Розділ 176 — Обманули? (4)

Кейл почав аплодувати.

Плесь-плесь-плесь-плесь.

Інші люди також радісно вигукували й аплодували, спостерігаючи, як єпископ виливає воду на вівтар.

«Нехай усі цьогорічні печалі зникнуть у ту мить, коли вода просочиться в землю!»

«Нехай усі цьогорічні печалі зникнуть у ту мить, коли вода просочиться в землю!»

Спочатку вигукнув єпископ, а люди повторили за ним.

Люди навіть почали тупотіти ногами, щоб підбадьорити озеро, пов'язане з легендою про сльозу бога.

Кейл думав, що атмосфера буде похмурою, оскільки це була церемонія принесення жертви, проте вона виявилася жвавою.

Кейл скористався галасливою обстановкою, щоб запитати Хона, який лежав у нього на руках.

«Ті виродки залишаються там?»

Няа-а-ав.

Хон, який все ще виглядав як кошеня – мабуть, тому що за людськими мірками йому було лише вісім років – нявкнув у відповідь. Почувши відповідь, Кейл почав упорядковувати свої думки.

Ті виродки з Руки залишилися в маєтку герцога, замість того щоб піти після передачі предмета.

"Чи не доведеться нам зустрітися з ними в маєтку герцога?"

Кейл розмірковував над тим, як йому вдасться познайомитися з новими членами Руки, повільно віддаляючись від галасливого натовпу.

На всяк випадок він залишив позаду Розалін, яка була слабшою за Клопеха, та надзвичайно вродливих Китів. З ним були лише Чхве Хан і діти. Було б погано, якби їх побачив Клопех або якщо люди згадають про них пізніше.

«Навіть наш бог буде радий нашим сповненим надії настроям!»

Ва-а-а-а–

Кейл спостерігав за людьми, які аплодували, коли він взяв ттеок-ккочі від Чхве Хана.

"Як цікаво"

Кейлу здавалося цікавим, що мешканці Королівства Паерун – королівства без державної релігії, в якому навіть існувало багато різних релігій – всі разом славили одного бога.

Можливо, вони не обов'язково славили бога з легенди про Сльози Бога, а просто раділи тому, що це давало їм привід розслабитися й святкувати.

"Ну, це не моя справа"

Кейл жував рисовий пиріг, дивлячись над вівтарем.

Він не побачив Лицаря-охоронця Клопеха Секку, як очікував. Натомість він побачив нинішнього главу роду, герцога Секка, батька Клопеха.

"Люди досі вважають, що герцог і є тим самим "Лицарем-охоронцем""

Саме так це було відомо по всьому королівству.

Лише декілька людей знали, що справжнім Лицарем-охоронцем був Клопех.

Тих, хто знав, можна було розділити на дві групи.

Перша група – це люди, які співпрацювали з Клопехом, аби оголосити війну південним королівствам. Друга група – це люди Кейла.

«Хаааааа»

Кейл почав відчувати безпричинне роздратування, коли, закінчивши їсти ттеок-ккочі, недбало підняв Хона однією рукою.

І в цей момент–

У його голові пролунав сумний голос.

[«…Л-людино…»]

Це був Раон.

[«У мене є порося-скарбничка… У мене багато грошей. Будь ласка, купи мені теж ттеок-ккочі»]

Кейл опустив голову й побачив, що в Хона теж тече слинка. Он, яка сиділа на руках Чхве Хана, також пильно дивився на Кейла.

Він відчув погляди трьох дітей і почав говорити.

«Я куплю пізніше»

Потім він додав ще одне речення.

«За свої гроші»

Вуха Он та Хона здригнулися, а голос Раона знову пролунав у його голові.

[«Наша людина справді хороша людина!»]

"Звісно, звісно"

Кейл кивнув у відповідь на коментар Раона. Він планував дозволити їм їсти й гратися скільки завгодно протягом наступних кількох днів.

Останньої ночі вони працюватимуть без сну.

«Чхве Хане, може, підемо до ресторану?»

«Ви не хочете залишитися до кінця?»

