Розділ 200 — Тут Дракон? (5)

«Тримайтеся за стіни замку!»

Почувши крик графа, солдати миттєво вхопилися за стіни або притиснулися до підлоги.

Вибух струсонув усю територію. Хоча вибух стався в небі, його поштовхи відчувалися безпосередньо на стінах замку. Граф Хенітус несвідомо вимовив коментар.

«…Це не битва для людей»

Ця війна була не лише для людей.

Вона вже вийшла за межі цього рівня.

Потім він повернув голову до свого сина та дружини. Він не зміг стримати здивованого вигуку.

«…Ха-»

Цей вдих майже звучав як сміх.

Його син, який в якийсь момент підвівся, створив невеликий щит, щоб захистити графиню, лікаря та священника. У цю мить граф Хенітус щось усвідомив.

"Це війна, що виходить за межі людського рівня, і мій син перебуває в самому центрі цієї битви"

Побачивши, що його син стоїть на ногах і виглядає краще, граф заплутався у своїх думках. Він відштовхнувся від стіни, щоб повільно підвестися.

З іншого боку, Кейл не мав уявлення, про що думав граф Хенітус, дивлячись на палаючу темряву, що на мить спалахнула під час вибуху.

«…Що це, в біса, таке?»

Кейл, як і більшість людей без підготовки в бойових мистецтвах, не мав загостреного зору, тож не міг нічого розгледіти як слід.

Те, що він побачив – це сила Чхве Хана.

Це була його надзвичайно ледь недосконала темрява.

Вона поглинала мертву ману, щоб вибухнути.

Світло й темрява поєдналися, щоб спричинити той вибух. А потім, залишаючись на місці того вибуху…

Кап, кап.

Дощ продовжував падати.

Дощ падав не на землю, а на тіла мертвих віверн і Ведмедів, змішуючись із кров'ю.

Кап.

Пил, що завис у повітрі після вибуху, розвіяли вітер і дощ. Нарешті все стало видно.

Тріск, тріск.

Броня лицаря в шоломі почала тріскатися, а уламки падали на землю.

Це був комплект броні, виготовлений дворфом, який намагався спіймати Дракона.

Броня тріснула, перш ніж впасти в багнюку.

«… Виродки……!»

Лицар у шоломі зціпив зуби й почав лаятися.

«…Угх!»

Він відкашляв трохи крові, підводячись на ноги. Його червоні, налиті кров'ю очі дивилися вперед.

Білий Тигр.

Білий Тигр Ґашан використав свої заклинання, щоб захистити когось.

Він захистив Чхве Хана.

Чхве Хан дивився на Вбивцю Драконів, тримаючись за плече, пронизане мечем Стародавньої Сили. Однак Вбивця Драконів не дивився на нього у відповідь.

«Ха, ха-ха-»

Чхве Хан бачив, що лицар у шоломі не був поранений, хоча й кашляв кров'ю.

Броня того лицаря була дивовижною.

Однак Раон знищив ту броню.

Погляд лицаря став надзвичайно холодним. Усередині його тіла ревіли всілякі стихійні лиха. Вони починали оточувати його, ніби він перетворився на меч Вбивці Драконів.

Лицар почав сміятися, коли заговорив.

«…Тут є Дракон. Тут був Дракон»

Лише Дракон міг знищити предмет племені Вогняних Дворфів.

Він думав, що це був просто талановитий маг, який його імітував.

Але тепер він знав, що Дракон, мабуть, підняв свою гордовиту голову й дивиться на нього звідкись. Ймовірно, він вирішив один раз надати свої сили, щоб убити його.

Дворф сказав наступне, перш ніж віддати йому обладунки.

« Це не захистить від Подиху Дракона, але має вберегти від магії звичайного дорослого Дракона »

« Навіть від Володаря Драконів? »

« Чому ти говориш про те, чого не існує? Володар Драконів – це Імператор Магії. Це не захистить від нього. Якби існував "справжній" Володар Драконів, чи робили б ми це? Ця броня має витримати магію Стародавнього Дракона принаймні один раз. Це наша межа »

Інстинкти Вбивці Драконів підказували йому щось.

Стародавній Дракон або той, хто перевищує цей рівень.

Тут був Дракон, магія якого досягала принаймні цього рівня.

"Але хіба не існує лише один Стародавній Дракон?"

Він знав лише про того Стародавнього Дракона, який був на межі смерті.

"Є ще один Стародавній Дракон?"

«Хехе, хе-хе-хе»

Він почав сміятися.

