Розділ 218 — Перелом (4)

Завдяки елементалям вітру Темні Ельфи наче майже літали пустелею. Темна ельфійка, що йшла попереду, рухалася найшвидше, коли вони наближалися до замку Леона.

Хлюп, хлюп.

Чорна рідина. Вона крокувала крізь мертву ману, ніби це було нічим. Ніщо не могло зупинити її на шляху вперед.

Вона прибула прямо під стіну замку, яка була вкрита уламками зруйнованих кораблів. Стоячи на чорній землі, вона доповіла:

«Командире-нім, усі успішно прибули!»

Валентіно мимоволі ковтнув слину.

Темні Ельфи.

Вони були ще рідкіснішими за ельфів і до них досі упереджено ставилися на Західному Континенті. Насправді все було ще гірше – їх зневажали.

Темні Ельфи були відомі тим, що мешкали поблизу місць, де були поховані тіла. Хоча вони нікому не заподіювали шкоди, сам факт їхнього проживання поблизу цих похмурих місць змушував людей ставитися до них з обережністю.

"…Вони належать до Королівства Роан, ні, до групи командира Кейла?"

Погляд принца Валентіно на Кейла змінився, щойно він згадав і про некроманта.

"Страшно"

Він раптом злякався командира Кейла. Не тому, що той був злим. Насправді командир був доброю людиною.

Однак сила добра, позбавлена упереджень, лякала кронпринца.

Звісно, Валентіно й гадки не мав, що це були Темні Ельфи, які жили під Землями Смерті. Він просто був вражений Кейлом і масштабами впливу Королівства Роан. Він також був вражений їхньою рішучістю виводити на поле бою під час цієї війни одну за одною істот, яких усі ненавиділи.

«Ваша Високосте»

«…Командире»

Він поглянув на Кейла.

«Чи можемо ми розпочати нашу атаку?»

З вуст Кейла пролунало слово "атака", а не "оборона". Кронпринц Валентіно повільно почав посміхатися.

«Чому ви мене питаєте? Хіба я вам вже не казав раніше?»

Валентіно згадав, що сказав Кейлу перед битвою.

«Я довіряю це вам»

«Я вас не підведу»

Він був надійним.

Водночас Валентіно відчував вдячність до кронпринца Королівства Роан, Альберу. Королівство Роан надіслало найкращих своїх воїнів, щоб допомогти їм.

Він чув наказ, який Кейл віддав темним ельфам.

«Не дайте ворогам втекти. Знищіть їх»

Темні ельфи не відповіли. Вони почали рухатися, щоб своїми діями продемонструвати свою спроможність.

Темні ельфи, чисельність яких дорівнювала великій лицарській бригаді, почали рухатися.

Вогонь, вода, земля та вітер. Елементалі всіх стихій почали допомагати темним ельфам.

Вогняні стріли летіли в бік берегів, а водяні бомби – у голови Ведмедів. Земля також почала тремтіти й хапати за щиколотки солдатів, що прямували до кораблів.

Близько 100 темних ельфів почали нестримно рухатися за межами замку Леона. Найбільше виділялася Таша, яка очолювала групу.

Вона підняла голос.

«Не дайте втекти жодному з них!»

Поруч із нею ревів вітер, сильніший за вітер будь-якого іншого темного ельфа. Численні вітрові стріли довжиною майже два метри злетіли в повітря й полетіли в бік центральних берегів та кораблів.

Ба-а-ах!

Палуба одного з великих кораблів була проломана.

«Ааааааа!»

«Аааа!»

З корабля долинали крики. Ведмеді дивилися на проломану палубу та темних ельфів, не в змозі приховати свого шоку.

«Що за…? Темні ельфи? Вони досі існують на Західному Континенті?»

«Чому вони раптом з'явилися?»

«Люди об'єдналися з темними ельфами?»

Багато Ведмедів і солдатів кричали в розгубленості. Усі вони були шоковані появою несподіваної раси. У цей момент пролунав гучний голос.

«Всі, замовкніть! Грррррр»

За криком пролунало ричання тварини. Солдати Непохитного Альянсу нарешті прийшли до тями й обернулися в бік голосу.

Полярний Ведмідь-людина. Полярний Ведмідь, зріст якого сягав майже 3 метрів, зробив крок уперед і знову прокричав.

«Діятимемо згідно з планом! Маги, активуйте щити, щоб захиститися від атак темних ельфів! Воїни-Ведмеді, вперед!»

Суворий голос вгамував хаос.

Вони побачили, як полярний ведмідь почав посміхатися.

«Ми вб'ємо їх у ту мить, коли Темні Ельфи вийдуть із зони мертвої мани!»

