Розділ 206 — Твоя спина (1)

Червоні кораблі оточили золотий корабель.

Чхве Хан і капітан лицарів вистрибнули на борт золотого корабля й зупинилися позаду Кейла. Темна ельфійка Таша та панна Аміру також стояли позаду Кейла.

«Кейле-нім»

Чхве Хан звернувся до Кейла як до представника. Він бачив океан, на який у цей момент дивився Кейл. Поруч з уламками плавали трупи.

Чхве Хан повільно наблизився до Кейла. Він помітив, що Кейл нахмурився.

"…У нього справді м'яке серце"

Кейл почав говорити.

«Як мирно»

Його голос звучав втомлено.

У кожному його слові відчувалася втома. Усі замовкли, почувши інтонацію Кейла. Хоча він сказав щось приємне, тяжкість і смуток у його голосі змусили всіх замовкнути.

Один із дворян раптом про щось згадав, почувши слово "мирно". Він зміг пригадати цю інформацію, бо протягом усієї битви думав про рід Хенітус.

Він несвідомо вимовив це вголос.

«… Немає причин, аби входити в історію. Живіть заради миру та щастя»

Несподіваний голос змусив усіх звернути погляди на вельможу, що говорив. Аристократи нахилили голови, почувши це твердження, яке звучало дещо знайомо.

Їм здавалося, ніби вони вже чули це раніше, але вони не могли чітко пригадати, де саме.

У той момент Кейл відповів вельможі.

«Мабуть, ви знаєте девіз нашого роду»

Девіз роду Хенітус.

Вирази облич аристократів миттєво змінилися. Зрозумівши, звідки взялося це висловлювання, вони втратили дар мови.

Вони бачили вираз смутку на обличчі Кейла, навіть коли той почав посміхатися.

Усі, хто був на борту, розуміли, яку вагу мали слова "мир і щастя" для роду Хенітус.

«…Хо»

Один із дворян не стримав здивованого вигуку.

Він заздрив тому, що Кейл відіграв вирішальну роль в історичній битві. Однак той, хто зробив цей внесок, волів мир і щастя, а не славу.

Дворянин, що вигукнув, щось усвідомив.

"Мабуть, саме такий спосіб мислення й дозволив йому зробити це"

Він чув, що граф Хенітус розщедрився, аби забезпечити громадян їжею та сільськогосподарським інвентарем. Він також витратив кошти на військово-морську базу та фортечну стіну.

Світогляд роду Хенітус.

Причина, через яку вони досі трималися осторонь боротьби за владу. Вони діяли виключно заради миру та щастя Королівства Роан.

На палубі знову запанувала тиша.

У той момент Кейл також думав про девіз своєї родини.

"Немає сенсу залишати слід в історії. Краще жити заради миру та щастя"

"Пращури справді були мудрими"

Кейл був у захваті від світогляду своїх предків.

Забудьте про історію – найкраще бути ситим і в теплі. Ці думки змусили Кейла усвідомити, що зараз він страждає.

Він ще більше нахмурився.

Зараз він не просто страждав – він голодував.

"Чим я заслужив таке?"

Кейл почав говорити, щоб втішити себе, розуміючи, що зараз він страждає заради 50 років миру.

Бажання Кейла повернутися додому й полежати в ліжку передалося червоним кораблям, що оточували їх.

«Повертаймося»

Усі почули його голос.

«На нашу землю»

Повертаймося на нашу землю.

Громадяни Королівства Роан прикусили губи, замість того щоб радіти.

У них було куди повернутися, вони були живі й могли дістатися додому.

Вони відчували спокій від того, що все ще були живі, а не радість від своєї приголомшливої перемоги.

Триста кораблів, що нагадували зграю птахів під час міграції, зникли, а золотий корабель і червоні кораблі повернулися додому.

Звісно, не всі кораблі поверталися. Кілька кораблів, що не повернулися під командуванням Кейла, залишилися на спокійному океані. Ці кораблі залишили тут, щоб знайти трупи ворогів, які або плавали, або тонули в океані.

Хоча він мав би бути холодним і жорстоким до своїх ворогів, Кейл знав, що серед них було багато невинних людей, які стали солдатами лише для того, щоб вижити.

Кейл спостерігав, як решта кораблів завершують обстеження території, перш ніж розвернутися. Золотий корабель попрямував назад до берега.

Саме про це думав Кейл, торкаючись скульптури золотої черепахи.

"Я такий голодний. Поїм, щойно повернуся"

Що ж до результатів, то Кейл так і не встиг цього зробити, коли повернувся.

У нього було занадто багато справ.

Кейл не зміг стримати сміху.

«Ха, ха-ха-»

Його сміх лунав у підземній в'язниці.

Коли він закінчив сміятися, він провів обома руками по обличчю. Він давно не відчував себе так.

«Не слід було їм довіряти»

Кейл опустив руки й побачив на підлозі людину.

Це був старий чоловік у мантії з однією червоною зіркою.

Це був старий маг з Руки.

