Розділ 199 — Тут Дракон? (4)

Найвища точка території Хенітус.

Басен все ще перебував у найвищій кімнаті замкової вежі.

«Ст– старший брате!»

Пролунав крик Басена. Він тримався однією рукою за поручні, ніби збирався стрибнути з вежі, щоб кинутися до Кейла.

Він дивився у бік джерела спалаху світла.

Басен Хенітусе почув шум саме в той момент, коли його погляд повернувся.

Трі-і-і-іск.

Великий меч, на якому ще до атаки з’явилася тріщина.

Цей меч повільно розколовся на шматки, а потім зник у повітрі. Кілька віверн, які торкнулися уламків меча, що зникав, миттєво перетворилися на попіл. Однак, перш ніж він встиг злякатися того, що щойно побачив, його увагу привернуло щось інше.

Він побачив щит.

Цей надзвичайно маленький щит не розбився. Однак там, де в нього влучив меч, з'явилася тріщина, ніби він ось-ось мав розбитися. Насправді щит був вкритий тріщинами з усіх боків.

Здавалося, що він ось-ось розіб'ється.

Потім він побачив свого хьон-німа, Кейла Хенітуса.

Бі-і-і-іп– Бі-і-і-і-іп–

Інформаційно-комунікаційна кімната.

Сюди надходила ціла лавина різних екстрених дзвінків.

Особливо багато дзвінків надходило з усього північно-східного регіону.

На той момент до території Хенітус було підключено багато пристроїв для відеозв'язку.

Вони бачили поле бою через екран.

Однак Басен не чув жодного з тих гучних звуків. Все, що він бачив – це свого старшого брата, який ледь тримався на ногах.

Він також бачив чорну кров, яку Кейл відкашлював. Сімнадцятирічний Басен уперше в житті відчув біль війни.

Проте крізь весь гамір–

[Басене Хенітус]

Він почув голос принца Альберу.

Спочатку він не розчув його як слід, проте цей надзвичайно сухий голос швидко привів Басена до тями.

[Що тобі наказав твій старший брат?]

Басен підвів голову.

Він згадав, що йому сказав його хьон.

Він повернув голову й оглянув кімнату інформаційно-комунікаційного центру. Наразі це був інформаційний центр усього Королівства Роан. Інформація була найважливішим чинником у війні.

[Якщо не хочеш осоромитися– ні, якщо не хочеш про це шкодувати в майбутньому, не забувай про своє завдання]

Хоча Альберу говорив це Басену, він водночас говорив це й собі самому.

Обличчя Альберу, яке було видно на екрані, було почервонілим від напруги, коли він зосереджувався на тому, що відбувалося на території Хенітус.

Він сказав Басену ще одне.

[Перша бригада Королівських Лицарів та Бригада Магів зараз прямують до території Хенітус]

Кейл Хенітус казав йому зачекати.

Однак кронпринц почав виконувати свою роль, аби не осоромитися й не шкодувати про це в майбутньому.

Бригада магів Королівства Роан зробила перший крок, щоб вперше показати себе світові.

Басен також почав віддавати накази лицарям, відповідальним за засоби відеозв'язку.

«…Ми почнемо точно передавати інформацію про ворогів усьому Королівству Роан»

Його брат сказав йому щось три дні тому, тієї самої ночі, коли кронпринц виступив із промовою.

« Ми – перша лінія оборони »

Голос брата чітко відлунював у його свідомості.

"Він сказав, що перша лінія надзвичайно важлива. Якщо люди дізнаються про те, як ми вижили й захистили замок, бойовий дух Королівства Роан зміниться"

« Ми маємо закарбувати образ перемоги у свідомості громадян.

Саме так ми зможемо виграти війну »

Його хьон-нім, як завжди, був спокійним, коли говорив це.

« Це єдиний спосіб для нас усіх вижити »

Той, хто це сказав, зараз ледь тримався на ногах.

Басен віддав наказ магам.

«Давайте точно передамо, як ми виграємо цю битву»

З цього моменту бойовий дух Королівства Роан зміниться на краще.

Басен твердо вірив у це. Він опустив голову, щоб поглянути на стіну замку.

