Розділ 182 — Молодий пане-нім, ви справді… (1)

Кейл попросив Рона та Фрезію, які чудово впоралися з підготовкою, сісти в карету, після чого вирушив у бік території Ґ'єрре. Карету вів один із підлеглих Фрезії.

«Розкажи докладно»

Фрезія одразу ж почала відповідати.

«Є родина баронів, яка стала васалом герцогства Ґ'єрре приблизно 50 років тому»

Ця родина називалася Кріші.

«Це було ще до того, як нинішня герцогиня стала правителькою території. Інші кандидати на посаду лорда залучали цю васальну родину, щоб розширити власний вплив»

Бабуся Антоніо та нинішня герцогиня, Соната. Це сталося, коли вона була лише однією з потенційних претенденток на посаду герцогині. У той час територія Ґ'єрре прийняла кілька васальних родів.

Рід Кріші був одним із цих васалів.

Кейл почав говорити.

«Хіба рід Кріші не славиться тим, що є родом вчених?»

Саме цей рід двісті років тому був наставниками королівської сім'ї. Саме тому герцогство Ґ'єрре вирішило прийняти в васали такий рід, що не мав ані територій, ані багатства.

«Молодий пане»

Рон лагідно відповів на запитання Кейла.

«Минуле не обов'язково продовжується в сьогоденні»

«Мабуть, це правда»

Кейл погодився.

Незалежно від того, чи були вони в минулому родиною вчених, зараз це жахлива родина.

Той факт, що вони наймали людей для викрадення дітей, свідчив про те, що вони не у своєму розумі.

«Молодий пане, це було дві ночі тому»

Кейл поглянув на Рона. Те, що Рон з самого початку серйозно поводився як добродушний старий, викликало у Кейла сумніви. Рон, здавалося, виглядав здоровішим після того, як отримав свою штучну, але міцну руку.

«Можливо, це тому, що я старію, але тієї ночі я не міг заснути. Ось чому я вирішив трохи прогулятися задвірками території Ґ'єрре»

"…Чи справді задні провулки й задвірки – гарне місце для прогулянки?"

Кейл хотів запитати це, але стримався.

«Я випадково побачив кількох дітей, які тягнули візок і прямували до кута нетрів»

«Дітей?»

Кейл здивовано поглянув на Рона, почувши, що візок тягнули діти. Рон уточнив свої слова.

«Це були кремезні діти, яким, здавалося, було близько 30 років»

"…Коли це м'язисті гангстери перетворилися на дітей?"

Рон продовжував говорити, поки Кейл сидів мовчки.

«У будь-якому разі, ці діти мене зацікавили, і я вирішив піти за ними. Звісно, я робив це непомітно, щоб вони мене не помітили»

Кейл проігнорував Фрезію, яка дивилася на Рона з повагою.

«Коли я непомітно йшов за ними, я помітив кілька будинків біля мосту, що стоїть на краю нетрів. У підвалах цих будинків утримували в полоні багато людей»

Хруст. Хруст.

Пальці на його штучній лівій руці хруснули, коли Рон зігнув їх. Потім він спокійно продовжив:

«Вони робили жахливі речі, на які не наважилися б навіть наймані вбивці»

"Мм"

Кейл відвів погляд від найманого вбивці Рона.

«І?»

Однак Кейл хотів, щоб Рон перейшов до суті. Рон перейшов до суті.

«Я помітив, як вчора ввечері один із дворецьких родини Кріші зайшов у один із тих будинків. Вдень ці будівлі – звичайні будинки для сімей у нетрях. Однак, щойно заходить сонце, ці так звані сім'ї перетворюються на служників»

Фрезія додала:

«Простеживши за дворецьким до ранку наступного дня, ми переконалися, що він зустрічався з купцем»

Існувала велика ймовірність, що цей купець належав до Торгівельної Гільдії, яка займалася работоргівлею.

Вона швидко продовжила:

«Один із моїх підлеглих зараз стежить за цим купцем. Незабаром ми отримаємо перший звіт про те, до якої гільдії він належить. Після другого звіту ми зможемо скласти чітке уявлення про їхню ідентичність і дізнатися напевно»

Тук. Тук.

Кейл постукав по підлокітнику, а потім повернувся до Рона. Старий зрозумів, що його молодий пан щось усвідомив.

Кейл повільно почав говорити.

«Торгівельна Гільдія, яка незаконно купує людей у рабство…»

Куди ж подінуться ці раби?