Таким божевіллям можна було вгамувати хаос. Полярний Ведмідь вдавав божевілля, продовжуючи кричати.

«Розірвіть їх на шматки! Це буде мій перший раз, коли я вб'ю темного ельфа. Звучить весело! Кхахахаха!»

Інші Ведмеді теж почали реготати.

Темні Ельфи. Хоча Темні Ельфи славилися своєю силою, Ведмеді в стані берсерків теж були сильними. Ведмедів було майже вдвічі більше, ніж темних ельфів, що стояли біля кораблів.

Вони не боялися.

Насправді, це Темні Ельфи мали б боятися їх.

Полярний Ведмідь ще раз крикнув.

«Не смійте зробити ще й кроку, якщо хочете залишитися живими, Темні Ельфи! Наші пазурі розірвуть вас на шматки, щойно ви вийдете із зони мертвої мани!»

Темні Ельфи, які вибігали із зони мертвої мани до берега, у цю мить здригнулися.

Посмішки Ведмедів стали ще ширшими, коли солдати знову почали швидко підніматися на борт кораблів. Вони майже закінчили, і сотні кораблів були готові до відплиття.

Темні ельфи завмерли, повільно повертаючи голови в бік замку Леона.

Там стояла їхня лідерка, Таша.

Вона бурмотіла собі під ніс із враженим виразом обличчя.

«…Вони що, ідіоти?»

"Хіба Ведмеді не мали бути хитрими?

Хіба хитра людина сказала б щось подібне?"

«Він просто ідіот?»

Таша здивовано нахилила голову набік, а потім віддала наступну команду. Вітер закружляв навколо неї й підсилив її голос, щоб усі могли її почути.

«Змочіть себе!»

У цю мить Ведмеді здригнулися.

Бум. Бум. Бум!

Темні ельфи, які раптово зупинилися, тупотіли ногами по землі. Вітер Таші пронісся повз них і змусив мертву ману вистрілити з-під землі.

Тіла темних ельфів були вкриті мертвою маною, проте їхні очі, що проглядали крізь чорну рідину, сяяли яскравіше, ніж будь-коли.

Вони відчували, як сила тече їхніми тілами.

Таша почала посміхатися.

Зараз вони перебували на землі, вкритій дорогоцінною й рідкісною мертвою маною.

«Яке чудове поле бою»

Для темних ельфів не було кращого місця, щоб розгулятися.

Вона поглянула вниз на інших Темних Ельфів, які були просочені мертвою маною.

Потім вона почала посміхатися ворогам, які не знали, наскільки насправді страшні Темні Ельфи.

Недарма їх відкинув світ, але вони все одно зуміли вижити.

Вони мали силу виживати в умовах, з якими не могли впоратися жодні інші раси.

Вона почала говорити.

«Атакуйте»

Темні Ельфи, вкриті мертвою маною й оточені елементалями, підкорилися її наказу. Вони почали бігти до берега. Ворог мусив би тікати, якщо не хотів загинути від рук елементалів або отруїтися мертвою маною.

«…Срака»

«Ми не можемо атакувати, якщо вони насуваються на нас, вкриті мертвою маною!»

Ведмеді здригнулися.

«Швидше, швидше, бляха, залазьте!»

«Швидше!»

Лицарі Непохитного Альянсу швидко підганяли солдатів, щоб ті сідали на борт. Члени екіпажу також швидко піднялися на борт і приготувалися до втечі.

Темні ельфи, що насувалися на них, вкриті мертвою маною, здавалися солдатам дияволами. Страх поглинув серця солдатів, які штовхали один одного, намагаючись потрапити на кораблі хоч трохи швидше.

Вони могли вижити, якщо втечуть.

Навіть принц Валентіно та командувач Королівства Каро помітили страх в очах ворога. Вони обмінялися поглядами, і Валентіно швидко вигукнув:

«Усі маги, готуйте магію! Атакуйте їхні кораблі!»

Їм не потрібна була магія польоту, щоб переправити туди лицарів. Темні ельфи робили набагато більше, ніж коли-небудь змогли б зробити лицарі.

Вони затримають Ведмедів на березі й атакують кораблі.

Тим часом їм потрібно було зробити все, що вони могли за допомогою магії, аби досягти тієї самої мети.

Уо-о-о-он, уо-о-о-он.

Кронпринц Валентіно відчув гуркіт під стінами замку й попрямував до Кейла.

Він знав, що це безсоромно, але хотів попросити Кейла підняти свій щит на випадок, якщо ворог якимось чином атакує, поки маги зосереджені на власних атаках.