Ва-а-а-а-а-а–

Чхве Хан вказав на озеро, де все ще було повно людей, що вигукували. Однак у Кейла більше не було причин залишатися.

«Так, дивитися вже не треба. Ходімо, поки не стало занадто людно. Так ми зможемо спокійно поїсти»

У цей момент Кейл почув голоси священників.

«Хоча озеро й висохло, ми бачимо сліди нашого бога!»

«Наш Паерун – єдине місце, де бог особисто створив воду для людей!»

«Слава прийде до Паеруна, коли це озеро знову наповниться водою!»

Чим більше Чхве Хан слухав, тим суворішим ставав його вираз обличчя.

Він без особливого інтересу попросив Кейла, який пробирався крізь натовп, вийти звідти.

«Що це взагалі за бог?»

Чхве Хан цікавився цим богом, якого вони так шалено величали.

«Не маю поняття»

Однак Кейл не мав звідки цього знати.

Жодна з книг не згадувала про особу цього бога.

«Жителі цього королівства називають його богом Паеруну»

Громадяни прославляли цього бога як бога своєї землі.

Мабуть, це було щось, на що Кейлу не варто було більше звертати уваги, тож він швидко проігнорував це й попрямував до ресторану, який вони побачили раніше.

Чхве Хан кинув погляд на вівтар і людей, а потім швидко пішов слідом за Кейлом.

«Ох»

Кейл, який підійшов до ресторану, відкинув назад своє забарвлене магією каштанове волосся й вигукнув від захоплення.

Приємний аромат лоскотав його ніс.

[«Людино, людино, не забудь підсунути трохи їжі під скатертину! Я обов'язково трохи з'їм!»]

Раон наполегливо промовив у його думках.

[«ТИ МУСИШ!»]

Кейл проігнорував Раона й увійшов до ресторану, де ще не було багато відвідувачів. Він навмисно вибрав ресторан із довгою скатертиною, щоб Раон міг їсти, ховаючись під нею.

Він прямував до столика в кутку зали, коли раптом відчув щось дивне.

«Що ти робиш?»

Чхве Хан зупинився й дивився на нього.

"Чому він так поводиться?"

Тиць, тиць.

У цей момент Хон терміново поплескав Кейла по руці. Кейл опустив погляд і побачив, що Хон виглядав так, ніби хотів щось сказати.

Кейл трохи озирнувся, а потім почав поводитися як завжди, щойно до нього підійшла офіціантка.

«Ласкаво просимо! Провести вас до столика?»

«Я хотів би столик у кутку ресторану»

«Без проблем! Будь ласка, сідайте он там!»

Офіціантка провела їх до кутового столика, поклала на стіл меню й пішла, сказавши Кейлу покликати її, коли вони будуть готові замовити.

Кейл опустив голову, щойно офіціантка пішла, а Хон поставив передні лапи йому на плече й прошепотів на вухо.

Раон також звернувся до нього в думках.

«Ті особи, яких ми бачили вчора ввечері, тут»

[«Людино, тут є істота, така ж сильна, як Розалін»]

"…Що?"

Почувши їхні коментарі, Кейл застиг із порожнім виразом обличчя.

Особи з минулої ночі.

Це були люди з Руки.

Скри-и-и-ип.

Кейл обернувся, почувши звук, ніби хтось пересунув стілець. Чхве Хан сів навпроти нього й тихо прошепотів.

«У напрямку 9 годин»

Кейл мимоволі оглянув ресторан. У напрямку 9 годин він побачив двох блондинів, які виглядали як брат і сестра.

Кейл згадав те, що щойно сказав Раон.

« Людино, тут є істота, така ж сильна, як Розалін »

Істота.

Це слово застрягло в голові Кейла. Ці двоє блондинів нагадали йому когось.

Вони здавалися вищими й більшими за середньостатистичних людей, але при цьому були спритними.

Вони змусили його згадати про Плем'я Тигрів, яке вдома, мабуть, каталося в снігу.

Кейл бачив, що їхнє золотисто-русяве волосся ніби розліталося в усі боки.

"Чи може…?"

Кейл поглянув на Чхве Хана й почав постукувати вказівним пальцем по столу.