На стіні зараз перебував напівкровний Дворф-Щур Мюллер. Він також розплющив очі, почувши шум.

Трі-і-і-іск.

Стіни замку.

На стінах замку почали з’являтися тріщини.

"Стіни, які я розробив…!"

В очах цього боягузливого, але гордого Дворфа-Щура змішаного походження відбивалося щось інше, ніж страх. Однак він міг лише задихатися, оскільки графиня все ще тримала руку на його шиї.

«Ххк!»

Його відкинуло вбік. Мюллер відчув, як його тіло відкинуло вбік. Потім він почув крик.

«Кейле!»

Кричала графиня Віолан. Він також почув крик графа Дерута.

«Усім зосередитися!»

Мюллер підвів голову. Вираз обличчя завжди спокійного й лагідного графа був надзвичайно похмурим.

В графа на лобі виступили вени, коли він віддав наказ.

«Негайно запустіть катапульти!»

Граф дістав меча, підійшов до краю стіни і, дивлячись вниз, продовжив говорити. У його голосі змішувалися гнів, смуток і невпевненість.

«Не залишайте в живих жодного!»

У той самий момент Мюллер почув ще щось.

Ба-а-а-а-а-ах!

Перше, що він побачив – це сріблясте світло.

Це був не щит Кейла. Це сріблясте світло, схоже на Чумацький Шлях, продовжувало з'являтися над Рейном.

Це був щит.

Цей щит, що начебто імітував срібний щит Кейла, продовжував з'являтися в повітрі.

Один, два, три, чотири. Все більше срібних щитів з'являлося, раз за разом затуляючи небо.

Хоча він і був напівкровною істотою, те, що він був дворфом, дозволило Мюллеру відразу зрозуміти, звідки взявся цей щит.

"Дракон"

Він знав, що тільки дракон міг це зробити.

Він згадав про молодого дракона, який мешкав на цій території.

Саме цей молодий дракон створив ці щити.

Біля щитів також стояв хтось, кого Мюллер знав дуже добре.

Чхве Хан.

Чхве Хан саме бився з лицарем у шоломі. Його чорна аура люто тремтіла під час бою. Хоча вона все ще була темною, з лише невеликою цяткою світла, ця аура вирувала гнівніше, ніж будь-коли раніше.

«Ха, ха-ха-»

А ще був меч, який з легкістю відбивав цю ауру.

Лицар у шоломі сміявся, використовуючи Стародавню Силу у формі меча, щоб відбивати атаки Чхве Хана. Він не виглядав так, ніби йому доводилося докладати зусиль, хоча меч уже одного разу був знищений.

Бу-у-у-ух!

Їхня зброя зіткнулася.

Чхве Хан зробив крок назад і спіткнувся.

Туп.

У повітрі були істоти, які допомагали підтримувати Чхве Хана.

Це були літаючі скелети, які раніше втекли.

Вони повернулися, ні, Мері привела їх назад, щоб прокласти Чхве Хану шлях у повітрі. Чхве Хан і численні білі скелети билися проти лицаря в шоломі, що сидів верхи на віверні. Через велику кількість літаючих скелетів було важко розгледіти цих двох.

Однак була людина, яка мала чудовий огляд усього, що відбувалося.

Мері.

Її тіло вкривала мертва мана, а руки не переставали тремтіти. Її проблема полягала в тому, що вона бачила все надто чітко.

«Кейле!»

Графиня підбігла, щоб підтримати Кейла, який ледь тримався на ногах. Вона стримала черговий крик.

Кейл впав, щойно вона його підтримала.

З очей, вух, носа та рота Кейла сочилася чорна кров. Кейл кашляв так багато крові, що здавалося, ніби йому важко дихати.

Графиня відчувала, як тіло Кейла починає холонути. Тіло її сина починало холонути.

Вона бачила, як здалеку до них біжать лікар і священник.

«Кейле, ще трішки, протримайся ще трішки»

Вона почала масажувати тіло й руки Кейла. З нього витікало стільки крові, що вона побоювалася, ніби в нього її зовсім не залишиться.

У цю мить вона почула тихий голос Кейла.

