Розділ 205 — Океан такий… (5)

Перетнути бурхливий зимовий океан було нелегко.

Саме тому навігатори, які плавали Північним океаном, були справжніми майстрами своєї справи. Північний Альянс набирав до своїх лав лише найкращих із найкращих серед цих експертів.

Однак усе це не мало значення.

Ба-а-а-а-а-ах!

Справжній океан смерті відкрився перед очима мореплавців, яким ледь вдалося пробратися крізь вири, щоб вибратися з червоного туману.

«Зберігайте формування! Відкрийте вогонь з гармат!»

Солдати Непохитного Альянсу нарешті прийшли до тями й почали рухатися. На їхніх обличчях відбивався страх.

Туп, туп.

Трупи їхніх товаришів заважали їм, коли вони намагалися швидко переміщатися, проте вони не мали часу звернути на це увагу.

«Уггггггггг-»

На землі лежав солдат, який отруївся, але ще не помер. На його тіло наступив інший солдат, проте той лише кинув погляд на отруєного товариша, перш ніж рушити далі.

Він думав, що й сам загине, якщо зупиниться, щоб допомогти.

Солдат просто продовжував рухатися, наступаючи на трупи.

Дехто з них ще мить тому звертав увагу на те, куди йде. Однак тепер вони вже не могли цього робити.

«Рухайтеся швидше, якщо не хочете, щоб вас поховали в морі!»

Один із лицарів крикнув солдатам.

«Почніть гребти, якщо хочете мати хоч шанс відвезти трупи своїх друзів додому!»

Їм потрібно було вижити, щоб подбати про тіла своїх друзів.

Інакше вони всі загинуть тут, і ніхто не зможе знайти жодного з їхніх тіл.

Це було не так, коли вони вперше вирушили у плавання з флотом із трьохсот кораблів. Тоді вони думали, що зможуть знищити все й усіх.

Однак результат виявився протилежним. Саме їхній ворог здавався готовим знищити все й усіх.

«Дозарядіть порох!»

«Де лучники?!»

На палубі панував хаос.

Лицарі вишикувалися в бойовий порядок, а маги почали вистрілювати заклинання.

Бах. Бах!

Багато стріл відскакували від магічних щитів магів і щитів лицарів. Один маг із Королівства Паерун не зміг стриматися від лайки, побачивши дощ зі стріл.

«Щоб його! Коли вони це підготували?!»

Вони побачили флот червоних кораблів, чисельністю майже порівнянний із їхнім власним.

«Як Королівство Роан могло…!»

Прокламація Королівства Роан у відповідь на їхню власну була сповнена впевненості, проте більшість королівств Західного Континенту не приділяли Королівству Роан особливої уваги.

Адже протягом десятиліть у них не відбувалося нічого особливого.

Тож як вони раптом змогли зібрати такі потужні сили?

Як вони змогли набути таких потужних військово-морських можливостей?

Якщо одне-єдине королівство мало таку величезну військово-морську присутність, чому воно не панувало на морі?

Цей маг із Королівства Паерун створив за допомогою магії ще більший щит, віддаючи наказ своїм підлеглим.

«Негайно активуйте вогняні або блискавичні ата-!»

Він хотів наказати їм це зробити.

Однак йому довелося терміново змінити наказ.

Вдалині він побачив вогняні кулі.

Десятки магічних куль одночасно злетіли в небо.

"Як Королівство Роан змогло здійснити таку магічну атаку?"

Військово-морські сили, магія.

Маг застосував магію до своїх очей, щоб розширити поле зору, і терміново вигукнув:

«Щити-!»

Десятки вогняних куль атакували кораблі, які щойно втекли з вирів.

«Угх!»

Маг, якому ледь вдалося захиститися за допомогою магії щитів, поглянув у напрямку передньої частини флоту червоних кораблів через своє розширене поле зору. Він бачив велику кількість червоних кораблів. На кожному з них перебували члени Магічної бригади.

Маг Королівства Паерун поглянув на постатей у мантіях і не міг закрити рота, що відвис від подиву.

«…Божевілля»

"Як у Королівстві Роан може бути стільки магів? Що відбувається?"

Погляд мага змістився.

Він побачив мага в мантії, що піднімався в повітря.

Однак його припущення виявилося хибним, адже це був не маг.

Це була особа, яка піднімалася вгору за допомогою елементаля вітру.

Темна ельфійка Таша зосередила свою увагу на голосі, що долинав знизу.

«Ще раз»

Кейл віддав наказ.

Таша підняла обидві руки. Десятки магів із Першої Магічної Бригади одночасно запустили свої заклинання.

Тріск, тріск.

Кулі, наповнені силою блискавки, злетіли в небо. Таша використала вітер, щоб підсилити свій голос і передати наказ військового командира.

