Розділ 204 — Океан такий… (4)

Звісно, такий спосіб дотримання свого слова був особистою філософією Кейла.

Бу-у-у-ух!

Торнадо злетіло й врізалося в корабель. Щогла почала трястися й нахилилася вбік.

А потім.

«Аааааа!»

Вона зламалася.

Непохитний Альянс зазнавав атаки з двох боків – з повітря та з океану, проте жодного видимого ворога, який би на них нападав, не було. Лише одна людина, Ловець Драконів, мала перед собою ворогів.

Вбивця Драконів, той лицар з шоломом, поглянув у бік океану й заніміло замовк.

Він чув безперервні звуки того, як щось ламається. Він також чув крики людей.

Дехто застосовував магію проти червоного туману й торнадо, хоча ворогів там не було. Були й такі лицарі, що бездумно рубали мечами по повітрю.

«Поверніть кораблі! Нам треба втекти від туману й торнадо!»

Ті небагато людей, яким вдалося прийти до тями, уникнули туману й почали кричати з-за магічних щитів. Ловець Драконів, який спостерігав за цим, раптом згадав про когось.

"Чому старий маг нічого не робить?

Чому він не приходить мене врятувати?"

Він не любив того клятого виродка, але старий маг вмів розрізняти людей за їхнім рангом. Було дивно, що така людина досі мовчала. Він уже мав би щось зробити.

"Чи вже…?"

Ловець Драконів почув чийсь голос у своєму вусі.

«Схоже, у тебе є час думати про інші речі, навіть коли тебе душать»

Це був Кейл.

Звісно, Кейл навмисно дав Ловцю Драконів можливість подумати про щось інше.

Тільки тоді той справді усвідомив би своє поточне становище.

Вони перебували у відкритих водах.

Для Кейла океан мав бути місцем, де ворог не мав на що покластися.

Кейл доброзичливо пояснив ситуацію лицареві в шоломі.

«У чому справа? Дивно, що маг не відповів?»

«…Звідки ти знаєш про мага…?»

Це сталося ще до того, як лицар встиг закінчити речення.

Бу-у-у-у-ум!

Пролунав вибух, набагато сильніший за попередні. Ловець Драконів повернувся в той бік. Він побачив, як стовп води та яскраве світло зіткнулися з кораблем, що йшов попереду флоту.

Справа не в тому, що маг нічого не зробив.

Він просто не міг нічого зробити.

На нього саме на той момент нападали.

Кейл ще раз прошепотів Вбивці Драконів на вухо.

«Ти ж знаєш, що в мене є Дракон»

Голос Кейла звучав радісно. Натомість лицар відчув, як по його шиї пробіг холодок. Він перевів погляд на Кейла.

"Хто б міг подумати, що цей хлопець – справедливий герой?

І як ця людина може мати в собі три різні Стародавні Сили?"

Пластина Кейла була найгіршою з усіх, що він коли-небудь бачив. Вона була, мабуть, розміром з мушину пластину.

Тож як це взагалі можливо?

Навіть якби він мав здатність до регенерації, дерево та вітер зіткнулися б за кілька років, і він зрештою помер би в муках.

"…Може…?"

Надзвичайне.

Неймовірна думка промайнула в голові Вбивці Драконів. Раптом його охопило дивне відчуття.

Ту-дух, ту-дух!

Стародавня Сила всередині його тіла на щось реагувала. Меч Катастроф надсилав йому попередження.

«…Щ, що за…»

Його погляд спрямувався вниз. Точніше, на руку Кейла. Він бачив маленьку червону блискавку, що іскрилася на долоні Кейла.

Вогонь.

Це був вогонь, ще сильніший за вулкан усередині Меча Катастроф. Від цієї маленької червоної блискавки відчувалася така сила. У ній також відчувалася найпотужніша руйнівна сила.

Вогонь і грім. Це були найпотужніші сили, здатні вириватися з-під землі й звалюватися з неба. Вони об'єдналися, щоб підсилити силу вогню.

Губи лицаря в шоломі почали тремтіти.

Надзвичайне.

Неймовірна ситуація стала реальністю.

«…Ні, не може бути…»

"Він зібрав усі п'ять стихій?

Чи тому його тіло не вибухає?

Сила регенерації та рівновага п'яти стихій утримують цю скляну яйцеподібну пластину в стабільному стані?"

Він бачив, що Кейл дивився на нього зверху вниз.

«Як ти зміг зібрати стільки Стародавніх Сил…»

«Тому що я відрізняюсь від тебе»

У відповідь пролунав спокійний голос Кейла.

«Ти – штучний Вбивця Драконів. Я правий?»

Зіниці Вбивці Драконів почали тремтіти.

