Розділ 185 — Молодий пане-нім, ви справді… (4)

У приймальні запанувала тиша.

Антоніо подивився на свої стиснуті кулаки, а потім повільно розтиснув їх. Він побачив свою порожню долоню.

Під час цієї розмови він усвідомив щось про себе.

Чому він подумав, що Кейл Хенітус прагне щось від нього отримати або спробувати ним скористатися, коли той лише попросив про розмову?

Антоніо відчував, ніби на його порожній долоні лежала маска. Назва цієї маски було "аристократ". Він теж носив фальшиву маску аристократа.

Він почав говорити.

«Що ви маєте на увазі під "відкрити ворота"?»

У голосі Антоніо, коли він ставив це питання, відчувалася нервозність.

« Відкрити ворота Імперії, коли про це попросить королівство »

Це була досить небезпечна заява, якщо її неправильно зрозуміти. Її можна було б розтлумачити як те, що Королівство Роан піднімає меч проти Імперії.

«Молодий пане Антоніо»

Однак Кейл лише відповів питанням.

«Ви хвилюєтеся, що Його Високість кронпринц захоче розпочати війну проти Імперії?»

Це справді було так.

Кронпринц міг би захотіти розпочати війну проти Імперії чи іншої іноземної держави. Саме цього й побоювався Антоніо.

Антоніо помітив, що куточок губ Кейла трохи піднявся.

«Я думав, що висловився дуже чітко»

Кейл ще раз повторив свої слова.

«Коли про це попросить королівство»

Не кронпринц, а королівство.

Між цими двома поняттями була велика різниця.

Однак Антоніо усвідомив цю різницю лише зараз. Кейл додав, зрозумівши, що Антоніо все збагнув.

«Рід Ґ'єрре, який служить королівству, мав би знати, що я маю на увазі, чи не так?»

"Служить королівству"

Ці слова затрималися в думках Антоніо. Його вираз обличчя водночас став серйозним.

Ситуація, за якої все Королівство Роан захотіло б, щоб вони відкрили ворота для Імперії.

Це означало б, що Імперія вчинила щось жахливе, що Королівство Роан не могло просто проігнорувати.

"Королівство" означало, що цього хотіли і корона, і дворяни, і громадяни.

"…Що ж зробить Імперія?"

Рід Ґ'єрре відповідав за південно-західний регіон, який був найближчим до Імперії. Хоча Антоніо й був спадкоємцем роду, він не міг збагнути, що саме могла зробити Імперія, аби спричинити таку ситуацію.

Він звернувся до Кейла, усвідомивши, що його брак інформації є набагато серйознішою проблемою.

«Молодий пане Кейле–»

«З'ясуйте це самі»

Антоніо не міг запитати, що зробить Імперія, почувши відповідь Кейла, яка поставила крапку.

Він не міг нічого про це сказати.

Оскільки його слабкість була в руках Кейла, він мусив виконувати все, що від нього вимагали, не задаючи жодних питань. До того ж, було цілком природно, що родина Ґ'єрре мала розібратися в цьому самостійно, якщо це було щось, що робить Імперія, що стосувалося королівства.

Або він мав розслідувати це самостійно, або був ще один варіант.

«…Я запитаю у Його Високості, наслідного принца»

Щоб запитати, йому потрібно було звернутися до особи, що стоїть вище за герцога.

Антоніо поглянув на Кейла, який сприйняв його відповідь як очевидну і вирішив таємно розслідувати Імперію та ще раз проаналізувати оборонні маневри південно-західного регіону.

Саме такої відповіді й прагнув Кейл.

Він хотів, щоб Антоніо був обережним.

Він також хотів, щоб Антоніо таємно розвідував Імперію. Крім того, Антоніо мав би цікавитися перебігом подій у королівстві, а не лише прагнути влади.

Для Кейла було б вигідно, якби дворянин, що мав владу в одному з регіонів королівства, дотримувався такої позиції. Кейл випростався на стільці й подивився Антоніо в очі.

«Сподіваюся, що ви приймете правильне рішення, добре все обміркувавши»

Кейл не хотів більше розмовляти.