Він підійшов до Кейла, який стояв на виступі на вершині центральної вежі, і тихо прошепотів.

«Командире Кейле, чи можу я попросити вас активувати ваш щит? Так маги зможуть зосередитися на своїх атаках»

Кронпринц Валентіно знав, що Кейл кашляв кров'ю й страждав щоразу, коли використовував свою Стародавню Силу. Окрім інформації про щит, це було перше, що з'явилося, коли він розвідував Кейла.

Валентіно нарешті помітив, що Кейл виглядав надзвичайно блідим.

Однак насправді з Кейлом усе було гаразд. Просто його шкіра була дуже світлою. Він просто трохи зголоднів.

[«Людино, ти голодний? Може, таємно підкинути тобі яблучний пиріг?»]

Кейл на мить відклав відповідь на запитання Раона й поглянув на Валентіно. Його спокійний погляд змусив Валентіно відчути одночасно вину й вдячність. Він був вдячний людям Королівства Роан, які були готові пожертвувати собою навіть тоді, коли священники його власного королівства не бажали цього робити.

У відповідь він почув…

«Не думаю, що зможу створити щит»

«…Що?»

«Це може бути занадто виснажливо…»

«Ах»

Валентіно зітхнув.

"Мабуть, він уже перевтомився"

«Так, командир не може знепритомніти під час використання Стародавньої Сили»

Командир Кейл мав наполягати. Солдати ще не забули про срібний щит, і завдяки цьому їм вдалося подолати свій страх перед мертвою маною.

Валентіно вибачився перед Кейлом.

«Вибачте. Я прошу у вас занадто багато»

«…Бо мені треба дещо знищити»

«…Що ви сказали?»

Валентіно бачив посмішку на обличчі Кейла. Ця посмішка змусила його серце знову забитися швидше.

"Темні ельфи – це ще не кінець?

Є ще щось?"

«…Командире Кейле, що ви плануєте робити?»

Кейл відповів впевненим голосом.

«Зловити їх, як я обіцяв»

Він збирався захопити кораблі.

Але як?

Саме в той момент Валентіно збирався поставити це запитання.

Гурк, гурк.

Шум долинув з іншого пристрою для відеозв'язку, який ще не було підключено.

Зв'язок із південною вежею нарешті встановився.

Через екран він міг бачити обличчя людини.

Ні, насправді він бачив лише чорну мантію, що приховувала обличчя цієї людини.

Кейл відкрив рота, щоб щось сказати.

«Мері»

[Так, пане]

«Починай»

[Зрозуміла]

Валентіно поглянув на Кейла. Кейл посміхнувся Валентіно й почав пояснювати.

«Найсильніша істота, оточена мертвою маною – це некромант»

Валентіно раптом відчув, як по спині пробіг холодок.

Ворог використав мертву ману, щоб зруйнувати оборону Королівства Каро. Однак ситуація змінилася на протилежну.

Уо-о-о-он– о-о-о-о-он–

Валентіно опустив погляд на свої ноги.

Гуркіт тривав уже деякий час.

Він думав, що це були ударні хвилі від магічних бомб.

Але чи справді це було так?

"Невже…?"

Він швидко обернувся до Кейла.

Саме в цю мить.

«Хаа!»

Солдати та лицарі Королівства Каро, які дивилися вниз на підніжжя південної вежі, почали здивовано видихати.

Тріск, тріск.

Земля, вкрита чорною рідиною, почала хвилюватися.

Молодий солдат, що стояв на південній вежі, побачив некромантку, закутану в чорну мантію.

З її рукавів виривалося чорне світло. Земля ревіла, слідуючи за тим світлом.

"Те, що заклали люди Королівства Роан!"

Це було для некромантки?

Солдат ахнув, а потім подивився вниз на чорне болото під стіною замку.

Нарешті щось біле почало виповзати з болота.

Так. "Виповзати" – це було правильне слово.

Земля розступилася. Точніше, земля й мішки, що прикривали ці білі речі, розступилися, коли вони піднялися до поверхні мертвої мани.

Це були кістки.

Чисто-білі кістки.

Сотні, ні, тисячі кісток почали виповзати з-під землі.

Навіть кістки, що лежали під уламками, пробивалися крізь нагромадження, аби вибратися на поверхню.

«…Я-як…»

Валентіно вхопився за виступ і подивився вниз, на дно південної вежі.

Грюк, грюк.

Тисячі кісток, що виповзли назовні, почали збиратися разом, ніби ними керувала чорна павутина.

Мері працювала над цими кістками, доглядаючи за Клопехом у підземній в'язниці.

Кістки знову починали складатися в ціле.

