Розділ 177 — Обманули? (5)

Як тільки розвиднілося, група Кейла розділилася. Вони мали знову зустрітися на площі, коли сонце почне сідати.

« Мені цікава магія півночі. Я піду до бібліотеки »

« Кейле-нім, я піду придбати меч »

Розалін пішла до бібліотеки, Чхве Хан – до зброярні, а двоє Китів зникли серед натовпу на святі, щоб зайнятися своїми справами, а також виконати доручення Кейла.

Зрештою, з Кейлом залишилися троє дітей, середній вік яких становив дев'ять років.

«…Людино, я справді можу продовжувати їсти?»

Раон побачив теплу посмішку на обличчі Кейла.

«Звісно» – лагідно відповів Кейл, поставивши перед Раоном стейк із північної яловичини.

Потім він витер соус з куточка рота Раона.

У очах Чорного Дракона промайнув підозрілий погляд, але він вирішив поки що просто з'їсти стейк.

Наразі вони перебували у VIP-залі на п'ятому поверсі ресторану біля площі. Кейл дав шматок торта та тарілку пасти "Розе" відповідно Хону та Он.

Хон відразу ж з радістю відкусив шматочок торта, а Он здивовано нахилила голову.

«…Це дивно. Ти прикидаєшся добрим»

Кейл здригнувся від коментаря Он, але швидко натягнув широку посмішку.

«Прикидаюся? Ні. Тобі треба багато їсти, щоб вирости сильною»

Зрештою, Он почала сьорбати макарони, спостерігаючи за Кейлом. Однак Хон і Раон були надто зайняті їжею, щоб щось помітити.

Діти були в захваті, бо могли їсти скільки завгодно й спостерігати за площею, не стаючи невидимими й не вдаючи, що не вміють розмовляти.

Раон радісно вигукнув.

«Людино, це чудово! Давай гратимемо до пізнього вечора і як слід подбаємо про феєрверки!»

Кейл кивнув і недбало відповів.

«Звісно. Давай ще додамо вогняну блискавку як бонус»

Раон кілька разів блимнув круглими очима.

«…Вогняну блискавку?»

Дзень.

Виделка, що була в передній лапі Раона, впала на підлогу. Потім Раон почав хмуритися.

«Людино, ти збираєшся використати вогняну блискавку?»

«Я не знепритомнію»

«Ми можемо використати магію!»

«Ми не можемо використати магію»

«Чому ні?!»

«Вони зрозуміють, що це магія»

Майстер меча Клопех і маги мали подумати, що сьогоднішній інцидент – це "дія Імперії", водночас відчувши силу природи.

Раон скорчив обличчя, дивлячись на Кейла, який, здавалося, вже прийняв рішення, а потім підсунув тарілку зі стейком до Кейла.

«Людино, їж це!»

«Я ситий»

«Чому твій шлунок такий малий? Це тому, що ти слабкий?»

«…Хіба не ти дивовижний, бо здатний з'їсти десять стейків?»

Кейл не міг зрозуміти, що саме Раон вважає маленьким шлунком, тож замість того, щоб розмірковувати над цим, просто сказав те, що мав сказати.

«Сьогодні я використаю лише невелику частину. Я не знепритомнію»

«…Справді?»

«Так. Мені вистачить лише стільки, щоб воно спалахнуло»

Раон продовжував хмуритися, але, почувши впевнений голос Кейла, нічого не сказав. Кошенята, здавалося, також змирилися з цим і повернулися до їжі.

"Хаааааа"

Кейлу стало шкода самого себе за те, що йому довелося просити цих дітей, середній вік яких становив дев'ять років, схвалити використання ним власних здібностей. Якби це були Кити чи Тигри, він би навіть не переймався. Як це взагалі так вийшло? Кейл навіть подумав, що, можливо, було б простіше, коли він жив як покидьок.

Проте Кейл все одно продовжував час від часу витирати соус з рота Раона. Троє дітей і далі ставилися до нього з обережністю, обмінюючись поглядами між собою.

"Ми знищимо все, якщо він знепритомніє!"

Хон кивнув у відповідь на погляд Раона, тоді як Он похитала головою, передаючи інше повідомлення.

"А давайте просто захищатимемо його, замість того щоб думати про руйнування? Якщо хтось сильний наблизиться, ми використаємо наш отруйний туман. Усі, чи то Леви, чи майстри меча, зрештою впадуть, якщо отруяться"

"О! Гарна ідея!"

Кейл не знав про злісну перепалку дітей, повільно ївши печиво. Діти час від часу продовжували поглядати на нього, але Кейл про це не мав уявлення.

