«…Що за?»
"Чому ельфи так поводяться?"
Кити, які ніколи не бачили, як ельфи зустрічаються з драконом, занепокоїлися. Однак група Кейла була спокійною, оскільки вони вже звикли до цього завдяки цілителю Пендріку.
«Я – великий і могутній Раон Міру!»
Ельфи кивнули й продовжували бурмотіти ім'я Раона, наче готувалися до важливого іспиту. Кейл зупинив одного ельфа, який, здавалося, ось-ось впаде на коліна, і допоміг йому підвестися.
«Дуже дякую»
Арчі хотілося блювати, побачивши вдячну посмішку ельфа, спрямовану на Кейла. Однак Кейл був лише трохи роздратований, бо очікував на таку реакцію.
«Куди мені потрібно йти?»
«А, так, пане»
Ельф середнього віку витер піт з чола, продовжуючи говорити.
«Вам потрібно зустрітися зі жрицею-нім, яка опікується Світовим Деревом. Спочатку вона мала прийти вас привітати, але не змогла цього зробити, оскільки Світове Дерево раптово покликало її»
«Справді? Тоді давайте одразу ж вирушимо до жриці-нім»
Кейл хотів швидко розібратися з усім і прилягти біля каміна.
«Так, пане. Ми одразу ж вас туди відведемо! Га?»
Ельф середнього віку повернувся в бік села, але раптом зупинився, здивований. На обличчі Кейла також з'явився здивований вираз.
До них бігла маленька дівчинка.
За нею також бігло ще кілька ельфів.
«…Жриця-нім?»
"Жриця?"
Почувши ельфа середнього віку, Кейл озирнувся на дівчинку.
«Хм?»
У цю мить їхні погляди зустрілися.
"Вона дивиться на мене?"
Кейл відчув холодок у спині, побачивши маленьку ельфійку, яка виглядала як бешкетниця, що мчала до нього.
"А в неї не занадто бліде обличчя?"
Маленька ельфійка здавалася повністю закам'янілою.
Молода жриця кинулася до Кейла, ніби мала дуже важливе завдання. Ельф середнього віку швидко підійшов до жриці, щойно та наблизилася.
«Жрице-нім, що відбувається?»
Жриця навіть не звернула уваги на ельфа середнього віку, а одразу вказала на Кейла.
«Червоне волосся!»
Кейл здригнувся.
На веснянкуватому обличчі молодої жриці, яка підійшла до Кейла, відбивався вираз терміновості.
Кейл повільно зробив крок назад.
Ця жриця здавалася трохи дивною.
Однак у цей момент пролунав звук, що заінтригував Кейла.
Дзень-дзень.
Це був звук монет.
Кейл поглянув униз на молоду жрицю.
Жриця підняла голову й спробувала вручити Кейлу мішечок, що тримала в руці.
Дзень-дзень, дзень-дзень.
Здавалося, ніби монети дзвенять одна об одну всередині мішечка.
Молода ельфійка заговорила.
«Можливо, це старі людські гроші, але, будь ласка, візьміть їх! Судячи з усього, це срібні монети!»
"Хм?"
«Ось, ось! Зараз!»
Жриця штовхнула мішечок у бік Кейла, і той, поки що, прийняв його. Потім жриця порилася у своїх широких рукавах і дістала ще й плоский прямокутний предмет.
«Ось і золото! Золотих монет не було!»
Молода ельфійка, здавалося, панікувала.
«…Що за чортівня?»
Кейл був шокований і, не задумуючись, вилаявся. Однак молода жриця навіть не звернула на це уваги.
За десять років її служіння як жриці це був перший випадок, коли Світове Дерево так злякалося. Жриця підняла злиток золота в бік Кейла й почала говорити.
«Світове Дерево сказало мені дати гроші червоноволосому! Воно сказало мені дати вам монети!»
Монети.
Схоже, була причина, чому вона постійно повторювала слово "монети".
Кейл розтиснув ліву долоню.
Тріск, тріск.
Вогонь Руйнування все ще був там.
Побачивши, що Кейл озирнувся на неї, молода жриця поспішно заговорила.
«Будь ласка, візьми це! Інакше, як сказало Світове Дерево, все згорить! Буде море вогню!»
Кейл замислився.
"Що ж такого зробив володар Вогню Руйнування?"
Ельфійська жриця виглядала стурбованою.
«Воно сказало, що ви дуже любите монети та що заради них ви готові зійти з розуму!»
"То він був не просто жадібним героєм?"
Кейл не міг у це повірити, але поки що прийняв золото від ельфійської жриці.
[Ви ж підтримуєте знищення росіян своїми донатами на потреби СОУ?]