Розділ 186 — Невелика мета (1)

Але він не міг піти одразу.

«Чому ви намагаєтеся піти так рано?»

До Кейла підійшла людина з яскравою посмішкою.

Антоніо Ґ'єрре прямував до карети. Кейл почав хмуритися, спостерігаючи, як той наближається.

"Вони не ладнають між собою?"

Біллос, судячи з їхніх виразів обличчя, вирішив, що ці два аристократи не ладнають між собою.

Кожен із них був близькою довіреною особою різних принців. До того ж, Кейл спричинив хаос на території, викривши торгівлю людьми на землях Ґ'єрре, через що рід Ґ'єрре опинився під тиском з боку королівської влади та решти аристократів південно-західного регіону.

"…Це дивно"

Біллос відчув, що в його міркуваннях є щось дивне.

"Чому тиск чиниться лише на південний захід?"

У північно-західному та північно-східному регіонах панувала тиша. Центральний регіон наразі перебував під суворим наглядом після того, як кронпринц у гніві особисто відправив туди слідчу групу.

Чому в інших регіонах було так тихо?

"…Он воно що"

Він швидко зрозумів відповідь.

У північно-східному регіоні не було герцогів чи маркізів. Ось чому там не було "лідера".

Однак усі дворяни північно-східного регіону побоювалися, що граф Хенітус подумає про їхні дії.

З іншого боку, рід Стен повністю контролював північно-західний регіон, а Тейлор Стен, глава роду Стен, належав до оточення кронпринца.

Біллос згадав, що колись йому сказав його дядько Одеус – людина, яка взяла під контроль підпільний світ північно-західного регіону.

Одеус сказав це між іншим, радо надавши Біллосу доступ до свого будинку, коли той шукав місця для створення таємних резиденцій в Імперії Могору та Королівстві Паерун.

« Звісно, я мушу це зробити, якщо це стосується молодого пана Кейла. Це єдиний спосіб для мене вижити в північно-західному регіоні »

Слова, на які він раніше не звертав особливої уваги, раптом вчепилися в нього, наче гачок.

Біллос неодноразово співпрацював із Кейлом, але не знав усього, що той зробив, і не був обізнаний з усіма його зв'язками.

"…Чи я коли-небудь працював із кимось, майже нічого про нього не знаючи?"

Від цієї думки Біллос відчув, як по спині пробіг холодок.

І разом з цим–

Він почув, як Кейл тихо бурмотів, дивлячись на Антоніо Ґ'єрре, що наближався.

«…Так дратує»

Він справді виглядав роздратованим.

Почувши це, вираз обличчя Біллоса трохи змінився. Це не було тим роздратуванням, яке відчуваєш, коли натрапляєш на ворога й опиняєшся в жахливій ситуації. Це було скоріше роздратуванням, яке відчуваєш, коли тебе хтось будить.

Поведінка Антоніо також відрізнялася від того, чого очікував Біллос.

Кейл і Антоніо. Ці двоє не ладнають між собою.

Так вважав Біллос. Однак те, що він побачив перед собою, дещо відрізнялося від його очікувань.

«Молодий пане Кейле, чи не слід вам перевірити, як там справи, перш ніж вирушати?»

Кейл зійшов із карети, дотримуючись етикету, і став перед Антоніо.

«Я впевнений, що все зроблено як слід, адже цим займався дім Ґ'єрре. Тож чи є у мене привід щось перевіряти?»

«…Розумію. Ви довіряєте моїй родині»

Антоніо відчув дивне відчуття, почувши, що Кейл довіряє його родині в питанні належного виконання справ. У цей момент він почув голос за спиною.

«Ми плануємо на деякий час зачинити ворота»

Антоніо обернувся. Усі присутні одночасно ввічливо вклонилися. Кейл також вклонився.

Соната Ґ'єрре. Нинішня герцогиня підійшла до Кейла.

Кейл розмірковував над тим, що вона щойно сказала, поки вона наближалася.

« Ми плануємо на деякий час зачинити ворота »

Кронпринц і герцогиня Ґ'єрре вирішили приховати той факт, що рабів купувала торгівельна гільдія з Імперії. Про це стане відомо, щойно вони спіймають цю гільдію, але поки що вони намагалися запобігти поширенню цієї новини.

Всього тричі.

Саме стільки разів дім Кріші продавав рабів цій торгівельній гільдії. Часові рамки цих угод збігалися з періодом, коли Альберу зміцнював своє становище як майбутнього короля.

Оскільки владу здобував Альберу, а не принц, якого підтримував дім Ґ'єрре, барон Кріші вирішив, що найкраще буде здобути владу за допомогою грошей.