«… Я… Я в порядку»

"Що?"

Її зіниці почали тремтіти, коли вона подивилася на Кейла. Священник і лікар, які підійшли до нього, здригнулися.

У свідомості Кейла зараз лунав голос, що кричав.

[«Людино, ти занадто сильно стікаєш кров'ю. Людино, це не так, як зазвичай. Людино, прошу, людино. Будь ласка, перестань стікати кров'ю. Я не дозволю йому вижити! Я вб'ю його, навіть якщо мені доведеться померти разом із ним»]

«Залишайся тут»

Рука Кейла рушила, ніби намагаючись схопити повітря.

Графиня зморщила чоло, побачивши, як він намагається схопити повітря. Вона подумала, що Кейл має галюцинації. Мабуть, його розум теж пошкоджений.

Вона нарешті заспокоїлася, побачивши, що граф, дивлячись на Кейла, виглядав так, ніби ось-ось збожеволіє. Хоча б один із них мав мислити тверезо.

Однак їй було важко стримати емоції, почувши те, що Кейл сказав далі.

«…Ти постраждаєш, якщо підеш…»

Слова, які він ледь вимовив, не дали їй стримати сльози. Те, що він говорив, кашляючи кров'ю, те, що він говорив, хоча його розум, мабуть, був у хаосі.

Навіть у цю мить!

Їй здавалося, ніби серце розривається.

Кейлу нарешті вдалося знову заговорити.

«… Залишайся поруч зі мно– кхуа!»

Кейл знову кашлянув кров'ю. Потім він знову почав стікати кров'ю.

Кейл не встиг вимовити решту слів уголос.

"Вбий його"

Залишайся поруч зі мною і вбий його.

Лише одна істота зрозуміла його слова. Низ штанів Кейла намокав від чогось іншого, ніж кров, хоча дощу не йшло.

Істота, яка змочувала штани Кейла своїми сльозами, зрозуміла його слова.

[«Я вб'ю його»]

Гу-у-у-у-ур-ррк.

Хмарне небо знову загриміло.

Меч, що був схожий на стихійне лихо.

Хоча Раон не міг відтворити той меч, Дракон міг зробити щось подібне.

Імітувати це було не важко.

Саме тому він і був Драконом.

Шторм.

Град.

Дракон почав використовувати свої сили, щоб змісти все на своєму шляху. Небо почало чорніти.

Тим часом Раон, молодий Дракон, згадав те, що колись почув від Стародавнього Дракона. Здавалося, він нарешті зрозумів, чому Кейл поводився саме так.

Стародавній Дракон Ерухабен колись мимохідь зауважив щось, навчаючи Раона.

« Малюку, ти чув про Вбивць Драконів? Іноді їх ще називають Ловцями Драконів »

Раону це слово зовсім не сподобалося. Як вони сміють ловити величних і могутніх драконів?

« Ну, тобі, мабуть, ніколи не доведеться мати справу з Вбивцею Драконів, який намагатиметься тебе вбити. Насправді вбивця драконів, швидше за все, зробить усе можливе, щоб ти залишився живим »

Стародавній дракон Ерухабен вважав, що Кейл був нащадком роду вбивць драконів. Він говорив це, не уявляючи собі такого дня, як сьогодні.

Це була просто загальновідома інформація, якою він ділився з Раоном.

« Вбивці Драконів – це унікальні особистості. Вони подолали обмеження людської природи. Вони подібні до самої природи »

Люди, подібні до природи. Ці слова змусили Раона відповісти Ерухабену.

« Наша слабка людина теж подібний до природи! »

«Ось чому я й кажу, що твій слабкий шибеник – це вби-! Ну, мабуть, мені слід вдати, що я нічого не знаю, оскільки він намагається це приховати »

« Про що ти? »

« Не звертай уваги. Хай там як, послухай мене, малий. Якщо за тобою почне ганятися Вбивця Драконів, тікай »

Раон презирливо хмикнув на це попередження, проте Ерухабен продовжував говорити серйозним тоном.

« Ці виродки – люди, які ростуть, пожираючи драконів »

Кожен дракон мав свій колір і свої властивості. Казали, що дракони – це істоти, найближчі до природи. Їм потрібно було їсти драконів, щоб стати більш схожими на природу.

