Розділ 201 — Океан такий… (1)

Туп-туп-туп.

Кейл швидко спускався кам'яними сходами. Його брат, Басен Хенітус, йшов поруч із ним, продовжуючи свій звіт.

«Плем'я Китів виявило ворожі кораблі на першій межі Північно-Східного океану»

Перша межа морського шляху північно-східного регіону.

Це місце було кордоном між Королівством Норланд і Лісом Темряви.

«Вони рухаються досить швидко і мають прибути до Королівства Роан за два-три дні»

Басен продовжував спостерігати за своїм старшим братом, доповідаючи.

"Він навіть не витер кров…!"

Кейл йшов, весь у крові. Басен зціпив зуби, побачивши, як Кейл без перепочинку рухається, хоча битва щойно закінчилася, і швидко продовжив свій звіт.

«Голова Убарр та представник лорда Гілберта наразі просять підкріплення»

Кейл вислухав звіт Басена, а потім почав говорити.

«Ваша Високосте»

[…Так]

Басен все ще тримав у руках пристрій для відеозв'язку.

Він був безпосередньо підключений до кронпринца Альберу Кроссмана.

Його батько, граф Дерут Хенітус, наразі мав справу з дворянами північно-східного регіону та рештою королівства.

Альберу з напруженим виразом обличчя подивився на Кейла, чиє втомлене й забруднене обличчя свідчило про те, що він перебував у самому епіцентрі битви. Кейл не звертав на це ніякої уваги, бо в його голові була лише одна думка, коли він почав говорити.

"Я голодний"

Цей ненажерливий щит після злиття з Життєздатністю Серця прагнув ще більше їжі. Кейл швидко вирішував справи, щоб мати змогу піти щось поїсти.

«Будь ласка, надішліть Першу магічну бригаду та Першу бригаду королівських лицарів до берегів Убарр»

[Знову?]

«Що ви збираєтеся робити з Племенем Китів?»

[Я досі вагаюся, чи залучити їх до бою разом з нами, чи все ж приховати їхню ідентичність]

Туп.

Кейл зупинився.

«Ваша Високосте, я знаю, що вас, мабуть, цікавить багато речей, але я зв'яжуся з вами пізніше»

[Гаразд, я розумію]

«Басене, йди допоможи батькові»

Хіба Басен не мав би зараз багато чого навчитися, якщо він має стати майбутнім володарем цих земель?

Кейл з дивним виразом обличчя подивився на Басена, який не рухався. Басен поглянув на те місце, куди вони прийшли, і почав говорити.

«…Хьон-нім, чому ти намагаєшся виконувати всі складні й виснажливі завдання?»

Ця територія була закрита протягом десятків років.

Це була підземна в'язниця.

Всередині було видно тьмяне світло. Басену було важко зрозуміти свого брата, який намагався відправити його геть.

"Чому, чому він завжди намагається виконувати всі важкі справи самотужки……!"

Йому було важко це зрозуміти.

Однак Кейл думав зовсім інакше і не міг збагнути точку зору Басена.

"Складні й виснажливі завдання?

Я не хотів мати справу з іншими територіями чи храмами, тому й прийшов сюди, щоб виконати легке завдання"

Кейл просто висловлював усе, що спадало йому на думку, оскільки не міг зрозуміти точку зору Басена.

«Це не важко. Такі завдання мені більше підходять. Тобі краще повертатися нагору»

Басен кілька разів відкрив і закрив рота, не зумівши нічого сказати.

"Яка людина може бути придатною для тортур?!"

Кейл саме збирався допитати й катувати когось.

Басен думав, що його добросердий хьон-нім, чоловік, який так наполегливо працював, щоб врятувати мешканців території, не може ні любити, ні бути придатним для такого завдання.

«… Я зроблю це, якщо така твоя воля»

Басен розвернувся.

У його голові промайнула думка.

Він зрозумів, чому його старший брат вирішив особисто взятися за таке завдання, коли і він, і його батько були вільні.

Принаймні, він думав, що зрозумів.

"Я ще молодий"

Басен Хенітус, сімнадцятирічний юнак. Він усвідомив, що йому ще далеко до того, щоб стати таким, як люди, що оточують його брата. Йому потрібно було дорослішати, щоб не стати тягарем.

Басен жодного разу не озирнувся, піднімаючись нагору й виходячи з підземної в'язниці.

Кейл заговорив, щойно Басен зник з поля зору.

