Розділ 208 — Твоя спина (3)

На вершині невеликого айсберга, що знаходився на деякій відстані від берега Королівства Паерун. Стоячи там, Кейл почув збуджений голос.

«Слабка людино! Ми знову щось розтрощимо?»

Раон махав крилами, запитуючи з захопленням. Кейл щільно обмотав шарф навколо шиї й відповів.

«Напевно?»

Він бачив берег, який досі був замерзлим, адже ще був лютий.

Кейл оглянув п'ять патрульних постів у цій місцевості.

Зараз вони перебували на найпівнічнішому кордоні Королівства Паерун. Колись їхня оборона проти Племені Китів була міцнішою, ніж у будь-якому іншому місці, проте тепер, коли про Плем'я Китів уже забули, кількість охоронців на цьому замерзлому березі була мізерною.

Кейл почув у вусі голос Чорного Дракона.

«Цю річ теж заберемо?»

Цю річ.

Ці слова змусили Китів, що стояли поруч із Кейлом на маленькому айсбергу, здригнутися.

Ці Кити, звісно ж, були Косаткою Арчі та Горбатими Китами Вітірою й Пасетоном. Погляди всіх трьох повільно звернулися вбік.

Вони побачили сивочолого чоловіка, що сидів у інвалідному візку з порожнім виразом обличчя.

Лицар-Охоронець Клопех.

Він виглядав абсолютно відстороненим, сидячи в інвалідному візку.

Погляд Кейла спрямувався на Клопеха. У ту мить до погляду Клопеха повернулася зосередженість. Кейл почав запитувати дружнім тоном.

«Клопеху, ти ж підеш з нами, правда?»

Арчі здригнувся від дружньої манери Кейла, а потім ледь не впав, побачивши реакцію Клопеха.

Клопех підняв у повітря свої безсилі руки. Потім він склав долоні разом і, не встаючи з інвалідного візка, глибоко вклонився Кейлу.

Виглядало так, ніби він вклонявся богу.

"Що тут відбувається?"

Погляд Арчі спрямувався на напівкровного Кита, Пасетона. Однак Пасетон теж нічого не знав. Пасетон збентежено похитав головою.

Вони почули, як Кейл продовжував розмовляти з Клопехом.

«Ти знаєш, що тобі треба зробити, правда?»

«…Я зроблю… як ви накажете»

"Гм?"

Вираз обличчя Арчі став дивним.

Але Кейл не звернув на це уваги, помітивши страх в очах Клопеха, і відвернувся.

Чхве Хан відрубав Клопеху руку.

Рон відрубав йому іншу руку, а обидві ноги перетворилися на фарш.

Однак зараз усі його кінцівки виглядали нормально.

Ноги у нього повернулися на місце, хоч вони й не рухалися, а обидві руки принаймні повільно рухалися.

Вітіра почала говорити.

«Молодий пане Кейле, все гаразд, правда?»

Вона не питала про стан Клопеха. Вона не була з тих, хто співчуває ворогам.

Вона просто хотіла дізнатися, чи цей план пройде гладко.

«Не хвилюйтеся»

Почувши впевнену відповідь Кейла, Вітіра більше нічого не запитувала. Якщо він сказав, що все буде добре, значить, так і буде.

Кейл відвернувся від Клопеха й презирливо хмикнув.

Кейл знав, що Клопех дивиться на нього, наче на бога.

«Це ж не може бути правдою»

Він думав, що Клопех поводиться так через страх.

Чому?

Саме некромантка Мері створила для нього руки й ноги.

Кейл попросив її відтворити його кінцівки, доручивши їй ще одне завдання.

« Нові кінцівки – це бомби »

Мері миттєво зрозуміла, чого він хоче.

« Вам просто потрібно, щоб я вклала туди мертву ману? »

Мертва мана була смертельною отрутою для живих.

Навіть майстриня меча Ханна вижила лише завдяки допомозі Мері. Ця отруйна сила зараз була у всіх чотирьох кінцівках Клопеха.

Кейл згадав, що йому сказала Мері.