Усі прохання найкраще висловлювати коротко.

Звісно, він не забув при цьому погрожувати Антоніо.

«Ці документи – лише копії. Оригінали у мене, тож сподіваюся, що ви приймете рішення, не забуваючи, що ваша слабкість досі в моїх руках»

«Ха»

Антоніо зітхнув і посміхнувся.

Цей жест змусив Кейла нахмуритися. Антоніо посміхався після того, як йому погрожували.

"…Це дивно"

Він думав, що Антоніо його зрозумів, але замість того, щоб нахмуритися, Антоніо посміхався.

"Чому він посміхається?"

Антоніо відчував полегшення, тоді як Кейл був збентежений.

"Не все, що казала бабуся, є правдою"

Аристократ, який використовує твою слабкість, щоб просити про щось в інтересах королівства – це "справжній аристократ". Антоніо відчув, ніби щось у його свідомості прояснилося після зустрічі з таким "справжнім аристократом".

«Ви – аристократ, молодий пане Кейле»

«Звісно?»

Але Кейл бачив, що Антоніо правильно його зрозумів.

"Мабуть, я відповідаю його критеріям"

Те, що Антоніо назвав його аристократом, означало, що Антоніо мав про нього дуже гарне враження.

"Про решту подбає кронпринц"

Як тільки Кейл передасть документи, кронпринц знатиме, як тримати Антоніо під контролем.

Кейл відчував задоволення від того, що все пішло за планом.

Однак було дещо, що склалося трохи інакше, ніж він очікував.

«Я знаю, що ви зайняті, тож я вже піду»

Кейл почув голос Антоніо, коли вже збирався вийти з приймальні для гостей.

«Дуже дякую, молодий пане Кейле»

«…Перепрошую?»

Кейл здивовано обернувся.

«Дякую за багато чого»

Усміхнений Антоніо ніби випромінював життєву енергію. Кейл почав відчувати дискомфорт, побачивши, що Антоніо виглядає щасливим, всупереч його очікуванням.

"…Чи не слід було мені як слід погрожувати йому й при цьому щось у нього взяти?"

Щоб поводитися як справжній аристократ, він не вимагав від родини Ґ'єрре жодних матеріальних благ. Він відчував певне розчарування, проте Кейл вимушено посміхнувся Антоніо, перш ніж вийти з приймальні для гостей.

Він практично завершив свої справи на сьогодні.

Однак одне завдання ще залишалося.

Але це було на завтра. Він не міг його виконати до півночі.

Найбільша гостьова спальня. Кейл відкинувся на спинку зручного ліжка й поглянув на пристрій для відеозв'язку.

[«Я з'єднав його!»]

Уві-і-і-інь–

Екран увімкнувся, і Раон прилетів до кутка, де сиділи Он і Хон. Перед трьома дітьми стояло багато їжі.

Кейл спостерігав, як Раон тихо жує м'ясо, а потім перевів погляд на екран.

[Молодий пане Кейле]

Звісно, він звертався до наслідного принца Альберу.

Останнє завдання, яке він мав виконати – це звітувати перед кронпринцом. Завжди доводилося звітувати після того, як накоїв безладу.

Кронпринц Альберу хмурився.

Кейл розумів, що Альберу вважатиме за неповагу те, що він відкинувся на ліжку. Хто б не розлютився, побачивши, як хтось розслабляється на ліжку, коли сам досі шалено працював?

Кейл, який щойно наївся досхочу, відчув докоряння перед Альберу.

Саме тому він вирішив заговорити першим.

«Ваша Високосте…»

Але Альберу перервав його. Альберу хмурився, коли почав говорити, майже з мукою.

[Ти справді не просто зірка королівства, а його світло]

"…Що за…"

Вираз обличчя Кейла застиг.

Альберу було байдуже, і він уперше за довгий час пустив у хід свій красномовний язик.

[З таким світлом, як ти, наше Королівство Роан не боятиметься темряви. Ти не просто зірка, а найяскравіша зірка нашого королівства]

"…Чому він так поводиться?"

Він почав дратуватися, хоча був ситий і розслаблений.

«Ваша Високосте, мені сісти?»