«Атака»

Кулі знову полетіли в бік кораблів.

Кейл спостерігав за атакою, а потім заговорив.

«Відведіть кораблі»

Цей наказ був переданий кільком червоним кораблям за допомогою магічного пристрою зв'язку. Капітан лицарів, який перебував на одному з цих червоних кораблів, витягнув меча.

Дзень.

У ту мить, коли решта лицарів у відповідь витягли свої мечі, корабель рушив і зупинився перед середньорозмірним військовим кораблем, що належав ворогу.

Голос Кейла долинув до вух капітана лицарів через пристрій зв'язку.

[Розрубайте ворогам шиї]

Туп.

Капітан лицарів почув звук, ніби хтось кинувся вперед перед ним.

Почувши це, він не міг стояти на місці. Він почав говорити.

«За мною»

Капітан лицарів рушив уперед.

Йому достатньо було дати простий наказ.

Їм залишалося лише йти за тим, хто йшов попереду.

Капітан лицарів підскочив і приземлився на палубі ворожого корабля. Інші лицарі йшли за ним: одні використовували свої фізичні здібності, щоб стрибнути, а інші – драбини, щоб піднятися на ворожий корабель.

Усі рухалися без жодних вагань, дивлячись на спину однієї людини.

Вони бачили поранене плече, обмотане бинтами.

Однак королівські лицарі Королівства Роан бачили чорну ауру в іншій руці цієї людини.

Перший майстер меча Королівства Роан за довгий час.

Чхве Хан вступав у дію, хоча Кейл наказав йому відпочивати. Його кров кипіла. Він не міг сидіти на місці. Зрештою, Кейл дав йому дозвіл діяти.

« … Роби, що хочеш. Я впевнений, що ти подбаєш про себе. Однак знай: я не буду брати тебе з собою, якщо ти отримаєш ще якісь поранення »

Чхве Хан знав, що Кейл мав на увазі саме те, що сказав.

Саме тому він пам'ятав цей наказ, продовжуючи рухатися.

За ним слідувала Перша бригада Королівських лицарів. Майстри меча, як відомо, досягли вершини майстерності у володінні мечем. Лицарям Королівства Роан не було чого боятися, доки перед ними була та чорна аура.

Ба-а-а-а-а-ах!

Чорна аура знищила каюту ворожого корабля.

Кейл стояв на найміцнішому й найбезпечнішому золотому кораблі на відстані, спостерігаючи, як Чхве Хан знищує ворожий корабель.

"Цей хлопець справді дивовижний"

Кейл думав, що Чхве Хан, безперечно, заслуговує на роль головного героя, неквапливо оглядаючи поле бою. Чхве Хан починав затверджувати себе як герой.

"Тепер я можу трохи розслабитися"

Поруч із ним стояла велика золота скульптура черепахи. Руде волосся Кейла виділялося на тлі золотого корабля, привертаючи до нього увагу всіх.

На цьому кораблі, який був найбільшим і найпотужнішим у флоті, перебувало багато дворян. Дворяни, яким потрібно було завоювати прихильність Кейла, не могли сховатися в каютах, тож вони одягли свої міцні обладунки й стояли за ним на палубі.

Це були дворяни північно-східного регіону, які колись слідували за силами південно-східного та центрального регіонів.

Вони не могли нічого сказати, спостерігаючи за тим, що відбувалося перед ними.

Кораблі знищувалися.

Люди гинули.

Але це були не їхні кораблі й не їхні люди.

Дворяни зітхнули з полегшенням, хоча їхні думки заплуталися через ці нові факти, про які вони щойно дізналися. Один із аристократів, який наполягав на тому, щоб південно-східний регіон взяв контроль, доторкнувся до потилиці.

"У Королівстві Роан був такий потужний флот?!"

Казали, що кронпринц підготував військово-морську базу.

Побачивши розміри й силу флоту, а також Магічну Бригаду, яку було відправлено на допомогу, цей дворянин швидко зрозумів, чому саме кронпринц має успадкувати трон.

Але була ще одна інформація, яка шокувала їх усіх.

"Я не знав, що родина Хенітус внесла третину коштів, необхідних для будівництва військово-морської бази!"

Територія Убарр на узбережжі Королівства Роан.

Кронпринц Королівства Роан.

І багата територія Хенітус.

Після того, як стало відомо про це партнерство, дворяни найбільше побоювалися саме території Хенітус.

«Кхух»

У цей момент дворянин почув тихий голос. Він озирнувся вперед.

Перед ним стояв Кейл Хенітус.

Військовий командувач північно-східного регіону витирав рот рукавом. На рукаві було видно трохи крові.

Однак дворянин не міг нічого сказати.

Спочатку він відчував страх перед територією Хенітус.

Йому було страшно перед цією територією, що, перебуваючи на узбіччі, тихо нарощувала свою силу. Однак страх поступився місцем іншому почуттю.