«Яблучний пиріг»

У повітрі з'явилася маленька лапка разом із шматочком яблучного пирога. Отримавши пиріг, Кейл почав хмуритися.

«Що за? Чому яблучний пиріг такий вологий?»

Яблучний пиріг здавався наче змоченим водою. Кейл почув бурмотіння, коли почав хмуритися.

«… Я не плакав»

«Хаааа»

Кейл зітхнув, почувши відповідь Раона.

«… Якщо тобі не подобається, я принесу тобі новий. Людино, не їж його, якщо не хочеш. Яблучний пиріг від такого не надто величного й могутнього дракона, як я, не може бути смачним»

"Йооой"

Кейл зітхнув і відкусив шматочок яблучного пирога. Він не міг просто викинути те, що подарувала дитина.

До того ж, він був надто голодний.

Його шлунок здавався абсолютно порожнім.

"У такому стані я міг би навіть підібрати землю й з'їсти її"

Він справді мав це на увазі.

Голод посилився після того, як Життєздатність Серця та Незнищенний Щит злилися.

Ці дві Стародавні Сили не обов'язково "злилися". Вони все ще залишалися окремими силами. Однак тепер між ними існував зв'язок. Якби Незнищенний Щит був людиною, то Життєздатність Серця стала б серцем цієї людини.

Мням ням.

Кейл їв яблучний пиріг, відкриваючи двері підземної в'язниці.

Кхрі-і-і-і-і–

Тоді він перестав їсти. Він почув звук батога.

Хля-я-ясь!

«Аааааааа!»

Кров розбризкувалася на стіни. На стінах, мабуть, уже було багато крові, бо навіть не можна було помітити, що на них потрапила нова кров.

«А, молодий пане, ви тут»

Рон ввічливо привітав Кейла, проте його погляд був холодним, коли він оглядав Кейла з голови до ніг.

"Чому погляд цього старого такий холодний?"

Кейл відчув себе маленьким, коли Рон так на нього дивився. Тоді він занепокоївся.

Рон дістав кинджал і кинув його.

Дух!

«Аааааа!»

Кинджал влучив у плече чоловіка, якого катували, і кров знову розбризкалася.

Кейл ухилився від погляду Рона й подивився на Бікроса. Шеф-кухар і експерт з тортур Бікрос мав на собі чотири пари білих рукавичок і з незворушним виразом обличчя хльостав батогом.

Дует батька та сина, на яких не було ані краплі крові, представив Кейла комусь.

«Ми розмовляємо з ним, як ви й наказали»

«Ух, храхк»

Почувся звук, ніби хтось хапає повітря, і Кейл побачив, що біле волосся чоловіка стало темно-червоним від засохлої крові.

Лицар-Охоронець Клопех Секка.

Він потрапив в руки Кейла.

Дует батька та сина негайно захопив його й переправив до підземної в'язниці, коли Чхве Хан переміг його на полі бою.

Рон продовжував говорити з доброзичливою посмішкою.

«…Ми залишили його живим»

"Так… Головне, щоб він був живий"

Кейл почув у голові голос Раона.

[«Молодці! Рон і Бікрос справді розумні!»]

Кейл не зміг відповісти.

Ноги Клопеха Секки були дрібно подрібнені. Так, подрібнені, наче м'ясо. У нього також не було рук. Він просто був живий.

Це було моторошне видовище, ніби прямо з кошмару. Мабуть, краще було б бути мертвим.

Рон, підійшовши до Кейла, недбало продовжив:

«Молодий пане, з огляду на те, що він навіть не вміє керувати вівернами, я вирішив, що він нам не дуже знадобиться, тож залишив його живим лише настільки, щоб можна було з ним поговорити. Я впорався добре?»

Кейл відповів чесно.

«Молодець»

Рон впорався добре.

«Він ще притомний, так?»

«Так, пане»

Кейл кивнув у відповідь на стриману відповідь Бікроса й підійшов до Клопеха Секки.

«Хууу, хуууу»

Клопех Секка ледве дихав. Кожен вдих супроводжувався болем по всьому тілу. Однак біль також повільно зникав.

Саме тому його розум заповнював інший страх.

"Я помру. Я справді можу так і померти"

Йому вже було байдуже, чому на цій сільській території опинилися експерт з тортур і вбивця. Єдине, про що він міг думати – це як втекти з цього моторошного місця.

Саме в цю мить.

«Лицаре-Охоронець-нім»

Це був дуже лагідний голос.

Однак Клопех не наважився підняти голову.