Натомість Кейл був спокійний. Він згадав один із фактів, про які йому розповів Лицар-Охоронець Клопех Секка.

« Кху, кажуть, він – фальшивий Вбивця Драконів. Фгуу, до того ж решта високопоставлених членів Руки, які супроводжують Непохитний Альянс – це маг і цілитель »

« Кажуть, він виріс, з'ївши останнього стародавнього Дракона, який загинув близько двохсот років тому »

Казали, що стародавніх Драконів, які ось-ось мають померти, їсти смачніше, ніж дорослих Драконів. Особливо для цього лицаря, який мав Меч Катастроф, трупи Драконів вважалися найкращими ліками.

Однак цьому фальшивому Вбивці Драконів потрібні були Меч Катастроф та ще щось, щоб стати справжнім Вбивцею Драконів.

Йому потрібна була реліквія, що передавалася з покоління в покоління.

Корона.

Вбивці Драконів потрібна була корона, що п'є кров Драконів, аби отримати тіло, подібне до Драконячого.

Кейл згадав, як Клопех у гніві прошепотів.

« Але якісь виродки, хаа, зрештою її вкрали – ухг! »

Коли Клопех це сказав, Бікрос ще раз вдарив його батогом по голові.

"Бо я й є той виродок, що її вкрав"

Кейл ледве стримав сміх.

Ту-дух.

Ту-дух!

Щось усередині його тіла зараз бушувало. Жадібна жриця почала звертатися до Кейла.

[ «Я це теж з'їм?» ]

Стародавня Сила, яка зараз була найактивнішою в тілі Кейла.

Звук Вітру.

Щит зараз жадав цієї сили. Вона безперервно демонструвала Кейлу свою жадібність і ненажерливість.

На жаль, Кейл не міг не похитати головою, відповідаючи "ні" на запитання жриці.

Чому?

"Моя жадібність теж досить сильна"

Стародавні Сили переносяться в особливе місце або предмет, щойно їхній володар помирає.

Незнищенний Щит опинився в дереві.

Життєздатність Серця – у кам'яній вежі.

Вогонь Руйнування – у скульптурі свині.

Звук Вітру опинився у дзизі, що лежала під валуном.

Вони тихо чекають там, доки не з'явиться наступний володар.

Вбивши поточного володаря, ти не отримував стародавню силу автоматично.

Якби це було так, то не було б жодної причини, чому Стародавні Сили зникають на довгі періоди.

Жадібна жриця знову заговорила в думках Кейла.

[« Я справді не можу це з'їсти? »]

Звук вітру. Ще одна здатність. Жадібність щита до інших сил була безмежною.

Однак Кейл подумки похитав головою.

"Ні.

Не сьогодні.

У мене все ще не вистачає їжі. Я не можу більше перегинати"

Найголовніше, що хоча сьогодні він не мав чого віддати щиту, було щось, що він міг віддати собі.

Якщо Стародавні Сили не передаються і не переміщуються в якесь особливе місце чи предмет, то все було просто.

"Мені залишається лише підібрати це"

Тоді це стане моїм.

Погляд Кейла зосередився на Вбивці Драконів. Мисливець, який знайшов свою здобич, почав говорити.

Він згадав, що планував зробити з цією здобиччю.

"Забити його до смерті"

На жаль, Кейлу бракувало сил, щоб це зробити. Це тіло стало ще слабшим і менш м'язистим, ніж спочатку. Саме в такі моменти він згадував про м'язи, які мав, коли ще був Кім Рок Су.

Однак чи не тому він і шукав Стародавні Сили – щоб не доводилося проходити такі важкі фізичні тренування?

Кейл вказав пальцем на Вбивцю Драконів. Цей жест змусив того здригнутися.

У цю мить Кейл почав говорити.

«Кинь його»

"Що?"

Вбивця Драконів відчув, як його тіло підняли в повітря, ще не встигнувши навіть запитати, що відбувається.

«Так, молодий пане-нім»

Разом із відповіддю Рона Ловець Драконів полетів у повітря. Його очі широко розширилися.

«Н-ні!»

Гу-у-у-урк.

За червоним туманом щось було.

Він чув, як гуркоче небо.

Очі Вбивці Драконів широко розширилися.

Спалах!

У ту мить йому здалося, що нічне небо спалахнуло кольором крові.

Ба-а-а-а-ах!

«Аааааа!»

Йому не залишилося нічого іншого, як прийняти удар червоної блискавки, що неслась на нього. Він активував вулканічний атрибут Меча Катастроф, але це було марно.

Ще могутніша сила поглинула його тіло.

"Як у того виродка може бути така сила……!"

Його тіло почало горіти чорним вогнем.