Він чув, як Кейл віддавав наказ Бригаді Магів.

«Активуйте щити. Захистіть солдатів»

Маги негайно створили магічні щити, щоб захистити солдатів від атак ворожих магів.

Ворога знищували, не завдаючи шкоди союзникам. Це була одностороння битва.

Ніхто б не очікував, що Королівство Роан так домінуватиме над Непохитним Альянсом.

У серцях дворян, які особисто пережили цю несподівану ситуацію, заворушилося інше почуття. У цей момент дворяни почули, як один із них промовив:

«…Рід Хенітус спочатку був родом-охоронцем північно-східного регіону»

Вони забули про це, оскільки тривалий час жили в умовах миру.

Хоча зараз рід Хенітус вважався заможним, спочатку він був відомий як рід воїнів.

З самого часу заснування Королівства Роан на цих землях рід Хенітус охороняв вхід до Лісу Темряви, захищаючи північно-східний регіон та все Королівство Роан, що розкинулося під ним.

Рід маркіза Айлана на той час вважався найсильнішим родом у бойових мистецтвах у Королівстві Роан.

У той час як рід Айлан обрав найкращі землі на південному сході Королівства Роан, рід Хенітус вирішив оселитися в цьому віддаленому куточку, незважаючи на те, що на той час був славетним родом.

Вони вирішили вирушити до Лісу Темряви, де, як відомо, бродили найсильніші монстри.

У цей момент дворяни, здавалося, щось усвідомили.

Їхні погляди одночасно спрямувалися на спину Кейла.

Тепер, коли страх зник, їхні серця наповнилися трепетом і очікуванням.

Аристократи бачили, як Кейл Хенітус, що стояв попереду, хмурився. Він навіть не міг як слід витерти кров з рукава, зосередившись на полі бою перед собою.

Проте він без вагань віддавав накази солдатам і магам.

Він здавався надійним.

Водночас вони відчували жаль.

Вони сіли на цей корабель, але було вже запізно.

"Справжні" люди були не на цьому потужному кораблі, а на полі бою. Ті, хто мав усі якості, щоб увійти в історію, вже самі творили її.

Цей дворянин прикусив губу. Він хотів щось сказати Кейлу, але міг лише нахмуритися, бо не наважувався підійти до нього.

Саме тому дворянин придушував своє хвилювання й мовчав. Усі дворяни майже не відривали погляду від спини Кейла.

Однак Кейл зараз не відчував жодного з їхніх поглядів. Він почав ще більше хмуритися.

"Я голодний"

Він не сильно кровоточив, бо встиг опанувати вогняну блискавку Вогню Руйнування, проте все одно відчував голод. Зрештою він не міг просто сісти й з'їсти стейк посеред битви. Це його дратувало.

У той момент Кейл почув голос у своїй голові.

[«Не така вже й слабка людино, ми схопили мага»]

Кейл почав посміхатися.

Раон захопив старого мага.

Цілитель і Ловець Драконів уже були захоплені дуетом батька та сина – Роном і Бікросом.

Голос Раона продовжував лунати в його голові.

[«Але мені шкода»]

"Шкода?"

Куточки губ Кейла, що піднімалися вгору, завмерли. Раон пояснив ситуацію в думках Кейла.

[«Не така вже й слабка людино, ти сказав мені привести його живим, але він ледь тримається. Він ось-ось помре. Він ще живий. Я дав йому зілля, але він все одно помре приблизно за два дні»]

"А, тоді не має значення"

Кейл знову почав посміхатися.

[«Ми також захопили магічного списоносця. З ним усе гаразд. Віддамо його майстрині меча Ханні»]

Кейл був дуже задоволений.

Саме цей магічний списоносець перебував поруч із майстринею меча та фальшивою Святою Дівою Ханною, коли група Кейла зіткнулася з Рукою під час битви Китів із Русалками.

Фальшива Свята Діва не могла дочекатися, щоб розправитися з тими, хто встромив їй ніж у спину, тож вона буде дуже рада, якщо їй передадуть списоносця.

Кейл задоволено підняв руку.

Всі дворяни здригнулися, побачивши, як він раптово підняв руку.

Однак панна Аміру, а також темна ельфійка Таша – дві особи, що стояли поруч із Кейлом – зрозуміли його наказ. Кейл почав говорити.

«Готуйтеся до повного наступу»

Наказ про фінальну атаку був переданий усім кораблям.

У ту мить вельможі відчули, як атмосфера почала змінюватися.

Шу-у-у-у-у–

Подув вітер.

Вітер набирав силу всередині червоного туману.

Капітан-маг вигукнув наказ.

«Ларок 7!»

Уо-о-о-о-он–

Усі маги підняли руки вгору. Численні дрібні струмені мани злилися в сім сфер.

