Розділ 202 — Океан такий… (2)

Територія Убарр, що розташована на північно-східному узбережжі Королівства Роан.

Сеньйора території Убарр, Попеліна Убарр, оглядала околиці, вдихаючи холодний океанський бриз.

Панна Аміру, її майбутня наступниця, обережно спостерігала за нею.

Плесь, плесь.

Саме з цього місця найкраще було чути хвилі, що розбивалися об військово-морську базу.

Цей зазвичай темний і тихий порт сьогодні все ще був темним, але вже не тихим.

Ву-у-у-у-ум!

Магічне коло телепортації знову спалахнуло.

Попеліна простягнула руку, щоб потиснути руку співрозмовнику.

«Ласкаво просимо, віконте»

«Ахем, радий знову бачити вас, сеньйоро Убарр»

Людина, яка незграбно тиснула руку голові території Убарр, була віконтом, який раніше належав до фракції маркіза Айлана з південно-східного регіону.

Зараз він намагався злитися з рештою групи, залишаючись у броні.

Він відійшов від Попеліни й підійшов до місця, де стояли інші дворяни. Жоден із них не мав радісного виразу на обличчі. Віконт навіть не привітався з іншими дворянами з південно-східної фракції, оглядаючи військово-морську базу.

Потім він притиснув руку до свого тремтячого серця.

У його голові все ще лунав чийсь голос.

« Щит не зламався »

Він згадав ту запеклу битву. Віконт, який спостерігав за нею зі свого кабінету в замку, не міг не прибігти сюди негайно.

Та людина приїде сюди.

Військовий командувач північно-східного регіону, Кейл Хенітус.

Він приїде сюди сьогодні ввечері.

Віконт згадав слова Кейла Хенітуса, сказані ним, коли той відходив від овального столу під час їхньої останньої зустрічі.

« Якщо шлях дворянина полягає в тому, щоб приєднатися до сильних… тоді вам незабаром доведеться вирішити, до кого вам слід приєднатися, щоб вижити »

Щоб вижити, йому потрібно було триматися за Кейла. Це був його єдиний шанс зробити це.

Його погляд, як і погляди інших дворян, безперервно оглядав околиці.

Вони не могли приховати свого шоку.

У темряві вони ледь розрізняли обриси. Однак численні кораблі та солдати, що стояли в ідеальному строю, дали їм зрозуміти, як довго вони готувалися до цієї битви.

"Нас залишили позаду"

Аристократи усвідомили, що їх залишили позаду і що їхні сили, порівняно з тими, були мізерними. Вони також зрозуміли, що для тієї людини вони навіть не існували. Ось чому вони були тут, чекаючи на прибуття сильних.

У цей момент заблимав пристрій для відеозв'язку в руках молодої пані Аміру. Вона повернулася до своєї матері й почала говорити.

«Він іде»

Ця заява змусила всіх дворян занепокоїтися.

"Це Кейл?"

Магічне коло телепортації почало активуватися.

Уо-о-о-оунн–

Здавалося, що він був більшим, ніж будь-коли раніше, коли його активували. Це означало, що він транспортував велику кількість людей.

Аристократи, що стояли навколо, не могли не ковтнути слину.

Вз-з-з-з-ж-жх

Магічне коло телепортації спалахнуло, після чого на ньому з’явилися силуети людей. Сеньйора Убарр почала говорити, щойно вони завершили телепортацію.

«Ласкаво просимо, капітане лицарів-нім та капітане магів-нім»

Першу бригаду королівських лицарів можна було впізнати за королівським гербом на їхніх обладунках.

А ще була інша група, яка вперше відкривалася світу.

Аристократи почули слова сеньйори Убарр.

Капітан магів.

Вони бачили десятки людей у мантіях, що приховували їхні обличчя.

Перша магічна бригада складалася з кращих із найкращих магів, яких зібрав кронпринц Альберу Кросман.

Магічна бригада була представлена вперше з моменту свого створення.

Капітан магів потиснув руку сеньйорі Убарр.

«Приємно познайомитися»

Обличчя, приховане під капюшоном, належало тітці Альберу, темній ельфійці Таші, у її людській подобі. Вона була елементалісткою, а не магом, проте все одно очолювала Магічну бригаду. Однак справжньою лідеркою Магічної бригади була Розалін.

Таша займала місце капітана замість Розалін, оскільки та наразі перебувала в Королівстві Брек.

«Він скоро прийде?»

Сеньйора Убарр кивнула у відповідь на запитання Таші.

Потім Таша мовчки повела бригаду магів у бік кімнати. Королівські лицарі стояли поруч із ними.

Перша бригада королівських лицарів не була надто балакучою. Таша розуміла, чому вони зараз майже не промовляли ні слова.

Бригада магів, звісно, мала при собі пристрій для відеозв'язку. Поки вона вела їх сюди, вона показала магам і лицарям бій на території Хенітус.

Вони побачили ту захоплюючу битву.