Альберу був у люті, дізнавшись про все це, хоча він не показував своїх емоцій Кейлу.

Наразі він таємно розслідував, чи відбуваються в королівстві ще якісь угоди з рабами. Саме тому він вирішив приховати інформацію про торгівельну гільдію Імперії.

Однак це не знімало провини роду Ґ'єрре за те, що вони не дбали про кордон настільки, що громадян королівства продавали в рабство.

Герцогиня Соната Ґ'єрре прийняла рішення після укладення угоди з кронпринцом. Це був перший раз, коли вона говорила про це з кимось, крім свого онука.

Замкнути ворота.

Це була умова, висунута Кейлом. Справа полягала не лише в тому, щоб як воротар надійно зачинити ворота.

Герцогиня Ґ'єрре обговорила й іншу частину угоди.

«Дім Ґ'єрре також тимчасово призупинить усю міжнародну діяльність, а також відкличе всіх членів родини та васалів»

Припинити усю міжнародну діяльність.

Відкликати родину.

Ці слова змусили Біллоса та інших здригнутися.

Вони зрозуміли, що мала на увазі герцогиня.

Хоча вона називала це "міжнародною діяльністю", їхня так звана "міжнародна діяльність" полягала в наживанні більшої влади. Відповідальними за це були члени родини, залучені до політики центрального регіону.

Вона оголошувала, що вони призупинять цю діяльність.

Це практично означало, що рід Ґ'єрре відмовляється від будь-якої влади в центральному регіоні. Хоча вона й додала слово "тимчасово", це все одно було серйозною справою.

Торгівля рабами.

Це був великий гріх. Однак він не був настільки великим, щоб герцогиня так суворо покарала саму себе. Оскільки торгівля рабами була спричинена діями васального роду, їй залишалося лише вдавати, що вона нічого не знає.

Вона мала б взяти на себе частину відповідальності, але така вже жорстока природа цього світу.

"Але чому?"

Решта людей були збентежені, але герцогиня Соната, Антоніо і навіть Кейл залишалися спокійними. Проте ще більший шок викликали наступні слова герцогині Сонати.

«Я також планую передати титул герцога Антоніо до кінця року»

«Бабусю!»

Антоніо з шоком звернувся до герцогині Сонати, але вона була спокійною. Ні, в її очах був холодний погляд.

"Це була моя провина"

Рід Ґ'єрре знову зазнає потрясіння, коли стане відомо, хто насправді стоїть за торгівельною гільдією. Її рішення взяти на себе відповідальність і зректися титулу зменшить кількість пліток у майбутньому.

Крім того, вона планувала змусити барона Кріші зректися свого титулу та покарати його родину, щоб жоден із нащадків Кріші більше ніколи не з'являвся на очах у світі.

Але вона все ще хвилювалася.

Вона хвилювалася, бо не помітила прогалини у воротах, що вели до королівства.

Вона вважала, що закріплення влади – це шлях до виживання, однак помилялася.

Ворота до маєтку були пошкоджені, поки вони боролися за владу. Це було неприпустимо.

Вона поглянула на свого онука, Антоніо.

Вона завжди казала онукові таке:

"Усі дворяни – жадібні люди. Якщо хочеш вижити, ти повинен вміти користуватися мечем. Не можна давати жодної нагоди. Ти завжди повинен робити висновки про них і використовувати ці висновки на свою користь"

Це, можливо, звучало суворо, але онук ніколи не сперечався з нею. Він завжди поводився як справжній і авторитетний аристократ.

Проте вона помітила, що насправді відчував її онук.

Хоча він і був авторитетним, її онук дуже пишався своїм аристократичним титулом.

« Матріарх-нім, я вважаю, що нам слід зачинити ворота »

Антоніо першим запропонував відмовитися від влади й зосередитися на налагодженні внутрішніх справ.

Це допомогло їй усвідомити, що настав час передати титул онукові й підтримати його, щоб він став надійним охоронцем південно-західного регіону.

«…Бабусю»

Вона насварила його, почувши, як онук знову звернувся до неї.

«Зараз я говорю як матріарх. Обов'язково вживай належний титул»

«…Так, матріарх-нім»

Антоніо зрозумів, що вона прийняла рішення, судячи з її суворих дій. Соната ніколи не змінювала своєї думки, коли поводилася так.

Тож він просто мовчки спостерігав, як його бабуся підходить до Кейла. Йому було боляче, бо він знав, що бабуся звинувачує себе в цьому інциденті.

Однак, почувши те, що вона сказала Кейлу, він ахнув. Адже він усвідомив, що герцогиня все ще сильна.