« Усі його кінцівки вибухнуть, щойно я подам сигнал або якщо хтось спробує його вилікувати. Як тільки це станеться, він одразу ж помре»

Життя Клопеха було в руках Кейла.

"Він зробив би що завгодно, аби залишитися живим"

Саме тому Кейл міг дивитися на Клопеха й презирливо хмикати.

Це був той самий хлопець, який обдурив весь континент, змусивши його повірити, що він – Віверновий Лицар. На що б така людина не пішла, аби врятувати своє життя?

Кейл ніколи не довіряв би своєму ворогу й не мав наміру відпускати цю слабкість, яку тримав у своїх руках.

Чорний дракон Раон поглянув на Кейла та Клопеха, а потім підлетів до Вітіри. Після чого він тихо прошепотів їй.

«Той біловолосий хлопець трохи божевільний, але все одно може зіграти свою роль»

«Розумію, Драконе-нім»

Вітіра нарешті перестала турбуватися щодо Клопеха. Оскільки і Кейл, і Раон сказали, що все гаразд, у неї не було причин для занепокоєння.

Однак Вітіра не знала всієї повноти ситуації.

"Він трохи божевільний"

Вона не знала, що Раон насправді мав на увазі під цими словами.

Шестирічний Раон зітхнув, побачивши, що Клопех все ще дивиться на спину Кейла.

Клопех продовжував дивитися на спину Кейла.

Червоне волосся Кейла здавалося йому білим.

Лицар-Охоронець досі не забув про легенду.

Він згадав голос некромантки, яка створила ці кінцівки, наповнені вибухівкою, на його тілі.

Голос, настільки холодний, що він засумнівався, чи вона справді людина, промовляв монотонно.

« Ти не можеш стояти на заваді молодому пану-нім »

Звісно, у порівнянні зі звичайним голосом Мері в ньому дійсно відчувалася чимала емоційність, однак вона була настільки ледь помітною, що її могли вловити лише ті, хто був до неї близький.

« Молодий пан – надзвичайна людина »

Мері механічним голосом розповіла Лицарю-Охоронцю про Кейла.

Для Мері Кейл був тим, кому вона була вдячна. Він був людиною, яка викликала співчуття і була доброю, завжди роблячи щось для інших.

Балаканина, балаканина.

Вона поділилася своїми щирими думками про Кейла. Вона сказала це невинно, бо сама була невинною людиною.

« Ця людина завжди все бачить »

Він ретельно піклувався про всі страждання своєї групи. Він міг здаватися байдужим, але завжди робив це лагідно. Його серце здавалося великим, як гора.

Він так само зцілив і біль Мері.

Однак Клопех сприйняв її слова інакше.

"Ця людина завжди все бачить"

У мить, коли він почув ці слова, Клопеху здалося, ніби його розум прояснився.

"Ця особа справді знає все. Ось чому він з'явився переді мною"

У його пам'яті все ще залишався образ рудого волосся, що побіліло.

Клопех згадав про легенду. Справжню легенду, а не ту, яку вигадала родина Секка.

< Сльози Бога. Бог озера зник на півдні. >

Це була правда.

"Тоді той бог, що пішов на південь…"

Серце Клопеха почало шалено битися. У ту мить він знову почув голос, який прояснив його розум. Усередині в'язниці було чутно лише голос Мері.

« Ця людина ніколи не відхиляється від добра і завжди бореться за справедливість »

Клопех щось усвідомив.

« Ось чому все мало статися саме так.

Зрештою, світ рухається згідно з його волею »

Мері просто хвалила Кейла за те, що він заздалегідь готувався до війни й робив усе, що міг, аби захистити всіх.

Однак Клопех по-іншому зрозумів цю похвалу.

Насправді Клопех неправильно її витлумачив, значно перебільшивши значення.

Кейл про це не знав, коли підводився зі свого місця.

«Ходімо»

Плесь.

Зимовий океан вирував бурхливими хвилями.

Океан під айсбергом. Вода була темнішою, ніж зазвичай.

Це було через китів.

Великі кити повільно наближалися до берегів Королівства Паерун.

«Уух, чому сьогодні так холодно?»

