Розділ 195 — Знищімо це! (4)

Туп.

Туп–

Він зупинився.

Він стояв перед довгим овальним столом. Головне місце було зарезервоване для графа Хенітуса.

Кейл стояв там, але не сідав.

Його погляд спрямувався на батька молодого пана Еріка, графа Вілсмена, і він привітався з ним поглядом.

Він уже обговорив усе з графом Вілсменом.

[«Людино»]

Раон почав говорити в думках Кейла. Раон прибув сюди першим.

[«Ці виродки погано відгукувалися про тебе. Неймовірно. Вони що, не хочуть жити?»]

"Який жорстокий шестирічний малюк"

На відміну від своїх думок, вираз обличчя Кейла був спокійним.

Він спокійно подивився на групу.

«Ехем, кхм»

Деякі дворяни почали удавано кашляти. Це було тому, що їм було ніяково, коли такий молодий пан, як Кейл, дивився на них зверху вниз.

І в цей момент заговорив віконт, який, як відомо, належав до фракції маркіза Айлана – того самого маркіза, про якого говорили, що він таємно править південно-східним регіоном.

«Північний Непохитний Альянс націлиться на Королівство Роан»

Він мав репутацію досить розумного й поважного аристократа. Здавалося, він не ігнорував Кейла, оскільки поглядом переходив то на нього, то на графа Вілсмена.

«Північно-західний регіон об'єднався навколо маркіза Стена. Кажуть, що південно-західний регіон витрачає чимало коштів і людських ресурсів, маючи в центрі нового герцога – герцога Антоніо Ґ'єрре»

Погляд віконта спрямувався на голову території Убарр.

Усі знали про військово-морську базу, що будувалася на території Убарр. Це було місце, куди сягав вплив кронпринца.

Однак ані віконт, ані інші дворяни не знали, що військово-морська база розташована в місці, де сильний вплив мала родина Хенітус.

«Ехем, хоча у нас і є військово-морська база на території Убарр, вона ж ще не завершена? Зрештою, південно-східний регіон збирається об'єднатися навколо маркіза Айлана»

Аристократи, що входили до столичної фракції, гнівно поглянули на віконта з фракції маркіза Айлана.

«Територія маркіза Айлана відома тим, що там розташована найсильніша й найбільша бригада лицарів у Королівстві Роан»

Айлан наразі був найкращим фехтувальником Королівства Роан.

Віконт почав посміхатися.

«Нашому північно-східному регіону потрібно мати якийсь центр. Хіба не було б найкраще приєднатися до такого регіону, де все обертається навколо лицарів, оскільки ми виступаємо проти Країни Лицарів? Молодий пане Кейле, хіба граф Хенітус не поділяє наших поглядів?»

Погляд віконта спрямувався на Кейла, який все ще стояв.

Він чув про те, як на території Хенітус укріпили стіни замку, проте більше нічого про цю територію не знав.

Наразі рід Хенітус не мав жодних підстав, щоб інші об'єдналися навколо нього.

Саме в цей момент.

«Ми маємо думати наперед»

Слово взяв найстарший віконт. Цей старий, якому цього року виповнилося 80 років, належав до центральної фракції столиці.

«Нам потрібно приєднатися до найсильнішого регіону. Якщо говорити відверто, північно-східному регіону потрібна опора. Самотужки з цим впоратися важко»

Егоїстичний погляд старого спрямувався на Кейла.

«Хоча молодий пан Срібного Щита і може бути надійним, реальність інша»

Старий намагався переконати їх, посилаючись на "реальність".

«Нам потрібно приєднатися до герцога Орсени в центральному регіоні, щоб усе пройшло гладко»

Зрештою, він радив їм приєднатися до центрального регіону.

Хоча війна – це час, коли народжуються герої й створюються нові сили, це також хаос, який треба пережити.

Всі барони та віконти прагнули стати героями.

«Найголовніше – нам потрібно приєднатися до центрального регіону, який найближче до корони, щоб збільшити наші шанси на виживання»

«На південному сході найсильніші лицарі та піхота»

«Гхм. Вам слід прислухатися до досвіду цього старого, віконте»

Звісно, ці барони та віконти хотіли стати героями для своїх фракцій, а не для королівства.

[«Людино, вони що, ідіоти? Хіба не зникнуть всі дворяни, якщо Королівство Роан буде знищено?»]

