Розділ 193 — Знищімо це! (2)

Кейл розплющив очі.

Під ногами він бачив магічне коло телепортації.

Вшу-у-у-у–

Він також чув шум холодного вітру.

В Ущелині Смерті дув надзвичайно сильний вітер.

Однак Кейл проігнорував шум вітру й поглянув на людину, яка прийшла його зустріти.

«Давно не бачилися, Ваша Високосте»

Наймолодший брат Розалін і четвертий принц Королівства Брек, Пен, ніяково почав говорити, побачивши шанобливе привітання Кейла.

«Кхем- ехм. Так, давно не бачилися»

Його погляд спрямувався на груди Кейла.

Це було печиво. Кейл тримав у руці печиво.

Це змусило Пена згадати, як він промок до нитки, коли колись їхав на територію Хенітус, щоб побачити свою сестру Розалін. Під час того інциденту він чув хруст, з яким Кейл їв печиво, ніби це була фонова музика.

« Молодший брате, поводься як слід. Інакше ти загинеш на полі бою »

Пен згадав "пораду" Розалін і почав тремтіти. Йому стало дуже холодно. Він незграбно посміхнувся у відповідь Кейлу, який лагідно посміхався йому.

У той момент у думках Кейла заговорив Раон.

[«Якщо цей плакса знову почне скиглити, замість води він отримає вогняну блискавку. Я саме зараз тренуюся у використанні вогняної блискавки»]

Кейл, звісно, проігнорував Раона, оглядаючи оточення принца Пена.

За четвертим принцом Пеном стояло п'ять чи шість наметів.

Вшу-у-у-ух.

Знову пролунав шум вітру.

Він дув у їхній бік з Ущелини Смерті.

Ця ущелина славилася своїм нескінченним вітром.

Сильні вітри, породжені природою, перетворили схили глибокої й високої долини на місце спочинку смерті.

Лютий. Зимові вітри були сильними й цієї ночі навіть піднімали сніг, заважаючи бачити. Кейл почув ще один голос, оглядаючи білий сніг, що кружляв у темряві.

«Ви Кейл Хенітус із території Хенітус?»

Погляд Кейла спрямувався на людину поруч із принцом Пеном.

Це був найкращий учень Королівського мага Королівства Брек. Ім'я цієї людини, яку вважали майбутнім Королівським магом, було граф Екросс.

[«…Людино, чому той дурнуватий на вигляд хлопець тебе роздивляється?»]

"Правда?"

Кейл ввічливо, як личить аристократу, відповів графу Екроссу, який дивився на нього.

«Так, це правильно. Я – Кейл Хенітус, графе Екросс-нім»

«Ехем, аи знаєте про мене. Але ви не привіталися першим»

«Прошу вибачення. Я був вражений, адже це мій перший візит до Ущелини Смерті»

Принц Пен відчув дискомфорт.

"Чому ця людина поводиться так?"

Кейл Хенітус з якоїсь причини поводився шанобливо. Пен поглянув на графа Екросса й поглядом подав йому сигнал.

"Графе, припиніть!"

На жаль, Екросс не зміг розшифрувати сигнал Пена. Він суворо поглянув на Кейла.

Двадцятирічний. Йому не подобалося, що Королівство Роан надіслало як свого представника двадцятирічного хулігана. Йому також не подобалося, як той вдавав із себе героя зі Стародавніми Силами, для здобуття яких потрібна була лише удача, а не щось на кшталт магії, що вимагає зусиль для розвитку.

"Типовий хуліган, який покладається на свої зв'язки, щоб виглядати крутим"

Найбільше графу не подобалося те, що цей безталанний син аристократа мав таку потужну мережу знайомств. Хоча він не знав подробиць, але чув, що цей хуліган був близький до колишньої принцеси Розалін, кронпринца Альберу Кроссмана і навіть до головнокомандувача Тунки.

Він клацнув язиком, дивлячись на Кейла, який залишався ввічливим до нього, хоча той явно давав зрозуміти, що зневажає його. Він цілком вважав Кейла типом, який вправно вміє підлизуватися.

Він навмисно представив людей навколо себе.

«Молодий пане, це маги з нашої сторони. Он там – барон-нім, а ось віконт-нім»

Він навмисно наголосив на слові "маги".

Королівство Роан було відоме тим, що в магії там все було жахливо.

Однак вони раптово привезли до Королівства Брек магів з Королівства Віппер та колишню принцесу Розалін і почали навчати магів Королівства Брек.

"Хоча мій вчитель був цьому радий"

Його вчитель, Королівський маг, був цьому радий, кажучи, що це чудова нагода.

Граф Екросс не заперечував, що це була нагода.