Цей виродок. Власник цього лагідного голосу. Цей виродок був справжнім правителем цієї території.

Кейл Хенітус, чоловік, який скористався щитом.

Він ніколи б не очікував, що молодий пан, якого він вважав добрим і справедливим, здатний на таке. Клопех не міг нічого сказати.

У ту мить його тіло, яке втратило будь-які відчуття, раптом відчуло щось інше.

Його щоки почали тремтіти.

Страх і пригнічення.

Було так, ніби хтось пригнічував його.

Він не відчував цього ні від кого, крім тієї людини.

Він знову почув лагідний голос.

«Будь ласка, підніми голову»

Клопех повільно підняв свою тремтячу голову.

Він опинився під владою Кейла після того, як на нього вплинула Аура Домінування.

Однак, піднявши голову, він побачив усміхненого Кейла Хенітуса.

«Давно не бачилися, чи не так?»

"Він має на увазі нашу зустріч біля замкової стіни раніше?"

Клопех Секка несвідомо кивнув від страху.

Однак йому довелося перестати кивати. Усе його тіло заціпеніло, наче час зупинився.

Руде волосся чоловіка перед ним повільно ставало білим.

Потім його рудо-карі очі стали блакитними.

«Ах, ах-»

Клопех кілька разів відкривав і закривав рота, не в змозі вимовити ні слова.

Це було знайоме обличчя.

Це було обличчя, яке чітко закарбувалося в його пам'яті.

Це обличчя й нинішнє обличчя Кейла ідеально збігалися.

Священник.

Магічний священник, якого він зустрів у січні.

Посмішка на обличчі священника зникла. Клопех знову не міг дихати, бо тиск знову притиснув його. Біловолосий священник повільно почав запитувати.

«Тобі було весело бігати по моїй долоні?»

"Тобі було весело думати, що ти станеш легендою?"

Саме це Клопех почув у своїй голові. Потім він згадав про минулий місяць.

На початку року він зустрів чарівного священника, а потім з озера Сліз Бога злетів стовп вогню. Зі слів священника він повірив, що стане головним героєм легенди.

Але все це було брехнею?

Чоловік, який мріяв стати легендою, повільно почав ламатися.

«Зараз я дам тобі ще одне пророцтво»

Кейлу було багато чого почути від Клопеха Секки.

Саме тому він був відвертим із Клопехом.

«Я розповім тобі, що з тобою станеться»

Клопех не міг стримати тремтіння підборіддя, дивлячись на Кейла.

Він вірив, що священник був там, аби передати волю бога. Той священник, Кейл, тепер виступав як бог у житті Клопеха, коли почав говорити.

«Я скажу тобі, що з тобою станеться.

Усе лежить у мене на долоні»

Клопех відчував це до глибини душі.

Ця людина перед ним тримала його життя у своїх руках.

«Тож розкажи мені все»

Саме це сказав Кейл, дивлячись на тремтячого Клопеха.

Звісно, було дещо, про що Кейл не згадав.

Перед Клопехом стояли два варіанти.

Один – померти мирно.

Інший – померти після ще кількох тортур.

Це були його єдині варіанти.

Можливість жити не входила до їх числа.

Кейл сів на стілець навпроти Клопеха й подивився на нього зверху вниз. Клопех продовжував тремтіти й уникав погляду Кейла, проте не міг опустити голову.

Все, що він міг зробити – це дивитися під очима Кейла, в область підборіддя, продовжуючи тремтіти.

Кейл згадав, що сказав Чхве Хан, перш ніж піти на лікування.

« Рід Секка – це рід Білої Змії »

Кейл відкрив рота, щоб заговорити.

«Біла Змія»

Клопех і був тією Білою Змією. Ця Біла Змія, вкрита кров'ю, затамувала подих, почувши слова Кейла.

«Яку легенду ти намагався вигадати цього разу?»

Клопех щось усвідомив.

Дійсно не було нічого, чого б не знав цей чоловік, цей шановний пан.

Він знав усе, включаючи вигадану легенду.

Страх почав заповнювати його тіло.

Тоді він повільно почав говорити. Чоловік, який мовчав під час тортур з боку Бікроса та Рона, нарешті заговорив.

І Кейл почув усе.

* * *

[Ти посміхаєшся]

Кейл доторкнувся до куточків своїх губ, почувши коментар Альберу, який той виголосив одразу після з'єднання дзвінка. Він відчував посмішку на своєму обличчі.

