Розділ 221 — Не хвилюйся (2)

[« Ти хочеш пожертвувати собою? »]

[« А це я можу з'їсти? »]

Кейл проігнорував Суперкамінь і Ненажеру. Він стиснув, а потім розтиснув кулаки.

"Давай використаємо це"

Він вирішив використати вогняну блискавку. Блискавки, як правило, були набагато сильнішими над водою. Саме тому йому потрібна була вогняна блискавка, щоб знищити блискавки мага.

Він не міг відступити на крок назад і просто спостерігати, як інші отримують поранення.

Тріск, тріск.

Вогняна блискавка почала бурхливо обертатися в руках Кейла.

Водночас над його головою загриміло небо.

Гур-р-р-рк.

Цей шум змусив Чхве Хана підняти голову. Він бачив чисте небо. Однак Раон промовляв у його думках.

[«Чхве Хане, наша людина каже, що збирається вдарити вогняною блискавкою, але не хвилюйся, бо це зроблю я. Я ж трохи великий і могутній!»]

Дитячі балачки продовжувалися в його голові. Хоча це могло здаватися дратівливим, Чхве Хан посміхнувся й змахнув мечем.

Різ-

Чорна аура розрізала шматок палуби.

«Ха-ха-ха! Давно я не бачив такої цікавої людини!»

Маг із біло-золотим волоссям ухилився від чорної аури, продовжуючи сміятися. Нічого не можна було вдіяти.

Чхве Хан кидався на нього з червоними очима, незважаючи на поранення по всьому тілу. Він давно не бачив, щоб хтось робив щось подібне.

"Яка хаотична аура!"

Він бачив, як чорна аура розлітається в різні боки.

Ця хаотична аура вирувала, ніби прагнучи показати, що спокійна й мирна аура, яка була раніше – це все брехня.

Водночас вона давала відчуття свободи.

«Ти носив маску!»

Він зняв маску, яка надавала йому вигляду благородного чи лицаря, і повернувся до свого дикого "я". Він був схожий на дику тварину, яка не дивилася ні на що, крім своєї здобичі.

Однак маг презирливо посміхнувся цій дикій тварині.

«Ти думаєш, що зможеш мене перемогти? Як цікаво!»

Ця дика тварина, ймовірно, була найсильнішим мечником серед людей. Він народився з неабияким талантом. Саме через це ця дика тварина, мабуть, ніколи не зустрічала такого переважно сильного супротивника, як він сам.

Ось про що думав маг.

«Хто, ти сказав, переможе?»

Однак Чхве Хан виявився слабаком, а не домінуючою дикою твариною.

Ліс Темряви.

Там він був найслабшою істотою. Щоб вижити, йому доводилося копати яму й ховатися під нею по кілька днів поспіль, навіть голодуючи, а іноді він не міг спати цілими днями.

Він не міг навіть стогнати, коли відчував біль.

Йому потрібно було вижити.

Це було питання життя та смерті, а не перемоги чи поразки.

Щоб вижити, ворог мав загинути.

Ось і все.

«Я вб'ю тебе»

Чхве Хан відштовхнувся від Дракона, створеного з вітру та води, і злетів у повітря. Чорна аура перетворилася на обертову стрілу, коли і Чхве Хан, і його меч помчали на мага.

Це здавалося жорстокою атакою.

Це була також атака, яка не відпускала ворога, незалежно від того, сильний він чи слабкий.

«Ха!»

Маг ще раз презирливо посміхнувся Чхве Хану й ухилився.

Бум! Буууум!

Стріла з чорної аури та щелепи водяного Дракона незабаром влучили туди, де щойно стояв маг.

Гуу-

Корабель почав нахилятися в один бік і повільно тонути.

«Аааа! Р-рятуйте-»

«Біжіть!»

Люди з Непохитного Альянсу, які перебували на кораблі, намагалися втекти. Однак маленька блискавка все ще висіла над водою, і світлі кулі мани продовжували влучати у воду. Це було світло з атрибутом грому.

«Угггггггхх»

Було чутно стогони людей, які втекли у воду. Однак ці стогони не долинали чітко над поверхнею води.

Раа-а-а-а-а!

Паща Дракона, наповнена і вітром, і водою, знову кинулася на мага.

Бах!

З гучним гуркотом відламався ще один шматок палуби. Маг уже відступив у повітря. Водяний дракон був прямо у нього на хвості.

Водний дракон і маг виглядали як дві змії, що звивалися одна навколо одної.

А ще була чорна аура, що націлювалася на шию мага.

Бум! Бум! Бум!

Кулі мани вистрілювали, але вони були марними.

«Як же дратує!»

Маг почав хмуритися.

Чорна кістяний віверна, яка була майже повністю знищена, продовжувала використовувати своє тіло, щоб захищати водяного дракона від куль мани.