Кейл подивився у вікно й замислився.

"Вогняна блискавка"

Минулого разу він знепритомнів, використавши її на повну потужність.

"Тоді я використаю лише половину"

Оскільки це відбуватиметься вночі, навіть при половинній потужності вона яскраво спалахне.

"Я ж не знепритомнію, якщо застосую її на половину потужності, правда?"

Кейл відчув, як його серце почало битися швидше. Потім він нахмурився.

"Це вже зовсім божевілля?"

Він похитав головою, намагаючись заглушити голос, що лунав у його голові, наче сигнал тривоги. Це тривало ще з самого ранку.

[«Ти хочеш знищити його?»]

Це був Страшний Гігантський Граніт.

"Чи це тому, що я вирішив використати вогняну блискавку?"

Кейл не мав уявлення, чому Суперкамінь поводився саме так.

«…Невже немає способу вимкнути цей голос?»

Діти, які до цього потайки шепотілися між собою, завмерли, почувши бурмотіння Кейла. Однак Кейл не поглянув у бік дітей.

"Цей Суперкамінь справді ні на що не придатний"

Можливо, саме тому, що Кейл так подумав, Суперкамінь цього разу сказав щось інше.

[«Ти хочеш знищити сліди одвічного суперника Вогню?»]

"Хм? Одвічний суперник? Суперник Вогню Руйнування?"

Кейл задумався над тим, що саме він збирався знищити.

Це було озеро, пов'язане з легендою про Сльози Бога.

Але суперник?

Вираз обличчя Кейла став серйозним. Раон зацікавився тим, на що дивиться Кейл, і повернув голову в той бік, після чого завмер.

Він побачив вуличного торговця, який продавав яблучні пироги.

Побачивши, що Кейл анітрохи не рухається, Раон повільно дістав свою скарбничку й витягнув з неї одну срібну монету. Он і Хон також дістали по одній срібній монеті.

Однак Кейл зараз ні на що не звертав уваги. Нова думка заплутала його розум.

"Супер-Камінь нізащо не збрехав би"

« Ти хочеш знищити сліди одвічного суперника Вогню? »

Саме тому, почувши цю фразу, Кейл замислився.

"…Чи володів головний герой легенди Стародавньою Силою?"

Яким би божевільним не був володар Вогню Руйнування, Кейл не вірив, що той наважився б протистояти богу. Найпростіший висновок полягав у тому, що вогню протистояла людина, яка володіла Стародавньою Силою стихії води.

Кейл раптом згадав один міф.

"Вартовий"

Він колись чув про це від Тейлора Стена.

Вартовий, який у давні часи захищав Північно-Східний регіон. Це була історія про те, як вартовий захищав землю валунів.

Але чому він саме зараз думав про того вартового?

"Чому цей вартовий нагадує мені Суперкамінь?"

Кейл зітхнув. Потім він зважився й підвівся зі свого місця.

"Це не моя справа"

Суперкамінь не запитав: "Ти хочеш пожертвувати собою?". Це означало, що Кейлу не було про що турбуватися. У такому разі не було сенсу довго й наполегливо над цим міркувати.

Кейл побачив, як Раон швидко летить до нього.

«Людино, людино! Ти збираєшся купити яблучні пироги?»

"Яблучні пироги?"

Кейл подивився на Раона, гадаючи, про що той говорить, а Дракон і двоє Кошенят надули груди й стали перед ним. Кейл похитав головою дітям, які, здавалося, чекали на його відповідь.

«Ні»

«Хе-хе»

Раон почав хихикати.

«Людино, я розумію! Я знаю, що ти відкрив цей ресторан для нас! Чекаємо на яблучний пиріг!»

«У нас тепер багато грошей!»

«Ми маємо віддячити тобі»

"Якого…?"

Кейл не міг зрозуміти цих трьох дітей і просто проігнорував їхні коментарі, перш ніж почати говорити.

«Давайте доїмо їжу»

Діти швидко взялися за гору їжі на столі. Кейл подивився на дітей, які здавалися захопленими, і подумав, що немає причин турбуватися про хороші речі, після чого замислився.

Раон незабаром пішов, сказавши: "Людино, я піду на хвилинку до Чхве Хана!", але Кейл був надто зайнятий роздумами, щоб це навіть помітити.

Тук. Тук. Тук.

Кейл підвівся, почувши, як хтось стукає у двері. Настав час, щоб двері цієї VIP-кімнати, заброньованої на ім'я Торгівельної Гільдії Флінна, знову відчинилися.

«Заходьте»

Двері відчинилися, і Чхве Хан з іншими увійшли.