"Ці нікчемні Драконячі виродки"

Стародавній Дракон, ймовірно, спостерігав за боротьбою цих природних істот, стоячи десь із гордовитим виразом обличчя. Інакше у нього не було б жодної причини втручатися саме зараз.

Якби він втрутився з самого початку, то використав би Залякування Дракона і Драконячий Подих, щоб убити його.

Це було б легко, оскільки він ще не був повністю сформований.

«…Ухк»

Лицар знову закашляв кров'ю.

Він витягнув меч зі Стародавньої Сили з Чхве Хана, щоб захиститися в той момент, коли обладунки почали руйнуватися, проте його внутрішні органи все ще перебували під впливом аури Чхве Хана та вибуху мертвої мани.

Йому здавалося, ніби всі його органи скручуються всередині тіла.

Він давно не відчував такого.

"…Якби тільки у мене була корона!

Саме через це я й схилив голову перед тим божевільним виродком!"

Лицар замислився над тим, чому він досі не став досконалим, і почав скреготіти зубами. Він відчував розчарування. Він не міг стати досконалим, бо якісь кляті виродки вкрали корону.

Його тіло було на межі витривалості, адже Меч Катастроф теж уже кілька разів було знищено. У цій битві він міг використати його лише ще один раз.

Його тіло, його обладунки не витримають більше нічого.

Хоча в нього ще залишалася одна сила Ловця Драконів, це була жалюгідна сила, яка йому не була потрібна.

Аура Домінування.

Ця смішна сила, якою міг скористатися лише шахрай, не відповідала гідності Вбивці Драконів.

Аура була ілюзією, позбавленою будь-якої реальної сили.

Лицар у шоломі озирнувся навколо й твердо вирішив обов'язково схопити тих виродків, які вкрали корону.

«Підлі виродки»

Ще одна стріла, що імітувала його силу, пролітала в повітрі. Там також була чорна аура.

І нарешті.

Плюх, плюх.

У багнюці знову піднялися трупи мертвих віверн та ведмедів.

За ними стояло плем'я Тигрів із Білим Тигром у центрі, а також люди, що націлювали на нього свої стріли та катапульти.

Лицар заплющив очі.

«…Схоже, ми програли»

Будь-хто міг побачити, що вони програли.

Чхве Хан стиснув праву руку, навіть побачивши, як лицар посміхається з жалем. На його лівому плечі все ще була рана від Меча Катастроф. Його ліва рука стала б недієздатною, якби лицар не стримав силу, щоб захиститися.

Саме тому Чхве Хан залишався настороженим.

В цю мить–

Пух.

Останній елемент обладунку впав на землю.

Нарешті впав шолом.

Лицар почав рухатися, щойно його обличчя відкрилося світу.

Сили, що оточували його тіло, прийняли форму гострого меча. Цей меч був спрямований у одне місце.

«Заблокуйте це!»

За наказом Ґашана Тигри кинулися на лицаря. Чхве Хан теж уже мчав уперед.

Кі-і-і-і-і–!

Мертві віверни повільно почали рухатися, щоб заблокувати атаку лицаря й стримати його. Навіть мертві Ведмеді продиралися крізь багнюку, кидаючись на лицаря.

Вони гналися за лицарем так, ніби ніколи й не були союзниками.

Мертві віверни та мертві Ведмеді відчайдушно гналися за лицарем.

Однак ці мертві істоти зникали в ту ж мить, щойно торкалися Стародавньої Сили, яка оточувала лицаря в шоломі.

Ніщо не могло зупинити лицаря.

Він продовжував бігти, не зупиняючись.

Він прямував до стін замку.

Точніше кажучи, він прямував до Кейла.

Тоді він почав сміятися.

«Пвахахаха, хахаха! Я знав, що так і буде!»

Стріла в повітрі не рухалася.

Стріла, що імітувала його стихійні лиха, не полетіла до стін замку.

Кейл і лицар у шоломі зустрілися поглядами.

Лицар почав кричати.

«Схоже, ти перебуваєш під захистом Дракона!»

Йому й так не подобалося, як Кейл використовував Стародавні Сили, а тепер ще й виявилося, що ця людина перебуває під захистом Дракона!

Він заслуговував на смерть.

Глибока ненависть заповнила очі лицаря у шоломі. Сила, сильніша, ніж будь-коли раніше, оточила його тіло.

«Я знищу тебе й цей замок!»

Стріла, що сяяла в повітрі, раптово зникла.

Натомість Кейл відчув, як маленьке тіло вчепилося в нього.