Блискавка влучила саме в нього.

Бум!

Його тіло впало назад на корабель.

«Угх……!»

Тіло Ловця Драконів почало сіпатися. Він виглядав як хробак, чи як змія, коли сіпався на землі.

Хш-ш-ш-ш–

Залишки червоної блискавки не згасали, а навпаки, продовжували вгризатися в його тіло. Поки він сіпався на землі, блискавка стала схожою на змію й повзла крізь його тіло.

Однак Ловець Драконів, який з'їв стародавнього Дракона, якого хтось дістав для нього, все ще мав міцне тіло.

Він досі мав зір, слух і нюх. Він також міг говорити.

Туп.

Ловець Драконів побачив перед собою черевик. Його тіло, що здригалося, раптом перестало рухатися. Він чув чийсь голос своїми вухами, які ще були здатні чути.

Це був Кейл.

Кейл подумав про Стародавні Сили, які Ловець Драконів мав у своєму тілі.

По-перше, Меч Катастроф. По-друге, сила керувати вівернами.

Крім того, він згадав, що йому сказало Світове Дерево.

« Той, хто збирає Стародавні Сили, зібрав усього три Стародавні Сили »

Ловець Драконів чув голос Кейла.

«Чому ти не використовуєш свою останню Стародавню Силу? У тебе є ще одна»

Лицар відчув страх.

"…Скільки він знає?"

Тіло Ловця Драконів здригнулося з іншої причини.

Він думав, що той виродок, Лицар-Охоронець, Клопех Секка, виказав усе. Однак про те, що він володів трьома Стародавніми Силами, знали лише він сам і той божевільний виродок.

"Звідки він знає?"

Його обличчя, обпалене до чорноти, повільно повернулося до неба, проте єдине, що він міг побачити – це усміхнене обличчя Кейла.

«Швидше покажи мені»

Кейл говорив досить лагідно.

«Щоб я теж міг це мати»

Оскільки його зір ще не постраждав, Ловець Драконів чітко бачив, як на нього дивиться Кейл. Водночас він здивовано вигукнув:

«…Як я м… тобі!»

Через опіки щоразу, коли він відкривав рота, губи розривалися й кровили, проте він не міг тримати рота на замку.

Він відчув, як щось раптово охопило його. Це була аура, яка, здавалося, могла належати лише тому, хто панує над усім.

Той, хто мріяв стати справжнім Вбивцею Драконів, одразу усвідомив справжню суть цієї аури.

Аура Домінування.

Безглузда фікція сили.

Однак ця сила зараз заважала йому дихати. Його тіло, яке в цей момент повзало по землі, не могло навіть впоратися з такою галюцинацією.

"…Це те, що я не можу тримати в собі"

Саме така думка промайнула в його голові.

Аура Домінування.

Була ще здатність до регенерації та Стародавні Сили п'яти різних стихій.

Це був той, хто ігнорував той факт, що його тіло було слабким.

Це було те, що порушувало всі правила.

Однак Ловець Драконів знав, що це можливо, бо й він сам був тим, хто подолав межі людського тіла.

У світі завжди існували істоти, які були винятком із правил природи. Мало того, ніхто не знав, на що здатні ці винятки.

Він думав, що мусить поділитися цією інформацією з Рукою, однак ця думка швидко зникла, коли він почав думати про щось інше.

"Чи зможу я взагалі вижити?"

Божевільний Кейл Хенітус. Ця людина приховувала свої Стародавні Сили від інших і поводилася як добрий та справедливий аристократ, приховуючи той факт, що здатна на таку жорстоку атаку.

Чи зможе він вижити й вирватися з рук такої людини?

Оскільки він був розумною людиною, чий розум досить добре працював, коли йшлося про погані вчинки, Вбивця Драконів зміг точно визначити особистість Кейла.

"Мене обдурили"

Його обдурив Кейл.

Він не знав, як саме його обдурили, але інстинкти підказували йому, що все пішло шкереберть саме тому, що його обдурив цей мерзотник.

«Я, я все тобі розповім!»

Саме тому він поспішно намагався знайти спосіб вижити.

«Це тобі стане в нагоді! Корона принесе тобі користь, якщо ти володієш Аурою Домінування. Ти ж знаєш про корону, правда? Я принесу її тобі! Я також розповім тобі всі таємниці про Руку! Присягаюся!»

Він навіть не відчував болю в тілі, коли відчайдушно кричав. Водночас він відчув полегшення, побачивши реакцію Кейла на його слова.

Проте…

«Незалежно від того, говоритимеш ти чи ні…»

Кейл повільно дістав корону зі своєї магічної сумки.