Кейл повернув голову й подивився у вікно, де площа забарвлювалася в червоний колір від заходу сонця.

«Схоже, настав час»

Кейл підвівся зі свого місця.

Вуличні торговці на площі поволі закривали свої крамниці, а солдати почали розчищати майданчик. У центрі площі з'явився великий дерев'яний стовп.

«Кейле-нім, вони танцюватимуть, поки цей стовп горить?»

«Так»

У мить, коли вони підпалять дерев'яний стовп, люди почнуть грати на принесених із собою інструментах або співати й танцювати аж до півночі.

Як тільки настане наступний день, вони обіль'ють стовп водою, щоб загасити вогонь і таким чином позначити кінець свята.

Бум. Бу-ду-дум-бум.

Дерев'яний стовп запалили під звуки барабанів.

«Це буде ніч, що палає, як вогонь!»

На площі пролунав чийсь крик, і люди на площі почали вигукувати.

Бу-ду-дум-бум. Бум, бум, бум!

Барабани стали лунати все голосніше, до них приєдналися інші інструменти та людські голоси.

Тиць, тиць.

Кейл повільно опустив голову.

Раон, Он і Хон незграбно танцювали в такт із мешканцями Королівства Паерун. Кейл спостерігав за цим цікавим танцем, аж поки не стало зовсім темно. Потім він зняв свою мантію.

Під нею з'явився чорний костюм.

«Ходімо»

Кейл не чекав на відповідь і почав набирати швидкість, відштовхуючись кінчиками ніг.

Потім він попрямував до тераси й з легкістю вистрибнув на дах.

Тиць, тиць.

[«Людино, ходімо разом!»]

Кейл відчув, як його швидкість зростає завдяки магії Раона, коли він перестрибнув через дах. Кейл і його група віддалилися від площі, що яскраво сяяла.

Вони дісталися до найтихішого й найтемнішого куточка Баго.

Чхве Хан підійшов до Кейла й коротко доповів.

«Я вже визначив маршрут патрулювання. Будь ласка, йдіть за мною»

Клац.

Чхве Хан доторкнувся до піхв меча й рушив попереду.

Потім до Кейла підійшла Розалін і пішла поруч із ним.

«Біля озера не було жодних магічних пристроїв. Судячи з того, що я прочитала в бібліотеці, у Паеруні небагато магів, і вони слабкі в магії»

Група Кейла не вийшла просто погуляти на цілий день. Розалін впевнено додала:

«Не варто турбуватися про магію»

Кейл поглянув на двох Китів, які стояли за його спиною, наче охоронці. Пасетон доповів про те, що помітив, спостерігаючи за святкуванням протягом усього дня.

«Багато дворян забронювали столики в ресторанах із гарним видом. Гадаю, реакція буде сильнішою, ніж ми очікували»

«У маєтку Секка було тихо. Підтверджено, що герцог Клопех перебуває в замку»

Почувши звіт Арчі, Кейл зупинився.

Східний ліс біля озера. Кейл зайшов до озера через найнепомітніше місце. Він бачив лише кілька ліхтарів навколо висохлого озера й не помітив жодної людини.

Кейл поглянув на північ.

Він бачив храм і солдатів.

Рано-вранці Кейл наказав Чхве Хану та Арчі закопати рідину вогняного стовпа в центрі озера. Це була вся кількість, яку вони забрали з замку Мейпл.

«Молодий пане Кейле, чи не варто підпалити його за допомогою магічної бомби?»

«Ні»

Кейл розумів, чому Розалін здавалася збентеженою.

Їм потрібен був вибух, щоб знищити кулю, адже вони не взяли з собою магічну бомбу з таймером.

«Тоді як…»

«Я це зроблю»

«Ви?»

Кейл проігнорував Розалін, Арчі та Пасетона, які виглядали збентеженими, і рушив уперед. Їм потрібно було рухатися, доки патруль не прибув сюди.

«…Кейле-нім»

Чхве Хан зреагував на рухи Кейла.

Він згадав про силу Кейла, схожу на магічну бомбу.

Блискавка осяяла червоним світлом усю долину Гір Десяти Пальців.

Розалін і Кити цього не бачили, але Чхве Хан бачив цю силу, а також те, як Кейл потім знепритомнів.

«Чхве Хане»

Чхве Хан, який саме збирався підійти, почув, як Кейл кличе його на ім'я. Кейл недбало віддав наказ.

«Як тільки я застосую свою силу, негайно, незважаючи ні на що, відведи Он, Хона, Раона та мене до маєтку Секка. Зрозумів?»

Чхве Хан прикусив губи, а потім кивнув головою.