Це була битва на життя й смерть, якої навіть Таша ніколи не сподівалася побачити. Та битва між Вбивцею Драконів та групою Кейла глибоко її вразила.

Таша так хвилювалася за некромантку Мері та решту групи Кейла, що ледь не збожеволіла.

"Хоча, схоже, лицарі збожеволіли з іншої причини"

Таша поглянула в бік капітана лицарів. Його обличчя свідчило про те, що він був упертим чоловіком із сильним почуттям відповідальності. Капітан лицарів, якому, судячи з усього, було близько сорока років, мовчки спостерігав за магічним колом телепортації.

Решта лицарів робили те саме.

Вони побачили майстра меча.

Минуло багато часу з тих пір, як у Королівстві Роан востаннє з'являвся майстер меча. Однак раптом з'явився новий майстер меча.

Він також їхав верхи на Кістяному Драконі.

Таша розуміла їхні… ні, насправді, вона розуміла думки, що пролітали в головах усіх, хто спостерігав за битвою. Саме тому вона теж тихо чекала.

Взз, Взззж.

Магічне коло телепортації знову завібрувало серед шуму хвиль.

Ву-уо-он-н–

Вони чекали саме на це.

Аристократи перевели погляди, які до цього були спрямовані на Королівських лицарів та Бригаду магів, назад на магічне коло телепортації. Біле світло спалахнуло, і люди почали з’являтися один за одним.

«Ах»

Хтось вигукнув з подивом.

Перша людина, яка стала видимою, мала перев'язане плече. Хтось із натовпу назвав його особу.

«…Майстер меча»

Вони навіть не знали його імені. Поруч із ним вони побачили людину в чорній мантії. Люди могли здогадатися, хто вона, хоча вона була невидимою протягом усієї минулої битви.

"Ця людина, мабуть, некромантка"

За ними йшли Рон у вбранні вбивці, включаючи маску, Бікрос у вбранні мечника з великим мечем та напівкровний Дворф-Щур Мюллер, якого оточували двоє кошенят.

Група Кейла з'являлася один за одним.

І останнім з'явився Кейл Хенітус.

Він з'явився на вершині магічного кола, і натовп затамував подих.

Один із дворян не зміг стриматися й пробурмотів:

«… Кров, кров…»

Кейл виглядав так само, як і наприкінці битви.

Кейл стояв у тому самому закривавленому вбранні, яке носив під час битви того дня. Його погляд блукав по групі.

Однак дворяни не вважали, що Кейл виглядав брудним чи неохайним. Насправді вони відчували тиск людини, яка вижила на полі бою. Більше того, це допомогло їм усвідомити, що війна лише починається.

В цю мить…

Сеньйора Убарр почала говорити.

«Віддати честь!»

Аристократи здригнулися від її слів.

Однак з-за їхніх спин пролунали гучні вигуки.

Солдати, які весь цей час стояли струнко, вигукнули в один голос.

«Чунг!»

Увесь флот так гучно віддав честь Кейлу, що, здавалося, затремтіло все узбережжя.

Їхній салют був адресований військовому командувачу північно-східного регіону, Кейлу Хенітусу.

Їхні голоси шокували дворян, аж поки ті не почули інший звук.

Шух, шух.

Мечі, що виблискували у місячному світлі, почали витягувати один за одним.

Капітан лицарів дістав свій меч і підняв його.

Решта лицарів незабаром повторили його дії.

Вони витягли мечі, замість того щоб говорити.

Дзень-дзень.

Мечі прорізали повітря у знак салюту.

Це був Лицарський Салют.

Саме так вони вітали тих, кому повинні були підкорятися.

Потім маги почали створювати маленькі світлові кулі й посилати їх над дворянами та солдатами.

Темні береги повільно почали освітлюватися.

Кейл мовчки спостерігав за всім цим, а потім повільно почав говорити.

«Тепер я бачу»

Зараз він не вживав ввічливої форми звернення.

Однак ніхто не вважав це незручним. Це було настільки природно, що ніхто навіть не звернув на це уваги.

Ні, у них просто не було часу на це.

«Тут багато людей»

Кейл сказав лише одне, дивлячись на дворян.

Дворяни чітко бачили, як Кейл дивився на них. Вони розуміли, що Кейл дивився на них зневажливо.

Однак дворяни все ще не наважувалися заговорити.

Сила військ Кейла була на рівні королівської влади. У деяких аспектах вона була навіть сильнішою за королівську владу. До того ж, зараз він був героєм.

Усе Королівство Роан досі гуділо від розмов про битву, що відбулася раніше того дня. Ім'я Кейла було на вустах у всіх.

Але найголовніше – Кейл випромінював зовсім іншу енергетику.

Вони відчували ауру правителя, яка кардинально відрізнялася від тієї, що вони відчували в банкетному залі. Ці вельможі, які найчутливіше реагували на силу, схилили голови.

"Смішні хлопи"

Кейл не звертав особливої уваги на людей, які намагалися підлещуватися до нього, аби вижити, і повернувся, щоб поглянути на солдатів. На їхніх обличчях відбивалися нервозність і занепокоєння, але також і надія.

