Розділ 183 — Молодий пане-нім, ви справді… (2)

«Знищити? Що знищити?» – здивовано запитав Гілсман, але Кейл проігнорував його й вийшов із бару.

Він пройшов прямо з третього поверху бару до входу.

Багато людей спостерігали за Кейлом, який без жодних проблем рухався вперед. Більшість із них – мешканці території Ґ'єрре, які були вражені тим, що Кейл міг без проблем ходити навіть після цілоденного пияцтва.

Гілсман також був здивований цим, але потім помітив порожню пляшку в руці Кейла й, приголомшений, кинувся за ним.

«М-молодий пане!»

«Що таке?»

«Будь ласка, спочатку поставте п-пляшку…!»

«А»

Він про неї забув.

Він забув, що тримає пляшку.

Ш-ш-ш.

Кейл підняв пляшку.

«Ааа!»

Гілсман згадав подію, що сталася два роки тому. Він згадав того покидька, який кидав пляшки в бандитів на території Хенітус. Тоді Гілсману довелося розбиратися з наслідками.

«…Ти п'яний?»

«Перепрошую?»

Кейл нахмурився й подивився на Гілсмана, який підняв обидві руки вгору, перш ніж передати пляшку Рону.

«Роне»

«Так, сер»

Пляшка зникла, і Кейл вийшов з бару. Рон передав офіціантові пляшку та гроші за напої Кейла, а потім не поспішаючи пішов за ним. Звісно, він не забув підхопити заступника капітана, який стояв там із порожнім поглядом.

«Пане Рон, що молодий пан намагається знищити?»

Гілсман почав ставитися до Рона з більшою повагою, відколи дізнався про його здібності. Прихований майстер. Ось так Гілсман оцінював Рона.

«Не знаю»

Слуга відповів доброзичливо.

«Хіба він не мав на увазі руйнування будинків?»

«…Перепрошую?»

«Гаразд, ходімо»

Гілсман разом із Роном поспішно кинувся навздогін за Кейлом. Він наздогнав його й став поруч із Кейлом, який стояв посередині мосту з абсолютно серйозним виразом обличчя.

"…Молодий пан – це людина, яка діє у великому масштабі!"

Гілсман знав, що Кейл багато разів говорив, що збирається діяти недбало, і в процесі цього знищив чимало речей. Саме тому він вагався, що йому робити.

У цю мить він почув голос Кейла.

«Заступнику капітана»

«Так, молодий пане-нім»

Гілсман поглянув на Кейла, який дивився вниз на річку, що текла.

Це був мальовничий краєвид: рудоволосий Кейл стояв між річкою та небом, які забарвилися в червоний колір від заходу сонця.

Через пізню годину по мосту переходило небагато людей.

Взагалі-то, через цей міст, що з'єднував нетрі та торгівельний район, ніколи не ходило багато людей.

Гілсман чув голос Кейла, який був настільки тихим, що його могли почути лише ті, хто стояв поруч.

«Кажуть, дворецький з одного дворянського дому час від часу вирушає до нетрів, щоб принести їжу бідним»

Це була несподівана історія, але заступник капітана вислухав її й відповів.

«Який чудовий дворецький»

«Так. Хоча цей дворецький – співробітник того самого дому, який викрадає мешканців південно-західного регіону й продає їх у рабство»

«…Вибачте?»

Кейл поглянув у бік нетрів, що розкинулися за мостом.

«Той дворецький щойно попрямував до нетрів. Він йшов до тих десяти будинків, де мешканців утримують у підвалах»

«Треба їх знищити»

Заступник капітана Гілсман повільно усвідомив, що саме Кейл збирається знищити.

«Гілсмане»

«Так, пане»

«Що ти про це думаєш?»

Кейл чекав на відповідь Гілсмана, і лицар незабаром відповів.

«Лицар вживає заходів, коли бачить несправедливість»

Гілсман додав ще одне зауваження, коли Кейл подивився на нього.

«Однак, якщо це щось, пов'язане з нашим сеньйором, ми утримаємося, незалежно від того, що це таке»

«Це теж частина Кодексу Лицаря?»

«Ні, пане, це мої особисті думки»

Лицар вживає заходів, коли бачить несправедливість, якщо це не стосується його сеньйора.

Це могло здатися несправедливим, але це було особисте кредо Гілсмана.

Кейл не ставився негативно до особистого кредо Гілсмана, адже той досяг звання заступника капітана в маєтку Хенітус, де на перше місце ставили "нас".

Кейл перестав спиратися на міст і почав говорити.

«Тоді давай не стримуватимемося зараз»

«Так, пане!»

Кейл поглянув у бік торгівельного району на іншому березі.

Фрезія подавала йому сигнал.

