Розділ 209 — Твоя спина (4)

Кейл почув у голові голос Раона.

[Хааааааа, він справді з'їхав з глузду]

Кейл не зміг нічого відповісти на зітхаючий тон шестирічного Дракона.

Він помітив дивний погляд, яким Пасетон дивився на нього, а також скуті кроки Вітіри та Арчі, які щойно увійшли до патрульного посту, але не міг ніяк відреагувати на слова Клопеха.

Особливо шокованим виглядав косатка Арчі.

«…Ого, чорт, що за божевіл… тобто, що за дивовижу ти знову зробив»

Арчі швидко змінив тон на компліментарний, дивлячись на Клопеха.

Косатка Арчі не міг не затиснути рота, почувши наступні слова Клопеха.

«Слова цього шановного пана цілком правильні, і він знає про все. Ми зможемо йти правильним шляхом, якщо будемо слідувати за цим паном»

Арчі не міг повірити, як Клопех вихваляв Кейла. Однак те, що шокувало його ще більше – це правда, що ховалася за цими словами.

"Це насправді правда"

Слова Клопеха насправді були правдивими. Хоча нюанси був дещо іншим, все ж хіба молодий пан Кейл не завжди був на крок попереду всіх, щоб робити те, що правильно?

«Мабуть, це правда»

Косатка Арчі побачив, як Вітіра кивнула і замовкла. Вітіра посміхалася, на її обличчі був розважливий вираз.

"…Яка страшна людина"

Арчі думав, що Кейл страшніший за Короля Китів Шиклера, який побив його до напівсмерті. Потім він вдавав, ніби нічого не бачить, хоча його очі все ще тремтіли.

Однак тут був хтось, хто не міг ігнорувати те, що відбувалося.

[Щ- що за…]

Батько Лицаря-Охоронця.

Рок Секка, глава роду Секка. Він не міг збагнути, що саме зараз відбувається.

Бог, легенда.

Він знав, як його син завжди був одержимий легендами. Однак це було тому, що він сам хотів стати легендою, а не тому, що хотів служити комусь іншому, хто вже був легендою.

Погляд герцога Рока спрямувався на Кейла Хенітуса.

Весь цей час Кейл дивився на Клопеха з дивним виразом обличчя.

Проте через кілька миттєвостей здивування на його обличчі зникло. Натомість його розум заповнили нові думки.

"О, як цікаво"

На противагу думкам Кейла, що мчали стрімко, патрульний пост заповнив здивований голос.

«Капітане Клопех Секка, яку нісенітницю ви зараз виголошуєте?»

Герцог звернувся до Клопеха як до капітана, а не як до сина, намагаючись привести його до тями. Кейл хотів аплодувати герцогу, який якимось чином зумів зберегти спокій.

Навіть він був шокований словами Клопеха, тож наскільки ж шокованим мав бути герцог?

Ймовірно, його думки зараз були заплутані: він міркував, чи його син збожеволів, чи йому погрожують.

"Чи варто мені втрутитися?"

Кейл розмірковував, чи потрібно йому втрутитися, щоб скерувати ситуацію в правильному напрямку.

У цей момент Клопех почав говорити.

«Герцог-нім»

Його голос звучав спокійно.

«Лише три дні»

Клопех раціонально міркував, що Кейл – легендарна постать.

Перебуваючи в підземній в'язниці, він прокручував у голові безліч різних сценаріїв.

Некромант з дитячою щирістю розповів, як їм вдалося здобути нищівну перемогу в океані. Саме тому він зміг дійти власних висновків.

[…Три дні?]

Герцог відповідав синові, одночасно надсилаючи численні сигнали магам. Ця розмова не мала вийти за межі цієї кімнати. Її в жодному разі не можна було передати Непохитному Альянсу.

Вплив Королівства Паерун у Непохитному Альянсі слабшав через те, що Клопех Секка потрапив у полон, а член Руки, який керував вівернами, зник безвісти.

Плем'я Ведмедів і дворфи, а також Королівство Норланд і Королівство Аскосан, які мали власні військово-морські сили, мали більший вплив, ніж Королівство Паерун.

"Чому Королівство Роан вторглося саме в такий момент?!"