Незалежно від того, говорив Ловець Драконів чи ні…

«…Це я вирішу, що буде далі»

Ловець Драконів широко розплющив очі, дивлячись на корону. Він був шокований, і на його обличчі відбився порожній вираз. Його розум затуманився, а тіло заполонив страх.

"…Він гірший за того виродка!"

Біла зірка Руки. Він зустрічався з ним лише раз, але Кейл був ще гіршим за нього.

Чому?

«Сирем, ти бачив обличчя голови організації, правда?»

Той виродок не знав про існування Кейла Хенітуса.

Однак Кейл знав про нього. Ця різниця була колосальною.

Ловець Драконів швидко кивнув, щоб показати Кейлу, який звернувся до нього по імені, що він справді бачив цього керівника раніше.

«В-він носив маску, тож я не знаю, як він виглядає, але я… я бачив його!»

«Твоє тіло зараз занадто слабке, щоб показати мені останню Стародавню Силу, чи не так?»

«П-правильно! Але я покажу тобі, якщо ти хочеш!»

Ловець Драконів Сирем намагався продовжувати розмову з посмішкою, оскільки вона, здавалося, йшла добре. Однак опіки на його обличчі, а також те, що вони все ще пекли, не давали змоги побачити цю посмішку.

Аааааааа!

Баааааах!

Він і досі чув крики людей та звуки розбитого майна.

Однак серед цих звуків не було чути шуму з боку Королівства Роан.

Єдиними звуками були крики його отруєних соратників і тріск їхніх кораблів, що розбивалися.

Сирем відчайдушно поглянув на Кейла. Кейл відкрив рота, щоб щось сказати.

«Мені це не потрібно»

«…Що?»

«Мені насправді не потрібно бачити твою Стародавню Силу»

Кейл відвернувся від Сирема.

«Я все одно це візьму, просто мені треба буде розібратися з цим пізніше»

Кейл підійшов до людей, що стояли за його спиною.

«Роне, зроби так, щоб він міг лише говорити»

Рон доторкнувся до білої рукавички свого сина, коли почав посміхатися. Кейл не мав наміру дозволити Ловцеві Драконів Сирему померти мирно, оскільки той наважився завдати шкоди його народу.

Він був не єдиним, хто так думав.

Потім Кейл додав:

«Залиште щось і для Раона, Чхве Хана та Мері. Я прийду туди за ними»

«Розумію, молодий пане-нім»

Рон пройшов повз Кейла до Ловця Драконів.

Кейл підійшов до Чхве Хана й подивився на нічний океан.

Він почав говорити.

«Ми на місці»

Настав відповідний момент. Кейл почав рухатися, використовуючи Звук Вітру.

«Аааааа!»

«Проведіть корабель ще трохи! Ми майже на місці!»

Маг із Непохитного Альянсу створив магічний щит, щоб захиститися від отруйного туману, і крикнув до штурмана. Штурман почув голос мага, а також звуки, як солдати падали з пошкоджених кораблів.

«Угх, ух!»

Він також чув, як поруч із ним помирає його товариш з екіпажу. Його рука почала тремтіти, але він продовжував керувати кораблем.

"Я мушу вижити"

Це була єдина думка в його голові, коли він оминав ревучі вири й ледь-ледь пробирався крізь отруйний туман.

«Так, ще трохи!»

Маг захищав навігатора, елітних лицарів і себе, продовжуючи підбадьорювати їх рухатися вперед. Якщо їм вдасться вибратися з цього отруйного туману, з'явиться хоч найменший проблиск надії.

Він бачив, як червоний отруйний туман почав розріджуватися.

«Ще трішки!»

На його обличчі з'явилася посмішка полегшення.

Однак за мить він не зміг стриматися й вигукнув від подиву:

«…Га?»

Десь далеко за червоним туманом виднілося щось темно-червоне.

«М-ми уникнули виру!» – радісно вигукнув навігатор.

Однак незабаром йому довелося побачити червоний корабель по той бік виру.

У кінці отруйного туману цю ділянку оточували численні кораблі.

Ці червоні кораблі були схожі на червоний туман.

Вони також побачили золотий корабель попереду цих червоних суден.

Кейл, який в якийсь момент повернувся на своє початкове місце, стояв на палубі золотого корабля, торкаючись скульптури родового герба родини Хенітус – золотої черепахи – і почав звертатися до цих людей, яким ледь вдалося втекти з пекла.

«Я чекав на вас»

Ворог, якому ледь вдалося прорватися крізь отруйний туман, тепер мусив зіткнутися зі справжнім привидом. Ті, хто прагнув їхньої смерті і були привидами.

Кейл віддав наказ.

«Знищити ворога»

Численні стріли та заклинання пролетіли над нічним океаном.