Розділ 188 — Невелика мета (3)

Хіба він не мав би вже рухатися, якщо так радіє?

Цей VIP-аукціон, що відбувся в лютому з нагоди зустрічі нового року, тривав три дні й таємно проходив на верхньому поверсі казино Золоте Дерево.

Однак його важко було назвати "таємним аукціоном", оскільки дати та учасники були легко виявлені. Звісно, всередині всі носять маски, проте все одно можна було з'ясувати їхні особи за допомогою журналу відвідувачів міста Вегас.

Причиною того, що аукціон все одно називали таємним, попри це, було те, що до його початку ніхто не мав уявлення про те, що саме виставлятимуть на торги.

Адміністратори Золотого Дерева ніколи не обговорювали лоти, які мали виставити на аукціон. Це було пов'язано з тим, що вони склали Обітницю Смерті перед жерцем Бога Смерті, зобов'язавшись зберігати мовчання.

"Але чутки неминучі"

Якщо на Західному Континенті перед таємним аукціоном виявляють рідкісний предмет, а люди не можуть з'ясувати, у кого він знаходиться, перше, про що вони думають – це таємний аукціон.

Завдяки цьому всілякі чутки поширювалися як серед VIP-персон, так і серед пересічних громадян.

Саме тому Кейл надіслав певну інформацію лідеру гільдії Сінгтен та єпископу Бога Сонця Королівства Каро.

«Гілсмане»

Шух, шух.

Гілсман одразу підійшов, побачивши, що Кейл кличе його.

"Тридцять мільярдів кундів? Тридцять, тридц…!"

Хоча він рухався швидко, єдине, про що думав Гілсман – це цифра, яку щойно назвав Кейл.

"Чи потрібно мені доповісти про це графу-німу?"

Гілсман вагався, чи варто повідомляти про це графу Деруту Хенітусу, зважаючи на велику суму грошей. Він не очікував, що мова йтиме про суму, яку можна вважати значною навіть для такого заможнього краю.

У цей момент Кейл прошепотів йому на вухо.

«Гілсмане»

«Так- так, пане?»

З його відповіді було зрозуміло, що він думав про щось інше. Однак Кейл не був такою людиною, яка б робила з цього велику справу.

Звісно, вони ще не провели повноцінної церемонії посвячення в лицарі, тож у свідомості Гільсмана Кейл був лише сеньйором.

«Не кажи про це моєму батькові. Я готую ці гроші як резервний фонд на випадок надзвичайних ситуацій»

"Резервний фонд? Хіба це не занадто велика сума, щоб зберігати її як резервний фонд?"

Гілсман не міг у це повірити.

«Хіба ти ще не здогадуєшся, що станеться пізніше цього року?»

«Ах»

Гілсман тихо ахнув.

Прийдешній рік.

Хоча він не міг знати про все, що робив Кейл, він вловив дещо, слідуючи за ним. Найбільше інформації він зміг зібрати про те, що стосувалося Імперії та Північного Альянсу.

А ще й ті виродки з "Руки".

Гілсман нарешті зрозумів, для чого потрібен цей резервний фонд. Водночас йому здалося, ніби він зміг зрозуміти, про що думає Кейл.

"Він накопичує гроші на випадок, якщо територія Хенітус чи королівство опиняться у скрутному становищі під час війни!"

Тепер він зрозумів, навіщо Кейлу потрібна така велика сума грошей.

Це були гроші для території Хенітус та Королівства Роан.

Невеликої суми для такого питання було б замало.

Гілсман відчув, ніби Кейл справді заслуговує на титул молодого пана Срібного Світла. Мало того, такого досвіду він ніколи б не отримав, якби обрав шлях капітана.

"Я прийняв правильне рішення"

Він був задоволений своїм рішенням піти за Кейлом і стати сильнішим.

«Так, молодий пане-нім. Я не буду про це звітувати»

Он похитала головою, почувши енергійну відповідь Гілсмана.