Цей сигнал означав, що люди, які стежили за Кейлом, повернулися до свого господаря.

Їхнім господарем, звісно, був Антоніо Ґ'єрре.

Антоніо нізащо не міг не поставити за Кейлом стеження. Кейл вирішив діяти відкрито, знаючи, що Антоніо це зробив.

Кейл почав йти до одного з занедбаних будинків. Це був перший будинок за мостом. Десять будинків тягнулися зигзагом, починаючись від цього першого.

Кейл зупинився перед першим будинком.

«Привіт?»

Чоловік середнього віку, що стояв перед подвір'ям, обережно заговорив, дивлячись на Кейла, який, судячи з усього, був дворянином, а також на лицаря, що стояв поруч із ним.

Водночас на його обличчі відбивався відчай, ніби він, побачивши червоне обличчя Кейла, зрозумів, що натрапив на п'яного дворянина.

Кейл поставив чоловікові середнього віку запитання.

«Ти живеш сам?»

«Вибачте? Ні. Я живу з родиною»

«Так?»

Кейл посміхнувся й продовжив:

«Виведи усю свою родину назовні»

«Перепрошую?»

«Я даю вам 10 секунд»

«10. 9»

Кейл почав відраховувати. Чоловік середнього віку занепокоївся, почувши, як Кейл почав відлік, а потім, побачивши, що той зупинився, щоб щось сказати, поспішно рушив у бік будинку.

«Мабуть, ти вважаєш слова цього аристократа смішними»

Ці слова змусили чоловіка середнього віку миттю забігти в будинок.

Усе це було добре видно з будівель у торгівельному районі по той бік вулиці. Інші мешканці нетрів швидко зайшли до своїх будинків і зачинили на засуви свої пошарпані вікна та двері.

"Схоже, якийсь божевільний дворянин влаштовує безлад"

Усі так думали. Чоловік середнього віку, який вивів свою родину на вулицю, думав так само.

Він вийшов разом із дружиною, двома синами та дочкою.

«Молодий пане, це моя родина»

Чоловік середнього віку тремтів, а його родина виглядала жалюгідно. У той самий час Чорний Дракон почав говорити в думках Кейла.

[«У підвалі є люди. Їх багато. Є й діти»]

Голос Чорного Дракона був злісним.

[«Вони всі такі худі. Гадаю, їх морили голодом. Вони ще й брудні. Думаю, вони вже давно не мали змоги помитися»]

Раон продовжував говорити сумним тоном.

[«…Молодь ще донедавна била людей у підвалі. Я хочу їх усіх убити»]

Кейл поглянув на двох синів і доньку, яких чоловік середнього віку назвав своїми дітьми. Його погляд змусив їх опустити голови, ніби вони боялися шляхтича.

Кейл поставив чоловікові середнього віку запитання.

«То вас лише п'ятеро?»

Чоловік середнього віку на мить здригнувся, а потім, вклонившись дуже шанобливо, почав говорити.

«Так, пане! Я привів усю свою родину, як ви просили, шановний молодий пане!»

[«Вони не його родина. Всередині вони називали одне одного лідером і помічником лідера. А тепер ще й брешуть! Погані! Вони дуже погані!»]

Раон виконував роль детектора брехні, навіть не отримавши на це вказівки.

Кейл без особливої реакції подивився на чоловіка середнього віку. Цей погляд змусив чоловіка, який досі кланявся, підняти голову й занепокоїтися.

Кейл посміхався.

Божевільний аристократ, який, здавалося, був п'яний, посміхався.

"У що я вляпався?"

Чоловік середнього віку побачив удалині дворецького з роду Кріші, який похитав головою, ніби наказуючи йому самому розібратися з цим.

У той момент він почув голос аристократа:

«Тоді в будинку нікого не повинно бути, оскільки вся твоя родина тут, назовні»

Чоловік середнього віку знав, що всередині були раби, але нічого не сказав, обмірковуючи, як задовольнити бажання цього аристократа.

Однак аристократ, Кейл, перевершив усі очікування чоловіка середнього віку.

«Будинок старий. Він дуже занедбаний…»

Кейл недбало додав це, ніби кидаючи камінь у річку.

«Тож я збираюся його зруйнувати»

«…Вибачте?»

Чоловік середнього віку справді вважав, що він щось не так почув. Однак дворянин перед ним був серйозний.

«Що таке? Я дам вам новий будинок. Є якась причина, через яку я не можу його зруйнувати?»

«Ну, бачте…»

Лицар, який досі мовчки стояв, зробив крок уперед. Він і далі не промовляв ні слова. Лише кілька разів клацнув мечем у піхвах, дивлячись на чоловіка середнього віку.

"Якого хріна? Що це за ситуація?!"