"Однак ми не можемо віддати цю владу"

Вони мусили взяти ініціативу на себе. Він оглянув оточення Кейла.

"Він привів із собою не так уже й багато людей"

Поруч із Кейлом був лише чоловік, схожий на лицаря, та кволий хлопчик.

"Справи в Королівстві Брек повинні вирішувати ми самі"

Колишня принцеса Розалін наказала принцу Пену та йому добре піклуватися про Кейла, однак він відрізнявся від принца Пена. У нього не було причин слухати Розалін, яка вже не була принцесою й мешкала в Королівстві Роан.

"Принц Пен поводиться дивно, коли йдеться про колишню принцесу Розалін, тож мені треба взяти справу у свої руки"

Інакше у нього не було б жодної причини приїжджати до Ущелини Смерті, щоб прибирати за цим негідником, який навіть не мав власного титулу.

Граф Екросс поглянув на Кейла й почав говорити.

«Кхм, я почув від Королівства Роан про ваш план. Ви маєте намір встановити магічні бомби в Ущелині Смерті?»

Барон і віконт, яких представили раніше, стояли за Екроссом і спостерігали за Кейлом. Складалося враження, ніби вони намагалися чинити тиск на Кейла.

"…Ось чому моя сестра має повернутися"

Пен почав хмуритися, побачивши їхні дії.

Граф Екросс став першим учнем Королівського мага, бо йому пощастило мати талант до магії.

Пен не міг повірити, що Екросс проігнорує його, навіть якщо той і був принцом без шансів на престол. Водночас він був вражений передбачливістю своєї сестри.

« Граф Екросс не слухатиме тебе »

« То що мені робити? »

« Тобі? Нічого. Просто залиш все як є. Він – людина, яка принаймні дуже піклується про Королівство Брек »

« …А що щодо молодого пана Кейла? »

На це запитання сестра розсміялася. Вона трохи посміялася, а потім нарешті відповіла.

« Про цю людину тобі не треба турбуватися. Його захищає найсильніший маг у світі »

Найсильніший маг у світі. Ці слова закарбувалися в його пам'яті. Погляд Пена спрямувався на кволого хлопчика. Цю людину раніше представили як його охоронного лицаря.

Кволий хлопчик здригнувся й відвернувся, коли їхні погляди зустрілися.

"Він і є тим магом?"

Пен відкинув це запитання, знову повернувши погляд на Кейла та графа.

Граф Екросс розкинув руки й упевнено запитав Кейла.

«У вас навіть немає з собою мага, тож як ви збираєтеся встановлювати магічні бомби? Ми знаємо про Ущелину Смерті більше, до того ж ми – маги, тож зробимо це самі»

Граф Екросс говорив серйозно.

Йшлося про захист Королівства Брек. Навіть якщо він і не намагався захопити владу, для нього це було цілком логічно.

"Хоча мені неприємно так поводитися з тим, хто щойно прибув…"

Йому було неприємно чинити так із Кейлом, поки той ще стояв на магічному колі телепортації, але час не чекав. Йому потрібно було швидко впоратися з цим і повернутися до столиці.

Граф тримав руки розпростертими, чекаючи на відповідь Кейла.

Саме в цю мить.

«Гм? У вашій групі є ще хтось?»

Він почув голос мага, відповідального за магічне коло телепортації.

Уо-о-оо-он–

Магічне коло телепортації знову засвітилося. Граф поглянув на Кейла.

«Ще кілька людей прийдуть»

Кейл тихо відповів, а потім відійшов від магічного кола телепортації. Граф здивовано відступив і подивився на магічне коло.

Воно повільно засвітилося, аж поки все магічне коло не засяяло яскравим світлом.

Вгу-у-ум.

З'явилося приблизно десять велетенських осбі.

Усі вони були одягнені в чорні мантії, але кожен із них здавався великим, як гора.

«Ммм–»

Граф не зміг стримати стогону від раптового тиску.

Саме в цю мить.

Шух.

Персона, що стояла попереду, зняла каптур. У повітрі пролунав голос старого чоловіка.

«Мене звати Ґашан, я – шаман племені Тигрів»

Шух.

Решта осіб також зняли каптури.

У темряві засяяли десять пар котячих вертикальних зіниць.

Плем'я Тигрів. Граф ніколи раніше не бачив представників Племені Тигрів. Однак він знав, що їх вважають одним із найсильніших племен Звіролюдей.

«Графе-нім»

Екросс здригнувся й обернувся.

Він побачив Кейла.

«Скелі та височини я залишу вашим магам. Ми подбаємо про глибокі ділянки»

Глибокі ділянки ущелини.

Саме там вітри були найлютішими. Пролетіти там за допомогою магії польоту було важко.

Вираз обличчя графа змінився.