"Звісно"

Кейл погодився з твердженням Раона.

Саме тому він оглядав присутніх.

Він намагався визначити, хто з дворян правильно оцінює поточну ситуацію, навіть якщо вони прихильні до південно-східного чи центрального регіонів.

Ось чому він змушений був терпіти таку марну нісенітницю.

У той момент Кейл зустрівся поглядом з кимось.

Це була голова Убарр, мати панни Аміру. Її погляд був прикутий до Кейла.

У цей момент інші дворяни почали підвищувати голос.

«Що може знати віконт, якому ледь виповнилося тридцять? Війна – це досвід. Я хочу послухати когось із досвідом»

«Чи є у корони або центрального регіону якась сила? Логічно кажучи, ми виживемо лише тоді, коли приєднаємося до найсильнішої групи!»

«Він має рацію. Було б найкраще зосередитися на південно-східному регіоні, оскільки ми перебуваємо в одному східному регіоні»

Голова території Убарр почала говорити серед хаосу за столом.

«Молодий пане Кейле»

Усі зосередили на ній свої погляди.

Військово-морська база. Саме вона правила на суші й на морі завдяки цій базі.

Це означало, що вона мала найпотужніші сили в північно-східному регіоні.

До того ж очікувалося, що Північний Альянс прибуде на кораблях. Це робило територію Убарр ще важливішою.

Лідери південно-східного та центрального регіонів наказали своїм фракціям за будь-яку ціну переманити сеньйору Убарр на свій бік. Ось чому всі вони зосередилися на тому, що вона мала сказати.

«Що ви думаєте про поточну ситуацію, молодий пане Кейле?»

Убарр звернулася до Кейла з повагою.

Кейл мовчки стояв, не відповідаючи одразу.

Старий віконт презирливо поглянув на Кейла.

«Сеньйоро Убарр, молодий пан Кейл ще молодий. Він же не може захистити весь північно-східний регіон однією лише Стародавньою Силою. Необізнані громадяни можуть називати його молодим паном Срібного Щита, але що може знати такий підліток, як він?»

Потім він жестом руки вказав на Кейла, ніби кажучи: "Без образи".

«Звісно, молодий пан Кейл – людина з блискучим майбутнім. Я щиро вірю, що він – надзвичайний юнак. Однак це справа для таких досвідчених людей, як ми»

«Я згоден»

Аристократи південно-східної та центральної фракцій одностайно кивнули головами.

У цей момент Кейл тихо посміхнувся.

«…Ви що, зараз смієтеся?»

Вирази облич аристократів, які щойно кивали головами, почали застигати. Навіть якщо Кейл і належав до родини графа, їхні фракції мали підтримку маркізів чи герцогів.

Крім того, на відміну від Кейла, вони всі мали офіційні титули.

Однак було дещо, чого вони не знали.

За спиною у Кейла стояла корона.

Він дістав срібну табличку з нагрудної кишені й кинув її на стіл. Він ставився до неї так, ніби це була дрібниця, ні, для Кейла це й справді була дрібниця.

Дзень!

Срібна табличка впала на стіл і почала крутитися. Вона крутилася, доки не опинилася в центрі столу, а потім зупинилася.

Дзень.

Усі поглянули на срібну табличку.

На ній був зображений герб королівської родини.

Усі ці дворяни мали базові знання про цю табличку.

Срібна табличка була пов'язана з контролем над військом.

"Чому вона у нього?"

"Навіть лідери кожної з фракцій не отримували її, тож чому вона тут?"

Вирази облич дворян почали змінюватися.

Саме в той момент, коли всі мовчки зосередилися на срібній табличці–

«Як ви думаєте, хто переможе, коли меч зіткнеться зі щитом?»

З вуст Кейла пролунали несподівані слова. Однак його поведінка та погляд змінилися. Повага зникла, і залишився лише холодний погляд, що дивився на них зверхньо.

Кейл відповів за мовчазну групу.

«Це завжди буде щит»

Так і мало бути.

«Відтепер щит завжди перемагатиме»

Молодий пан Срібного Щита.

Кейл мав намір використати це своє соромне прізвисько на свою користь. Під час війни важливо було вміти подати себе з кращого боку.

Це була битва духу за виживання.

Йому потрібно було підняти бойовий дух.