«Ага»

Північні береги Королівства Паерун. Солдат на центральному патрульному посту простягнув бурчачому магу чашку теплого чаю.

Маг зв'язку зробив ковток чаю, а потім відсунув чашку вбік.

«Ааа, набагато краще. Навіщо нам охороняти це місце, якщо з цього напрямку ніхто не збирається вторгнутися?»

«Погоджуюся. Південне королівство нізащо не зможе прорватися крізь лід саме тут»

Південь, можливо, й зайнятий війною, проте цій північній патрульній станції не варто було про це турбуватися.

Хто б насправді вторгся саме тут?

Маг сперся на стілець і подивився на океан за вікном. Він бачив, як вода колихалася вдалині, проте територія поблизу патрульної станції була повністю замерзлою.

Це був абсолютно марний пункт проникнення. Хто б тут пройшов?

«Наступна перевірка через годину?»

«Так, пане»

«Хаааа, це кляте життя»

Маг зітхнув, згадуючи своє нещасне становище – доводилося марнувати час, не маючи можливості заробити жодних заслуг. Проте він все одно мусив виконувати свою роботу як слід.

Вони перебували у стані війни.

Були центральні сили, які як ніколи раніше зосереджувалися на перевірках.

Центральні сили.

Нинішній глава роду Секка, герцог Рок Секка. Саме він очолював центральні сили.

Він приділяв велику увагу інформації та безпеці, аж до того, що перетворив свій кабінет на центральний інформаційно-комунікаційний центр для роботи з магами зв'язку.

«Хааа, ми не можемо скласти просто загальний звіт, бо слухатиме герцог-нім»

Маг зітхнув.

Оскільки герцог Рок Секка буде присутній, він нізащо не зможе подати посередній звіт.

«Ага. Єдине, про що ми зможемо доповісти – це якщо Плем'я Китів прийде напад»

«Ха!»

Маг презирливо хмикнув у відповідь на коментар солдата.

«Плем'я Китів? Ти думаєш про Плем'я, про яке вже давно забули. Але такого нізащо не станеться. Чому це тихе Плем'я мало б на нас напасти? Ми ж нічого поганого їм не зробили»

«Це правда. Я сам так подумав, тільки це сказав»

Солдат ніяково кивнув. Навіть він вважав, що нічого подібного ніколи не трапиться.

Солдат, який виріс на березі, чув від свого діда розповіді про Плем'я Китів, однак для нього це були лише загадкові істоти з народних переказів.

«Гм?»

У той момент солдат здригнувся, поглянувши у вікно.

«Ум, м- магу-нім?»

«Що таке?»

Маг, який пив чай, підвів погляд на солдата з незадоволеним виразом обличчя. Однак погляд солдата не відривався від вікна.

«У чому справа?»

Маг промовив роздратовано, також поглянувши у вікно.

Солдат вказував на щось вдалині.

«Уммм, а що це там в океані?»

Вдалині у повітря зривався стовп води. Води, які раніше були сірими, тепер стали зовсім чорними.

Він також бачив хвилі.

Ні, це були не хвилі.

Великі істоти просувалися вперед по океану.

«…Ммм?»

Було чутно й здивований голос мага.

Солдат, який зрозумів, що це таке, викрикнув майже з вереском.

«К-кити! Магу-нім, це точно Ки-!»

Ба-а-а-а-ах!

Солдат не встиг договорити.

Патрульний пост затремтів.

Щось з великою силою вдарялося об лід знизу.

Бум, бум!

«Хух, хух, це-»

Маг несвідомо зробив крок назад.

Щось піднімалося з дна океану з-під льоду.

Бам! Бам!

З кожним ударом на льоду з'являлося все більше тріщин.

Солдат вхопився за мага й продовжував кричати.

«Кити, це Плем'я Китів! Маг-нім!»

Саме в той момент, коли він це сказав–

Ба-а-а-а-а-а-ах!

Пролунав удар, гучніший за всі попередні, і лід на воді повністю розколовся. Замерзлий лід розлетівся, і з'явився великий Кит.