Він думав, що вони просто встановлюватимуть магічні бомби навколо краю скелі, але Кейл казав йому, що вони збираються встановлювати ці бомби всередині ущелини.

«…Ви збираєтеся спуститися нижче лінії смерті?»

Лінія смерті.

Ущелина Смерті складалася з різних частин.

Верхня частина починалася від скель і простягалася, можливо, на десятки або навіть сто метрів нижче краю ущелини.

Саме там починалася ущелина.

Звідти можна було побачити бурхливу річку на дні ущелини.

Якщо не хотів загинути, цю ділянку треба було оминати.

Але Кейл збирався спуститися саме туди?

«Так, пане. Ми спустимося туди»

Його впевнений голос заповнив простір. Граф нарешті знайшов час оглянути загін Кейла.

Усі мали похмурі вирази на обличчях.

Лише Кейл виглядав спокійним. Саме тому це так кидалося в очі.

Слова Кейла про те, що Королівство Роан подбає про глибокі ділянки ущелини, застрягли в голові графа. Він не міг придумати, що сказати.

Саме в цей момент.

«Я довіряю це вам»

Принц Пен втрутився, щоб відповісти. Потім він продовжив звертатися до Кейла шанобливим тоном.

«Ми придумаємо, як вам найкраще туди дістатися. Дайте знати, якщо ми зможемо чимось допомогти»

Кейл лагідно посміхнувся у відповідь Пену. Саме про це він зараз і думав.

"Я перекину ці магічні бомби на цих виродків"

Йому потрібно було встановити Гнів Дракона глибоко в ущелині.

Він не міг дозволити іншим дізнатися про той дорогоцінний стовп вогню.

"До того ж, це ж не я буду виконувати всю роботу"

Все, що йому залишалося – це сидіти й спостерігати. Хіба це не чудово?

Кейл відкрив рота, щоб щось сказати.

«Тоді ми вирушимо першими»

«Що? Вирушимо?»

Пен здивовано поглянув на Кейла.

Кейл розвернувся й попрямував до ущелини. Граф почав говорити.

«Вночі там небезпечно. Вам слід рухатися вдень…!»

«Ви хочете, щоб Північний Альянс побачив, що ми робимо?»

Граф замовк.

Бригада Вівернових Лицарів.

Він чув про них.

Саме тому час мав вирішальне значення. Ці віверни могли патрулювати вдень.

Побачивши погляд двадцятирічного юнака, який дивився на нього у відповідь, він не зміг нічого сказати. Побачивши, що граф мовчить, Кейл знову повернувся до ущелини.

"Зробімо це швидко і підемо"

Кейл поспішив уперед і запитав Тигрів, які йшли за ним.

«Вночі там небезпечно?»

Ґашан розсміявся.

«Ми віддаємо перевагу ночі»

Тигри були нічними істотами. До того ж вони привели з собою лише найкращих своїх воїнів, тож спуститися в ущелину для них не становило жодних труднощів.

Маги Королівства Брек кинулися до них.

Кейл став перед першою скелею й передав магічний мішок графу Екросу.

«Тут є карта місць, де слід встановити магічні бомби, та самі бомби. Довіряю це вам, графе-нім»

Графу здалося дивним, що Кейл і далі залишався таким шанобливим. Він прийняв магічний мішок і відповів:

«…Довіряю це вам»

Граф побачив упевнену посмішку Кейла.

Тоді Кейл одразу ж віддав наказ.

«Рушаємо»

Це був момент, коли Кейл віддав наказ.

Плюх. Плюх.

Чорні мантії всі впали на землю.

Тигрові воїни показали себе у своєму несамовитому стані.

«Ах»

Граф відступив. Тиск був значно сильнішим, ніж раніше.

Кожен із цих Тигрів у минулому правив цілою горою.

Тигри не приховували своїх тіл, що у темряві сяяли чорно-золотим блиском.

Кожен із цих велетенських воїнів дивився на Кейла.

Кейл почав говорити.

«Стрибайте вниз»

Гр- гр- гр- гр–

Ґашан, єдиний Білий Тигр, розреготався.

Потім він одразу ж стрибнув вниз.

Це був початок.

Десять Тигрових Воїнів кинулися до підніжжя скелі.

Білий сніг і золоті промені світла привернули увагу людей. Золоті промені світла почали зникати, коли раптом пролунали якісь звуки.

Бум! Бум! Бум!

Скеля почала відлунювати.

Воїни-тигри били кулаками йногами по скелі.

Грррр.

Реви тигрів одночасно розносилися вітром вгору по ущелині. Тигри насолоджувалися небезпечними ситуаціями.

«Кейле-нім»

Кейл обернувся. Він побачив, що там стояв Чхве Хан.