Хап.

Невидимий Раон притиснувся до Кейла, ніби той був щитом. Він розправив крила й обійняв Кейла, ніби кажучи, що саме він прийме на себе силу стихійних лих.

[«Не відпущу»]

Кейл відчув тепло тіла Раона, оглядаючись навколо. Потім він підняв руку, щоб погладити Раона по спині.

Чхве Хан, який мчав до них, раптом здригнувся.

"Щось тут не так.

Те, що Кейл-нім такий спокійний, має означати, що небезпека не дуже велика"

Одразу після цього–

Це був момент, коли лицар у шоломі підскочив у повітря. Це був момент, коли Меч Катастроф здавався готовим пробити стіну замку наскрізь.

Лицар у шоломі, Раон та всі інші, хто біг до нього, чули сміх.

Кейл сміявся.

З його вуст почав лунати спокійний голос.

«Я знав, що ці кляті Ведмеді хитрі»

Очі лицаря злегка затремтіли.

Кейл щойно почув голос Мері. Мері, яка до цього тихо стояла там у невидимому стані, вперше терміново заговорила.

« Ведмеді, якими я не керую, рухаються! »

Кейл почав сміятися.

Він подивився на трупи ведмедів, які бігли до них, ніби намагаючись зупинити лицаря.

Серед них було кілька живих Ведмедів.

"Ведмідь прикинувся мертвим?"

Потім Кейл перевів погляд на лицаря, який вдавав, ніби кидається на нього.

«Цей виродок теж хитрий»

Він вдавав, ніби кидається на Кейла, ніби вже змирився з долею. Так, він лише прикидався.

«…О, ти про це знав?»

Лицар почав посміхатися.

Ненависть зникла з його очей, ніби все це було лише грою, і він дістав із кишені магічний сувій.

Ведмеді також підскочили в повітря й дістали магічні сувої.

Найімовірніше, це були сувої телепортації.

Білий Тигр Ґашан почав кричати.

«Ловіть їх!»

Ловіть Ведмедів.

Граф також крикнув.

«Вогонь!»

Катапульти та лучники почали стріляти у бік Ведмедів.

«Можливо, я й програв, але я ще не готовий померти»

Його змієподібне обличчя почало посміхатися.

Його обличчя, яке відкрилося після того, як шолом був знищений, нагадувало змію. Воно було схоже на імугі, який ще не став Драконом.

Кейл продовжував сміятися, дивлячись на єдину людину, яка зрозуміла його дії.

Чхве Хан.

Він був єдиним, хто зрозумів, що щось не так, поки всі інші кинулися на Кейла.

Він наступав на мертвих віверн, підіймаючись у повітря. Це майже збігалося з рухами лицаря. Ще один крок по мертвій віверні – і він опиниться на рівні того лицаря.

Кейл відчував, як Раон віддаляється від його тіла.

Передня лапа Раона знову почала творити магію.

Чхве Хан зістрибнув з голови віверни й полетів до лицаря. Лицар все ще дивився на Кейла.

Він не змарнував цих кількох секунд.

«Виродок, що отримав захист Дракона!»

Рва-а-а-ак–

Сувій телепортації розірвався, і тіло лицаря почало зникати.

Крізь його посмішку проглядався справжній гнів.

Людина, яка отримала захист Дракона. Це був той, хто заслуговував на смерть.

Лицар замахнувся своїм Мечем Катастроф у бік Чхве Хана, який летів до нього, продовжуючи говорити до Кейла.

Його тіло майже зникло.

«Я скоро повернуся, щоб убити тебе, угх!»

Однак щось влучило в нього, перш ніж він встиг зникнути.

Лицар застогнав і повільно опустив голову.

Він бачив, що в нього влучило.

«…Мій меч?»

Ні. Це був не його меч.

Однак це було щось схоже на Меч Катастроф.

У цьому мечі він відчував бурі, град і вулкани.

Це була підробка, але вона була дуже схожа на його власний меч.

Лицар почув у вусі молодий голос.

«Ти помреш першим»

Він нічого не бачив.

Раптом з нізвідки з'явилася пара очей.

Це були темно-сині очі.

Вони мали характерну форму Драконячих очей і яскраво сяяли.

Лише ці очі з'явилися, щоб зустріти лицаря.

Трісь-

Виник спалах, і тіло лицаря почало телепортуватися.

Однак меч, що пронизав його, продовжував обертатися всередині його тіла.

Темно-сині очі були широко розплющені й не відпускали ворога.

«Ух! Кхах!»