Це був Горбатий Кит із Х-подібним шрамом на спині. Тіло цього великого Кита піднялося над водою.

Солдат і маг зустрілися поглядом із Горбатим Китом. Побачивши холодний погляд у його очах, вони відчули, як все їхнє тіло замерзло. У цю мить великий хвіст Горбатого Кита заворушився.

Хвіст, який виглядав так, ніби збирався вдарити по небу, знову опустився вниз.

Ба-а-а-а-а-ам!

Потім він з силою вдарив по воді, щоб розбити лід.

Це був початок.

Кити оточили патрульні пости. Потім вони почали розбивати лід, що замерз над океаном.

Сила, здатна прорватися крізь природу.

Ця несамовита й брутальна сила була приголомшливою.

«Це, що ж це…»

«Магу-нім, ми мусимо поспішити й надіслати повідомлення! Ми мусимо повідомити іншим, що Кити вторглися!»

Солдат терміново вигукнув, і маг нарешті зміг прийти до тями.

Вторгнення Китів.

Маг відчув страх перед цими забутими істотами.

Вони руйнували океан.

Плем'я Китів було відоме як володарі океану.

Його рука тремтіла, коли він поспішно схопив пристрій відеокомунікації.

У той момент пролунав гучний звук.

Ба-а-а-а-а-ах!

Солдат доповів про ситуацію.

«Східна патрульна станція, східна патрульна станція знищена!»

Маг влив ману у пристрій відеокомунікації й кивнув. Він на власні очі бачив, як знищують східну патрульну станцію.

Водночас він бачив, як навколо Горбатого Кита з Х-подібним шрамом піднімається пара.

А потім, щойно пара зникла–

Лясь.

З'явилася Кит, яка хльостала довгим водяним батогом. Цей батіг, зроблений з води, рухався навколо й розбивав лід.

Жінка-Кит ступала по уламках льоду, прямуючи стрімголов до центрального патрульного посту.

Вона була далеко, але маг був у чомусь упевнений.

Цей Кит дивиться на нього.

Страх заполонив його тіло.

Тріск, тріск.

Пролунав звук підключення пристрою відеокомунікації. Маг швидко опустив голову й подивився у пристрій відеокомунікації.

[Ще не час звітувати, що відбувається?]

Він чув голос мага-зв'язківця центральних сил на іншому кінці. Маг почав терміново кричати.

«Плем'я Китів, плем'я Китів вторглося!»

[Про що ти говориш?]

Несподіване повідомлення змусило мага подумати, що він неправильно почув.

«Плем'я Китів прийшло! Плем'я Китів влаштовує безлад в океані!»

Маг злякався.

Він подумав, що може загинути. Ця думка змусила його крикнути так голосно, що відеокомунікаційний пристрій ледь не розірвався.

Його голос, сповнений відчаю, перетворив інформаційно-комунікаційну кімнату на хаос.

На крик відреагувала одна людина.

[Про що ти говориш?]

Герцог Рок Секка.

Батько Клопеха Секки та людина, відома в Королівстві Паерун як Лицар-Охоронець. Він з'явився на екрані.

Побачивши його обличчя, маг заговорив ще більш нагально.

«Плем'я Китів вторглося, і вони руйнують лід!»

Потім маг повернув екран у бік океану. Було видно вже зруйновані патрульні пости, ті, що руйнуються зараз, та хаос, що панував на океані.

[Коли почався напад? Яка ситуація?]

Він також чув тривогу в голосі герцога Рока. Однак те, що той все ще зберігав холодний розум, допомогло магу заспокоїтися, і він відповів:

«Атака почалася п'ять хвилин тому. Східна патрульна станція зруйнована, а інші також зазнають атаки. Щодо нашої центральної патрульної станції…»

Маг замовк.

«…Гм?»

Він помітив щось дивне за вікном.

"Що з цим Китом?"

«Що сталося з Китом, який плив до нас?»

Він не бачив Горбатого Кита.

[Що таке? Чому ти нічого не кажеш?]

«Ах, ухх, аа-»

Маг не зміг продовжити. У ту мить він згадав про щось інше.

Солдат.

Солдат, що стояв поруч із ним, мовчав.