"Мабуть, це логічно, адже я дізнався про багато речей"

Кейл дізнався від Клопеха чимало інформації. Серед іншого – про те, чому такий сильний тип, як лицар у шоломі, досі не з'являвся на Західному Континенті, а також про те, чому Рука вирушила на Західний Континент.

Він також усвідомив суть завдання, яке йому доручили.

Висновок міг бути лише один.

"Я змінив хід подій"

Усе це сталося через те, що війна та Рука були розкриті занадто рано. Однак зараз не час думати про цю проблему.

Була ще одна річ.

"Мені здається, я досить везуча людина"

Кейл подумав про корону у своїй сумці, спершись на диван, і недбало відповів Альберу.

«Мабуть, я з'їхав з глузду від втоми»

Він думав, що кронпринц насміється над ним. Однак Альберу, мовчачи, почав хмуритися, що змусило Кейла подумати, що це дивна ситуація, і продовжити розмову.

«Я планую сьогодні вночі вирушити на територію Убарр»

[…З таким тілом?]

"А що не так із моїм тілом?"

З'ївши кілька яблучних пирогів, він відчував себе ситим і чудово. Регенеративні здібності Життєздатності Серця стали ще сильнішими. Можливо, зараз він і весь у крові, але його шкіра стала гладенькою, і він відчував, ніби зможе обійтися без сну навіть три дні поспіль.

Кейл відповів наслідному принцу, не завагавшись ні на мить.

«Так, пане, я піду саме з таким тілом»

[Хаааа]

Він чув, як зітхнув кронпринц. Кейл чомусь відчув роздратування.

Однак йому потрібно було діяти швидко.

Знак, залишений Раоном, продовжував надсилати їм сигнали. Лицар у шоломі повертався разом із кораблями.

Цього разу вони мусили вбити того виродка.

Саме тому він брав із собою Рона та Бікроса.

Він не мав наміру дозволити лицареві померти спокійною смертю.

Він також залишив повідомлення стародавньому дракону Ерухабену через пристрій відеозв'язку. Ерухабен, ймовірно, незабаром йому передзвонить. У Кейла було чимало справ, тож він поспішав.

Саме тому він одразу взявся до справи.

«Ваша Високосте»

[Що?]

«Плем'я Китів»

Альберу все ще вагався, чи залучити Китів до бою на їхньому боці, чи приховати їхнє існування.

[Що з Китами?]

«Давайте нападемо на Королівство Паерун»

У кімнаті запала тиша.

Через деякий час Альберу почав сміятися.

[Ха, хаха-]

Він довго сміявся.

Потім Альберу поглянув на розгублене обличчя Кейла Хенітуса. Він також помітив гострий погляд Кейла.

"Цей покидьок справді дивовижний"

Наслідний принц почав посміхатися.

[Мені це подобається. Мені це дуже подобається]

Потім він сказав ще одне останнє речення, перш ніж закінчити дзвінок.

[Бережи своє здоров'я]

Клац.

Він завершив дзвінок, навіть не дочекавшись відповіді Кейла. Кейл просто покликав Рона з виразом обличчя, який ніби говорив, що для Альберу це цілком звична поведінка.

«Роне»

«Так, сер»

Він вказав на куток кімнати, віддаючи Рону наказ.

«Приведи Мюллера. І Он з Хоном теж»

«…Ви хочете, щоб Коти теж піднялися з тренувального майданчика?»

«Так»

Кейл вважав, що ця битва не буде складною, тому дозволив Он і Хону продовжувати тренування, замість того щоб брати участь у бою. Однак тепер для них обох з'явилося завдання.

Рон незабаром привів цю трійцю до Кейла.

Дворф-Щур Мюллер тремтів, тримаючись на відстані від Котів, тоді як Он і Хон одразу ж кинулися до Кейла. Однак, побачивши його закривавлене обличчя, вони здригнулися й просто почали кружляти навколо нього.

Кейл поставив їм обом запитання.

«Ви готові?»

«Готові!»

«Можемо вирушати!»

Почувши ці відповіді, Кейл підвівся.

Він прямував до території Убарр.

Океан – це місце, де Кейлу не було чого захищати.

Он і Хон.

Незабаром океан вкриється отруйним туманом.

Ця операція мала назву "Привид".

Вони всі загинуть, навіть не зрозумівши, що сталося.

Це якнайкраще пасувало до тихого нічного океану.

[Допоможіть знищувати росіян своїми донатами на збори, яким довіряєте]