« Таким молодим драконам, як ти, треба бути особливо обережними. Твоє тіло ще не доросло, і ти не можеш використовувати Подих Дракона. Ну, у тебе поруч цей невдачливий хуліган, тож, мабуть, у тебе все буде гаразд, якщо ти будеш повільно дорослішати »

« Не може бути, щоб великий і могутній я постраждав! »

Ерухабен усміхнувся у відповідь.

« Малюку, у світі не існує великих і могутніх істот »

Раон, Чорний Дракон, нарешті усвідомив це сьогодні.

"Я не великий і могутній.

Я ще далекий від цього"

Раон подивився на руку, яка тримала його невидиму лапу. З тієї руки капала кров. Раон вклав свої емоції у свою магію.

Кап, кап.

Почався дощ.

Решта віверн продовжували кидатися на срібний щит. Ведмеді ухилялися від катапульт і стріл, кидаючись на тріснуті стіни замку.

Тигри намагалися атакувати Ведмедів з тилу, однак на кожного Тигра припадало щонайменше десять Ведмедів.

Саме в цю мить.

Гурк–

Дощ почав змінюватися.

Дощ перетворився на бурю, а потім – на градовий шторм, що заричав.

Тоді з неба впала блискавка.

Крі-і-і-і-і–!

Десятки, ні, сотні блискавок обрушилися на вівернових лицарів та Ведмедів. Блискавки влучали у ворогів без найменшої похибки.

Ці блискавки були схожі на той меч, що з'явився раніше – вони гостро намагалися розсікти все на своєму шляху.

Однак була людина, яка змогла з легкістю розсікти цю бурю та град.

«Тут справді весело. Це маг намагається мене копіювати? Хто це?»

Лицар у шоломі.

Він облизав губи, прорізаючи град і блискавки, та озирнувся навколо. Ті Стародавні Сили, які Раон відчув раніше.

Сила, що нагадувала йому природні катаклізми.

Меч лицаря, що складався з буревіїв, граду та вулканічних вивержень, легко впорався з фальшивими імітаціями.

Погляд лицаря в шоломі звернувся до Чхве Хана. Він усміхнувся, спостерігаючи, як Чхве Хан виплюнув трохи крові. Чорна аура гуркотіла у такт емоціям свого власника.

Лицар у шоломі зустрівся поглядом із Чхве Ханом.

«Можливо, у тебе був би шанс, якби ти досяг чистої темряви, але ти ще далекий від цього»

Лицар легенько змахнув мечем. З тильної сторони його долоні трохи текла кров.

Цю рану спричинила чорна аура.

Однак лицар у шоломі не виявляв страху. Його тіло захищав обладунок дворфів.

Це було творіння дворфів, які прагнули вбивати драконів.

Він був достатньо добрим, щоб стати обладунком Ловця Драконів.

"Я все ще не можу втрачати пильність у його присутності"

Дзень!

Два мечі знову зіткнулися.

Чорна аура, що раптово з'явилася перед ним, залишила невеликий поріз на його лівій щоці. Водночас його Стародавня Сила, подібна до вулканічного виверження, обрушилася на чорну ауру.

Ба-а-а-ах!

Гуркіт був настільки гучним, що заглушив навіть грім.

«Я ж казав тобі, що ти не зможеш перемогти»

Лицар засміявся, а Чхве Хан зціпив зуби. Навіть Чхве Хан розумів, що саме намагався сказати лицар.

"Якби мені вдалося завершити це……!"

Чорна аура. Бій був би кращим, якби він завершив темряву.

"Що це, в біса, за меч?"

Його аура не могла перемогти цей меч. Здавалося, що він перебував на зовсім іншому рівні. Чхве Хан стояв на одному з небагатьох скелетів, що залишилися, намагаючись віддихатися.

Йому було важко дихати.

"Він сильний.

Він сильніший за мене.

Лише один крок.

Я міг би перемогти його, якби зробив ще лише один крок уперед!"

«Хууу, хуу»

Скільки часу минуло з тих пір, як він востаннє так важко дихав? Він не відчував цього вже понад десять років.