У Королівстві Роан рабство було заборонено.

Якщо тільки рід Кріші не збожеволів, вони не продаватимуть рабів усередині королівства.

Тож кому потрібні раби?

Мало того, кому знадобиться Торгівельна Гільдія, щоб таємно збирати рабів?

Кейл мав чітке уявлення про відповіді на ці запитання.

«…Ті виродки, які хочуть дзвонити у дзвін, щоб покінчити з життями інших, збудували дзвіницю?»

«Вибачте?»

Фрезія була збентежена коментарями Кейла, але той махнув їй рукою, щоб вона замовкла, і продовжив.

«Торгівельна Гільдія, ймовірно, з Імперії»

«…З Імперії?»

Вираз обличчя Фрезії став серйозним.

Вони не просто продавали громадян Королівства Роан у рабство, а навіть продавали їх іноземній державі? На таке могли піти лише люди, які не знають страху.

Це було те, на що навіть барон не наважився б спробувати.

Саме тому у Кейла виникло запитання.

«Рід Кріші діяв самостійно?»

«…Наші розслідування вказують на те, що рід Ґ'єрре до цього не причетний»

Фрезія облизала губи й продовжила:

«Рід Кріші, який був прийнятий у васали, не маючи майже нічого, опинився в стані невизначеності після того, як герцогинею стала Соната Ґ'єрре, а не кандидатка, яку вони підтримували. Ось чому вони намагалися зробити все можливе, щоб розширити свій вплив»

«Для цього їм потрібні були гроші»

Кейл поставив ще одне запитання.

«Чи здається, що рід Кріші знає, звідки походить цей купець?»

«… Я в цьому не впевнена»

Фрезія обережно почала розмову з Кейлом, який, здавалося, був впевнений, що Торгівельна Гільдія походила з Імперії.

«Молодий пане, у нас поки що немає інформації про цю гільдію. Може, почекаємо, поки отримаємо інформацію, перш ніж приймати рішення?»

Кейл ніяк не відреагував. Він лише зітхнув.

Тиць. Тиць.

Кошенята, Он і Хон, продовжували погладжувати лапками стегна Кейла. Це був їхній спосіб сказати: "Давайте заб'ємо тих виродків до смерті".

Раон звертався до Кейла в думках.

[«Раби… Я не можу їм пробачити»]

Раон не міг пробачити людей, які безпричинно зводили інших у рабство.

Рід Кріші вчинив те, чого Чорний Дракон ніколи не сприйме.

Провівши перші чотири роки свого життя в чорній печері, Раон ненавидів рабство й ув'язнення.

«Роне»

«Так, молодий пане-нім»

Кейл поглянув у бік воріт території Ґ'єрре й почав говорити.

«Зміна планів»

«Так, пане»

Рано-вранці наступного дня.

Кейл лежав на м'якому й зручному ліжку, насолоджуючись сном. Однак хтось погладжував його по плечу.

Це було схоже на теплу руку турботливого батька…

«Мм!»

Кейл широко розплющив очі.

«Молодий пане-нім, ви прокинулися»

Це був Рон.

Кейл був настільки шокований, що згорнувся калачиком під ковдрою.

«Ня-я-яв!»

«Мяу!»

Кошенята сміялися з нього.

«Людино, прокидайся! Не можна так довго спати!»

Раон теж підганяв його прокинутися. Кейл прислухався до цього квартету експертів і підвівся. Як тільки він встав, Рон простягнув йому чашку.

«У них не було лимонного чаю. Герцогство Ґ'єрре, здається, не таке вже й чудове»

Куточок губ Кейла сіпнувся, коли він взяв чашку.

Уся група Кейла, крім Фрезії та представників інформаційної гільдії, наразі зупинилася в маєтку Ґ'єрре.

Хоча вони прибули пізно вчора ввечері, їм вдасться провести кілька ночей у маєтку Ґ'єрре завдяки тому, що Кейл відправив туди заздалегідь віце-капітана Гілсмана, щоб попередити про їхнє майбутнє прибуття.

Було б дивно, якби герцог не зміг дозволити проїжджому аристократу провести кілька днів у своєму маєтку. До того ж це був не просто якийсь аристократ, а людина, яка була близькою довіреною особою кронпринца й отримала медаль від Імперії.

«Як прикро, що тут немає лимонного чаю»

Кейл звучав задоволеним, незважаючи на те, що, роблячи ковток, сказав, що розчарований.

«Угх!»