«Ви знаєте, хто в цьому домі найкраще витримує випивку?»

Кейл занепокоївся.

Він очікував, що вони зачинять ворота, проте герцогиня особисто з'явилася, щоб оголосити про їхнє усамітнення та про те, що вона складає повноваження герцогині й передає титул своєму онукові.

І чому вона раптом заговорила про випивку?

Кейл не знав відповіді й відповів так:

«…Не знаю»

На зморшкуватому обличчі Сонати з'явилася посмішка.

«Я»

«…Вибачте?»

«Я найкраще п'ю. Давате наступного разу вип'ємо разом»

Біллос був вражений її заявою.

Герцогиня Соната була відома тим, що не зустрічалася з багатьма людьми поза офіційними заходами. Це було тому, що вона не могла довіряти багатьом людям. І ось така людина говорила про спільну трапезу з кимось, хто не мав ані влади, ані впливу.

"Що ж такого зробив цього разу молодий пан-нім?!"

Герцогиня Ґ'єрре та Кейл, які мали б бути запеклими ворогами, здавалися напрочуд привітними одне до одного. Біллос дивився на Кейла з повагою, тоді як Кейлу не подобався такий розвиток подій.

"Чому герцогиня поводиться саме так?"

Кейл аж ніяк не мав бажання вечеряти з ким-небудь із родини Ґ'єрре.

Кейл надягнув шанобливу й лагідну посмішку, перш ніж відповісти герцогині.

«Я принесу з собою чудовий алкоголь, якщо нам судилося зустрітися знову»

Судилося зустрітися знову.

Це означало, що він не прийде без причини.

Герцогиня Соната була здивована, що Кейл не поспішив скористатися нагодою налагодити з нею дружні стосунки.

"Він точно не звичайний хлоп"

Кронпринц сказав, що надішле когось, щоб повідомити їй, коли настане час відкрити ворота. Вона була впевнена, що цією людиною буде Кейл Хенітус.

«Так. Давайте зустрінемося наступного разу»

Очі старенької засяяли, коли вона заявила, що наступний раз обов'язково буде, а Кейл повільно ухилився від її погляду й вклонився.

"Наступного разу не буде"

Кейл не мав наміру допустити цього.

Антоніо поглянув на Кейла та його бабусю, а потім почав посміхатися. Тільки він помітив, що його бабуся прийняла Кейла Хенітуса як "справжнього аристократа".

«Тоді я вже піду»

Кейл попрощався з герцогинею, а потім спробував сісти в карету. Але, здавалося, він щось згадав, бо обернувся й запитав:

«Герцогине, всі в безпеці?»

Хоча Кейл і не уточнив, про кого саме йдеться, Соната одразу все зрозуміла.

«Так, вони в безпеці. Зараз вони одужують»

Кейл мав на увазі викрадених мешканців.

«Це велике полегшення»

Соната поглянула на куточок губ Кейла, що здригнувся, і зрозуміла, що це була справжня посмішка Кейла.

"Він пристойний хлопець"

Він виявився кращим, ніж вона очікувала.

Кронпринц, з яким вона цього разу розмовляла, теж був хорошим хлопцем.

Вона думала, що якщо вона збирається відмовитися від влади зараз, то їй потрібно підготуватися до наступного разу, коли вона знову прагнутиме влади.

"Я повинна доручити всі контакти з наслідним принцом і Кейлом Антоніо"

Погляд Сонати на Кейла став глибшим, але Кейл подумки зітхнув з полегшенням, що вона не намагається його затримати.

Він ще раз попрощався, перш ніж нарешті покинути територію Ґ'єрре.

Біллос, який їхав у кареті разом із Кейлом, зміг зрозуміти, що Кейл мав талант не лише до наживання багатства.

Саме тому він сповнився очікувань щодо цієї подорожі до Королівства Каро.

У той момент він бачив, як Кейл лежав усередині карети.

«Ха, так втомлює»

Кейл хмурився і, здавалося, все його дратувало.

«Мяа-а-ау»

Срібне кошеня вчепилося зубами в подушку й притягнуло її до голови Кейла. Кейл підклав подушку під голову й розлігся поперек сидіння.

Біллос здивовано блимнув.

Молодий пан Кейл справді був незбагненною людиною.

«Я буду спати. Не розмовляй зі мною»

Біллос кивнув на наказ Кейла й мовчав.

"Хто б, побачивши його таким, назвав би його молодим паном Срібного Світла?"