Білі кістки слідували за чорними нитками, щоб зібратися в різні форми.

Першими з'явилися велика лапа та пазурі.

Потім – тіло та голова.

Останніми – крила.

Так, крила.

Великі крила.

Як тільки кістки завершили згуртування, з'явилися два неживих монстри з великими крилами.

Валентіно повернув голову до Кейла.

Саме ці монстри напали на територію Хенітус.

«…Віверни!»

Він бачив, як Кейл з посмішкою реагує на його відповідь.

Вшу-у-у-у-ух–

Тоді він почув звук, ніби щось розрізає повітря.

Валентіно підвів голову.

Дві великі віверни злітали.

Ці виверни вибухнули через Вбивцю Драконів.

Однак не всі з них перетворилися на пил. Їхні міцні кістки залишилися.

Кейл зібрав усі ці кістки віверн.

« Навіщо мені їх марнувати? »

Потім він передав їх усі Мері.

Результат цього зараз було видно прямо перед його очима.

«…Командире Кейле»

Він побачив, що Валентіно не знав, що сказати, і відкрив рота, щоб заговорити. Однак Мері випередила його, заговоривши через пристрій відеокомунікації.

[Я зараз їх зміцнюю]

"Зміцнює?"

Вираз обличчя Кейла змінився.

Він теж раніше про це не чув.

"Що вона має на увазі під зміцненням?"

Однак, побачивши, що відбувається, Кейл не зміг стримати сміху.

«Ха, ха-ха-»

Бтух, бтух!

Дві віверни тупнули по чорному болоту.

Білі кістки дуже контрастували з чорним болотом. Однак цей контраст швидко зник.

[«Наша Мері справді дивовижна»]

"Правда? Абсолютно дивовижна"

Чорна рідина почала зникати з землі.

Дві віверни поглинали мертву ману. Це призвело до того, що їхній колір почав змінюватися.

Тепер вони нагадували Чорного Кістяного Дракона, який захищав територію Хенітус.

Тепер вони виглядали як дві менші версії того Чорного Кістяного Дракона.

Валентіно, який спостерігав за цим з порожнім виразом, почув голос Кейла.

«Мабуть, нам не потрібне очищення»

Некромант поглинав усе це.

Мері знайшла нагоду стати ще сильнішою.

Кейл звернувся до Мері через пристрій для відеозв'язку. Він знав, що вона зрозуміє, про що йдеться.

«Ходи»

"Ходи?"

Кейл продовжив говорити, не давши принцу можливості висловити своє здивування.

«Чхве Хан, ходімо»

«Так, Кейле-нім»

Валентіно побачив, як майстер меча стрибнув на стіну замку з-за спини некроманта в чорній мантії.

"Можливо?"

Подумавши про щось, він обернувся до Кейла. Кейл уже стояв на виступі.

«Командире Кейле, ви…»

Він не встиг закінчити речення.

Одна з чорних кістяних віверн підлетіла до виступу й схилила голову.

Командир Кейл наступив на голову віверни, щоб піднятися й стати їй на спину. Крила віверни почали рухатися.

«Я повернуся, Ваша Високосте»

Потім Кейл полетів геть.

Незабаром до нього підлетіла віверна Чхве Хана.

«Кейле-нім»

На обличчі Чхве Хана був дивний вираз.

Кейл розумів причину цього.

"Ситуація змінилася порівняно з нашим початковим планом"

За початковим планом на цій другій віверні мав бути Гілсман. Чхве Хан і Гілсман мали атакувати ворогів з повітря.

Однак, оскільки ситуація змінилася, Кейлу довелося прилетіти особисто.

«Чхве Хане, відтепер ти маєш охороняти мене. Блокуй усю магію та будь-які атаки, спрямовані на мене»

Чхве Хан, замість того щоб відповісти, подивився на руку Кейла. На долоні Кейла закручувався вітер.

Жорстока сила, з якою навіть вітрові стріли Таші не могли зрівнятися, здавалася готовою вибухнути в будь-яку мить.

Звук вітру.

Ця Стародавня Сила почала кружляти навколо Кейла.

Чхве Хан знову підвів погляд на очі Кейла.

Кейл заговорив.

«Я створю вири в океані. Ворог не зможе втекти. Зрозумів?»

Шлях до океану.

Кейл планував знищити цей шлях.

«Так, Кейле-нім, я зрозумів»

Поведінка Чхве Хана змінилася.

Дві віверни почали рухатися в бік океану. Одна з віверн летіла попереду, ніби охороняючи іншу. Чхве Хан сидів верхи на цій віверні.

Кейл, летячи позаду нього, дивився вниз на землю та воду.