Маг, який дивився на кістяну віверну, зустрівся поглядом із Чхве Ханом. Чхве Хан здивовано запитав:

«Чому ти тікаєш?»

Маг почав посміхатися.

«О, ти це помітив»

В цю мить–

Бум-бум-буум-

Вони почули звук барабанів.

Водночас Чхве Хан усвідомив, що інший шум зник.

Гур-р-р-рк.

Ревіння неба. Звук вогняної блискавки Кейла та Раона зник. Натомість цю місцевість заполонив звук барабанів.

Бум-

Бу-ду- бум-

Буууум-

Це був не один корабель.

Найбільші кораблі Непохитного Альянсу були заповнені людьми, які били в барабани.

Ці великі кораблі подолали бурхливі води, щоб дістатися від берегів до околиць срібного щита.

Бум- бум-

На палубі стояли люди в чорному вбранні з зірками на грудях, які били в барабани.

Це були члени Руки.

Тіло Чхве Хана почало підніматися вгору. Водяний Дракон злітав.

Він нарешті зміг це побачити.

Він поглянув вниз, туди, де щойно бився з напівкровним Драконом-магом. Він бачив корабель, що починав тонути.

Великі кораблі утворювали коло, в центрі якого був той корабель.

Усього було 20 кораблів.

Він не бачив людей з Непохитного Альянсу, які спочатку були навігаторами. Люди в чорному вбранні Руки зайняли всі позиції.

Водночас на палубах цих великих кораблів щось відбувалося.

Уо-о-он-

На їхніх палубах почали з’являтися вогники. Вони створювали магічні кола за допомогою високоякісних магічних каменів.

«…Не може бути!»

Чхве Хан поглянув на двадцять магічних кіл і раптом дещо спало йому на думку.

«Всі вони є частиною одного заклинання?»

«Ахахахаха! Тепер ти зрозумів?»

Чхве Хан бачив, як маг продовжував сміятися. Потім маг розкинув руки.

«Ось така сила людських магів, яких я навчив»

Чхве Хан згадав те, що йому раніше розповідав Кейл.

« У Руки, мабуть, теж є Магічна бригада »

Чхве Хан зрозумів, хто створив той загін. Він несвідомо тупнув ногою.

Плесь -плесь.

Вода на маківці голови Водного Дракона розбризнулася.

Чхве Хан своїми діями питав Раона.

"Я нічого не знаю про магію, але Раон, ти ж розумієш, що відбувається, правда? Хіба не так?"

Чхве Хан продовжував стукати ногою по голові Водного Дракона. Однак незабаром він знову витягнув свій меч.

«Ходімо»

Водяний дракон знову рушив уперед, щойно Чхве Хан промовив ці слова, сподіваючись, що Раон його почув.

«Що? Чому ти досі не здаєшся?»

Чхве Хан бачив, як маг глузливо посміхається йому. Проте Чхве Хан зосередив погляд на магу, дозволяючи водяному дракону швидко рухатися вперед.

Пле-е-е-е-есь– Плее-е-е-е-е-е-есь–

Великий водяний дракон грубо розсікав воду. Він мчав уперед, намагаючись атакувати мага. Віверна також слідувала за водяним драконом.

Маг сміявся, зустрічаючи їх з розпростертими обіймами.

Бум- бум-

Двадцять магічних кіл почали переплітатися й зливатися в одне ціле. Маг, що стояв посеред усього цього, все ще сміявся.

«Я вб'ю вас усіх! Давно я так не розважався!»

Тоді ж навколо нього почали літати численні світлові кулі мани. Він зустрів дику тварину, що ще формувалася, з яскравою посмішкою.

«Іди сюди!»

Чхве Хан поглянув на мага, відштовхнувся від голови водяного дракона й злетів у повітря. Саме в той момент маг посміхнувся, побачивши, як той підстрибує.

Туп.

Чорна кістяна віверна підтримала Чхве Хана.

Він просто так пролетів повз мага.

Чорна аура різко вигнулася.

Ба-а-а-а-а-ах!

На великому кораблі, на якому зливалися магічні кола, пролунав гучний вибух. Чорна аура, наче диявол, спричинила хаос на палубі корабля.

«Ви- виродки!»

У цю мить водяний дракон атакував мага.

Роа-аа-а-а!

Чхве Хан чув рев водяного дракона.

Тріск. Тріск.

Маг, який досі лише клацав пальцями, використав обидві руки, щоб виголосити різні магічні заклинання.

Він пронизав пащу водяного дракона світловим списом. Потім він створив захисний щит навколо корабля, щоб чорна аура більше не могла його знищити.

«…Як же захоплююче»

Маг глузував із Чхве Хана, який спробував застосувати таку стратегію.

«Але ти запізнився»

Клац. Клац. Клац.