Чоловік середнього віку не міг у це повірити.

Хоча це й був занедбаний будинок, для нетрів він все одно був непоганим, адже стояв прямо навпроти торгівельного району.

Чому він раптом вирішив зруйнувати цей будинок?

І от за цим–

«Я зруйную його за п'ять секунд»

Торговець людьми божеволів.

Однак він не міг сказати цьому аристократу не руйнувати будинок, бо всередині були люди. Раби в підвалі, звісно, загинуть, якщо будинок зруйнують.

«П'ять»

Аристократ повернувся до відліку.

«Чотири»

Дворецький родини Кріші повернув голову.

«Три»

Це був його спосіб сказати: "Забудемо про тих рабів".

«Два»

Однак у нього раптом виникло запитання.

Як цей молодий аристократ зруйнує будинок?

Чи зможе це зробити один-єдиний лицар?

«Один»

Відповідь на це запитання незабаром стала очевидною.

«Нуль»

Кейл оголосив про закінчення відліку, коли Чорний Дракон почав говорити в його думках.

[«Я наклав захисний щит як на підвал, так і на вхід до нього»]

«Ха, ха-ха-»

Кейл почав сміятися.

Це збило з пантелику торговців людьми.

Ву-у-у-уг–

Потім вони почули гуркіт.

У той самий час дворянин простягнув руки.

Ву-у-ум–!

Вони побачили пару крил.

Також вони побачили великий щит.

«…Га?»

Щит із крилами оточив будинок.

Складалося враження, ніби він намагався зробити так, щоб інші люди не могли побачити будинок.

Срібний щит.

Хоча південно-західний регіон був далеко від столиці, чоловік середнього віку, а також дворецький барона, що стояв удалині, добре знали цей щит.

«…Чи може?»

Дворецький згадав про одну людину.

Він думав про знаменитого аристократа королівства.

Це був той, хто славився не силою чи здібностями, а справедливим світоглядом. Оскільки вони перебували на території Ґ'єрре, що межувала з Імперією, дворецькому було ще легше пригадати ім'я.

«…Кейл Хенітус?»

Дворецький ахнув, щойно вимовив це ім'я.

Торк.

Кінчик гострого леза опинився у нього за спиною.

«Ви не можете називати ім'я нашого молодого пана як вам заманеться»

Рон, який був у масці, легенько штовхнув дворецького кинджалом.

"Щось не так"

Дворецький нарешті усвідомив, що щось має бути не так. Його припущення незабаром підтвердилося.

«М-молодий пане-нім, ви справді збираєтеся зруйнувати наш дім?»

Чоловік середнього віку з блідим обличчям почав звертатися до Кейла, але потім замовк. Він побачив очі Кейла.

Це був не погляд п'яниці.

Він був настільки зосереджений на червоному обличчі, що до цього моменту навіть не дивився в очі Кейлу.

Чоловік середнього віку не зміг вимовити ні слова, побачивши холодний погляд Кейла, а також натовп, що спостерігав за тим, що відбувається, як із нетрів, так і з торгівельного району.

Кейл нарешті дав чоловікові середнього віку відповідь.

«Минуло 5 секунд»

5 секунд уже минуло.

Великий щит почав опускатися.

[«Я теж підтримаю його своєю магією!»]

Срібний щит, зміцнений магією Раона, впав на будинок, оточений срібними крилами.

Тріск.

Спочатку пролунав звук, ніби дах повільно ламається.

Однак шум ставав дедалі гучнішим.

Бу-у-ум–

Земля загуділа, коли будинок повністю обвалився.

«Ах»

Чоловік середнього віку спіткнувся, а потім впав на землю від гуркоту. На його обличчі був порожній вираз, коли вітер і пил проносилися повз нього. Крізь напівпрозорі крила та щит він бачив, як будинок руйнується вщент.

"Дурні раби!"

Раби, яких він мав продати, були придавленими під уламками будинку.

Він був упевнений, що вони загинуть під уламками, адже це був недбало збудований підвал.

Шум обвалу був настільки гучним, що він навіть не міг почути їхніх криків.

"Що мені робити?"

"Як могла статися така довбана ситуація?"

Саме в цю мить работорговець почав хмуритися.

«Молодий пане Кейле!»

Антоніо Ґ'єрре та його лицарі їхали до них верхи на конях.

Кейл тримав Незнищенний Щит, дивлячись у бік Антоніо.

Антоніо зліз з коня й швидко підійшов до Кейла. Він хмурився.

«Що ви робите?»

Антоніо був надворі, щоб розібратися з деякими справами, коли почув, що Кейл напідпитку намагається зруйнувати будинок у нетрях. Він вважав, що Кейл – принаймні пристойна людина, але чутки про те, що він – покидьок, здавалося, виявилися правдою.