Герцог відчув головний біль, оскільки справи йшли не дуже добре. Це було ще терпимо, оскільки Королівство Паерун мало більшу, ніж у середньому, кількість солдатів і лицарів; інакше їхній вплив був би ще меншим.

Герцог Рок уже збирався зітхнути. Саме в цей момент.

«Так, всього три дні. Саме стільки знадобиться Королівству Роан, щоб завоювати столицю Королівства Паерун»

І Кейл, і герцог Рок здригнулися.

Клопех впевнено почав розповідати про сили, які неминуче стануть легендою.

«Якщо додати до цього Плем'я Китів, вони можуть знищити Королівство Паерун усього за кілька годин, якщо справді захочуть це зробити»

Клопех повільно продовжував свою розповідь.

«Цей пан має достатньо сил, щоб знищити решту віверн, і хоча вони, можливо, були на найнижчому рівні сили, усі три червоні зірки Руки, які допомагали нам, були захоплені»

Клопех був переконаний, що він досі цілком при здоровому глузді.

«Він також має силу миттєво знищити триста кораблів одночасно»

Він обдумав усе це і дійшов висновку, у якому був упевнений.

«У нього є Майстер Меча, некромант і багато експертів меча. Крім того, цього пана охороняють ще й інші особи, чия сила приблизно на рівні Племені Китів»

Клопех не збожеволів.

Він просто діяв так, як вважав за найкраще, аби зберегти собі життя.

«Батьку, ні, герцогу-нім»

Клопех також був майстром меча. Він розпочав цю війну, щоб стати легендою.

Він теж був тим, хто провів безліч годин, щоб досягти вершини шляху меча.

Саме тому він міг це побачити.

«Я хочу жити»

Майбутнє, яке Клопех прорахував, було пояснено його батькові.

«Непохитний Альянс не зможе захопити жодної з південних земель»

Герцог Рок Секка бачив упевненість в очах свого сина. Очі сина, що спочатку були порожніми, тепер іскрилися. Це були очі роду Секка, очі білої змії, яка ніколи не пропускала нагоди знайти спосіб вижити.

Клопех не приховував цього погляду від Кейла.

«Ми мусимо слідувати за цим шановним паном»

Біла змія хотіла йти за легендою, навіть якщо це означало йти за нею по п'ятах.

«Тоді ми принаймні зможемо йти шляхом легенди»

Територія Хенітус була невеликою територією у середньому королівстві. Це буде історія про те, як Кейл почав із такої маленької території й сколихнув увесь Західний Континент.

Хіба це не ідеальний початок, подібний до героїв легенд?

Клопех звернувся до свого батька та до Королівства Паерун, що стояло за його спиною.

«Герцогу-нім, нам хоча б треба вижити»

Щоб вижити, вони могли позбутися Непохитного Альянсу.

Герцог Рок несвідомо ковтнув слину.

Його син Клопех Секка прийняв допомогу Руки, заявивши, що стане майстром меча й створить легенду.

Хоча Рука тепер була центром альянсу, первісний Північний Альянс зосереджувався навколо його сина.

Погляд у очах його сина зараз здавався ще рішучішим, ніж тоді, коли він сказав альянсу, що їм слід рухатися до південних земель.

Невідоме джерело невпевненості почало заповнювати заплутаний розум герцога.

«Гаразд, отже…»

Кейл Хенітус, чоловік, який стояв поруч, поклавши руку на плече Клопеха, поглянув на герцога Рока й продовжив говорити. Його голос звучав дуже офіційно.

«Зараз я навчу вас, як вижити»

Однак слова, які він промовляв, не давали підстав для впевненості.

Кейл поплескав Клопеха по плечу, пояснюючи:

«Це дозволить Королівству Паерун не впасти й після війни й надалі залишатися найсильнішою державою в північному регіоні Західного Континенту»

Герцог Рок зосередився на тому, як вони й надалі залишатимуться найсильнішою державою в північному регіоні.

[…Як може існувати такий спосіб? Що саме…]

«Якщо ви бажаєте знати…»

Герцог Рок поглянув на Кейла, який перервав його. Він, здавалося, не мав жодних вагань, навіть звертаючись до такого герцога, як він сам. У його погляді читалася готовність вирішити справу.