Над океаном повільно виринула одна з формацій магів колишнього Королівства Віппер, у центрі якої стояла Розалін.

Крім того, королівські лицарі, які до цього безжально розправлялися на ворожих кораблях, у цей момент повернулися на свій червоний корабель.

«Вогонь! Не давайте їм жодного шансу!»

Солдати й досі випускали нескінченні залпи стріл у бік Непохитного Альянсу.

Плесь, плесь.

Червоні кораблі повільно почали відступати.

Узбережжя території Убарр.

Військово-морські сили Королівства Роан, які тренувалися поруч із вирами, залишеними Кейлом, були набагато вправнішими за північних мореплавців.

Плесь, плесь.

Солдати-веслярі вкладали все більше сили в кожен гребок.

Кораблі повільно відступали у формації.

Сотні кораблів одночасно відступали від отруйного туману. Це було грандіозне видовище. Аристократи, які спостерігали за цим, не вважали дивним, що могли чітко бачити все це, хоча була ніч.

У них не було часу зосередитися на тому, що навколо починало світлішати.

Кейл поглянув у бік відступаючих лицарів та магів, які готували свою атаку. Тоді він почув голос Раона.

[«Готово»]

Кейл почав говорити.

«Атакуйте»

Кейл опустив руку.

У цю мить червоний туман змінився.

Вшу-у-у-у-ух–

Спокійний туман почав змінюватися.

Червоний отруйний туман почав ревіти.

Він нагадував снігову бурю, що накрила озеро, яке оточувало Світове Дерево.

«Ух!»

Різкий вітер змусив дворян і солдатів прикрити очі. Складалося враження, ніби їх ось-ось змете отруйний туман.

Саме в цю мить крізь вітер пролунав тихий голос капітана магів.

«Вогонь!»

Вогонь.

Це було так, ніби вони стріляли зі зброї. Сім куль мани в руках магів – ці кулі семи різних атрибутів – полетіли в бік червоного туману й ворога.

Це був момент, коли сім куль торкнулися отруйного туманного торнадо.

Бу-у-у-у-ум!

Пролунав потужний вибух.

Весь океан заричав. Навіть дворяни та солдати на золотому кораблі мусили триматися міцніше через ударну хвилю від вибуху.

«Угх!»

«Іекх! Така сила!»

Вже не бачачи нічого через вибухову хвилю, вони ледве втримувалися на ногах, коли хвилі почали ревіти. Вони чули крики людей і тріск кораблів, поки вибух тривав.

Вороги гинули.

Усі відчували це в глибині душі.

Шуми почали стихати, коли вода знову заспокоїлася.

«К- командире-нім!»

Аристократи повільно підняли голови, почувши, як панна Аміру, яка відповідала за зв'язок від імені своєї матері, кликала командира.

Командир.

Чи щось сталося з командиром?

Вражені дворяни поспішно підняли голови.

Тоді вони побачили спокійний океан.

Водночас вони також побачили Кейла, який дивився на панну Аміру.

«Схоже, я дотримав своєї обіцянки»

Один із дворян, почувши ці слова, підвівся, наче його опанував якийсь дух. Він трохи похитнувся, бо ще не встиг відновити рівновагу, проте незабаром зміг побачити Кейла та океан за бортом корабля.

Те, чого він досі не усвідомлював, нарешті стало йому зрозумілим.

Океан ставав дедалі світлішим.

Сонце сходило.

Червоний туман більше не вкривав океан. Все, що він бачив – це трупи та уламки. У цю мить щось привернуло увагу солдатів і дворян.

Усі вони поглянули в бік сонця. Це була та точка, на якій саме зараз зосереджувалися сонячні промені.

Лучники опустили луки. Навігатори відпустили мотузки, а веслярі – весла.

Дзень.

Стріла лучника впала на землю.

У цю мить вони почули голос свого лідера.

«Повідомте королівство»

Солдати повільно почали піднімати руки.

Вони почули голос свого лідера, Кейла. Кейл дивився у відеокомунікаційний пристрій, який тримала в руках молода пані Аміру, і продовжував говорити.

«Ми перемогли. Повідомте королівство»

Ми перемогли.

На океані більше немає ворогів.

Солдати підняли руки вгору й почали радісно вигукувати!

«Ааааааа!»

«Уууоооооо!»

Полегшення, радість і хвилювання. Ці вигуки, сповнені всіх трьох емоцій, лунали над океаном.

Ми вижили й перемогли.

Ми дотрималися своєї обіцянки.

Солдати також почали вигукувати ці слова.

Сонце зійшло, щоб привітати новий день для Королівства Роан.

Червоні кораблі знову рушили вперед. Вони прямували до золотого корабля, вони прямували до Кале Хенітуса. Усі радісно вигукували, зібравшись навколо лідера.