"Чому він мовчить?"

Плюх.

Він побачив, як солдат впав біля його ніг. Схоже, той знепритомнів, не отримавши жодної травми. Очі мага повільно почали крутитися.

Він побачив синьоволосу жінку, яка прямувала до їхнього патрульного посту. Інший Кит мав синє волосся, схоже на її, проте цього разу це був чоловік.

Маг не зміг нічого вдіяти, хоча й побачив, як рука синьоволосого чоловіка простягнулася до його спини.

Плюх.

Маг легко втратив свідомість від ударів рук напівкровного Кита Пасетона.

Дзень, дзень!

Пристрій для відеозв'язку впав на підлогу.

[Що відбувається?! Ти не можеш подати звіт?!]

З відеокомунікаційного пристрою, що все ще залишався увімкненим, лунав голос герцога Рока.

Хтось підняв відеокомунікаційний пристрій.

Кейл Хенітус. Він передав відеокомунікаційний пристрій комусь іншому.

«Ось»

Клопех тремтячими руками прийняв відеокомунікаційний пристрій від Кейла. Герцог Рок продовжував говорити, поки екран тремтів.

[Маг зв'язку! Ти не можеш продовжувати відеозв'язок? Скільки там Китів?]

У голосі Рока відчувалися терміновість і відчуття надзвичайної ситуації, проте Кейл на іншому кінці був абсолютно спокійний.

«Ти пам'ятаєш мій наказ?»

Зіниці Клопеха здригнулися, коли він почув голос Кейла.

Наказ Кейла.

Зробити Королівство Паерун нашим шпигуном.

Кейл натиснув на плече Клопеха, вказуючи на пристрій для відеозв'язку. Це був він, який наказував Клопеху виконувати наказ.

"Він це зробить, якщо не хоче померти"

Кейл мовчки спостерігав за Клопехом, який, як він вважав, понад усе цінував своє життя. Руки Клопеха тремтіли, коли той повернув екран до свого обличчя.

[Що відбувається, га?]

Герцог Рок Секка здригнувся.

Він побачив сиве волосся.

Побачивши волосся, таке ж сиве, як і його власне, він втратив дар мови.

[С-сину]

Клопех Секка.

За офіційними даними, його син зник безвісти після битви проти Королівства Роан кілька днів тому. Герцог Рок не міг збагнути, що відбувається.

Однак, як людина з родини, що славилася кмітливістю, він підняв руку й дав знак магам.

Рівень безпеки 1.

Люди в кімнаті інформаційно-комунікаційних систем тихо почали діяти згідно з його сигналом.

Герцог не дивився на них, продовжуючи дивитися на свого сина.

Саме в цю мить.

«Привіт»

Герцог побачив на екрані ще когось.

[Ти, це ти!]

Герцог знав цю людину.

Саме через нього їхній план повалення Королівства Роан зазнав краху.

Рудоволосий чоловік.

Він бачив Кейла Хенітуса по той бік екрану.

Той широко посміхався, поклавши руку на плече Клопеха. Герцог Рок Секка виглядав так, ніби побачив щось, що важко було збагнути.

Плем'я Китів на північному кордоні разом із його сином та Кейлом Хенітусом.

Що, в біса, тут коїться?

У ту мить зіниці Рока почали тремтіти.

«Батьку»

Його син Клопех широко посміхався.

Кейл тихо спостерігав за ним збоку. Клопех виконуватиме його накази, аби вижити.

Оскільки Королівство Роан здавалося сильнішим за Непохитний Альянс, він хотів би триматися поруч із Кейлом, щоб захистити свою родину.

Кейл підтвердив це в думках, дивлячись на Клопеха.

«Бог»

"Хм?"

Кейл здригнувся.

Клопех радісно відповів батькові.

«Цей шановний пан – бог»

"…Якого біса?"

Кейл подивився на Клопеха з щирим здивуванням.

Клопех говорив з таким виразом обличчя, ніби його мрія збулася.

«Батьку, я привів сюди саму легенду»

"…Він справді збожеволів?"

Кейл не знав, що й сказати.