«Будь ласка, підійдіть сюди. Мені не подобається розмовляти стоячи»

Кейл Хенітус просив герцога Рока Секку підійти до нього, однак це було скоріше погрозою, ніж проханням.

Герцог Рок бачив зруйновані патрульні пости крізь вікно за спиною Кейла. У цю мить до його вух долинув спокійний голос Кейла.

«Ах! До речі, якщо з'явиться більше п'яти осіб, ми сприймемо це як загрозу й негайно розпочнемо атаку. Плем'я Китів, ймовірно, знищить усе узбережжя»

Герцог Рок бачив лагідну посмішку Кейла. Кейл Хенітус випромінював серйозну ауру аристократа, розтискаючи долоню.

«Оскільки ви, мабуть, здатній телепортуватися…»

Він розчепив долоню, показуючи п'ять пальців.

«П'ять хвилин»

Приведи максимум п'ятьох людей протягом наступних п'яти хвилин.

Це був його спосіб сказати, що він не дасть їм часу на роздуми.

Забудьте про бога – в очах герцога Кейл здавався скоріше дияволом. Диявол продовжував говорити.

«Повідомте альянс, якщо хочете. Для Королівства Паерун чи роду Секка це нічого не змінить. Звісно, якщо ви це зробите, я сприйму це як відмову від нашої пропозиції»

Це була правда.

Чи повернеться Непохитний Альянс, що прямував на південь, щоб допомогти Королівству Паерун, у якого більше не було ані віверн, ані майстра меча?

Голос Кейла знову долинув до вух герцога.

«Минула одна хвилина»

Потім він завершив дзвінок.

Герцог Рок на мить заплющив очі.

«Швидше, готуйте все!»

Він швидко вигукнув наказ, знову розплющивши очі.

Скри-и-и-и-ип.

Відчинилися двері старої кімнати зв'язку в центральній патрульній станції.

Герцог Рок Секка, маючи підлеглих, що стояли за його спиною, спостерігав за ситуацією за відчиненими дверима.

«Ласкаво просимо»

На стільці сидів чоловік, схрестивши ноги, і пив чай. Кейл привітав герцога, який стояв біля дверей, ніби застигши на місці.

Герцог бачив свого сина, який сидів у інвалідному візку та пив чай. Він також бачив людей, які, як він припускав, були Китами.

Герцог Рок Секка, який був і герцогом, і батьком, несвідомо почав говорити.

«Клопеху……!»

Однак герцог Рок міг чути лише голос Кейла.

«Я створю нову легенду для Королівства Паерун, як того хоче ваш син»

Герцог завмер.

Вираз обличчя Клопеха також змінився. Чашка з чаєм у руці Клопеха тремтіла. Побачивши цю реакцію, герцог Рок зосередив погляд на Кейлі.

Він бачив, що Кейл посміхається.

«Три речі»

Кейл висунув герцогу кілька пропозицій.

«Я висуну вам три вимоги. А також розповім три правди»

Їхня розмова та угода розпочалися з цих слів.

Кейл виклав свої три умови. Потім він розповів герцогу три правди, пов'язані з цими умовами. Щоб викласти все це, знадобилося небагато часу.

Лише одна година.

Хоча чай у їхніх чашках вже охолов, це був лише короткий проміжок часу.

Після цього розмова Кейла та герцога Рока завершилася. Він підвівся зі свого місця й завершив розмову.

«У вас є один тиждень на підготовку»

Кейл більше нічого не сказав і відвернувся від герцога Рока Секка.

«…Один тиждень»

Герцог Рок бачив злісні погляди Китів, які все ще перебували в океані.

Один тиждень. Хоча йому й дали трохи часу, частина Китів та великих китів залишилася на місці. Подальші дії Китів залежатимуть від рішень, які Кейл ухвалить за тиждень.

Герцог Рок не міг надовго залишати центральну патрульну станцію.

З іншого боку, Кейлу потрібно було пройти допит Раона після того, як він покине патрульну станцію.