Лицар ще раз закашляв кров'ю. Чхве Хан не пропустив цю мить. Він скористався моментом, коли Меч Катастроф ослаб, щоб відрубати лицарю руку своєю чорною аурою.

Різь!

Відрубана рука знову стала видимою й віддалилася від зони дії магії. Однак у лицаря не було часу зосередитися на цьому.

Меч Катастроф.

Він повернувся й оточив тіло лицаря.

Йому вдалося знищити фальшивий меч, створений за допомогою магії.

Однак магія Раона досягла його серця.

Імітація магічного меча прийняла форму лапи Дракона й вчепилася в його серце.

Тріск.

Лицар стиснув руку на грудях. Однак сила, що найбільше нагадувала силу Драконів, сила, з якою міг впоратися лише Драконячий Подих або тіло Дракона – Стародавня Сила Катастроф – у ту мить знищила магічний меч Раона.

Дзень–

Магія розвіялася, і з живота лицаря, приблизно в тому місці, де мав би бути його даньтянь, вирвалася сила, схожа на змію.

Це була його інша Стародавня Сила.

Вона нарешті почала рухатися.

Кейл раптом відчув мурашки по шкірі.

«А?»

У ту мить він почув здивований вигук Мері.

Водночас Кейл побачив, як лицар у шоломі тихо свистів.

"Чи може це…?"

Він почув, як Мері почала кричати.

«Я- я не можу їх контролювати!»

Кейл міг читати по губах лицаря у шоломі.

"Я ж казав, що ще не можу померти"

Чхве Хан опустив голову, щоб подивитися, що тримається за його ноги.

Це був труп віверни.

Віверни залишалися рабами Вбивці Драконів навіть після смерті.

Він не міг ніяк вирватися.

Труп віверни почав тремтіти й нагадував киплячу воду. Кейл одразу ж вигукнув:

«Ухиляйся!»

"Воно ось-ось вибухне"

Схоже, воно зараз вибухне. Віверни пройшли за лицарем до стін замку. Якщо воно вибухне, це загрожуватиме і стінам замку, і Тиграм.

Він не міг розгорнути свій щит аж до катапульти та лучників. Якщо він це зробить, вони не зможуть атакувати Ведмедів. Крім того, на стінах замку зараз стояло багато солдатів.

Кейл почав хмуритися. Ось чому він ненавидів війни.

«Ха-ха-ха!»

Лицар у шоломі не зміг стримати сміху. Йому здалося, що хмурий вираз обличчя Кейла – це дуже кумедно.

Його тіло почало зникати.

Він чекав саме на цей момент, коли Чхве Хан був знерухомлений, Мері не могла контролювати віверн, а у Кейла не залишилося сил, щоб використати свої Стародавні Сили.

Дракон теж просто продовжував використовувати магію.

Лицар розраховував саме на все це.

Ба-а-а-а-ах!

Один із трупів віверн вибухнув. Це був початок. Ті, хто знаходився найближче до лицаря й намагалися втекти разом із ним, опинилися в епіцентрі вибуху.

«Аааа! Чому ти це з нами робиш?!»

Вибух мертвої віверни не розрізняв союзників і ворогів.

Ведмеді гинули від вибухів.

«Аааааа! Чому це відбувається?!»

«Н-ні! Аааа!»

Тигри відступали, шоковано дивлячись на Ведмедів.

"Він вбиває своїх союзників?"

Лицар вбивав віверн і Ведмедів, щоб створити собі прохід для втечі.

Десятки віверн почали вибухати одночасно. Кейл терміново активував свій щит, щоб захистити солдатів.

Лицар сміявся, спостерігаючи за всім цим.

Він не знав, чому природа дозволила людині з такою слабкою Плитою володіти Стародавніми Силами, проте Стародавні Сили зазвичай обирали таких, як він, своїми господарями. Ось чому більшість пересічних людей могли впоратися лише з однією Стародавньою Силою.

"Слабкий виродок"

Мала бути причина, чому Стародавня Сила щита обрала цього нікчему своїм господарем.

Усе у світі мало свою причину.

Лицар презирливо посміхнувся, дивлячись на ідіота, який надмірно витрачав свою силу, аби врятувати солдатів, а не схопити його.

Він востаннє підвів голову.

Всз-з-з-зж-!

Тінь лягла на землю біля замкової стіни.

Усі вже забули про це.

Біла віверна завдовжки 15 метрів.

Навіть він не міг піти проти наказу свого господаря, тягнучи своє поранене тіло аж до стіни.