Чхве Хан не міг витерти кров, яка витікала щоразу, коли він робив вдих.

Після того, як він вперше за довгий час відкашляв кров, йому стало дивно. У ту мить він щось усвідомив.

Кейл щоразу відкашлював ще більше крові.

Чхве Хан почав хмуритися.

Ця людина сильна.

Однак у Чхве Хана навіть думки про поразку не було. Чхве Хан ще більше нахмурився, коли лицар у шоломі продовжував говорити з глузливим тоном.

«Я прийшов, бо мені сказали, що тут є хтось зі Стародавніми Силами, але не думав, що він кашлятиме кров'ю, як про нього говорили. Його тіло слабке. У нього немає Плити, яка підтримувала б його, але він все одно зібрав Стародавні Сили?»

Коментарі лицаря злили Чхве Хана.

«Природа дозволила цьому негіднику отримати доступ до Стародавніх Сил?»

Лицар говорив так, ніби Кейл забрав те, що йому не слід було дозволяти брати.

Саме тому в голові Чхве Хана зараз панував хаос.

Чесно кажучи, саме Кейл Хенітус був тим, кого лицар у шоломі вважав найцікавішим.

Лише ті, хто мав дозвіл Природи – люди з Плитою, що їх підтримувала – могли здобути Стародавні Сили.

Хоча мешканці світу вважали, що для того, щоб пощастило знайти Стародавні Сили, потрібне небесне доручення, насправді саме Природа визначала, хто отримає до них доступ.

Саме тому лицар не міг повірити, що хтось на кшталт Кейла міг мати дві Стародавні Сили.

"Чому саме той, у кого така маленька плита?"

Сила дерева та регенерації.

Саме ці сили усвідомив лицар у шоломі, зіткнувшись зі щитом Кейла.

Чхве Хан був другою людиною, яка здалася йому найцікавішою.

Це був той, чия пластина була майже такою ж великою, як і його власна. Йому здавалося дивним, що природа не наділила Чхве Хана жодною Стародавньою Силою.

Чхве Хан кинувся на лицаря, який, здавалося, був занурений у власні думки. Їхні мечі знову зіткнулися.

Ба-а-а-а-агх!

Вібрації від зіткнення розтрощили навколишні скелети й струсонули повітря.

Напівпрозорий меч і чорна аура тиснули один на одного, поки двоє чоловіків пильно дивилися один на одного. Чхве Хан міг бачити карі очі за шоломом. Лицар у шоломі почав посміхатися.

"Небезпечно"

Чхве Хан спробував відступити.

Давно він не відчував такого.

Це нагадувало йому про Ерухабена, древнього Дракона. Очі лицаря в шоломі глибоко зазирнули в очі Чхве Хана. Потім лицар прошепотів Чхве Хану.

«…Ти теж прожив довге життя»

Ці слова змусили Чхве Хана здригнутися.

"Ти теж?"

Це легке вагання змусило лицаря посміхнутися.

Його рука почала рухатися.

«Ух!»

Він схопив Чхве Хана за шию. Однак це був лише початок. Монстри Мері швидко вгризлися у віверну, на якій їхав лицар у шоломі, щоб допомогти Чхве Хану.

Проте лицар встромив свій меч у плече Чхве Хана.

Меч врізався в рану, наче град, навалився на неї, наче буря, і палив її, наче вулкан.

Лицар у шоломі почав посміхатися, продовжуючи душити Чхве Хана. Чхве Хан виглядав жалюгідно, поки лицар продовжував його душити.

«Це було весело. Варто було вийти вперше за довгий час. Я впевнений, що ми ще побачимося»

Лицар хихикнув, дивлячись на зморщене обличчя Чхве Хана. Його обличчя було сповнене гніву та болю. Лицар повільно відпустив його, продовжуючи дивитися на Чхве Хана.

Однак у ту мить він побачив, як емоції зникають з обличчя Чхве Хана.

Хап.

Рука біля встромленого мечем плеча схопила руку лицаря в шоломі. Потім інша рука Чхве Хана вхопилася за меч, встромлений у його плече.

Все сталося в одну мить.