Кейл подивився на старого й поділив його думки.

«…Він справді ледь живий»

Це сказав Раон.

« Він живий, але ледь дихає. Він ось-ось помре, проте поки що ще живий »

Старий справді перебував на межі смерті. Усе його тіло було поранене. Шкіра синіла, ніби на нього обрушилися всілякі магічні заклинання та отрути. Мабуть, під час бою також розірвалося його магічне коло, оскільки шкіра в ділянці серця була чорною.

Кейл повернувся до Раона, який не був невидимим, оскільки там були лише вони двоє. Раон повільно відвів погляд, а Он і Хон разом із Раоном повільно відійшли до кутка підземної в'язниці.

Раон почав бурмотіти.

«Наша не така вже і слабка людина кровоточила. Їм потрібно було не просто стікати кров'ю, їхня кров мала виливатися струмками. Не можна дозволяти їм померти легко. Треба розірвати їх на шматки, а потім відрубати їм шиї»

«Я згоден!»

«Наш наймолодший цього разу добре впорався. Ми теж»

Кейл вирішив не звертати на це уваги, оскільки навіть срібне кошеня, Он, погодилося з іншими двома.

Дітям було в середньому дев'ять років.

Чого він насправді міг очікувати від таких дітей?

Здавалося, що обговорити це зі старим магом було неможливо.

Це було розчаруванням.

Саме тому він звернувся до інших двох людей, на мантіях яких була одна червона зірка. Він також побачив, як Бікрос зняв свої раніше білі рукавички й відкинув їх убік.

Плюх.

Рукавички впали на стіл зі знаряддями тортур. Вони вже давно почорніли від засохлої крові.

Бікрос відкинув волосся назад, доповідаючи Кейлу.

«Зараз вони без свідомості, але коли прокинуться, то зможуть говорити»

Вони зможуть лише говорити.

Кейл відвернув погляд від фальшивого Ловця Драконів та цілителя, які саме наближалися до воріт пекла.

Тоді він побачив ще когось.

«…Ххх!»

Ця людина вдихнула, щойно їхні погляди зустрілися.

Магічний списоносець.

Це був той, хто володів і магією, і мистецтвом володіння списом – той самий, з яким вони часто стикалися під час боїв проти Руки.

Він ахнув, щойно їхні погляди зустрілися, і спробував відвернутися, однак не зміг цього зробити.

«Нешанобливо відвертатися, коли наш молодий пан дивиться на тебе»

Рон, який схопив магічного списоносця за волосся, не дав йому можливості відвернути погляд.

Магічний списоносець не міг навіть дивитися на Рона, бо почав тремтіти від страху.

Кейлу це здалося дивним.

"Магічний списоносець зовсім не поранений, то чому ж він боїться найбільше?"

Збентежений Кейл поглянув на Рона. Рон посміхнувся йому у відповідь, і цього було достатньо, щоб Кейл зрозумів причину.

"Мабуть, найстрашніший старий стоїть поруч із ним"

Було б ненормально, якби він не боявся.

Кейл знову поглянув на тремтячого магічного списоносця. Потім він недбало запитав:

«Ти вперше мене бачиш, так?»

Магічний списоносець не зміг нічого відповісти.

У його очах зараз відбивалися найрізноманітніші емоції.

Ця реакція змусила Кейла посміхнутися.

Отруйний туман Он і Хона, чорна аура Чхве Хана та навички скритності та вбивства Рона.

Магічний списоносець, безсумнівно, бачив це раніше.

Це було в Горах Десяти Пальців. Магічний списоносець бачив цих майстрів у долині, де розташоване селище ельфів. Звісно, він бачив цих людей у підроблених костюмах Руки.

Ті самі люди, які завжди ставали на заваді Руці.

Рука була розлючена на цих людей, але не мала можливості дізнатися їхні особи.

Магічний списоносець зіткнувся з тими самими людьми в цій останній битві.

Магічний списоносець підвів погляд на Кейла Хенітуса.

Ні, він підвів погляд на лідера групи, яка незліченну кількість разів ставала на заваді Руці. Тоді той лідер повільно присів і встановив зоровий контакт із магічним списоносцем.

«Ти знаєш, хто я, чи не так?»

Це було лагідне запитання. Однак саме це лагідне запитання змусило очі магічного списоносця тремтіти ще сильніше. Зрештою, він опустив погляд на землю.

У той момент він почув голос Кейла.

«Схоже, ти бодай трохи розумний. Ти знаєш, коли слід говорити, а коли – ні»

Ця фраза змусила магічного списоносця відчути холод у спині.

Це було так, ніби Кейл натякав, що вони зустрічаються не вперше, і що той не доживе до завтра, якщо розповість комусь про справжню особистість Кейла.

Рон спробував потягнути магічного списоносця за волосся, щоб змусити його поглянути Кейлу в очі, проте той до самого кінця не підняв голови, щоб подивитися на Кейла.

Він не відривав погляду від землі.

Він знав, на кого слід дивитися, а на кого – ні.