Тоді господар віддав наказ віверні.

«Помри»

Скрі-і-і-і-і–

Віверна пронизливо закричала.

Однак тварина, що втратила свободу, не мала іншого вибору, як підкоритися.

15-метровий монстр кинувся до стіни, а точніше – до Чхве Хана.

Бу-у-у-у-ум!

Ця віверна була майже розміром з Дракона.

Ця величезна істота кинулася на Чхве Хана, який мав найбільше шансів стати на заваді своєму господареві.

Кейл нарешті заговорив. Плече Чхве Хана вже було поранено. У Раона не залишилося більше засобів, щоб боротися проти Вбивці Драконів.

Однак якщо йти проти Вбивці Драконів, який намагався втекти…

«Раоне, допоможи Чхве Хану»

Кейл почув, як Ґашан кричав поруч із ним.

«Пригнись!»

Кейл заплющив очі. Порив вітру пронісся повз нього. Це був поштовх від вибуху.

Коли вітер вщух, Кейл розплющив очі.

За мурами замку він побачив хаос.

Дерева, валуни та все інше було зруйновано.

Усе, що він міг розгледіти на замуленому майданчику – це трупи мертвих Ведмедів і мертвих віверн.

Вбивці Драконів там не було.

Земля почала рухатися, і Тигри почали підніматися. Прозора сфера, що оточувала Чхве Хана, повільно наближалася до стін замку.

Кейл підвів голову.

Хмари розійшлися, залишивши після себе чисте небо. На них почав падати промінь світла.

«Кейле-нім»

Кейл поглянув у бік Чхве Хана й почав говорити.

«Ти залишив слід?»

На його запитання відповів не Чхве Хан, а невидимий Дракон.

[«Так»]

Кейл рушив уперед. Він хитався, надмірно використавши свою Стародавню Силу.

Однак у нього ще було щось, що він мав зробити. Кейл підійшов і зупинився поруч із графом Дерутом Хенітусом.

«Батьку»

Кейл допоміг графу Деруту Хенітусу знову встати на ноги.

Цей вчинок змусив солдатів також підвестися. Усі вони підняли погляди до неба.

Небо було чистим, без жодної хмаринки.

Срібний щит, який захищав солдатів, все ще був на місці.

"Я вижив"

Саме ця думка промайнула в головах усіх солдатів.

Клац, клац.

Мешканці почали відчиняти двері. Вони більше не бачили ворогів.

"Вони це зробили"

Мешканці усвідомили, що перемогли.

«Батьку»

Граф розумів, що це лише початок.

Він бачив втому на обличчі Кейла.

Бі-і-і-і-іп––

Його другий син, Басен, біг до них. У руках він тримав пристрій для відеозв'язку.

Басен почав кричати.

«На першій межі північно-східного океану виявлено ворожі кораблі!»

Вираз обличчя графа застиг.

Непохитний Альянс проривався крізь ще замерзлі береги, щоб рушити на південь.

Вони націлювалися на Королівство Роан, готуючи двосторонню атаку з моря та повітря.

Ймовірно, їхні сили, що наближалися на кораблях, були значно більшими, ніж ті, що на вівернах.

Граф несвідомо обернувся, щоб поглянути на Кейла. Потім він здригнувся.

Граф побачив, що його син посміхається. Кейл чув у голові голос Раона.

[«Слід моєї магії веде до північно-східного океану»]

Раон залишив свій слід у серці Вбивці Драконів.

Кейл поглянув на Чхве Хана й почав говорити.

«Час йти полювати»

Біля океану не було ані громадян, ані солдатів, яких треба було захищати.

Кому яке діло, що він – Ловець Драконів?

Навіть якби його забили до смерті, це не мало б значення.

Кейл спокійно озирнувся на графа Хенітуса і заговорив.

«Щит не зламався»

Стурбований вираз на обличчі графа повільно змінився. Рука, що тримала руку його сина, тремтіла. Замість того, щоб відповісти, він просто міцніше стиснув руку сина.

Хоча Кейл і не мав наміру цього робити, його слова все ж були передані всьому королівству через пристрій відеозв'язку, який тримав у руках Басен.

[Імугі – це істота з корейських легенд. Кажуть, що вона може перетворитися на Дракона, проживши 1 000 років і здобувши цинтамані (самоцвіт, що виконує бажання, у традиціях індуїзму та буддизму). Даньтянь – " це головний енергетичний центр у тілі людини за китайською філософією, даосизмом, цигун та бойовими мистецтвами "]