«Зрозумів… Я пам'ятаю план»

Розалін ще більше заплуталася через відповідь Чхве Хана. Наказ, який щойно віддав Кейл, теж був дивним.

Хіба це не очевидно?

Однак ніхто не відповів на її запитання.

Кейл простягнув обидві руки в бік озера.

Потім він повернув голову.

Він подивився на палаючий дерев'яний стовп на площі, після чого почав хмуритися.

«…Він яскравіший, ніж я очікував»

Палаючий дерев'яний стовп був вищим і яскравішим, ніж він очікував.

Невелика блискавка, можливо, не буде помітна з площі.

"Ну що ж"

Кейл вирішив використати трохи більше сили, ніж спочатку планував. Якраз стільки, щоб не знепритомніти.

"Тоді Чхве Хан віднесе мене до маєтку Секка"

Кейл не надавав цьому особливого значення, збираючи Вогонь Руйнування у кінчиках пальців.

[«Зрештою, ти його знищуєш»]

Кейл почув голос Суперкаменя.

У цю мить Чхве Хан підвів голову.

Гу-у-у-урк–

У нічному небі пролунало гуркотіння.

Вони чітко його чули, оскільки в цій місцевості біля озера панувала повна тиша.

«…Він?»

Розалін, як і Чхве Хан, підняла голову. Здавалося, ніби нічне небо плаче. Потім вона опустила голову й побачила, як Чхве Хан підходить до спини Кейла.

[«Маленька Розалін, дістань зілля»]

Тоді вона почула, як Раон промовив у її думках.

[«Я створю щит»]

Вона також побачила, як Он створює туман, що оточує групу.

Саме в цю мить.

Гу-у-уру-у-у-урк–

Цього разу гуркіт був ще гучнішим.

Священники та солдати з храму, що стояв удалині, вийшли назовні й подивилися в небо.

«Скоро»

Група почула тихий голос. Це був один із небагатьох випадків, коли Раон заговорив, залишаючись невидимим.

«Воно наближається»

"Наближається?"

Погляди групи спрямувалися в небо, а потім опустилися на Кейла.

Саме в цю мить.

«Ах»

Перед ними спалахнуло червоне світло.

Рожево-золоте світло на мить засліпило їх.

Небо на мить ніби почервоніло.

Потім вони почули гучний звук.

БА-А-А-А-А-АХ!

Блискавка.

Це слово закарбувалося в пам'яті кожного.

Розалін повільно відновила зір. Той короткий проміжок сліпоти здавався їй вічністю.

Тоді вона побачила стовп, що здіймався в небо.

«…Боже мій»

З місця, куди влучила червона блискавка, здіймався стовп вогню.

Розалін відчула, ніби не може дихати.

Щойно з Кейла вирвалася величезна сила природи.

«М-молодий пане Кейле!»

Тоді вона випустила крик, що межував із вереском.

«Розалін»

Чхве Хан спокійно промовив її ім'я, а потім з легкістю підхопив Кейла, який хитався на ногах.

Він поглянув на приголомшених Розалін і Китів, коли заговорив.

«Що нам робити?»

З-за спини Чхве Хана пролунав слабкий, але чіткий голос.

«Хіба це не очевидно?»

Усі бачили втомлений вираз обличчя Кейла. Проте він продовжував говорити.

«Дотримуймося плану»

Розалін і Кити отямилися, почувши його відповідь.

«Так»

Чхве Хан відповів, а потім рушив у бік маєтку Секка з Кейлом на спині. Раон, Он і Хон йшли за ним. Решта групи ще трохи спостерігала за ними, а потім теж рушила в дорогу.

Кейл прямував до міста Баго, яке тепер було повністю затихле – без музики та сміху.

Червона блискавка наповнила столицю тишею.

Саме в цю мить Кейл подумав:

"Я голодний"

Крім цього, з ним усе було гаразд. Він відчував, ніби міг навіть рухатися самостійно.

Однак зараз не був час зупинятися лише через те, що він голодний.

Раон, Он і Хон підійшли до нього, поки вони йшли.

«Що ви робите? Чому не рухаєтеся швидше?»

Вони не образилися на слабкий голос Кейла, і Раон дістав щось зі свого просторового виміру та простягнув йому. Троє дітей зібрали свої гроші, щоб купити 10 шматочків яблучного пирога.

«Людино, ти ж голодний? Ти ж казав, що зголоднів, щойно відкрив очі минулого разу!»

Кейл відкрив рота, і Раон нагодував його шматочком яблучного пирога. Звісно, у цей момент він все ще сидів на спині Чхве Хана.

Кейл повільно увійшов на вражену площу, жуючи яблучний пиріг.