Кейл спробував перестати спиратися на ліжко й підвестися.

[Ні, не треба. Я вже про це чув]

Альберу, здавалося, вже не мучився, і він почав широко посміхатися. Хтось міг би навіть подумати, що він десь насолоджується прекрасним квітковим полем чи чимось подібним.

Однак Альберу відчував себе так, ніби він перебував у місці, ще кращому за квіткове поле.

[Ти кашляв кров'ю й ледь не знепритомнів, намагаючись затримати торговців людьми на території Ґ'єрре?]

«…Частково це правда»

Він не кашляв кров'ю й не ледь не знепритомнів.

[Ти використав дивовижну харизму, щоб затримати торговців людьми, зруйнував їхні будівлі срібним щитом і врятував ув'язнених громадян?]

«… Гадаю, так?»

Саме так і сталося.

Однак це здавалося дещо перебільшеним.

[Ти прикинувся п'яним і спостерігав за торговцями людьми крізь вікно ресторану, а потім упевнено вступив з ними в бій, маючи поруч лише одного лицаря?]

«…Не могли б ви, будь ласка, припинити?»

Кейл почав хмуритися, а Альберу – посміхатися. Альберу, здавалося, почувався добре, хоча його обличчя виглядало втомленим.

Це дало Кейлу зрозуміти, що немає потреби вдаватися в подробиці сьогоднішніх подій з Альберу.

«Схоже, ви вже чули про більшу частину цього, Ваша Високосте»

Він знав, що на території Ґ'єрре обов'язково буде один із інформаторів королівського двору.

Адже наслідний принц був дуже скрупульозною людиною.

Однак він не очікував, що стільки інформації надійде так швидко.

[Так. Мій інформатор розповів мені про чутки, що поширюються територією]

Саме та перебільшена версія, про яку говорив Альберу, стрімко поширювалася по всій території Ґ'єрре. У маєтку герцога не було жодних можливостей зупинити поширення чуток.

Почувши ці чутки, Альберу дійшов висновку.

[Гарний божевільний виродок]

Альберу не сподобалося, що Кейл посміхався, слухаючи його слова.

Інша інформація, яку він отримав, свідчила, що той не кашляв великою кількістю крові, а лише трохи.

Мабуть, саме тому він ліг, щоб відновити сили.

Тоді він міг би відпочити й доповісти йому вранці, але, будучи марно прискіпливим, чекав аж до півночі, щоб доповісти.

Ось чому Альберу вважав, що з Кейлом найлегше працювати, навіть якщо той не подобався йому.

Це було тому, що Кейл був схожий на нього.

[Про що ти хочеш доповісти?]

Він не був з тих жорстоких типів, які затримують людину, що одужує. До того ж саме цей негідник незабаром мав замість нього вирушити до аукціонного дому Королівства Каро.

«Це лише короткий звіт. Я незабаром надішлю вам документи, але торгівельна гільдія, яка вела торгівлю з родом Кріші, походить з Імперії, а також є докази того, що рід Кріші в минулому наймав гільдію найманих вбивць для викрадення дитини»

В Альберу раптом почала боліти голова.

[І це короткий звіт?]

«Так, Ваша Високосте. Родина Ґ'єрре незабаром зв'яжеться з вами. Я надів на них ланцюги, щоб ви могли використовувати їх на свій розсуд»

[…Я раптом відчув втому]

Кейл бачив, що, всупереч своїм словам, Альберу просто кипів енергією. Якщо задуматися, то, здавалося, кронпринц був найщасливішим саме тоді, коли міг використовувати людей у своїх інтересах.

[Я міцно триматиму ці ланцюги]

«Так, Ваша Високосте. Я впевнений, що мудра зірка нашого королівства зможе належним чином впоратися з будь-якими проблемами, що виникнуть»

Кейл відчув дивне почуття, закінчивши речення. Невдовзі він зрозумів, чому так сталося.

Це було тому, що Альберу не закінчив дзвінок навіть після того, як закінчив свій звіт і почав йому лестити. Кейл застиг, гадаючи, чи не має Альберу ще чогось сказати.