Он поглянула на Кейла, який, здавалося, сприйняв відповідь Гілсмана як цілком очікувану.

Поки Гілсман був зворушений тим, що Кейл довіряв йому настільки, що очікував від нього саме такої реакції, Кейл готував цей резервний фонд з іншої причини, яку Он вважала правдивою.

"Мені треба заробити купу грошей до війни, щоб потім жити в спокої"

Він планував викреслити слово "робота" зі свого життя й замінити його словом "ледар", щойно війна закінчиться. Щоб це стало реальністю, йому потрібно було заробити гроші вже зараз.

Кейл твердо вирішив, що це майбутнє стане реальністю.

З іншого боку, Біллос відчував дивне передчуття, слухаючи розмову Гілсмана та Кейла.

"…Молодий пан збирав гроші не тому, що просто любить їх збирати?"

Здається, розмова цих двох людей стосувалася майбутнього, яке було масштабнішим, ніж те, про що думав Біллос.

"Я знаю про Імперію, але чи є ще щось?"

Його інтуїція як купця підказувала йому, що незабаром трапиться або вигідна нагода, або катастрофа.

Тоді Біллос зустрівся поглядом із Кейлом і здригнувся, побачивши, що той пильно дивиться на нього.

«Біллосе, як ти думаєш, чому я поїхав на Північ? Шукай відповідь. Тоді ти знайдеш гроші»

Почувши натяк Кейла, Біллос відчув, ніби в його голові спалахнула лампочка. Вона випромінювала лише слабке світло, але цього вистачило, щоб він зрозумів, як йому слід діяти далі.

«Молодий пане-нім, будь ласка, продовжуйте звертатися до мене, якщо вам щось знадобиться»

Явно улеслива посмішка на обличчі Біллоса свідчила про його рішення. Однак Кейл просто не звернув на це уваги й поглянув на Он та Хона.

Двоє кошенят, які за останні два роки значно підросли й перетворилися на молодих котів, посміхнулися й показали ікла, даючи зрозуміти, що знають, що їм треба робити.

«Он, Хон, йдіть покличте Рона»

«Няу»

Куточки рота Хона сіпалися, коли він нявкав. Це було тому, що він відчував: Кейл доручить йому щось цікаве.

Він мав рацію.

Пізніше тієї ночі.

Хон сидів на руках у Кейла й дивився вниз на дах під ними. Кейл гладив Хона по шерсті, яка була м'якою завдяки ретельному догляду з боку Кейла… ну, здебільшого – з боку заступника дворецького Ганса.

«Ого, здається, голова гільдії Сінгтен дуже поспішає. Правда, Біллосе?»

«Так, так, молодий пане»

Біллос швидко відповів на запитання Кейла, але водночас відчув, як по спині пробіг холодок.

Він простежив за поглядом Кейла й подивився вниз на дах. Зараз він сидів, тримаючись за мотузку.

Натомість Кейл, не поспішаючи, стояв на даху, а біля його ніг плавав Звук Вітру.

"…Молодий пан-нім приховував свою силу"

Щит був не єдиною Стародавньою Силою, якою володів цей молодий пан. Звичайній людині було б важко стояти на самому краю даху. Це також було б страшно.

Самого Біллоса сюди довелося підіймати Гансу.

"Я недостатньо знав про молодого пана-німа"

Біллос згадав минуле Кейла.

Кейл Хенітус, покидьок сім'ї графа. Він знав, що Кейл прикидався покидьком, проте саме в цю мить він справді відчув, що це дійсно так.

"Так, звідки б він міг знати стільки про Західний Континент, якби справді був звичайним покидьком?"

Кейл знав багато про країни Західного Континенту, відомі місця та впливових людей. Щоб хтось із віддаленого куточка Королівства Роан знав усю цю інформацію, він мав би багато вчитися.

"Він, мабуть, навчався таємно"

Біллос думав, що Кейл також накопичив ці сили саме в той час.