Фшш-ш-ш-ш–

Долоня Чхве Хана почала пекти, ніби він торкався лави.

Чхве Хан на мить безпристрасно подивився на лицаря в шоломі.

Це було справжнє обличчя Чхве Хана.

Чхве Хан, який навмисно здригнувся, показав своє справжнє обличчя.

Його справжнє обличчя – це відсутність виразу. Після такого довгого життя його обличчя застигло настільки, що не виказувало жодних емоцій.

Удар.

Чхве Хан вдарив ногою по шиї віверни.

Потім він зістрибнув вниз, тримаючи в кожній руці лицаря в шоломі та меч.

Скелети завагалися, а потім швидко відступили. Віверна, на якій вже не було лицаря, миттєво була уражений блискавкою.

Кі-і-і-і-і–! Бум!

Остання віверна впала на землю.

Дракон вбив останню віверну. Потім він вийшов за межі срібного щита, який сам створив. У повітрі залишився лише Дракон.

Чхве Хан у цей момент падав разом із лицарем у шоломі.

«Ти здурів?»

Лицар у шоломі штовхнув Чхве Хана ногою й спробував відсунутися. Потім він вивільнив ще більше своєї Стародавньої Сили.

Однак рука Чхве Хана, оточена чорною аурою, не мала наміру відпускати меч Стародавньої Сили.

Лицар у шоломі не хвилювався через падіння. Це не було проблемою.

Однак було дещо, що його турбувало.

Мертва мана.

Антитеза природи збиралася разом, щоб утворити велику кулю.

У центрі лежав скелет маленького монстра.

Лицар у шоломі почав хмуритися, дивлячись на силу, яка була слабшою за нього, але все одно продовжувала збиратися.

Він відчув її за спиною.

Він відчув маленьку стрілу, спрямовану йому в спину.

Некромантка збирала свої сили.

Мертва мана, що оточувала маленького монстра, ставала гострою, наче меч.

Була ще й сила, яка підтримувала мертву ману. Це була фальшива магія, що імітувала його Стародавні Сили граду, бурі та вулкану.

Молодий Дракон залишався невидимим, надсилаючи свої сили на підтримку мертвої мани. Мертва мана, що зібралася у вигляді маленького меча, перетворилася на наконечник стріли, а сили Раона перетворили її на велику стрілу.

Лицар у шоломі бачив жили на руках Чхве Хана, які тримали його. Він побачив в очах Чхве Хана рішучість ніколи не відпускати.

"Так я справді постраждаю"

Лицар почав кричати, нахмурившись.

«Ти здурів? Я не помру, якщо це в мене влучить. Помреш лише ти!»

Стріла влучно націлювалася на спину лицаря у шоломі. Вона повільно набувала форми повноцінної стріли. Ця стріла виглядала так, ніби могла легко пробити і лицаря в шоломі, і Чхве Хана.

Чхве Хан, який дивився на стрілу, озирнувся на лицаря в шоломі.

«Я вже давно збожеволів»

Він уже давно збожеволів.

Це сталося дуже-дуже давно.

Він збожеволів у Лісі Темряви. Як можна не збожеволіти, проживши десятки років на самоті?

Чхве Хану не подобалася та розслабленість, з якою поводився цей лицар. Йому потрібно було побачити, як цей лицар отримає поранення, щоб хоч трохи приборкати свій гнів.

На його беземоційному обличчі повільно з'явилася посмішка.

Це було тому, що він був вдячний Мері за те, що вона зрозуміла його наміри.

Разом люди, безперечно, були сильнішими.

У той момент Раон почав говорити в думках Чхве Хана.

[«Ти точно не загинеш. Дурний Чхве Хан»]

Потім стріла полетіла вперед.

«…Сучий с…!»

За межами території Хенітус пролунав ще один гучний звук разом із криком лицаря в шоломі.

Ба-а-а-ах!

Кейл знову пирхнув, побачивши, як знову стався сліпучий вибух.

«Ви неймовірні дурні»

Життєздатність Серця.

Стародавня Сила працювала, щоб позбутися всієї крові на його тілі.

Кейл повільно почав підводитися. Він ще не впав.