Тук, тук.

Чхве Хан опустив погляд на стіл, і Кейл почав рухати пальцем.

Його вказівний палець виклав на столі кілька літер.

< Лев? >

Чхве Хан похитав головою, даючи зрозуміти, що не знає. Кейл поглянув на Он і Хона, які обоє знизали плечима.

Навіть Звіролюди не могли одразу визначити справжню ідентичність один одного. А з тими, хто сильніший за тебе, це було ще складніше.

У цю мить він почув голос Раона.

[«О! Це Леви! Не дивно, що вони здавалися схожими на Вовків, але пахли інакше!»]

Це справді був всезнаючий Дракон.

Кейл провів обома руками по обличчю.

«Хааааа»

Тигри, Ведмеді, Кити та Леви.

Це були чотири найсильніші Племена Звіролюдей, а Вовки за силою йшли одразу за ними. З цих чотирьох племен племена Ведмедів і Левів славилися найбільшою кількістю членів.

"Я не очікував, що в таємній організації є леви"

Кейл думав, що в таємній організації були лише люди.

Те, як вони досі ставилися до Китів, Вовків і Тигрів, змушувало його думати, що вони діють з метою зробити людей найсильнішою формою життя.

Але це все змінило.

Кейл непомітно спостерігав за двома Левами.

"…Вони здаються сильними"

Леви, які витончено їли, виглядали досить сильними. Аура навколо них наводила Кейла на думку, що вони, ймовірно, також займають певне становище в Племені Левів.

"Мабуть, той, хто перебуває в маєтку герцога, повинен мати певне становище"

Хон знову прошепотів.

«Усі інші члени організації були в масках. Тільки вони не носили масок»

Вони, безперечно, займали певне становище.

Ось чому вони були такими ж сильними, як і Розалін.

Кейл почав дратуватися.

"Я хотів спокійно поїсти"

Але йому довелося мати справу з цими нікчемними дурнями.

Проте він заспокоївся й розгорнув меню. Чхве Хан спостерігав, як Кейл уважно вивчає меню, і обережно почав говорити.

«Все гаразд, оскільки я тут. Якщо ви хвилюєтеся, може, мені піти за ними після цього?»

«Ти вже вирішив, що хочеш?»

«…Перепрошую?»

Кейл відповів із серйозним виразом обличчя.

«Усе виглядає смачно. Я не можу вибрати, що хочу»

Кейл відсунув усе інше вбік, щоб вибрати щось поїсти. Йому було байдуже, що Чхве Хан дивився на нього з порожнім поглядом, і замість цього він поглядом вказав на кошенят, які крадькома вказували на фотографії страв, які вони хотіли.

[«Людино, я виберу п'ять! Я виберу п'ять страв! Я можу з'їсти все, адже це безкоштовно!»]

Дракон дійсно був величним і могутнім.

Кейл був вражений коментарями Раона, коли той замовляв усе підряд. Чхве Хан також зробив замовлення, а потім спостерігав за Кейлом, який неквапливо відповідав.

«Якщо знаєш ворога і знаєш себе…»

Чхве Хан згадав цитату з Землі.

"Якщо ти знаєш ворога і знаєш себе, тобі не варто боятися результату навіть ста битв"

"Чи це саме збирається сказати Кейл-нім?"

Однак він помилився.

Кейл продовжив:

«Якщо ти знаєш ворога і знаєш себе, ти можеш влаштувати ще більший безлад»

Кейл говорив з радістю.

«А ще ти можеш красти речі так, щоб вони про це не дізналися»

"Ти також можеш підготуватися до майбутнього"

Останню частину Кейл не вимовив. Він не звертав уваги на вираз обличчя Чхве Хана, поглядаючи на Левів, які підводилися після закінчення трапези.

Він випадково зустрів погляд Лева-чоловіка.

Кейл здригнувся.

Псш.

Чоловік-Лев презирливо пирхнув на Кейла.

Це було так, ніби він казав: "Так, я розумію, чому ти хочеш подивитися на такого вродливого чоловіка, як я".

І саме це він і думав.