Йому потрібно було вселити сильний дух у серця громадян Королівства Роан.

Кейл вирішив розпочати цей план з північно-східного регіону. Він планував таким чином створити героїв для Королівства Роан.

"Звісно, не враховуючи мене"

Після війни Королівство Роан, яке буде сповнене нових героїв, забуде про молодого пана Срібного Щита.

Ось чому все мало бути саме так.

«Безумовно. Це має бути саме так»

Щит мав перемогти за будь-яку ціну.

Саме в цю мить.

Ту-дух!

Кейл відчув, як його серце раптом почало шалено битися.

"Що відбувається?"

Це була Стародавня Сила. Одна зі Стародавніх Сил починала пробуджуватися.

[« Ти маєш рацію. Щит завжди перемагає» ]

Це була володарка Незнищенного Щита.

Це був голос ненажерливої жриці.

Він давно не чув, як вона говорить. Власне, це був перший раз з того часу, як він здобув цю силу.

Вона почала говорити в думках Кейла.

[ «Тоді я програла, але цього разу я переможу. Це можливо» ]

"Про що вона говорить?"

Кейл приховав своє занепокоєння через цей несподіваний поворот подій.

Однак татуювання щита над його серцем почало нагріватися.

[ «Але я голодна» ]

Жадібна жриця ледь не почала кричати.

[ «Ще, мені треба їсти ще» ]

"Знову?

Вона хоче з'їсти ще хліба?"

Тоді Кейл спокійно почав міркувати.

[ «Я хочу поживитися талантами інших людей» ]

"Що?"

Ту-дух! Ту-дух!

Кейл відчував, як його серце шалено б'ється.

Незнищенний Щит почав рухатися. Хоча нічого не було видно, саме це відчував Кейл.

[«Людино, чому ти раптом став сильнішим?»]

"Що відбувається?"

Кейл був збентежений. Однак вираз його обличчя залишався спокійним.

Кейл навіть не поглянув на дворян, які дивилися на нього, і повернувся до відчинених дверей. Кейл використовував Ауру Домінування на повну потужність.

«Заступнику капітана»

Заступник капітана Гілсман привів мага, щойно Кейл покликав його.

«Що ви, власне–»

Один з аристократів почав говорити, а решта вельмож нахмурилися. Однак аристократи, пов'язані з південно-західним та північно-західним регіонами, продовжували дивитися на Кейла з блідими обличчями.

Кейл, звісно, проігнорував те, що вельможа мав щось сказати.

«З'єднай пристрій відеозв'язку»

«З ким вас з'єднати?»

Кейл відповів на запитання заступника капітана.

«Палац»

Ця відповідь змусила дворян здригнутися.

Однак це сталося ще до того, як вони встигли встановити з'єднання.

Бі-і-і-і-іп–

Пристрій відеокомунікації почав світитися червоним.

Це був екстрений дзвінок з палацу.

Це було повідомлення для всіх дворян.

Мало того, це повідомлення в цей момент транслювали з площі столиці, щоб усі могли його почути.

Маг транслював звернення на одну зі стін банкетного залу.

Вони побачили чинного короля Королівства Роан.

Зед Кросман стояв на площі. Він почав говорити.

[Я, Зед Кросман, передам усі обов'язки кронпринцу Альберу Кросману й наступного року передам йому трон]

«Що?»

«Що за…!»

Деякі дворяни, висловлюючи своє здивування, підвелися з місць. Що, в біса, відбувається?

Потім їхні погляди звернулися до дворян південно-західної та північно-західної фракцій, які весь цей час мовчали.

Вони бачили, як ті тихо сиділи там із блідими обличчями.

Саме в цю мить.

Трансляція зосередилася на Альберу Кросмані.

Кронпринц, який і досі справляв враження лагідного та справедливого принца, почав говорити.

[Увімкніть відео]

"Відео?"

За спиною Альберу за допомогою магії з'явилося відео.

[Грр-р-р-р-р-р-р-р!]

[Грр-ра-а-а-а-а-]

Реви монстрів заповнили банкетний зал.

Аристократи могли бачити монстрів, що літали в повітрі.

Хоча зображення тремтіло, ніби інформатор знімав його, переховуючись, вони все одно бачили десятки монстрів, що літали в небі.

Це були віверни.