Тоді він не зміг стримати стогону.

Рон лагідно заговорив.

«Хоча, здається, на території Ґ'єрре полюбляють гіркий чай, хо-хо»

"Бляха"

Кейл нахмурився, розпочавши день із гіркого чаю.

Як тільки він закінчив одягатися, одразу ж вийшов із кімнати.

«Молодий пане!»

Заступник капітана Гілсман чекав за дверима, а потім пішов слідом за Кейлом.

«Хе-хе, ви сьогодні дуже гарно виглядаєте, молодий пане!»

Гілсман зауважив, що сьогодні Кейл виглядав як справжній аристократ. Хоча його вбрання не було вишуканим, а лише пристойно розкішним, він все одно виглядав як багатообіцяючий молодий аристократ.

«Справді? Добре»

Однак Гілсман здригнувся, побачивши, що посмішка Кейла виглядала щирою.

"Щира посмішка?"

Це зовсім не пасувало Кейлу.

"Мені здалося, я чув, що він збирається покарати рід Кріші?"

Гілсману здавалося дивним, що Кейл виглядав таким щирим і невинним, коли Рон розповідав йому про плани Кейла. Заступник капітана ще не знав про торгівлю людьми.

«Де він?»

Однак він швидко відповів на запитання Кейла.

«Кажуть, зараз він у саду. Він любить прогулятися після раннього сніданку»

«Гадаю, ми можемо зайти в сад по дорозі до головних воріт»

Кейл одразу ж попрямував до саду.

Гілсман йшов за ним, поглядаючи на Рона. Рон лише посміхався, також слідуючи за Кейлом. Гілсману здавалося ще дивнішим, що кошенят не було з Кейлом, але він поки що не став ставати питань.

Прибувши до саду, Кейл зустрів Антоніо Ґ'єрре.

Звісно, він вдавав, ніби це був збіг.

«О, молодий пане Кейле. Ви добре спали?»

«Не очікував побачити вас у саду, молодий пане Антоніо. Завдяки вам я добре виспався»

Кейл і Антоніо радісно потиснули один одному руки.

Антоніо придивлявся до Кейла, який був одягнений як аристократ і виглядав бездоганно.

Кейл Хенітус.

Найближча довірена особа наслідного принца, людина, яка запобігла інциденту в столиці, і людина, яка зробила щось настільки дивовижне, що отримала медаль від Імперії.

Ця людина заздалегідь надіслала свого охоронця, щоб запитати, чи може він провести тут кілька ночей. Він також попросив про ще щось.

« Чи можемо ми поговорити? »

Поговорити.

Кейл, який був близькою довіреною особою кронпринца, та Антоніо, який був близькою довіреною особою іншого принца й утримував південно-західні території королівства, мали обговорити очевидні, але важливі справи.

Це мала бути дуже жадібна розмова.

Антоніо відчував, що Кейл був таким самим жадібним, як і решта дворян, судячи з того, як той попросив про "розмову".

Ця розмова мала відбутися таємно сьогодні ввечері.

«Звісно, можемо. Ви вже снідали?»

Антоніо невимушено підняв мирні теми для розмови. Він бачив, як Кейл відповідав з дворянською посмішкою.

«Ні, ще не снідав»

«О ні, ви йдете на прогулянку, не поснідавши? Вам слід поїсти»

«Все гаразд. Планую незабаром поснідати»

Спокійна розмова дещо змінилася після наступних слів Кейла.

Кейл витончено додав:

«Я чув, що тут є відомий бар, тож планую поснідати саме там»

«…Перепрошую?»

Антоніо був шокований.

Кейл все одно сказав те, що хотів.

«Я, так сталося, трохи люблю випити. Алкоголь найкраще смакує вранці. Тож до зустрічі, я збираюся випити трохи пива замість ранкового супу! Ха-ха!»

Антоніо згадав колишнє прізвисько Кейла, яке той мав до того, як його стали називати Молодим Паном Срібного Світла.

Покидьок Кейл.

Антоніо бачив, як Кейл оголошував, що сьогодні збирається поводитися як покидьок.

«Сьогодні мені нічого робити. Я планую пити цілий день, оскільки ще відновлююся. Хіба це не чудово?»

Кейл, як кажуть, зараз відновлювався після використання своєї Стародавньої Сили в Імперії. Він казав, що приїхав на територію Ґ'єрре, щоб заїхати сюди по дорозі до тепліших південних регіонів.

Але така людина пила?