«Ти справді розумний»

У мить, коли він почув голос Кейла, магічний списоносець відчув полегшення. Він все ще відчував, як на нього дивиться Кейл Хенітус.

"Якими ж можуть бути їхні справжні особи?

Він чув, що Кейл – справедливий молодий пан, якому потрібно одужати, тож що це за холодна поведінка?"

У магічного списоносця не було таких думок.

Якби вони були, це б відбилося на його обличчі. Він просто вирішив дивитися в землю й ні про що не думати.

Кейл мовчки спостерігав за магічним списоносцем.

Фальшива свята Діва, Ханна. Він сказав їй ставитися до нього як до власного старшого брата. Хоча Ханна й справді вважала їх братом і сестрою, магічний списоносець лише прикидався.

Ті, хто встромляє ножа в спину, завжди найкмітливіші.

Кейл відкрив рота, щоб щось сказати.

«Мені слід тримати тебе окремо від інших, оскільки ти знаєш, хто я»

Дриг.

Магічний списоносець заплющив очі. Він потрапив у велику халепу. Він щойно зробив усе, що було потрібно, аби вижити. То як же він опинився в такій халепі?

Усе пішло шкереберть відтоді, як втекла фальшива Свята Діва. Магічний списоносець опустив голову, а Кейл віддав наказ Рону.

«Тримай його окремо, але не катуй. Просто зроби так, щоб він не зміг втекти. А, і заблокуй його ману та ауру»

Не катуй його.

Ці слова принесли магічному списоносцю полегшення.

Це був той аристократ, який приховував свою особу, коли сіяв хаос в Руці. Наразі він був у безпеці від страшних методів цього аристократа.

Однак магічний списоносець не міг побачити вираз очей групи Кейла, бо тримав голову опущеною.

Рон перевів магічного списоносця в іншу камеру. Чхве Хан, який дивився на спину магічного списоносця, несвідомо почав говорити.

«Схоже, на нього чекає найболісніша смерть»

«Звісно. Ханна його вб'є»

Магічний списоносець буде переданий фальшивій Святій Діві, Ханні, і, ймовірно, буде благати, щоб його катували Рон або Бікрос.

Кейл доручив Бікросу та Чхве Хану наглядати за трьома членами "Руки". Це не повинно бути складно, оскільки їхні аури та мана були запечатані, а в їхніх тілах була отрута.

«Наглядайте за ними як слід»

Бікрос упевнено відповів Кейлу.

«Якщо я й припущуся помилки, то лише тому, що випадково їх уб'ю. Інших помилок не буде»

"Він справді син Рона"

Кейл безвиразно дивився на Бікроса, а потім помітив, що Чхве Хан кивнув і відвернувся від них обох.

Ці двоє, ймовірно, будуть ретельнішими за нього.

"Біла Зірка. Мені треба, щоб вони описали його зовнішність"

Ці троє були єдиними з тих, хто перебував у розпорядженні Кейла, хто знав, як виглядає Біла Зірка. Йому потрібно було хоча б раз розбудити їх, щоб отримати цю інформацію.

Для них трьох це буде дуже болісно, але це не була справа Кейла.

Чому він мав би турбуватися про людей, які намагалися його вбити?

А як же люди на його території, які постраждали через них?

Кейл попрямував до іншої підземної в'язниці.

Він пішов провідати когось, кого таємно привіз сюди.

«Х'яяя»

Лицар-охоронець Клопех Секка почав тремтіти, рухаючи скуті ланцюгами руки, щоб вклонитися Кейлу.

Він виглядав так, ніби служив богу.

Здавалося, що Клопех трохи одужав. Людина, відповідальна за лікування Лицаря-Охоронця, почала говорити.

«Молодий пане»

Голос, схожий на голос GPS. Кейл звернувся до некромантки Мері, яка не брала участі у морській битві.

«Ходімо»

«Так, пане»

Мері охороняла Лицаря-Охоронця.

Клац-клац.

Уламки скелета, які вона складала, перестали рухатися. Кейл вказав на Лицаря-Охоронця, коли Раон прибув у своїй невидимій формі.

«Збирай його»

Збирай речі.

Саме таким тоном, здавалося, говорив Кейл, вказуючи на Клопеха.

Плем'я Китів вирушило атакувати Королівство Паерун.

"То що мені робити далі?"

Кейл знав, що йому треба робити.

Плем'я Китів не мало наміру завойовувати Королівство Паерун. Вони робили це лише для того, щоб помститися.

Кейл прийняв рішення, спостерігаючи за ними.

"Вдаримо їм у спину"

Він збирався заслати шпигуна в Непохитний Альянс.

Те саме Королівство Паерун, яке вигадало легенду, щоб монополізувати все для себе.

Як би це було – мати це королівство під контролем Королівства Роан і використовувати його мешканців як шпигунів?

Погляд Кейла повільно спрямувався на Клопеха.

План буде реалізовано тоді, коли Непохитний Альянс найменше цього очікуватиме.

Вони завдадуть удару в спину.