Тільки погляньте: Кейл і після руйнування будинку мав спокійний вираз обличчя.

«Ви приїхали швидше, ніж я очікував»

"Я приїхав швидко?"

Антоніо вигукнув здивовано.

«Ха! Молодий пане Кейле, ви усвідомлюєте, що щойно зробили?»

«Звісно. Я зруйнував будинок…»

«…Ви ж знаєте, що я не мав на увазі буквального значення!»

«…Я зруйнував будинок торговця людьми»

Антоніо миттєво замовк.

Люди, що спостерігали з мосту, лицарі поблизу і навіть самі торговці людьми не могли вимовити ні слова.

Однак Кейл зовсім не зважав на цю тишу.

Ву-у-у-ум–

Його срібний щит піднявся в повітря й перемістився до наступного будинку.

Кейл підійшов до зруйнованого будинку, щойно щит піднявся.

[«Він саме тут. Людино, сюди!»]

Кейл зупинився над уламками. Потім він почав розчищати територію. Гілсман підійшов до Кейла, який мовчки розбирав уламки.

«Гілсмане, пересунь цю колону»

«Так, пане»

Гілсман легко пересунув високу колону.

Кейл нарешті зміг побачити двері в землі.

Двері були цілком цілі, без жодної вм'ятини.

Кейл нахилився й потягнув двері.

Скри-и-ип.

Кейл побачив групу людей, що згорнулися у тісному підвалі, не маючи місця навіть поворухнутися.

На всіх їхніх худих обличчях відбивався вираз розгубленості.

Кейл подивився на них і почав говорити.

«Тепер ви в безпеці»

Він випростався й поглянув на Антоніо.

Саме тоді Антоніо усвідомив, що очі Кейла були ясними.

«Молодий пане Антоніо»

Щит розправив крила над сусіднім будинком.

«А, ааааааа!»

Торговці людьми, які спостерігали за ситуацією, почали вибігати з будинків. Кейл вказав на них і продовжив розмову з Антоніо.

«Позичте мені на деякий час своїх лицарів»

«Ах»

Антоніо здивовано ахнув, а потім відправив лицарів, щоб ті затримали людей, які втікали. Він також направив одного лицаря в бік замку.

У той самий час Кейл подав сигнал, і Фрезія разом зі своїми підлеглими почала рухатися в бік інших будинків.

«Ня-я-яв»

Он і Хон також почали рухатися, невимушено нявкаючи. Вони мали перекрити більшість шляхів втечі отруйним туманом.

Нарешті Рон, який все ще мав на обличчі маску, помахав Кейлу рукою, тримаючи за шию дворецького родини Кріші.

"Який же підступний старий"

Кейл похитав головою, слухаючи коментар Раона у своїх думках.

[«Яке розчарування. Не знав, що він прийде так рано. Ми знищили лише один будинок»]

"Ото ж"

Кейл хотів би, щоб Антоніо з'явився після того, як він знищив усі десять будинків.

Кейл знову заговорив.

«Ще один»

[«Справді? Гаразд! Я наклав щит на підвал! Викрадені люди в безпеці! Мій щит – чудовий і могутній!»]

Бу-у-ум–

Ще один будинок було зруйновано.

Не було жодної причини руйнувати його, оскільки Антоніо з'явився так швидко, але Кейл все одно вирішив це зробити.

Це було тому, що він розлютився.

Вигляд тих безжиттєвих облич у підвалі змусив його захотіти щось зруйнувати.

Вгу-у-ум–

Срібне світло, що виходило з руки Кейла, зникло.

Незабаром зник і срібний щит.

Вшу-у-у-у-ух–

З-під уламків будинку почав вириватися легкий вітерець.

«Кху»

Кейл легенько кашлянув, а потім витер крапельку крові, що витекла з його рота.

"Дрібниця"

Його тіло не відчувало великого навантаження, адже це була спільна дія Незнищенного Щита та магії Раона. Він не похитнувся й не кашлянув кров'ю. Однак, з якоїсь причини, сила щита, здавалося, ставала дедалі більшою.

Кейл був задоволений тим невеликим кашлем і крапелькою крові, адже Життєздатність Серця одразу ж взялася за його зцілення.

Раон махав крилами з лютим виразом обличчя, але Кейл все одно недбало повернув голову, бо не міг його побачити.

«…Молодий пане Кейле»

Він зустрівся поглядом з Антоніо Ґ'єрре. Антоніо був напружений.

У цю мить Кейл почав говорити.

«То як, поговоримо?»

Звісно, тема розмови, а також її початок і кінець – все це залежало від Кейла.

[Якщо так трапилось, що вам подобається переклад, за можливості ви можете підтримати перекладача =3]