Через деякий час Антоніо заговорив.

«…А ви після цього ще зможете розмовляти?»

«Не хвилюйтеся, молодий пане Антоніо. Після випивки розмовляти набагато легше. Тож я вже піду»

Кейл до самого кінця залишався ввічливим і коректним, навіть якщо й говорив нісенітниці. За ним йшли блідий Гілсман і невимушений Рон.

«…Я справді не можу його розібрати»

Вираз обличчя Антоніо став складним, коли він дивився, як Кейл йде. Однак у його погляді проглядалося трохи розчарування.

Антоніо був людиною, яка судила про інших за тим, наскільки благородно вони виглядали. Кейл, здавалося, посідав нижче місце на особистій шкалі благородства Антоніо.

«Чи все буде гаразд?» - стурбовано запитав Гілсман, але Кейл не слухав.

Щойно він зайшов до бару, як одразу ж піднявся на третій поверх»

Потім він сів за столик біля вікна й дивився на річку, що текла, аж поки не повернув голову.

«Хочете щось замовити?»

Офіціант обережно запитав, помітивши погляд Кейла.

Шляхетна зовнішність і велична постава цієї людини створювали враження, ніби він щонайменше граф. Саме тому офіціант не міг не бути обережним.

Кейл навіть не глянув на меню, перш ніж почати говорити.

«Усе»

Це була потужна заява.

«Перепрошую?»

Кейл повторив своє замовлення здивованому офіціантові.

«Принеси мені по пляшці кожного виду алкоголю, що у вас є. А, і ще – ваші найдорожчі закуски»

Гілсман блимнув очима, слухаючи екстравагантне замовлення Кейла. Коли офіціант із шокованим виразом обличчя пішов, Кейл безцеремонно запитав Гілсмана.

«На що ти дивишся?»

Всупереч очікуванням Кейла, Гілсман широко посміхнувся.

«Ви справді не змінилися, молодий пане! Так, Чхве Хана тут немає! Давайте нап'ємося! Ха-ха-ха-ха!»

Кейл похитав головою, але Гілсман відкрив пляшку й почав наспівувати. Кейл проігнорував його й подивився у вікно.

Він бачив річку, що протікала територією Ґ'єрре.

Річка, яка відокремлювала нетрі від решти території, протікала прямо під цим баром. Кейл бачив і міст.

Нетрі були одразу за тим мостом.

Кейл бачив десять обшарпаних будинків по той бік мосту.

Це були будинки, де утримували викрадених людей.

[«…Ми розтрощимо ці будинки! Ні, ми їх знищимо!»]

Кейл вислухав жорстокі коментарі Раона, а потім взяв пляшку замість склянки, яку наповнив Гілсман.

«М-молодий пане-нім»

Гілсман занепокоївся.

Дзунь!

Однак він прийшов до тями, почувши, як порожню пляшку поставили назад на стіл. Він побачив, що обличчя Кейла почервоніло. Кейл взяв ще одну пляшку.

Кейл, обличчя якого почервоніло, хоча він і не був п'яний, підсунув пляшку до Гілсмана, який дивився на нього. Гілсман здригнувся, згадавши, як Кейл раніше кидав пляшки, а потім повільно взяв пляшку з його рук.

Кейл справді цілий день їв і пив, не промовивши ні слова.

Він нарешті щось сказав, коли сонце почало сідати.

«Гілсмане»

«Так, молодий пане»

Як охоронець, Гілсман перестав пити після одного-двох келихів. Спостерігаючи за Кейлом, він захоплювався тим, що досвід Кейла як "покидька" справді не був вигадкою, зважаючи на те, як той міг пити цілий день.

Кейл знову заговорив.

«Роне»

«Так, пане»

Рон, який досі тихо сидів, підвівся й відповів.

Кейл обернувся, щоб поглянути на двох чоловіків, які чекали, поки він заговорить. Він погладив порожню пляшку, дивлячись у вікно на захід сонця.

Він бачив, як Фрезія на мосту подавала йому сигнал під небом, що наче палало.

Торгівельна Гільдія була з Імперії, як і очікував Кейл.

Скри-и-и-ип–

Кейл підвівся й почав говорити.

«Сьогодні я скористаюся щитом»

«Вибачте? Чому так раптово?»

"Він що, п'яний?"

Заступник капітана Гілсман подумав, що Кейл п'яний, але той посміхнувся й додав:

«Мені треба їх знищити»

Він мав на увазі десять будинків.