«Мабуть, я привертаю увагу, куди б не пішов»

Лев посміхнувся людям у ресторані, а потім пішов разом із Левицею.

Кейл замислився.

"Що це за божевільний?"

Його божевілля відрізнялося від того, що Кейл бачив раніше.

Однак, судячи з поведінки цих двох Левів, Кейл дізнався багато чого.

Леви, мабуть, дійсно мають силу приблизно на рівні Розалін, як і згадував Раон, оскільки вони не розпізнали ні Чхве Хана, ні Раона. Також їм здавалося, що Он і Хон – просто звичайні кошенята.

"Вони не надто сильні"

Кейл подивився на великі тіла левів і замислився.

"Леви добре живуть зграєю"

На відміну від Тигрів, Леви жили в прайдах, що робило їх сильнішими, ніж коли вони билися поодинці. Якщо зграя Тигрів зіткнулася б з прайдом Левів, шанси на перемогу левів були б вищими.

Однак у цей момент Кейл думав про інше Плем'я.

Плем'я Блакитних Вовків.

Вовки були слабші за Левів, але іноді вони ставали страшними.

"Мені треба як слід виховати Лока"

Хоча він трохи виправив боязкість Лока, молоде вовченя все ще було далеке від того, щоб стати Королем Вовків.

Кейл бачив, як Чхве Хан тренував його, використовуючи людські методи.

Однак, побачивши Плем'я Левів, Кейл переконався, що йому треба швидко розвинути Лока.

"Не тільки Лока"

Вовченята теж мали вирости справжніми Вовками.

"Якщо додати до цього партизанські тактики Тигрів…"

У поєдинку один на один ніхто не міг перемогти кмітливість і силу Тигрів.

Якщо об'єднати Плем'я Вовків і Плем'я Тигрів…

"Варто спробувати"

Це, безперечно, варто було спробувати. Хоча він трохи хвилювався щодо Племені Ведмедів, але це була проблема на потім.

Кейл спостерігав, як двоє Левів вийшли, а потім почав говорити.

«Давайте спочатку поїмо»

Мяаааау!

Мяу!

[«Мені, мені! Будь ласка, поклади поки стейк із лосося під стіл!»]

Кейл непомітно засунув стейк із лосося під скатертину й почав їсти. Він насолоджувався смаком їжі, спостерігаючи, як до ресторану заходить все більше людей.

Потім він замислився.

"Я їм ще добряче дошкулю"

Кейл не забув, як Лев зневажливо посміхнувся йому.

Рано-вранці Кейл почав хмуритися.

Тись, тись, тись.

На нього тиснули аж шість лап.

"Ці малі хулігани"

Кейл розплющив очі, хмурячи брови. За вікном він бачив темно-синє небо. Однак ще була зима, тож сонце з'явиться лише за кілька годин.

Перед очима Кейла з'явилося руде хутро.

«Сьогодні той день»

Голос Хона звучав трохи сумно.

«Так, сьогодні ввечері»

«Час для феєрверків!»

Спокійна Он і збуджений Раон змусили Кейла роздратовано підвестися. У цей момент хтось постукав у двері.

Тук. Тук. Тук.

«Заходьте»

Двері повільно відчинилися.

Скри-и-и-ип–

Кейл побачив Чхве Хана та косатку Арчі. Арчі стояв за Чхве Ханом із дивним виразом обличчя, тоді як Чхве Хан виглядав бадьорим.

Кейл поставив запитання.

«Твоє ранкове тренування пройшло добре?»

«Так, Кейле-нім. Я почуваюся бадьорим»

Чхве Хан відповів з невинною посмішкою, струшуючи бруд з рук, ще не заходячи до кімнати. Це змусило Арчі тихо похитати головою.

Чхве Хан закопав рідину, яка мала створити стовп вогню, у висохлому озері.

«Тренування – це найкраще»

Кейл, улюбленим способом тренування якого було дихання, підіграв Чхве Хану й привітав новий день.

Останній день фестивалю, день, на який вони запланували запуск феєрверків, розпочався яскравим ранком.

[Примітка: Тток-ккочі – це хрусткий гострий рисовий коржик на шпажці]