Кейл почав говорити.

Його тихий голос долинув до сотень людей, що стояли там.

«Готуйтеся до виходу»

Це був початок.

Атмосфера біля берега швидко змінилася. Вони чекали на цей наказ. Усі присутні були охоплені нервозністю. Однак Кейл ще не закінчив.

«Завтра вночі…»

Він говорив спокійним голосом, не вагаючись.

«Ми знищимо ворога»

Знищимо.

Вб'ємо їх усіх.

Ці слова глибоко закарбувалося у свідомості солдатів.

У цей момент хтось голосно вигукнув:

«Ми виконаємо ваш наказ!»

Це був капітан Королівських лицарів. Він підняв меч і притиснув його до грудей, вигукуючи ці слова. Його голос, здавалося, був сповнений впевненості у своїй здатності виконати наказ. Голова території Убарр зробила жест, ніби у відповідь на його вигук, і солдати також почали кричати.

«Ми виконаємо ваш наказ!»

У цю темну ніч люди на березі почали швидко рухатися. У повітрі блукало відчуття трепету й хвилювання, змішане з нервозністю.

Знищити.

Вони виконають цей наказ.

Наказ Кейла лунав у свідомості кожного з них.

Наступної ночі Кейл стояв на палубі корабля в охайному вбранні, слухаючи доповідь Рона.

Його волосся розвівалося на морському вітрі.

«Це переважно кораблі середнього розміру, загалом понад 300 одиниць»

Інформація, надіслана Китами, нарешті доходила до вух Кейла. Він уважно слухав кожну деталь.

Він більше не збирався втрачати пильність. Ця битва стане виявом його рішучості не допустити цього.

«Спочатку там були кораблі таких форм, яких раніше ніхто не бачив. Ми підозрюємо, що саме ці кораблі вони використовували, щоб прорватися крізь лід на півночі»

"Ймовірно, це щось, виготовлене дворфами"

Кейл опустив голову.

«Поясни»

Мюллер виглядав настільки шокованим, що, здавалося, ось-ось знепритомніє, але потім швидко почав говорити.

«Гадаю, це корабель, виготовлений Вогняними Дворфами. Я чув, що вони слабкі, коли йдеться про магічні пристрої, але досить відомі своїми механічними винаходами»

«Слабкі?»

«Чесно кажучи, це скоріше означає, що вони взагалі не вміють їх виготовляти»

Дворф, який не вміє виготовляти магічні пристрої – це як ельф, який не вміє керувати елементалем. Ось чому Мюллер виглядав не дуже добре, розповідаючи про плем'я Вогняних Дворфів. Йому було трохи шкода їх. Однак Кейл вважав, що їхні біди – не його справа.

"Я можу знищити їх за допомогою магії"

Якщо вони так погано володіють магією, Магічна бригада зможе їх вбити.

Однак він згадав про магічні сувої, які під час битви мали при собі лицар у шоломі та Ведмеді.

Те, що вони мали такі магічні сувої, означало, що рівень магії ворога також був високим. Причиною того, що лицаря в шоломі телепортували на корабель, майже напевно було те, що на борту перебували маги та цілителі.

У такому разі йому потрібно було позбутися і їх.

Бі-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

«Командире-нім!»

Молода пані Аміру, одягнена в шкіряні обладунки, підбігла до Кейла. У її руках червоним світлом світився пристрій для відеозв'язку.

У той момент Кейл побачив, як до їхнього корабля наближається невеликий човен.

З човна долинали такі звуки:

Мя-а-а-а-ау.

Ня-яв.

Кейл посміхнувся, почувши звуки, на які так чекав.

Он і Хон були на руках у Чхве Хана та Бікроса. Маленький човен, на якому вони перебували, прямував до корабля Кейла.

Шш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш–

Моторошний шум вітру промайнув повз вухо Кейла.

Проте йому вдалося почути й доповідь панни Аміру.

«Ворожі кораблі перетнули третю межу»

Це була третя з чотирьох меж.

Ворог незабаром наблизиться до четвертої межі.

Кейл подивився вниз з палуби свого корабля, який наразі перебував на четвертій межі.

[«Все готово»]

Шедевр, створений дітьми, середній вік яких становив дев'ять років.

Ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-

Було чутно шурхіт листя у повітрі – те, що важко було почути посеред океану.

Цей шум почав оточувати океан навколо четвертої межі.

Туман.

Туман вкривав океан.

Єдину межу з реальним позначенням більше не було видно через туман.

Ця четверта межа стане для ворога невидимою межею смерті.

Кейл віддав наказ.

«Позбудьтеся будь-якого шуму»

Назва цієї операції – "Привид".

Весь флот Королівства Роан, починаючи з корабля Кейла, затих.

Тиша заповнила океан.

Привиди чекали на прибуття своїх ворогів.

[Примітка перекладача на англійську: Корейські військові, віддаючи честь, кажуть "чунг сунг", що означає "відданість".]