Вони також бачили лицарів, що сиділи верхи на вівернах.

«…Не може бути»

Губи одного з дворян тремтіли. Він навіть не усвідомлював, що його голос тремтів, коли він говорив.

[Кі-і-і-і-і!]

Віверна кинулася на інформатора. Деякі дворяни ахнули.

У цю мить відео закінчилося.

Бригада Вівернових Лицарів.

Істоти з легенд.

Дворяни усвідомили, що легенда стала реальністю.

Північний Альянс, ймовірно, у цю мить зрозумів, що його секретна зброя була розкрита. Завдяки Королівству Роан увесь Західний Континент тепер знав про Вівернових Лицарів.

Саме тому кронпринц показав це відео на площі.

Кронпринц Альберу подивився у відеокомунікаційний пристрій і продовжив говорити. Він знав, що Кейл Хенітус слухатиме це десь.

Він деякий час вагався, але, почувши коментар Кейла, нарешті прийняв рішення.

« Ваша Високосте, усе королівство стане героями »

У ту мить Альберу та Королівство Роан прийняли рішення.

Королівство Паерун вдавало, ніби є справедливим і чесним, заявляючи, що є країною лицарів. Вони зроблять те саме.

Альберу згадав слова Кейла.

« Ваша Високосте, ми ж не робимо нічого поганого. Ми просто вдаємо, що є справедливим і чесним королівством »

« Смішний виродок »

Королівство Роан прийняло рішення.

Вони збиралися справедливо й відкрито придушити їх своєю силою.

Альберу почав говорити.

Його голос лунав у банкетному залі, де сидів Кейл, через пристрій відеозв'язку.

[Королівство Роан – це королівство з найдовшою історією на Західному Континенті]

[Хоча ми й не маємо жодних особливостей, зате маємо найдовшу історію]

Королівство Роан було єдиним королівством, яке зберігало спокій з моменту проголошення Непохитного Альянсу.

Королівство Роан останнім оголосило свою позицію іншим.

[Ми покажемо їм силу тих, хто вижив]

Кронпринц упевнено звернувся до Західного Континенту. Водночас у банкетному залі запанувала тиша, ні, шок.

Вони лише щойно усвідомили правду.

Це було небезпечно.

Вони відчули полегшення, коли подумали, що Північний Альянс прибуде на кораблях через плем'я Ведмедів та Дворфів.

Але віверни?

Тепер це було питання життя та смерті.

У той момент вони почули чийсь голос.

«Віверни»

Це був Кейл.

Він подивився вниз на вельмож, які дивилися на нього.

«Бригада Вівернових Лицарів не пройде через територію Хенітус»

Він говорив суворим голосом.

«Ні за що»

Кейл підійшов до центру столу й підняв срібну табличку.

«Я, Кейл Хенітус, відсьогодні очолюю збройні сили північно-східного регіону»

У своїй промові він висловлювався шанобливо. Однак він не залишив їм жодних шансів.

«Відтепер вам доведеться слухати мене»

Кейл оглянув дворян південно-західної та північно-західної фракцій, які уникали його погляду, а також дворян інших фракцій, які, здавалося, перебували у стані хаосу.

«Якщо шлях дворянина полягає в тому, щоб приєднатися до сильних…»

Ті, хто прагнув влади напередодні війни, не заслуговували на звання героїв.

Кейл використовував цей день, щоб визначити, хто стане героєм, а хто виживе, приєднавшись до сильних. Йому потрібно було це знати, щоб правильно використовувати дворян.

Кейл посміхнувся дворянам.

«…Тоді вам незабаром доведеться вирішити, до кого вам слід приєднатися, щоб вижити»

Кейл обернувся.

Потім він без жодних вагань попрямував до дверей.

Скрип. Скри-и-и-ип.

Почувся звук, ніби хтось пересував стільці.

Сеньйора Убарр, молодий пан Гілберт, який представляв свого батька, та граф Вілсмен.

Це були люди, відповідальні за узбережжя північно-східного регіону та вхід до нього.

Усі вони одночасно підвелися з місць.

Потім вони пішли слідом за Кейлом.

Скри-и-и-и-и… Бах!

Решта дворян усвідомили, що їх залишили позаду, лише коли двері зачинилися.

Вони також зрозуміли ще щось.

Наближалися віверни.

Цей час незабаром настане.