Насправді він вважав, що Кейл навіть кращий за нього самого, який набирав сили, живучи життям позашлюбного сина.

"На що він дивиться зневажливо?"

Біллос дивився крізь гроші й відчував інтуїцію як людина.

Досягнення Кейла за останні два роки щось йому підказували. Він думав, що в той момент, коли людина, яка приховувала свої здібності, повільно почне розкривати свою силу, світ зміниться.

Біллос міцніше стиснув мотузку, за яку тримався, дивлячись у той бік, куди дивився Кейл.

"…Сила, яку він приховував, була не лише його власною"

Це була резиденція, в якій мешкав лідер гільдії Сінгтен. Біллос бачив моторошний туман, що оточував резиденцію.

Він знав, що Кейл подорожував разом із Котами, але не знав, що вони можуть керувати туманом.

"Я також не знав, що в нього було стільки експертів і така непомітна гільдія розвідників"

Зараз члени гільдії розвідників у масках рухалися, виконуючи накази Кейла. Біллос, як купець, мав власну групу інформаторів, проте таких непомітних інформаторів він ще ніколи не бачив.

"Те, що їм вдалося непомітно наблизитися до лідера гільдії Сінгтен, означає, що вони, мабуть, вбивці найвищого класу"

Він не мав уявлення, хто це міг бути.

Біллос, мабуть, був би шокований, якби дізнався, що цей найманий вбивця – це той самий Рон, який учора подавав йому чай з медом і лимоном.

Однак тут був хтось, хто був би шокований навіть більше, ніж Біллос.

Це був власник резиденції, на яку зараз дивився Кейл.

Плавін Сінгтен.

Саме він підняв Торгівельну Гільдію Сінгтен до її нинішньої слави, а також мріяв про те, щоб вона стала найкращою торгівельною гільдією в Імперії, а потім і на Західному Континенті.

Зараз він, нахмурившись, постукував чашкою з вином по столу.

«…Звідки він дізнався?»

Тук. Тук. Тук.

Навіть шум дерев'яної чашки, що стукала об стіл, не міг відволікти Плавіна Сінгтена від його думок.

"Рішучість Вогню?"

Рішучість Вогню – це предмет, який він подарував Папі, коли, не зумівши вирішити, з ким налагодити зв'язки – з Імперією чи з Папою – вирішив прив'язати себе до обох сторін.

Папа, який вдавав із себе праведного священника, виявився надзвичайно матеріалістичним. Цей лідер гільдії зміг налагодити тісні стосунки з Церквою Бога Сонця після того, як передав Рішучість Вогню як дар Папі.

Звісно, він зробив це без відома Імперії.

"Не сподівався, що це заведе мене в таку безвихідь!"

Погляд Плавіна Сінгтена спрямувався на куток столу. Там він побачив відкрите запрошення.

< Вогняна Рішучість з'явиться на наступному аукціоні. Якщо ви бажаєте побачити її першими, будь ласка, приїжджайте за вказаною адресою у зазначений час. >

«…Божевільний виродок. Почекай, тільки я тебе дістану»

Плавін з люттю скреготів зубами.

Це запрошення змусило його приїхати на аукціон Королівства Каро, хоча він був надзвичайно зайнятий. Він також не міг взяти з собою багато людей, бо не міг дозволити Імперії дізнатися про це.

Він не міг навіть взяти свою особисту гільдію найманих вбивць, яку він ретельно готував.

"Я не міг цього зробити, бо в Імперського принца очі всюди"

Імперський принц Адін ретельно стежив за всіма таємними організаціями з часу замаху на заступника голови Дзвіниці Алхіміків та руйнування частини Палацу Сонця.

У такій ситуації Плавін не міг дозволити собі щось настільки небезпечне, як перетин кордону разом із членами своєї гільдії найманих вбивць.

Зараз він не міг розкривати свої козирі.

"…Але ж у мене не повинно бути причин для небезпеки, правда?"