«Слабка людино! Чому ти дав йому час на підготовку? Чи щось відбудеться цього тижня?»

Кейл ліг на спину Арчі, відповідаючи.

«Просто світ трохи зануриться в хаос»

"Так, справді так.

Як всі можуть бути не шоковані, побачивши, як темні ельфи вперше за сотні років показали себе?"

Кейл уявив собі цей сценарій, неквапливо відповідаючи, проте хтось інший зрозумів це трохи інакше.

Спина великої косатки здригнулася, і він почав пітніти. Раон не звернув на це уваги, відповідаючи Кейлу.

«А, розумію!»

Чорний Дракон недбало відповів, а потім ліг поруч із Кейлом. Арчі плавав швидше, ніж будь-коли раніше за все своє китове життя.

«Людино! З нами зв'язується кронпринц!»

Раон підійшов до Кейла з пристроєм для відеозв'язку, що червоно світився в його руках.

Спальня. Тут були лише діти, яким у середньому було дев'ять років, та Рон.

«З'єднай його»

Раон підключив дзвінок і разом з Он та Хоном відійшов у куток кімнати. У дітей, яким у середньому було дев'ять років, по боках рота були плями від соусу.

Вгу-у-ум.

Пристрій для відеозв'язку підключився, і на екрані з'явилося вродливе обличчя Альберу.

[Молодий пане Кейле Хенітус, зірка нашого королівства… Ви їсте м'ясо?]

«Так, Ваша Високосте»

Кейл кинув у рот шматок яловичого стейка, кивнувши.

Ш-ш-ш.

Келих поруч із Кейлом наповнювали червоним вином. Кейл взяв кейл, який йому простягнув Рон, і зробив ковток.

Потім він почав говорити.

«Вибачте, Ваша Високосте. Я голодний, бо щойно повернувся з Королівства Паерун. Ось чому я зараз їм. Прошу вибачення, що так відповів на ваш дзвінок»

Кейл відповів першим-ліпшим, що спало йому на думку.

Він очікував, що Альберу скаже: "Божевільний виродок" або "Ти мене доводиш до сказу", перш ніж перейти до справи. Потім він проколов шматок стейка виделкою.

Хоча Альберу й міг би сказати щось подібне, він не був з тих, хто скаржиться на те, що Кейл їсть під час розмови.

Однак Кейл відчував, що сьогодні щось не так. Він тримав у руці виделку з м'ясом, дивлячись у бік пристрою для відеозв'язку.

«Мм»

Кронпринц широко посміхався.

[Так, треба їсти, коли голодний. Наш молодий пан Кейл обов'язково повинен їсти, коли голодний!]

"Це дивно"

Кейл думав, що це дуже дивно. Потім він зрозумів причину цього відчуття.

[Айгу, хіба однієї тарілки стейка вистачить? Навіть розкішного столу, заставленого їжею, не вистачить для нашого молодого пана Кейла!]

"Чому він такий?"

Кейл відчув щось у поведінці кронпринца.

Словоблуд.

Кейл почав хмуритися. Ця зміна на мить змусила очі Альберу затремтіти, але він продовжував посміхатися так само яскраво, як і говорив.

[Так. Я маю пригостити нашого молодого пана Кейла смачною, ні, найкращою стравою, яку може приготувати королівська кухня. Ти ж згоден? Стейка та вина замало!]

У відповідь пролунав різкий голос Кейла.

«… Мені треба їхати до столиці?»

Кронпринц прибрав свою яскраву посмішку, побачивши, що Кейл, як завжди, зрозумів, чого від нього хочуть, і продовжив говорити зі своїм звичним виразом обличчя.

[Я покликав тебе, щоб обговорити з тобою дещо]

Кронпринц усвідомлював, що Кейл – його союзник у цій війні. Саме тому він чесно повідомив про те, що відбувається в столиці.

Він вважав, що так слід вчинити з поваги до партнера.

[Зрештою, Королівство Каро звертається по допомогу до нас і до Імперії. Схоже, вони злякалися, дізнавшись про кораблі Непохитного Альянсу]

Побачивши спокійний вираз обличчя кронпринца, Кейл щось усвідомив.