Він згадав про Кейла, який ставав відомим як справедливий аристократ на території Ґ'єрре та в південно-західному регіоні, і вирішив проігнорувати цього надзвичайно ледачого молодого пана.

* * *

«Вітаю, молодий пане-нім. Давно не бачилися»

Голос, схожий на голос навігатора, пролунав з-під чорної мантії.

«Так. Давно не бачилися»

Кейл недбало махнув рукою, відповідаючи на привітання Мері. Потім некромантка Мері сіла в карету, щоб приєднатися до них.

Південна частина Королівства Каро.

Це місто Вегас, що існувало виключно для проведення аукціонів, було відоме тим, що там знаходився найбільший аукціонний дім.

«Молодий пане Кейле, давно не бачилися!»

Тітка Альберу, темна ельфійка Таша, сіла в карету слідом за Мері.

Біллоса вже не було в кареті. Він зійшов з неї, щоб одразу після прибуття до міста Вегас вирушити до філії Торгівельної гільдії Флінна у Вегасі.

Таша сіла на вільне місце й вимушено посміхнулася.

«Мм, хіба Вегас не є таким собі казковим місцем?»

«Мабуть, так»

На відміну від Кейла, який відповідав недбало, Таша мала дивний вираз обличчя, дивлячись у куток карети.

Місто Вегас наразі було прикрашене на честь початку аукціонного сезону в лютому. І без того казкове місто було прикрашене безліччю червоних і синіх вогнів, що робило його надзвичайно красивим.

Тут були барди, вистави, аукціони та азартні ігри. Це було місто, сповнене всіляких розваг.

Таша очікувала, що Кейл буде спокійним, дивлячись на це місто, але реакція інших виявилася несподіваною для неї.

«Вау! Я хочу ту блискучу скульптуру!»

«Цей капелюх такий гарний!»

«Я б виглядала так круто, якби ходила в цій накидці!»

Чорний Дракон і двоє кошенят просто шаленіли, дивлячись у вікно карети. Кожен із них тримав у руках свою скарбничку.

Діти по черзі торкалися своїх скарбничок, повторюючи: "Я це хочу".

Шу-ух.

Раон повернув голову в бік Кейла, Таші та Мері. Таша здригнулася, коли Чорний Дракон почав розмовляти з Кейлом.

«Людино! У моїй скарбничці багато грошей! Я куплю все, що захочу!»

Вегас з його блискучими й дивовижними речами полонило серце шестирічного Раона. Он і Хон відчували те саме.

Кошенята пішли за Раоном і подивилися на Кейла. Здавалося, вони готові були вийти на вулицю й попросити заступника капітана Гілсмана купити їм щось, якби Кейл їм дозволив.

Темна ельфійка Таша спочатку дивилася на них з байдужим виразом обличчя, але, почувши відповідь Кейла, широко розплющила очі.

«Я куплю це для вас»

На мить у кареті запала тиша.

«Щ- що ти сказав?»

Раон не зміг стримати заїкання.

Однак Кейл лише недбало повторив свої слова.

«Я куплю вам усе, що ви захочете. Купуйте все, що забажаєте»

Наскільки дорогими можуть бути речі, яких хочуть діти?

«С… справді можна?»

«Я… я куплю багато речей!»

«…Ти поводишся дивно!»

У головах трьох дітей, здавалося, панував хаос, але вони все одно повільно оточили Кейла. Таша продовжувала сидіти з порожнім поглядом, аж поки не почула механічний голос Мері.

«Молодий пане, ви справді тепла й добра людина»

Таша кивнула, але при цьому відчула себе трохи дивно.

«Людино, ти найкращий! Наша людина – найкраща!»

«Я також збільшу ваші кишенькові гроші. Зараз ви отримаєте 20 срібних монет»

«Т-т-ти – щедра людина!»

Раон почав сипати на нього компліменти, але Кейл просто не звернув на це уваги.

Чого ж ще можуть просити діти?

Він ось-ось заробить мільярди галонів.

У магічній сумці Кейла лежали червоне намисто та чорний самоцвіт.

«Молодий пане, ми спочатку підемо до готелю?»

Таша тепло поглянула на збуджених дітей, а потім перевела погляд на Кейла. Кейл відверто відповів на цей теплий погляд.

«Так. А потім я піду трохи прогулятися»

«Прогулятися?»

«Так»

«Куди?»

«У казино»

«…Вибачте?»

Велика будівля у формі золотого дерева.

Це було найбільше легальне казино на континенті.

Чотири рази на рік на верхньому поверсі цього казино відбувався VIP-аукціон.

Невеликою метою Кейла було продати предмети за надзвичайно високу ціну двом людям, які зустрінуть його там.