Він взяв із собою заступника керівника гільдії найманих вбивць, а також висококласного мечника в якості охоронців. Доки не з'явиться майстер меча, йому нічого не загрожує.

Тук. Тук. Тук.

Ритмічне постукування по чашці тривало.

"Спочатку мені треба схопити того божевільного виродка, який надіслав запрошення, і відібрати у нього Рішучість Вогню, якщо вона справді у нього є"

Він не міг залишити таку вразливість на виду.

Тук. Тук.

Тун.

Тук-

«…Гм?»

Він почув несподіваний звук.

Тун.

Він повернув голову й подивився у бік вікна, наполовину закритого шторами.

Плавін нарешті помітив дивну ситуацію.

«…Туман?»

У Королівстві Каро панував природно сухий клімат, і дощу не було.

Густий туман привернув увагу Плавіна.

Його долоні почали пітніти.

Туман був червоним.

Це був не звичайний туман.

Скри-и-и-и-ип.

Двері кімнати відчинилися.

«Голово гільдії-нім»

Це був заступник голови гільдії найманих вбивць.

«Іди перевір»

Наказ Плавіна вбивця негайно виконав і попрямував до вікна. Мечники швидко оточили Плавіна, який тримав у руці протиотруту та дістав магічний предмет, наділений захисною магією.

І в цю мить–

Тун.

Він знову почув звук, ніби щось стукало у вікно.

Мечники стиснули мечі, а вбивця, тримаючи кинджал в одній руці, швидко розсунув штори.

Ш-ш-ш-ш-ш-

Штори розсунулися…

І там нічого не було.

«Мм»

Плавін видав стогін.

Однак вбивця знайшов якийсь предмет на порожній терасі.

Це не було те, що спричиняло шум від стуку у вікно. Він не міг зрозуміти, що саме стукало у вікно.

Все, що він побачив – це невелике запрошення.

Це запрошення швидко передали Плавіну, який відкрив його й побачив лише коротке повідомлення.

< R-3 >

Це був номер місця на VIP-аукціоні.

Плавін гнівно поглянув на вбивцю та його охоронця.

«Що, в біса, ви там робили?»

Охоронці та вбивця нічого не зробили, поки туман розходився і хтось проник у будинок, щоб залишити це запрошення.

Однак Плавін, який уже збирався розлютитися, не міг не здивуватися відповіді висококласного експерта.

«Прошу вибачення, голово гільдії-нім. Я прибіг, щойно побачив туман, але не помітив жодної присутності. Я патрулював саме так, як ми домовлялися»

Вони обговорили, як охороняти лідера гільдії, ще перед від'їздом до Королівства Каро. Плавін також раніше це перевірив.

Саме тому він подумав, що вони лінувалися, і вже збирався розлютитися.

Однак правда виявилася іншою.

Вбивця також тихо відповів.

«Голово гільдії… Я досі взагалі не відчував жодної присутності. Все, що я бачив і чув – це туман і той звук, "тун"»

Плавін нарешті усвідомив ситуацію.

Це був майстер, якого заступник голови гільдії та висококласний експерт взагалі не змогли помітити.

Цей майстер залишив для нього це запрошення.

Ковть.

Плавін не міг не ковтнути слину.

У нього по всьому тілу пробігли мурашки, коли він продовжував пильно дивитися на номер місця, вказаний у запрошенні.

Тепер у нього з'явилася ще одна причина відвідати це місце в перший день VIP-аукціону. Цією причиною був страх.

* * *

«Молодий пане, я повернувся»

Рон у масці доповів, як і раніше, маскуючи голос. Кейл відвернув погляд від резиденції.

«Ходімо»

У резиденції запанувала тиша, щойно зник червоний туман.

Кейл сподівався, що лідер гільдії Сінгтен зрозуміє його ситуацію, сидячи в цій тиші.

Наступного ранку Кейл вирушив до Золотого Дерева з щойно придбаною магічною сумкою.

Звісно, це була порожня магічна сумка, яку слід було наповнити 30 мільярдами кундів.