"Він збирається десь задіяти мене?"

Задоволення, яке він відчув, переклавши питання щодо території Ґ'єєрре на кронпринца, повільно зникало.

У той момент він почув голос Альберу.

[Спи спокійно]

Клац.

Альберу закінчив дзвінок.

На обличчі кронпринца, коли той поклав слухавку, був вираз, ніби його змушували їсти щось, що йому не подобалося.

"Щось тут не так"

Кейл швидко відсунув пристрій для відеозв'язку.

Потім, перш ніж лягти, він звернувся до Раона.

«Раоне»

«Що таке, людино? Спи спокійно, як сказав кронпринц!»

«Спатиму. Просто ігноруй дзвінки від кронпринца деякий час»

«Гаразд!»

Кейл подивився на передні лапи Раона, які підтягували ковдру до шиї, і вирішив деякий час не відповідати на дзвінки наслідного принца.

Потім він ще раз зміцнив свою рішучість.

"Протягом цього року, ні, до кінця наступного року, треба розібратися з Північчю та Імперією, щоб я міг відпочити у віллі"

З таким простим бажанням Кейл заснув. Діти, яким у середньому було дев'ять років, залишили його в спокої, тихо базікаючи осторонь.

* * *

«Ми побачили лише пустелю, коли востаннє їздили до Королівства Каро! Цього разу ми побачимо його повністю!»

«Я дуже люблю подорожувати!»

Он тихо доїла шматочок торта, слухаючи балаканину своїх молодших братів. Раон і Хон не могли приховати свого захоплення щодо наступного пункту призначення.

«Наш дім – це добре, але подорожувати теж приємно!»

«Погоджуюся! Так весело подорожувати разом!»

«Так! Мені теж цікаво, як там на Східному Континенті! Подорожуймо всюди! Ми – величні й могутні, тож ми це зможемо!»

Вони говорили такі речі, від яких Кейл міг би зомліти від шоку. Он поглянула на сплячого Кейла, а потім похитала головою. Однак вона промовчала, бо хотіла, щоб мрії її молодших братів збулися.

Хон і Раон почали обговорювати свої плани подорожей світом, а Он просто сиділа мовчки.

Тієї ночі Кейлу наснився кошмар.

«Молодий пане, ви виглядаєте не дуже добре»

«Мені наснився кошмар»

Кейл здригнувся, згадуючи той жахливий кошмар.

Уві сні він подорожував світом у супроводі людей, схожих на багаж. Життєздатність Серця не могла зцілити психічні травми, тож Кейл вперше за довгий час виглядав блідим.

«Молодий пане»

Людина, яка прийшла до Кейла, обережно почала говорити, дивлячись на блідого Кейла.

«Столиця Королівства Паерун була справжнім кошмаром»

Це був Біллос із Торгівельної Гільдії Флінна. Він побачив, як Кейл на мить посміхнувся у відповідь на його зауваження, а потім знову набув звичного стоїчного виразу обличчя.

Місто Баго, столиця Королівства Паерун. Місце, де розташоване Озеро Сліз Бога.

Те озеро досі палало, а мешканці Королівства Паерун говорили, що це – гнів бога або воля бога.

Хоча ніхто не постраждав і пожежа не завдала жодних збитків, страх і невпевненість продовжували наростати в душах мешканців.

Біллос був наполовину впевнений, що за пожежу відповідальна група Кейла.

«Пожежа досі не загашена?»

Відповідь Кейла остаточно переконала його.

"Молодий пан Кейл Хенітус знову накоїв щось серйозне!"

«Молодий пане, що ви, власне, зробили?»

«А чому ти питаєш?»

Біллос почав дратуватися через недбалу поведінку Кейла.

«На півночі повний безлад, безлад! Там справжній хаос!»

«Добре»

«Хо, боже мій»

Біллос уперше зітхнув у присутності Кейла. Кейл проігнорував його й сів у карету.

«Біллосе, давай негайно вирушимо до Королівства Каро»

Йому потрібно було завітати до аукціонного дому, щоб на гачок зачепити не якийсь предмет, а людину.

А заодно він мав намір заробити трохи грошей.