Маг почав клацати пальцями кілька разів, і навколо всіх двадцяти кораблів з'явилися щити. Чхве Хан і віверна не змогли прорвати ці щити.

Саме в цей момент.

Бум!

Барабанний дріб припинився.

Тиша заповнила околиці.

Це викликало у Чхве Хана тривожне передчуття.

Він побачив велике фіолетове магічне коло. З нього виходила моторошна сила.

Тоді Чхве Хан обернувся й побачив, що маг широко посміхається. Він також помітив холодний погляд мага.

Тиша нарешті порушилася.

«Людям справді доводиться звертати увагу на багато речей»

Чоловік із холодним поглядом впевнено звернувся до Чхве Хана.

«Саме тому вони дратують і викликають жаль. Хоча, мабуть, це й мило»

Бум!

Усі двадцять кораблів одночасно забили в барабани.

Саме в цю мить.

Оо-о-о-он–

Лінії, що з'єднували двадцять магічних кіл, почали тремтіти. Потім у повітрі почало поширюватися фіолетове світло.

«Ух»

Чхве Хан вчепився в шийну кістку віверни.

Фшу-у-уу-у-у-у-у–

Усередині магічного кола набирав силу вітер. Чорній кістяній віверні було важко летіти прямо, ніби вона опинилася у бурі.

У цей момент він почув, як маг сміється.

«Ха-ха-ха! Як жалюгідно. Усі мешканці замку загинуть»

Маг виглядав так, ніби хотів перевернутися на спину й реготати щосили. Чхве Хан прошепотів до кісток віверни.

«Мері, ходімо»

Чхве Хан не знав, куди саме він хоче летіти.

Проте він продовжував наказувати Кістяній Віверні, а отже, і Мері, рушати.

«Нам треба йти, Мері»

Однак Кістяна Віверна хиталася й не могла впоратися з бурхливими вітрами. Чорні кістки все ще були міцними, але, здавалося, у нього залишилося мало сил після того, як він своїм тілом відбив світлові промені.

Тоді Чхве Хан відчув щось над головою. Він підняв голову, щоб подивитися.

Він бачив фіолетове небо та фіолетовий вітер, що прямував до нього.

Фшу-у-у-у–

Вітер тепер нагадував лози, що перепліталися між собою. Зрештою він перетворився на одну велику кулю. Фіолетова куля ревіла так, ніби була готова обрушити на світ катастрофу.

Бум! Бум! Бум!

Знову пролунало биття барабанів.

«Кха-ха-ха, ах, як весело! Я ж знав, що буде цікаво прийти подивитися!»

Маг повернувся до Чхве Хана. Він побачив, що той бездумно дивиться на вітер.

«Що скажеш? Ось така вона, велика магія»

Маг лагідно запитав у першої людини, яка за довгий час викликала в нього цікавість.

«Гм?»

Однак незабаром його вираз обличчя став дивним.

«Так. Воно величне й могутнє»

Чхве Хан посміхався.

За фіолетовою кулею та фіолетовим небом він бачив маленьке світло.

Воно повільно розрізало фіолетове небо.

Це світло було червоного кольору.

Це був колір, який Чхве Хан добре знав.

Він почав повільно посміхатися.

Він бачив, як Водяний Дракон летів назад до нього.

[«Чхве Хане! Тобі нічого не загрожує! І кісткам Мері теж!»]

У голові він чув голос Раона.

У ту мить Чхве Хан побачив спалах червоного світла.

Це була вогняна блискавка.

Вогняна блискавка спрямовувалася вниз, до фіолетової кулі.

Він відчував у ній присутність Кейла та Раона. Особливо сильно в ній відчувалася могутня сила Раона.

Пле-е-е-есь–

У ту мить Чхве Хан і Віверна схопили Водяного Дракона. Насправді це більше нагадувало, ніби вони його обіймали.

Водяний Дракон швидко перемістився й десь зупинився.

Вони пролетіли повз флот Непохитного Альянсу. Потім наблизилися до великого срібного щита, що блокував ворога.

Чхве Хан поглянув на інший бік щита.

Він побачив там когось, хто стояв.

«Ти в порядку?» – запитав Кейл спокійним голосом.

Зі своїм звичним стоїчним виразом обличчя він простягнув Чхве Хану зілля. Водночас увагу Чхве Хана привернули вогняна блискавка в іншій руці Кейла, а також те, що Кейл зігнувся, аби не постраждати.

«Гей, тримайся ближче до щита»

Кейл проігнорував усміхненого Чхве Хана й притиснувся до щита Раона.

Потім він затулив вуха.

Ба-аа-аа-аа-аа-аа-аам–

Вогняна блискавка пронизала фіолетову кулю.

[«Я справді великий і могутній Раон Міру, і мені шість років! Я великий і могутній!»]

Кейл замислився.

Дракони справді великі й могутні.