«Я скоро повернуся»

«Звісно»

Чхве Хан також стрибнув зі скелі.

Побачивши, як стрибнув Чхве Хан, Кейл потягнув рукою.

Торк.

Його рука лягла на плече Лока – хлопчика-вовка, який був вищим за нього.

«Локу, стеж за ними»

Лок не зміг на це відповісти, бо дивився в бік скелі. У його свідомості закарбувався образ Тигрових Воїнів у стані несамовитості.

У ту мить він знову почув голос Кейла.

«Мені потрібен хтось, хто захищатиме Ущелину Смерті, доки я не повернуся»

"Чи…?"

Лок спостерігав за спокійним поглядом Кейла. Однак Кейл більше нічого не сказав, лише подивився Локу в очі, а потім відвернувся.

Потім Кейл поглянув на інших присутніх, які дивилися на нього.

Він побачив магів Королівства Брек.

Граф Екросс здригнувся під поглядом Кейла. У нього раптом виникло запитання.

"Чому такі впливові люди, як Розалін, кронпринц і Тунка, тримають поруч із собою когось на кшталт Кейла?"

Однак він не міг більше над цим замислюватися.

Кейл почав говорити.

«Будь ласка, починайте»

Кейл спостерігав, як вони здригнулися, а потім швидко рушили, а сам тихо стояв на місці.

* * *

Рано-вранці наступного дня.

Сонце повільно почало сходити на сході ущелини. Воно сяяло яскраво, ніби зимовий сніг не міг йому нічим зашкодити.

І разом зі сходом–

Бум, бум!

Кейл почав посміхатися.

Він побачив руку на вершині скелі.

Білий Тигр підскочив назад на вершину.

«Молодий пане, я повернувся»

«Як пройшла твоя нічна прогулянка?»

Ґашан почав сміятися, почувши запитання Кейла.

«Можливо, це тому, що ви вийшли сюди, щоб мене зустріти, але це було досить приємно, молодий пане»

Незабаром інші Тигри теж підскочили. Чхве Хан підскочив останнім і приземлився поруч із Кейлом.

«Я повернувся»

«Добре, ти впорав…»

Бі-і-і-іп–

Кейл, який саме збирався сказати Чхве Хану, що той впорався добре, замовк.

Бі-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

Кейл обернувся.

Намет.

З одного з наметів долинув звук, який, здавалося, сигналізував про надзвичайну ситуацію.

Магічний пристрій для відеозв'язку безперервно світився червоним світлом.

Це означало, що це був дзвінок про надзвичайну ситуацію найвищого рівня.

Кейл увійшов до намету. Принц Пен і граф також поспішно вбігли туди.

«Швидше, з'єднай зв'язок»

Принц Пен віддав наказ, і зв'язок незабаром було встановлено.

Прослухавши повідомлення, передане під час дзвінка, Кейл презирливо скривився.

< Сьогодні, 15 лютого.

Королівство Паерун, Королівство Лицарів.

Наші лицарі дотримуються Лицарського Кредо і не чинять нічого підступного. >

Декларація Королівства Паерун пролунала по всьому Західному Континенті.

< Ми прагнемо земель, що не вкриті льодом. >

Північний Альянс оголосив про початок війни.

"Я не знав, що вони вчинять саме так"

Він не очікував, що вони будуть настільки відвертими.

"Чому вони це роблять?"

Ймовірно, це було не лише тому, що вони були лицарями. Швидше за все, вони щось замислили.

Однак проблема була не в цьому.

< Паерун, Норланд і Аскосан, а також Плем'я Ведмедів і Плем'я Вогняних Дворфів оголошують, що відсьогодні ми розпочинаємо наш шлях завоювання незамерзлих земель. >

Принц Пен і граф Екросс поглянули на Кейла.

Плем'я Ведмедів і Плем'я Вогняних Дворфів?

Вони про це не знали. Їхні погляди мимоволі звернулися до Кейла. Кейл не дивився на них.

Кейл, який пильно дивився у пристрій відеозв'язку, нарешті заговорив.

«Вони як собаки»

Дриг.

Усі здригнулися, почувши коментар Кейла.

Саме в цю мить Кейл віддав наказ Чхве Хану, який стояв за його спиною.

«Зв'яжися з територією»

Потрібно було поспішати.

«Скажи їм, щоб зібрали всіх дворян північно-східного регіону»

Кейл віддав наказ зібрати всіх дворян північно-східного регіону Королівства Роан.

Північно-східний регіон Королівства Роан, де розташовувалася територія Хенітус.

Це була земля з найбільшою кількістю валунів у Королівстві Валунів.

Настав час, щоб нарешті з'явився лідер північно-східного регіону.