[І ця проблема занадто складна, щоб корона могла впоратися з нею самотужки]

Королівство Роан все ще перебувало у стані війни. Було б важко захищати власне королівство, одночасно допомагаючи Королівству Каро. Якщо помилитися, дворяни можуть поширити серед громадян чутки, що королівство зрадило своїх власних підданих заради вигоди, допомагаючи чужим королівствам.

Кейл зробив ще один ковток вина. Його обличчя почало червоніти.

«Дворяни проти допомоги Королівству Каро?»

[Завжди знаходяться ті, хто проти чогось виступає, однак маркіз Айлан створив дивну атмосферу]

Маркіз Айлан. Його родина була відома як найвидатніший у Королівстві Роан рід майстрів бойових мистецтв.

Кейл відчув дивне відчуття.

Наслідний принц продовжував говорити м'яким тоном.

[Я хотів би почути твою думку]

Кейл провів рукою по очах.

[Фракція маркіза Айлана та центральна дворянська фракція хочуть офіційно скликати Велике зібрання дворян, щоб вислухати твою думку]

Північно-східний регіон із родом Хенітус.

Рід Стен із колись відсунутим на другий план первістком, Тейлором Стеном.

Рід Ґ'єрре з Антоніо, який охороняє південно-західний регіон, що межує з Імперією.

Були також фракції в південно-східному та центральному регіонах.

[Вони сказали, що найкраще було б вислухати думку нашого командувача північно-східного регіону, який захищає наше Королівство Роан]

Дворяни хотіли отримати підтвердження, що Королівство Роан і надалі буде в безпеці та що можна надавати допомогу Королівству Каро. Вони не хотіли чути це від кронпринца, а від людини, яка здобула перемогу у війні.

Це відповідало й очікуванням Кейла. Саме тому він підготував документи й був готовий поспілкуватися через пристрій відеокомунікації.

Однак проблема полягала в тому, що це було не таке вже й невинне прохання.

Чи то через обережність, чи то з доброї волі, деякі дворяни хотіли на власні очі побачити цю нову силу. Це були дії людей, які не хотіли втрачати владу навіть під час війни.

Кейл повільно почав говорити.

«Яка нісенітниця з боку південно-східного та центрального регіонів»

[Справді]

«Але вони не помиляються»

[Це все одно дратує]

Кейл бачив обличчя принца. Він відчував роздратування на його обличчі.

Кронпринц не дратувався б так, якби вони викликали Кейла просто тому, що справді турбувалися про Королівство Роан, а не через цю фракційну боротьбу. У деяких аспектах було логічно прислухатися до думки військового командувача північно-східного регіону.

Однак їхні наміри були недобрими.

Тук. Тук. Тук.

Кейл постукував пальцем по столу.

[Вони також хочуть, щоб майстер меча та некромант супроводжували тебе. Стверджують, що це для того, щоб віддати належну шану їхнім здібностям]

Тук, тук…

Палець, що стукав по столу, зупинився.

Ймовірно, у них теж не було добрих намірів щодо зустрічі з Чхве Ханом та Мері. Саме тому принц і викликав Кейла.

[Однак я про це подбаю, тож не хвилюйся. Можеш ігнорувати всі ці марні дзвінки з центрального регіону]

«Все гаразд»

Кронпринц здригнувся, а потім почав посміхатися. По виразу обличчя він зрозумів наміри Кейла.

[Ти справді маєш схильність дбати про своїх підлеглих]

Вираз роздратування на обличчі Кейла змінився на щось інше. Кронпринц подивився на холодний погляд Кейла й додав:

[Жителі столиці теж хочуть тебе побачити. Найпопулярнішою зброєю, яку зараз продають у столиці, мабуть, є щит]

«Хаааа»

Кейл глибоко зітхнув, однак це зітхання незабаром перетворилося на посмішку. Настав час показати мешканцям нового героя.

«Мабуть, спочатку мені треба влаштувати галас у столиці»

[У столиці?]

Кронпринц поглянув на Кейла, який вирішив приїхати до столиці, а потім додав:

[У всьому королівстві запанує хаос]

Однак він не знав, чи це буде через радісні вигуки людей, чи через їхній страх.